Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Адель Станіславська (1976)
Я - море, я - западина, я - вітер,
Я - спогади, що вічністю болять...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Осене...
    Вже знову листопад.
  •   ***
    шаблонно думай
    шаблонно вчися
  •   ***
    Не йди слідами пройдених шляхів.
    Твій крок - лиш твій,
  •   ***
    Так...
    ще не вмерла.
  •   ***
    Торкаюсь ранку,
    йду у білий світ.
  •   * * *
    Усе міраж...
    Усе лише міраж.
  •   * * *
    випий піґулку на сон
    відцурайся страху
  •   * * *
    Колись, як старою стане
    тілесна хитка краса
  •   * * *
    Вечірній подих,
    млість щоденних втом,
  •   * * *
    відійшла у тінь...
    подолала страх...
  •   ***
    Не плачу,
    ні...
  •   * * *
    Віра тобі опорою.
    Буду з тобою...
  •   ***
    А в нас ще буде море...
    Море щастя.
  •   * * *
    Спи вже, дівче...
    Ніч коротка,
  •   * * *
    перебуду... щось завжди є вперше
    переможу - було так не раз
  •   * * *
    Я - кішка. Муркотливість - не обман.
    Але й не знак впокореності силі...
  •   * * *
    дівчинка виросла
    дівчинка - сильне плече
  •   ***
    Благої вісті хочеться, мій Боже.
    Благої вісті й благости сповна...
  •   ***
    я тебе не віддам
    ні недузі ні злу
  •   ***
    Закликаю тебе
    Ти мене не минай
  •   ***
    У житті, що таке розпорошене,
    де дороги горбисті й нерівні,
  •   ***
    мій світ - не мій...
    і я - не я... і час...
  •   ***
    У лабіринті ніч. Стіна, стіна, стіна...
    Навпомацки ідеш і мацаєш насліпо.
  •   ***
    Чекати нестерпно...
    Чекання морозить у лід.
  •   ***
    Яке засилля пафосних речей...
    Сторонюсь їх. І навіть десь гидую.
  •   ***
    А нині дощ...
    Весна, чи не весна?..
  •   ***
    Пізнавати ціну мовчанню,
    Накричавшись до хрипоти...
  •   ***
    до півночі хвиля
    до ранку аж ніч
  •   ***
    А життя,
    наче лава -
  •   ***
    А ти мовчиш...
    І я мовчу... Бо ми,
  •   ***
    Переступи нарешті цю межу:
    стоїш так довго, втомлює чекати...
  •   ***
    хто тобі скаже, що надолужиш час?..
    хто тобі спевнить: повір - надолужиш вічність
  •   * * *
    ти її не забудеш...
    вона пам"ятає тебе
  •   * * *
    Це схоже на втечу...
    Це схоже на осінь з дощем.
  •   * * *
    По шибах дощ полоще ніч на сон...
    Зі стелі киселиться загусла темінь
  •   * * *
    Я ще з тобою.
    Ти у мене є.
  •   Минеться
    Минеться день...
    Спаде на землю ніч,
  •   * * *
    Я не кажу собі: все буде добре.
    І не втішаюсь що: і це мине...
  •   * * *
    Він мріяв про неї...
    Вона видавалась йому
  •   * * *
    Боже, я розучилась молитви тобі складати...
    В кого мені спитати, де ти, мій Боже, є?..
  •   * * *
    падало сонце в роси
    ніч пеленала світ
  •   * * *
    Ти "перейшла дорогу" йому...
    "Мéжу переорала" їй...
  •   * * *
    Не здатися...
    Заради когось? Себе?..
  •   * * *
    Тобі було так мілко у житті...
    Тобі було так мулько і безрадно.
  •   * * *
    Поезія життя... Вона у прозі,
    як стримуєш нестриману сльозу,
  •   * * *
    Не наближайся, стій!..
    Палають мости, не бачиш?..
  •   * * *
    казали тобі - мовчи
    казали тобі - не плач
  •   * * *
    Не бачимо, не чуємо, німі,
    радіємо, мугичемо пісні,
  •   * * *
    Мовчиш. Мовчиш, бо марно говорити.
    І каменіють стримані слова
  •   * * *
    відплакала певно... чи вже відболіла... чи вже
    зчерствіла начисто а може лише відпустила
  •   * * *
    Не поруч...
    Чи спиш вже, коханий?..
  •   То не страшно
    то не страшно упасти
    не страшно побути на дні
  •   Впала на землю зима
    Впала на землю зима.
    Вже від учора - ні сліду.
  •   Ти думаєш можна
    Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
    Отим що і добре, і світле, і помічне?..
  •   * * *
    Ніч заповзає в хату
    через віконні шиби,
  •   * * *
    Уже не дівчинка, прийми себе таку...
    Твої роки набуток, а не втрата.
  •   * * *
    І буде ранок... Зродить день новий,
    нові хвилини і нові орбіти -
  •   * * *
    тоскно маркотно холодно
    в жили вмерзає лід
  •   * * *
    Все добре? Так, все добре, я живу...
    Щодня мені ще ранками світає...
  •   * * *
    Помовчимо... Мовчання, кажуть, злото.
    Та й що казати?.. Осінь надворі...
  •   * * *
    Народець прагне батога' й розправи...
    То дай же, Боже, той святий батіг!
  •   * * *
    ти хотіла замкнути душу
    аж на сто і один замок
  •   * * *
    то не зрада, а втеча...
    а втеча - то зовсім не зрада
  •   * * *
    любов не питає коли їй прийти
    ні часу ні дня ні години...
  •   * * *
    Ти помічаєш, як тихо стало?
    То вмерли люди на сій землі.
  •   * * *
    Я не мовчу, душа моя ячить.
    Вуста у стулку - ще не знак німоти.
  •   * * *
    я тебе у собі носила
    я була тобі більше як жінкою
  •   * * *
    ти думаєш я справлюсь зможу сильна
    не вір у що не вірю я сама
  •   * * *
    в тишІ самотою
    постати собою
  •   * * *
    вона дихає з ними одним повітрям
    вона ходить із ними під тим же сонцем
  •   * * *
    боялася себе не знала броду
    аби від себе д'собі перейти
  •   * * *
    Ще, осене, заскоро, почекай,
    я не готова йти в твої обійми..
  •   * * *
    обійдеться світ і без твоїх гарячих слів...
    спитаєшся тихо: навіщо мені болів?..
  •   * * *
    Поїв собаку зі своїх долонь...
    (Бідосі не дістатись водопою)
  •   * * *
    Гроза, що переходить в тихий дощ
    лікує душу, зранену у спеку,
  •   * * *
    Десь поміж тими туманами, де
    нитка життя мого жевріє сріблом,
  •   * * *
    Не хочу...
    Наповнена, стомлена -
  •   * * *
    я не знаю що з нами буде назавтра
    і не хочу навіть загадувати
  •   * * *
    Десь на порозі вічної зими
    я стану, щоб намолено чекати
  •   * * *
    Усе б нічого, тільки світ тісний.
    І густо в ньому пахне полинами...
  •   * * *
    а крики душі - без голосу
    безмовно вона голосить...
  •   ***
    Багато переосмислень
    І переформатувань,
  •   * * *
    Куди ж бо себе приткнути,
    в котрий вже не вільний кут,
  •   ***
    До неба обірвалася струна
    над місцем, де родилися поети...
  •   * * *
    Вечір до ночі хилиться.
    Дощ... Опівнічний час...
  •   * * *
    Ми з тобою іще станцюємо.
    Десь під небом та попід хмарами...
  •   * * *
    Годинник вицокує вечір.
    Годинник відлічує ніч...
  •   * * *
    Кажуть, вибір до двох спростився...
    Кажуть, вибору в нас нема.
  •   * * *
    А Ти ж бо таки єси
    у серці, мій Боже, в серці.
  •   * * *
    скажи мені
    що доля нас не зрадить
  •   * * *
    заховайся у собі
    там тихо
  •   * * *
    Коли не хочеться бачити,
    коли не хочеться чути,
  •   * * *
    Обриваються ниточки
    і стріпатіють тороки...
  •   * * *
    Життєві ваги хиляться на чорно.
    Злоба людська, мов селевий потік.
  •   * * *
    жінко народжена зимними зорями
    кільцями вічного стоїка стиснута
  •   * * *
    не заговорити мовчати мовчати
    так тяжко спинитись ще важче почати
  •   * * *
    Місила тісто - запахло хлібом,
    життям запахло і теплим літом,
  •   * * *
    Вже двадцять літ йдемо удвох з тобою.
    Багато це, чи мало - не збагну...
  •   * * *
    Що вам в судьбі чужій?
    Що вам до когось, що вам?..
  •   * * *
    У зими переквітлих снігах,
    де червоно стікало по чорному,
  •   Я сповнююсь любові
    Я сповнююсь любові, повертаюсь
    у свій минулий ще дитинний світ,
  •   * * *
    Скільки разів ішла
    двері прикривши тихо...
  •   Коли...
    Коли у перервах між часом зникає мова,
    коли у перервах між снами нема життя,
  •   Ще не...
    Ще не настав день.
    Ще не настав час.
  •   * * *
    Уже багато так перебуло.
    Уже багато так переболіло...
  •   * * *
    Питаєш чом мовчу?.. Я здобула
    в мовчанні досі незбангенну силу.
  •   То хто він?..
    То хто він, хто, отой святий месія?
    То де він, де, отой чудний пилат?
  •   * * *
    "Будь агресивною, дівчино,
    Так бо і вмреш невідомою...
  •   * * *
    Чи ви мене поранили? О ні...
    Прошу вас, не турбуйтеся даремно.
  •   Їй мерехтіло світло між людьми...
    Їй мерехтіло світло між людьми...
    Душі метелик
  •   Так багато спектаклів
    Так багато спектаклів
    у цих спорожнілих світах.
  •   ***
    Рахуєм втрати... Ліку не звести
    утратам тим, що міряються смертю.
  •   * * *
    Ну що тобі повісти про любов?
    Усе банально, навіть прозаїчно...
  •   Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато слів і мало-мало суті.
  •   ***
    Уже старію... Кутики очей
    запроменили зморшки павутинно,
  •   Так мало справжніх
    Так мало справжніх... Майже на нулі.
    Чи розпорошені помежи брехонь світу?..
  •   * * *
    Не вимолюй в житті задля себе нічого й ніколи.
    Все, що має прийти - не минеться без тебе ніяк.
  •   Серце не має мірки
    А серце не має мірки...
    І що йому є до міри?
  •   Обіцяла
    Обіцяла ж собі... Обіцяла
    і мовчатиму. Тихо-тихо...
  •   * * *
    Те, що не вміщається в слова,
    шелестить у серці поосінньо.
  •   А хочеш?..
    А хочеш напишу тобі про щастя?
    Про крихітне таке і ніжне-ніжне...
  •   Ця осінь
    Ця осінь мені пасує...
    Ми з нею, як дві сестри.
  •   Умовності
    Умовності такі обов'язкові
    у світі, що не терпить простоти.
  •   * * *
    Тримати удари -
    мужність.
  •   * * *
    Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
    Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
  •   ***
    Завтра зима настане.
    Завтра скінчиться світ...
  •   * * *
    Зоре моя небесна,
    Покуто моя ясна',
  •   Самої себе' заради...
    Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
    Це час, що не сліпить очі...
  •   Відлуння серця
    Відлуння серця у відлунні снів...
    Думок відлуння між звичайних літер.
  •   * * *
    Оце вмирання й називається життям...
    Ось знов осінньо-стигло-жовта туга,
  •   * * *
    Найтяжчий момент прощання...
    То згодом життя ущент
  •   Про болі мовчи
    Про болі мовчи, говори лиш про щастя, сонце
    Складай йому оди, та тільки не про своє...
  •   Мій друже
    Мій друже, твій ніс студений
    тепліший за сотні рук
  •   Притомилась?..
    Притомилась? Ти ж берегиня!
    Берегиням турботи - рай.
  •   Люди
    Люди люблять діагоналі...
    Більше за них - лиш кола.
  •   Може
    Може відновлюсь знову,
    жити уповні схочу,
  •   Маю тобі сказати...
    Маю тобі сказати:
    світ не умер, не змалів,
  •   А нема її...
    А нема її... та й нема.
    Відбула своє, відтужила,
  •   Спаса...
    Спливало чергове Спаса.
    Спасалися, як могли...
  •   Дай си на стримок...
    Дай си на стримок, дівче,
    та не пилуйся.
  •   * * *
    В твоєму серці відчай скам'янів.
    Льодовим лезом - що було сльозою...
  •   * * *
    Фарбувала волосся доні -
    засріблилося сивиною -
  •   І буде
    І буде час - поглухнуть і посліпнуть
    оті що зрячі й зовсім не глухі.
  •   Твоя - сльоза
    Чужа любов,
    Як вітер непостійна.
  •   Настроєве
    Грозою дошумів червневий день...
    Поклалось в люлю сонце за дощами.
  •   Зробила крок
    Зробила крок в незвідане, стрибнула
    у небо... півбезумна, босоні'ж
  •   Усе недомовлене
    Усе недомовлене німо засвідчать вуста...
    Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
  •   Пам'ятаєш?
    Не суди
    й незасудженим будеш, -
  •   У всі часи
    У всі часи інакшості - інакші.
    У всі часи приречені вони.
  •   Бо є...
    Замовкнути...
    Сподобитись на тишу.
  •   * * *
    Так смішно і сумно, не друже, так лунко з порóжна...
    Так хитко і ветхо на сім шашелéвім містку...
  •   Не бути мені - ніяк...
    Кортіло звернути...
    Та де ж я зверну від себе?
  •   Віхами
    А я уже й не знаю, що роблю
    у цім житті, що світло-сизим димом
  •   Правда
    правда завжди гірка
    правда завжди така...
  •   Світ ділиться
    Світ ділиться й ділиться на категорії:
    елітними звуться й простими.
  •   Ти - тільки нерв
    Коли тобі звіряються в любові...
    Коли тобі звіряються в журбі...
  •   А як же?..
    А як же назвати війну сьогоденну, люди?
    Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
  •   Хтось
    Хтось над кимось урве реванш…
    І кому є до того діло,
  •   * * *
    Музика колисана тілами
    жебоніла чистим джерелом...
  •   Гармонія
    Гармонія душ і тіл -
    Мозаїка світлотіні.
  •   * * *
    Так мало людей, до яких не зникає довіра.
    Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
  •   Та й най собі
    Та й най собі серце крається.
    Не дай ми зчерствіти, Боже...
  •   Переболить
    Переболить. Уже переболіло.
    Таких утрат, що Господи прости,
  •   А завтра весна
    Ти знаєш, а завтра... вже завтра настане весна...
    Заграє у серці і пуп'янки віри зав'яже.
  •   А хліб неначе Бог
    А хліб неначе Бог, такий святий...
    У ньому все до крихточки від Бога.
  •   Усе перетерпиться
    Усе перетерпиться...
    біль образ,
  •   Колись
    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    Ти зараз не зможеш почути..
  •   Танцюєш невідворотність
    Усе неминуче - станеться,
    існує невідворотність...
  •   Здавалось...
    Здавалось, вже ся болість відболіла.
    Постерлися зашоркані сліди...
  •   Ця осінь із очима сироти
    Якась така безпоміч, хоч кричи...
    У грудях тьмяно жевріє тривога.
  •   Оте що не чули досі
    у нас залишилось
    не так вже й багато часу
  •   Божевільна
    Дозволь собі бути слабкою.
    Не силуйся надаремне -
  •   А в осені своя собі печаль
    А в осені своя собі печаль:
    у краплях сонця не зотліти мрію,
  •   Не видирай
    Не видирай мене з моїх очей.
    Дивися в них, як в чисту гладь озерця.
  •   Янголине
    Янголині тонкі рамена
    знемагали від пресу днів,
  •   Серпневе
    Співом цикад загусає у травах тепло.
    Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
  •   І нині
    Вилася гадина в серці лискучим тілом
    Падали зорі й згорали у мерехтінні
  •   У тебе є тільки небо
    Пора вже стати злегка цинічною...
    Життя показує - є потреба.
  •   Прощай
    Сторінка перегорнута.
    Й нехай...
  •   А сонце так само зійде
    ніхто тебе не згадає
    як завтра тебе не стане
  •   Лелечо
    Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
    А попіл сиво сипався до ніг.
  •   А він - у тобі
    А він
    усередині
  •   Жасминова пора
    Жасминова пора
    і пахощі - мов згуба...
  •   Рухайся обережно
    Рухайся обережно,
    стисни свої жалі.
  •   Наберися тепла від серця...
    Наберися тепла від мене,
    від моєї руки зігрійся,
  •   Птахою
    А хтось їй присвячує вірші.
    Красою її милується.
  •   Буде приймлéно?
    порухів хижих ми забагато
    слів солодкавих мені занадто...
  •   Чорний квадрат
    Чорний квадрат емоцій...
    Чим не художній витвір
  •   А ти все чекаєш
    а ти все чекаєш
    усе сподіваєшся дива
  •   І є любов
    немає вчора сьогодні завтра
    є тільки мить що триває вічність
  •   Ти мовчиш
    ти мовчиш не тому що сказати нічого
    я мовчу бо слова всі вже переказані
  •   Запечатую
    Запечатую в серці свої всі "недо..."
    Що кому і до того, як матись маю?
  •   Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
  •   Великдень
    Ой, великий день,
    бо Великдень!
  •   То був стрибок
    То був стрибок, здавалося, в безодню.
    Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
  •   Не зрікаюсь Тебе
    Не зрікаюсь Тебе, мій Боже...
    Лиш себе, що була, колишньої.
  •   Світи
    Світла Сило свята,
    присвіти мені,
  •   Як лід
    Шлях короткий
    тернистий
  •   Мусиш йти
    Цього не вчать у жодній школі...
    Могти - талан. Цьому не вчать...
  •   Він був сліпий
    Він був сліпий... Вони були сліпі.
    Незрячості безмовна засторога
  •   Зреклися його
    Зреклися його не вперше.
    Не вперше його судили.
  •   Коли безмовність торкає неба
    Коли безмовність торкає неба,
    душі пориви чужими скуті,
  •   Ти боїшся?
    Ти боїшся? І я боюся.
    Всі бояться... і що тепер?
  •   Ти із самих протиріч
    Вздовж і упоперек зіткана
    Ти із самих протиріч.
  •   Правда
    Правда ця не для всіх, а лише для мене.
    Слово оце для всіх, але не для правди.
  •   Дозволь
    Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
    Я втомлена, а ти не донесеш -
  •   А там...
    Ламати стандарти.
    І штампи, й себе.
  •   І щастям будь
    Коли в душі засвітиться весна,
    Згадай моєї щирості офіру,
  •   Життя - мить
    Кваплюсь, падаю, поспішаю.
    Сильна, зможу, напевне встигну...
  •   Білим болем літа запорошено
    Білим болем літа запорошено,
    Білим инеєм кришаться сни
  •   Прокинься, Янголе мій
    Війна у селах,
    у містах,
  •   Немов колись
    Коли зима скінчиться біла-біла,
    зі стріх притьмом закрапає весна -
  •   Стелиться туга полем
    Стелиться туга полем,
    Падає небо чорно,
  •   Не суддя ти мені, не Бог
    Не суддя ти мені, не Бог,
    І не совість і не покута...
  •   Вона носила вірші між думок
    Вона носила вірші між думок...
    Їх пагони, мов проліски з під снігу
  •   Світелко моє
    І не порожньо,
    і не тісно є.
  •   Усі колись підемо за межу
    Усі колись підемо за межу…
    Душі тоді, напевно, буде світло.
  •   Знов у часі Різдва...
    Знов у часі Різдва...
    і вже зовсім скоро
  •   Два світи
    Ув однім, Боже мій, два світи.
    Серце рветься і рветься мозок.
  •   Меланхолійне
    Ще з тобою, доле, ми не квити...
    Як подарувала ти весну
  •   Пам'ять
    Пам'ять
    влаштована дивним чином...
  •   Нам так хочеться слів
    ... Нам так хочеться слів -
    їх завжди видається замало…
  •   Ну що ж... Лети...
    Ну що ж... Лети, мій пташечку, лети...
    Хай дужий вітер підпирає крила
  •   Так тихо спадає сніг
    Так тихо спадає сніг
    з розчахнутих ставень неба...
  •   Надворі зима...
    - ... А що там у тебе? - У мене… Надворі зима…
    На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
  •   Я мовлю тільки про любов.
    Я мовлю тільки про любов.
    Про інш... змовчу.
  •   Ніч і сніг
    Тепло.
    Темно.
  •   Діяти
    Вдруге... вп'яте... вчергове... соте...
    І по колу, і без упину.
  •   Пліч-о-пліч
    Йшли пліч-о-пліч удвох,
    опирались на зламані крила -
  •   Загубилась
    Загубилась між днів.
    Загубила себе. За-гу...
  •   Дорога до...раю
    Знати – не знати.
    Бути – не бути.
  •   А тобі б свою лише...
    Забуття... Згубитися... Не бути...
    Мрієш же про це в часи страждань.
  •   Не смій
    Не смій поринати в нутро - болить...
    Не смій бо казати слова: " я знаю".
  •   … без повісті
    Коли немає нічого
    і тільки самі умовності...
  •   Ти не міг
    Ти не міг бо того не знати...
    Боже, Ти, що створив людину:
  •   Лане тремка
    Лане тремка, не бійся...
    Тихо спадає лист...
  •   Осінь винна?...
    Сльози ці... Ну чого вони варті?
    Звичайніська солона вода.
  •   Світи оці -повік не заплести
    Мені тебе не зрозуміти. Ні...
    Мені - твоєї миті не прожити.
  •   Колись
    Колись умовкнуть всі мої думки.
    Слова, тривоги, болі і печалі -
  •   Осінню
    Осінню сіється в душу
    зимно-сирий вітровій,
  •   На війну задзвонила
    На війну задзвонила
    і слухала довгі гудки,
  •   Болиш мені...
    Болиш мені...
    Забутися несила.
  •   Нескорено
    Продавали себе на базарі, що ймення не має.
    Аж до голих кісток продавали себе по шматку...
  •   Ще сяйно
    Ще сяйно, ще добре, ще літо
    у вересні цьому бринить,
  •   Ти на війні
    Тобі не до розмов -
    ти на війні
  •   Крилами молитви обіймаю
    Крилами молитви обіймаю,
    шепочу:
  •   Свою людину - я не відштовхну
    Свою людину - я не відштовхну.
    Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
  •   Росами босоніж
    Босою по росі
    поміж густі тумани,
  •   Ти із них
    Ти сонце
    і теплий дощ
  •   Мені усміхнувся безхатько
    Мені усміхнувся безхатько.
    Привітно махнув рукою.
  •   Ще крок
    Сягає втома позначки червоної...
    Ще трохи-трохи вибухом скипить.
  •   Бува
    Бува зупиняється час
    від погляду, подиху, руху...
  •   Час вірний
    Не стане тебе.
    Не буде.
  •   Чую
    Як добре не мати гальма.
    Як добре бути безумцем.
  •   Болеструмом
    Він належав не їй.
    І вона не йому...
  •   О скільки болю
    О скільки болю мій народ несе,
    смертей і сліз, хрестів і... свічі, свічі...
  •   Усміхайся
    Усміхайся, коли болить
    Усміхайся, хоч як нестерпно...
  •   Дарма?..
    Не розміняю тиші дзвін
    на гомінке багатослів'я.
  •   Повня
    Повня.
    Душа - сум'яття...
  •   Затишшя
    Затишшя також потрібне.
    Ще кажуть: либонь, перед бурею...
  •   Горú!
    То тільки зло задáрма...
    Безкоштовно.
  •   У чому ж сила, жінко?
    Тягар не гне?..
    У чому ж сила, жінко?
  •   Нікому, і собі...
    Не вір нікому, і собі не вір:
    настане час - усе розвіє вітром,
  •   Колискова
    Люлі дитинко, рідне пташатко,
    ось коло тебе і мама, і татко.
  •   Ні, не янгол ти...
    Ні, не янгол ти...
    Ані фея, не добродійка, не свята...
  •   Бува...
    Бува, на долю падають сніги
    посеред квітня мокрозимним цвітом
  •   Жінка
    Я та, що тримає світ
    у стерплих тремких долонях,
  •   Зі щитом!
    Вернешся живим - я знаю…
    Повернешся зі щитом!
  •   Іде війна
    Вже рівно рік…
    Вбивають українців
  •   Люлі-лю...
    Я візьму своє чуле серце
    вколишу, як малу дитину,
  •   Ти знову йдеш…
    Ти знову йдеш…
    У перший день зими
  •   Вже стільки у боях їх полягло
    Вже стільки у боях їх полягло
    цих світлих, молодих і зовсім юних,
  •   Тебе притуляє Небо...
    У мене є дах і стіни...
    У тебе - земля, окопи,
  •   Солдатику, чи спиш?
    Солдатику, чи спиш?
    Зросили небо зорі…
  •   Все так просто і все так складно
    Кого слухаєш - того й правда.
    Все так просто і все так складно,
  •   Хотіла б
    Хотіла б закрити очі
    і жити в своєму вчора,
  •   Будь живим!
    Живим, солдате...
    Чуєш?.. Будь живим!
  •   Бережи Боже
    Серед спеки літа
    вітер віє люто -
  •   * * *
    О мій Божечку… тяжка мученько
    та за що ж бо ти приключилася
  •   Ходити по лезу
    Ходити по лезу
    щодня
  •   Зглянься, Боже...
    Знову смерть…
    Мій Боже, знову смерть...
  •   Молитва України
    Господи, захисти!
    Господи, Твоя воля...
  •   Небесним Янголам
    Все більшає наших Янголів...
    Все небо укрите крилами,
  •   Чуєш, брате?
    Нами бавляться, нами грають,
    нас розігрують у лото,
  •   Любов непереможна
    Корилася, терпіла і не щоку,
  •   Що важать слова?
    Що важать тепер слова?..
    Слова перетерті на порох.
  •   Недо...
    Недобуло, недотягло, недо-
    росло,
  •   Мені б...
    Мені б реакцію мангусти,
    що тлумить прудко скорпіона.
  •   Через прірву шалених літ
    Ми дивились одна на одну...
    Через прірву шалених літ,
  •   У цей радісний-сумний день…
    А ти, сестричко, знала?
    Ні, не знала,
  •   Вишивала долю доні ненька
    Заполоч влягалася рівненько -
    хрестики в рядочки полотном,
  •   Мовчить мій Бог
    Мовчить мій Бог у серця глибині...
    Мовчить, не озивається до мене.
  •   Коли ти там...
    Коли ти там...
    чи те тебе тривожить,
  •   Сльозову ношу в собі криницю
    Сльозову ношу в собі криницю
    повноводну - гай, не видно дна...
  •   Безвимірне
    Безвимірна брехня
    без краю, дна і страху?
  •   Вітаємо Лесеньку Геник
    Тендітні квіти хвилями до ніг
    на луг весняний щедро постелились...
  •   Їй личить
    Їй личить ніжність, втишена хода,
    ласкавий погляд і сумирна вдача,
  •   Зима прощається
    Зима прощається і дмухає сердито
    студеним вітром, білим помелом
  •   Постукала
    Постукала. У відповідь - ні звуку...
    Окрикнула - озвалася луна.
  •   Інколи
    Я інколи не хочу говорити.
    Міліє дух чи губляться слова...
  •   Це кохання...
    Це кохання між двох -
    диво_танго сполоханих тіней.
  •   Зворотній бік
    О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
    ламає світ печальна мить
  •   Були б...
    Були б народом, та_не
    судьба -
  •   У цих снігах
    У цих снігах закутана печаль...
  •   Йорданське
    Зимовий вечір,
    сніжна заметіль,
  •   Привітання!
    Ось рік Новий, і час і днина,
    тож хай наповнює серця
  •   Знов
    Знов легкоступом близиться Різдво.
    Поза плече сплива чергова віха...
  •   Я не там і не та.
    Я не там і не та.
    Вже доволі із мене блюзнірства.
  •   Торба часу
    Складаю день до дня у торбу часу
    (вона дірява, ніби решето),
  •   Твори Любов
    Хіба вмиратимемо двічі? Тільки раз.
    То нащо душу мучити страхами,
  •   Добігло коло
    Дерева будуть
    голі до весни
  •   Не бійся
    Не бійся говорити про любов…
    Не бійся правди, що життям напита.
  •   Не личить
    Я – жінка. А Ви – чоловік…
    Не личить Вам, ой, як не личить
  •   Іще чекаю
    Іще чекаю...
    Дива з-поміж див.
  •   Розшарпаність
    Розшарпаність нині модна…
    Розхристаний модний блиск.
  •   Він просто старий...
    Доживеш до старості...
    Може доживеш...
  •   Чомусь одна
    Душа твоя відкрита всім вітрам,
    дощам і грозам, сніжениці лютій,
  •   Роль
    Роль зіграна твоя, змирись,
    пора вже на задвірки…
  •   Прощальне соло теплого дощу...
    Осінній грім… Яка то благодать
  •   Осіння злива
    Осіння злива, грім і блискавиці,
    і тарабанять краплями по склу
  •   О світе мій...
    Цей світ догори вже дриґом!
    О Боже, який се світ...
  •   У осінньому Львові дощ
    У осінньому Львові дощ,
    Парасольок парад строкатий,
  •   Вона
    Вона не любить стиглу гучність слів,
    тони лукаві і манірні ролі.
  •   Білим привидом
    Білим привидом наполохано
    Зазирнула у очі смерть,
  •   Як соняху до сонця…
    У досконалості
    нема межі…
  •   Густим туманом розтопилась ніч
    Густим туманом розтопилась ніч
    і гусне осінь у серпневім ранку...
  •   Так айстро-чорнобривцево в саду
    Так айстро-чорнобривцево в саду
    гойдає дні свої останні літо...
  •   Як прикро
    Як прикро піддаватись почуттям,
    що кличуть на відвертість самозгубну,
  •   Bсього лише
    Я хотіла би бути тихою,
    геть без норову і покірною,
  •   Відродження
    ...Погоріли в душі квітом буйні поля,
    сум вселенський лавиною суне.
  •   Розітну словесами небо (ПЕРЕКЛАД)
    Розітну словесами небо,
    П"яним присмерком спів проллю,
  •   Цикута
    Щирість спрагла
    хильнула отрути.
  •   Ця тиша...
    Ця тиша між нами
    така красномовно-палка...
  •   Жаба
    Рахують гроші... Зіткані з образ,
    із заздрості і незнання сліпого
  •   ПРЕЗЕНТАЦІЯ
    Дорогі мої ПееМівці!
    Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
  •   Зрадженій душі...
    До тебе той, що зрадив необачно
    іще вернути може, ти прости...
  •   Нові рядки
    Як важко нові слова
    в мозаїку світу класти,
  •   Приречена...
    Приречена...
    Вродилася такою,
  •   Приходимо у світ голими
    Приходимо у світ
    голими,
  •   Тулю до грудей
    Тулю до грудей, мій сину,
    Голівку твою пшеничну
  •   Надвоє
    Темний ангел
    затьмарює радість,
  •   Білим Янголом
    Муки тіла скінчились нині,
    Що смиренно несла роками,
  •   Загубилася
    Загубилася між вітрів,
    між стихій небезпеки жити...
  •   Не губімо людського
    Не вбиваймо в собі людського,
    в нас вже й так його мало-мало...
  •   Душа
    Народжена бути променем,
    Нескореним і незломленим,
  •   Точка перетину
    У день весняний повний чистоти
  •   Половина душі
    Половина душі
    запорошена снігом ще мерзне,
  •   Як змалювати біль душі?
    Як змалювати біль душі,
    хіба можливо?
  •   Нічого вічного...
    Нічого вічного
    під вічним небом -
  •   Щастя
    Пів світу плаче, а пів світу скаче…
    Кожному доля власна, одначе -
  •   Думки - не вітер
    Думки не горять пустоцвітом.
    Думки - не вітер.
  •   Не полишає душу мука...
    Не полишає душу мука...
    А час виписує штрихи
  •   Мати
    Пухкенькі щічки,
    кирпатенький ніс,
  •   Святвечір
    Білосніжним встелена обрусом
    до сердець Господняя стежина,
  •   Крило Любові
    Коли душа вжахнулася пітьми,
    що огортала нагло, ніби повінь -
  •   Вітаю з наступаючим Новим роком усіх мешканців ПМ!:)
    З наступаючим роком вітаю,
    хай збуваються мрії ясні,
  •   Ой ти, зимо білая
    Ой ти, зимо білая,
    зимонько-лебідко,
  •   Ампутація
    Ти зараз рубаєш не корені,
    а лиш утинаєш віття.
  •   Світку мій
    Світку мій,
    моя доленько,
  •   Молитва
    Віднови мене, Боже, благаю...
    І нехай я прозрію Тобою,
  •   Ще листопад
    Я іще не зрослася з зимою,
    бо ще листопад
  •   Час
    Час - незалежний пан,
    мірно крізь нас протікає...
  •   Впилась
    Впилась отрутою, мов чистою водою.
    Яким невинним був оцей напій...
  •   Явилось
    Явилось кохання світу -
    поповнився світ приблудою,
  •   А ти не плач
    А ти не плач, і не гадай про щастя,
    спини думки, як в домі всі поснуть,
  •   Втома
    Шкаралупки поїджених днів
    нагромадила гіркою втома,
  •   Дорога
    Дорога час нанизує...
    Під мірний шум коліс
  •   На обрусі
    На обрусі золотобагрянім,
    між дарів від осені рясних,
  •   Мій Янголе
    Мій Янголе, як довго я жила,
    не думаючи про твою присутність...
  •   У центрі серця
    А стелиться чомусь не завжди м'яко,
    не завжди спиться солодко чомусь...
  •   Про...
    Нескорена, нездолана, невбита,
  •   Життя - то гра?
    Життя - театр?
    Життя - то гра?
  •   Різне...
    Зради бувають різні,
    зради бувають щодня,
  •   Опустилася осінь
    Опустилася осінь на землю,
    вляглася туманом,
  •   Прощай
    Громом прощалось літо,
    дощем…
  •   Зона комфорту*
    Сумуєте за привидами щастя?
    Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
  •   Сходинки
    Була юність
    і світ видавався яскраво-красивим,
  •   Розкажи мені, серце
    Розкажи мені, серце, про долю,
    про надії і віру у щастя,
  •   У ночі - тернові очі
    У ночі - тернові очі,
    і присмак терпкий терновий,
  •   * * *
    Я є, чи мене нема?
    Це тіло - сама оболонка,
  •   Я прощалася з морем
    Я прийшла попрощатися з морем –я завтра вже їду,
    теплі хвилі цілують бурхливою піною тіло -
  •   Липень
    Липневим медом ніжаться вуста,
    липневим сонцем розімліло літо,
  •   Літнє
    Згортає сонце своє проміння,
    дурманить пахощами трава,
  •   Життя є не зовсім те
    В житті все не зовсім так…
    Життя - то не зовсім те,
  •   Душі моєї половина
    Я люблю тебе, моє кохання,
    Ти - моя надія і тривога,
  •   Гроза
    П'яним дощем
    лопотіло у вікна літо,
  •   Пам'ять?
    ...все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
    і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
  •   Що то сталось серцю?
    Що то сталось серцю,
    як заграв музи́ка?
  •   Плата наперед
    Платити за рахунками – чеснота.
    І добре, як людина її має,
  •   Спогад дитинства
    Між тепла і літа,
    як солодко спала,
  •   Продовження експерименту (пародії+)
    Пожбурив Герасим Му-Му
    за корму... Не нюхати їй більше квіти...
  •   У закутках серця
    Заховалася щирість
    глибоко у закутках серця -
  •   Від любові за крок
    Від любові за крок
    простягнути лиш руку...
  •   Давай сховаємось удвох...
    Давай сховаємось удвох від всього світу
    поміж пахучими весняними ночами...
  •   Театр
    Уламки фраз
    і друзки слів
  •   Взиваю до Тебе
    Взиваю до Тебе, розп'ята всесвітня Любове,
    молюся до Тебе і ласки у Неба прошу,
  •   Земля жива
    Земля жива -
    не руш її, не руш...
  •   Укради мене
    Укради мене в глухої ночі,
    Серце прагне твого порятунку...
  •   Покута чи дар?..
    Болю мій, друже вірний, коли ти відпустиш,
    чей же мало тих днів відгуло в небуття?..
  •   Проводи у життя
    Любе, миле моє дитя,
    Я дарую тобі весь світ,
  •   Вкотре
    Не останнє коло, не останнє...
    Чаша ще не випита до дна,
  •   Заздрість
    Забобонна
    гнітюча
  •   Пустка
    А що є серце без любові? - Пустка...
    Холодна неосвітлена рівнина
  •   Життя химерний біг…
    Рік за роком йду вперед незмінно,
    озираюсь — тане кроку слід,
  •   Спомин про
    Ми з тобою вдвох,
    наче промені -
  •   Ліліт чи Єва?
    Дві жінки, два світи, дві суті,
    у сховищі одної плоті,
  •   Паросток життя
    помислом
    подихом
  •   Зачарована
    Зачарована
    твоїм поглядом,
  •   Повертайтесь
    Де наш дім?
    Чиїх батька та матері діти?
  •   Я не така
    Я не така, як ви гадали, не така.
    Стороння вашим збоченим смакам,
  •   Доля
    Маківкою в полі
    розквітала доля.
  •   Привіт, вусатий!
    Привіт, вусатий!
    Очка - намистини,
  •   Різдвяне
    Зірка з неба хвостом багряним
    сипала мед в долоні,
  •   Ще один рік
    За вікном засинає місто,
    згасли вже новорічні вогні,
  •   На дні
    І, як воно отам, на дні самім?..
    Чи привела туди свобідна воля,
  •   Розчиняюсь в тобі
    Розчиняюсь в тобі, як уперше...
    Зима...
  •   Вірити, радіти, жити
    Навіщо в страхах тонути,
    у темряві знемагати,
  •   Перший крок у зиму
    Снігом під ногами
    перший крок у зиму...
  •   Бережи його, Боже
    Як ступив за поріг -
    ніж у душу...
  •   А він стояв, закоханий у осінь...
    А він у Осінь закохався сонцелику,
    у злото кіс її, туман сумних очей
  •   Кольорово
    Кольорово,
    ще кольорово
  •   День, що знов настав...
    В таку погоду можна тільки пити
    солоних сліз цілющу простоту.
  •   П'ю життя
    Павутиною,
    диво-дниною,
  •   Доле моя
    Доле моя, купана в любистку,
    зоре моя, згублена в світах,
  •   Байка
    Зійшлися судді,
    стали суд чинити,
  •   Мокне листя на сірім асфальті
    Мокне листя на сірім асфальті,
    зимна сирість залазить під куртки,
  •   Долі перст...
    Шкарубне біль,
    нанизаний на нитку
  •   Егоїзм?
    А я чіпляюся за цей минущий світ,
    рву кігті за "своє", мов кішка дика,
  •   Вальс осені
    Золотокоса
    та кароока
  •   Пригорни мою душу
    Пригорни мою душу до серця.
    Бачиш? Змерзла від злої негоди...
  •   Легка печаль
    Птахи у вирій, і легка печаль
    торкає серце... Хто ж її не знає?..
  •   Я спатиму з відкритими очима
    Я спатиму з відкритими очима,
    вивчаючи зі стелі ту науку,
  •   У осені дивна вдача...
    У осені дивна вдача…
    Ця пані така вразлива,
  •   За нами місяць підглядав
    За нами місяць підглядав
    у шибу опівночі,
  •   Не треба слів
    Не треба слів,
    не хочу порятунку
  •   І знову осінь...
    Колише вітер долю журавлину,
  •   Осіння мелодія вітру
    Відзвеніло вже літо піснями -
    десь між хмарами
  •   Загублюся у снах
    Догорає вже день,
    лине птахою ніч чорнокоса,
  •   Цвіте акація
    Цвіте акація, і пухом тополиним
    у вікна червень теплий залітає,
  •   З яких джерел народжуються сльози?
    З яких джерел народжуються сльози,
    коли душа задухою страждає,
  •   Дощ
      крапель
          рясних
  •   Гроза
    Спіткнулась тиша об розлогий гуркіт грому,
    розтяли небо візерунки бискавиць -
  •   На спомин
    Не питай навіщо
    я ховаю душу,
  •   Я - не я
    Я - не я.
    Оболонка...
  •   Кавовий аромат
    Світло з'їдає тіні,
    знов мене будить нині
  •   Спіраль
    Весняна ніч -
    солодка ніч
  •   Весна
    Прийшла весна в самій сорочці, боса,
    Пахучого чар-зілля принесла,
  •   Літній вечір
    Срібними краплинами
    зоре-намистинами
  •   Гортаю спогади
    Гортаю спогади у книзі літ своїх,
    Стираю букви з гіркоти сторінок,
  •   Горить свіча
    Горить свіча,
    сльозиться віск,
  •   Скрадався вечір тихою ходою
    Скрадався вечір тихою ходою,
    Зникали ним загублені сліди,
  •   Поцілуй
    Поцілуй, приголуб, пригорни,
    Закружляй мене ніжністю вальсу,
  •   Не квапся*
    Не квапся, не біжи, не поспішай.
    Дорога у життя така далека...
  •   Кохання жорстоке? *
    Жорстокі люди,
    що допускають
  •   Спогади-примари
    Зібрала докупи
    Зі спогадів хмари,
  •   Лелієм докори сумні
    Як часто Небо ми картаєм,
    За всі невдачі, долю злу,
  •   Літня ніч
    Небо ясніє зорями,
    Сутінками прозорими
  •   Зустрілись очі
    Зустрілись очі,
    палкий вогонь
  •   Мереживо душі
    Мереживо душі -
    тонке прозоре,
  •   В сльозу перетворилася душа
    В сльозу перетворилася душа,
    У горлі лунко серденько забилось,
  •   ВЕСНА (іменники)
    Погляд
    Подих
  •   Я безмежно була щаслива
    Я безмежно була щаслива,
    В ті далекі-далекі дні,
  •   Колише зорі ніч
    Колише зорі ніч,
    Лиш ти, лиш я і тиша,
  •   Картина
    Спізнавши забороненого плоду
    упала і піднялась водночас,
  •   В Різдва чеканні
    Коли зима з небесного склепіння
    розтрушує пухнастий білий сніг -
  •   По філіжанці
    Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
    По філіжанці з гіркотинкою тепла,
  •   Кохання час
    Ти п'єш моє кохання,
    наче воду,

