Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ольга Прохорчук (1988)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Коли запали наші зітруться у пил
    І обійми ослабнуть, неначе броня,
  •   Рожеві наплічники
    Дівчинко в джинсах потертих, з рожевим наплічником,
    Тепла кофтинка з широких ангорових смуг,
  •   ***
    Щоразу ішла на зустріч
    З новим почуттям й паролем
  •   Кастинг
    Добрий день! Не соромтесь. Ви, певно, прийшли на кастинг?
    Зацікавились світом трендсеттерів і кутюр’є?
  •   ***
    Ми ховали відчай у долоні
    І лили цілунки, мов отрути.
  •   ***
    Цілий вечір – цикади й цитати.
    Сонце нам полірує пороги.
  •   Принцеса
    Маєш все, про що мріяла ще з дитинства,
    Королівське життя без турбот і без панік.
  •   ***
    Насолоджуйся. Ми вже не встигнем натиснуть на гальма.
    Ні, мене не цікавлять майбутні твої чи колишні.
  •   ***
    А трималась я, звісно, таки молодцем:
    Не схибила ані в розмові, ні в статусі,
  •   ***
    А могла би я так і не вийти до твого берега,
    Традиційно півранку кидати свої grands battements,
  •   ***
    Просто дихати і мовчати,
    Ловити сонце, світанки, бризки,
  •   ***
    Знаєш, а добре, що ти подзвонив,
    Я ж тебе теж – пам’ятаєш? – любила.
  •   ***
    Розійшлися шляхи й інтереси.
    Ми ніяк не поділим це місто.
  •   ***
    Нам оранжеве повітря
    Лащиться до ніг.
  •   ***
    Є люди, яких утратити
    Так легко, неначе розум.
  •   На захист „справжнього” президента
    На захист „справжнього” президента
  •   Любі друзі зі старої кАманди Анни Ахмєтової рятують країну
    Якщо залишають сили,
    Ти Бога не згадуй всує,
  •   Розстріляні колоски
    Пам’ятаєш, Вкраїно, той дивний смак голодомору?
    Пам’ятаєш опухлий і напівпритомний жах?
  •   Stars fell on Alabama
    We lived our little drama, we kissed in the field of white,
    And stars fell on Alabama that night
  •   ***
    Моє кохання з ніжним егоїстом
    Дає про себе знати привселюдно:
  •   Game Over - Hangover
    Осінній день березами почавсь.
    Ліна Костенко
  •   ***
    Я давно здогадалась: насправді тебе звать Жуаном.
    Ти так само, як я, любиш власну робити погоду.
  •   Insomnia
    Все, що в мене тут є – це безсоння і це вікно,
    О такій порі ранку безсоння цілком надійне.
  •   ***
    Ми гуляєм удвох і збираєм кленові листки,
    Наполегливо роблячи вигляд, що це важливо.
  •   ***
    Хочу вийти під дощ й малювати себе акварелями,
    Акуратно тримаючи пензля рукою лівою.
  •   ***
    Я прошу перестань. Я не хочу ніякої драми.
    Усі драми скінчились ще рік або й два тому.
  •   ***
    Ти дзвониш мені й починаєш з затактів.
    Недоспана ніч. Твої фрази задимлені.
  •   Присвята Джонні Деппу, який не мав щастя зі мною зустрітися, і тому закохався у Ванессу Параді
    Який прекрасний Джонні... з будуна!
    Розпатланий, з червоними очима,
  •   ***
    Вона просто пішла, не сказавши, як жити далі,
    Залишивши тебе із собою один-на-один,
  •   ***
    І знову ти хапатимеш в обійми
    І в тіло загортатимеш своє
  •   ***
    Спинись! Що ти робиш? Я зараз... я зараз зомлію!
    Чому я не можу втекти від очей твоїх blue’зу?
  •   ***
    Сьогоднішній день так лагідно пахне сонцем.
    Я знаю напевно, що літо було десь отут.
  •   ***
    Ця осінь красива. Їй трошечки більше за тридцять.
    У неї завжди бездоганні взуття й макіяж.
  •   ***
    Стало сумно без тебе... Без тебе так стало сумно...
    Літній день розридався раптово-осіннім дощем.
  •   ***
    Я на лінії фронту. Тут сенсу немає тікати:
    Я причина війни, мене можна завжди знайти.
  •   ***
    З кожним днем усе важче і важче з тобою прощатись.
    З кожним днем усе вищим і вищим стає поріг.
  •   ***
    Мої щоки сьогодні знову цілує сніг,
    Захололі чуття перетворюють небо в оману.

