Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Думи мої
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Філософія самоти
•
Останнє бажання
•
Синові
•
Крилаті серця
•
Лише понти
•
Дещо про гнуття
•
Віра у довіру
•
Часу млин
•
Одноденка
•
Зажди
•
Роздуми грибника
•
Усе в тобі
•
Сковорода чи пательня?
•
Не пусті слова
•
Не спіши
•
Як приємно!
•
Сумні часи
•
Всі ріки течуть…
•
Роздуми у «прощену» неділю
•
Коли варто поспішати
•
У високоссі
•
Еквівалент чого?
•
Роздуми про очевидне
•
Хочу знати
•
Ґрати
•
Фатум?
•
Не забуваймо!
•
Яка різниця
•
Зла не тримаю
•
Вечірня меланхолія
•
Не тратьте часу
•
Сковородинівське
•
З нами Бог!
•
Новорічна фантазія
•
Єдиний вихід
•
Нас не зламати
•
Сніжить
•
Кінець епохи олжі?
•
Наша віра
•
Хто ми?
•
Усвідомлений вибір
•
Справжні є
•
Чи варто?
•
Інші
•
Танці на костях
•
Діалектика сподівань
•
Дружні поради
•
Палає небо
•
Не допалав огонь
•
Ніч поглинає часоплин
•
Моя кара
•
Божевілля сподівань
•
Сито
•
Чи буде
•
Чудова річ
•
Замало
•
Пан Ніхто
•
Сувої пам‘яті
•
У затінку думок
•
Дві леді
•
Чи мислимо
•
Найбільший гріх
•
Яка різниця
•
Хай йому грець!
•
Вітряки
•
Кінбурнська жара
•
Повінь
•
Не варто
•
Планида в кожного своя
•
Шлях до миру
•
Кохай
•
Поводирі
•
Серебріє
•
Чорним по чорному
•
У сад
•
Небесний вартовий
•
Зорепад
•
На шовку спогадів
•
Вже віє груднем
•
Вже час
•
Чому не спиться?
•
Чи зможемо?
•
Визначена невизначеність
•
Із моря погоди
•
Відповідь
•
Гординя й гордість
•
Плющ
•
Гарантії цноти
•
Машина часу
•
Вищий закон
•
Дві біди
•
Страх
•
Сонцеворот
•
На дорозі чи роздоріжжі?
•
З днем народження
•
Скільки ще?
•
Ера Люцифера?
•
Зимові реалії
•
В останню мить
•
Розмова з Петром
•
У хвилини відчаю
•
Тема для роздумів
•
По совісті чи справедливо?
•
Місто судної осені
•
Воно близько
•
Часоплинність
•
Історія нічому нас не учить?
•
Любов і страх
•
Ми не раби
•
Почуття міри
•
Занадто не спішіть кохати
•
За ким буде перемога?
•
Чому так?
•
Політичний лікнеп
•
Холостий постріл?
•
Фінансова петля
•
Не розумію
•
Свiй голос віддаю за доброту
•
Думи мої
•
Мої боги
•
Тятива
•
Нічні роздуми
•
Пересичення чи недолугість?
•
Питань багато
•
Старе вино
•
Роздуми про долю нащадкiв Адама
•
Помовчи
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія чи іспити на біль?
Трагедія чи іспити на біль?
Снідаю в перервах між думками,
побут зачекався у кутку –
побут зачекався у кутку –
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
хай він усіх паплюжить і усе.
Стукає з темряви гілка несміло у шибу,
лампа украла у ночі шматину стіни.
лампа украла у ночі шматину стіни.
Я забуду про час, але він позирає на мене,
удогінці жене неупинно удень і вночі…
удогінці жене неупинно удень і вночі…
Ми різні по характеру і віку,
по колу спілкування і смакам.
по колу спілкування і смакам.
Ділитись з ближнім – риса то хороша,
це капітал, але не завжди твій…
це капітал, але не завжди твій…
Поговори, щоб я тебе побачив.
Прошепочи, аби усе почув.
Прошепочи, аби усе почув.
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
попереду ще цілий день.
Махаю, сіпаю руками,
затим ногами в унісон –
затим ногами в унісон –
Я говорю не завжди те, що думаю,
і думаю не те, що говорю –
і думаю не те, що говорю –
Весна має очі твої:
прозорі смарагди зелені,
прозорі смарагди зелені,
А небо плаче... Сльози на долоні
спадають діамантами хвилин.
спадають діамантами хвилин.
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
приємно часом підлість учинити!
Пий життя маленькими ковтками,
кожну мить смакуй, немов вино.
кожну мить смакуй, немов вино.