  • Огляди

    1. ***
      Осене...
      Вже знову листопад.
      стелиться під ноги зрудавіло...
      І густа завіса сизо-біла
      осідає студінню на сад.
      Тиша...
      Вогкість...
      Гостро-зимнмй вдих,
      терпкий присмак, пахне зосеніло...
      Кроки мірні
      крізь завіси білі
      шурхотять по килимах рудих.
      Сонце,
      непоквапне і низьке
      вкрилося сувоями туману:
      день - що вечір -
      осені омана...
      Передзим'я...
      Пряне і терпке...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      шаблонно думай
      шаблонно вчися
      дій за шаблоном
      шаблонно дихай
      ти з виняткових
      що не здалися -
      у себе вірять...
      у тому й лихо
      у тому й пастка -
      шаблони рулять
      ся винятковість -
      шаблонна калька...
      у грі безжальній -
      безжальні кулі
      дорога - гравій
      пекуча галька
      під сонцем диким
      людського тлуму
      рівнянь під вічну
      буття копірку
      шаблонно дихай
      різнись шаблонно
      і смійся...
      смійся
      шаблонно-гірко

      26/10/21



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Не йди слідами пройдених шляхів.
      Твій крок - лиш твій,
      хай стелиться дорога...
      На ній нема непрощених гріхів.
      На ній життя,
      лише життя, небого.
      Шукала шлях
      від зір і до землі,
      Тепер шукаєш
      стежки поміж зорі.
      Твої жалі -
      невідання жалі...
      Твої чуття -
      маяк в людському морі.
      Твоя печаль -
      твоя лише жура.
      Із радістю - ховайся між своїми...
      І, поки не спинилася ця гра,
      Гаптуй свій вимір.

      15/10/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Так...
      ще не вмерла.
      Все іще жива...
      Для когось -
      рівно до того моменту,
      коли без зайвини
      і сантиментів
      промовлені були
      не ті слова.

      Життя бентежне...
      Вдих і видих,
      вдих...
      Хвилини точать
      часу моноліти,
      відпущені
      безпристрасно боліти
      про те, що хтось
      чогось в житті не встиг...
      Про те, що хтось
      навіщось не любив -
      сплітала віра
      паростки ілюзій,
      щоби потому,
      в болестях і тузі,
      приймати дивний світ
      уже без див...
      Без віри...
      Без поняття -
      хто ж я є?..
      Де є межа?..
      Розтоптана...
      З любові?..
      Щоби в очах,
      у діях і у слові
      стрічати чужість:
      рідне й не своє...

      11/10/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Торкаюсь ранку,
      йду у білий світ.
      Світ паморозі,
      осені і неба...
      Оголеність його
      торкає нерва
      оголених моїх
      чутливих літ...
      Тремчу...
      Так павутинно
      ніби сон...
      І легіт цей
      вібрує дивним дзвоном
      між тиші
      у гойданні вітрогону,
      де, ніби птах,
      без зайвих перепон
      лечу...
      Не я...
      Душа моя летить,
      загоює тривоги
      і печалі.
      Бо, що б там далі...
      Будь, що буде далі.
      Я - тільки мить.
      Оця
      тремтлива
      мить...

      11/10/21



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      Усе міраж...
      Усе лише міраж.
      Спливають міражі за міражами.
      Вчорашні дні
      із нинішніми днями
      лягатюь тінями
      у твій життєвий стаж.
      Лиш тінями...
      І ти всього лиш тінь
      від міражу,
      що визрів попід сонцем...
      А янголи,
      що звані охоронцями,
      не порятують від твоїх прозрінь.

      03/10/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      випий піґулку на сон
      відцурайся страху
      хай відпочине тіло
      приспиться біль
      десь там на небі все важать -
      не дали маху
      кожній бо рані -
      своя особлива сіль
      кожному серцю -
      своя безрозмірна мірка
      кожній дилемі
      як максимум рішень - два:
      бути чи ні...
      а помежи...
      хоч може й гірко
      та посередині -
      тільки слова...
      слова...

      28/09/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Колись, як старою стане
      тілесна хитка краса
      й розсіється геть омана
      про пекло і небеса,
      розвіють вітриська втому
      від бігу крізь тлум і світ...
      Спинюся в порозі дому...
      Задивлюся на політ
      застиглої чайки в русі
      над морем й моїм чолом...
      Блаженно життю всміхнуся,
      уп'юся живим теплом
      Безмежжя...
      Любови сила...
      А мить - безрозмірний час.
      Бо вічність - то дух і крила...
      Поперед...
      при нас...
      без нас.


      18/09/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Вечірній подих,
      млість щоденних втом,
      досвітній час,
      роса на травах рання,
      горнятко кави...
      друзі за столом
      і дивна певність -
      все це не в останнє...
      Благословенне тихе незнання!..
      Прокляття знань -
      шепоче скрадний голос:
      про кроки навскоси
      і навмання...
      і, вкотре, лічить нам
      кожніський волос...
      Недораховує,
      не впізнає,
      сріблить...
      Сміється сонцем,
      що за обрій никне...
      Вечірнє небо,
      ніч,
      прозріння мить...
      Життя,
      як виклик...

      17/09/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      відійшла у тінь...
      подолала страх...
      проблиски прозрінь
      по глухих кутах
      проблиски зітхань
      криком догори:
      сій у прірву, сій -
      лиш початок гри...
      пройдені шляхи
      стогнуть про літа...
      вітер шелестить:
      ти не та, не та...
      тільки образ твій
      тільки обрис і...
      щось із давніх мрій,
      снів...

      2020-2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Не плачу,
      ні...
      Чекали?
      А дарма...
      Дощам плачі -
      на те собі й негода.
      А все що є -
      між нами обома:
      між мною й Небом -
      маємо угоду.
      Воно зсилає те,
      про що колись
      нага душа
      погодила узяти...
      Не плачу,
      ні...
      Плачу лише...
      Зректись
      не мислю -
      ні відняти,
      ні додати...
      Усе десь Там
      накреслила сама.
      Не плачу,
      ні...
      Чекав хто мо'?..
      Дарма...

      14/09/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Віра тобі опорою.
      Буду з тобою...
      Буду.
      Разом - звернемо гори.
      Марно лукаві люди
      шемрали (та не відали
      в чому таємна сила)
      мелючи, наші біди
      чорні та все на біло...
      В нас за плечима янголи
      птахами гублять пір'я..
      Дармо бо нам ворожено
      лито попід подвір'я...
      Скільки би не шепталися.
      Здогадки...
      Пересуди...
      Доля - в літа кувалася.
      Буду...

      12/09/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      А в нас ще буде море...
      Море щастя.
      І тиші
      в мерехтливості зірок...
      Я буду в платті,
      довгім білім платті.
      Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
      попід ногами,
      мокрі теплі хвилі...
      Солоний присмак, пахощі,
      тепло...
      Ти чуєш цю жагу?
      Цю пристрасть, милий?..
      Немовби, чверті віку
      й не було.
      Немов, ми знову юні...
      Юні.
      Юні!..
      Бо що сим душам
      куций людський вік?..
      Ти чуєш?
      Море...
      Піниться і врунить,
      і котить щастя.
      Загубивши лік
      прожитому,
      цінуєм пережите.
      Рука в руці
      і поруч крок у крок.
      Ще буде море...
      Море щастя...
      Літо.
      І тиша
      мерехтливості зірок...

      03/09/21



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Спи вже, дівче...
      Ніч коротка,
      спи...
      Серпень, дівче, жнива і серпи...
      Спи, небого, цяпка ночі є -
      лихо вснуло - втома силу п'є.
      Спи, кохана,
      завтра день - що сон...
      Завтра біль зі сміхом в унісон
      будуть брати з тебе не своє,
      невість змієм серце обів'є...
      День короткий - вкотре в довгу ніч.
      І гора - на плечі, а не з пліч,
      тих, котрі підперла, як стовпи...
      Спи вже, дівче.
      Спи, небого...
      Спи.

      13/08/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      перебуду... щось завжди є вперше
      переможу - було так не раз
      забринить десь глибоко : "...ой верше..."
      що ж мій боже ти правий - не джаз...
      і не кантрі... і навіть не польку
      настрій мій награє у душі
      та у мене твоя парасолька
      як накриє гроза... сі дощі
      не навічно... простерло лиш небо
      темні тучі громи й блискавки...
      то дорога... до тебе... до себе
      із осердя твого й до руки
      знов твоєї... у божі долоні
      де колись колисався мій льос
      вже не буде... "...юш так мі не буде..."
      та не варто боятися гроз...

      02/08/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      Я - кішка. Муркотливість - не обман.
      Але й не знак впокореності силі...
      Зелені очі, в остраху застиглі,
      лиш накопичувач моїх незгойних ран...
      Лише мірило зайшлих небезпек.
      Лиш зважувачі - вірю чи не вірю,
      як настають часи непевно сірі
      і огортають чорно... Цур і пек
      скаженим їм... Я - кішка. Норов... Дух
      не кориться нікому і нічому.
      У мене сім життів і дім без дому
      й невипадковим є мій кожен рух.
      Натура кішки.
      Воля - у крові.
      Зненавидь чи обожнюй - кішка... Кішка.
      На мене не напнути жодні віжки,
      бо й у неволі вільна, далебі...

      27/07/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. * * *
      дівчинка виросла
      дівчинка - сильне плече
      плаче у дощ
      і сміється
      до сонця сміється
      жінка у дівчинці
      дівчинка в жінці
      і ще...
      сад між пустелі
      і спека пустельна на серці
      дівчинка виросла
      дівчинці срібло між кіс
      злото між брів
      і всевидяча третя очниця
      дівчинці мариться
      роки - покіс у покіс
      ранки все вищі
      протяжніші ночі -
      не спиться
      дівчинка виросла
      дівче тож вчора було -
      бантик на тім'ї ...
      (чом погляд дитячо-неюний?)
      личко - усмішка
      і світле невинне чоло
      щастя дзвінкі
      ще нічим ненадірвані
      струни...

      17/07/21



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    18. ***
      Благої вісті хочеться, мій Боже.
      Благої вісті й благости сповна...
      Та надовкіл - житейська загорожа.
      Та надовкіл - провина і вина...
      За прийняте свідомо й не свідомо.
      За клятий кут у колесі життя.
      Циганський шлях із дому в дім без дому.
      За стежку, що стирає вороття...
      За проби жити вродженими вмерти.
      Довіру із безвір'я й сліпоти.
      За слабкість у бажанні обіпертись
      в безвиході, як вихід не знайти.
      Благої вісті, благости, благаю...
      Так порожньо відлунює мені
      від загорожі без кінця і краю...
      Від цих провин в невиграній війні.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      я тебе не віддам
      ні недузі ні злу
      я тебе відібрала у злого...
      чорноту пригорну
      і любов'ю - в золу...
      перетліє від спалаху мого.
      я тебе не віддам
      я тебе не віддам
      хай не шкодить тому
      хто пророчив...
      бо квітки відцвіли
      час доспілим плодам
      час дивитися правді ув очі...
      їй ім'я - нелюбов
      їй ім'я - чорна мла
      що стелила шляхи
      через страту...
      та вона не взяла
      та вона не змогла
      не дано їй тебе подолати





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Закликаю тебе
      Ти мене не минай
      Увійди і прибудь,
      як вода прибуває
      напувай, напувай,
      напувай, напувай...
      Наливайся любове.
      Добром замовляю.

      Я постала до бою
      і виграю герць
      Ти - зі мною
      За мною -
      незможена сила
      Срібні ниті сплітаю
      двох наших сердець
      І бинтую твої
      покалічені крила
      Відступися все прийшле
      з чужого жалю
      я любов'ю молюсь
      на життя замовляю
      Я люблю, я люблю ,
      я люблю я люблю
      Небо, чуєш любов?
      Я тебе прикликаю!..
      Прикликаю тебе
      Ти мене не минай
      Сило неба прибудь,
      як вода прибуває
      напувай, напувай,
      напувай, напувай...
      Наливайся здоров'ям.
      Добром замовляю.








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      У житті, що таке розпорошене,
      де дороги горбисті й нерівні,
      ти з'явилась невчасно й непрошено,
      в день непевний якось поопівдні...
      Ким судилося стати - не сталася.
      Не тримали тебе заповіти...
      Сіяв дощик з небес - не приймалася
      серед саду укоханих квітів...
      Не навчилась молитися праведно...
      Замовляти відьомськи не вміла...
      Стала скалкою в окові правильним,
      а немудрим - сльозою на віях...
      Як родила надії із мріями -
      колисалося лихо з бідою...
      Та ще сходило густо несіяне -
      зела добрі плили за водою...

      Що за доля - шукати негублене?..
      І сахатися власної тіні
      у житті, що таке недолюблене
      прісно й нині...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      мій світ - не мій...
      і я - не я... і час...
      мости зотліли
      день - що сивий попіл
      маячить в небі
      одинокий сокіл
      полює жертви...
      спить іконостас
      святі втомились
      нерви - тятива
      стріла
      ніяк не вистрелить
      не вцілить
      у мить
      яка б умерши відболіла
      убравшись
      у намолені слова

      він не вернеться...
      мій дитинний світ...
      шляхи Господні
      кажуть
      не відомі...
      та й звідки б їм...
      ні пристані
      ні дому....
      бо вічний шлях
      що дробить зимний лід...

      03/04/21



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      У лабіринті ніч. Стіна, стіна, стіна...
      Навпомацки ідеш і мацаєш насліпо.
      За стінами - життя, за стінами - війна...
      У лабіринті ніч у білий день без вікон.
      Тонка така межа, твердий високий мур,
      із видимості - нуль, без натяку на світло.
      У лабіринті страх - на чорноті каптур...
      І твій прогірклий крик, знекровлений до титли.
      Тут свище вітровій твоїх стрімких потуг -
      до волі, поза мур, до сонця і до неба...
      У лабіринті ніч і твій старий лантух
      незґрабних молитов про дяки і потреби...

      2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Чекати нестерпно...
      Чекання морозить у лід.
      Чекання - за муку...
      Чекати - це все що лишилось.
      Чекання висотує жили,
      вивітрює слід.
      Чекання - прозора, глуха,
      безрозмірна могила.
      Чекання... О, Боже,
      яке воно в жижу густе...
      Ще й сніг за вікном,
      пересіює зимність чекання...
      Така непоквапність...
      Чекання... Росте і росте...
      А з ним і тривоги -
      від ранку_до ночі_до рання...

      ©19/03/21



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Яке засилля пафосних речей...
      Сторонюсь їх. І навіть десь гидую.
      Так горлопанить кожен, що... Ачей,
      у ґвалті сім хоч хтось когось та чує?
      Все показне... На люди, нагора'.
      Короткочасне, роблене, квапливе...
      Спіши, спіши!.. - Покваплює пора
      коротких днів, однакістю мінливих.
      Спіши, встигай! Ну що ж ти не біжиш?!.
      Біжать усі...
      Не люди - свідки, свідки...
      Гамують спраглу тишу, аби лиш
      хоч крапельку розтишилося звідки...

      Патетика, мов патока густа...
      А промовчить - аби один зі ста...

      14/03/21



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      А нині дощ...
      Весна, чи не весна?..
      Така понура - жодної усмішки.
      Все небо затягнула пелена
      зрешеченої дощової діжки.
      Сльозами сіє...
      Куриться димок
      із комина старої хатчинини...
      І хороводять натовпи думок
      понурі, допасовані до днини...
      Весна...
      Весна...
      Не бреше календар.
      Вона прийшла і проситься до хати.
      Не завжди квіти першими у дар...
      Ще квола...
      Ще її відігрівати...

      01/03/2021



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. ***
      Пізнавати ціну мовчанню,
      Накричавшись до хрипоти...
      Залишивши собі стенання
      німоти...
      Зачепити багатогранність,
      Наблукавшись по площині...
      Залишивши сліпу примарність
      Віщих снів...
      Стати врешті простецьким колом,
      Що подібне таке на нуль...
      Розсміявшись на згадки кволі
      Битих ґуль...
      І вдихнути ...
      Хай коле в грудях
      Сей морозно-сніжистий смак.
      Не застудить... Вже не застудить...
      Біль - навспак.

      14/01/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      до півночі хвиля
      до ранку аж ніч
      до тебе пів світу
      до зустрічі прірва
      так прагну торкнутись
      вустами до віч
      та хто ж нам цю вічність
      безчасся обірве?..
      минають не хвилі
      минаємо ми
      минаються миті
      що названі нами
      минають минання
      плетуться у сни
      пів крок у пів подих
      ми - поза часами


      07/01/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      А життя,
      наче лава -
      в нім захват і шок,
      і нестримність любові
      й нестримність печалі.
      І чекання оте,
      що росте з пелюшок:
      ну а що воно далі?..
      а що ж воно далі?
      Шкереберть, шкереберть...
      ще і ще...
      знов і знов...
      І вставання з колін -
      підносись над собою!..
      І допоки ще
      рухає венами кров...
      Янгол вірний -
      не спить
      і штовхає до бою.
      Підносися з колін...
      Хоч і кров
      і вода
      упереміш обидві
      і діляться сіллю...
      А біда - не життя
      і життя - не біда
      Тільки солод гіркий
      і п'янке божевілля.

      10/11/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      А ти мовчиш...
      І я мовчу... Бо ми,
      щось геть невмілі в про'стім говорінні...
      Були б дітьми...
      Були би ми дітьми -
      жило б між нами досі це уміння
      святої простоти...
      А час...
      А час
      зіграв із нами жарт у незворотність.
      І межи нас -
      уже немає нас.
      Є ти, є я, є гамірна самотність,
      уламки днів,
      гризот, любові, мрій,
      сміття невдач і болей повні дзбани...
      Є крок навстріч, крізь погляд з-попід вій,
      в котрих криниць невсохлих древні рани...
      І ще древніший
      поклик сивих рун,
      що долю нам на всі віки спророчив:
      на тихий звук співзвучних серцю струн,
      на спайку душ, що світло мироточать...

      12/10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Переступи нарешті цю межу:
      стоїш так довго, втомлює чекати...
      Осінній лист усотує иржу,
      осіннє серце всотує утрати.
      Переступай...
      Стояти можна вік,
      та не вертає те, що стало пилом.
      А в тобі гублять, гублять, гублять лік
      останки мрій і їх живі могили...
      Вже котра осінь править тризну їм.
      І як би знати - хто кого тримає?..
      ...Осінній дощ,
      грози осінній грім,
      туман осінній межі розмиває...

      10/10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      хто тобі скаже, що надолужиш час?..
      хто тобі спевнить: повір - надолужиш вічність
      завтра не буде сьогомоментних нас
      в цім розумінні трагізм і якась комічність
      все накруги... та круги - не круги й не ті
      тисне буття спіраль у тугу пружину
      вистрелить чи урветься?.. бери батіг
      добре шмагай конячку в собі невинну
      хай поспішить здоганяти - втікає час
      квапиться хай кресати барвисті миті
      завтра не буде оцих сьогоденних нас
      чи й на світі...

      05/10/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. * * *
      ти її не забудеш...
      вона пам"ятає тебе
      ваші долі повік
      не зійдуться на спільній орбіті
      тільки глупої ночі
      у сон хтось комусь западе
      там торкнетеся струн
      що німують у явному світі
      ви не бранці любові
      розлука до вас не прийде
      вас єднає щось більше
      ніж пристрасть земного кохання
      ваші очі - дзеркала
      в яких ви узріли себе -
      кожна зустріч між вами
      мов перша і мовби остання
      не сіамські близнята
      розділення ночі і дня -
      не прядуться зірки
      у серпанок із сонцепроміння
      переплутані в часі дороги -
      колюча стерня
      переспілого жита
      в засіянім богом камінні...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Це схоже на втечу...
      Це схоже на осінь з дощем.
      Були ви чужими...
      Та, мабуть, уже відбулося -
      любов, наче дощ,
      обтікає намокле волосся
      і липне до щік,
      до грудей і...
      розгойдує щем...
      Отой, що нізвідки...
      Отой, що чи не з пелюшок...
      Питаєш ув осені -
      чом же немовби причинна?..
      Вона якось дивно
      й сумирно знизає плечима...
      І щемом вгортає, і...
      шкірою до мурашок -
      у втечу до себе...
      Бо осінь говорить в тобі.
      Приймаєш її...
      І її нерозділені сльози...
      Обі...
      Бо-же, віль-ні -
      прийдешніх морозів
      застуджено білих
      не лячно чомусь, далебі...

      04/09/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. * * *
      По шибах дощ полоще ніч на сон...
      Зі стелі киселиться загусла темінь
      і невгамовні мозкові дилеми
      поволі гуснуть з нею в унісон...
      Годинникові стрілки циферблат
      уперто гонить, спершися на осі.
      В тих мірних кроках - часу ноги босі,
      що часто так зі мною невпопад...
      Ось, вкотре вже просіює мене
      крізь сито нерозділеної миті,
      ґештальтів, що глумливо незакриті,
      аж доки сам в мені не промине...
      Допоки не зачне початок знов,
      допоки годен мною проминати
      й дощем уперто стукати до хати,
      допоки в серці хлюпає любов...

      27/08/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. * * *
      Я ще з тобою.
      Ти у мене є.
      Та вже надпито з келиху печалі ...
      Так дивно, милий,
      літо тугу ллє,
      нашіптує дорогу...
      Ну а далі
      розлука неминуча, як напасть...
      І я до неї зовсім не готова.
      Ці сльози, цей клубок...
      Ну що це дасть?
      Дорога...
      І душі вселенська втома...
      Куди вона й до чого приведе?
      Яких тривог іще мені доточить?
      А час неспішно й впевнено веде,
      Нашіптує щось віще і пророче
      Про наші дні, про нас,
      де нас нема.
      Де ми окремо вперше так затяжно...
      Ще літо, а в душі уже зима
      І я сама...
      І зовсім не відважна...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Минеться
      Минеться день...
      Спаде на землю ніч,
      торкнеться віч,
      неспокою торкнеться,
      завіхолить,
      дотулиться до серця,
      впаде безсонням... Та...
      не в тому річ.

      Бо все мина...
      Минання - то святе...
      Полоще дощ за вікнами дрімоту,
      а ти стоїш і дивишся...
      Достоту,
      як ніби вперше.
      А печаль росте...

      І шириться,
      й влягається на груди...
      Навіщо ж так, якщо мине?..
      Мине?..
      А ніч теребить час
      і тишу мне,
      І ліпить зав'язь дню,
      що віру збудить...


      31/07/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. * * *
      Я не кажу собі: все буде добре.
      І не втішаюсь що: і це мине...
      Не промовляю мантр: ну ти ж хоробра!..
      Девіз не мій: спіши, життя одне!
      В мить неповторно-крихітно- тенднітну
      Я дослухаюсь, згадую, люблю...
      І злюсь, коли в душі вмирають квіти,
      Мов нерозумна втратами болю.
      О ні, не трачу овиду із виду...
      Він там де завше - йти й не перейти...
      Сама в собі, як древня Атлантида,
      Яку шукати - зроду не знайти.
      Я не... о ні, не буду говорити...
      Цих заперечень - незліченна рать
      Я - море, я - западина, я - вітер,
      Я - спогади, що вічністю болять...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    39. * * *
      Він мріяв про неї...
      Вона видавалась йому
      такою близькою
      й такою далекою, наче,
      загублений янгол...
      У стелю дивився без сну,
      крізь шиби віконні
      на грози, що зливисто плачуть...
      Він марив й зрікався...
      І кликав у сни й проганяв...
      І зрив силует,
      що зринав
      з цигаркового диму...
      Він знав, що ота,
      котру зовсім між літ не шукав,
      запала між ребра
      і виросла зболеним дивом...
      А невість між ними
      стелила сувої ночей...
      А дим цигарковий
      все вився і маревом дихав,
      коли не змикав він
      запалених смутком очей
      І кляв уже всоте
      і благословляв її тихо...

      07/07/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      Боже, я розучилась молитви тобі складати...
      В кого мені спитати, де ти, мій Боже, є?..
      В душу запала тиша якась строката,
      схожа на все й нічого, і силу п'є.
      П'є з мого серця, нічого не давши натомість...
      Я не зуміла, Боже, тебе знайти.
      Знайдено все, а найбільше, напевно, втоми,
      болю, зневіри, розрухи і... висоти
      тої, з якої видно моря безкраї
      випробувань й незмінних життя утрат...
      Я б не хотіла того, та серце крає...
      Крає потуга жити - одвічний кат...

      03/07/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. * * *
      падало сонце в роси
      ніч пеленала світ
      пташилось стоголосо
      кумкало від боліт
      літо трусило в трави
      сюркіт нічних октав
      клуби пари як пави
      понад зігрітий став
      зорі стікали медом
      вінчано на чоло
      душі торкались неба
      тіл - молоде зело
      сяйво стелила повня
      в долю одну на двох
      тайну творив жертовну
      древній любові бог.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. * * *
      Ти "перейшла дорогу" йому...
      "Мéжу переорала" їй...
      Сурмить півсотий ангел в сурму -
      Ангел життям побитих надій.

      Ти межи правд і неправд ідеш...
      Носиш судьбу у своїй руці.
      Колами, рамками, межи меж,
      стиснувши волю у кулаці.

      Плачеш, смієшся і трохи спиш...
      Спиш наяву, не змикавши віч.
      Відаєш долю, та не мовчиш...
      Відаєш правду, ся правда - ніч.

      Темна і глупа в мільярд зірок.
      Місяць лише затемнив свій лик -
      буде гроза і... Наступний крок
      буде, допоки твій світ не зник.

      Й хай собі кажуть: ти - на межі!
      Хай собі вірять, що ти минеш.
      Ангел стосотий в твоїй душі.
      В нього немає для тебе меж..

      29/06/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. * * *
      Не здатися...
      Заради когось? Себе?..
      Чиє воно, як зроду не твоє?
      І хоч назавтра обірветься небо -
      ти вкотре ствердиш:
      я в цім світі є!
      Ні, не для світу...
      Світ таких вже бачив.
      Та ще й приймав, щоб потім проклясти...
      І плаче небо...
      Небо завжди плаче,
      над світом, що обвуглює мости
      і змушує в сліпу рулетку грати
      за крок до миті у блаженний час -
      могти і вміти щастя обіймати,
      де за добро не проклинають нас.