  • Огляди

    1. ***
      Коли запали наші зітруться у пил
      І обійми ослабнуть, неначе броня,
      Отче, пошли нам достатньо сил,
      Щоб знести всі утоми прийдешнього дня,

      Щоб не стати васалом порожніх гонитв,
      Щоб забути про кожну з болючих образ,
      Щоб згадати про всіх, хто так світло любив
      І чиїми руками подбав ти про нас.

      Дай нам сили приборкати стріли і страх,
      Дай нам віри у світлий, щасливий кінець,
      В час, коли на скуйовджених наших полях
      Проростає пшеницею свіжий свинець.

      І коли в ошелешеній піні боїв
      Розчиняється віра в небесне й земне,
      Боже, пошли нам достатньо слів
      Щоб сказати про головне.

      "http://vk.com/olga.prokhorchuk"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Рожеві наплічники
      Дівчинко в джинсах потертих, з рожевим наплічником,
      Тепла кофтинка з широких ангорових смуг,
      Хто з казкарів записався до тебе прибічником?
      Хто з-поміж принців доводить, що він тобі друг?

      Шкіра прозора, повіки безсонням підсвічені,
      Знічений мозок бунтує вже третю добу.
      Дівчинко в шибці, які ти болючі освідчення
      Душиш, знічев’я кусаючи нижню губу?

      Захист від світу – блакитних навушників клапани,
      Русе волосся до ліктя – хиткий кринолін.
      Дівчинко, знаєш, буває, із серця подряпини
      Сходять повільніше, аніж з дитячих колін.

      Знаєш, в метро стільки ліній, зупинок і напрямків,
      В наших долонях прописано стільки шляхів,
      Нам уготовано стільки забоїв і набряків,
      В пошуках теплих долонь і привітних дахів.

      Карти, буває, обманюють, схеми прибріхують,
      Принци подекуди вірять у хибні казки,
      І у погоні за короткочасною втіхою
      Наші вагони втрачають насущні зв’язки.

      Дівчинко, квіточко, рибонько, сонечко, ясочко,
      Очі-волошки зі світлим відтінком журби,
      В темній столичній підземці, будь ласка, будь ласочка,
      Будь обережна, ріднесенька, не загубись!

      Джинси потерті, душа, наче сукня, у квіточку.
      Поміж бровами напруга тримає кордон.
      Я пам'ятаю, яка ти була без наплічника –
      В середньовіччі з таких малювали Мадонн.

      Дівчинко світла, із записниками дешевими,
      Очі не торкнуті тушшю ані олівцем,
      Хай всі наплічники будуть у тебе рожевими,
      Хай всі казки твої будуть з хорошим кінцем.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. ***
      Щоразу ішла на зустріч
      З новим почуттям й паролем
      Молилась, щоб більш не мучив -
      А він озивався болем.

      Ай, скільки того фіналу
      В чотири руки і такти!
      Що хочеш, щоб я збрехала
      На це недоречне “Як ти?”

      Це все, що нам двом лишилось -
      Коротка зима в трамваї
      Зламалася, наче стилос
      Буває.

      ----
      Автор фото: Gönül Koçak (https://www.etsy.com/listing/115155145/wall-decor-sale-winter-photography-tram)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Кастинг
      Добрий день! Не соромтесь. Ви, певно, прийшли на кастинг?
      Зацікавились світом трендсеттерів і кутюр’є?
      Вам кортить долучитись до модної фешн-касти?
      Ну, проходьте, проходьте, подивимось, що у Вас є.