Як приємно проснутись собою
і душею уже не кривить,
і душею уже не кривить,
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Річки течуть із джерела до моря,
як і життя – з початку до кінця.
як і життя – з початку до кінця.
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Не укради, не лицемір
і не жадай чужого.
і не жадай чужого.
У перший день весни ходив у гори,
мене вітали квіти і птахи.
мене вітали квіти і птахи.
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
і марно витрачати час.
Без душі усе те, що з галасом,
бо кохання – то серцем, не фалосом.
бо кохання – то серцем, не фалосом.
Я просто хочу знати, що ти є
у цьому неспокійнім білім світі,
у цьому неспокійнім білім світі,
Все менше віриться у щирість
загальних жестів, пишних фраз,
загальних жестів, пишних фраз,
Всміхається просвітленим умам
мінлива доля… Дійсно, чи не диво?
мінлива доля… Дійсно, чи не диво?
Ми знову помилилися, їй-Богу!
Укотре віддали стерно лайну,
Укотре віддали стерно лайну,
Яка різниця, в чому ти обутий,
як під ногами вулиці Парижа?
як під ногами вулиці Парижа?
Ну що простити можеш ти мені?
Скажи на милість, що тобі я винен?
Скажи на милість, що тобі я винен?
Темніє… Блимає свіча,
накрили сутінки оселю.
накрили сутінки оселю.
Не пропонуйте власну правду
тому, хто має вже свою:
тому, хто має вже свою:
Не той неумний, хто не знає…
Причин у тому безмір є:
Причин у тому безмір є:
Воно нас заморозити хотіло –
бомбило Україну день і ніч,
бомбило Україну день і ніч,
Усе умовності, не більше…
Реальний лише часу біг.
Реальний лише часу біг.
Все як завжди: виживає спритніший –
цнотами хто розфарбовує зло…
цнотами хто розфарбовує зло…
Зима, мороз, колючі хуртовини
і яблуня у кризі за вікном.
і яблуня у кризі за вікном.
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Шалений світ зірвався з ланцюгів –
його уже і гальма не тримають!
його уже і гальма не тримають!
Скажи, у чому місія твоя,
яку мету плекаєш, Україно?
яку мету плекаєш, Україно?
Христили нас у сиву давнину
хрестами і водою… з нагаями.
хрестами і водою… з нагаями.
Самотність – філософія душі,
витримують її лиш дужі люди.
витримують її лиш дужі люди.
Все менше у тобі того,
що так раніше чарувало,
що так раніше чарувало,
Як не спіймати вітру в полі,
а серця щастям не спекти –
а серця щастям не спекти –
Сідає сонце у смереки,
ховається в карпатський ліс,
ховається в карпатський ліс,
Танцювала риба з раком,
як із шу́флею роска́ль.
як із шу́флею роска́ль.
Ти вигадав свою любов,
коли гойдав орелю часу,
коли гойдав орелю часу,
Будь там, де раді тобі щиро,
живи для люблячих тебе
живи для люблячих тебе
Палає небо над Інгулом
і серце ниючи болить.
і серце ниючи болить.
Чергове літо сам, один –
уже не радує самотність
уже не радує самотність
У новорічну довгу ніч
смакую чаю філіжанку
смакую чаю філіжанку
Цю кару я напевно заслужив…
Та ні, я переконаний у цьому!
Та ні, я переконаний у цьому!
Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
спочивають бульвари і парки…
Ану просієм через сито
усі тривоги і жалі,
усі тривоги і жалі,
Кому потрібні ці табу,
червоні лінії і вето?
червоні лінії і вето?
Надія – небезпечна річ!
Від неї скаженіють люди,
Від неї скаженіють люди,
Талант важніше за талан
чи навпаки? А хто це скаже…
чи навпаки? А хто це скаже…
Не дисидент я і не політв‘язень,
за булаву гетьманську не борець,
за булаву гетьманську не борець,
Ти суперечлива до біса
і несподівана така…
і несподівана така…
У затінку моїх думок
улітку – прохолода
улітку – прохолода
У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.
цієї ночі був на балі.
Не спалося...
А ніч як море
А ніч як море
Усі ми грішні, кожен у своїм…
Провин завжди на душу вистачає…
Провин завжди на душу вистачає…
Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…
і покохав лише свою уяву…
Добігти мріяв я до виднокола
і зазирнути аж за небокрай,
і зазирнути аж за небокрай,
Млини...
Млини ідуть по полю
Млини ідуть по полю
Коса, дорога, рев мотора,
пісок розпе́чений, жара...
пісок розпе́чений, жара...
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
втопає смуток мій.
