Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Дорога у вічність
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Без епатажу
•
До волі!
•
Як стане тісно
•
Смак життя
•
Чути тишу
•
До ірію
•
Згусток сонця
•
У кожного своя мить
•
Земне і небесне
•
В день ювілею
•
Початок епілогу?
•
Сонячний вітер
•
Життя нескінченне!
•
Осінній менует
•
Діалоги з мільярдером
•
Пам'ять
•
Іди за мною
•
Дорога життя
•
Життєвий потяг
•
Відлюдник
•
Про нього
•
Господиня
•
Вперед, старий вітрильник!
•
Позимовіло
•
Розіп'ятий часом
•
Провідники
•
Падає листя
•
Діалогу не виходить
•
Чи буде завтра
•
Нічний пейзаж
•
З собою наодинці
•
Я шлю тобі свою любов
•
Болить
•
Вже сніжить
•
Моя дорога
•
Прощальна посмішка
•
Напис на камені
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У мене зараз – день за три,
на жаль, часи такі настали…
на жаль, часи такі настали…
В моїм серці диявол панує,
бо для бога там місця нема,
бо для бога там місця нема,
Як стане мені тісно на землі,
уквітчаній гірляндами полину,
уквітчаній гірляндами полину,
Життя одне… У кожного одне –
інакше не було, нема й не буде!
інакше не було, нема й не буде!
Є вік, в якому можна все:
солодке, кисле і солоне…
солодке, кисле і солоне…
Тече, тече, тече життя ріка,
попереду десь вічності пороги.
попереду десь вічності пороги.
Яким він буде, твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Не знаю і сказати не берусь…
А час іде, його не зупинить.
Буває що летить, а то чвалає,
Буває що летить, а то чвалає,
На цвинтарі співають солов`ї,
лунає хор із ночі до світання…
лунає хор із ночі до світання…
Секунди падають під ноги,
хвилини, миті і… роки,
хвилини, миті і… роки,
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
мелькають дні, години, місяці…
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
трильйони кварків сипались до ніг,
Коли земний кінчається політ
і покидає плоть душа людини,
і покидає плоть душа людини,
Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
на сонці грані років виграють.
Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Новий минає листопад
давно затих лелечій клекіт,
давно затих лелечій клекіт,
Бери свій хрест і йди за мною,
я поведу тебе за хмари.
я поведу тебе за хмари.
Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
у край сумний, де ангели живуть.
Життя-буття, немов шалений потяг,
стрілою уперед воно летить…
стрілою уперед воно летить…
В старі часи, під сонцем ще гарячим,
відлюдник у печері жив один.
відлюдник у печері жив один.
Він ралив долі вічне море
натхненно, до останніх сил,
натхненно, до останніх сил,
Порожнеча в домі розгулялась,
мов зима у біле увібралась,
мов зима у біле увібралась,
Парус як біле крило,
в чистім високому небі.
в чистім високому небі.
Похмуро, сіро, холодно надворі,
тріщить мороз і хуга завиває,
тріщить мороз і хуга завиває,
На світ явивсь в родині непримітній,
на ноги став, учився розмовлять
на ноги став, учився розмовлять
Лиш посередники вони,
мілкі ліхтарники Пітьми,
мілкі ліхтарники Пітьми,
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка уже на поріг.
осінь-чаклунка уже на поріг.
У Життя я нерідко питаю,
що дало те старому мені,
що дало те старому мені,
Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
все будував на завтра плани…
Ніч, вулиця, ліхтар, заправка,
несамовито вітер свище.
несамовито вітер свище.
Не жалкуй за часом, що стікає
як вода в розпечений пісок.
як вода в розпечений пісок.
Останні крихти почуттів склювали сірі птахи.
Зима накрила нас холодним покривалом.
Зима накрила нас холодним покривалом.
Болить!..
Серце нестерпно болить!
Серце нестерпно болить!
Вже давно відколосились пшениці й жита,
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
Все, що сказати хочу, я пишу,
свої думки паперу довіряю.
свої думки паперу довіряю.
Життя втікає без прощання,
біжить в нікуди стрімголов,
біжить в нікуди стрімголов,
Спочити мріяв ти на Бурханах*
і першим сонця промені стрічати.
і першим сонця промені стрічати.