      Так, і що це таке? У Вас ноги не тонші за плечі?
      Ну і як Ви їх навхрест поставите на дефіле?
      Неподобство, та й годі! Ви важите скільки, до речі?
      А то щось виглядаєте, наче ходяче філе...

      Шістдесят кілограм?! А я думаю, звідки в Вас груди!
      І це все при мізерному метр сімдесят п’ять?
      Дорогенька моя, на Вас будуть дивитися люди!
      А у Вас – ось, погляньте! – кістки навіть не торохтять.

      А шкода – цокотіння колін дуже, знаєте, стильно,
      Ультра-модний такий супер-екстра-мега-ефект.
      Щось ключиці у Вас випирають не надто сильно,
      Та і ребра також... Це вже дуже серйозний дефект.

      Що? У Вас є ще й стегна? Оце викликає тривогу!
      Дев’яносто чотири? Занадто широкий таз!
      Тож вердикт отакий: булімія Вам на допомогу!
      На дієту – й швиденько біжіть обнімать унітаз,

      Бо інакше не вийде зробить з Вас красиву картинку.
      Тут у нас, розумієте, глянець, кутюр, гламур,
      А у Вас є недолік – Ви надто вже схожа на жінку
      В андрогінну епоху скелетоподібних статур.

      2008

      ""

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Ми ховали відчай у долоні
      І лили цілунки, мов отрути.
      Цокотіли кулі купідонів,
      Тільки ми їх відмовлялись чути.

      В гарячковім прагненні фіналу
      Ми шукали приводи й пригоди.
      Суперего зрадницьки мовчало,
      Перевівши сновидіння в коди.

      І чомусь, практично непомітно,
      В нас тремтіли голоси і пальці,
      Коли зранку сірі зорі квітня
      Вимирали, мов неандертальці.

      ""

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Цілий вечір – цикади й цитати.
      Сонце нам полірує пороги.
      Я не встигла тебе запитати,
      Чи ти любиш мене ще хоч трохи.

      І прибрати з плечей твої руки
      Теж не встигла, чи, може, не сміла.
      Я готова палить стародруки,
      Аби тільки це сонце не сіло.

      ""

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Принцеса
      Маєш все, про що мріяла ще з дитинства,
      Королівське життя без турбот і без панік.
      Ну і що тобі з того, що в ролі принца
      Фігурує не надто спортивний «папік»?

      Ти постійна клієнтка крутих курортів,
      За комфортом твій дім конкурує із раєм.
      За плечима у тебе шістнадцять абортів,
      Втім, тебе це, у принципі, не переймає.

      Особисте життя таке жваве й пікантне –
      «Папік» має ще другу, і третю, й п’яту,
      Але, чорт забирай, за які діаманти
      Він спокутує кожну розкриту зраду!

      І якщо навіть звідкись беруться стреси,
      Їх знімає пробіг бутіками Парижа.
      Від цієї постійної гри у принцесу
      Ти, здається, стаєш щасливіша.

      Січень 2011, 10 червня 2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***

      Насолоджуйся. Ми вже не встигнем натиснуть на гальма.
      Ні, мене не цікавлять майбутні твої чи колишні.
      За півроку ти будеш губити свій погляд у пальмах,
      За півроку я буду ридати в обіймах вишні.

      Буде, певно, цікаво – ховатись по різних півкулях.
      Буде, певно, повчально – вдавати, що ми інтроверти.
      Ми могли б застрелитись, та справа тут навіть не в кулях –
      Просто нам із тобою чомусь не судилось померти.

      2008 / 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      А трималась я, звісно, таки молодцем:
      Не схибила ані в розмові, ні в статусі,
      Безтурботне навчилась носити лице
      І навіть правдоподібно всміхатися,

      Все сприймала із гумором і куражем:
      Й так-он скільки, мовляв, протримались нівроку ми!
      Хизувалась набитих синців багажем
      І, здавалось,засвоєними уроками,

      І поводилась так показово досвідчено,
      І Парижем впивалась, неначе мантрою,
      Й навіть пам’ять моя проти мене не свідчила,
      А тихенько скавчала під вартою

      01.11.2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      А могла би я так і не вийти до твого берега,
      Традиційно півранку кидати свої grands battements,
      Несвідома того, що ти – через цілу Америку
      І навіть – увесь океан.

