Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
Рубрики
/ Україні з Любов'ю
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Небо України
•
Богдани́*
•
Твердо спати…
•
Важке питання…
•
Там, де стигне врожай…
•
Ефект свого добробуту не в нас
•
На Київ – гроза…
•
Місто
•
Індиґо
•
Боже, благослови Україну…
•
Україна молода
•
Нащо мій біль ти приспала
•
Патріотизм у апогеї…
•
Хоча би вітер віяв…
•
Засмаглі сосни сохнуть…
•
Тарасова гора
•
Майорієш
•
Іро… Ні! Я?
•
До України
•
Жовта пшениця, блакитне небо…
•
Білорусія плаче…
•
Дідусь у рожевому кепі…
•
Змирає листя...
•
Червоні прапори – і прапори
•
Переступи через ґрань протиріч…
•
Земле моя…
•
Кинь свій погляд небесний…
•
Машиною часу…
•
На горі козаки вогонь розкладали…
•
Тихою-тихою сапою…
•
Розрослись кульбабки…
•
Отці
•
Коротко кажучи
•
Індульґенція з Галілеї
•
К◦
•
Героям Крут
•
Ілюмінацій грайво переморгується…
•
Україно рідна!
•
Українська молитва
•
Колаж
•
Москва
•
Хвала Україні!
•
Відчинивши місячне віконце...
•
Розлогі простори розораних нив...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Власне, лічені хвилини –
до відльоту, до прощання.
до відльоту, до прощання.
Крŏзь душі, крŏзь віру, крŏзь правду святу**
колишуться мрії, як ліс на вітру!
колишуться мрії, як ліс на вітру!
Твердо спати. У го́ловах – книги.
Тяжко знати. Думки, мов кормиги!
Тяжко знати. Думки, мов кормиги!
Важке питання, бо національне.
І ти скажи кому – то не повірить.
І ти скажи кому – то не повірить.
Там, де стигне врожай
в українській бабусиній казці,
в українській бабусиній казці,
Безпо́міч наша – у чужій руці.
Немає блага правоті́ не Вкрайни.
Немає блага правоті́ не Вкрайни.
На Київ – гроза.
Але сліз не чекай.
Але сліз не чекай.
Страшни́й Дракон за горизонтом спить,
сопе у трубні ніздрі й дим пускає.
сопе у трубні ніздрі й дим пускає.
На іклах ветхих лисих жриць
пронумеровано народи.
пронумеровано народи.
Благослови Україну.
Благослови моїх рідних.
Благослови моїх рідних.
Синє небо. Жовті луки.
Предковічний храм.
Предковічний храм.
Нащо мій біль ти приспала
під колискову зорю?
під колискову зорю?
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
Дружина шиє прапори
Хоча би вітер віяв
та прогнав
та прогнав
Засмаглі сосни сохнуть, сохнуть.
Від спеки вицвілий пісок.
Від спеки вицвілий пісок.
Аж поки сили вистачить в Дніпра
гонити в світ свої поспішні води,
гонити в світ свої поспішні води,
Як добре, що ховатися не вмієш,
а в променях стоїш – і майорієш!
а в променях стоїш – і майорієш!
Снідають снігом пні –
бути весні…
бути весні…
До України крок лише один
з усіх її вершин, з усіх глибин!
з усіх її вершин, з усіх глибин!
Жовта пшениця, блакитне небо.
Жовте сонце, блакитне море.
Жовте сонце, блакитне море.
Білорусія плаче.
Білі сльози стекли.
Білі сльози стекли.
Дідусь у рожевому кепі
навприсядки показав.
навприсядки показав.
Змирає листя –
завмирає місто.
завмирає місто.
Червоні прапори – і прапори "Пори"!
Гранітний Ленін – Золота Софія!
Гранітний Ленін – Золота Софія!
Переступи через ґрань протиріч –
і розцвітає вже інша країна,
і розцвітає вже інша країна,
Ох… Ох… Земле моя.
Один, як перст, у тобі я.
Один, як перст, у тобі я.
Кинь свій погляд небесний
на неї, засуджену зовсім –
на неї, засуджену зовсім –
Я повертаюся з тобою на чолі
у давнину запеклу і ворожу.
у давнину запеклу і ворожу.
На горі козаки вогонь розкладали.
А в долині круки турок доїдали.
А в долині круки турок доїдали.
Тихою-тихою сапою
ранок підходив, як фронт.
ранок підходив, як фронт.
Розрослись кульбабки, викинули цвіт.
Ти – моє дитятко вже чимало літ.
Ти – моє дитятко вже чимало літ.
Стовпи стогнали, вкопані в степи,
прострумлено, заглиблено в роботу.
прострумлено, заглиблено в роботу.
Кермую.
Друкую.
Друкую.
Спимо смиренно ми
в сувоях чорних ґротів,
в сувоях чорних ґротів,
Сиґналом до збройного повстання
було вирішено оголосити сніг.
було вирішено оголосити сніг.
На кривавому полі,
на горбочку край Крут
на горбочку край Крут
Ілюмінацій грайво переморгується,
тролейбуси скотилися у яр,
тролейбуси скотилися у яр,
Україно рідна –
Вкраїно моя,
Вкраїно моя,
Ми зберемо́ся всі до купи
й піде́мо
й піде́мо
На слові "ніколи" замкнулося коло.
Моя аномалія – ніби Австралія.
Моя аномалія – ніби Австралія.
Без перебільшення, ця купа не мала;
мурашки копошать напружено,
мурашки копошать напружено,
Хто розумом вільний – не стане рабом
чужих божевільних і злих ідеалів!
чужих божевільних і злих ідеалів!
Відчинивши місячне віконце
і тумани випивши до дна,
і тумани випивши до дна,
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
роззорених сутінок темне безмежжя.