Автори /
Козак Дума (1958)
![]() |
|
Рубрики
/ Мелодії кохання
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Весняний чай
•
Одна-єдина
•
Вона
•
У твоїм полоні
•
Як не дивно
•
Весняні сни
•
Жартівниця
•
Зоряне тепло
•
Запроси у казку
•
Моя маленька балерино
•
Дорога у безмежжя
•
Окрилення
•
Застигла мелодія
•
До сих пір
•
У вирій
•
Я чекаю
•
Обжинки долі
•
Параноя кохання
•
Найлютіший ворог
•
Добраніч
•
Просто дощ
•
Подаруй мені крила
•
Лише ми
•
Слід
•
Не спасти
•
Вечірній мікс
•
Аби
•
Нитка Аріадни
•
До дна!
•
У чому сенс
•
Несподівана зустріч
•
Саме той
•
Суголосся листопаду
•
Перший крок
•
А ти на ранню осінь схожа
•
Метаморфози фортуни
•
Повірила
•
Наш листопад
•
Не відпускай
•
Прости
•
Вона мені сказала «так»
•
Лише тебе
•
Груші кохання
•
Чекаю
•
Не спалось
•
Наша ніч
•
Ти
•
Під звуки скрипки
•
Усе чекає
•
Ранкові аромати
•
Дарунок неба
•
Я не можу без тебе
•
Я повернусь
•
Моя маленька
•
Дивуй мене
•
Сільський едем
•
А я пишу
•
Оба́ві край
•
Лілія
•
Я буду пахнути тобою
•
Волошка
•
Не можна
•
Моя любов
•
Закохала
•
Боюсь
•
Зізнання
•
Пристрасті осені
•
Якщо зустріну
•
Що ж насправді?
•
Поема кохання
•
Позолота
•
Даремно
•
Останнє бажання
•
Найкращий день
•
Парусник „Кохання“
•
Ніч-чарівниця
•
Ключі від щастя
•
Любові мить
•
А хочеш?
•
Міражі
•
Кончина любові
•
Най, най, най…
•
Хай би що
•
Ще доля буде усміхатись*
•
На те вона й любов
•
Мелодії кохання
•
Любов і ревнощі
•
Хміль кохання
•
Спогади про перше кохання
•
Кохання мить
•
Осінні метаморфози
•
Принцеси Марса
•
Я хочу
•
І знову про Любов
•
Твоя зоря
•
Ім’я твоє
•
Скільки коштує кохання
•
Німі свідки
•
Вічне питання
•
Не ховайте почуття
•
Зневiрена надiя
•
Все в минулому…
•
Дозвольте завітати в Вашу душу
•
У кожного вона своя
•
Мій світ міг бути Вашим*
•
Ніжність
•
Жінки бальзаківського віку
•
Любіть!
•
Не шукайте кохання
•
Наше лiто
•
Даруйте квiти
•
Котики вербовi
•
Випускний вальс*
•
Вишневий цвiт
•
Немає пісні кращої у світі
•
Зацiлую тебе, заласкаю
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Куди цьогоріч ділася весна?
Де спочиває? На якому плаї?
Де спочиває? На якому плаї?
Якби я міг надихатись тобою,
напитися твоєї чистоти!.
напитися твоєї чистоти!.
Таки душа зустріла рідну душу
і забриніла чарівна струна.
і забриніла чарівна струна.
Така ти перша у моїм житті,
а воля божа – може і остання.
а воля божа – може і остання.
Пошматували мій вечірній спокій
твої зелені очі навісні,
твої зелені очі навісні,
Я закохався? Ні, не може бути!
Це нереально-дивовижний сон!
Це нереально-дивовижний сон!
Мені знедавна стала цілим світом
троянда мила, білі пелюстки.
троянда мила, білі пелюстки.
Не доля ружі стати цілим садом,
як і людині замінити світ,*
як і людині замінити світ,*
Подаруй мені усмішку, люба,
та думками на мить обійми
та думками на мить обійми
Така велична і проста –
моя маленька балерина…
моя маленька балерина…
Замела, засніжила, завіяла,
захурделила знову зима
захурделила знову зима
Вечірнє сонце падало за обрій,
у злото фарбувавши небосхил.
у злото фарбувавши небосхил.
Застигла мовчки скрипка у руці,
смичок повис із нею непорушно…
смичок повис із нею непорушно…
Ти обернулась і пішла,
із уст не впало жодне слово…
із уст не впало жодне слово…
Хмари, море, бірюза,
пляж піщаний під ногами.
пляж піщаний під ногами.