Ти шукала пригод
в монотоннім життєвому морі
в монотоннім життєвому морі
– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –
і доля в нас тепер одна, –
Йдемо дорогами війни
яку вже сотню довгих років,
яку вже сотню довгих років,
Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
спадають маревом вірші
Ідуть степами кобзарі,
ідуть шляхами України,
ідуть шляхами України,
Серебріє ранню в небі ранок,
іній серебріє на гіллі,
іній серебріє на гіллі,
У чорнім мареві небес
чатує чорний кіт
чатує чорний кіт
Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вкрай води,
ми ставимо, наливши вкрай води,
Сивий старець у но́чі криницю
зазирає і сумно мовчить…
зазирає і сумно мовчить…
Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки
дивлюсь, як падають зірки
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
зі спогадів мого життя,
Рипить, скрипить, та меле на страждання
шматки жури, старий дідівський млин
шматки жури, старий дідівський млин
Отак хотіла виграть поєдинок,
що й почуття поставила на кін.
що й почуття поставила на кін.
Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
по склу віконнім у твоєму домі.
Ніч укриває балдахіном,
розшитим маревом зірок.
розшитим маревом зірок.
Нарешті! Все! Досягнуто мети,
немовби й не було семи тих років!
немовби й не було семи тих років!
Сама природа навіть розгубилась,
весна до нас прийшла якась не та.
весна до нас прийшла якась не та.
Прави́м бажаєш бути чи щасливим? –
запитувала ти мене не раз
запитувала ти мене не раз
Гординя й гордість – зовсім різні речі,
в них спільного – як в водню і води.
в них спільного – як в водню і води.
Повзе уперто вгору плющ
вночі і вдень, у дощ і спеку.
вночі і вдень, у дощ і спеку.
Не бачу у країні кандидата,
хто б крісло президентське міг зайнять.
хто б крісло президентське міг зайнять.
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
великих коштів це не вимагає.
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Так Біблія говорить нам про це.
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,
Він на своїм шляху усе руйнує,
Настав нарешті справжній новий рік
і знову на додаток день пішов.
і знову на додаток день пішов.
Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.
мелькнув на горизонті фініш.
З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?
Чи здоровий в далекій чужині?
Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
ще скільки треба пережити лютих зим,
Весь світ, від Альфи до Омеги,
лиш мій! – волає Люцифер. –
лиш мій! – волає Люцифер. –
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують наскрізь порожні гасла.
пронизують наскрізь порожні гасла.
Все ж убиває нас не лише куля,
граната, бомба, міна чи снаряд...
граната, бомба, міна чи снаряд...
Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.
прогрес торує уперед дорогу.
Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?
ти робиш за помилкою помилку?
Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Нам кажуть жить по совісті і честі,
але вони у кожного свої.
але вони у кожного свої.
У богом забутім краю,
де й сонце щодня набурмосене,
де й сонце щодня набурмосене,
Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…
бракує їм то слави, то тепла…
У часу хода невимовно легка
і шерхоту майже не чути.
і шерхоту майже не чути.
А вас історія ціка́вить, людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,
Хто Біблію хоч трішечки читав,
Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живуть,
Вони у серці разом не живуть,
В людині не приймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.
кого б не стосувалася покора.
Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,
одну зорю багач зрить і бідняк,
За правилами грати у наш час –
незвичним стало якось вже для нас.
незвичним стало якось вже для нас.
Без наслідків не можна для здоров’я
насилувати власні почуття,
насилувати власні почуття,
Чому я на батьків своїх землі
не маю змоги бути господа́рем?
не маю змоги бути господа́рем?
– Навіщо навкруги будують ґрати?
– Щоб владу упирів охороняти!
– Щоб владу упирів охороняти!
Люди, люди… Чому ви підвладні
так сумнівним, второваним чарам?
так сумнівним, второваним чарам?
Що діється у нашій стороні?!
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам,
де правлять гроші всупереч законам,
́Нині людяність в людства вже зо́всім не в моді,
з доброти залишився один лише слух.
з доброти залишився один лише слух.
Думи мої, сіромахи, сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи линете з роками.
В синє небо ніби птахи линете з роками.
Мій бог – Любов! Не плотська, а духовна.
До ближнього, Вітчизни і батьків.
До ближнього, Вітчизни і батьків.
В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…
у праці головне знайти, у серця смуті…
Я слухав Ніч і ті її слова,
що жоден День не може бути вічним.
що жоден День не може бути вічним.
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
йому ж сомбреро й сарі подавай.
(семітсько-антисемітські роздуми)
Я пив вино, неначе кров червоне,
що краплями по бороді текло.
що краплями по бороді текло.
Усе частіше думаю ночами,
як виник Світ і хто його творець.
як виник Світ і хто його творець.
Не варто говорити, помовчи.
Послухай тишу, там своя чарівність.
Послухай тишу, там своя чарівність.