      А могли би ми не обмінятись ні словом, ні поглядом,
      Розійтись по дотичній на тисяч так десять миль.
      Я могла б не сприйняти всерйоз тебе, просто з огляду
      На спонтанність знайомства і апофеоз зими.

      Я могла би повз вуха і очі усмішки й репліки
      І о першій слухняно: добраніч, бувай – таксі!
      Не дізнавшись, що руки бувають – настільки теплими,
      Не повіривши в те, що можна, не як усі.

      Та і ти міг зламати свій компас і пристрої стеження,
      Замість Києва й Праги податись, скажім, в Гуанжоу.
      Я так довго блукала у світі цьому безмежному.
      Я так довго хотіла, щоб ти мене в нім знайшов.

      січень 2013, Таїланд
      грудень 2013, Каліфорнія

      ""

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Просто дихати і мовчати,
      Ловити сонце, світанки, бризки,
      Щось непорочне і непочате
      Вкладати в усі записки,

      Молитися вітру, прибою, Будді,
      Мінятись піщинками, наче фразами.
      Є речі, що будуть завжди почуті,
      Навіть коли не сказані.

      Є лінії доль, не покірні Евкліду,
      Піщані півкола півкінчиком пальця.
      Тільки той, хто ніколи нікуди не їде,
      Не має, до кого вертаться.

      Усе в цьому світі надходить по черзі,
      І тільки ця ніжність – із засідки, пумою.
      Щастя – це коли на іншому березі
      Є той, хто про тебе думає.

      січень 2013, о. Ко-Чанг (Таїланд)
      лютий 2013, Київ

      ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Знаєш, а добре, що ти подзвонив,
      Я ж тебе теж – пам’ятаєш? – любила.
      Скільки ви разом? Це місяців? Днів?
      Ах, дуже мило…

      В мене? Звичайно! Très bien, comme toujours*.
      Що ти! Які можуть бути образи!
      Звісно, я все тобі ще розкажу –
      Десь іншим разом…

      Вибач, на жаль, я вже мушу іти –
      В мене там стигне ще кава, кориця.
      Рада, що маєш нарешті і ти
      Ким похвалиться.

      Так, і тобі – хай найкращі лиш сни,
      Ну, і привіт твоїй.. Маші? Олені?
      Добре, бувай. І, звичайно, дзвони –
      Тільки, прошу, не до мене…

      09.01.2011

      *Дуже добре, як завжди (фр.)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Розійшлися шляхи й інтереси.
      Ми ніяк не поділим це місто.
      Ти радієш з нової принцеси -
      Я готую нову реконкісту.

      І давно вже пора усі фото
      Видалять, оминаючи кошик,
      Тільки ж хочеться втримати ноту
      Й пам’ятати лише про хороше.

      20.11.11



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Нам оранжеве повітря
      Лащиться до ніг.
      Я стискаю твою руку,
      Наче оберіг

      Відпущу тебе без болю,
      Не візьму застав.
      Головне – лишись собою,
      Ким би ти не став.

      25.08.2009
      середина грудня 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Є люди, яких утратити
      Так легко, неначе розум.
      Є ті, із чиєї зради ти
      Виходиш, немов з наркозу.

      Є ті, чиї з’яви й зникнення
      Не мають для тебе значення.
      Є інші, кого уникнувши,
      Стрибаєш безжурним зайчиком.

      Є люди, що роблять слабшою,
      Й такі, після кого сильнішаєш.
      Є ті, чий від’їзд оплакуєш
      Безсилими снами й віршами.

      Бувають – люди-овації,
      І ті, які звуться тишами.
      Є люди, які прощаються,
      Щоб стати навік ріднішими.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. На захист „справжнього” президента
      На захист „справжнього” президента

      Зникни, помаранчевий агресор,
      Заходу ворожого агент!
      Тож тепер в країни є „проФФесор”
      Справжній, легітимний президент.

