Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.

Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співали в душі солов‘ї.

Зацілую тебе, заласкаю,
твоїх губ пригадаю тепло.
Утону у волосся розмаї,
що на плечі шовками лягло.

Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Ніби вперше, а може в останнє,
доторкнуся до ніжних плечей.

Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу і заговорю.
Все, дитинство та юність, згадаю,
як останню травневу зорю.

Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, мов полотні,
щоби пізньої ночі чи зрану
ти у мрії являлась мені.

Заласкаю тебе, зацілую,
запестую і залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу!

Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою,
щоб у миті буденності й горя
ти приходила в душу мою.

Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую і заворожу.
Помандруємо до небокраю,
перетнувши останню межу…

2016