Автори /
Ірина Бондар Лівобережна (1962)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Шоколад
•
Стежина поміж трав
•
В гармонії
•
Двое в машине
•
Рання весна
•
Крига скресне
•
На хвилях Далі
•
Орфеїда
•
Живу
•
Сокольнику - с Днём рождения
•
Побачення
•
Пізня осінь
•
Під вербами
•
Лист нічного неба
•
Про примару. Казка-феєрія
•
…А караван іде
•
Дві ніжності
•
Против моста. У подножия замка
•
Розкручені спіралі
•
Моя межа
•
Любові Бенедишин
•
Проти ночі...
•
Про фаетони
•
Ви їдете…
•
Дітям - про весну
•
Повоєнне село
•
Липовим чаєм
•
Найкоротша ніч
•
Липова казка
•
Ялинкова кулька
•
Тих яблунь білий дим
•
Чуєш?
•
Доторкнутися
•
Весняний сад
•
Вечірня містика…
•
За містом...
•
Душа Психеи
•
Не падай!
•
Адам і Єва. Жарт
•
То не дощ
•
Остання зоря
•
Кохання на барикадах
•
Віримо! Можемо! Переможемо!
•
Фантазія на тему «Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand…»
•
Гасне світло. Диптих
•
Інтимна лірика
•
Літати!
•
Калинове кохання
•
Шукали зірку
Переглянути всі твори з цієї сторінки
В солодкому завжди́ свої принади…
Глибинний смак, а чи легкі вершки…
Глибинний смак, а чи легкі вершки…
Стежиною, що губиться в полях,
Піду туди, де квіти пахнуть медом,
Піду туди, де квіти пахнуть медом,
Він сидів на самому краї того, що називається підсвідомістю. Легенький вітерець куйовдив його русяве волосся. Маленькі хвильки приємно охолоджували втомлені від далекої подорожі ноги. Очима, сповненими захвату, він споглядав яскраві зорі, що висипали на темно-синє тло неба. А рука, опущена в воду, черпала срібло від місячної доріжки.
Вічність і швидкоплинність часу перетікали через Нього…
Вічність і швидкоплинність часу перетікали через Нього…
Я к груди твоей тихо прильну
Повиликою нежной во ржи.
Повиликою нежной во ржи.
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Розбудять промені в очах.
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
(з «культурних» був, неабияк)
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Як Місяця неповний серп.
Хватить жать нам на тормоза!
Пыль столетий летит в глаза,
Пыль столетий летит в глаза,
Як перли диво-чистої роси,
Твої торкання квітнуть полум"яно...
Твої торкання квітнуть полум"яно...
Чорним полиском в'ється дорога,
Жовте листя в калюжах - під ноги
Жовте листя в калюжах - під ноги
Під вербами, на тОму бережку
До стовбура самотньо притулилась…
До стовбура самотньо притулилась…
Місяць - як печатка золота,
Темні хмари - плямами чорнила,
Темні хмари - плямами чорнила,
Колись – пісні співала у покосах.
А зараз – круком чорним на ріллі
А зараз – круком чорним на ріллі
Собаки гавкають, та караван іде,
Збираючи історію на низку.
Збираючи історію на низку.
Дві ніжності – Троянда і Жоржина
Вдивляються у сяєво облич…
Вдивляються у сяєво облич…
Вы - опять на мосту, что зловоньем смердит,
Как рекою из злата "раскрученный" хит?
Как рекою из злата "раскрученный" хит?
Закручена
Спіралями із буднів,
Спіралями із буднів,
Відгородити ся.
Відгородитись.
Відгородитись.
Я вас пам’ятаю.
Та ні, не примарилось.
Та ні, не примарилось.
Недоброю... недоброю назвав...
Вона ж молитву в темряві творила,
Вона ж молитву в темряві творила,
Летиш фаетоном... Мов білки, шугають мости
Ламають життя, роз'єднавши обіймів магніти...
Ламають життя, роз'єднавши обіймів магніти...
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Що без цілунків відлітають шматтям…
Замет від перших теплих промінців
Присів помітно, дзюркотить струмками.
Присів помітно, дзюркотить струмками.
Бузкове, білоквітне відцвіло,
А липово-медове ще не грало...
А липово-медове ще не грало...
Зустрічались... цілувались, розмовляли,
А та липа прямо в душу - зацвіла.
А та липа прямо в душу - зацвіла.
Найкоротшу ніч - подаруй мені!
Від злиття облич - тіні на стіні,
Від злиття облич - тіні на стіні,
І знову зустріч – поманила
І зникла… Липовим теплом
І зникла… Липовим теплом
на білих
кульках новорічних.
кульках новорічних.
Отак завмерти
На плечі твоїм…
На плечі твоїм…
Чуєш? Серцю вночі не спиться!
Теплим спомином огортає…
Теплим спомином огортає…
Доторкнутися… Хоч до руки…
Несміливо губами - до вій,
Несміливо губами - до вій,
Весна в очах заграла переливами
І квіткою розквітла у душі!
І квіткою розквітла у душі!
(диптих)
1.
1.
Мегаполісу скинь кайдани,
У думках зупини хаос.
У думках зупини хаос.
Она ходила по земле, неся в душе рябины кисти.
Я появилась в декабре. Ни ягод, ни цветов, ни листьев.
Я появилась в декабре. Ни ягод, ни цветов, ни листьев.
Дрібний сніжок хурделиться вгорі,
Обабіч лиш кущі стирчать, як мітли…
Обабіч лиш кущі стирчать, як мітли…
Заборонене яблуко
Ти вкусив? Не жалкуй!
Ти вкусив? Не жалкуй!
То не дощ.
То дрібненькі сльози.
То дрібненькі сльози.
Яка оспівана печаль…
Який прекрасний клич – залишся!
Який прекрасний клич – залишся!
Перекроївши невблаганний час,
До скелі притуливши хвилі моря,
До скелі притуливши хвилі моря,
Віримо! Можемо! Переможемо!
Пролунало з Майдану і віру збудило палку!
Пролунало з Майдану і віру збудило палку!
Фантазія на тему «Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand…»
Генріха Гейне (диптих)
Генріха Гейне (диптих)
Гасне світло на обрії неба.
Десь у кронах грай-вітер затих.
Десь у кронах грай-вітер затих.
Вранці Горщик на вікні Сонце покохало!
Ніжно-ніжно так його променем торкало…
Ніжно-ніжно так його променем торкало…
Літати!
Нехай десь крапає вода із крана...
Нехай десь крапає вода із крана...
Відспівали мої солов`ї,
Вже калИновий цвіт не тривожить…
Вже калИновий цвіт не тривожить…
Сідає сонце. Там, на небокраї
Доріжка пролягла сріблястих свіч…
Доріжка пролягла сріблястих свіч…