      Держмайно не тільки на паперах
      Береже: в теракту впавши мить,
      Своїм тілом в півтора центнера
      Він зумів асфальт не проломить.

      Як же його можна не любити,
      Прагнути повісити за те,
      Чим колись не спромоглися вбити,
      Цілившись у серце золоте?!

      Наче та лисиця, щирий, чесний
      І до того ж мудрий, ерудит...
      Він усім нам – наче батько хресний!
      А ви: „Президент – і той бандит...”

      Не брешіть, нікчеми-опоненти!
      Знає зараз кожен демократ:
      Не всі зеки йдуть у президенти –
      Дехто йде в державний апарат.

      Ну скажіть, вкраїнці вільні й горді:
      Ну хіба і справді не „кАзел”
      Той, хто на славетному біг-борді
      Смів на „п” змінити букву „л”?

      Кожному дамо дуль цілу жменю,
      Хто сказав, що ми за білінгвізм:
      Мову й третю ще впровадим – феню,
      Щоб з лиця Землі зник шовінізм!

      Й заживем конкретною братвою,
      І засяєм ясно, мов квазар,
      Бо пахан наш дружить з головою
      І відповідає за базар!

      P.S. Майорять знамена біло-сині…
      Щось мені подумалось оце:
      Подаруйте, ферми страусині,
      Нам хоча б одне міцне яйце!
      25.11.2004



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Любі друзі зі старої кАманди Анни Ахмєтової рятують країну
      Якщо залишають сили,
      Ти Бога не згадуй всує,
      А думай, вкраїнцю милий,
      Про те, що Вона – працює!

      Коли у шаленім темпі
      Інфляція дме у спину –
      Згадай, що смугастий Рембо
      Іде рятувать країну!

      А раптом котроїсь днини
      Тебе запосяде скрута –
      Утішся, громадянине,
      Бо думка твоя – почута!

      Кроти завелись між грядок?
      Не варто здіймать тривогу!
      Бо Він наведе порядок,
      Як голос даси за нього.

      Якщо ж про свої здобутки
      Забудеш, мов ненароком, –
      На чинні біг-борди хутко
      Ти кинь незрадливим оком!

      Коли ж виробництво впало,
      Собі не впадай у відчай:
      Довірся професіоналу
      І силі його чоловічій!

      І як тут не буть щасливим,
      Коли, наче кашу масло,
      Нам будні активно живить
      Веселе і влучне гасло?

      І що нам з тієї кризи?
      Ми чхали на негаразди!
      Бо в нас не брудні мармизи
      На бордах – а чесні ґазди!

      Тож так я скажу вам жваво:
      Ні честь, ні життя віддати
      Не соромно за державу,
      В якої – ТАКІ кандидати!

      P.S. Народ має владу, на яку він заслуговує.
      Влада має народ, який їй це дозволяє.

      2010

      ""

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.3 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. Розстріляні колоски
      Пам’ятаєш, Вкраїно, той дивний смак голодомору?
      Пам’ятаєш опухлий і напівпритомний жах?
      Лікувалась земля, на тиранів і деспотів хвора,
      А недуга лишилась на встромлених в горло ножах.

      А двадцятому віку було лише тридцять три роки...
      І приходила смерть не з косою тоді, а з серпом.
      Пам’ятаєш, Вкраїно, оті замордовані щоки?
      Пам’ятаєш ті шиї, задушені житнім снопом?

      Пригадай, як вершився страшний суд тоталітаризму,
      Що страчав і виносив вердикти до болю прості.
      І тримали кати, наче хрест, ідеал комунізму,
      Й розпинали народ на зчорнілому тому хресті,

      І збирали дань смерті – про це не розкажуть аннали –
      Не минувши жоднісіньку хату і жоден куток...
      Ну, чого так принишкли, недозвіри і канібали?!
      Розкажіть, чи багато пожали тоді ви кісток.

      Що, товаришу Сталін, солодке убивства захмілля?
      Розкажи нам, народів всіх батько і вождь всіх страхів:
      Чи ти бачив той голод з очима напівбожевілля?
      Чи хоч раз куштував горобців, лободу й ховрахів?

