Автори /
Галинка Лободзець
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
. . .
•
запах літа
•
это вечности правило нам
•
втраченому
•
на кавовій гущі
•
...
•
Паморозь зимова
•
життя закінчилось
•
Коханням осіннім, вогнем поміж нами
•
Самотня постать не твоїх площ
•
Тумани...
•
...для твого світла
•
для чого ми живемо....
•
Пташко моя далека
•
Місяць в вікно і небо на двох
•
Прощання
•
В твої сімнадцять
•
Новорічне побажання
•
...
•
Зоряні ночі і дні
•
Гроза
•
Чи буде так вже після нас???
•
Я прощаю тобі...
•
***
•
Бабусі Олі
•
***
•
***
•
Різдвяне
•
Трамваї
•
Листя горіха
•
Вітер
•
Осінь
•
...
•
Сніжинка
•
Зима
•
Квітка
•
...
•
Програма
•
Твій прогноз
•
Стара груша
•
Хто для тебе я?
•
Хочеш?
•
Моя осінь...
•
То ж вересень
•
. . .
•
. . .
•
* * *
•
* * *
•
Між нами
•
Горизонт-кордон
•
Любов сердець ранених
•
* * *
•
* * *
•
Кому потрібні почуття?
•
Словом
•
Ти таку не кохаєш
•
Поруч вже нікого
•
Любові жертви
•
Не хочу гаснути
•
Львівська погода
•
Життя немов дорога
•
. . . ти був, а я ще буду
•
Лірика про світ що псується
•
Чужих очей печаль
•
Наші ночі
•
Я лиш жертва
•
Я не дам без мене радіти
•
Нерозіслані дні
•
Воїни
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Потоки рік років розбитих,
забутих, згублених, земних
забутих, згублених, земних
Потоки рік років розбитих,
забутих, згублених, земних
забутих, згублених, земних
Наче крилами, зоряний птах
розстеляє між нами дороги.
розстеляє між нами дороги.
сьогодні справді пахне літом,
зім*ятим жмутком теплих трав
зім*ятим жмутком теплих трав
что то в жизни хотел изменить
переправить, убрать перекрасить.
переправить, убрать перекрасить.
колись забудеш як маму звали
і постираєш шляхи додому.
і постираєш шляхи додому.
Я згубила частину тиші,
трошки неба, й згубила спокій.
трошки неба, й згубила спокій.
Розвій на вітрі смутку море,
усі слова - усе ж пусте.
усі слова - усе ж пусте.
Заплітаю в коси паморозь зимову
і нехай обпалить щоки молоді.
і нехай обпалить щоки молоді.
Життя закінчилось учора.
Розбилось сонце мрій моїх.
Розбилось сонце мрій моїх.
так легко забутись
так хочу згубитись
так хочу згубитись
залита світлом, забута Богом
маленька стежка твоїх думок
маленька стежка твоїх думок
Тумани шарами
на очі, на губи -
на очі, на губи -
і мого світу стане замало
і затісний мій застиглий всесвіт
і затісний мій застиглий всесвіт
колишуться фарби розмитих доріг
туман, метушня, загублений лик
туман, метушня, загублений лик
Коси твої розсипались золотом,
думи твої розбіглись, прудкі,
думи твої розбіглись, прудкі,
І місяць в вікно,
і небо на двох,
і небо на двох,
Ні краплі страху
й жалю ні краплі.
й жалю ні краплі.
Люблю тебе в твої сімнадцять,
коли весь світ тобі малий,
коли весь світ тобі малий,
Я хочу тепла, у домі й надворі,
щоб в серці палало нестримним вогнем.
щоб в серці палало нестримним вогнем.
Твоя рука - незнатиме спокою,
із дня у день, із року в рік.
із дня у день, із року в рік.
Як зійдуть вечірні вогні
Далеко-далеко за обрій,
Далеко-далеко за обрій,
Котиться грому розлуння,
блискавка сон розжене.
блискавка сон розжене.
Німіє вечір та худіють свічі,
і кожен хоче бути перед нас.
і кожен хоче бути перед нас.
Залишаю позаду твої сторінки.
Мене в тобі тягли лиш обрамлення.
Мене в тобі тягли лиш обрамлення.
Пройди повз мене і іди,
лиш не гадай що там позаду.