      18/06/2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. * * *
      Тобі було так мілко у житті...
      Тобі було так мулько і безрадно.
      І все стежки стелилися не ті...
      Від них душа в подряпинах і саднах.
      Та ось межа. За нею - виднокіл.
      За нею неозоре море синє.
      Тут біль навпіл, із втіхою навпіл...
      Отут і розпрощаєтеся нині.
      Тут проститеся ви із ним навік.
      Так мучено розходяться кохані...
      Так родиться у світ сей чоловік
      приречений напитися страждання...
      Тобі було так мулько... Ось снага.
      Їй вільно знов, як вперше обирати...
      Стоїть душа розчахнута, нага...
      Не дай недолі знову нею грати.

      14/06/2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Поезія життя... Вона у прозі,
      як стримуєш нестриману сльозу,
      як застигаєш німо на порозі
      за крок до кроків у хлистку грозу...
      У голосі, що стихне у мовчанні,
      коли захочуть вирватись слова.
      У зустрічі очей, що на прощання
      зігріють й обпечуть, як жалива...
      У тих рядках неписаного вірша,
      що борознить душею вічний слід...
      В гоїнні ран: аби, бодай, не гірше -
      як приморозь стинає серця цвіт...
      У тихім слові, що руйнує тишу,
      як відгримить і славень, і прокльон...
      Коли на пам'ять хтось собі залишить
      про тебе мрію, ніби давній сон...
      Поезія у прозі... Проза в прощі...
      Наступна кожна грішно не нова.
      А вітер часу вічністю полоще,
      пересіває вибрані слова...

      01/06/20



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. * * *
      Не наближайся, стій!..
      Палають мости, не бачиш?..
      Не наближайсь, не смій!..
      Хай собі вітер плаче...
      Хай собі стогне він,
      не наближайся, чуєш?
      Там за мостами тлін
      прикрих утрат минулих.
      Як догорить усе
      аж до останньої тріски,
      вітер золу рознесе,
      час підведе тобі риску,
      чуєш?.. Тоді ступай,
      ноги зігрій на згарищі,
      крила розправ і літай!
      Зірка твоя між хмар...
      І ще...
      Переболиш, повір!..
      Минеться. Усе минає.
      Глянь... З-за крайнеба, зір -
      Світає...

      25/05/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. * * *
      казали тобі - мовчи
      казали тобі - не плач
      на тисячу злих причин
      кицюня несла калач*

      на тисячу дивних "як"
      і стільки ж таких "чому"
      єдиний світив маяк
      в стелю очима без сну

      штовхали: вставай іди
      ще й квапили: ну скоріш
      і пасли твої сліди
      таємно гострили ніж

      щоб в спину коли не ждеш
      щоб біль переважив лік
      щоб стрімко якщо впадеш
      й на довго хоча б на вік

      питали: а що не так?
      повчали: життю радій!
      й нізвідки являвсь у знак
      невидимий хтось й німий

      бо завше собі мовчав
      кріпив як була в журбі
      хапав тебе за рукав
      як шкодила ти собі

      тихенько лічив твій пульс
      дивився на циферблат
      всміхався собі у вус
      й вертав у ніщо назад

      ~~~
      хай хтось там говорить знов
      що в тебе усе не так...
      ти міриш у брід любов
      шукаєш новий знак

      *Дитяча забавлянка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. * * *
      Не бачимо, не чуємо, німі,
      радіємо, мугичемо пісні,
      возносимо себе посеред пих,
      караєм добрих, величаєм злих...
      Не любимо, розбризкуємо жовч,
      вгрузаємо в бридку багнюки товщ
      і цвеньчимо про сонце і красу,
      вигострюєм для смертоньки косу...
      Вона стоїть і мружиться на нас,
      відмірює пору, і день,і час...
      Вона завжди із Богом за одне:
      минуще - вічне, смерть не промине,
      покосить...
      Песимізму тут нема,
      лише реалій вервичка сама...
      Вибрикуєм... В нас лиця не пісні.
      Щось бачимо? Щось чуємо?
      "Мі-мі"...

      Так твориться від віку світ і жах
      по колу: правда й кривда - на ножах
      й заможе знов остання, щоб німі
      глухим собі мугикали пісні,
      возносячись губили світла слід,
      і так від літ до зим, і знов до літ...

      11/03/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. * * *
      Мовчиш. Мовчиш, бо марно говорити.
      І каменіють стримані слова
      поверх могили, що в душі розрита,
      поверх печалей, що бур'ян-трава...

      Всміхєшся, а в серці грім і грози.
      Очікуєш на вітер перемін...
      Висушуєш невиплакані сльози,
      обтрушуєш пилюку із колін,

      розмащуючи стуглі краплі крові
      І знов падеш... І знову хибний крок,
      зронивши слово, а... беззсилля в слові.
      По колу знов. Не вивчений урок.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * *
      відплакала певно... чи вже відболіла... чи вже
      зчерствіла начисто а може лише відпустила
      а може мій янгол так ревно мене стереже
      що світ вже не світ - тільки білі розправлені крила
      і тільки політ... унизу десь вирує щодень
      я бачу і чую та все так віддалено тихо...
      дивлюся на час що піском з рочепірених жмень
      дощем золотим на тривоги і болі і лиха
      відплакала певно чи вже відболіла чи вже...
      о ні не нірвана... до неї мені не дістати
      то просто мій янгол так вперто мене береже
      від світу омани де треба любові шукати
      що вже не шукаю... мій янголе чуєш? вже ні
      любов розцвітає малесеньким пуп"янком в ме'ні
      ув області серця... іскрить як бенгальські вогні
      і сипле дощем золотим крізь розімкнені жмені

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * *
      Не поруч...
      Чи спиш вже, коханий?..
      Душа пригортає тебе...

      А поки розвидниться ранок
      десь небо зночіле пряде
      романтикам зоряну казку,
      обіймами сплівши зірки...

      Баную...
      за поглядом ласки,
      за ніжністю торку руки,
      за жилочки пульсом на скроні,
      що серця відлунює крок...
      За рухом твоєї долоні,
      що з мого чола завиток
      волосся убік відгортає
      і гладить, аж поки засну...

      Душею тебе обіймаю...
      Любов'ю до серця горну...

      21/01/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. То не страшно
      то не страшно упасти
      не страшно побути на дні
      і без променя сонця
      побути на сам із собою
      відчувати відлуння
      і відблиски грому й вогнів
      і спивати свій сумнів
      на німо
      насліпо
      без бою
      до зневіри і болю
      до того що звуть небуттям
      коли в жилах пульсує ще крапля гарячого трунку
      і за пульсом тим знати:
      іще не погасло життя
      се не той іще час
      коли зводити впору рахунки
      просто яма...
      глибока
      і просто ти зараз на дні
      у криниці життя
      зо слизькими від стужі боками
      а вгорі над тобою
      одвічно незгасні вогні
      очі зір що пильнують
      заблудлих в дорозі
      до Храму...

      10/01/20



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Впала на землю зима
      Впала на землю зима.
      Вже від учора - ні сліду.
      Мацай дорогу сама...
      Мацай, слідами не підеш...
      Доля - крізь хащі іти,
      восліп дорогу шукати,
      ще й за собою ввести
      блудлих до першої хати...
      Там у теплі, між людей,
      не пропадуть - обігріті.
      Мацай дорогу... Ачей,
      довга дорога до квітів,
      ко'ханих липнем... Зима!..
      Хуга з брехні і облуди...
      Восліп, небого, сама -
      сліду чужого не буде...

      16/12/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Ти думаєш можна
      Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
      Отим що і добре, і світле, і помічне?..
      Лягає утома на руки, обличчя, плечі...
      Ще півень не піяв - зрікайся заки'м пічне.

      Бо нащо се робиш?.. Що пустка - то пустка й годі.
      Коріння не пустить, не вигонить Бог стебло...
      На днищі бездоння, в самому-самому споді
      безгрунтя для зе'рна, аби воно проросло...

      Ти думаєш можна... І сієш, у прірву сієш.
      Тебе бо навчили (се благе і аж святе!),
      що гірше від смерти - утоми гірка недія...
      Та гірше невіри - повірити в щось не те...

      2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    55. * * *
      Ніч заповзає в хату
      через віконні шиби,
      подмухом гасить світло
      сонного нічника,
      плаває по кімнаті,
      мов повноводдям риби
      гріє для мене склянку
      теплого молока.
      Ніжно цілує кліпки,
      олова в них наливши,
      тихо про щось шепоче -
      не розібрати слів -
      дробить на мак тривоги,
      думи на трину кришить
      і закладає стрічку
      в древній проектор снів...
      Ніч затопила простір
      і виплітає тишу,
      спиці невтомно в'яжуть
      прихисток відо втом.
      Вірно стоїть на чатах
      чергу хвилин колише
      аж до пори, як ранок
      вигулькне за вінком...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. * * *
      Уже не дівчинка, прийми себе таку...
      Твої роки набуток, а не втрата.
      Собі обрала долю нелегку...
      Та й не було легких, щоб обирати.
      Лише по силі... Хочеться казок?
      Твоя вже черга їх оповідати...
      Плетеш зі слів намистечка разок
      дівчаті в то́бі, що не може спати.
      Вколисуєш тривоги і страхи,
      щоби на ранок не було і сліду
      від тих думок, що че́ркають штрихи
      твоїх провіщих відань і невідань
      довкіл очей та впоперек чола,
      в куточках вуст... О як же це банально...
      Не-дівчинко, так хочеться тепла,
      що просиш літа в осені благально.

      Не дівчинка... Прийми минущість літ.
      Твої роки не втрата, а набуток...
      Осінньо-щедро багряніє світ,
      в опале листя загорнувши смуток...

      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. * * *
      І буде ранок... Зродить день новий,
      нові хвилини і нові орбіти -
      ти лиш не пий з вчорашнього, не пий...
      Переболить... Не здужає боліти...

      Зійди з дороги, вибери маршрут,
      йдучи на захід - добредеш додому,
      і хай у спину: ось стежина, тут!..
      Не озирайся поклику чужому.

      Твоє - з тобою... Промінь у руці.
      Тримай цю нитку, навіть як стемніє...
      Солоним вітром студить по щоці,
      та не пече вже - ледь відчутно гріє.

      То сіль життя. По ньому ти ідеш...
      На полі згарищ виростають квіти...
      І знову ранок, небосхил без меж,
      нові хвилини і нові орбіти...
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. * * *
      тоскно маркотно холодно
      в жили вмерзає лід
      перший рубіж подолано
      ніч полонила світ
      теміні непроглядної
      повно в ясних очах
      боже вони всеядні
      їх не лякає страх...
      зіткані зо неправди
      грузнуть у вічнім злі
      боже тебе заради
      вирятуй із петлі
      котру на людські шиї
      кинула люта тінь...
      ось вони чорториї
      наших сліпих прозрінь
      ось воно воздається
      вітром ганьби мете
      в чашу недолі ллється
      трутки бордо густе...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. * * *
      Все добре? Так, все добре, я живу...
      Щодня мені ще ранками світає...
      Щодня ще не у снах, а наяву
      щось світле день новий благословляє...
      Усмішку сина... Голосом дочки
      з далеких далей рідне озоветься...
      Кохані очі, доторки руки
      і тихі кроки відданого серця...
      Усе для мене, мною і в мені...
      Ця осінь теж з її тривожним плином...
      Лиш десь в душі, на денечці самім,
      коли згасає неспокійна днина,
      тремтить печаль невидима очам
      та чутна серцю, що завжди на чатах,
      як вийде Янгол з нею сам-на-сам
      у тиші між безсоння помовчати...
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. * * *
      Помовчимо... Мовчання, кажуть, злото.
      Та й що казати?.. Осінь надворі...
      У сірий шалик вкутана, достоту
      такий, як сіре небо угорі.
      Сезон дощів, коли доречні й сльози
      і сум, і хворість, і глінтвейн, і плед...
      Вже незабаром й первісток морозу -
      на трави иній - першою з прикмет...
      Помовчимо про біг шалений світу,
      минущість, що чигає з-поза днів,
      про нетривалість ні тепла, ні літа,
      студеність душ і порожність голів...
      Все проговорено давно.Слова - безсилі.
      Помовчимо... Хай сипле злотом сад...
      Хай буде дощ, глінтвейн, а блюзу хвилі
      торочать час, що не верне назад.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. * * *
      Народець прагне батога' й розправи...
      То дай же, Боже, той святий батіг!
      Бо так кричить безумний без угаву...
      Карай же, щоб і писнути не зміг.
      Карай за вереск дикий сей свинячий.
      За повні дібр і їдла їх хліви.
      За всю пиху, захланність і невдячність,
      щоб не могли підняти й голови...
      Бо тільки писок вміють отворяти
      на ласку жити... Мало їм - і край!
      Стогнати будуть, плакати, ридати -
      зажмурся, Боже, і карай, карай!..

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. * * *
      ти хотіла замкнути душу
      аж на сто і один замок
      на велику важку колодку
      ти хотіла замкнути серце
      ти хотіла замкнути мозок
      від неспинних його думок
      щоб чуття їх не роздирали
      не трусили на рани перцем
      ти хотіла... а на початку
      ти жила собі як усі
      тільки іноді прокидалась
      уночі від липкого страху
      як із внутрішнього засвіття
      озивалися голоси
      і казали тобі ледь чутно:
      спроб не безліч - не дай же маху...
      ти незмінно була слабкою
      обирала завжди не те
      і штовхала поперед себе
      трохи віри у власну впертість
      і стелилось тобі під ноги
      серединне і золоте*
      і платила ти всім і справно
      за дитинну свою відвертість
      і спадали одна по одній
      тисячі й тисячі полуд
      засипаючи зимносніжжям
      правд без ліку вітрами в очі
      і ставало тобі маркотно
      як з-за ширми любови блуд
      вишкіряв свої хижі зуби
      і вступався між потрочі...
      ти схотіла замкнути душу...
      * золота середина (іронічне)

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. * * *
      то не зрада, а втеча...
      а втеча - то зовсім не зрада
      то така собі пристрасть
      губити усе на шляху
      і шукати... шукати
      оту найсправжніську розраду,
      де її не було і не буде...
      тонути в страху
      з незворотності жити...
      то дика нестерпна невдатність
      і незмога до руху
      на полум'я зване життям...
      неприкаяність, кволість,
      а може і неадекватність
      се хвороба, мій боже,
      чи зовнішній лютий бедлам,
      у якому ні місця,
      ні долі немає
      для гірких неприкаянців,
      що не від світу сього...
      ся буденність - свята?
      то чого ж так безжально вбиває
      чи вганяє у втечу,
      у зраду звідвіку свого?..
      то не зрада, а втеча...
      і втеча в одвічне нікуди -
      на круги бо вернешся,
      куди б хто від себе втікав...
      хто ж бо ми,
      що звеличені назвиськом - люди
      де той дух що творив,
      а собою із нас не постав?..

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. * * *
      любов не питає коли їй прийти
      ні часу ні дня ні години...
      і палить мости і будує мости
      прощає і творить провини
      любов то не вічної втіхи печать -
      у ній так багато усього...
      нестримно вирує і рве перегать
      і топить стежки і дороги
      якими ходилось... і ті береги
      у котрих покоїться розум
      стаєш перед світом - прозоро-німим
      ковтаючи радости сльози
      що навпіл із болем
      любов - повнота
      настоянки з меду й полину
      вона не питає... на те і свята
      і блудниця й кат і дитина...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. * * *
      Ти помічаєш, як тихо стало?
      То вмерли люди на сій землі.
      Яка напасть їх замордувала? -
      "Німий сліпому поводирі"...
      Сліпий десь перся, німий щось мукав...
      Попропадали... пси їх жери...
      АнгЕли хтіли вести за руки
      та не пізнали гостей згори.
      Казали: цитьте! на миґах: гетьте!
      Та згиньте, згиньте! - до тих заброд -
      Ми гордовиті, до дідька вперті
      ми мудроге(ль)нні, бо ми - народ!
      Вступились прийшлі з дороги, з бою...
      Віддали право сліпих свобод
      на гру в рулетку, само собою...
      Свобідна воле, зривай джекпот!
      І ось, зірвали. Ти чуєш? Тихо.
      То виє вітер чи пси скавчать?
      Нема народу, добило лихо...
      Яке? Ну як же? - Рабів печать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. * * *
      Я не мовчу, душа моя ячить.
      Вуста у стулку - ще не знак німоти.
      То тільки світ все: "цить", і "цить" і "цить",
      бо проти правди і любови проти.
      Я не мовчу - по вітру всі слова.
      Я не корюсь: караюся й не каюсь,
      хоч просто се, як два додати два...
      А все до одиничок повертаюсь.
      Отут один, і тут один, і там...
      Одне... одна - одинаки, та й годі!
      Чисельність не скоряється словам...
      Густа лічба - данина прийшлій моді.
      Чи мо' древнішій? Лічимо щодня:
      здобутки, втрати, гроші паперові...
      Вони і бог, і друзі, і рідня...
      І чуженька тому, хто спершу в Слові...
      Я не мовчу. Я тягну давній віз.
      У нім набутку - спрагла мислеформа,
      що завше невпопад або навскіс,
      чи кісткою комусь впоперек горла...
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. * * *
      я тебе у собі носила
      я була тобі більше як жінкою
      я була тобі місцем сили
      цілим світом не половинкою
      я була тобі шторму подихом
      і шаленої бурі безумом
      мого віддані серця порухи
      і бальзамом були і лезом
      я була так доросло-юною
      коли душу твою зворохобила
      я була тими віщими рунами
      котрі долю тобі оздобили
      відвесніло... літа у колоссі
      вітер зіллям дозрілим колише
      я твоя сивина у волоссі
      непокірна свавільна не втишена...
      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    68. * * *
      ти думаєш я справлюсь зможу сильна
      не вір у що не вірю я сама
      серед інертних я таки свавільна
      а подлук вільних -- знічено-німа

      ти думаєш вділю тобі відради
      не вір -- сама не вжебраю її
      споглядую небесні зорепади --
      чиїсь збувають мрії -- не мої

      ти думаєш я відаю про долю --
      нескорена сліпа сибіли тінь --
      шрифтами Брайля мучено поволі
      зриваю кволі обриси прозрінь

      ти бачиш в мені те чого немає
      я -- марево беззахисного "я"
      що між штормами прихистку шукає
      аби сховати там своє ім'я

      не вір в се мрево, кинь саме на себе
      і тільки теплим усміхом зігрій
      в тобі також нескореності небо
      і цілий віз розхристаних надій

      03.09.2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. * * *
      в тишІ самотою
      постати собою
      побути з собою
      почистити зброю
      оту що нагальна
      не матеріальна
      повчальна
      мовчальна
      і часто печальна
      а духами дому
      зацитькати втому -
      судомить і ломить
      на спомин
      про себе
      про власні потреби
      про спрагу і небо
      про краплі цикути
      незмогу заснути -
      вдихнути і...
      бути
      просто бути...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. * * *
      вона дихає з ними одним повітрям
      вона ходить із ними під тим же сонцем
      їй сукенку прозору полоще вітер
      той самий що фіранки живим віконцям
      хтось говорить про неї лякливо стиха
      а уголос відверто - безумці вперті?
      вона благо у муках в добрі - за лихо
      двері в світ невідомий і зветься Смертю
      сильні світа із нею запанібрата
      віра їх нелогічна й цілком безпечна
      вони кличуть її зо собою розкошувати
      і гостює у них чи стоїть на чатах...

      Смерті репають п'яти
      від ґлянцевості паркетів
      і у саднах долоні
      від потисків рук холодних
      вони місять блюзнірство
      у діжах з-під етикету
      в них тарелі у брехнях
      для всіх голодних
      і столуються з нею
      і п’ють за її здоров'я
      наливають їй повно
      аж ген по саміські вінця
      вона п'є й не п'яніє
      їй нудко від їх напоїв -
      не відкупляться -
      кожнен піде поодинці

      але то буде завтра а зараз вони друзяки
      та чомусь співчува вона їхнім жертвам
      їй смертельно обридла безличність цих лиць однаких
      може фішка у тому що більш неживі ніж мертві?..
      як же боляче дихати з ними одним повітрям
      біль вдаряє нестримом голок в легені
      та у неї робота така стоїть на вітрі
      розсипає пісок днів людських зі жмені...
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. * * *
      боялася себе не знала броду
      аби від себе д'собі перейти
      все мірилась ступити в темну воду
      як дотлівали спалені мости
      і не було нікого хто би руку
      а чи бодай соломинку простер
      аби до злуки знову від розпуки
      у світ старий що враз навіки вмер
      усохся в ній... зопалу ще хапалась
      за шмат буття що в попіл перетлів...
      ілюзій крихти густо опадали
      в дощ Персеїд поверх чужих голів...
      в тій магії розчахнутої ночі
      загадувала й щастя далебі
      з міжсвіття їй всміхався світу Зодчий
      на спроби не втонути у юрбі...

      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. * * *
      Ще, осене, заскоро, почекай,
      я не готова йти в твої обійми..
      А в літі вже немов не вдома - в приймах
      і сум від того білий аж за край...

      Розхлюпано туманом-молоком
      бентежить душу, що надпила спеки:
      ще трохи-трохи й відлетять лелеки,
      вквітчавши обрій крильми, як вінком...

      Сим вечором зробилось студено',
      десь спасівки' загупали садами,
      а небо (ще високе) понад нами
      заслало хмарне дощове рядно...

      Не квапся так, благаю, зупинись
      між серпня зосенілість приближати.
      Я не готова літо обірвати...
      А дощ у шибки стукає: змирись...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. * * *
      обійдеться світ і без твоїх гарячих слів...
      спитаєшся тихо: навіщо мені болів?..
      часи так спливають як бистра гірська вода
      і легшає крок твій і тихне твоя хода
      і кроки у безвість уже не такі страшні
      це все тобі снилось колись у пророчим сні
      це все відбувалось в суміжних твоїм світах
      і ти там літала і вільна була як птах
      було тобі добре - не відала перепон:
      безмежжям ширяла допоки тривав той сон
      чуття в нім злилися у плетиво макраме
      а сей світ ізвідти і висі - кіно німе
      і ти в нім - не ти але хтось чужий
      хоч носить усмішку як в тебе і погляд твій...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. * * *
      Поїв собаку зі своїх долонь...
      (Бідосі не дістатись водопою)
      Промінилось тепло з очей до скронь,
      як пса язик торкав руки шорсткої.
      Сухенький розправляв старечий стан,
      вертався і вертав з водою в жменях,
      а пес чекав... Й старенький добрий пан
      черпав снагу в собачому смиренні.
      Вони удвох творили цілий світ.
      Окремий світ між поспіху рутини...
      І танув лід, сердечний зимний лід
      у тих, хто бачив пса і ту Людину.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. * * *
      Гроза, що переходить в тихий дощ
      лікує душу, зранену у спеку,
      ледь чутний грім, тепер уже далекий,
      шепоче молитви' небесних прощ.

      А дощ шумить... Стікає по вікні
      і по щоках стікає геть неспинно -
      хіба ж я винна, ну хіба я винна,
      що ся гроза вирує у мені?

      Напевне, так... Напевне, справді так...
      Це ж я хотіла полудня і літа...
      І неба... Креслить все,
      що пережито
      в нім блискавки сліпучо-білий знак...

      Усе тихіше тарабанить дощ,
      і вільжить душу щемка
      прохолода...
      На осінь повертають неба води
      і кличуть до нових сердечних прощ.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. * * *
      Десь поміж тими туманами, де
      нитка життя мого жевріє сріблом,
      губиться час... не біжить, не бреде,
      тихо колоситься Вічності хлібом...
      Тихий прозорий буття сонцелик
      скупо дарує цілюще проміння,
      мірно гойда терези молодик,
      хитко тремтить провидінь павутиння.
      Сон зазіхає спровадити в ніч
      стомлені думи, запалені очі...
      Правда нага на межі протиріч
      в жодну з сторін поступитись не хоче.
      Десь поміж тими туманами я
      леготом духу тремчу невагомо,
      срібними краплями пісня моя,
      голосу шепіт між гуркоту грому...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. * * *
      Не хочу...
      Наповнена, стомлена -
      очі
      заплющу...
      Минуще...
      Усе минуще.
      По ночі
      настане ранок,
      вийду на ґанок...
      Та який в мене ґанок -
      балкон...
      Купа вікон...
      "Броньовані" двері...
      А мати б ґвера.
      Здався би, певно,
      щоб ревно
      стере'гти...
      Бо що ще?
      Вітер дощі полоще
      і липень
      на ласку не випав...
      Не літньо,
      як в квітні
      і геть студено',
      з новин якесь дно
      привиділось...
      Засиділась,
      коло отих новин...
      Не хочу.
      Заплющу очі,
      спочину,
      бо завтра днина...
      Бо знов новини...
      Бо жити треба...
      Бо небо
      таке як вчора,
      і позавчора,
      і поза-поза...
      Грози?..
      Так будуть-будуть...
      І будуть сльози...
      І будуть люди...
      І юди...
      Мені би чуда
      доброго...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. * * *
      я не знаю що з нами буде назавтра
      і не хочу навіть загадувати
      я не птаха й не глупа між хмар літати
      й не смиренна, щоб в прірву падати

      я ніколи не знаю котра моя стежка
      завжди йду на чуття наосліп
      через те і життя: не брезент - мережка
      не знання тільки чистий дослід

      я куштую усе і на смак й на дотик
      через те уже трохи отруєна
      але досі жива і в мені дивний спротив
      небуттю... то ж іще повоюємо

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. * * *
      Десь на порозі вічної зими
      я стану, щоб намолено чекати
      любові із ментальної тюрми,
      котру туди уникнули вмирати...
      І хоч сама дубітиму в снігах,
      між хуртовин і лютого морозу:
      чекатиму - крізь лютість, холод, страх -
      згорнувши душу листячком мімози...
      Перечекаю мерзлість до весни
      у спробі білу мертвість пережити...
      І снитимуться сни, квіткові сни,
      пташиний спів, сади і тепле літо...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. * * *
      Усе б нічого, тільки світ тісний.
      І густо в ньому пахне полинами...
      Усе б нічого... Босими ногами
      торуєш Вічність - човгаєш по ній.
      Попереду - ні сонця, ні зорі...
      Позаду - ані стежки, ані броду...
      Тут пекло-рай до верху відо споду
      завзято накрутили гендлярі...
      І в цім безумнім вирі між облуд,
      у цій грозі, що корчиться від грому,
      грімниці люто крешуть древню втому
      в скрижалі днів і чинять... людський суд.
      Між кожним зблиском стріл - отут і вже -
      в сих повенях, провісниках потопу,
      у тлумі ошалілого галопу
      ще янгол срібну нитку стереже...
      Із неї павутиночок розвій
      вигойдує над прірвою дорогу,
      таку терпку й болючу до знемоги,
      у зашморг світу, вічний і тісний.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. * * *
      а крики душі - без голосу
      безмовно вона голосить...
      без волі небес і волоса
      не зрониш?..
      життя лиш зносить
      кудись під укіс
      до урвища
      якому немає днища
      війна без означень курвище
      вітрами із пекла свище...
      на гульбищах і молебнях
      все ті ж немівні обличчя
      блаженно-сліпі
      ганебно
      бездушні такі
      й безличні...

      бо що лиш не твар -
      відречена
      із хижим оскалом в спину
      отим
      що життям обпечені
      гинуть...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Багато переосмислень
      І переформатувань,
      Багато думок "завислих" -
      Не видно де крайня грань,
      Не видно де шлях де броди...
      Спинитись не можна? Йти...
      Розтягнуто і розгойдано
      Всі засоби до мети,
      Розбурхано вічні пристрасті,
      Оголені всі ножі
      І тризнами урочистості
      Зо глупства на глум олжі,
      Багато перетрубацій,
      Багато безтямних втрат...
      Сьогодні ще слово "нація"
      А заврта вже слово "кат"...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. * * *
      Куди ж бо себе приткнути,
      в котрий вже не вільний кут,
      як "миром" тече цикута
      отам, і он там, і тут?..
      Куди бо себе подіти
      від себе і від людей?
      О "будьте в душі, як діти" -
      найвища з усіх ідей...
      Найбільша з усіх наука,
      найглибша з усіх завад...
      Вмиває від правди руки
      глухий і сліпий "пилат"...
      І скрапує біль на долю,
      і муляє ржавий цвях,
      котрим розпиналась воля
      в серцях...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ***
      До неба обірвалася струна
      над місцем, де родилися поети...
      Зі скринь повитягалися скелети,
      а на причілку тешеться труна.
      Та домовина чорна наче ніч...
      Геблює дошку раб в порозі дому,
      не бачить блискавиць, не чує грому,
      шипить безумно: гра вартує свіч,
      вартує свіч... вартує... Паничі
      зійшли на пси... раби ланци урвали
      і в'ють на сонце (як іще не впало?)...
      Стримить стріла в напнутій тятиві
      і Бога жде... а Бога десь нема,
      стрілу не квапить з лука випускати
      в раба, що теше дошку коло хати,
      де неба обірвалася струна...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. * * *
      Вечір до ночі хилиться.
      Дощ... Опівнічний час...
      З ним опадають китиці
      Цвіту, що тихо згас...

      Ніч майова... Відквітнули
      Буйні дзвінкі сади
      Полудень ось залітує,
      Кликне: ходи сюди...

      І відгукнеться серця звук
      Щемом: авжеж прийду...
      Скрапує дощ із літ до рук
      Цвітом в моїм саду.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. * * *
      Ми з тобою іще станцюємо.
      Десь під небом та попід хмарами...
      Ми мелодію серця чуємо.
      Нею маримо.
      Ми з тобою, як два пагінчика,
      що від сонця,
      від неба,
      волі.
      Ми з тобою такі
      невінчані...
      Бранці долі.
      Опівночі колись з тобою ми...
      В передгроззі й громів розливі
      спрагу душ і сердець напоїмо -
      лине злива...
      Межи спалахів...
      Так пасує нам
      дріб краплин
      і синхронні кроки...
      Ми удвох...
      Ми крізь час
      танцюємо.
      Через роки...

      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. * * *
      Годинник вицокує вечір.
      Годинник відлічує ніч...
      Сідають дві тіні на плечі -
      одвічний союз протиріч.
      Одна мені скиглить: дай спокій,
      мовчи, боротьба - марнота...
      А друга, мов голос пророка:
      не здайся - стезя не проста...
      Та саме усе, що не просто
      народжує світло в пітьмі.
      Немає без болітей росту,
      Немає без втрат на війні...
      Немає любові без жертви,
      немає ночей без смеркань.
      Не можна безболісно стерти
      керваво намічену грань...
      Усьому ціна і заплата.
      А вибір - не просто урок:
      сьогодні - відлічує завтра...
      До нього один тільки крок.
      До нього один тільки подих...
      Чи буде в нас завтра, чи ні?..
      Годинник не міряє броди -
      минає полічені дні...

      2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. * * *
      Кажуть, вибір до двох спростився...
      Кажуть, вибору в нас нема.
      Хоч би з Неба Христос спустився,
      бо надворі така зима
      серед цвіту весни,
      аж страшно...
      ...Вербний хід і осанни спів...
      Українонько горопашна,
      хто ж тя знов до ганьби довів?..
      Рідні діти... мов сучі діти,
      тешуть дошку твоїй труні.
      А довкола - весна і квіти
      й крига душ при Вербовім дні...
      Десь за тиждень при Великодні
      воскресатиме знову Спас...
      Миє руки пилат сьогодні,
      щоби вкотре розп'яли нас...
      Межи прутиків тих вербових
      геть принишк перед лінчем Бог.
      Чи дамося на хрест, братове?..
      Се повідає епілог...

      19.04.2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. * * *
      А Ти ж бо таки єси
      у серці, мій Боже, в серці.
      Шукала в небес люстерці,
      між зір - марнота зусиль...
      Шукала Тебе в книжках,
      у храмах, словах між речень -
      лягло тягарем на плечі
      і скрапало по руках
      до споду... Дощі згори умили
      від лепу й бруду.
      Стиралась хвала й огуда
      без часу і без пори...
      Просяклий зо серця світ
      тягнув пагінці крізь Небо,
      вростаючи вглиб, у себе
      і... біло проклюнув лід.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. * * *
      скажи мені
      що доля нас не зрадить
      скажи мені
      скажи мені
      скажи...
      не знаю
      чи поради чи розради
      чи правди хочу
      а чи може лжи...
      я хочу вчути
      впевнений твій голос
      і крихту в нім
      надії і тепла
      отого що від прірви
      хоч й на волос
      та втримає
      щоб в неї не сповзла
      щоб в неї не упала
      не забилась
      і... не згубила
      імени свого
      збреши що я
      укотре помилилась
      і притули
      до подиху свого
      в якому не страшні
      ні смерть
      ні мука
      в котрім
      любов всеціло обійма
      візьми мене
      візми мене за руку
      скажи
      що не без тебе...
      не сама...


      2019



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. * * *
      заховайся у собі
      там тихо
      як у понеділок в церкві
      тільки там
      затулитись ти зможеш
      від світу світом
      тільки там ти наповнишся
      тихим і вірним світлом
      як запалиш його
      у своєму єстві померклім...
      і загрієшся ним
      промугикаєш навіть пісню
      тиху-тиху таку
      і до трему сумну і тужну
      споконвіку вона у тобі
      і така потужна
      що звучить
      ніби вовче звивання
      жахітно-грізно
      то не плач і не розпач
      то тільки бажання жити
      не віддати себе
      злому глуму на злу поталу
      світло в тобі всі болі твої
      і страхи попалить
      подарує спромогу
      ізнову
      цей
      світ
      любити...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. * * *
      Коли не хочеться бачити,
      коли не хочеться чути,
      говорять: не все утрачено,
      що мусить - тому і бути!
      І є в тому доля правди.
      І правда ота є долею...
      І тягнуть у вічність завжди
      личину, що стала ролею.
      І ролей таких без ліку.
      Ні ліку на те, ні ради...
      І луплять по чоловіку
      громи, блискавки і гради
      й не знає бідося звідки
      смердюча гірка розчина...

      І Бог тому певним свідком:
      се наслідок, не причина.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. * * *
      Обриваються ниточки
      і стріпатіють тороки...
      А як ткалося - вірилось,
      що цупке полотно...
      Та часи - що обірванці,
      жебраки в сірих вороках -
      Розторочили тканочку.
      Цур'я - не волокно...

      Не лишили добротного.
      Не сховали од вільгости...
      Ні від сонця пекучого,
      що полу'днем брело...
      І нема ані віроньки, ані ревнности-вірности
      в тому, що й від пагінчика -
      не твоє... й не було...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. * * *
      Життєві ваги хиляться на чорно.
      Злоба людська, мов селевий потік.
      Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
      щоб жоден спраглий світла не утік.
      Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
      калічать крила і падуть у вир,
      де чорно-каламутно багровіє
      війна за душі з гаслами : "За мир".
      Як не втонути в очманілім бруді --
      не виникає жодної з ідей.
      Я вже не розчаровуюся в людях,
      лише частіш жахаюся людей.