      Розкажи нам про запах безкровної смерті мільйонів
      І про кровну смерть тих, хто зварився в чужім казанку,
      Як за золото й срібло іконок, хрестів й медальйонів
      Продавав напівтрупам ти мить існування п’янку.

      А безвинних дітей, немовлят убивав ти навіщо,
      Давши ніж тим, чий розум згасили інстинктів вітри?!..
      Все ж було в тому році таке щось зловісно-провіще,
      Бо й Ісусу в день страти також було лиш тридцять три...

      ... І справляв геноцид свій бенкет, торжество сатанічне,
      І блукала, блукала повсюди червона чума,
      І мовчання села переходило з часом у вічне,
      Тільки де-не-де чулось: „Матусю... дай хліба...” – „Нема...”

      І серця вже не бились у дикім плачу істерички,
      А в очах у сиріт відлунав передсмертний той спів...
      Пам’ятаєш, Вкраїно, голодні жнива п’ятирічки?
      Ти іще не забула розстріляні п’ять колосків?..
      18.12.04



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Stars fell on Alabama
      We lived our little drama, we kissed in the field of white,
      And stars fell on Alabama that night
      “Stars fell on Alabama”, Louis Armstrong & Ella Fitzgerald


      Ми плели свої маленькі драми.
      Танули у вогнищі поліна.
      Я язик тримала за зубами.
      Він тримав долоні на колінах.

      В голові туманилось від джазу,
      Обертом йшло небо від циклонів.
      Я його доводила до сказу.
      Він лише сильніш стискав долоні.

      Било серце молотком по вухах,
      Вимагали репліки продовжень,
      Та ніхто нікого вже не слухав,
      Бо й сказати нічого було вже.

      Падали зірки на Алабаму.
      Він мені розбещував коліна.
      Я язик тримала за зубами –
      За його, звичайно, не своїми.

      "Stars Fell on Alabama"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    20. ***
      Моє кохання з ніжним егоїстом
      Дає про себе знати привселюдно:
      Я почала від стресу більше їсти,
      І через це усе ніяк не схудну.

      Усі пориви інтелектуальні
      Пригнічені голодною журбою.
      О, скільки часу нищу я в їдальні,
      Надіючись на зустріч із тобою!

      Розтягую сніданок до обіду,
      У сандвічах шукаючи спасіння.
      Мораль: незастосоване лібідо
      Призводить врешті-решт до ожиріння.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    1. Game Over - Hangover
      Осінній день березами почавсь.
      Ліна Костенко


      Осінній день похміллям розпочавсь,
      Кругами під очима й сірим небом,
      І я лежу і думаю про Вас –
      Хоч ні, після вчорашнього – про тебе.

      І тяжко голові між подушок
      Від цих думок – чи то від алкоголю?
      Як недоречний цей культурний шок!
      Яка невчасність головного болю!

      Але світліша небо у вікні,
      Приходить мудрість з досвідом похмілля:
      Після шукання істин у вині
      Рятує активоване вугілля.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. ***
      Я давно здогадалась: насправді тебе звать Жуаном.
      Ти так само, як я, любиш власну робити погоду.
      Ми говорим крізь сон і постійно цілуємось сп’яну,
      І вдаємо крутих, і все граємось в біль і свободу.

      Ми давно були б разом, та вперто відстоюєм принцип,
      Бо криві наших доль малювались під різні лекала.
      Ти прийшов без коня. Ти до біса не схожий на принца,
      Може, саме тому я так довго тебе не чекала.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Insomnia
      Все, що в мене тут є – це безсоння і це вікно,
      О такій порі ранку безсоння цілком надійне.
      Циферблатові стрілки знов крутять своє кіно.
      Я спокійно п’ю каву, і втретє ковтаю снодійне.

      Вітер шарпає шибки й обтріпує залишки снів,
      І шепоче мені, що шаленості ще виліковні.
      ...І цілісіньку ніч місяць цокає десь на стіні,
      І повільно по небі повзе годинник уповні.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    4. ***
      Ми гуляєм удвох і збираєм кленові листки,
      Наполегливо роблячи вигляд, що це важливо.
      І усе так тендітно, і кожен наш крок місткий.
      Усміхається осінь: вона, як і ми, щаслива.