лиш не гадай що там позаду.
Моя Бабця носила в очах озера,
кожне ніби бездонна прірва.
кожне ніби бездонна прірва.
Тремтить твоя сильна рука,
і ложечка об вінця бється.
і ложечка об вінця бється.
140 пульс, і наростає,
і серце наберає оберти.
і серце наберає оберти.
Розсиплють зорі небоузори -
чарівний розсип дивних мрій.
чарівний розсип дивних мрій.
Трамвої розбивають колеса
кожен стук відбиває пульс міста
кожен стук відбиває пульс міста
Литя горіха
в твоїм волоссі
в твоїм волоссі
Не колише вже вітер кораблики,
не здіймає вже піну морську.
не здіймає вже піну морську.
Гріх тобі серденько спати,
тихий вечір зізнань осені.
тихий вечір зізнань осені.
Безмовні губи розімкну,
кричати в темряву несила.
кричати в темряву несила.
Сніжинка вмирає в долоні.
Хіба помирають в теплі?
Хіба помирають в теплі?
Рипають кроки по снігу,
мороз задирається в очі,
мороз задирається в очі,
Моя квіточка пахне духмяно,
моя квіточка манить так пяно.
моя квіточка манить так пяно.
Кожен крок
до дірок
до дірок
Кожному місце прописане в світі.
Java - мова моєї програми.
Java - мова моєї програми.
Сонце прогнозують твої очі,
малохмарність і слабкі вітри.
малохмарність і слабкі вітри.
В старої груші терпкий смак,
і гілля так причудно сірі.
і гілля так причудно сірі.
Хто для тебе я?
Ні чужа, ні сім'я.
Ні чужа, ні сім'я.
Хочеш сонечка молодого,
Хочеш місяця холодного,
Хочеш місяця холодного,
Моя осінь пахне листям,
свіжозавареним гірським чебрецем.
свіжозавареним гірським чебрецем.
Тож вересень!
Передімною сад.
Передімною сад.
Нема кінця ,бо не було початку.
Навіщо мені знов безмежність волі?
Навіщо мені знов безмежність волі?
Як тінь приходить, і зникає,
Лишень втіху вона приносить.
Лишень втіху вона приносить.
Я хочу піти
Не знаю куди
Не знаю куди
Кілометри зітхань
І літри зеленого чаю
І літри зеленого чаю
Між нами,
полинами і садами,
полинами і садами,
І горизонт кордон
між мріями і мною
між мріями і мною
Кімната – Бастилья
замок оборонний
замок оборонний
І кожен раз я замикаю коло
і кожен день з собою наодинці
і кожен день з собою наодинці
відкриваю повіки для тебе
кожен ранок
кожен ранок
Кому потрібні почуття,
сьогодні знижки, розпродажа!
сьогодні знижки, розпродажа!
Кожне слово злітає з пера
і у безвість знаки невідому.
і у безвість знаки невідому.
Болю осені мої повні,
кров′ю налиті долоні.
кров′ю налиті долоні.
Сплітались наші юнії тіла
у тихих сутінках кімнати.
у тихих сутінках кімнати.
І Осінь знову за вікном моїм,
а дощ й не дума замовкати.
а дощ й не дума замовкати.
І я писала тихими квітками.
І я стояла знов на роздоріжжі.
І я стояла знов на роздоріжжі.
Погода львівська
не дивує,
не дивує,
Скільки міст минало за вікнами машини,
а мені все було мало, і я далі стирала шини.
а мені все було мало, і я далі стирала шини.
Ти опустив свої повіки,
повіки вічного буття.
повіки вічного буття.
Красивих слів ті вічні переплети,
і знов слова, падіння ті і злети.
і знов слова, падіння ті і злети.
Чужих доріг
стрімкі ці повороти.
стрімкі ці повороти.
Наші ночі з перелітних птиць,
з тих пташок легких та бистрокрилих.
з тих пташок легких та бистрокрилих.
Сірі очі – небо хмарне.
Темні ночі – щастя марне.
Темні ночі – щастя марне.
Мої очі – синиці лякливі,
і мій погляд незмірно легкий,
і мій погляд незмірно легкий,
Нерозіслані дні
Нерозісланіі дні
Нерозісланіі дні
За щось не скоєне,
тобою скоєне,
тобою скоєне,