      2019



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. * * *
      жінко народжена зимними зорями
      кільцями вічного стоїка стиснута
      душе розхристана незаспокоєна
      шторме цілований тихою пристанню
      стишся
      розмірено та не розбурхано
      хвилі гойдай свої пристрастю спінені
      все що у неба ночами підслухано --
      тіні від тіней розмежної лінії
      духа від тіла умовним екватором
      стишся
      однаково правда - над плахою
      чи під стовпом оперезана ватрою
      будь собі
      птахою...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. * * *
      не заговорити мовчати мовчати
      так тяжко спинитись ще важче почати
      стелити мовчанку все далі і долі
      стирати у собі занепади волі
      спирати у грудях бажання до крику -
      в сорочку для буйних енергію дику
      усі зачинити наглухо ворота
      і очі і вуха й заклеїти рота
      і відмежуватись від світу і себе
      і не зазирати в розтерзане небо
      в розтерзане серце знічев'я чужими
      що словом пекли виїдали очима
      і наворожили - тебе розбудили
      та не відібрали - лиш хлюпнули сили
      й оливи до ватри - ох добре палає
      мовчи - спопелиш(ся)
      ти можеш
      благаю

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. * * *
      Місила тісто - запахло хлібом,
      життям запахло і теплим літом,
      отим, де сонце над вечір - німбом,
      де ранок роси трясе крізь сито
      на буйні трави під ноги босі,
      з-за краю неба встає надія,
      і вітер бавить густе волосся,
      і грудям вільно, і віра гріє
      у рай наземний... Та що там віра -
      осьо тримаєш буття руками
      таке пречисте - свята офіра
      Святого Бога, що десь між нами
      і пахне хлібом... Місила тісто
      так п'янко пахло дитинним літом...
      А в грудях серцю ставало тісно
      і сум із нього котився світом...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. * * *
      Вже двадцять літ йдемо удвох з тобою.
      Багато це, чи мало - не збагну...
      А ніби вчора, юні ще обоє,
      зустріли ми закохану весну...
      Так дрібно краплі квапились зі стріхи,
      виблискувало сонце у струмках
      грайливо між проталинами снігу,
      ти руки грів мої в своїх руках
      й такі п'янкі, жагучі поцілунки
      нашіптував розтуленим вустам...
      Рік поза рік втікає за лаштунки...
      Вже двадцять літ... А ми ще й досі там...
      Бо що змінилось, милий, межи нами?
      Ти й нині той, що серце полонив.
      І квітне нам весна поміж снігами,
      хоч літо наше вже посеред жнив.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. * * *
      Що вам в судьбі чужій?
      Що вам до когось, що вам?..
      Вітер ламає щогли
      Суднам блаженних мрій...
      Зерна незбутих снів
      І незабутих прагнень
      Днесь на життєві ваги
      Впали комусь між днів...
      Вам же свої шляхи,
      Болі і сподівння,
      Досвітки і смеркання,
      Праведність і гріхи.
      Серед життя завій
      Серед ромену-рути --
      Бути, а чи не бути --
      Що вам в судьбі чужій?..

      22/02/2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. * * *
      У зими переквітлих снігах,
      де червоно стікало по чорному,
      біль у небо злетів, як птах,
      білокрило старезним вороном...

      ...У лютневій нічній імлі
      затихає відлуння вулиці.
      Тільки свічі на темнім тлі
      до очей сиротливо туляться.

      Тут навіки, чи до пори,
      подих смерті застиг на чатах.
      Думка стогоном догори:
      їм би жити, не помрати...

      А звідтіль, чи од серця, звук,
      що подібний на тихий гомін:
      на землі не бракує рук --
      крил замало в небеснім домі...

      2018-2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Я сповнююсь любові
      Я сповнююсь любові, повертаюсь
      у свій минулий ще дитинний світ,
      де так всеціло, тривко огортає
      тепло, що з серця мироточить слід.
      Де все таке наповнене і світле...
      Де ніч і день - однакові дари,
      а все єство, мов пуп'янка розквітла,
      де серця жар - чар-птахом догори.
      Де кожен вдих спирає щастям груди...
      Де кожен взір - ясніше ясних днів.
      І люди - добрі... Наймиліші люди,
      мов янголи із найсвітліших снів.
      Я сповнююсь любові...
      Тихі сльози
      так благісно стікають, мов струмки..
      І тане рай...
      Життя вертає прозу
      в роки...

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. * * *
      Скільки разів ішла
      двері прикривши тихо...
      А за порогом вже
      плакала, як дитя.
      Спалювала мости,
      з ними добро і лихо,
      бутності круговерть -
      кроком в нове буття...
      Скільки отих шматин
      тканих шляхом відречень...
      Скільки отих посух
      в серці від зотлівань...
      Скільки гірких пластів
      досвіду самовтечі,
      міток сердечних ран,
      виснаг - до зомлівань...
      Скільки іще дверей,
      скільки стежок урваних
      доля мені зішле
      в кару, а може дар?
      Знаю лише, що ніч
      знову народить ранок,
      сонечко знов зійде
      благістю з-поза хмар.

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Коли...
      Коли у перервах між часом зникає мова,
      коли у перервах між снами нема життя,
      терзає нестерпним болем німа судома,
      й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
      ані говоріння, ані ні на грам свободи -
      політ межи прірви знебарвлених сподівань...
      Лиш кришить хтось з неба кришталики, шпички льоду -
      із них упивається в мозок луна стенань...
      Чого тобі треба правічна моя гризото?
      Чого собі багнеш у трибі моїй знайти?
      Мовчить... Тільки стелить стежину мою осотом,
      шепоче: ти мусиш по ній до кінця пройти...

      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Ще не...
      Ще не настав день.
      Ще не настав час.
      Тиша - анітелень...
      Ще не існує нас.
      Ще не існує світ.
      Спить безрозмірна ніч.
      Сонця нема - лід
      Божих торкає віч...
      Ще не розмерзся він.
      Ще не потрібен брід...
      Слова лише дзвін
      Первісний родить рід.
      Первістком - сонця лик.
      Промені вишиття...
      Бог до тепла звик,
      Тішиться мов дитя.
      Бог розв'язав час.
      Бог подробив лід.
      Бог розпочав нас
      І загубив слід...

      Знову минув день
      Німо втіка час.
      Тиша, анітелень...
      Він не знайшов нас...

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. * * *
      Уже багато так перебуло.
      Уже багато так переболіло...
      Фарбує світ зима укотре білим
      у сніг, як пух, чи янгола крило.

      Різдво надії посеред снігів...
      Різдво життя між зимна і тривоги
      ізнову й знов заспівує про Бога,
      І губиться між тисячі слідів...

      Уже укотре спрага на тепло.
      Коротка втіха вкотре переквітла...
      Шукаю світло... Давнє юне світло,
      що густо-густо часом замело.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. * * *
      Питаєш чом мовчу?.. Я здобула
      в мовчанні досі незбангенну силу.
      Нетребне говоріння підкосило
      дівчисько глупе, щире на слова,
      що втоптані у споконвічний порох
      струхлявілих від глуму марних фраз,
      звітріли, обезличилися враз,
      як зайвину поглинув спраглий морок.

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. То хто він?..
      То хто він, хто, отой святий месія?
      То де він, де, отой чудний пилат?
      А поле жде... А доля розпач сіє.
      І лід пече у теплім слові "брат".
      Та брат не той, що від орди-руїни.
      Та й геть не той, що ближній при межі.
      А той, з ким спільний хліб, і рідні стіни
      і отчий дім, зачахлий від олжі...
      Любов пощезла... Тільки люта суміш
      зо жовчі, брехонь, болю і тривог...
      Месіє, ти ся вродиш в цьому глумі,
      де вже углух від наших ґвалтів Бог?..
      Тут вже ніхто не чує і нікого...
      І хто б доніс до найглухіших вух -
      не буде манни. Ні месій. На Бога...
      Є поле. Є воли. І вірний плуг.

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. * * *
      "Будь агресивною, дівчино,
      Так бо і вмреш невідомою...
      Ще не обклалася півчими?
      Звело ти вуста судомами?
      Зціпла? Де щебети-солоди?
      Меду шкодуєш фальшивого?
      Їй-бо, не вічність... Се коротко..
      І навіть бомбезно красиво!
      Капку до серця порожності...
      Дрібку до виду безликого...
      Крихту до мармуру білого...
      Крочок до холоду дикого...
      Тільки до...
      Все ще пручаєшся?.. " -
      Гадини хижої марево:
      "Скаєшся, ска-аєшся, ска-аєш-сся..."
      Скається?..

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. * * *
      Чи ви мене поранили? О ні...
      Прошу вас, не турбуйтеся даремно.
      Не варто так тривожитися ревно -
      вразливіть давня тугне день при дні.
      Черствіє од узвичнених вмлівань,
      та й серце вже з грудей не вириває...
      Що кажете? Та ні бо, не тримаю
      образ ніяких... То ж справжніська твань...
      Пощо мені сей клопіт?.. З Богом йдіть
      дорогою своєю, хай ведеться...

      Я ж двері тихо причиню до серця -
      щось протягом у ньому холодить...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Їй мерехтіло світло між людьми...
      Їй мерехтіло світло між людьми...
      Душі метелик
      до вогню тягнуся -
      той вигравав
      у миготливім русі,
      манив...
      На нього линула грудьми
      і... обпікалась.
      Попіл опадав
      із того,
      що крилятами тремтіло...
      Згорнуши їх -
      верталася у тіло
      на грішну землю
      до буденних справ,
      додолу,
      у неспівані пісні,
      заглушені у здушеному горлі,
      і бинтувала рани несхололі
      хвилинами,
      годинами - у дні...

      Рятуючись від зимна і пітьми
      ліпила сонце власними руками.
      Теппла шукала в небі між зірками,
      як бракувало світла між людьми...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Так багато спектаклів
      Так багато спектаклів
      у цих спорожнілих світах.
      Так багато ролей...
      "Енна" сцена: актор для акторів!
      А життя все певніше
      тиняється десь по кутах
      велелюдних баталій,
      де клацають гучно затвори
      перед тим, як комусь
      укоротять недограну роль...
      Перед тим, як комусь
      недоспівано стихне кантата.
      Десь знайти би й собі
      хоч старенький та справжній пістоль
      і... навчитись стріляти.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ***
      Рахуєм втрати... Ліку не звести
      утратам тим, що міряються смертю.
      І не злічити вольових, упертих,
      котрі спалили по собі мости
      і залишились серед поля бою
      з минулими життями і собою
      колишніми...
      До себе добрести
      у них нема ні сили, ні бажання -
      на полі тім квітки розчарування
      і небу ненаписані листи...

      Ведемо лік утрат... Чи може ні?
      Дрібні турботи забирають силу
      узріти смерть, що люто підкосила
      лет душ, що віддлися цій війні.
      Не всі бо з них витають між небес.
      В живих тілах ще блудять-бродять світом...
      Мине зима, і вибруньчиться літо
      і не помітить світ, що лід не скрес,
      студений біль під сонцем не пощез...
      І хто б зумів ті болі відтеплити...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. * * *
      Ну що тобі повісти про любов?
      Усе банально, навіть прозаїчно...
      На витоці все палко-романтично -
      у тім чутті є свій молитвослов
      відмінний від церковного,
      канони
      також свої у таїні тій є,
      а серце ще гучніше в грудях б'є,
      ніж на дзвінницях найгучніші дзвони...
      У всіх однако й різно водночас...
      І, як безумством гупала у скронях -
      блаженно мружить очі на осонні...
      Один із двох учинено заквас...
      Ось бродить тихим щастям по орбіті
      життя напою... Ліком у літа.
      Шаленством раннім втишена -
      свята...
      І саме та, що втримує у світі.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Багато тіл, та мало в них людей.
      Багато тіл, та мало в них людей.
      Багато слів і мало-мало суті.
      Помпезності невмірена розкутість,
      дарма, що на одвічному розпутті
      відмінних діл від гарності ідей...

      Так мало днів, а так багато тризн...
      І зовсім мало серця і любові.
      Метань багато, не'требу у слові
      ще й лиць, що чим не знати ґонорові,
      очей, із котрих бризочки трутизн...

      Маліє втіх на кожному витку
      крутих сходин до витоку, до себе...
      Багато болю і... багато Неба
      у болю тім, що виник не з потреби -
      а дарувавсь іще у сповитку...

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. ***
      Уже старію... Кутики очей
      запроменили зморшки павутинно,
      а скроні - иній...
      А душа дитинно,
      наївно прагне вірності речей.
      Отих речей, що солодом течуть
      із вуст медових
      й скрапують у зраду...
      На денце серця...
      І нема відради.
      І навіть ради, щоб змінити суть...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Так мало справжніх
      Так мало справжніх... Майже на нулі.
      Чи розпорошені помежи брехонь світу?..
      В тім відлітає літо поза літо
      у лету на пташиному крилі...
      Нема розради, хоч нема біди.
      Біду несправжню вигадками люди
      осправжнюють, і туляться облуди
      на плеса душ чистіших од води
      і каламутять... І скликають хмари...
      Так мало справжніх... Приморозі лід..
      А ти від берега, все глибше та у брід,
      рятуючись від кіптяви й нагару,
      з пожежі віри в ілюзорний світ...

      2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. * * *
      Не вимолюй в житті задля себе нічого й ніколи.
      Все, що має прийти - не минеться без тебе ніяк.
      Не пояснюй, не клич... Свою правду крихку не оголюй.
      Все, що зветься твоїм, не оберне від тебе навспак.

      Не шукай розуміння, у кого не знайдеш любові...
      І не вір у слова - поза словом так часто лиш гра...
      Слово - зброя, й не правда, що правда у слові -
      безліч хижих облуд, що брехню видають нагора.

      Не повіриш, та світ наболілий і гадки не має,
      що щемкіше тремтиш, аніж скрипка в руках скрипаля...
      Міріади світил, запалившись, колись вигасають...
      Але навіть тоді своє сяйво доносять здаля.

      Будь же згустком тепла, серед теміні глупого виру.
      Лийся променем там, де і морок, і холод, і лід...
      Хтось й тебе запалив, щоби добре, і світле, і щире
      серед неба життя залишало свій сонячний слід.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Серце не має мірки
      А серце не має мірки...
      І що йому є до міри?
      Мо' поговір чи гутірка?..
      Знання чи банальна віра,

      де поголос відголоссям,
      а більма натомість болю?
      І жвавість, де не жилося,
      свавілля на місці волі?..

      У світу не має серця...
      І що й'му є до любові
      і смерті на полі герцю
      тих душ, що сліпі і голі...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Обіцяла
      Обіцяла ж собі... Обіцяла
      і мовчатиму. Тихо-тихо...
      Хай впивається лютим жалом
      у хвоста свого власного лихо.
      Відчуваю його вібрації.
      Ходить колами, спокушає.
      Мотивація?.. Мотивація -
      розхурделити... Я ж обираю
      у маршруті
      любові
      станцію.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. * * *
      Те, що не вміщається в слова,
      шелестить у серці поосінньо.
      Жухнуть дні, мов спалена трава,
      між туманів губиться прозріння...

      Флісово вгортає теплий плед,
      гасить дріж від зимна чи утоми -
      висотав життя кордебалет
      баглість свята... Тільки тиша дому,

      на колінах розімлілий кіт,
      терпкість бурштинового напою,
      втишують галоп упертих літ
      об плече, що поряд із тобою...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. А хочеш?..
      А хочеш напишу тобі про щастя?
      Про крихітне таке і ніжне-ніжне...
      І як надворі захурделить сніжно,
      і віхоли завихряться гривасті -

      зігрієшся отим дрібним насінням,
      що янгол натрясе тобі в долоні
      із засіків, що в мого серця схроні
      бережене тремким благоговінням...

      Любов... вона направду малослівна...
      Частіше мовчазна, аж до німіння.
      У ній щиріш щирішого - невміння
      казати те, що слід... І як не дивно

      медів не розливає надогоду...
      Лише серпанком тремко огортає
      саміське серце - таїна із таїн -
      як в хмарні дні паскудиться погода...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Ця осінь
      Ця осінь мені пасує...
      Ми з нею, як дві сестри.
      Хтось настрій обом тасує
      колодою карт до гри...
      Вітри, і сльоту, і сльози -
      ми з осінню в унісон.
      Вже й паморозь... Літні грози
      затихли, зайшли у сон...
      Скупе на відраду сонце
      ховає свій лик між віт...
      Стискаю тепло в долоньці,
      щоб не застудився світ
      від наших вогких печалей...
      Вона ж павутинку тче...
      Розбурхані йдемо далі
      Мов рідні - плече в плече...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Умовності
      Умовності такі обов'язкові
      у світі, що не терпить простоти.
      Вони у всьому: погляді, у слові,
      у русі, при досягненні мети...
      У витриманому часі на пристойність...
      В межовості на гучність децибел...
      В "невимушеній" вдячності за добрість...
      У напрямі життєвих каравел...

      Умовності - буття орієнтири,
      того, що так умовно є живим
      помежи недомовленості виру...

      Що поза ним?..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. * * *
      Тримати удари -
      мужність.
      І доки твій світ не вмер
      долай чорноту і чужість
      і зайшлість сліпих химер,
      чужо'злість за непоступність
      в шуканні своїх доріг.
      Хай явить озлобі сутність
      твою -
      непідробний сміх
      і усміх оскалу злому:
      в тім вищирі - страх і гнів...

      Будь леготом невагомим
      В осерді чужих світів.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. * * *
      Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
      Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
      Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
      А звідкись невідано віщі мої слова...

      Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
      Так скороминуща у цьому з живих світів...
      Де кожен мій подих - буденність і символічність.
      А кожен мій порух - відбиток бентежних снів.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ***
      Завтра зима настане.
      Завтра скінчиться світ...
      Жити - мана?.. Омани
      ходять слідам услід.
      Тороки щастя виснуть,
      плутають їх вітри.
      Тисне... На груди тисне
      справжність чужої гри.
      Справжністю павутини
      липнуть чужі думки
      на почуття дитинне...
      Глиною до руки,
      клеєм чіпким і сушать
      навіть саму любов...
      Блякнуть незгідні душі
      серед тугих оков
      приморозків і смерку...
      Гасне надії ґніт?
      Ні...
      Се криве люстерко -
      світ.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. * * *
      Зоре моя небесна,
      Покуто моя ясна',
      ледве сніги скресли -
      рання твоя весна
      в юну мою впала
      і зародила цвіт. .
      Сонечко вигрівало.
      Терня кололо слід...

      Терня кололо руки.
      Серце і... кожен вдих.
      Ро'зривка і... розпука
      поміж стежок сліпих.
      Зоре моя... Доро'га
      стелиться хай легка.
      Всесвіте, та ж на Бога...
      Мірка твоя гірка...

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Самої себе' заради...
      Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
      Це час, що не сліпить очі...
      Від того, що й досі - нові уже враження:
      ти більше уражень не хочеш...
      Уражень, заражень, мороки, хвороби...
      Ти пахнеш теплом і спо'коєм.
      Світ часто навиворіт, ніц не поробиш:
      у ньому й прокльони і вроки...
      "Меди" злоязи'кі, їдкі пересу'ди -
      ти просто проходиш скрізно.
      А блуди чужі - так і лишаться блудами -
      не варт перейматися слізно...
      Ти знаєш... Спізнала. Перезавантажила
      усе, що хильнуло зради.
      І крочок за крочком, упевнено, зважено -
      самої себе' заради...

      2018



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Відлуння серця
      Відлуння серця у відлунні снів...
      Думок відлуння між звичайних літер.
      ...Ось мерехтять життя мого вогні,
      як мерехтять в саду осінні квіти.
      Тужливі й тихі... Світлі водночас.
      Вони цвітуть не з власного хотіння...
      Так кожен з нас... Так кожен, кожен з нас
      у світі цьому тихе мерехтіння.
      У кожного свої часовогні...
      І кожен сам собі маленька ватра.

      Відлуння літ заплетені у дні...
      Надії миті сховані у завтра...

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. * * *
      Оце вмирання й називається життям...
      Ось знов осінньо-стигло-жовта туга,
      а падолист єдвабно зовсім другий
      аніж вторік, поза'торік... Затям:
      минущість обіймати - справді хист,
      якого ради топчемося рястом...
      Туман землею стелиться хвилясто,
      зелений вчора багряніє лист...
      І в цім вмиранні найповніший зміст...
      Вмирання є самим життям, почасти...

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. * * *
      Найтяжчий момент прощання...
      То згодом життя ущент
      запрудить просвіт печалі...
      Фрагмент... ще і ще фрагмент...
      І згустки житейських митей
      стушують оту межу
      о котру вривались ниті
      незгойності міражу
      буття, де кришились скалки -
      осердя дрібні шматки...
      Лупалася на кавалки
      скала, що була не ким,
      а саме таки тобою...
      То, може, лише верзлось,
      що сила твоя - горою.
      І певно, що лиш здалось...

      Бо ти у хвилини болю,
      незґрабно до сліз зійшла...
      Прощання... Німіння волі...
      І рисочки до чола...
      2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Про болі мовчи
      Про болі мовчи, говори лиш про щастя, сонце
      Складай йому оди, та тільки не про своє...
      І тихо моли свого янгола-охоронця,
      Про те, щоб і він не казав, як на серці є.

      Бо щирість лякає, і вершить тобі запону
      від слів розуміння, що жити - то все, що є.
      Та завше сильніш від реальності забобони,
      і заздрість гойніша, як втіху твою зіп'є.

      Мовчання - то злото, а сріблом твоя усмішка...
      Тяжіння до слова здолаєш ачей своє?
      Бо пишеш не ти, хоч здається, що пишеш трішки...
      Та твій тільки почерк слухняно в рядки стає.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Мій друже
      Мій друже, твій ніс студений
      тепліший за сотні рук
      в часи на любов злиденні,
      де сонцем - чорнезний крук.

      Тулися і я зігріюсь
      від вічної мерзлоти...
      Тихенько собі помрієм
      про щедрі теплом світи.

      Тулися, мій добрий брате,
      най хвиля тепла росте...
      З природою німувати -
      торкати просте й святе...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Притомилась?..
      Притомилась? Ти ж берегиня!
      Берегиням турботи - рай.
      Так від віку віків й до нині -
      Не скисай...
      Ти не знаєш, як учинити,
      В меживодді без берегів?..
      Чи ж не благістю ти сповита
      Богів?
      Ти шукаєш притулку в тиші
      І не можеш його знайти...
      Світ вколишеш і вірші пишеш,
      Мов листи.
      Адресантом - сама для себе
      І ще трохи для берегинь,
      Що береженим - обереги,
      Неба синь...
      Що береженим - промінь сонця,
      Шальки бавлянки в терези,
      Крила янгола-охоронця
      Між грози...
      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Люди
      Люди люблять діагоналі...
      Більше за них - лиш кола.
      У досконалості недосконалі -
      Їм до душі проколи...
      Граблі і спини під батогами.
      Кожна така інкарнація,
      Як садо-мазо і під ногами
      Самого життя профанація.
      Люди люблять ще паралелі.
      Самі ж бо чомусь трикутні...
      Кутом найвищим - звичайна стеля,
      Що вище над тим - не посутнє.
      Люди люблять азартно грати
      І роблять вони це вміло:
      Риска на риску - хрести, квадрати -
      За ґрати і душу й тіло.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Може
      Може відновлюсь знову,
      жити уповні схочу,
      збагну життя писати,
      чи як у юнь цвісти...
      Пустка запала, Боже,
      аж не розвиднять очі
      ані межі, ні краю...
      жодної хоч мети...
      Може оце навічно?..
      Може лиш на часину?..
      Пройдено так багато,
      спалено без числа
      докорів, суду, кпинів,
      заздрощів без причини,
      поміж штормів, негоди -
      човником без весла...
      Може захочу, Боже...
      Може... А може кину
      виклик своєму серцю -
      в собі чуття зітри!
      Стомлено усміхнеться
      світло що згорі лине:
      Тішся, допоки студять
      жар твій пругкі вітри...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Маю тобі сказати...
      Маю тобі сказати:
      світ не умер, не змалів,
      тільки тюремині ґрати
      звів...

      Мури такі прозорі -
      заздрять їм небеса...
      сонце вода і зорі -
      краса.

      Шпички незримо гострі
      витончених примар
      зводять стрімкі помости
      до хмар.

      Видовжився, розрісся...
      Ріками - не вода -
      свіжі потоки гонить
      біда...

      Маю тобі сказати:
      Біди не родять бід -
      лиш задзеркаль любові
      слід...

      2018





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. А нема її...
      А нема її... та й нема.
      Відбула своє, відтужила,
      Відлюбила, відворожила,
      Відсніжила немов зима...
      Відбруньковано відцвіла
      і плодами у землю впала...
      Мало... Мало... Нестримно мало...
      Не зосталось її тепла.
      Тіко світла дрібний пучок -
      теплосяйне тонке пасе'мце...
      Піснезвук... ним тремтіло серце,
      як струною тремтить смичок...

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Спаса...
      Спливало чергове Спаса.
      Спасалися, як могли...
      Хтось квапив догнати маси
      гуртів, що плоди несли.
      Хтось йшов, бо іти годилось.
      Хтось спав і спасав свій сон.
      Десь людським судам не ймилось
      чинити богам закон...
      Спливали неспинні води.
      Спасівками гупав сад.
      Спасенно і так заблудло
      тік час і вертав назад
      навшпиньки аж до колиски,
      що межи смерек... та в лік:
      у тороки сонця, звисло,
      цілунками до повік.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Дай си на стримок...
      Дай си на стримок, дівче,
      та не пилуйся.
      Жити - не бігти,
      броди - не глибочінь.
      Світ ходить колом,
      світ у постійнім русі.
      Світ - полотно неткане:
      сліпот- прозрінь...
      Дай си на стримок...
      Видиш зів'ялі трави? -
      Осінь заходить тихо
      і жухнуть дни.
      Смерть не чекає правди...
      її забави -
      гостем безликим човгати віщі сни.

      Дай си на стримок...
      Квапишся?
      Пóщо, дівче?
      Віку вже -
      за полýдне скоро от-от сягне.
      Тиші надпий зо збанку -
      ще гóстить вічність.
      Пий, аж допоки час твій не промине...

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. * * *
      В твоєму серці відчай скам'янів.
      Льодовим лезом - що було сльозою...
      О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
      Чи гострий меч бажає вперто крові?
      О не плекай зневіри зо зневір.
      Твоя зоря ясніла не для цього...
      Людина звір? Людина справді звір...
      Коли її загнали до знемоги.
      Коли себе загнала, піддалась...
      Коли ламали - і вона ламалась.
      Прошу, прошу, прошу тебе - не дайсь...
      Не плутай глас небес і людський галас.
      В твоєму серці світла пустота...
      Топи льоди, стікаючи сльозою.
      Вернути вчора - справа не проста,
      А завтра - не торкнутися рукою.
      Є тільки нині, є оця лиш мить,
      Що тут і вже тобі належить вповні...
      Щемить на серці? Так, воно щемить.
      У нім любов. Пусти її назовні...

      2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    142. * * *
      Фарбувала волосся доні -
      засріблилося сивиною -
      здалась раптом: вколов хто серце
      глою...
      А колись заплітала коси
      темно русі пахкі... Дитино,
      як то час безнастанно мінить
      людину...
      Ти дитя мені, я ж бо мама і дитина
      своєї мами...
      В'яжуть дні срібло-сизі будні
      нами.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. І буде
      І буде час - поглухнуть і посліпнуть
      оті що зрячі й зовсім не глухі.
      Зашорять розум... Сплакані їх вікна
      у день спекотний, у грозу - сухі.
      Постануть на коліна перед глумом
      і перед глупством руки догори...
      Ну хто б подумав, хто б таке подумав
      на початкáх життя...чи може гри?..
      Дійшло до краю?.. Колесо фортуни
      розкручене, а спиниться - зеро.
      Не час - безчасся. Загадкові руни
      провіщують безумності добро,
      де всі щасливі: безум, безум, безум...
      У божевіллі - воля не страшна.
      Вже прийнята від розуму аскеза...
      А мудрості давно уже нема.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Твоя - сльоза
      Чужа любов,
      Як вітер непостійна.
      Чужа любов -
      то спека, то гроза.
      Чужа любов -
      це війни, війни, війни...
      Твоя - сльоза.

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Настроєве
      Грозою дошумів червневий день...
      Поклалось в люлю сонце за дощами.
      І вільно так розкотисто громами
      заходить вечір... І зо щедрих жмень
      дрімоти повню в душу наливає,
      і кліпки позіхливо жмурить кіт...
      Періщить дощ і розтинає світ
      кривуля-блискавка ген-ген з-за небокраю.
      Блаженний час, блаженні миті раю...

      2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Зробила крок
      Зробила крок в незвідане, стрибнула
      у небо... півбезумна, босоні'ж
      із ями, де лишилося минуле, що
      юним сторгувалося за гріш...
      Її манили віковічні зорі -
      не клаптик безрозмірної тюрми...
      Спізнати щастя, не хильнувши горя
      не вільно, як живеш межи людьми.
      Спізнала, і хильнула, що - ой, леле!..
      Забулося?.. Розтануло, як дим...
      І тільки болем вічних паралелей
      краплини крові зо притуглих стигм.

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Усе недомовлене
      Усе недомовлене німо засвідчать вуста...
      Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
      Я знаю, як скоро минаються наші літа...
      Та я не сумую за тим і на час не ображена.
      Я дякую долі - вона дарувала тебе.
      Хоч годі на щастя було сподіватися дикій:
      утишена буря, що вітром нескореним дме,
      зігріта Любов'ю у світі неправд многоликім...

      Усе недомовлене мовчки засвідчать вуста...

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Пам'ятаєш?
      Не суди
      й незасудженим будеш, -
      кажуть.
      Та засудять тебе -
      повір...
      І гріхи нанесуть
      чорнотою сажі
      мастехіном
      на долі папір.
      Не відітреш,
      не змиєш,
      не замалюєш...
      "Не суди!"... але суд прийми...
      Спий отрути гірку
      неубивчу суміш...
      Пам'ятаєш? -
      Живеш між людьми!

      2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. У всі часи
      У всі часи інакшості - інакші.
      У всі часи приречені вони.
      І навіть сильні духом - завжди слабші
      І зметені в нерівностях війни.

      Були і каменовані, й розп'яті
      І топлені, і палені в вогні...
      Нормальніші нормальних - більш
      завзяті
      І більш святі у праведний борні.

      Минеться все. І будуть інші люди.
      І кане в лету нинішня вина.
      В нових часах інакша іншість буде...
      Та буде знов приречена вона.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Бо є...
      Замовкнути...
      Сподобитись на тишу.
      Утнути - що ніколи не було...
      Надворі ніч...
      І вітер не колише...
      Німує мить...
      Нічне небесне тло
      сприяє мовчазній несловомові,
      та думка не мовчить:
      снує-снує...
      Емоція -
      розляпка кольорова -
      на біле чорним у рядки стає...
      Для чого? -
      запитаюся у неба.
      Воно й не кліпне -
      хмари угорі
      закрили простір
      в собі і до себе:
      Бо є...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. * * *
      Так смішно і сумно, не друже, так лунко з порóжна...
      Так хитко і ветхо на сім шашелéвім містку...
      Були ми з тобою спочатку ніким, а відтак - подорожні -
      пліч-ó-пліч долали недружби примарну ріку,
      бравурних ілюзій... а може і навіть амбіцій.
      Несли нас потоки, а ми, нахапавшись води,
      ще міряли броди, а вже журавлі та синиці
      давались у руки, упавши на наші сліди.
      Кого тобі баглось? Кому пасувалася клітка?
      Опалі пір'їни стелили на землю печаль...
      Тобі ж не терпілось вдягнути здобуті лелітки
      і перехилити святий, як здавалось, грааль...

      Журавоньку білий - ти вільний і гордий, як небо!..
      Душа не захланна - тебе відпускаю - лети!
      Пташáтко дрібненьке й тебе відпускаю від себе:
      неволити волю - губити невинні світи...
      Мій н éдруже дивний... Й тебе відпускаю - навіки.
      У серці ні туги, ні жáлю й ні сліду зітхань.
      Як дружба існує - вона ластівками без ліку
      в душі загніздиться з напоєних сонцем світань...




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Не бути мені - ніяк...
      Кортіло звернути...
      Та де ж я зверну від себе?
      Так баглось не бути!
      Не бути ж мені - ніяк...
      Сама між зірками
      шукала прийти потребу,
      що саме за сим, і сюди,
      і до болю - так...
      Снувала стежину
      таку павутинно лéгку...
      Таку запрозорену
      сизим по сивім сні -
      прадавню, предивну
      у нóвості ветху-ветху,
      колисану Богом,
      що сам ми складав пісні
      і люляв падучу зерниною
      в людське тіло...
      І скрапнула медом
      на мáтерину сльозу...
      Зіпнувшись у рóки,
      як те немовля, невміло
      відміряла перший... не крок,
      а стрибок в грозу...
      Довкіл блискавиці
      батожили, громом било.
      І падала долі... Вставала,
      не йшла навспак.
      А Бог так дитинно ховав
      і вертав ми сили
      любити і бути...
      Не бути мені - ніяк...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Віхами
      А я уже й не знаю, що роблю
      у цім житті, що світло-сизим димом
      засіялося в орану ріллю
      тієї долі, що не стала дивом.

      У ті сліди, що всохли між доріг,
      якими йти не стачило пориву.
      Ні тих, що простелився ними сніг
      зими котроїсь, чи котрого снива...

      Усе таке заплутано складне -
      незбуті мрії у примарній яві...
      Пливу між часу. Час крізь мя' пливе.
      І віхами спадає між отави...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Правда
      правда завжди гірка
      правда завжди така...
      наче прорвало небо
      наче порвало греблю
      а перегать хитка
      не перегать - руїни
      тріщини, шви, шпарини
      стіни її - в дірках...
      правда - вона така...

      в кожного правд чимало
      правда прокляттям стала
      правда...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Світ ділиться
      Світ ділиться й ділиться на категорії:
      елітними звуться й простими.
      А правда витає собі посередині -
      десь поміж тими і сими.

      Бо що визначає елітність чи простість
      і за якими, ознаками?
      Приходимо голі однаково в "гості" -
      Лишаємо тут всю знаковість.

