Автори /
Ярослав Костюк (1980)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Молитва
•
Класициум
•
* * *
•
Єдине
•
біляріздвяне
•
Лютий
•
постпасхальне
•
Спогад
•
* * *
•
* * *
•
якої ще нема
•
* * *
•
Григорiй Cковорода
•
Я йшов собі по вуличці знайомій
•
Чернетка
•
Наскельні малюнки
•
Кружина
Переглянути всі твори з цієї сторінки
гори людина божа твар
палай добром та щастям
палай добром та щастям
Цигарки вогник немудрящий
понад бруківкою спливає,
понад бруківкою спливає,
Духмяна ніч – розбурхана і п’яна.
Із потойбіч – по плинним берегам
Із потойбіч – по плинним берегам
В знесиллі впасти, наче вріс у мур.
Важке каміння і похмуре небо.
Важке каміння і похмуре небо.
він написав тоді листа
і вийшов на подвір’я
і вийшов на подвір’я
ранковий світ – це краєвид з вікна,
той самий, що учора – білий-білий,
той самий, що учора – білий-білий,
Посеред себе заблукав,
шукав неявні паралелі.
шукав неявні паралелі.
Щось трапилось зі мною у трамваї,
триває досі і мене тримає,
триває досі і мене тримає,
Немає імітації. Любов
то лише спекла спрага до любові.
то лише спекла спрага до любові.
Який незмінний у віках ландшафт!..
Смугасті хвилі вітер в полі котить.
Смугасті хвилі вітер в полі котить.
Побачиш тінь від ліхтаря самотнього,
що тишу заколисує, скріпить,
що тишу заколисує, скріпить,
прозоре сонце на осонні,
і літа наче не було,
і літа наче не було,
Вже й хати збувся. Все покинув.
Забрав лишень розпачливе шаленство.
Забрав лишень розпачливе шаленство.
Я йшов собі по вуличці знайомій,
серед людей і шпачих голосінь,
серед людей і шпачих голосінь,
вирує листя спогадів забутих
у прочутті жовтневої спокути,
у прочутті жовтневої спокути,
Я думаю, мій друже, про митця,
мабуть, найпершого у цьому світі —
мабуть, найпершого у цьому світі —
На пагорбі, де хрест стоїть,
з вітанням світу рушниковим,
з вітанням світу рушниковим,