      Ми цілуємось поглядом, бавлячись в піжмурки слів.
      Нас захоплює кожна деталь цього часу і місця.
      Несподіваний рух. Випадкова близькість голів,
      Від якої чомусь червоніють щоки і листя.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Хочу вийти під дощ й малювати себе акварелями,
      Акуратно тримаючи пензля рукою лівою.
      Хочу стать солов’єм і зайтись божевільними трелями
      Або сісти в літак й полетіти собі в Болівію,

      Подружитися з ковдрою й злитися з нею спинами,
      Запастися поп-корном й дивитись дебільний екшн,
      Або стать перед люстром й вивчати його годинами,
      Або просто поспати. Від цього робиться легше.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Я прошу перестань. Я не хочу ніякої драми.
      Усі драми скінчились ще рік або й два тому.
      Я хотіла б відверто, хотіла б забуть про обмани,
      Але я себе знаю: я знову тебе обману.

      Я поганий Ньютон – в мене кожна константа нестала.
      Я занадто брудна, щоб казати щось начистоту.
      Ми всього лиш уламки розбитого співом бокала,
      Яким примха інерцій тримає одну частоту.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Ти дзвониш мені й починаєш з затактів.
      Недоспана ніч. Твої фрази задимлені.
      Я сьорбаю каву й заходжу в „Вконтакті”,
      А ти мене душиш моїм-таки іменем.

      Ти просиш скінчить усі фарси і „страсті”,
      І я кажу „добре”, і голос твій мрякою
      Стікає по вухах. І ти зичиш щастя,
      А я тобі просто усміхнено дякую.

      І все ніби добре, і я така рада,
      Що ми розійшлись наче друзями й квитами,
      Та завтра дзвінок і сльозлива тирада,
      Про те, що не знаєш ти, як далі житимеш,

      Що я тебе мучу, бішу і бентежу,
      Що душу тобі уже всю переорано,
      Та я лиш вдивляюсь в глобальну мережу,
      І, знаєш, мені за це навіть не соромно.

      09-10.08.08



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Присвята Джонні Деппу, який не мав щастя зі мною зустрітися, і тому закохався у Ванессу Параді
      Який прекрасний Джонні... з будуна!
      Розпатланий, з червоними очима,
      З синцями на сідницях й між плечима
      І перегарним відгуком вина,

      З знадливою щетинністю щоки,
      В сорочці зі слідами пива й рому,
      І лиш конвульсії похмільного синдрому
      Нагадують, що дався вік взнаки.

      Він, встаючи, клене все без кінця,
      І піт нервово витира зі скроні,
      І бачить очі в люстрі – ще червоні
      (утім, йому всі барви до лиця),

      І мріє не про роки молоді,
      Не про любов, і не про дівку голу,
      А про розсол. Але нема розсолу,
      А є лише Ванесса. Параді.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Вона просто пішла, не сказавши, як жити далі,
      Залишивши тебе із собою один-на-один,
      Взявши сумку під пахву, обтерши пил із сандалій,
      Без пояснень і сліз, ніби просто ішла в магазин,

      Залишивши на згадку шматки недописаних творів,
      Непроявлені плівки, якийсь дурнуватий буклет...
      Ти лиш мовчки вслухався у серцебиття коридорів,
      Безнадійно заряджених кроками, мов пістолет.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    10. ***
      І знову ти хапатимеш в обійми
      І в тіло загортатимеш своє
      Кохану, що нагадує постійно,
      Що больові рецептори ще є.