      Бо там непотрібно - межа межею.
      І, кажуть, в ціні лиш єдине:
      людяність, там бо ніяк без неї.
      Се мірка для ймення - людина.

      Природа не творить елітних чи прОстих -
      Се хворі мозкові блуди
      І хмара безмірних понтів і злості
      між тих що зовуться "люди"...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Ти - тільки нерв
      Коли тобі звіряються в любові...
      Коли тобі звіряються в журбі...
      так важко в ціль потрафити у слові...
      В немові - мов у зріючій тяжбі.
      Бо так й життя під серцем визріває
      і пульсом таїни у скроні б'є.
      То ж хай із вуст ні слова не злітає...
      Ти - тільки нерв, що болем віддає...

      2018



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. А як же?..
      А як же назвати війну сьогоденну, люди?
      Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
      В яких же то межах атєчєство ваше буде?
      Де прах ваших предків?
      Не ваше воно, не те…
      Не тут ваше серце,
      душа не за тим банує.
      Не жаль вам й онуків,
      що нині пластом падуть
      за ту Батьківщину,
      де привид лихий мандрує
      і отприскам дєдов
      звєздой асвєщаєт путь…
      Йдете святкувати помпезно чужу пабєду.
      А нам з перемог, що були ув отій війні
      лиш опіки серця і кров студеніш від леду -
      відлунює кача Тисиною у труні…

      09/05/2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Хтось
      Хтось над кимось урве реванш…
      І кому є до того діло,
      що даровано сей карт-бланш…
      Ані знайдене, ні щастило,
      Не було там ні труду й піт
      не кривавися мозолями…
      То рибиною та об лід
      інший хтось, що віддав му фаму,
      і дозволив піти вперед.
      Не спиняв, за рукав не сіпав…
      В згуслий осад дармовий мед
      Згіркло випав.


      2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. * * *
      Музика колисана тілами
      жебоніла чистим джерелом...
      Досвіт,
      зорі,
      повня понад нами,
      полиск моря -
      непорочним шклом...
      Кришталеве сяйво...
      Шепотіння...
      Мерехтінння хвиль
      в очах твоїх.
      І жаги розхитане тремтіння
      й солодко-солоний,
      наче гріх,
      присмак чи текіли,
      а чи крови -
      поцілунку здичавіла мить...
      Плюскіт хвиль,
      рапсодія любови
      Світ ще спить...

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Гармонія
      Гармонія душ і тіл -
      Мозаїка світлотіні.
      Півпоступ, півкрик... То в мéні
      Шаліє вулкан чуттів...

      Півподиху до півсну,
      Півмарева, півпокути...
      О як же тепер забути
      Цю спраглу напіввесну?

      Цей вихор, що півгірчить...
      Цілунків шторми - габою...
      Упилась таки тобою
      У півбожевільну мить.

      Чи вигоїш біль і страх?..
      Півнебом півбілі крила...
      Вигойдуєш розімлілу
      Півмертву в своїх руках...

      2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. * * *
      Так мало людей, до яких не зникає довіра.
      Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
      Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
      І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

      Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
      О ні, то не крик, то з душі щось на місяць звива...
      Чи, Боже, життя се - покара не є завелика?
      О... Звісно, прости, Ти прости нерозумні слова...

      Сей безум прости зблудлим душам... Хіба не прекрасно
      любити аж так, щоб зненависнів ясен цей світ?
      Смеркає... Ночіє... Свіча... А розпука - погасне...
      Погасне сама... десь на всохненні зморених літ.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Та й най собі
      Та й най собі серце крається.
      Не дай ми зчерствіти, Боже...
      Любові - скупий окраєць,
      а спрагу життя та й множить...
      Та й усміх крізь біль, а милий.
      Та й очі... Глибин не йняти...
      І звідкись з нізвідки сила -
      ще нитка життя не стята,
      непірвана... Справжне клоччя:
      не мотятко - жмут ґудзавий.
      Топтали ї поторочі...
      Мій світку, мій Боже правий,
      Чи виплутаю дочиста?..
      Ґудзи ми не піддаються...
      - Не мучся, дитя, намистом
      здадуться...

      2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Переболить
      Переболить. Уже переболіло.
      Таких утрат, що Господи прости,
      на світі цім ні живо, ані мило -
      самих вмирань засвідчені хрести.

      І міражі уздовж за міражами.
      А опертя - своя лише рука.
      Як тане сніг, так тане між світами
      примарна мить єднання нетривка.

      Таких марнот... що без числа й без ліку.
      Боротись з вітром - справа без хосна.
      Та й скільки у людини того віку?..
      Всього одна розбурхана весна...

      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. А завтра весна
      Ти знаєш, а завтра... вже завтра настане весна...
      Заграє у серці і пуп'янки віри зав'яже.
      Тендітна, тремтлива, несміла і неголосна,
      озветься пташиним утішеним щемким адажіо.

      Ти знаєш, я вірю у долю... У знаковість віх.
      В любов, що весною у серці відталює кригу.
      Дивися: з-за хмари, що трусить на голови сніг,
      затеплився промінь і він обіцяє відлигу.

      За нею на землю між зимна впаде первоцвіт
      і буйно заквітне... Для тих, хто прийме її квіти,
      весна засіває багато укоханих літ...
      Ти тільки повір... і дозволь їй себе відігріти.

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. А хліб неначе Бог
      А хліб неначе Бог, такий святий...
      У ньому все до крихточки від Бога.
      Без нього ні у світ, ні до порога...
      Хіба у мор, голодний і сліпий.
      У ті студені вичахлі зірки,
      що ще за хліба звалися очима.
      Зубо́жілі безбожно без причини
      заручниками ситої руки
      черствого ката... Свічами сумні
      сльозяться межи небом і землею...
      А Бог, як хліб... намолено, зорею
      на спомин у заплаканім вікні.

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Усе перетерпиться
      Усе перетерпиться...
      біль образ,
      і просто біль,
      що серце чуле кришить...
      Він білий,
      не бува його біліше,
      я в цьому пересвідчилась
      не раз...
      Бо чорнота - знеболена,
      німа
      ані ніяка...
      глупа собі темінь.
      І скільки б не велось
      про це полемік -
      я вірю в те,
      що осягла сама.
      Я вірю... знаю -
      біло він болить
      і біло-біло сиплеться
      на скроні.
      І тільки серце
      ружиться червоно,
      як біла ця негода
      відшумить...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Колись
      Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
      Ти зараз не зможеш почути..
      На зараз - лиш мить і один лиш дотик,
      бо що понад це - отрута.

      Колись ми з тобою про все поговорим.
      А зараз не стачить сили...
      Життя, розумієш, нікчемні повтори
      вагою в камі'нні брили.

      Повтори... Затори...і ми розгублені...
      Ми місця свого не бачимо.
      Блукаємо світом у собі загублені -
      не так все й не те, одначе...

      Колись ми дійдемо знаменника спільного,
      Хоч, може, це буде й не скоро...
      Раби самих се'бе, ми станемо вільними.
      Ми кожен сам в со'бі ворог.

      Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
      А ти - розповіш про мене.
      А зараз... а зараз лиш серця дотик
      і промінь тепла ... у вени.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Танцюєш невідворотність
      Усе неминуче - станеться,
      існує невідворотність...
      Шліфуй свій життєвий танець -
      де легкість, там буде й точність.
      Відчуй відбивання ритму
      Та не роззирай довкола...
      В експресії - плач, хоч ридма!..
      По колу і ще по колу.
      Життя все одно, що танець -
      десь легкість, а десь неточність...
      Паркетом - стерня і... ранишся.
      Танцюєш невідворотність.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Здавалось...
      Здавалось, вже ся болість відболіла.
      Постерлися зашоркані сліди...
      Та осінь стелить знов тумани біло,
      і гусне повня маревом блідим.
      Помежи ночі - сну не відшукати,
      між вільгости хапаю дрижаки...
      Чого тобі, невитравний мій кате -
      моя тривого, тяглістю в роки?..
      Не напилась ще, п'яністю шалена?
      Усе б тобі купатись у вині,
      голкасто по-під шкіру та у вени
      адреналін вганяючи мені?
      Невже не досить?.. Як же це знайомо:
      повтори за повторами - живу.
      Стираю крапку, правлю грубу кому,
      щоб ти сторінку вивела нову...

      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Ця осінь із очима сироти
      Якась така безпоміч, хоч кричи...
      У грудях тьмяно жевріє тривога.
      Така важка до спокою дорога
      і так катма до болісти причин...
      Ця осінь із очима сироти
      у шибах споночілої домівки
      пряде безсонній тиші облямівку
      із миготливих пам'яті картин.
      Вони зринаюить спалахами дум
      і плинуть, плинуть - безконечна триба.
      Осіння ніч, пізньоосінній сум
      і очі сироти в віконних шибах...

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Оте що не чули досі
      у нас залишилось
      не так вже й багато часу
      на ці поцілунки
      на доторки і обійми
      цього ми не знали
      і не розуміли зразу
      спочатку було і ніяк
      і тепло' і війни...
      були оберемки гризот
      і стрімке чужіння...
      оглухлість - до зречень
      і болю жаскі стискання
      я крапля із очка...
      рослина з твого насіння
      ти - пів мого світу
      і сиве моє зітхання...
      і очі незрячі
      що вгадують знаний образ
      і руки тремтячі
      що гладять моє волосся
      тулюся щокою
      і стримую млість
      раз-по'-раз
      ми чуєм обоє
      оте що не чули досі...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Божевільна
      Дозволь собі бути слабкою.
      Не силуйся надаремне -
      не знайдеш у тім споко'ю...
      Так тягнеш - в очах аж темно.
      Пощо тобі се? Гай, досить
      об "стіни" та головою...
      Шалена уперта, осене,
      що ще не зайшлась зимою...
      А прийде... застудить роси -
      складеш перед нею зброю.
      Ти сильна? Тобі здалося:
      ти є і була слабкою...
      Приймися... смиренно, гідно,
      та й будь собі берегинею.
      Для чого тобі ці війни?
      Вже стільки у них погинуло...
      Будь тихо-покірно-хитрою.
      Се мудрістю здавна зветься.
      А з серця жалі всі витри -
      не слухай дурного серця.
      А розуму... Він не в тебе
      У тебе лише потуги
      Не бийся об лід, не треба,
      рибиною недолугою.
      Рибино, а чи рабине,
      ти думала вільна?.. Сильна?
      Червоно не стигмить, стигне
      зап'ястками: бо-же-віль-на...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. А в осені своя собі печаль
      А в осені своя собі печаль:
      у краплях сонця не зотліти мрію,
      не сплакати в сльозі дощу надію
      на днів тривалу ніжну пастораль...
      І клопіт про утіклу кожну мить,
      про кожну незамріяну хвилину,
      про вітрюгів розхристаність причинну
      й тремку росу, що памороззю снить.
      А осені так близько до зими...
      Вона зо сну здригається щоранку -
      оголена, в прозорому серпанку,
      покинута лелечими крильми...

      2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Не видирай
      Не видирай мене з моїх очей.
      Дивися в них, як в чисту гладь озерця.
      Не рань крізь їх портали денце серця...
      Там плаче янгол посеред ночей.

      Глухих ночей, як темінню зайде
      Усе довкруж і не залишить тіні
      Від світла, що його так мало нині,
      Але воно прийде... Таки прийде.

      Бо янгол, що виплакує сльозу,
      Лишає там найдужчу силу духу.
      То тільки з виду бачиться розруха -
      Любові ж парость витерпить грозу.

      Й огорне дрібність схилених плечей,
      І підведе з колін, а лик до сонця...
      Душа моя - у янгола в долоньці.
      Не видирай його з моїх очей...
      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Янголине
      Янголині тонкі рамена
      знемагали від пресу днів,
      під людського життя знаменом
      у безкриллі поміж снігів,
      межи криги, вогню, знемоги...
      Босі ноги місили твань -
      не було бо рівніш дороги,
      як стежками тяжких стенань,
      і по тім'я мілкіше броду,
      і м'якіше шпильок стерні...
      Ти якого сімейства-роду?-
      Деренчало в найтихшім сні...
      Янголині дрібні рамена
      підпирали стовпи небес,
      по котрих струменів черлено
      піт Того, що колись воскрес...

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Серпневе
      Співом цикад загусає у травах тепло.
      Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
      стигле індиго в дрібні мерехкі пелюсточки...
      Місячне сяйво блідим молоком потекло
      і розлилося на крони дерев, на дахи...
      Літо розніжене сюркотом диво-мелодій.
      Линуть акорди передопівнічних рапсодій -
      у півдрімоті заслухані стихли птахи...
      В півзаколисанім серці хлюпоче півсон,
      Втома солодка повіки намащує медом,
      Тіло вгортає невидимим окові пледом...
      "Vente Pa' Ca"* долинає з мого corazon**...

      *Пісня іспанського співака Рікі Мартіна
      **серце (ісп.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. І нині
      Вилася гадина в серці лискучим тілом
      Падали зорі й згорали у мерехтінні
      Дерли на цур'я спокій днесь обімлілий
      Боліло

      Плакали очі - сухими лягали тіні
      Скроні негода собі фарбувала біло
      Присно й во віки гірке полину насіння
      І нині.

      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. У тебе є тільки небо
      Пора вже стати злегка цинічною...
      Життя показує - є потреба.
      Не бійся тих, хто киває на вічність -
      У кожного власне небо.

      І праведність кожна лише до часу,
      і благоговійні моління...
      Не віриш? Впади або оступися -
      заплатою хліб? Каміння...

      Любов не має нічого спільного
      з жертовністю, що без потреби.
      Даруй собі ласку, зробися вільною -
      у тебе є тільки небо.

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Прощай
      Сторінка перегорнута.
      Й нехай...
      Ніщо насправді
      не триває вічно.
      Малює зірці сяйво опівнічне
      блідий окраєць місяця...
      Прощай...
      А ще прости
      і не тримай жалю,
      Ні кривди
      чи образи на минуле -
      між нами в ньому
      світле щось майнуло,
      І світло те
      я й досі ще люблю.

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. А сонце так само зійде
      ніхто тебе не згадає
      як завтра тебе не стане
      ти зникнеш німою тінню
      розтанеш немов роса
      а сонце так само зійде
      і день надвечір"ям кане
      на землю благословіння
      розбризкають небеса
      як сотні років до тебе
      продовжить життя спішити
      зітхатиме полем вітер
      підносячи дух увись
      сплітаючись у молебень
      цвістимуть сади і квіти
      життя не зупинить руху
      як зникнеш собі колись...

      2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Лелечо
      Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
      А попіл сиво сипався до ніг.
      Вдивлялась янголиця в очі сині
      А там - то ніч, то сонечко, то сніг.

      Вдивлялася у вир, ману, безмежжя.
      Там сум застиг чи може тільки гра?
      У доторку стихії протилежні
      Кресали скалки струму нагора...

      А ті спадали стрілами на плечі.
      На два крила, що на подобу рук.
      На трем пір'їн невидимих... Лелечо
      скрадався плач... чи схожий тільки звук...

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. А він - у тобі
      А він
      усередині
      кожного з нас...
      Чи він, чи вона, чи воно - хто го зна?
      У когось про те
      буде версій зо сто,
      а в когось затерта -
      одна...
      Даремно у небі шукати просвіт:
      і сонце, і хмари - усе у тобі.
      Як важко дозволити серцю політ.
      Як легко втопити себе у юрбі...
      А шепіт довкола заплутує шлях,
      і в'яжеться доля кармічним вузлом.
      Каміння росте між хлібів у полях...
      Кидаєш. Збираєш. Стіна - напролом...
      Примарність.
      Шукаєш...
      А він - у тобі.
      Намолюють люде казки і гріхи.
      І сліпнеш...
      І сліпнеш в незрячій юрбі.
      На голос любові -
      страхи...

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Жасминова пора
      Жасминова пора
      і пахощі - мов згуба...
      І ніч, як молоко,
      розхлюпала зірки.
      Усе у ній таке
      хвилююче і любе...
      Любові силует
      на відстані руки.
      На півдорозі вуст...
      Розсипане волосся
      і доторки п'янкі
      у трав густих габі.
      Це трепетне тепло,
      сердечне суголосся,
      жасминових стежок
      світанки голубі...
      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    184. Рухайся обережно
      Рухайся обережно,
      стисни свої жалі.
      Танець на вістрі леза?
      Босо на битім склі?
      Рани бинтуй тугіше.
      Зуби зціпи, терпи...
      Онде - котрому гірше
      кріпить тобі стовпи...
      Мостить тобі солому:
      схибиш чи упадеш,
      прийме твою утому
      побіля своїх меж
      і прихистить розрадно,
      згірклу розділить мить -
      зболене серце, в саднах,
      вірне, воно не спить.

      2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Наберися тепла від серця...
      Наберися тепла від мене,
      від моєї руки зігрійся,
      хай воно протече по венах
      аж у душу допоки вінця.

      Зігрівайся… ділюся, щиро
      сим теплом - протікає мною.
      Хоч надворі дощить і сиро,
      все минеться само собою...

      Перебуде. Ніщо не вічне.
      Знаю хибу - болять утрати
      і стискають вузли кармічні -
      що ні втяти, ні розв’язати,

      відболіти лише по силі.
      І нести, поки стежка в’ється...
      Поміж літа - морози білі?
      Наберися тепла від серця...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    186. Птахою
      А хтось їй присвячує вірші.
      Красою її милується.
      Вона ж тільки чується гірше
      Між стін і людей на вулиці...
      Її хтось розраджує щиро,
      рятує словами утішними...
      А та - між бурхливого виру
      думок, що вибризкують віршами.
      І падають... Падають зерням
      і межи сує'тами губляться.
      Бреде між чуттями - що терням...
      А сумніви - зміями кубляться.
      Клякає, згортаючи крила
      І голову хилить над плахою...
      Мій Боже, подай же їй сили
      шугнути між хмарами... Птахою.

      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Буде приймлéно?
      порухів хижих ми забагато
      слів солодкавих мені занадто...
      ніц то не срібло геть то не злато
      плата за кожде - дивакувата
      так бо вбираю та віддаюся
      мов на поталу бéзумом щиро
      глýпа? відважна? чом не боюся?
      сочиться трутка... думала миро?
      і виливає пóтічки в ріки
      броду не знаю... боса... студено
      впóперек хвилі вперто довіку?
      буде приймлéно?

      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Чорний квадрат
      Чорний квадрат емоцій...
      Чим не художній витвір
      у дисонансі, шоці,
      асоціацій битві?..

      Чим тобі не картина -
      в шмаття чуття подерте?..
      Межи сміття - Людина
      цяткою на мольберті...

      Мікроскопічне диво
      між чорноти покрову?..
      Тихо, дурна, то сниво...
      Ти помилилась... знову.

      2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. А ти все чекаєш
      а ти все чекаєш
      усе сподіваєшся дива
      а дощ тарабанить і спати тобі не дає
      вколише дрімота і явиться сонячне сниво
      і стане досяжним
      намріяне щастя твоє

      і буде здаватись -
      до нього подати рукою
      звиватися буде до неба до сонця до зір
      і буде ширяти пташиною вільно-стрімкою
      і буде тобою -
      що ані людина ні звір

      а дух тільки вільний
      безмежний що страху не має
      і тільки чуття що вбирає у барву яву...
      як тільки світання у промені першім заграє
      вернешся чеканням
      у росами вмиту траву...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    190. І є любов
      немає вчора сьогодні завтра
      є тільки мить що триває вічність
      є тільки віри чуттєва мантра
      хвилинність плинність періодичність

      немає часу відтинку відстані
      буття плететься сріблясто ниткою
      і невідоме - стає упізнане
      невідворотність - стає молитвою

      і є любов що триває в просторі
      вона пульсує живе утримує
      між серцеболю незримо гострого
      веде до брами нового виміру

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Ти мовчиш
      ти мовчиш не тому що сказати нічого
      я мовчу бо слова всі вже переказані
      огортає безмовність щербатим відчаєм
      лічить вузлики в них почуття зав'язані

      перший п'ятий тридцятий півсотий... боляче
      вперто думку в'яжу гамівно закручую
      знаю добре що сховано в "норах кролячих" -
      інший світ... і словами його не озвучити.

      бо не знайдеться їх тих що будуть правильні
      і душа лиш тремтітиме павутиною
      у мовчання емоції переплавлені
      сизоросо на скроні падуть краплинами.

      2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Запечатую
      Запечатую в серці свої всі "недо..."
      Що кому і до того, як матись маю?
      Вантажі всіх гризот поза мя й спереду.
      Пхаю віз догори... "Знай си міру!" - Знаю...

      Певно, знаю. А може... яка різниця?
      Йду. Стежина моя ще ся не урвала.
      Кроки тихі. Я вірна її служниця.
      І не зраджу - не зрадників нині мало.

      Мушу бути... Бо хто ж ми мене замінить,
      на шляху, що сама собі малювала?..
      Не сахайся ж бо, дівче, захланних тіней -
      їх ніколи між світла не бракувало.

      Та іди і не бійся... Й не смій - не падай,
      підставляє он Янгол своє рамено.
      Обіприся, бо вірна то є розрада.
      Не страшися, що сонце за край - черлено...
      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Попід хмари - туман
      Попід хмари - туман.
      Сонцеколо поринуло спати.
      Поміж простір думки -
      розсівається туглість єства.
      Ілюзорна ява...
      Гори, тіні, потріскує ватра,
      лижуть ніч язики -
      магнетичний огень божества.
      Виколісує такт
      розтривожена порухом дримба,
      гойда-гойдоньку-да...
      В дивним танці зайшлися тіла...

      Сонцеобрій крізь сон
      розпромінює головам німби,
      між роси вистига
      тепла сночи* до рана зола...
      2017

      *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    194. Великдень
      Ой, великий день,
      бо Великдень!
      Величаємо і...
      величаємося,
      Воскресіння днесь!
      І гучне дзелень
      од дзвінниць гуде...
      Та й не каємося...
      Та й не любимо...
      Маловірністю
      назнесли Йому
      кривд - намистами!..
      Та плекаємо
      в душах сумніви -
      Бо Христос Воскрес
      та Во істину!

      Чи ж просвітлені
      повертаємо
      до життя свого
      многоликого?..
      А у небі ген -
      білий журавель
      крилами вбійма
      дня Великого...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. То був стрибок
      То був стрибок, здавалося, в безодню.
      Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
      Змішалось вчора, завтра і сьогодні
      в безмірну мить, як час кудись втікав...

      Не він втікав - лише сама від себе,
      І знову й знов вертала накруги...
      В тім вирі нуртувало стигле небо
      і долі кріпли вишні береги...

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Не зрікаюсь Тебе
      Не зрікаюсь Тебе, мій Боже...
      Лиш себе, що була, колишньої.
      Застановить хтось - так не гоже.
      А мені би до віри вишньої...
      А мені би до правди щирої...
      Хоч і зболена, й покалічена,
      бо й птахи повертають з вирію
      сивим мітом терпінь помічені.
      Бо й життя не стоїть, а крутиться.
      Бо й літа не бредуть, а - стрілами...
      А мости за спиною вугляться,
      світять рухам, що днесь несмілими
      пташенятами вгору, д'небу все,
      поміж яструбами і круками...
      І не вірю, а знаю: д'Тобі се...
      Натомилася я розпуками,
      і метаннями, і дорогами
      в стиглім болі - черлено, вишнями...
      Й заборонами, й засторогами...
      І... не стало мене колишньої...
      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    197. Світи
      Світла Сило свята,
      присвіти мені,
      просвіти й освяти
      ці світи німі...
      У розпутті
      ізбав заблудитися,
      дай мети дійти,
      не спинитися,
      срібнониті не стяти
      тоненької -
      павутинки
      просвіту вузенького,
      що між нúзького
      й ген високого
      мірить вись
      до безмірно глибокого,
      до безкрайого,
      до завітного...
      Там я пташкою
      перелітною,
      ластівчúною
      пригоджусь весні...
      Світла Сило свята -
      Ти світи мені...

      2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Як лід
      Шлях короткий
      тернистий
      шлях
      ти стоїш
      на семи вітрах
      і гориш
      як горить свіча
      і тремтиш
      до твого плеча
      тулить вечір
      холодну млу
      пхаєш ступні
      в густу золу
      що від вогниськ
      лишила слід
      стигне морок
      студений світ
      світ
      як лід

      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Мусиш йти
      Цього не вчать у жодній школі...
      Могти - талан. Цьому не вчать...
      Бо у юдолі мимоволі
      чоло таврує нам печать
      судьби
      незрима, невідома,
      що відо світла й темноти...
      Терпиш іти...
      Долає втома.
      А мусиш йти.

      2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    200. Він був сліпий
      Він був сліпий... Вони були сліпі.
      Незрячості безмовна засторога
      Штовхала в темінь... Не до того Бога,
      що вмер за них у муках на хресті.

      І не туди, де пращурів волхви
      молилися над па'ловінню* ватри,
      натхненно проговорюючи мантри,
      любов'ю спопеляючи гріхи...

      Він був сліпий із давньої пори
      в несліпості, що душу таврувала.
      І рвала... Рвала, боляче так рвала!..
      Прозрінь потуги - болем, догори.

      ...Ось до щоки притулена рука -
      хвилинна спрага ніжності простої,
      колись нетребної, у зрячости - сліпої...
      Впекла сльоза несплакана, стрімка...

      2017

      *па'ловінь - (жін. рід) язики вогню



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Зреклися його
      Зреклися його не вперше.
      Не вперше його судили.
      Ув очі - хвалебні верші.
      Позаочі - словом били...

      Прокльонами - винуватий!
      Звучав недвозначний вирок...
      Судили... Могли б - до страти.
      Незмога - до злоби виру.

      За все... За добро й недію.
      За мовчки терпленну муку...
      А бог сивочолий сіяв
      Між рідних людей розлуку.

      У суддей - серця порожні...
      Йому - за любов заплата.
      Мозолить криваво кожний
      Шляхи, що посмів долати...

      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Коли безмовність торкає неба
      Коли безмовність торкає неба,
      душі пориви чужими скуті,
      уже не знаєш - чого ж бо треба? -
      свідомість в'яжуть, стискають пута

      розмов облесних, чужого зору,
      чужої думки, що топить власну,
      і вже в усе, що було прозоре,
      зміїться чад і в зіницях гаснуть

      вогні тепла і скляніють рухи
      твого чуття, що спило отрути
      з осих світів, де, за силу духу,
      вбивають спрагу собою бути.

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Ти боїшся?
      Ти боїшся? І я боюся.
      Всі бояться... і що тепер?
      Мусиш бути постійно в русі:
      поки рухаєшся - не вмер.

      Страшно знати, що більш нікому
      не довірити... лиш собі.
      Крок за кроком долаєш втому -
      втома губить тебе в юрбі...

      Треба жити. І хоч не воля
      вільним бути, живи чи вмри, -
      виїш вдосталь гіркої солі
      поки візьмуть тя догори...

      Доки багнеш втекти від світу -
      серце світом болить і рве...
      Сій в зневіру любов і квіти.
      Смійся в люстро її криве!

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Ти із самих протиріч
      Вздовж і упоперек зіткана
      Ти із самих протиріч.
      І непомітними мітками
      Кожен твій крок навстріч.

      Кожен навспак - із відчаєм,
      Ранишся від дотикань...
      Мічено - не перелічено
      Гострих твоїх зітхань.

      Кожне у серце скрапує.
      Грубшає рубчик терпінь...
      Чітко накреслена мапа є...
      Ступні кервавлять рінь.

      2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Правда
      Правда ця не для всіх, а лише для мене.
      Слово оце для всіх, але не для правди.
      Їм не потрібне лезо її студене.
      Їй не потрібні жалі ні чиясь порада.

      Гостра наточеність, дотики і порізи.
      Крівці краплини, присмаки нудкуваті.
      Тиша, що кришить думку дрімливо-сизу.
      Втеча від себе в ніч у безсонній хаті.

      Правда оця є про те, що немає правди.
      Є тільки час доби і лише події.
      Є лише болю хвилі й нема їм ради.
      Є тільки те, що напливами серце гріє.

      2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    206. Дозволь
      Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
      Я втомлена, а ти не донесеш -
      далеко бо до вимріяних меж,
      а парі крил обох нести несила.

      Давай разом зупинимось на мить.
      Укрий теплом пір'їн своїх цілющих.
      Від буревіїв, болю, зимна, пущі
      порепана душа мені болить.

      Пошарпані надтріснуті чуття
      розгубленістю сіються в зневіру.
      Далеко ще, мій Янголе... Допіру
      немає до початку вороття...

      Лише вперед... Між розпачу й плачу
      не дай мені ні здатися, ні впасти,
      дозволь лише на хвилю крила скласти,
      а потім піднеси... І полечу...

      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. А там...

      Ламати стандарти.
      І штампи, й себе.
      Ламати...
      Не світ, не устої,
      а тільки по лезу йти
      і жити десь поміж...
      Довкруж ешафоти,
      страти,
      театр і ролі... І невість.
      А там - світи.
      А там - недосяжність
      куди лиш сягає око...
      А ще недопитість
      із чаші живих страждань.
      У ній твоє серце
      і пісня його висока.
      І спрагла довіра вірі...
      І нитка знань.

      2017




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. І щастям будь
      Коли в душі засвітиться весна,
      Згадай моєї щирості офіру,
      Моє тепло і серця мого віру,
      Бо ще в душі просвітлиться вона...

      І щастям будь. І щастям поділись.
      І сонцем тим, що ллє своє проміння.
      І як злетить молитвою увись
      Любов твоя, як світло воскресіння...

      Печаль мою просвітлену згадай,
      Що янгольські собі зростила крила,
      Якими обіймала й відмолила
      Твоїй весні уквітчаний розмай.

      2017



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Життя - мить
      Кваплюсь, падаю, поспішаю.
      Сильна, зможу, напевне встигну...
      Час летить і мені лишає
      В кожній хвилі дрібненьку стигму.

      Крапка, кома, маленька риска...
      Заживає переболіле.
      Ніби вчора іще дівчисько,
      Нині - пасмо у косах біле.

      Пряний присмак опісля меду.
      Гірко, гостро і так залежно...
      Свіжо, вітряно, студінь леду.
      Простір - крадений, не безмежний.

      Йду поволі - моє зі мною.
      Всесвіт звузився аж до миті.
      Вибух... Зорями, далиною,
      Сонцем пахне у стиглім житі...

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Білим болем літа запорошено
      Білим болем літа запорошено,
      Білим инеєм кришаться сни
      І не знає душа розтривожена:
      До котрої припасти весни?..

      До котрої піни яблуневої,
      До яких благодатних криниць,
      Де ще втоми нема полудневої,
      Тільки втіха розквітлих зіниць...

      Тільки млосно від радості світлої
      У прийдешньому юному дні,
      Де тремтінням жаги заповітної,
      Так окрилено мариться в сні...

      До котрої весни притулитися
      Між життєвих крутих берегів?
      ... Мерзнуть літ пообривані китиці
      Між заметами зимних снігів.

      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Прокинься, Янголе мій
      Війна у селах,
      у містах,
      війна у душах...
      Яка ж вона...
      Чому вона?!.
      Я жити мушу!
      Боротись мушу,
      бо як ні -
      впаду безславно.
      А ворог
      витопче й сльозу...
      було так здавна.
      Топтавсь по серці,
      по душі
      і по молитві.
      І не було на цій землі
      кривавіш битви
      ніж та,
      що з віри проросла
      чортополохом.
      А що любов'ю не зійшло -
      укрилось мохом...
      Старезний світ,
      старезні дні
      і душі сиві.
      І сивий біль
      торкає струн
      журни'х, плаксивих...
      Війна...
      Війна, як чорна твань
      на полі жита...
      Прокинься, Янголе мій,
      встань,
      не дай мя вбити...
      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Немов колись
      Коли зима скінчиться біла-біла,
      зі стріх притьмом закрапає весна -
      забуду все, що в серці наболіло
      і закружляю вальсами у снах...

      Не стану перейматися журою,
      Забуду про хвилин чіткий розміт
      і стане звичне усього лиш грою,
      стрімким акордом вигорілих літ.

      Я знову буду юнкою палкою,
      і співом солов'їним у гаях...
      Коханий мій, побудь отут зі мною,
      де зорі понад нами в небесах

      немов колись, де ми з тобою юні...
      в обіймах ніжних з ночі до зорі
      збиваєм роси, що тумани врунять
      о тихій передранішній порі...
      2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Стелиться туга полем
      Стелиться туга полем,
      Падає небо чорно,
      Душі лелечим болем
      Вічність до себе горне...

      Сиплеться попіл сиво,
      Лихо бідою подвоєне...
      Чаєчка квилить: Си-ну...
      Болю мій незагоєний...

      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Не суддя ти мені, не Бог
      Не суддя ти мені, не Бог,
      І не совість і не покута...
      З-поза мурів моїх тривог
      Ллється щира твоя цикута.
      Ллється хиба твоя за край
      І тумани лягають певно.
      Не питай мене, не питай.
      Все даремно... Усе даремно.

      Розгубилися всі думки,
      Блудять сироти попідтинню.
      Кліпне день і стече в роки.
      Промайне десь у згадці тінню
      І розтане... Бо ти - не Бог.
      Не розгойдуй у серці смуту.
      Понад мурами всіх тривог
      Лиш любові свята покута.

      2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Вона носила вірші між думок
      Вона носила вірші між думок...
      Їх пагони, мов проліски з під снігу
      тягнулися до неба, до зірок,
      сердець людських, проталюючи кригу.

      Вона носила світло поміж брів...
      Його проміння пестило зіниці
      зустрічних віч і лагідно зорів
      ласкавий усміх збайдужілим лицям.

      Вона тулила сяйво до грудей....
      Плекала, мов жарину в серці ватри.
      Калічилась прорізами ідей...
      Чужих ідей, що вилися, як мантри

      довкіл її чутливого єства,
      довкруж її щемливої незгоди
      молитись не до Бога - божества
      наскрізної фальшивої породи.

      Вона носила втишену печаль...
      Тавро на серці стигло полиново.
      На помежів'ї снів тужив скрипаль
      та инеєм обтрушувалось слово...

      2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    216. Світелко моє
      І не порожньо,
      і не тісно є.
      Перемінність змін
      не перестає...
      Не яскравить день,
      та не темно ще.
      Рани гояться
      довго й... пе́вніше.

      Вистигає жар.
      Не пече вже лід.
      Десь у глибині -
      понад слідом слід,
      крапка, рисочка,
      затяжне тире...
      Не бариться час
      і своє бере.

