Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
1936. Веселий вітер *
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі ви́слухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
пере́співи пташині,
про працю видатних майстрів!
Хто ніколи в борні не здається –
з нами разом співай, і засвой:
хто радий – той сміється,
хто хоче – той доб’ється,
а хто шукає – знайде той!
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі ви́слухав пісні.
Заспівай нам про шквали миттєві,
про похід по звірячих слідах,
про таємничі реви,
про мускули сталеві,
про радість бойових звитяг!
Хто ніколи в борні не здається –
з нами разом співай, і засвой:
хто радий – той сміється,
хто хоче – той доб’ється,
а хто шукає – знайде той!
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі ви́слухав пісні.
Проспівай нам про мужність та силу,
про героїв, учених, бійців,
щоб серце стукотіло,
щоб кожному кортіло
здогнати й обійти вітців!
Хто ніколи в борні не здається –
з нами разом співай, і засвой:
хто радий – той сміється,
хто хоче – той доб’ється,
а хто шукає – знайде той!
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі ви́слухав пісні.
Дай нам пісню, в якій би шугали
ті вітри, що весну принесли,
щоб сурмачі заграли,
щоб губи підспівали,
а ноги веселіше йшли!
Хто ніколи в борні не здається –
з нами разом співай, і засвой:
хто радий – той сміється,
хто хоче – той доб’ється,
а хто шукає – знайде той!
(2026)
ІНШИЙ ПЕРЕКЛАД
Віктор Леві (2015)
Ану нам, вітре, заспівай веселу пісню,
Веселу пісню, веселу пісню.
Моря ти й гори всі на світі бачив, звісно,
І всі пісні на світі ти чував.
Заспівай нам про дикії гори,
Про безкраю небес голубінь,
Про глиб і простір моря,
Про що птахи говорять,
Про доблесть і геройський чин.
Хто здаватись не звик у змаганні,
Твою пісню нехай заспіва.
Хто всміхнений, йди з нами,
Хто хоче, той дістане,
А хто шука, той здобува.
Ану нам, вітре, заспівай веселу пісню,
Веселу пісню, веселу пісню.
Моря ти й гори всі на світі бачив, звісно,
І всі пісні на світі ти чував.
Заспівай про слідів плетеницю,
Яку звір в нетрях лісу протяг,
Про ніч, коли не спиться,
Про мускули із криці,
Про радість трудових звитяг.
Хто здаватись не звик у змаганні,
Твою пісню нехай заспіва.
Хто всміхнений, йди з нами,
Хто хоче, той дістане,
А хто шука, той здобува.
Ану нам, вітре, заспівай веселу пісню,
Веселу пісню, веселу пісню.
Моря ти й гори всі на світі бачив, звісно,
І всі пісні на світі ти чував.
Заспівай, щоб у пісні дзвеніли
Наспіви всі весняні землі,
Щоб сурми засурмили,
Щоб губи підхопили,
Щоб ноги веселіше йшли.
Хто здаватись не звик у змаганні,
Твою пісню нехай заспіва.
Хто всміхнений, йди з нами,
Хто хоче, той дістане,
А хто шука, той здобува.
Контекст : Муз.: Ісаак Дунаєвський (1936). Вик.: Володимир Бунчиков (1949)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