Я у всесвіту десь на краю…
На задвірках мінливої долі
На задвірках мінливої долі
Буває прикрощів немало,
на жаль, у нашому житті,
на жаль, у нашому житті,
На зустріч більше не чекаю,
не жду дзвінків ані листів
не жду дзвінків ані листів
Любіть на відстані, в думках,
у мріях і у сподіваннях,
у мріях і у сподіваннях,
На добраніч! Спи, кохана,
пізно вже.
пізно вже.
Погода – клас! А дощ? Він просто йде…
Сльозами струменять краплини смутку…
Сльозами струменять краплини смутку…
Мости розведено укотре,
а ми на різних берегах…
а ми на різних берегах…
А час летить, усе минає…
Ніщо не стале на Землі.
Ніщо не стале на Землі.
Із часом навіть зорі в небі гаснуть,
а змучене кохання й поготів…
а змучене кохання й поготів…
Ми намагалися кохати
як вперше, щиро і не раз…
як вперше, щиро і не раз…
Ми вечір цей зміксуємо на двох
під запашну гарячу львівську каву.
під запашну гарячу львівську каву.
Упитись хочу чарами твоїми,
у ніжності забутись твоїх рук,
у ніжності забутись твоїх рук,
Тебе я кохатиму вічно,
бо смерть то іще не кінець.
бо смерть то іще не кінець.
Розчинимось у карамелі часу,
у всесвіті казкової нуги,
у всесвіті казкової нуги,
На видноколі люта вічність,
секунди краплями – кап-кап…
секунди краплями – кап-кап…
Зустрілись якось з осінню весна
на середи́ні сонячного літа
на середи́ні сонячного літа
Як довго я тебе чекала,
та все ж обаві віддала…
та все ж обаві віддала…
Поміж сріблястої пряжі дощу,
під парасолею світлої хустки
під парасолею світлої хустки
У цьому світі просто не буває,
лякає вже взаємність почуттів,
лякає вже взаємність почуттів,
Я загубився поміж літа,
поринувши в казкові сни,
поринувши в казкові сни,
Весною обернулась наша осінь,
ти знову запросив мене у сни.
ти знову запросив мене у сни.
За ширмою заплющених очей
душі моєї болю не розгледів
душі моєї болю не розгледів
Гіркий талан мою планиду вершить,
крива життя гайнула шкереберть.
крива життя гайнула шкереберть.
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
і хай там що… Не відпускай!
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
я їх на відстані читаю,
Вона мені сказала «так»
своїми милими вустами –
своїми милими вустами –
Осінній дощ змиває поторочу
незрозумілих дещо почуттів,
незрозумілих дещо почуттів,
Скажи мені відверто, друже,
ти їв колись солодку грушу
ти їв колись солодку грушу
Зів‘яли квіти поступово,
не дочекалися тебе…
не дочекалися тебе…
Не спала, слухала весну
під осені свинцевим небом.
під осені свинцевим небом.
Давай почнемо все спочатку,
я запрошу у гості ніч,
я запрошу у гості ніч,
Ти мов конвалія тендітна,
як гладіолуси струнка.
як гладіолуси струнка.
Чарівно в тиші линули слова,
у келиху іскрилося мартіні…
у келиху іскрилося мартіні…
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
у кришталевій вазі на столі
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і молоком туманів на світанні,
Цілує вітер усмішку твою,
а сонце промінцями пестить губи.
а сонце промінцями пестить губи.
Ми назустріч ішли,
ми долали круту свою гору,
ми долали круту свою гору,
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
а в сонячну годину і тим паче.
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
нас розділяв підступний тин,
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
чарівністю своєю теж дивуй,
Південна ніч у лузі виграє
піснями цвіркунів і зорепадом.
піснями цвіркунів і зорепадом.
А я пишу тобі вірші
ночами, подумки, спонтанно
ночами, подумки, спонтанно
Ти вийшла феєю з туману,
що очі густо застеляв,
що очі густо застеляв,
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
чарівна усмішка твоя.
Я буду пахнути тобою
під серця зрушене биття.
під серця зрушене биття.
Ти айстра маленька – волошка,
ти квітка моя чарівна.
ти квітка моя чарівна.
Не можна, мила, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
те щастя, що даруєш ти мені!
Моя любов – безкрає море,
безмежний синій океан,
безмежний синій океан,
Закохала ти мене у себе,
у свої озера лісові
у свої озера лісові
Все не прийду ніяк до тями
від поцілунку в тишині.
від поцілунку в тишині.