      Затягається
      порубцьоване.
      І добро мина,
      і біда мине...
      Світелко моє,
      залишись в мені,
      щоб зігріти жаль
      у студені дні.

      10/01/2017




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Усі колись підемо за межу
      Усі колись підемо за межу…
      Душі тоді, напевно, буде світло.
      І тепло, і осяяно, й розквітло,
      бо пекло - тут, де морок сіє лжу.

      А там - не так… Там легко між світів.
      Лише б себе у цьому не згубити…
      Крізь біль увесь, сльозою щедро вмитий,
      аби у серці світлий промінь тлів.

      Не схибити… Непевно в’ється шлях
      крізь днів туман, що молоком розлитий.
      Наосліп йдеш… І спіє, спіє жито
      благих старань в безвиміру полях…

      Іди, не бійсь… Носи свої серпи
      і жни усе, що сіялося серцем.
      В’яжи снопи на полі благ і герцю,
      і кожен крок свій вірою кріпи…

      07.01.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Знов у часі Різдва...
      Знов у часі Різдва...
      і вже зовсім скоро
      "Бог предвічний"
      луною у кожнім храмі...
      Діти зірку глядають
      і радо мамі
      сповіщають: "Явилась!" -
      Озвавшись хором...
      З-за порога врочисто
      глава родини
      вносить дідух пахучий:
      - Хрестос родився!
      В кут світлиці кладе й’го,
      перехрестившись...
      І кляка до молитви
      й старе, й дитина.
      Мерехтливо тріпоче
      різдвяна свічка,
      розсіває довкола
      яскраве сяйво...
      І кудись позникали
      турботи зайві.
      Лиш блаженство
      у шепоті півмагічнім…

      05.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Два світи
      Ув однім, Боже мій, два світи.
      Серце рветься і рветься мозок.
      Де впокоєння цьому знайти:
      Гурт регоче, а дрібці - сльози...

      "Ти занадто до серця береш.
      Не боли, не тремти, не думай..."
      Озираюся... Днесь не вмре
      віра в світло в тюрмі безумній?..


      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Меланхолійне
      Ще з тобою, доле, ми не квити...
      Як подарувала ти весну
      я не вміла нею ворожити -
      ти - вплела ми в коси сивину...
      Перше пасмо...
      І весни не стало.
      З яблунь опадав медовий цвіт…
      Ти початком літа вповивала -
      я рушала у стрімкий політ
      геть від світу.
      Далі, далі, далі…
      Ти скотила по щоці сльозу,
      ніби мати…
      Навздогін - печалі
      у мою розбурхану грозу,
      у громи і срібні блискавиці…
      Мокла я…
      Дощі були рясні.
      В квітлім серці ти кувала крицю,
      Я металась у тривожнім сні.
      Рубцювалось,
      тріскалось… Боліло.
      Ти мені всміхалася – терпи:
      ще не решта пасем побіліло,
      і жнива попереду,
      серпи…
      І порізи ятряться в дорозі,
      щоб кропити крівцею стерню…

      Ось стою смиренно на порозі
      твоїм, доле…
      Ще живу чи сню?..

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Пам'ять
      Пам'ять
      влаштована дивним чином...
      Вона не шукає причини
      за що любити
      чи не сприймати,
      що зберігати,
      а що забувати...
      Які моменти,
      обличчя, фрагменти...
      Кого позбуватись,
      чим перейматись,
      доки вертати,
      куди,
      на скільки,
      в яку годину?..
      Щоб потім знову
      сивіла днина
      потоком різних
      причин неясних,
      потворно-чорних,
      світло-прекрасних...
      Нових,
      наснажених
      чи надпитих
      із чаш півповних
      напівпорожніх,
      щербатих,
      тріснутих,
      битих і...
      Ліпимо...
      Світло і сірість
      на сивих порогах
      отсеї пані -
      Пам'яті...

      Вклоняюся їй
      у ноги -
      винна і вдячна...
      Веди за собою,
      вийся змією -
      я за тобою.

      2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Нам так хочеться слів
      ... Нам так хочеться слів -
      їх завжди видається замало…
      Але жодні вуста
      не замінять очей глибини.
      Зазирни і почуй
      те, що серце тобі розказало.
      У словах многосуть -
      забагато у них зайвини…

      2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Ну що ж... Лети...
      Ну що ж... Лети, мій пташечку, лети...
      Хай дужий вітер підпирає крила
      аби стихія люта не накрила
      і не закрила зоряні світи.

      Хай буде вільним і тривким політ.
      Хай сонця промінь лагідно леліє.
      Хай не спиняє студені завія
      і якнайширше ти обіймеш світ,

      а світ тебе... З розхмареним чолом
      і впевненою вірою у щастя
      хай за добро - добром тобі воздасться
      і світлом, і любов'ю, і теплом.

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Так тихо спадає сніг
      Так тихо спадає сніг
      з розчахнутих ставень неба...
      Лягає до змерзлих ніг
      і горне твій сум до себе.

      Він теплий. Дощу тепліш,
      котрий розливала осінь...
      А ти - на межі стоїш
      і дивишся в неба просинь...

      А там, Боже любий мій,
      красива яка безодня!..
      Просторів який розвій...
      Для тебе - весь світ сьогодні.

      Бо ж віриш іще в дива.
      Ще грані добра не стерті...
      Любов'ю душа жива
      у безуму круговерті...

      2016



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Надворі зима...
      - ... А що там у тебе? - У мене… Надворі зима…
      На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
      Так хочу вернутись туди, де колишусь в колисці…
      Де снігу замети й невідання благість сама.

      Де все ще попереду… Де безтурботності сни.
      І щоки рум’яними яблучками на морозі.
      Туди де стою зачаровано – сніг на порозі!
      Й торкаючись зимна радію – Не хочу весни!

      І літа не хочу! Пощо мені?.. – Втіхою час.
      …Родина зібралась велика і знов колядує –
      за вікнами січень… Я плачу мала, вередую,
      бо вуйко вже їде далеко кудись на Донбас…

      Чекають у сани запряжені коні… Не сплю,
      хоч пізня вже ніч… Вуйко лагідно гладить голівку,
      шепоче: не плач, як лише повернусь до домівки,
      я знаєш яку тобі ляльку велику куплю?

      І вже мені втішно, і усміх крізь сльози з’яснів…
      Солодке дитинство… Якби ж і тепер так уміти -
      що навіть морозу до серця дотулюєш квіти
      й вони не печуть, а розгойдують радості спів.

      … Сніжинки літають, як пух… лине пісня сумна.
      На серці посуха і очі – на мокрому місці…
      Назад не вернутися… Спомин гойдаю в колисці,
      а Янгол шепоче – не плач, це всього лиш зима…

      2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    226. Я мовлю тільки про любов.
      Я мовлю тільки про любов.
      Про інш... змовчу.
      Десь бродить лютий душолов
      дме на свічу,
      що розгорається з глибин
      і гріла би
      поміж зимового дощу,
      якби... Якби
      не світ, де мода не на те...
      І не на тих,
      і не тому, що не вартні...
      ...Ось вітер втих.
      Горить свіча. Щемить душа.
      Горить... Сльозить.
      Ой люлі-люлі світку мій...
      Не жди - не спить..
      Лише тужлива скрипка десь
      з єства зове.
      Я знаю: пісня ця - любов.
      Живе...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    227. Ніч і сніг
      Тепло.
      Темно.
      Тихо.
      Сніг.
      Шибки...
      Памороззю ліг
      вензель,
      виведений
      пензлем
      непомітної руки...

      Притуляю
      край щоки
      розпашілої
      до скла...
      Чую -
      крапельки
      тепла
      потекли
      струмком
      до споду,
      утворивши
      сльозоводу...

      Ніч і сніг.
      Тепло’...
      І темно...
      Ковдра.
      Затишок.
      Приємно
      розповзається
      дрімота
      та, що бродить
      коло плота...
      Зазирає до віко’н
      Сон...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Діяти
      Вдруге... вп'яте... вчергове... соте...
      І по колу, і без упину.
      Не шляхетність і не жеброта...
      І заслуги - через провини...

      І провини - через заслуги.
      Круки в небі - відьомські чари:
      побіч слави - ізнов наруга...
      Діти... Дітища... Яничари...

      Волі вволю було б напитися -
      кров на згарищі чорним вуглем.
      Битви... биті... Допоки битися?!.
      З болем серця у грудку стуглим...

      З Богом в чолах, кому наміряно.
      З чортом в гриві, кому пороблено...
      Віру в долю свобідну ввірено,
      то ж ліпити її подроблену...

      І латати її... І сіяти
      у чорно'зем керваво, любляче!..
      Всоте, втисячне, безлік ... Діяти.
      В сурму Янгольську тужно трублячи...

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Пліч-о-пліч
      Йшли пліч-о-пліч удвох,
      опирались на зламані крила -
      був недовгим політ...
      Догорали позаду мости...
      Він уперше літав,
      а вона в піднебессі ловила
      під надійним крилом
      ще не бачені досі світи.

      ...Почужіла земля,
      почужіли близькі і далекі -
      щастя вік не трива...
      То лиш спалахи митей святих...
      Чи повернуться ще,
      як вертають додому лелеки?..
      ...Ні, немає життя,
      де лиш згарища днів молодих.

      Будували гніздо...
      І дрібних лелечат дозирали,
      Сивів змучений світ,
      усміхалися очі слізьми:
      відпускали в політ...
      а із кожним - себе відпускали,
      Сплівшись фібрами душ,
      що колись слугували крильми...

      2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Загубилась
      Загубилась між днів.
      Загубила себе. За-гу...
      Била
      у тривожний набат -
      може хто відшукає сліди?

      Крижані валуни...
      і пір'їни... Підрізані крила.
      І розхристаний час
      на розхресті шляхів...
      чи біди.

      Бив неспокій, не спав.
      І не спала... Сум’ятя...
      Ламало.
      Кліпнув сон і лишив
      мряці ночі небогу
      саму..

      Колихала себе
      і світання
      сонливо гойдала,
      як тулила до віч
      невколисане марево сну...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Дорога до...раю
      Знати – не знати.
      Бути – не бути.
      Усміх.
      Цілунок.
      Спокуса.
      Спокута.
      Очі і серце.
      Душі.
      Потреба.
      Небо, як прірва,
      і прірва – як небо.
      Холод.
      Зневага.
      Закон.
      Заборона.
      Храм – просто неба…
      Плювки і прокльони…
      Рани без плоті…
      Стерня,
      Краплі крові.
      Душі в скорботі
      і сни кольорові.
      Пустка і тиша…
      Замулене плесо…
      Двоє і човен,
      і гирі – не весла.
      Світло і обрій -
      дощ умиває.
      Болем хоробрі…
      Дорога… до раю
      сплетені пальці
      душі – єдине.
      Голки і п’яльця
      і в хрестиках спини…

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. А тобі б свою лише...
      Забуття... Згубитися... Не бути...
      Мрієш же про це в часи страждань.
      Роздираєш болем серце скуте,
      що тремтливо-трепетне, як лань...

      Що ж воно сполохано так б'ється,
      ніби птаха схоплена у сіть?
      У глибинах в йому десь на денці
      джерело криничне жебонить...

      І жадає сонечка з-за пругу,
      і дощу пречистого з небес,
      пахощів заквітчаного лугу,
      спокою вигойдуваних плес...

      Та вертає щось тебе до болю,
      вихопивши грубо відо сну...
      Сцени, п'єси, маски, ролі-ролі...
      А тобі б свою лише... Одну.

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Не смій
      Не смій поринати в нутро - болить...
      Не смій бо казати слова: " я знаю".
      Є Той, хто плете й обрізає нить
      тоді, як звершиться усе, що має.

      Життя благодать? Хто таке сказав?
      Життя - то і гріх, і падіння й мука...
      А хтось уявляв і був певен - знав,
      як думав, мене... Я ж бо - тінь розпуки.

      Бо я не комусь, не чиясь - своя!
      І Божа, як схоче мене ввібрати
      по тому, як вигорю вся дотла...
      й забракне снаги і бажань впіймати

      себе первозданну... Минувся час.
      І, ні... Не верну... Не впізнаю броду...
      Лиш вірю, що Той хто талює нас,
      уміло колотить життєву воду.

      Він добрий? Та ні -справедливий. Бог.
      Закони зіткав до буття початку...
      Є зачин. Історія. Епілог...
      І долі незрима стійка печатка.

      На чолах, на душах і ув очах
      Поглянь, зазирни, не відводь бо зору.
      Не смієш... Тобою керує страх.
      Бо лячно узріти мене... прозору.

      2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. … без повісті
      Коли немає нічого
      і тільки самі умовності...
      Ні доброго, ані злого -
      порожня сторінка… без повісті.

      Коли так було багато
      того, що не відбулося...
      ...І свято - уже не свято,
      а тільки сухе відголосся.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Ти не міг
      Ти не міг бо того не знати...
      Боже, Ти, що створив людину:
      За любов і добро... Заплата
      буде зрада і ніж у спину...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Лане тремка
      Лане тремка, не бійся...
      Тихо спадає лист...
      Котиться вогко лісом
      Пінний густий батист
      Здимленого туману.
      Лячно тобі одній...
      Сиза густа омана
      Липне до білих вій...
      Ока твого меткого
      Заполоняє взір.
      Чей же учула злого?..

      ...Диха ледь чутно звір
      Сторожко і чутливо -
      Ось вже й стрибок завис...
      Сіється зимне мливо
      Поміж густих беріз,
      Понад черлені трави
      Суне у глупу ніч...
      Бійся, тремтлива лане,
      Вкритих туманом стріч!
      Бійся, втікай невинна,
      Прудко біжи, стрімка!..
      Поки чужа неспинна
      Тремом зайшлась рука...

      2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Осінь винна?...
      Сльози ці... Ну чого вони варті?
      Звичайніська солона вода.
      Ці нервові пориви, фальстарти...
      Осінь винна?.. Відьмачка руда...

      Знов з розгону сторчма в ополонку:
      чому жити - те, певно, не вмре!
      Рветься завше тоді, коли тонко...
      Не твоє бо. Чужіське. Чуже...

      Не метайся, мов схиблена зовсім.
      Та й узри - то ілюзій дурман.
      То душа лиш осінньо і босо
      розтинає інійний туман.

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Світи оці -повік не заплести
      Мені тебе не зрозуміти. Ні...
      Мені - твоєї миті не прожити.
      Не звідати й не бачити вогнів,
      якими вщерть єство твоє напите.

      Тобі ж не знати мого серця щем,
      Тобі - себе не краяти шматками...
      І не вмивати світ гірким дощем
      Очей, "безжурно" всміхнених роками...

      Світи оці - повік не заплести.
      Світи такі подібні й геть далекі...
      Як споришево й стеляться мости
      у душу, то всихаються від спеки...

      2016




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Колись
      Колись умовкнуть всі мої думки.
      Слова, тривоги, болі і печалі -
      перетечуть миттєвості в роки...

      Їх намистин порепані коралі
      відтиснуть в собі все моє буття
      і часоплином змиються видіння...

      То, може, в тканім клапті вишиття
      змережить хтось узір моєї тіні,
      як раптом перейду в судьбу чиюсь
      родинним геном крови молодої...

      Я небуття в прийдешнім не боюсь -
      Боюсь буття нетребності живої...
      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Осінню
      Осінню сіється в душу
      зимно-сирий вітровій,
      смуту холодну ворушить
      кублом роз'ятрених змій.

      П'є з-попід серця... і трунком
      повнить надтріснутий дзбан...
      В ньому би квітнути руті -
      глушить ню буйний бур'ян...

      Липне, кервавить, судомить
      стигма у серці жива...
      Осінь... Печалиться втома.
      Бліднуть остатки тепла .

      Сипляться, падають долу
      зорі прогірклих надій -
      инеєм сизим спроквола
      стелиться смутку розвій.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. На війну задзвонила
      На війну задзвонила
      і слухала довгі гудки,
      з того боку мовчання,
      там зовсім, мабуть, не до того...
      І хоч серце щемить -
      турбувати його не з руки.
      Він правий - ці прив'язки...
      кому вони треба, на Бога...

      Шлях обрав і пішов, через терни...
      із болем зріднивсь.
      Болем жив, з болем спав
      і любився він також із болем...
      І манила його
      не мережана хмарами вись,
      А просякле війною
      й полиновим запахом поле.

      (2015-2016)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Болиш мені...
      Болиш мені...
      Забутися несила.
      Зо дня на день
      болиш мені, болиш...
      Сміюсь, живу,
      а ти - граніту брила -
      безжально тиснеш
      в сні і наяву...

      Болиш мені.
      О як же це нестерпно -
      нема рятунку.
      Що ж - боли... боли!
      Бо й біль оцей
      колись таки затерпне,
      як терпне на сосні
      сльоза смоли...

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Нескорено
      Продавали себе на базарі, що ймення не має.
      Аж до голих кісток продавали себе по шматку...
      У сльозах голосило над ними склепіння безкрає
      тих небес, що сукали по нитці життєву ріку.

      Віддавались за гріш, за абищо, аби тільки брали.
      Не цікавив товар - то лягали під ворога ниць...
      І топтались по них, обривалась божественна зав'язь,
      завмирав юний цвіт перш ніж в зародку добре розвивсь.

      Так би й вимерло геть... Та судилося все таки жити.
      Десь між плоті й кісток прокидалася янгольська суть.
      Мо’ незримих полів благодаті укохане жито
      буйно зродить колись... Сіячі бо нескорено йдуть.

      2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ще сяйно
      Ще сяйно, ще добре, ще літо
      у вересні цьому бринить,
      габою погідною вкрита
      високого неба блакить.

      Ще ранок дзвінкий і прозорий
      і сонце голубить чоло,
      а неба вечірнього зорі
      розніжують згусле тепло...

      Ще серце купається в квітах
      шовково-трояндових днів.
      ще сяйно, ще добре, ще літо
      у часі, що вже звереснів...

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ти на війні
      Тобі не до розмов -
      ти на війні
      Мовчиш зціпивши зуби - справжній воїн.
      І поки скрапують чиїсь буденні дні
      Твої - гарячі стріляні набої.

      Тобі не до розмов.
      Та й що із них?
      Хіба слова напоять спраглу душу,
      Як в ній вогонь на видих і на вдих
      Випалює давно пустельну сушу...

      Ти більш мовчиш.
      Та це не головне.
      Іще пустеля явить дням оазу,
      Нехай і не тепер, і не одразу
      Минеться це. І ця війна мине...

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Крилами молитви обіймаю
      Крилами молитви обіймаю,
      шепочу:
      мій Боже сохрани...
      знову люта скаженіє зграя
      знову гради,
      блискавки,
      громи
      знов свистять незрячі кулі-дури -
      не блага бо ворога рука.
      Знову в очі
      димом чорно курить...
      Думка - у півлеті закляка
      і гадає, так собі гадає:
      любий Боже,
      тільки вбережи!
      Янголів достатньо вже у раю -
      вистряти в пеклі поможи...
      Не покинь,
      не відступи,
      вступися,
      як захоче ворог замогти.
      Засвіти зорю в небесній висі,
      щоби зміг і серед пітьми йти
      і не впасти...
      Щоб вернув до дому
      і припав до материнських рук
      переможцем...

      Крізь шалену втому
      чуєш сина
      вірний серця стук?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Свою людину - я не відштовхну
      Свою людину - я не відштовхну.
      Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
      Чолом не розбиватиму стіну
      щоб справдити ілюзії, надії
      чиїсь про себе... Тут - я не гравець,
      ці забавки завжди були чужими.
      Усе колись бо зійде нанівець...
      Залишиться важливим те незриме,
      на що не свій - ніколи не зважав:
      те, чим стояв мій світ і, чим тримав.

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Росами босоніж
      Босою по росі
      поміж густі тумани,
      поки ще сонця диск
      горнеться у вуаль
      білої пелени...
      поки дзвенить ще ранок -
      Думка спішить у рай
      юної давнини...

      Хороше там було.
      Серце раділо днині.
      Ясна погідність дня
      Колір мінила віч:
      М'ятно-зелений взір
      Раптом ставався синім,
      Доки свічадо неба
      не обіймала ніч.

      Щастя завжди таке...
      Тепле, дзвінке і юне...
      Росами босоніж
      полем у маків цвіт,
      У волошкові сни,
      там де тумани врунять
      І колисають мій
      юний безгрішний світ.

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ти із них
      Ти сонце
      і теплий дощ
      І втіха...
      як серце кволе.
      І знати,
      що ти десь є -
      Дарунок самих небес!..
      Без янголів -
      ти із них -
      студено було б
      і голо.
      Тим світлом,
      що ти несеш
      вогонь у душі воскрес.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Мені усміхнувся безхатько
      Мені усміхнувся безхатько.
      Привітно махнув рукою.
      Старий сивочолий дядько...
      Лишилась сама собою -
      всміхнулась йому навзаєм
      і дивна майнула думка:
      "Віддав найцінніше, що має... "
      І гріло тепло подарунка.
      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    16. Ще крок
      Сягає втома позначки червоної...
      Ще трохи-трохи вибухом скипить.

      А мариться - пір'їнно-невагомою
      загусла тиші безрозмірна мить...

      Так хочеться... Так спрагло пахне спокоєм.
      Нірваною... О, що ж воно таке?..

      Захмарно і незміряно високою
      свободоптахою пірнути б у піке

      і... геть здуріти від солодковільного
      свавільного польоту до зірок...

      Запала ніч... Засни...
      А завтра сильною
      зроби ще крок...
      Зроби наступний крок.

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Бува
      Бува зупиняється час
      від погляду, подиху, руху...
      Усе, що існує - це мить
      в застиглім у ній почутті.
      І скільки б шуміла гроза -
      на серці шалена посуха...
      І скільки б не крапало днів -
      Їх дзбани - діряво-пусті...

      Усе проминає. Мине.
      Зітреться на порох чекання.
      Цвістимуть весняно сади.
      Змма не одна промайне...
      Знайомість зустрічних очей
      Сплететься уперше й востаннє,
      Залишивши пам'ятний знак -
      вселенської туги сліди.

      2016




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Час вірний
      Не стане тебе.
      Не буде.
      Життя не верне навспак.
      І жити продовжать люди
      і сонце сміятись буде...
      Час - вірний, то ж буде так.
      Час прийде...

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Чую
      Як добре не мати гальма.
      Як добре бути безумцем.
      А фрази - лише загальні.
      Й невинності презумпція...

      Бо з хворого що? Аналізи.
      І ті хтось зробить "по блату",
      зашоривши совісті жалюзі,
      а ти хіба можеш чекати

      на зміни.. вікно відкрите...
      на розум... Дурня це, одначе!..
      Розбити б... Все вщент розбити!..
      Та чую, як Янгол плаче...

      червень 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Болеструмом
      Він належав не їй.
      І вона не йому...
      Тільки душі в'язала
      тонка павутина...
      дві далекі такі -
      у щемливу струну,
      у дзвінку тятиву
      різнолико-єдину...

      Десь у інших світах
      зустрічалися вже...
      Ким між себе були?
      Чи озвуться у других?..
      Перетнувся їм шлях -
      помережені сни
      штрихпунктиром чуття.
      Паралельностей дуги...

      Проминало життя,
      дні лягали в роки.
      Час розмірено біг,
      а дороги - нарізно.
      Лиш душа до душі,
      не рука до руки
      доторкались бува
      болеструмом наскрізно...


      червень 2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. О скільки болю
      О скільки болю мій народ несе,
      смертей і сліз, хрестів і... свічі, свічі...
      До вікон липне віковічний відчай
      і п'є з-під серця... хижим змієм ссе...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Усміхайся
      Усміхайся, коли болить
      Усміхайся, хоч як нестерпно...
      Може, врешті настане мить -
      Перетліє, перегорить
      І невиказане затерпне...

      Загрубіє, застигне враз,
      Перетворить себе на камінь.
      І на порох зітреться час,
      Проминувши собою нас
      В небуття безіменній брамі...

      Усміхайся... Люби... Болить?..
      Ти живеш і бува нестерпно.
      Врешті, може, настане мить -
      Перетліє, перегорить
      І невиказане - затерпне.

      Усміхайся...

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Дарма?..

      Не розміняю тиші дзвін
      на гомінке багатослів'я.
      Хтось певен - зна мене...
      Чи ж ту?..

      Нема уже багатокрів'я
      родинних уз, духовних уз...

      Самітницттва
      лиш німотою уп'юсь,
      мов чистою водою...
      злечу туди, де біль угруз
      у кров, у тіло, жили, нерви,
      де полину стезя, обуз...

      І не стається ні перерви,
      ні час не спить...
      В тугу струну
      Плету з ниток прожитих крицю...

      І не рятує хміль вина...
      Вигранюється гостра шпиця,
      що серце штрикає щодня
      і з болю мого веселиться...

      І опиратися невзмозі,
      все ж опираюся... дарма?

      А нагорододою - вина
      болюча і глуха провина
      За все, що випито сповна...

      Усе є сенс.
      І все - нічим...

      Є істини дрібненьке сито,
      що сіє нас крізь мрево правд
      і туману' того лихого
      що, нам бува, дурманить ум...

      Скликає спрагле передгроззя
      На денці серця сивий сум.

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Повня
      Повня.
      Душа - сум'яття...
      Блимають хижо зорі.
      Розум -
      подерте шмаття
      хоч ні біди, ні горя
      видимого
      неначе...

      Спокою чаша -
      в дірах
      стигмить і густо плаче.
      І вигасає віра
      в добре, у тепле, чисте...

      Ні - то лиш суголосо
      повні
      Душа імлиста
      мерзне нага і боса...

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Затишшя
      Затишшя також потрібне.
      Ще кажуть: либонь, перед бурею...
      Буденність краплинно-дрібно
      у горлі гірчить мікстурою...

      І так чогось мілко-мілко,
      і тісно душі неприкаяній...
      Мов десь дотліває зірка,
      затлумлена братом каїном.

      Мов десь вигорає свічка,
      мільйони разів запалювана,
      і скупо (все рідше й рідше)
      теплом мерехтять проталини...

      Затишшя... Льодово-зимне...
      Зігріти би душечку бурею,
      що пристрасно і нестримано
      ввірветься у світ Магурою*!

      2015
      * Донька громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна , крилата , войовнича.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. Горú!
      То тільки зло задáрма...
      Безкоштовно.
      За добре -
      справно спóвна заплатиш.
      Твори його з любов’ю
      безумовно -
      горú !
      Згориш...

      І хтось заплаче...
      Каяття спізніле
      на мить стривожить душі тих,
      що сплять...
      Непрошене прощення
      вслід несміло:
      "...прощай!" -
      Простять...

      Сльозу закотить сонечко
      за обрій,
      щоб освятити день
      прийдешній знов.
      І знову десь горітиме
      хтось добрий...
      Бо є
      любов.

      2015р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. У чому ж сила, жінко?
      Тягар не гне?..
      У чому ж сила, жінко?

      Торує горб, та завше по стерні...
      Під босі ноги краплі луплять дзвінко.
      А солі в них, що жару у вогні...

      Вогненна сіль, що душу випікає...
      І не вітріє... Що для триби час?
      У сеї простір - ні кінця, ні краю.

      Замовить хтось опісля парастас,
      заупокійну вишепче молитву,
      полегшеним зітханням проведе...

      І лишиться незвершеною битва,
      як янголом у вишнє перейде...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Нікому, і собі...
      Не вір нікому, і собі не вір:
      настане час - усе розвіє вітром,
      постане правда, зчовгана до дір,
      легендами із чорно-білих титрів…

      2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Колискова
      Люлі дитинко, рідне пташатко,
      ось коло тебе і мама, і татко.
      Спи, моє серденько, люлі, кохане.
      Завтра нам знову сонечко встане,
      може… а, може, хмарка заступить...
      Ген бо на сході градами лупить...
      Ген бо на заході, мов на негоду,
      сонце спливало червоно досподу…

      Люлі дитино, спи мій синочку,
      хай відпочинуть натомлені очка.
      Ось янголята твій сон відшукали
      та біля вушка на пóдушку вклали:
      гарний, і сонячний, і веселковий...
      Спи моя зіронько, спи моя доле.
      Спи, поки спиться... і поки є хатка...
      Є коло тебе і мама, і татко,

      поки у дім нам біда не гукнула
      чорно війною... де вічно поснули,
      ті, хто хотів й не хотів воювати,
      й чúясь матуся, синочок і тато...
      Там вже лелека не сяде на стріху,
      там ще догримує скривджене лихо,
      довгі літá не рахують зозулі...
      Пустка лише виколисує "люлі"...

      2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Ні, не янгол ти...
      Ні, не янгол ти...
      Ані фея, не добродійка, не свята...
      І розтрощеного не склеїш,
      ні продовжиш комусь літа,
      і хреста не візьмеш чужого -
      мати б тривкість нести свого...
      Не відмолиш нічого в Бога -
      вже відміряв тобі всього.
      Ти - піщинка...
      Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
      коли суджено всьому вмерти
      поміж вічним життя дощем?..

      Може й зродишся свіжим болем
      через сотню чи другу літ,
      аби знову брести сим полем
      "рятувати пропащий світ"...

      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Бува...
      Бува, на долю падають сніги
      посеред квітня мокрозимним цвітом
      і зрада липне... і нема снаги
      раба в собі злиденного убити...

      Нема бажання бути... Хай би час
      відмотував назад свої хвилини
      до витоку... де не було ще нас,
      де все було дитинністю невинне...

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Жінка
      Я та, що тримає світ
      у стерплих тремких долонях,
      що губить щоденний крок
      між гуку і суєти,
      життям - навмання убрід
      і аж до зими на скронях,
      вплітає лелійність мрій
      у інші живі світи.

      Я та, що не знає сну
      під склепом повік утоми,
      що завше чатує час
      у плині земних скорбот,
      гаптує життя канву
      любов'ю... і до оскоми,
      до крові із мозолів
      байдужості жне осот...

      Я та, що живе, мов птах,
      з удосвітків і до смерку
      серпанком подоби крил
      спішить обійняти день,
      стоїть на семи вітрах,
      в небес загляда люстерко
      і, молячись, силу п'є
      з його благодатних жмень.

      Я проклята і свята
      слугиня чужої волі,
      і кара, і Божий дар,
      і гострий Митця різець.
      Я мати і сирота,
      жадана й чужа до болю...
      Я та, що голубить світ.
      Творіння його вінець...

      2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. Зі щитом!

      Вернешся живим - я знаю…
      Повернешся зі щитом!
      Любов бо перемагає
      Завжди у бою зі злом.
      Я вірю у тебе, чуєш?
      Ти зможеш, ти все знесеш!
      Не здашся і не спасуєш,
      Не схилишся, не впадеш!..
      Хоч дим виїдає очі,
      І небо усе в огні…
      Ти виживеш, чуєш, хлопче,
      у праведній цій борні!
      Молитвами квилять душі
      за тебе… Прошу одне -
      хай куля тебе не рушить,
      хай смерть тебе не діткне!..
      Ти виживеш, любий хлопче,
      квитаючись з лютим злом,
      що рідную землю топче…
      Повернешся зі щитом!

      2015



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Іде війна
      Вже рівно рік…
      Вбивають українців
      у цій війні.
      Втомився лік…
      Із горем наодинці
      минають дні.
      І знов пече,
      І ятрить свіжі рани
      юнача смерть…
      Твоє плече,
      мій янголе незнаний,
      Небесну твердь
      для нас трима…
      І зорі нам ще сяють -
      Життя прядуть…
      Іде війна.
      Герої не вмирають -
      В серцях живуть.
      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Люлі-лю...
      Я візьму своє чуле серце
      вколишу, як малу дитину,
      зачинивши в свідомість дверці
      на колодку… Замкну причинне...
      Зараз вкупі яка їм користь?
      Хай побудуть собі окремо.
      Як усне ся сердечна хворість,
      мо’ відійдуть кудись проблеми?..
      Може вистигне жар пекучий,
      може страх вже не йме колоти.
      Люлі-люлі, засни… Рипучо
      колихає душа гризоти…
      Люлі-лю… Підкрадеться втома,
      огортатиме розімліло...
      Спи-засни… Відпуска судома,
      м`якшить сон запалене тіло.
      Тане віск, догорає свічка,
      лічить ніч цокіткі хвилини,
      вже й світанку вузенька стрічка
      зазирає через гардини.
      Люлі -люлі… Затихло наче...
      Промінь сонця краде тривогу,
      болі сплять і уже не плачуть,
      лиш з-під вій мерехка волога...
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ти знову йдеш…
      Ти знову йдеш…
      У перший день зими
      дорогу стелять інеєм тумани.
      А я молюся –
      Боже сохрани,
      верни його додому…
      І до мами,
      й до рідного порогу,
      до стежин,
      що босоногі п’яти цілували...
      Тут серед днів
      губився часу плин -
      тут сонця, вітру,
      руху було мало,
      а нині досить вулицею йти...
      Торкатись оком
      мирних краєвидів...
      Бо завтра -
      Маріуполь, блокпости,
      окопи і війна...
      Там серцем нидів…
      Там чорний дим і небо у вогні,
      і блудить страх,
      і в чорні вікна виє,
      де час стоїть…
      Там гради лічать дні...
      А серце теплить віру і надію,
      що ти прийдеш додому
      вже з весни,
      коли сади
      розпустяться бруньками...
      Так буде!
      Боже милий, сохрани!
      Веди його безпечними шляхами!
      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Вже стільки у боях їх полягло
      Вже стільки у боях їх полягло
      цих світлих, молодих і зовсім юних,
      а смерть жнивує... І жнивує зло...
      І вугляться криваві долі руни.

      Вже скільки сліз гіреньких пролилось,
      і скільки зморщок вирізьбила мука,
      у матері, скажіть, питався хтось?..
      Стоїть, німотно заломивши руки…

      О сину, мій… дитиночко моя,
      пощо така тебе спіткала доля?
      І до труни, немов до вівтаря,
      чоло схиляє у нестерпнім болю.

      А він лежить, урочистий такий,
      повінчаний із Небом воєдино.
      Печально-тихий, світлий, аж святий...
      І чорна мати… відпускає сина...

      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Тебе притуляє Небо...
      У мене є дах і стіни...
      У тебе - земля, окопи,
      вогонь, рубежі, руїни…
      А дощ восени наскоком,
      і сльота і вітер зимний,
      і ночі важкі повіки...
      Свинцево десь вибух гримне -
      не сплять вороги-шуліки.

