На плечах твоїх відбиток долі,
на обличчі – усмішки сліди,
а хода – легка, як пух тополі,
що упав до ніг із висоти…

У косиці вплетені світанки,
погляд діамантами зорить.
А коли уже ідеш до танку –
взору не відірвеш ні на мить!

За природою ж – міцна корінням,
берегиня затишку, життя.
Ти найвище всесвіту творіння,
що веде народи в майбуття!

Святість і гріхи уперемішку
міцно у тобі переплелись.
Ти комусь уже не нова книжка,
а когось іще несеш увись!

Бо неперевершена коханка,
із твоїх не вирватися рук –
насолоду цмулиш до останку
під шалений серця перестук.

Та немовби пташка – прагнеш волі,
не тримає й клітка золота.
До снаги тобі яскраві ролі,
не лякає жодна висота!

Під ногами головні герої,
в почуттях практична і жорстка –
слабкість обертаєш ти на зброю
і тремтить душа у дивака.

Часом ти сльозою студиш горе,
коли серце крають лемеші,
і готова висушити море –
іскра лиш зажевріє в душі.

Ніби непідкорена вершина,
келих найп’янкішого вина…
Ти така у всесвіті єдина
і для мене ти – лише одна!

08.03.2024, СВ