Принцесо люба, юна молодичко,
вишнева квітко, серно чарівна,
вишнева квітко, серно чарівна,
Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
з ниток осіннього дощу
Якщо зустріну на стезі
тебе, свою завітну мрію –
тебе, свою завітну мрію –
Тебе так хочуть мої очі
і руки хочуть, і вуста!
і руки хочуть, і вуста!
В веснянім небі, висі голубій,
я напишу поему про кохання.
я напишу поему про кохання.
Куди поділась казки світла мить,
чому не ваблять березневі ранки
чому не ваблять березневі ранки
Пробач, принцесо, знову помилився,
захоплення прийнявши за любов…
захоплення прийнявши за любов…
З тобою хочу заблукати
у світлих споминах своїх
у світлих споминах своїх
Цей день – найкращий у житті,
його не упусти й хвилини!
його не упусти й хвилини!
Любов підносить, бадьорить,
від неї виростають крила!
від неї виростають крила!
На березі під музику прибою,
у відблисках багаття і зірок,
у відблисках багаття і зірок,
Ключа тобі від щастя подарую,
відкрий ним двері в зраненій душі.
відкрий ним двері в зраненій душі.
Ти приголомшливо красива,
про тебе мріяв все життя!
про тебе мріяв все життя!
А хочеш – залишимось разом?
Не місяць, не рік – до кінця!
Не місяць, не рік – до кінця!
Іди до мене, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Які б трактати мудрі не писали…
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
щоб побороти заздрість і пиху.
Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
проникає в саму глибину.
Світ збожеволів, хтивістю просяк.
Цнотливість продається, як і врода…
Цнотливість продається, як і врода…
В думках іду лугами обережно,
дрімає гай після весняних гроз.
дрімає гай після весняних гроз.
Мелодії кохання не згасають
у тих, хто свято вірує в Любов!
у тих, хто свято вірує в Любов!
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
брови крилами чайки злетіли.
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
ще вітер холодний колише.
Ми не вмираєм, помирає час.
Триклятий час безперестанно гине,
Триклятий час безперестанно гине,
Багряним листом падаєш в долоні,
теплом не грієш, навіваєш сум.
теплом не грієш, навіваєш сум.
Прекрасне личко і чарівний стан,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
шовкові коси, шкіра з оксамиту,
Як хочеться знов тебе бачити
і знову твій голос почути,
і знову твій голос почути,
Коли говорять про потребу у коханні,
якщо водою спрагу вже не втамувати –
якщо водою спрагу вже не втамувати –
Зоря палає я́сним днем
у небі голубім.
у небі голубім.
Немає в імені моїм ні розпачу, ні крику,
у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
Як до лиця тобі моє кохання –
з екранів нам реклама промовляє.
з екранів нам реклама промовляє.
Хтось залишив ромашки на лавці,
невеликий красивий букет.
невеликий красивий букет.
Любов і розум – речі несумісні,
хто б вам там що і як не говорив.
хто б вам там що і як не говорив.
Своїх ви не ховайте почуттів,
якщо вони до того ще й хороші.
якщо вони до того ще й хороші.
Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
коли вже знаєш, що любов жорстока?
коли вже знаєш, що любов жорстока?
Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
Дозвольте завітати в Вашу душу
і з Вами розділить її самотність,
і з Вами розділить її самотність,
У кожного любов завжди своя,
та вічним почуття це не буває.
та вічним почуття це не буває.
Мене Ви пригадаєте не раз,
мій світ хвилюючий і норовливий.
мій світ хвилюючий і норовливий.
Мені так личить, любий, твоя ніжність!
Ти одягнув мене у цей наряд.
Ти одягнув мене у цей наряд.
Найгарніші все ж вони у світі
ті жінки, яким уже за сорок;
ті жінки, яким уже за сорок;
Яке прекрасне почуття любов!
Воно не постаріє, не зів’яне,
Воно не постаріє, не зів’яне,
Не шукайте кохання,
бо воно зазвичай застає нас зненацька…
бо воно зазвичай застає нас зненацька…
Ми бачили сонце в шпаринку
між наших спітнілих долонь,
між наших спітнілих долонь,
Жінкам даруйте завжди квіти,
не тільки в свято, для годиться.
не тільки в свято, для годиться.
Уже й весна не за горами,
усе чутніший її подих.
усе чутніший її подих.
Раннє літо, синій вечір, зупинився час.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
Вишневий цвіт на сотнях віт –
серця бентежить навесні.
серця бентежить навесні.
Прислухайся, коли душа співає,
нагальну справу їй не підкидай.
нагальну справу їй не підкидай.
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
захвилюю, немовби колись.