      У мене обід, вечеря...
      У тебе - скупий окраєць…
      Й розчинені навстіж двері
      душі - сам-один, як палець
      під Богом й перед війною,
      із вірою в побратима...
      Стискаєш судомно зброю
      стежиною пілігрима…

      У мене суєтна тиша.
      У тебе - громи і гради...
      Історію час нам пише
      про жертви, любов і зраду,
      і кроки до України,
      а може самих до себе…
      Мене не рятують стіни.
      Тебе - притуляє Небо...

      2014



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Солдатику, чи спиш?
      Солдатику, чи спиш?
      Зросили небо зорі…
      І мерехтять собі
      у темній далині.
      Сьогодні через них
      з тобою поговорим:
      я тут коло вікна,
      а ти - десь на війні…

      Тут все, як ти лишив.
      Осінній звичний клопіт,
      лоскоче ніздрі дим,
      картоплі повен віз…
      У тебе теж вогонь,
      та інший з нього попіл…
      І дим його чудний
      пекучий аж до сліз…

      Тут знов цвіте каштан,
      так дивно, уявляєш?
      Яка ж бо в нім жага
      нестримна до життя!..
      У тебе також є -
      грудьми бо затуляєш
      цей світ такий хиткий
      від кроку в небуття…


      У нас пройшла гроза…
      осіння і без грому,
      лиш блискавки стрімкі
      шугали вдалині...
      Солдатику, скоріш
      живим вертай додому…
      А поки… тиха ніч
      хай горне в мирнім сні.

      2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Все так просто і все так складно
      Кого слухаєш - того й правда.
      Все так просто і все так складно,
      і не має на теє ради...
      Роззираюся безпорадно -
      мав би розум якусь опору,
      досвід все таки є, одначе...
      Піднімаю зіниці вгору -
      небо стогне, болить і плаче,
      що на совість життям оголену
      море лжі повсякденно ллється...
      На вуста - поцілунок сорому
      і кайданки тугі на серце...

      Затинається стерплий розум -
      він не вміє не працювати!..
      Їздять брехні великим возом
      мимо розумової хати…
      І від сеї ганьби безликої
      лютий вітер між ребер свище,
      кров бурхлива по венах ріками,
      і згорає на попелище
      те, що звалось колись довірою...
      - Гей, із попелу чи воскресне?!
      Поміж диму їдкого сірого
      мертва тиша… Анішелесне...

      2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Хотіла б
      Хотіла б закрити очі
      і жити в своєму вчора,
      де серце співати хоче
      про сонце, траву і гори...

      Хотіла б заткати вуха -
      не дійдуть бо так новини.
      Від них у душі розруха...
      Була би вона дитинна!…

      Хотіла б замкнути серце,
      щоб там не замешкать болю…
      В нім осад гіркий на денці
      мені цементує волю...

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Будь живим!
      Живим, солдате...
      Чуєш?.. Будь живим!
      Хай обмине тебе ворожа куля!
      До серця віру Вишньому притулюй,
      як зброю до грудей…
      Хай чорний дим,
      що так тебе жалобно обійма,
      розсіється!
      Молюся, прагну, вірю -
      здолаєш ти ненависного звіра
      і зацвете просвітлена весна…
      Шануй себе,
      соколику ясний!
      Тримайся за життя так ціпко й вперто,
      як тільки зможеш….
      Не давайся смерті -
      нехай бо їй віддасться ворог твій!
      Ти зможеш!
      Біля тебе Серафим
      мечем вогненним темінь розсікає!
      З чола твого
      кривавий піт стікає…
      Та ти не здайся, чуєш?..
      Будь живим!
      Солдате, чуєш?
      Ти потрібен тут,
      де сонце на осонні біля хати.
      Тебе вимолює сестра, дружина, мати,
      і вірить в тебе весь вкраїнський люд...

      2014р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Бережи Боже
      Серед спеки літа
      вітер віє люто -
      янголів побито,
      серце болем скуте...
      Сутеніє горе,
      студеніє гадка -
      сльози серцю вторять...
      Та надій лампадка
      жевріє, святиться -
      Господи помилуй!
      Хай благословиться
      праведная сила,
      праведна надія,
      і серця гарячі.
      В них любов - лелія
      благодаттю плаче...
      Господоньку Боже,
      бережи солдата…
      чийсь він милий може,
      брат, чи син, чи тато…
      Він чиясь надія
      і життя опора…
      Заступись, Маріє,
      благодатна Зоре...

      2014р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. * * *
      О мій Божечку… тяжка мученько
      та за що ж бо ти приключилася
      за́бив кат мене… ноги, рученьки,
      тіло дужеє кров’ю вмилося,
      обросилися рани рванії,
      дірка в серденьку,
      губи стулені...
      реготали нечисті п’яні і,
      в пекло душі свої замулені
      на олтар сатані складаючи,
      вихвалялися крові ріками...
      і не тямили, що вбиваючи
      древо роду свого каліками
      засівають душевно хворими -
      кров жива і кричить за пімстою,
      і лунає той голос горами
      і долинами…
      Ти ж невістою
      перед Божим престолом праведним
      станеш душечко, бо стражденная,
      жовто-синім вповита саваном
      і любов’ю благословенная.
      На отому суді священному
      на Долоні, що над руїною
      Бог простре, і мені смиренному
      Він віддячиться Україною.*

      *Усім загиблим, гинучим у боротьбі за волю України присвячую…

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Ходити по лезу
      Ходити по лезу
      щодня
      видивляючись прірві у вічі...
      Вкладатись у ліжко
      щоночі,
      неначе в провалля химер...
      І знову чекати,
      вслухатись,
      молитись
      і важити тричі
      кожнісіньку думку,
      і чутку,
      і здогад...
      І поки не вмер
      ще мир остаточно
      на цьому хиткому
      житейському полі,
      збирати краплини
      зі сліз,
      що у горлі
      застрягли клубком,
      щоб ними гоїти
      затерплі серця
      замордовані болем,
      надривно
      плекаючи совість,
      кривавим
      війни молоком...
      Кричати
      у пустку людей,
      поміж гомону дня
      і безсоння -
      безглуздя...
      Допоки?
      Навіщо
      громадити в душу гріхи?
      Калічити серце
      об лезо життя...
      Днесь
      лягає на скроні
      сизе мрево смирення
      і квилить,
      як в небі журливі птахи...
      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Зглянься, Боже...
      Знову смерть…
      Мій Боже, знову смерть...
      Знову плаче всиротіла мати.
      Жне в снопи смертельна круговерть
      Душі тих, кому б не помирати…
      Їм би жити…
      жити і цвісти!
      Їм сади саджати і любити!
      А натомість…
      небеса й хрести.
      І печаль, що солоно розлита…
      Зглянься, Боже!
      На осій землі,
      що з правіку янголів родила
      Чорний демон у злоби імлі
      Дітям неба обтинає крила…

      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Молитва України
      Господи, захисти!
      Господи, Твоя воля...
      Вугляться ген мости... *
      Маками серед поля
      крівця синів свята -
      вбиті за спрагу жити.
      Плаче десь сирота...
      Плачуть дружини, діти,
      хлипають матері,
      зносячи днесь молитву...
      Тішаться упирі,
      топчучи кров пролиту,
      рвуть ошаліло плоть,
      гублячи вільні душі...

      Стражде благий Господь,
      міру скорбот сягнувши,
      так бо уже було...

      Гинули вже сини!
      Чей же не вічне зло?..
      Господи, сохрани!

      * пройдення точки неповернення
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Небесним Янголам
      Все більшає наших Янголів...
      Все небо укрите крилами,
      а біль, що болів - не виболів,
      на тілі землі - могилами…
      Тут квіти, хрести... горбочками
      притулок синів під фамами.
      Зарубочками, стібочками
      рубцюється серце Мамине...
      Терпи, моя Нене, Ненечко!
      Нещасна твоя година є…
      До раю стезя вузенечка...
      Ще й громом над нами гримає,
      і блискає нам, і хмариться,
      не видко просвіту Божого…
      Молімся - впадуть примари ці
      розплідника зла ворожого!
      Між зорями сотні Янголів,
      що нас затуляють крилами.
      Ще біль нам за них не виболів,
      ще тужить над їх могилами…
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Чуєш, брате?
      Нами бавляться, нами грають,
      нас розігрують у лото,
      не пускають "рабів" до раю,
      не питається нас ніхто
      про бажання...
      О древній роде,
      Що запрагнув собі, чудний?..

      По терновий вінець свободи
      брат із братом шикує стрій.
      Брат із братом візьмесь за руки
      і дотулить плечем плече...
      - Чуєш, брате, тривожні звуки...
      Ллється кров, що у рай тече...

      Грай, картяре, на людські душі -
      пімсти тліє пекельний дим,
      бо свободи вина хильнувши,
      не нап'ємось уже нічим.
      Бо не дарма життя пролите,
      дух любові не вмер, не всох
      Бо не можна того убити,
      що дарує предвічний Бог.
      березень 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Любов непереможна
      Корилася, терпіла і не щоку,

      усеньке тіло під батіг дала

      в німому рабстві спину гнула поки

      дійшла межі. Сміявся безмір зла,

      випалюючи віру, душу, тіло...

      Молилася - та застив небо дим.

      Зіп'ялася з колін і осміліла

      пішла просити правди... Лютий грім

      із того диму чорного ударив

      і попелом задушливим повис,

      і чорні круки, чорних душ примари

      до крови спраглі кинулися вниз.

      І шматували, хижо розпинали,

      і лжу по світу ріками лили

      на кривді паслись і було їм мало -

      любов бо подолати не могли...

      Вбивали... Не скорилась! Воскресіння

      гряде святе опісля всіх тривог,

      бо сходить сонце правди в Україні -

      Любов непереможна. З нами Бог!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Що важать слова?
      Що важать тепер слова?..
      Слова перетерті на порох.
      Від терки болить голова.
      Язик - найлютіший ворог.

      А думи пігулками снять
      від сизо-отруйного чаду,
      яким словоблудна рать
      розважність бере в осаду.

      Умовкніть хоча б на мить!
      Хай громом зайдеться тиша!
      Отямить, благословить
      і чисті думки напише...

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Недо...
      Недобуло, недотягло, недо-
      росло,
      як щепа вкрадена й забута -
      не мало моці,
      заважали пута
      врости зелом у грунт...
      Як на гніздо
      лелече
      тріскою лягло поміж трісок,
      заплетене поміж осотом,
      затиснене,
      замащене болотом
      між інших, чуло -
      пискав голосок лелеки молодого.
      Пружив крила,
      міцнів і дужчав -
      вирій даленів...
      Складав юнець у вічність дні до днів
      благословенна вись його манила.
      Сухе зело уже й перегнило.
      Старе -
      відщепини нові замінять,
      і тільки зрідка
      сколихнуться тіні,
      того, що не почавшись відбуло...
      2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Мені б...
      Мені б реакцію мангусти,
      що тлумить прудко скорпіона.
      Аби не ширилося пусто*
      гірке – доволі вже солоного.

      Мені би антилопи грацію,
      жагу і міць у виживанні.
      Замість чуттів сердечних – раціо,
      імунітет до лінчування.

      Мені би воркотати кішкою,
      на суєту ліниво мружачись.
      Мені би зникнути… на трішки хоч -
      Дарма… собою бути дужа лиш.

      *пусто - намарне, даремно

      2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Через прірву шалених літ
      Ми дивились одна на одну...
      Через прірву шалених літ,
      через відстані даль холодну
      визирали свій юний світ...
      Очі в очі... Ті самі очі -
      ледь помітним серпанком сум.
      Ніжне личко, ще геть дівоче
      вже захмарене плином дум.
      Тихий голос. Звикаю знову -
      поза часом він став чужим...
      Ловить вухо неквапну мову,
      око - рухи, а поза тим
      серце стислось - уже сумує...
      Як то живо крокує час!
      Та журитися не пасує,
      що не стало колишніх нас...
      2013р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. У цей радісний-сумний день…
      А ти, сестричко, знала?
      Ні, не знала,
      як я до Тебе в гості прилітав...
      Як душечка моя легкою стала -
      ти спала...
      а я сон Твій колихав.

      Я вдома був нарешті через роки.
      Я захотів весільної почуть...
      Твоє мої серденько чуло кроки,
      і мозок чув тривоги каламуть.

      Було весілля. Виросли онуки...
      Ти плакала - моя душа цвіла.
      Онучка цілувала Твої руки -
      сьогодні під вінець вона ішла.

      І грали так музики... Файно грали!
      І вальс до серця щему додавав...
      Ти знала, сестро?
      Ти цього не знала...
      Я з Вами був.
      І поруч там стояв...

      2013р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Вишивала долю доні ненька
      Заполоч влягалася рівненько -
      хрестики в рядочки полотном,
      як стелила доні долю ненька
      вишитим весільним рушником.
      Заплітала ув узор молитви
      і благала Господа одне:
      хай любов'ю, радістю налите
      сіє дітям щастя осяйне.
      У троянди клала їм сльозину,
      щоб росою теплою була
      у тривожну й радісну хвилину,
      ніжністю торкаючись чола.
      Голуба з голубкою благала
      затуляти крилами від бід,
      щоб неправди і незгоди жало
      не торкнуло їх сімейний світ.
      Гапутвала літери - "на щастя"
      і "на долю" - дай же, Боже,їм
      щоб з любові щирого причастя
      заряснів дитячим сміхом дім.
      Серединку чистою лишила -
      чистою стелись, життєва путь,
      хай же вдосталь з вічної криниці
      двоє їх кохання зачерпнуть.

      Вишивала долю доні ненька.

      2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Мовчить мій Бог
      Мовчить мій Бог у серця глибині...
      Мовчить, не озивається до мене.
      Не повзають мурахи по спині,
      не котиться сльоза, а повні вени
      несуть німотний крові колобіг.
      Клубки думок спустошення спиває...
      Гіркі знання гостями на поріг -
      Звідкіль ви є: із пекла чи із раю?..
      О... родить доля біди від добра!
      Даремно Янгол роздирає крила
      у порятунку душ - лиха мара
      немилістю глухою полонила...
      Мовчить мій Бог... А серця перестук
      відлунює тупим напасно болем.
      І ллється гріх із милості до рук,
      і сіється жура життєвим полем.

      2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Коли ти там...
      Коли ти там...
      чи те тебе тривожить,
      що тут твій зайшло_чужокровний "брат"
      із матір'ю твоєю чужоложить
      А сутенером - свій... Нужденний кат,
      захланною продажністю багатий
      і заздрістю до тебе - ти не з ним -
      йому не вперше тілом торгувати,
      тобі не вперше сливіти сліпим,
      глухим і щирим рідно_землелюбом,
      що вміє ідентичність берегти
      із тим далеким, що поволі губим,
      випалюючи рідності мости,
      коли усе святе перетворили
      на грошолюбно_корисний бедлам...
      Вернутися чи знайдеш в собі сили,
      коли ти там?..

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Сльозову ношу в собі криницю
      Сльозову ношу в собі криницю
      повноводну - гай, не видно дна...
      Поверх неї вистелена криця.
      Замкнена і... ключника нема.

      Він мов привид навісно блукає,
      відмикає кришку потайну
      вибірково, (як ворота раю
      праведним) мені - лише, як сну,

      мов причинна, з ночі визираю,
      в душу туга змієм заповза -
      вибухне і солоно стікає
      у неволі плекана сльоза,

      ллється так жагуче і неспинно,
      розумом не випита до дна...
      В чім моя незгладжена провина
      що до волі їй гірка ціна?..

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Безвимірне
      Безвимірна брехня
      без краю, дна і страху?
      Безвимірні діла
      у безгомінні зла?
      Стобурчиться стерня
      на бездоріжжі шляху -
      безвартісні слова
      без крихточки тепла...

      Присохла свіжа кров
      у цівочках до правди...
      Невчуті молитви -
      у хмарах грозових.
      Від пари підошов
      брудної гри назавжди
      залишаться сліди
      у стосах вікових.

      І долями недоль
      доповнять кари чашу,
      і болями стечуть
      незмінно у віки.
      За щедрістю сваволь
      не чутно "Отченашу"...
      Не губиться лиш суть
      кармічної ріки.

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Вітаємо Лесеньку Геник
      Тендітні квіти хвилями до ніг
      на луг весняний щедро постелились...
      Що то за Мавка, із яких доріг,
      звідкіль узялась розкажіть на милість?
      То ніжна Леся щиро осяйна
      у тім вінку, що зоряні серпанки
      плели у снах, як марила Весна,
      щоб увінчати Лелю на світанку.

      То хай же Доля пестує чоло,
      а ласка Божа віщою зорею
      невтомно світить, щоб життя було
      огорнуте і виплекане нею!

      З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЛЕСЕНЬКО!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Їй личить
      Їй личить ніжність, втишена хода,
      ласкавий погляд і сумирна вдача,
      розмова тиха, мов жива вода,
      і очі, що сміються, а не плачуть.

      Їй личать необтяжені думки
      і відданість, і трепетна жертовність,
      опірна міць тендітної руки
      і стримано-тактовна маломовність...

      Їй личить все, що личить іншим теж,
      та правда ця для дійсності - минуле:
      обмеженнями власних стертих меж
      її сумління хижо розіпнули...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Зима прощається
      Зима прощається і дмухає сердито
      студеним вітром, білим помелом
      розгойдуючи віхоли. Укрито
      усе снігами, ніби полотном
      сліпучо-білим. Сипле, сипле, сипле...
      Здається - краю білому нема.
      У душу туга тулиться налипло
      на кожен пагін раннього тепла,
      і гасить, і застуджує дрібноту,
      що тягнеться і пнеться до весни,
      намащуючи дьогтем спраглі соти
      медів і сонця... Душенько, засни -
      шепоче розум, корячись негоді.
      Але вона мугикає пісні,
      бо під снігами на самому споді,
      давно уже відкрилася весні.

      2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Постукала
      Постукала. У відповідь - ні звуку...
      Окрикнула - озвалася луна.
      До милості протягувала руку -
      у пригорщі вливалася вина.
      Дрібним насінням падала у долі.
      Зрадливо роздобріла глухота
      сонливо колисалася поволі,
      намащувала скупістю вуста,
      заціплювала серце очманіле...

      А Янгол плакав зорями у сни
      за тим добром, що в душах відболіло
      чи й може вмерло, Боже, борони...
      Постукала. Озвалась тільки тиша.

      2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Інколи
      Я інколи не хочу говорити.
      Міліє дух чи губляться слова...
      Душа й тоді лишається відкрита,
      застуджена, завітрена, слаба,
      розгублена і сповнена розпуки
      нагої правди.
      Правда - сущий гріх...
      Напасть нудженна, посестра розлуки,
      самотня тінь чужого між своїх,
      ненависна і жадана захланно.
      Безжальний кат, гидка смоктальна твань...

      Я інколи не смію говорити -
      міліє дух від висліпаних знань...


      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Це кохання...
      Це кохання між двох -
      диво_танго сполоханих тіней.
      Ніби бризки вогню
      у розплавленім воску свічок...
      Це кохання терпке,
      наче моря схвильована піна,
      що у танці жаги
      напува невтолимий пісок.

      Це кохання між двох…
      Це кохання – і солод, і мука.
      Це найтонша струна
      у таємних глибинах єства.
      Чиста музика сфер,
      що вібрує напруженим звуком.
      І плетіння світів
      невагома двінка тятива.

      Це кохання, як хміль
      медом сонця по вінця налитий.
      І спекотне, як ніч,
      що зриває шалену грозу.
      Наче буйність садів
      межи зваби невинного цвіту.
      Наворожена мить,
      що сльозою стікає в росу...

      2013



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Зворотній бік
      О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
      ламає світ печальна мить
      утрати раю*

      Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
      Хіба вони в душі живуть
      знаменням Бога?..

      Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
      Та скільки слів, що сіють лжу,
      рече лукавий...

      Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку.
      Зворотній бік, зворотній світ
      у кожнім лику...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Були б...
      Були б народом, та_не
      судьба -
      нам здавна стелить ложе
      ганьба.
      Лягаєм з нею спати,
      встаєм.
      Хотіли б воювати -
      не йдем.
      Плекаєм зради пристрасть,
      хули...
      Аби ж на добре бистрі
      були..

      Слова порожні сієм
      у світ.
      А кара спіє, спіє
      мов хліб.
      Її ми наїмося
      й поснем.
      Жили рабами досі -
      й умрем?..

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. У цих снігах
      У цих снігах закутана печаль...

      Вона до мене стиха промовляє,

      мов дрібно розпорошений кришталь,

      журливий дзвін на стежечці до раю.

      Чи болем цим до нього перейду,

      чи погублю той рай у серця лоні?..

      Біліє сум у місячнім саду

      і памороззю сиплеться на скроні.


      2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Йорданське
      Зимовий вечір,
      сніжна заметіль,

      а за вікном
      у глибині хатини

      світéлко свічки
      ледь колише тінь

      прикляклої
      до молитов родини.

      Свят- вечір...
      Нині живиться душа

      набутком Духу
      у святому слові,

      тріпоче серце,
      мов дрібне пташа -

      родинній щиро
      тішиться розмові.

      І любо знати -
      стелить прийшлий рік

      стежину добру
      тим благословінням,

      що ув очах рідні
      являє лик

      Господній день
      Йорданським омовінням.

      2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Привітання!
      Ось рік Новий, і час і днина,
      тож хай наповнює серця
      любов і радість, щастям лине
      із краю в край, і до Творця
      молитвою і щирим словом,
      подячним подихом зітхань
      у кроці впевненім, здоровім
      до звершень щирих сподівань!

      2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Знов
      Знов легкоступом близиться Різдво.
      Поза плече сплива чергова віха...
      А тиха радість сповнює єство -
      дитинства дивна осяйна утіха,
      коли прозоро дихає кришталь
      у цих сніжинах біломармурових,
      накинувши туману сизу шаль
      поверх пахучих гілок смерекових.
      Коли рипить насніжено мороз
      у такті кроків піснею дзвінкою,
      немов отой музика-віртуоз,
      що ноти виколісує рукою
      з глибин душі на диво слухачам...
      І вже колядка голос озиває,
      до світу лине білим лелечам,
      у храмі серця Господа вітає.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Я не там і не та.
      Я не там і не та.
      Вже доволі із мене блюзнірства.
      Між піску, колючок
      не росте соковита трава.
      Я дрібна і слаба,
      розум часто паде в марновірство...
      Сію, сію цей біль -
      у глуху порожнечу слова.

      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Торба часу
      Складаю день до дня у торбу часу
      (вона дірява, ніби решето),
      а дні щезають, губляться одразу
      десь там, де їх не знайде вже ніхто...
      Натомість звідкись знову проростає
      насіння днини ніжно-молоде,
      що теплим торком сонячного плаю
      сонливу душу будить. І веде
      в нові простори, ще не пережиті,
      в нові труди, утіхи і жалі,
      у неповторні і знайомі миті
      того життя, що хлібом на столі,
      і вишиттям орнаменту на грудях,
      святими образáми на стіні,
      і шелестом вітрів, що спеку студять,
      і звуком, що вібрує у струні
      як щемним зойком розтинає тишу...
      Дощем, що колисанкою у сні,
      у візерунках, що натхенно пише
      зима морозним пензлем по вікні.
      І лине так розмірено і плинно -
      пряде буття нетлінне полотно,
      де згодом у переказах билинно
      із вічністю сплететься ув одно.

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Твори Любов
      Хіба вмиратимемо двічі? Тільки раз.
      То нащо душу мучити страхами,
      зливати у ефір потоки фраз
      і жадібно ловити їх вухами
      про катастрофи, про армаґедон
      кончину скору людства і планети
      і версій висувати зо мільйон
      жахні натхненно сіючи сюжети?
      Чи, може, так смакуючи жахи
      врятуємось, наснажимось любов'ю,
      позбавимось безмірної пихи
      сліпого себелюбства і злослов'я?
      Букет яких чуттів шлемо Творцю,
      вирощуємо що з глибин сердечних?!
      Ми віримо небесному Отцю
      чи бавимось у ігри небезпечні
      зі злом що в нас бруньками метастаз?

      Твори Любов - вмирати тільки раз!

      2012



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Добігло коло
      Дерева будуть
      голі до весни
      беззахисні...
      Чи так лише здається?
      Добігло коло
      до початку...
      Сни
      уже природі
      сповивають серце -
      нехай поспить...
      Як вистелять сніги
      покровом білим
      цілорічну втому,
      душа спочине,
      сповниться снаги
      і, мов лелека,
      вернеться додому
      дитяча втіха
      краплями дощу,
      і задзюркоче
      талою водою,
      уп'ється
      вишнецвітом досхочу
      і мрією
      весняно-молодою.

      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Не бійся
      Не бійся говорити про любов…
      Не бійся правди, що життям напита.
      І серед білобарви хоругов
      не бійся дрібку кольору пролити.
      То все наука… Не усякий хист
      дається легко рівно без натуги,
      ба навіть вітер обриває лист
      лише, як люта викрешеться хуга.
      І навіть річка добру перегать
      ламає тільки, як натужить води.
      А рани серцю зовсім не болять,
      як серед сонця згубиться негода…
      Не бійся навіть чорних кольорів,
      вони не здатні світле погубити,
      і що б там розум серцю не велів -
      відважся душу щирістю налити.

      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Не личить
      Я – жінка. А Ви – чоловік…
      Не личить Вам, ой, як не личить
      ховати від мене обличчя,
      а в стуленім склепі повік
      дві цятки зіниць винуватих,
      що зрадити можуть умить…
      Відвагу свою розбудіть,
      помпезні вдягаючи лати...
      Хіба не доволі їй спати,
      чи в неї до сну ненасить,
      бо Ви й не чували про неї,
      а гордим геройським трофеєм
      бравада пуста лопотить?
      Я щира. А Ви… Словоблуд…
      Даруйте, та Ви тільки блазень.
      Второпала це не одразу -
      на світі доволі іуд…

      2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Іще чекаю
      Іще чекаю...
      Дива з-поміж див.
      Ось-ось торкнеться і стече сльозою
      пухка сніжина, що Господь творив
      і філігранно вибавив Рукою
      у крихті досконалу чистоту,
      красу і міру миті в піднебессі.
      Іще чекаю...
      Вірою росту
      в дитячу казку…
      Ось уже воскресне,
      як тільки Янгол зі свого крила
      розсипле зимно-кришталеву тишу
      під сяйвом срібла місячного тла,
      і давній трепет серця розколише…

      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Розшарпаність
      Розшарпаність нині модна…
      Розхристаний модний блиск.
      Нестримна жага голодна
      на вкотре «останній писк».
      До стадності спрага, пива
      чи «енерджі» - стильне «лайф»...
      І видив… А в чому ж диво,
      якщо не ловити кайф ?
      Я нині почула фразу
      із юних хлопчачих вуст:
      «Надія вмирає не зразу –
      остання...» - і сміху хруст
      холодний і неприємний,
      немов розчавили щось…
      То Слово німе, даремне,
      що болем гірким зайшлось,
      упало під ноги світу
      і скорчилось від потуг...

      Народжувалися діти -
      зростали у волоцюг…

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Він просто старий...
      Доживеш до старості...
      Може доживеш...
      Крізь колючі зарості
      до життєвих меж
      душечка натомлена
      дійде підтюпцем,
      змучена, надломлена
      із сумним лицем...
      Гаснутимуть свічечки
      ув очах без сну -
      дві солоні річечки
      скроплять ту весну,
      де буяла молодість
      і цвіли сади,
      де у діжах солоду
      грілися меди
      тіла молодечого,
      юний серця хміль...
      Захід твого вечора
      не тривожив біль -
      все тоді здавалося
      вічністю тривким,
      зморшки не торкалися
      юної руки...
      - Де ж ті весни згинули,
      у яких літах?..
      Скрушно самотиною
      зойкне сивий птах...

      2012



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Чомусь одна

      Душа твоя відкрита всім вітрам,
      дощам і грозам, сніжениці лютій,
      побіч чужих порогів, хвірток, брам
      чомусь самотня в людності розпутті...

      Чомусь одна, заплакана сумна -
      о де ж той промінь теплий ясний сонця?..
      Чия ж у тім непрохана вина,
      що він забув всміхнутись у віконце...

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Роль
      Роль зіграна твоя, змирись,
      пора вже на задвірки…
      Усе минається колись,
      і це - не перша гілка…
      Було дитинство, юність, мрій
      невидані сувої...
      Минулося… Лиш криє біль
      нещадно з головою…
      Наснився смерч. Дітей своїх
      до серденька тулила…
      На ранок зринуло – змирись,
      опертися не сила…
      Такий Закон, і не твоя
      на волю Божу влада.
      Лиш у смиренних молитвах
      тепер твоя розрада…

      2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Прощальне соло теплого дощу...
      Осінній грім… Яка то благодать

      ці теплі краплі у раптовій зливі...

      Так дзвінко по калюжах лопотять,

      а я їм усміхаюся щасливо

      немов дитина, мов давно колись

      у люлі серця щастя колихаю,

      а погляд лине у захмарну вись,

      звідкіль сльозини небо виливає.

      Прощальне соло теплого дощу...

      Сюїта серця у стрімких акордах…

      За літом ностальгію полощу

      у цих небесних благодатних водах,

      що краплями-сльозами на щоці

      і на калюжі в бульбашці грайливій,

      тремтливою росою на руці,

      в цій осені задумливо-мінливій…

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Осіння злива
      Осіння злива, грім і блискавиці,
      і тарабанять краплями по склу
      нитки води з небесної криниці,
      сплітаючи струмкову бистрину.
      Шалений дощ... Сумна осіння пісня
      намоклим листям падає до ніг,
      а туга в серці тисне, тисне, тисне,
      як душу нерозкаянную гріх.
      Оця гроза - останній подих літа,
      воно ще раз вернулося на мить -
      і вже в прощання келишку надпитім
      розлука зосеніло жебонить...
      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. О світе мій...
      Цей світ догори вже дриґом!
      О Боже, який се світ...
      Шалена нестримна дзиґа
      на піку марнотних літ,
      у верші сліпого часу,
      на схилі довіри дням...
      Не цмулити б цю відразу -
      убити в душі ягня!
      Не мучитись, не любити,
      не пити жалю напій,
      нещасний нужденний світе!..
      О світе, коханий мій...

      2012р



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. У осінньому Львові дощ
      У осінньому Львові дощ,
      Парасольок парад строкатий,
      І бруківочний глянець площ
      На відлуння ходи багатий.
      Десь між звуками кроків тих
      Заблудились мої у часі
      Між будівель оцих старих,
      У краплин затяжному вальсі…
      Ллє у душу тепло камін
      Попід древнім склепінням вежі,
      А на фресках старезних стін
      Відблиск свіч, ніби блиск пожежі.
      У горнятку парує чай,
      Пара душ зігріває словом…
      І якщо на землі є рай,
      Нині він у дощі над Львовом.

      2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Вона
      Вона не любить стиглу гучність слів,
      тони лукаві і манірні ролі.
      Бадьорі марші верх чужих голів,
      поклони примхам не своєї волі.

      Вона не терпить масності думок
      і потічкíв словесного єлею.
      Коли гидливо тиснуть на курок,
      стріляючи зі зброї привілею.

      Байдужий їй солодкий дифірамб,
      порожній флірт і роль чужа позірна...
      Від того носить незгладимий штамп -
      Холодна, наче лід, високомірна*.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Білим привидом
      Білим привидом наполохано
      Зазирнула у очі смерть,
      Відсахнулася - та ж не прохана!..
      Розлетілося шкереберть...

      Розтяглися секунди хвилинами,
      Кров спинила інертний біг -
      Скільки так от миттєво гинули,
      перетнувши життя поріг?..

      Зашуміло.... Зайшлося стуками
      буйство серця, чуття ріка,
      сколихнулась вібрацій звуками
      павутина життя тремка...

      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Як соняху до сонця…
      У досконалості
      нема межі…
      До неї ген далеко,
      як соняху до сонця…
      На порі
      дрібне насіння,
      кинуте у спеку
      у лоно ґрунту…
      Ясне угорі
      високе небо,
      нидіє тривога -
      сіяч не спить
      чатує на момент
      посіву сходів…
      Тільки, воля Бога -
      послати дощ
      чи випалити вщент…

      2012



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Густим туманом розтопилась ніч
      Густим туманом розтопилась ніч
      і гусне осінь у серпневім ранку...
      Зійшла душа із шальок протиріч
      і всілася на втишеному ґанку.

      Загострені до відчаю чуття
      усеньку ніч бороли снів утому,
      будили нерозумне маяття,
      тривогу безпідставну незникому…

      Чому ж вона сполохана така?
      То ж тільки вкотре проминає літо.
      То тільки сум біліший молока
      у тім серпанку ранішнім розлитий…

      2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    92. Так айстро-чорнобривцево в саду
      Так айстро-чорнобривцево в саду
      гойдає дні свої останні літо...
      І все у ньому чинно, до ладу,
      і неба просинь, сонечко і вітер,
      що лагідно, мов дотиком руки
      дбайливої торкається волосся,
      цілунком пустотливим до щоки.
      І ми, мов діти, днем погожим, босі,
      усміхнені і радісно-хмільні
      колишемось на гойдалці благенькій.
      Вбираєм пахощі погідно-осяйні
      і щирий усміх лагідної неньки,
      і мірне "жу" бджолиної рідні,
      що поряд нас снує собі невтомно.
      І лине день до сну...
      В наступні дні
      так швидко,
      так нестримно,
      карколомно...

      2012р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Як прикро
      Як прикро піддаватись почуттям,
      що кличуть на відвертість самозгубну,
      щоб потім опинитись між сміттям,
      вродивши сю дитину позашлюбну -
      Довіру... Се безпомічне байстря,
      що буде йти і доленьку шукати
      в лукавства, вклякле, мов до вівтаря
      просити милості, а ні, то страти...
      Аби не мучитись від болю і зневаг,
      що наче рій осиний пообсіли,
      допоки не зотліє в сивий прах,
      відкинута любов, і віра, й сила...

      2012р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Bсього лише
      Я хотіла би бути тихою,
      геть без норову і покірною,
      заглядаючи в очі лихові,
      стати долі зрадливій вірною.
      Я воліла би буть безмовною,
      із умінням схиляти голову...
      Під важким тягарем - невтомною,
      і взірцем у смиренні кволому.
      Я хотіла б не мати розуму,
      ні чуття, ані думки власної,
      щоб не сивіти в довгих роздумах
      і сльозою свічі не гаснути.
      Я хотіла б уміти плакати,
      щоб серцями черстві пом"якшали,
      щоби темні душевні закути
      у живім співчутті інакшали.
      Я хотіла би зошит списаний
      розпочати новою сторінкою...
      Із людськю душею і рисами
      зостаюся всього лише жінкою.

