Лиш посередники вони,
мілкі ліхтарники Пітьми,
провідники хиткого Мосту,
учителі низького зросту.
Ведуть вони людське Життя
у інший Світ, у заБуття,
де під ногами хижий Вир,
лише безодні чорних дір
та ліхтарі, що ріжуть очі
у мороці безкраїм Ночі.
Ілюзій невагомий брук
і частокіл із ніг та рук…

По зір яскравих камінцях,
немов у морі острівцях,
вони ступають через річку,
що починається з потічка.
Здобуде хвилю гомінку –
стікає у Буття ріку,
де вічна музика лунає,
журою душу огортає,
а навкруги панує сум,
і ми оглухнули від дум.

Монету срібну дайте їм –
блискуче-сіру, ніби дим,
з металу ночі одкровень,
що бережуть минулий день,
в долоні шерхлі, загрубілі.
Лише вони єдині в силі
угамувати ту потребу –
вогню віддати вічну требу.
На службі темній і магічній
ліхтарники існують вічно,
навчають досягти мети –
ріку Аїда перейти,
дадуть пораду вам незвичну,
як чути музику одвічну.

У тихім меготі зірок
іде у Всесвіті урок.
Перед воротами Світів,
на перехресті двох Мостів,
у світлі нових зір холоднім,
де педагоги благородні.
В кінці такого переходу
і ми відчуємо Свободу,
адже Ліхтарник нагадає,
що Смерті взагалі немає!

17.02.2016