      І вже тоді не буде вистачати
      Її твоїм ображеним рукам,
      І, з розпачем голодного дитяти,
      Ти, всупереч усім Його дзвінкам,

      Благатимеш про щастя кілька митей,
      І пальцем затулятимеш уста,
      Аби не дать її словам забити
      Останні цвяхи до твого хреста,
      І будеш намагатись пояснити,
      Що ще хвилин у вас є близько ста,
      І що за нею не було "хвоста",

      І що ніякий Він їй не коханий,
      І взагалі він зараз чортзна-де,
      І що... Але вона так прикро встане
      І зі сльозами в голосі піде.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. ***
      Спинись! Що ти робиш? Я зараз... я зараз зомлію!
      Чому я не можу втекти від очей твоїх blue’зу?
      Отак, як ти дивишся, дивляться тільки на мрію,
      Такими губами цілують лише свою музу,

      Такими руками торкають лише Страдиварі.
      Твій шепіт формує з таємних бажань істерію.
      І все, що я знаю, у цьому гіпнозному чарі, –
      Це те, що я - скрипка, бо плакати також умію.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. ***
      Сьогоднішній день так лагідно пахне сонцем.
      Я знаю напевно, що літо було десь отут.
      Мабуть, якось хитро домовилось із охоронцем,
      Що час стереже, ну а може, вже знає маршрут,

      Яким ходить варта, і тихо отак, непомітно
      Пробралось сюди. Як розвідник. Ну чим не Джеймс Бонд?:)
      Йому було сумно. Йому було так необхідно
      Побачить, як клени й берези фарбуються в блонд,

      Вустами торкнутись каштанів, і ще горобину
      Провідать вагітну, бо ж як її лишиш одну?
      ...А кицька небес вигинає примружено спину,
      Мурчить, допиваючи сонячну літа луну.
                                                           22-23.10.2006



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    13. ***
      Ця осінь красива. Їй трошечки більше за тридцять.
      У неї завжди бездоганні взуття й макіяж.
      Вона любить розкіш і любить міняти лиця,
      І дбає про шкіру, тому і не ходить на пляж.

      У неї густі золотаво-коричневі вії,
      У неї нема ранніх зморшок іще багажу.
      А те, що щодня її небо потроху старіє, –
      Це знаю лиш я, і нікому про це не скажу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    14. ***
      Стало сумно без тебе... Без тебе так стало сумно...
      Літній день розридався раптово-осіннім дощем.
      Плигнув погляд мій у завіконня розгубленодумно,
      Підсковзнувся, упав і заліг за найближчим кущем.

      Небосхил від депресій зробився вже зовсім сивим,
      Чи це просто посивів атлант, що його трима?
      Добре небу: йому дозволяється бути плаксивим,
      А кицькам із цим важче: у них навіть сліз нема.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    15. ***
      Я на лінії фронту. Тут сенсу немає тікати:
      Я причина війни, мене можна завжди знайти.
      Моє серце оцінять в п'ять тисяч чотири карати.
      Він на них має право. Так само, як маєш ти.

      Бунтівничі картини вилазять з розтрощених рамок,
      Поцілунками куль заповіти строчить літак,
      І просвердлює мозок нестерпної думки уламок:
      Я могла все змінити. Могла все зробити не так.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    16. ***
      З кожним днем усе важче і важче з тобою прощатись.
      З кожним днем усе вищим і вищим стає поріг.
      Мої нерви обтягує туго, неначе латекс,
      Усвідомлення того, що все, що роблю я, - гріх.

      Ти мені на прощання встромляєш погляд у спину,
      Я до тебе вертаюсь уривками власних сліз.
      Ти клянеш знов того, хто краде мене половину,
      І маршрутки моєї гальмуючий скрип коліс.

      Наша зустріч урвалась неприйнятими дзвінками.
      Моє енне "пробач" було сказане вкотре дарма.
      Я угадую пульс твоїх губ своїми губами.
      Моє серце не б'ється: у мене його нема.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***
      Мої щоки сьогодні знову цілує сніг,
      Захололі чуття перетворюють небо в оману.
      Я, шукаючи слід твій, постійно збиваюся з ніг.
      Розкусала всі губи. Уже й не зализую рани.

      Може, щось я шукаю не те, чи не так, чи не там,
      Чи у вічності цій тебе зроду і не існувало...
      ...А казав, не відпустиш - й віддав на поталу світам.
      Білі бджоли у серце впились замороженим жалом.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5