Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Філософія життя
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Висока нота
•
Сила духу
•
Коктейль життя
•
Зі щастям на «ти»
•
Кожному своє
•
Тік-так…*
•
Із осудом не поспiшайте
•
Льодохід
•
Життєве море
•
Все пізнається в порівнянні
•
Ріка життя
•
Пілігрим
•
Не вмію
•
Причини дочасного старіння
•
Інь та ян
•
Алгоритм сьогодення
•
В пошуках себе
•
Вперед
•
Наука забувати
•
Політ думки
•
Зміна жанрів
•
По лезу бритви
•
Триголовий змій
•
Плата за гріхи
•
Треба зовсім мало
•
Зміна цінностей
•
Ліки від зради
•
Закон бумеранга
•
Живіть в чистоті
•
На межі стосунків
•
Щастя наших днів
•
Сон знімає маски
•
Злетiти - ще не лiтати
•
Божий дар
•
Подорож у часі
•
Філософія життя
•
Капiтани життя
•
Духовна смерть
•
Життєві контрасти
•
Вершини
•
Життя людське*
•
Вся справа в нас самих
•
Нитки життя
•
Чим вище, тим далi...
•
У кожного своя мить
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Висока нота звилася до хмар
і аж на верхній лінії повисла.
і аж на верхній лінії повисла.
Усе життя – це сила різних митей:
спокійних і веселих чи сумних…
спокійних і веселих чи сумних…
Ховає сон у хмари туги
апатії густий туман
апатії густий туман
Ніколи не шкодуйте добрих слів,
назустріч кроків, дружніх поцілунків.
назустріч кроків, дружніх поцілунків.
А сонце сяє для усіх,
один усім нам вітер віє.
один усім нам вітер віє.
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
під стрілок лагідний танок
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
на вигляд гарних і смачних.
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
під тоннами замерзлої води,
За хвилею хвиля, то па́діл, то гребінь,
і пусто на милі окру́г.
і пусто на милі окру́г.
Я ображався на Творця,
що не було чобіт,
що не було чобіт,
Життя людське – феєрія струмка!
Загомонить униз в’юнким потічком,
Загомонить униз в’юнким потічком,
Ти одинокий пілігрим,
завжди самотній подорожній,
завжди самотній подорожній,
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоч кричи.
ну хай там що, ну хоч кричи.
Ми старієм не від того,
скільки прожито років.
скільки прожито років.
Не все продати можна і купити,
не купиш щастя, горе не продаш.
не купиш щастя, горе не продаш.
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
картини, люди, навіть почуття…
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
й хитросплетіннях власної душі,
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
й порину у романтику дороги.
Погане забувати – то наука,
я зараз говорю не про склероз.
я зараз говорю не про склероз.
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
пірну у паралельний світ
Життя – театр, а ми лише актори, –
відверто написав колись Шекспір.
відверто написав колись Шекспір.
Давно іду стежиною вузькою –
усе вперед, до цілі, до мети!
усе вперед, до цілі, до мети!
Нам радості не завжди вистачає
і недостатньо щастя, зазвичай.
і недостатньо щастя, зазвичай.
Зникають друзі непомітно,
все рідше зустрічі, дзвінки.
все рідше зустрічі, дзвінки.
Колись таки настане день і час,
що Світ без нас продовжить існувати.
що Світ без нас продовжить існувати.
Змінюються цінності із часом,
як і все навкруг із року в рік,
як і все навкруг із року в рік,
Забувайте всіх, хто зрадив вас
і стирайте з пам‘яті рішуче
і стирайте з пам‘яті рішуче
Хто покидав – того обов‘язково кинуть,
нехай не завтра, навіть роки минуть…
нехай не завтра, навіть роки минуть…
Хвилюючись за стан душі,
ти робиш мудро дуже.
ти робиш мудро дуже.
У душу глянь, побачиш там багато:
там біль і бруд, і пил других світів.
там біль і бруд, і пил других світів.
Щасливий той, допоки хто не втратив
захопленість і заздрість переміг,
захопленість і заздрість переміг,
В людини справжнє, істинне лице
побачить можна лише уві сні.
побачить можна лише уві сні.
Надія завжди окриляє нас,
її ми відчуваємо турботу.
її ми відчуваємо турботу.
Прощення попросити кожен має,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
Я думу за чужі світи
іще із юності лелію.
іще із юності лелію.
Життя – дорога, йдеш чи їдеш ти,
а то летиш чи плинеш за водою.
а то летиш чи плинеш за водою.
Ми капітани власного життя,
ведемо човен по ріці Буття.
ведемо човен по ріці Буття.
Як серце палко вільним птахом не тріпоче
та із грудей увись полинути не хоче;
та із грудей увись полинути не хоче;
Життя завжди у кожного своє:
один співає, інший – вовком виє.
один співає, інший – вовком виє.
Немає честі більше в світі –
Вітчизні все життя служити.
Вітчизні все життя служити.
Життя людське – багаття край дороги!
В пітьмі безмежній, попри застороги,
В пітьмі безмежній, попри застороги,
Ніхто й нізащо нас не переможе,
як животіти не захочемо в ярмі.
як животіти не захочемо в ярмі.
Життя мінливе, як зимовий день,
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
Кожен має свій вир і вершину,
є у всякого звір* і гора.
є у всякого звір* і гора.
А час іде, не знає він зупинку…
Бува летить, а то відпочиває,
Бува летить, а то відпочиває,