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Відродження
      ...Погоріли в душі квітом буйні поля,
      сум вселенський лавиною суне.
      Попіл, чад ,почорніла земля...

      Ран сердечних обвуглені руни
      заяснять серед зір попід згарищем тим,
      дивним сяєвом заполовіє -
      се паломник Любові іде, пілігрим,
      подорожній від храму Надії.


      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Розітну словесами небо (ПЕРЕКЛАД)
      Розітну словесами небо,
      П"яним присмерком спів проллю,
      як в утомі бреду до тебе,
      тиха смерте, що на краю.

      Не холонь в моїх жилах, пісне,
      Змістом мозок своїм печи,
      Пий, гуляй, смерті в очі смійся,
      Ступні босі - підстав плече.

      Відречуся печалі ситої,
      Розірву сей гріховний круг,
      покінчу із тобою - квити ми.
      Я нового життя пастух.

      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Цикута
      Щирість спрагла
      хильнула отрути.
      Показова
      любові цикута…
      Душу точить
      хробак божевілля.
      Павутина –
      липке рукоділля…
      Межи солоду слів -
      гіркотиння.
      Жертву смокче жаске
      баговиння.


      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Ця тиша...
      Ця тиша між нами
      така красномовно-палка...
      Теплом розімлілим
      свідомість колисану ніжить,
      і хлюпає в серці
      по-давньому гостро і свіжо,
      у просторі часу
      вразливістю слова крихка...

      Ця тиша між нами
      дорожча за музику слів...
      О, як же це гарно -
      уміти мовчання читати,
      що тане у серці
      зі смаком солодкої вати
      і ніжно заводить
      у солод замріяних снів...

      2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Жаба
      Рахують гроші... Зіткані з образ,
      із заздрості і незнання сліпого
      прокльонами настелюють дорогу,
      укусами гірких щипливих фраз,
      у злості, у немилості глухій,
      у власній "кривді" викупавши совість
      ревниві стражі не своїх гріхів...
      Закономірність, а чи випадковість
      ментальність ця? Вкраїнський наш народ
      вкраїнську жабу буде колисати,
      і поки Україна, син і мати,
      жбурляти камінь у чужий город...

      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ПРЕЗЕНТАЦІЯ
      Дорогі мої ПееМівці!
      Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
      яка відбудеться 14 липня 2012 року о 13.00 в місті Івано-Франківську
      в приміщенні обласної газети «Галичина»
      (вул. Січових Стрільців, 25, конференцзал, І поверх)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Зрадженій душі...
      До тебе той, що зрадив необачно
      іще вернути може, ти прости...
      Не квапся випалити ті мости,
      котрі єднали вас, хоч серцю лячно,
      що серед літа замело снігами,
      а серед ночі лине плач тривожний -
      була надія - нині звук порожній,
      болото замість квітів під ногами...

      Болото висохне, як тільки день сяйне,
      осипаний тепла жарким промінням,
      і знов у серці паростком зійде
      непереборне, ніжне, молоде
      Любові вічної укохане насіння.

      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Нові рядки
      Як важко нові слова
      в мозаїку світу класти,
      де сотні, мільйони фраз
      мережать щодня ефір,
      будують крихкі мости,
      твердинно-вагомий настил
      на крила тендітних душ,
      що прагнуть торкатись зір.

      У муках нові рядки,
      народжуються із серця,
      що знову народять біль
      щемлять десь глухим чуттям,
      бо рветься у ньому щось,
      так гірко-натужно рветься,
      і плаче у ньому день
      сирітно малим дитям..

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Приречена...
      Приречена...
      Вродилася такою,
      як кожна друга,
      кожна, як одна
      помічена безжальною судьбою
      в полоні вільнім мудро-навісна...

      У тілі сім
      послушниця Закону,
      чужих життів
      впокорена раба.
      І нині, і вовіки, і до скону
      не стихне в ній даремна боротьба.

      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Приходимо у світ голими
      Приходимо у світ
      голими,
      Із душами як сніг
      чистими,
      Із вільною мов птах
      волею,
      а долями, як сон
      млистими.

      Блукаємо життям
      потемки,
      Від світла і добра
      сліпнемо,
      І кричимо у світ
      пошепки...
      З якого ж тіста нас
      ліплено?

      Якого роду ми
      племені,
      І хто у душі нам
      сажу дме?..
      Знекровлені, сліпі
      зведені,
      З бідою вінчані
      ув одне…

      Приходимо у світ
      чистими…

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Тулю до грудей
      Тулю до грудей, мій сину,
      Голівку твою пшеничну
      Так солодко в цю хвилину
      Так щемно і так незвично -
      Ти виріс, мій любий сину,
      Ти майже уже дорослий,
      За дниною лине днина,
      А серденько сльози росить
      Від радості і печалі…
      І птахом – молитва Богу -
      Стели йому, милий Боже,
      Щасливу життя дорогу.

      2012



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Надвоє
      Темний ангел
      затьмарює радість,
      Ангел світлий
      тамує печаль,
      Чорнокрилий
      гаптує лукавість,
      Білокрилий -
      Любові вуаль.

      Ангел світлий шепоче -
      Довірся...
      Темний ангел перечить -
      Не вір.
      Білий лагідно кличе -
      Не бійся...
      Чорний - страхом
      затулює зір.

      Боротьба поміж двох...
      І надвоє
      рветься щось із душі,
      аж до хмар...
      Вийду світлом
      із цього двобою,
      а чи тінню
      жахливих примар?..

      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Білим Янголом
      Муки тіла скінчились нині,
      Що смиренно несла роками,
      На небесній святій гостині
      Стріне душечка душу мами.

      Стріне душечка душу тата
      І родину спочилу в Бога,
      Що прийшли тебе зустрічати
      Із тяжкої скорбот дороги.

      Аж тепер уже відпочинеш
      На блаженства небес перині…
      Білим янголом в небо линеш -
      Твої муки скінчились нині.

      2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Загубилася
      Загубилася між вітрів,
      між стихій небезпеки жити...
      Запал юних років зотлів,
      спопелів стиглим жнивом ситий.

      Полонянка чужих світів,
      бранка волі комусь годити,
      у душевну тремку наготу
      запеленана, оповита.

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Не губімо людського
      Не вбиваймо в собі людського,
      в нас вже й так його мало-мало...
      відцурались живого Бога -
      під мамоною повклякали...

      У нахабства не має міри,
      а терпіння - "дурних" чеснота,
      від колись чистоти офіри
      радо пнемося у болото.

      Забуваємо хто ми, нащо,
      від життя беремо "багато",
      а як ні, то воно "пропаще" -
      жити слід - що не день, то свято!

      Тільки воском стікає мірно
      день за днем, крок за крок в нікуди
      і просте, і життя позірне...
      Не губімо людського, люди...

      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Душа
      Народжена бути променем,
      Нескореним і незломленим,
      Маленька і непомічена,
      В далеких світах засвічена,
      В далекі світи спрямована,
      Недолею невгамована,
      Сном-вісником застережена,
      У Божій руці збережена,
      Блукає в житті півпотемки,
      Навпомацки, сканер – дотики...

      2012



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Точка перетину
      У день весняний повний чистоти

      І свіжості прозорого повітря,

      Як сонце цілувало образИ,

      Гострила Доля ошаліле вістря

      Для молодого пагону життя…

      Дитинство усміхалося щасливо

      Ще несвідоме – ось серцебиття

      обірве мить шаленого пориву

      чужого поспіху перетином шляхів…

      І стане Час у Долі поспитати,

      чи міру випила покутою гріхів

      його осиротіла нині мати…


      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Половина душі
      Половина душі
      запорошена снігом ще мерзне,

      половина душі
      вже всміхається сонцю і квітам -

      вже недовго, ще трохи –
      земля свою душу отвéрзе

      і пригорне мою,
      аби ніжним теплом оповити.

      Я чекаю моменту,
      я прагну відчути цю злуку,

      я втомилась від криги
      та вірю, що скоро вже скресне...

      Я напружено слухаю
      перші пробудження звуки,

      підставляю обличчя
      під краплі дощів перехресних.

      Половинка душі
      запорошена снігом ще мерзне…

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Як змалювати біль душі?
      Як змалювати біль душі,
      хіба можливо?
      Та і кому потрібно це,
      кому важливо?..

      Я маму міцно обійму,
      а серце плаче -
      У часу виграти війну
      снаги чи стачить?

      Роки, мов сніжна заметіль,
      мов літня злива.
      Мов повінь стрімко через гать
      шумлять квапливо.

      З прийдешнім роком, ще одним,
      її вітаю.
      Роки, як сон, роки, як дим,
      пташина зграя...

      2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Нічого вічного...
      Нічого вічного
      під вічним небом -
      сама лиш Вічність

      і дивна вічності
      жива потреба...

      То символічність,
      чи вічна казка,
      чи сон із снив,
      що снить сновида?

      Чи спрага, голод
      голодним див?

      Де вдих і видих
      окроплять рясно
      дощі краплин -
      блаженні сльози...

      І вірність віри -
      Отець і Син...

      А ми в дорозі,
      бо подорожні,
      і дорогА
      сліпа стежина...

      А Вічність стелить
      серцям стезю
      одну-єдину...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Щастя
      Пів світу плаче, а пів світу скаче…
      Кожному доля власна, одначе -
      зирить на зорі хтось, гублячи втому,
      в блюдці калюжі, на стежці додому,
      інший, у небо піднявши зіниці,
      снить журавлем – не цінує синиці…
      Ходить по світу і щастя глядає –
      буде – не буде, а хто теє знає?..

      Всім у дитинстві сонця десниця
      пестить-голубить усміхнені лиця.
      Всім усміхаються трави і роси,
      кличуть поніжити ніженьки босі.
      Кожному щедро і щиро по вінця
      сипле дитинство казкові гостинці.
      Де ж воно потім щезає і тане
      щастя безхмарне,солодке, рум’яне…



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Думки - не вітер
      Думки не горять пустоцвітом.
      Думки - не вітер.
      Приносять плоди їх квіти...

      В словах між літер
      вібрує енергії коло -
      з добром, злобою?..

      Пронизує душу голу
      війна без бою
      у морі штормів словесних...

      На тихім плесі
      Любов із глибин Небесних
      відслужить месу,

      Розіллє дощем незримим
      дари щоденні
      на душі, у попіл сиві,
      благословенні.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Не полишає душу мука...
      Не полишає душу мука...
      А час виписує штрихи
      на серці, що карбує стуки,
      як лезом, крізь усі шляхи,

      якими йшла, іду, ітиму,
      допоки стелить доля їх -
      весна у літо, осінь в зиму,
      а там... в неораний обліг,

      де, може, проросту травою,
      убрана в чистую росу,
      не взявши й крихти за собою,
      із того, що тепер несу...


      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Мати
      Пухкенькі щічки,
      кирпатенький ніс,
      щербата усмішка
      беззубого дитинства,
      а очі - море сміху,
      жменька сліз
      в обіймах трепетних
      святого материнства.
      Одна душа на двох,
      іще одна...
      Безсоння ніч,
      і скибочка хлібини.
      Ще чаша радості
      не випита до дна
      і чаша смутку...
      димом невловимим
      випробувань над нею ореол
      завис незримо -
      шлях земний долати,
      поклавши жертву серця
      на престол
      любові жінки,
      що ім"я їй - Мати.

      2012



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Святвечір
      Білосніжним встелена обрусом
      до сердець Господняя стежина,
      з неба зірка до ясел з Ісусом
      на молитву скликала родину.

      Знову Він - усміхнена дитина,
      із любов"ю тягне рученята,
      в кожен дім, кожнісіньку родину,
      де готові цю любов прийняти.

      Пригорнися, серденько, до ясел,
      нині вони повні благодати!
      ...Стихли голоси, вогні погасли -
      лиш молитва, Син і Божа Мати.

      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Крило Любові
      Коли душа вжахнулася пітьми,
      що огортала нагло, ніби повінь -
      до Неба потягнулася крильми,
      вхопивши рятівний надії промінь.

      Бо хибила на битому шляху...
      Бо падала, збиваючи коліна...
      Бо стукала у мур, стіну глуху
      затвердлої і зимної руїни

      невірства... Чи не був то Долі знак,
      прозорий натяк, виснуваний снами?
      У днів стихії рятівний маяк
      душі заблудлій між життя штормами...

      Щоб в мить якусь торкнутися змогла
      крилом великої вселенської любові,
      припавши до надійного крила
      посланника Небес... із плоті й крові.

      2011-2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Вітаю з наступаючим Новим роком усіх мешканців ПМ!:)
      З наступаючим роком вітаю,
      хай збуваються мрії ясні,
      і вогнями у серці засяє
      та любов, що продовжує дні.
      Хай надії і радість дарує
      Вам родинного кола тепло,
      а ялинка красою чарує
      щоби суму між Вас не було.
      А були би Ви завжди веселі,
      щоб життя Вам продовжував сміх,
      Рік новий хай у Вашу оселю
      подарує добра повен міх!

      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Ой ти, зимо білая
      Ой ти, зимо білая,
      зимонько-лебідко,
      чом же в тебе, зимо-ненько,
      та із снігом рідко?
      Чом не сиплеш стежечку
      від хати й до хати,
      чом не кличеш морозенка
      шибки малювати?
      Ой ти, зимо-зимонько,
      ждана дітлахами,
      чом же водиш Миколая
      мокрими шляхами?
      Дала б йому саночки,
      коней білогривих,
      рум"янила б щічки білі
      діточок щасливих.
      Ой ти, зимо-сестронько,
      чом обходиш боком?
      Привітай же білосніжно
      з новим світлим роком.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Ампутація
      П.О.

      Ти зараз рубаєш не корені,
      а лиш утинаєш віття.
      Лікуєш новоутворення
      чи може благе безпліддя
      каліки неповноцінного,
      що марилося коханням,
      дурману роки незмінного,
      що випливло блазнюванням...

      Ця ампутація болісна
      без грама анестезії....
      Та, мабуть, страждання корисні
      без права на амнезію.
      Бо йде через них очищення
      і болем святе причастя
      із неминучим знищенням
      фальшивого справжнім щастям.

      2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Світку мій
      Світку мій,
      моя доленько,
      білий день –
      чорне горенько,
      лютий дим
      огортає вись -
      сивим попелом
      хижа ненависть…
      Лепом клеїться,
      пори стулює,
      білим Ангелам
      шлях замулює,
      студить серденько
      слова солодом,
      душу сковує
      диким холодом
      незахищену…
      зло намножене,
      напророчене,
      наворожене…

      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Молитва
      Віднови мене, Боже, благаю...
      І нехай я прозрію Тобою,
      серед хижо-голодної зграї,
      що зоветься сліпою юрбою
      хай відкриються очі широко,
      і напружено слухають вуха
      плин живого життєвого соку
      у артеріях сильного духу.
      Не дозволь же боятися більше...
      У студених лещатах морозу
      хай любов гріє серце сильніше,
      очі зрошують щирості сльози.
      Віднови мене, милий мій Боже,
      на землі я не звідаю раю...
      Хай ця згуба мене не тривожить -
      Ти зі мною вовіки, я знаю.

      2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Ще листопад
      Я іще не зрослася з зимою,
      бо ще листопад
      і єдвабним дощем
      злото днів опадає
      на пошерхлу траву,
      а думки невпопад,
      а душа - резонанс до зими...
      Вимерзає,
      вичахає із серця тепло.
      Зимно, тоскно і зле...
      Де ти, радосте? Ох,
      як баришся зігріти...
      За вікном
      день вклонився імлі вечоровій,
      пливе
      в небуття
      димом сизим
      помежи березові віти.

      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Час
      Час - незалежний пан,
      мірно крізь нас протікає...
      Лікар сердечних ран,
      зрадник земного раю,
      це перехожий німий,
      і вартовий на чатах,
      лукавий спокусник-змій
      тим, хто не вміє чекати...
      Щастя дитячих літ,
      юності хміль солодкий,
      зрілості живопліт,
      старості сон короткий,
      правди тверда рука,
      пензель у божій правиці,
      сталість незмінно крихка,
      байдужа, безжальна криця,
      вічності моноліт,
      плавно текучий стан,
      рухомо-незрушний світ...
      Час - загадковий пан...

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Впилась
      Впилась отрутою, мов чистою водою.
      Яким невинним був оцей напій...
      Не віддавав ні сіллю, ані гіркотою,
      і запаху не мав... Той хитрий змій,
      котрий гострив своє для мене вбивче жало,
      не квапився, бо знав, що я прийду -
      до мене сею смертю вже вмирали,
      втруїв найпершу в райському саду...

      Така повільна смерть оця, на роки й роки...
      Отрута ж бо не губить вже за мить,
      від цього трунку - все життя стрімким потоком
      адреналін у венах стугонить
      і так по крапельці, по крихті висисає
      життєву силу, радість і любов,
      згасає все, лиш біль не вигасає
      а сіпає у серці знов і знов.



      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Явилось
      Явилось кохання світу -
      поповнився світ приблудою,
      нелюбим байстрям побитим
      огудою.
      Хвалилося щиро совісті
      здобутками і звитягами -
      звіряли свою вагомість
      вагами.
      І шальки тремтіли дрібно
      під силою від натуги,
      бо жодне було не гідне
      наруги.
      Сплелися тоді хвилясто
      над доленьки терезами,
      вмивала вона їх часто
      сльозами.
      І зовсім було несолодко,
      і сипався час отрутою
      недовго собі й не коротко -
      покутою.

      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. А ти не плач
      А ти не плач, і не гадай про щастя,
      спини думки, як в домі всі поснуть,
      заломлені у відчаї зап'ястя
      не вичистять із мозку каламуть...

      Душі метання спокій не прикличе,
      з насіння страху зродить тільки страх,
      лише утома вицвілим обличчям
      січе штрихи у сірих кольорах.

      Спини думки. Дозволь постати тиші.
      Їх розведи на різні полюси,
      повиснувши між них... і, може, вищі
      тоді досягнуть серця голоси...

      2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Втома
      Шкаралупки поїджених днів
      нагромадила гіркою втома,
      безпритульна, без власного дому
      зазирає вже навіть до снів...
      Гризуном тишу ночі січе,
      шарудить там в надії поживи,
      ніч її оминає квапливо,
      прихиливши мене на плече.
      А на ранок із крапель дощу
      осінь настрій мені виплітає...
      Це минеться, усе бо минає... -
      я заплаканій їй шепочу.

      2011



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Дорога
      Дорога час нанизує...
      Під мірний шум коліс
      уява виколисує
      густий прадавній ліс...

      ..із під копит буланого
      вибризкує земля,
      а у сідлі коханого
      прапращурка моя.
      Коса - плетіння колосу,
      а м"ята - цвіт очей,
      дзвінке джерельце голосу,
      неквапний зміст речей,
      і личко квітне ружею,
      що кров із молоком...
      в обіймах сили мужньої,
      із любим козаком.
      Над головами юними
      небесна гладь ясна,
      в серцях вібрує струнами
      прадавняя весна...

      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. На обрусі
      На обрусі золотобагрянім,
      між дарів від осені рясних,
      билось літа серце полум"яне
      у обіймах сонечка тісних.

      Я до нього душу пригортала,
      увібравши трепетне тепло
      променів, що сонячне кресало
      сипало на вичахле зело.

      Та мінором ноти оповиті
      вітер серед листу вигравав,
      розлітались струн сріблясті ниті
      і губились між пожухлих трав.

      Зажурилось серце - завтра зранку
      Осінь, вбрана в сукню чарівну,
      вистелить на землю витинанку
      в паморозь одзоблену рясну.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Мій Янголе
      Мій Янголе, як довго я жила,
      не думаючи про твою присутність...
      Чи то згоріла впевненість дотла,
      чи ти, мов дзеркало, відображаєш сутність?

      Мій Янголе, серед життя пригод
      так важко йти, коли не знаєш броду,
      занурюючись у глибини вод,
      здобувши біль, як вищу нагороду…

      Мій Янголе, чи ти мене ведеш,
      а чи виштовхуєш лише на вірну стежку,
      як між чужих гублюсь, а їх – без меж…
      Гаптують повсякчас життя мережку.

      Мій Янголе, вже осінь, далебі,
      вона й до серця раз по раз ступає...
      Скажи мені, чи тужиться й тобі,
      коли пташина відлітає зграя?



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. У центрі серця
      А стелиться чомусь не завжди м'яко,
      не завжди спиться солодко чомусь...
      І застигає туга в серці вклякло -
      Я винна щось собі, а чи комусь?

      Перебираю пам'ять по зернині,
      рахую кількість безпричинних зрад*,
      чи то мені лише здається нині -
      причин нема... Вернутися б назад

      переписати долю, поміняти.
      М'якеньке ложе вимостити їй,
      де б не було журби, зітхань, утрати
      себе в собі... Змінити хід подій...

      Та серця раптом озоветься голос -
      Від себе не тікай, це - ти. Це - ти!
      Зерно життя складається у колос,
      а в центрі серця - сплетені світи.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Про...
      Нескорена, нездолана, невбита,

      притлумлена, понівечена вщерть,

      розхристана, просвічена, як сито

      прозора і примарна ніби смерть.

      Така ж, як смерть холодна й невблаганна,

      нечаста гостя , зайда серед зайд,

      сліпа й кульгава, бідна, безталанна,

      життя гравцями загнана в офсайд.

      Тобі немає місця в лоні долі -

      людської правди вирвана струна...

      Без тебе світ - що прісний хліб, то солі

      на рани сип, щоб виїла вона

      для тебе місце у німому серці,

      у воду сип, що у очах бринить...

      Ретельно замуровані бо дверці

      в тюрму душі, де янгол божий спить...

      Збуди його, тобі бо ймення - совість,

      бо ти його скалічене крило,

      допоки править серцем випадковість -

      до того часу балом править зло.

      2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    137. Життя - то гра?
      Життя - театр?
      Життя - то гра?
      Та годі...
      Яка там забавка...
      Чи бавимось до сліз?
      Чикрижимо із себе
      в данність моді
      напівпаяців
      з душами навскіс…
      Життя - азарт?
      Життя - то електричка?
      Хто не промчить -
      ще загодя програв?
      Життя - рефлекс,
      то вже затята звичка
      буденних фраз,
      невироблених справ…

      У ній любов,
      шаленим тільки блудом
      вдаряє в серце -
      п'яна?
      Тверезить!
      Злоби сліди стирає
      і огуди,
      і музикою
      у серцях дзвенить.
      Рікою теплою
      вливається у вени
      і топить лід
      завмерлого чуття,
      заблудлу душу
      поверта зі сцени
      в реальність дій
      реального життя.

      2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Різне...
      Зради бувають різні,
      зради бувають щодня,
      міленьке брехні насіння -
      груба жаска стерня.

      Сльози бувають різні,
      сльози бувають щодня,
      лиш би не дуже пізні,
      тільки б не судного дня...

      Щастя для кожного різне,
      щастя приходить щодня,
      було би воно наскрізне,
      цілить же - навмання.

      Правда буває різна,
      жаль, не для всіх одна,
      править за нею тризну
      доля людська, чудна.

      2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Опустилася осінь
      Опустилася осінь на землю,
      вляглася туманом,
      так нечутно ступила удосвіта,
      спав іще світ...
      Прокидалися трави неквапом -
      спізнився цей ранок,
      як шукав нитку-промінь,
      загублений сонечка слід.

      Пахло вогко і дивно,
      то дихала осінь несміло,
      прохолоду лила,
      на зелені дерева, траву...
      Розчинялося літо прозоро у ній
      і на біло
      фарбувало туману
      розлогу широку канву.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Прощай
      Громом прощалось літо,
      дощем…
      небо - діряве сито…
      і щем
      в серці тремтів слізливо -
      прощай…
      Серце, осіннє диво
      стрічай.

      2011



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Зона комфорту*
      Сумуєте за привидами щастя?
      Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
      Нічого, попри гіркоту причастя
      Господь нам понад силу не дає.
      Нічого, що б собі не заслужили...
      Не плачмо на свою недолю злу
      Бо завжди мали й досі маєм сили
      Розвіяти із вітром ту золу,
      що аж смердить від згарища любові,
      котру прогнали з душ уже давно,
      бо не людьми - амебами готові
      упасти ниць - в самісіньке багно.
      Багато душ запродано бо чорту
      за ласий шмат байдужості в руці.
      Рятуємося "зоною комфорту"...
      Глухонімі, впокорені сліпці.


      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    142. Сходинки
      Була юність
      і світ видавався яскраво-красивим,
      І життя вистилалось тоді килимами до ніг,
      Кожен крок, кожен сон, кожен подих був стигло-звабливим -
      перше диво, цілунок, кохання і холоду сніг…

      Була зрілість
      і час видавався нестримно-квапливим,
      Крокувала вже доля поораним полем життя...
      А зажура на скроні туманом влягалася сивим,
      Та всміхалося серце ще дням, що вели в майбуття.

      Була старість
      і світ видавався непевним і дивним,
      І втікав кудись час, покидаючи схилений стан...
      Усміхалося сонце очима малої дитини,
      Проводжало минуле, що тануло ніби туман…

      Була мудрість
      від віку і років цілком незалежна
      як світилась у юних, й відсутня в старечих очах,
      що глибока, як море, безкрая, як небо безмежне
      струменіла в серцях, де любові вогонь не зачах.
      2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Розкажи мені, серце
      Розкажи мені, серце, про долю,
      про надії і віру у щастя,
      про ті віщі незвідані ролі
      в неминучім життєвім причасті.

      Розкажи мені, серце, про святість,
      про відродження в щирому слові,
      про печалі земні і про радість,
      про не випиту чашу любові.

      Розкажи мені, серце, про вірність,
      про страхи, що послаблюють віру,
      про розлуку і прощення зрілість,
      як непевність зростає в довіру.

      =======
      Прихиливши натомлені душі,
      як осяде на землю смеркання,
      хай тривоги спокою не рушать -
      серця два шепотять про кохання.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. У ночі - тернові очі
      У ночі - тернові очі,
      і присмак терпкий терновий,
      і місяця блиск пророчий,
      химерний і загадковий.

      У ночі прозорий подих,
      і тіней хитросплетіння,
      туман понад тихі води,
      і зоряне мерехтіння.

      У ночі дбайливі руки -
      майстерно гаптує тишу
      мільйонами дивних звуків,
      що сни на вітрах колише,

      дзвенить, струменить пісочком
      у ранок, що вже зродила
      красуня-тернові очка -
      ця ніч, що згортає крила.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    145. * * *
      Я є, чи мене нема?
      Це тіло - сама оболонка,
      душа в нім прозора, німа
      і рветься, бо дуже тонко...

      Латати не маю сил -
      усохлося десь натхнення,
      як зичила іншим крил,
      лишивши собі смирення.

      Тепер і його нема,
      і розпач у злість вростає -
      варила собі сама
      напій полину... Ковтаю.

      То ліки... бо ще жива
      і питиму їх до смерти,
      в цій чаші не видно дна -
      життя потребує жертви.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Я прощалася з морем

      Я прийшла попрощатися з морем –я завтра вже їду,
      теплі хвилі цілують бурхливою піною тіло -
      віддаюся в обійми розніжено і розімліло…
      а воно забирає відбиток прощального сліду...
      -----
      Я прощалася з морем а море прощалось зі мною,
      дарувало останній вогкий і солоний свій подих,
      я всією душею вбирала його прохолоду
      Щоб відбити в ній спомин – усе, що візьму за собою.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Липень
      Липневим медом ніжаться вуста,
      липневим сонцем розімліло літо,
      і буйна зелень, травами густа,
      ховає поміж себе вітер.

      Вчорашня спека, випита до дна,
      ясним світанком наливає дзбанок,
      безмежна синь небесного рядна
      вдяга хмарин біліючий серпанок.

      Розплавлене повітря мерехтить,
      пливе понад зігрітою землею,
      здається ніби застигає мить
      увитою лінивою змією

      і сонно кліпає на час в спекотний день,
      розлігшись на його принаднім лоні,
      чекаючи води з небесних жмень,
      підставивши жаркі свої долоні.

      2011



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Літнє
      Згортає сонце своє проміння,
      дурманить пахощами трава,
      музúки-коники сюркотінням
      гойдають вечір серед тепла
      п'янкого літа, що пестить душу,
      збирає кошик солодких снів
      аби зігрітись, як стане скрушно
      серед негоди студених днів...

      Розсипле сонце своє проміння,
      як згаснуть зорі увисоті,
      зустрінь же, серце, благоговінням
      день, що дарує Господь мені.

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Життя є не зовсім те
      В житті все не зовсім так…
      Життя - то не зовсім те,
      Ціною чому мідяк -
      Не має ціни святе…
      Не має ціни любов,
      А все ж продають за гріш…
      В огонь підкидають дров
      Згоріла аби скоріш.
      Довірі нема ціни,
      Вбивають її за так,
      Не миру бо, а війни
      Лукавство є вірний знак…
      Здоров'ю нема ціни,
      Немає ціни словам -
      Ненависті, зла сини
      Шуліками тут і там…
      Уколи буденних фраз…
      Розпука немає дна?..
      На порох трухлявіє час
      І скніє душа сумна…

      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Душі моєї половина
      Я люблю тебе, моє кохання,
      Ти - моя надія і тривога,
      Ти - мій гріх і святості пізнання,
      Ти - моє життя і віра в Бога.

      Ти - мій день і ночі тиха пристань,
      Радість серця і сумне зітхання,
      Щирості сльоза прозора, чиста,
      Шепіт вітру на вустах зізнання.

      Ти - мій світ, моя шалена мрія,
      Ти - моя заслуга і провина,
      Ти – це я у дзеркалі надії,
      Ти - душі моєї половина.


      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Гроза
      П'яним дощем
      лопотіло у вікна літо,
      свіжо трава запахла,
      змивши із себе пил,
      небо світило, неначе
      діряве сито –
      сонцю ховатись в ньому
      не вистачало сил.
      Грім гуркотів далеко
      і лаяв зливу,
      пристрасть між них кипіла
      стрілами білих вогнів
      я усміхалася літу,
      чомусь щаслива,
      громам, блискавицям, дощу,
      поміж спеки днів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Пам'ять?
      ...все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
      і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
      і живі відчуття, ті, що правили нам за основу,
      розміняли, продали, пропили, піддали злослов'ю.

      Якось звично усе і буденно, мабуть, від повторень -
      нудить згодом уже навіть від найсолодшого меду...
      стерти на-ніц усі відчуття у млинку обговорень
      і розвіяти з вітром слова вже пусті... попереду

      все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...

      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Що то сталось серцю?
      Що то сталось серцю,
      як заграв музи́ка?
      Що з очима стало?.. -
      Вкрила пелена...
      Де взялася туга,
      та така велика,
      мов глибока річка,
      що не має дна...

      Що то сталось серцю,
      може, в ньому рана,
      чи у ньому скалка
      болісно саднить,
      що літа минають,
      юність полум'яна
      канула у Лету
      за одну лиш мить?..

      Що то сталось серцю,
      як заграв музика?..
      Озирнулась, ніби
      вчора я була,
      а сьогодні доня, -
      юна, сонцелика,
      як весняна квітка
      ніжно розцвіла.

      2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Плата наперед
      Платити за рахунками – чеснота.
      І добре, як людина її має,
      бо до добра звикати – не робота.
      А позатим, нерідко так буває,

      лишається воно непоціноване…
      та і, яка за те бо нагорода,
      як платиш подарунком за дароване?
      Обов»язок лише… А, може, мода

      чи звичка? Дуже здавна повелося…
      по всіх усюдах «дай-за- дай» панує…
      Лиш дарма сонце промінь шле колоссю,
      колосся в хлібі нам життя дарує,

      вода задарма потамує спрагу,
      і порятує дерево у спеку,
      відновить сон здоров»я і наснагу,
      гніздо на хаті виліпить лелека

      на щастя, ластівка під стріхою,
      а в полі жайвір щиро заспіває,
      звеличить небо… І від того втіхою
      наллється серце повно, аж до краю…

      В благословенні отакі хвилини
      плати вперед тому, хто потребує
      і не шукай для щедрості причини...
      Плати вперед… воно того вартує.

      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Спогад дитинства
      Між тепла і літа,
      як солодко спала,
      ніченька ласкаво
      сон мій колихала,

      що його сплітали
      мерехтінням зорі
      прядивом тендітним,
      ніжно і прозоро.

      ...Розбудила тиша
      лагідно, як мати:
      "Уставай, дитино,
      сонечко стрічати".

      Нічка відступала,
      ранком засіріло,
      обізвалась пташка
      сонно і несміло...

      Як здіймалось сонце
      із-за рогу хати -
      босими ногами
      бігла зустрічати.

      Босими ногами,
      юною росою...
      Вперше милувалась
      дивною красою.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    156. Продовження експерименту (пародії+)
      Пожбурив Герасим Му-Му
      за корму... Не нюхати їй більше квіти...
      Ох важко мені уявити
      Му-Мою себе... Не збагну -
      Ну чому я це маю робити?!
      Шкодую, шкодую Му-Му
      І заздрю Патарі Бачії -
      вдалось їй! А я ж бо не вмію
      пірнати так довго....
      Ось перша спроба, і друга спроба...
      Я також, ніби, творча особа -
      як хочу творю, а як ні - витворяю!
      Ось навіть Му-Мою себе уявляю...
      Агов, гей, народ!
      Хто не встиг, всі за мною!
      Шикуємось в чергу услід за Му-Мою!
      Ой, ні! Що я мелю? Не треба! Му-Му
      давно вже Герасим жбурнув за корму.
      А нам ще життю радіти
      і нюхати, нюхати квіти!

      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. У закутках серця
      Заховалася щирість
      глибоко у закутках серця -
      подолала її нелюбов у нерівнім бою...
      Я боєць чи глядач
      серед цього безладного герцю?
      Прохачем у недолі за долею в черзі стою...

      Як в примарному сні
      проминають ошукані мрії...
      Я не плачу, вже ні, бо не топиться жаль у сльозах
      Тільки серце щемить
      в неминучій холодній завії
      серед літа й тепла, безнадією випитих днях.

      Заховалася щирість
      у закутки серця глибоко,
      як сполохана птаха , мисливцями загнаний звір
      Може вийде колись
      через очі бурхливим потоком...
      А допоки, у серці щемить і туманить мій зір.

      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Від любові за крок
      Від любові за крок
      простягнути лиш руку...
      віддати
      їй себе до останку -
      із нею так легко іти...
      Між холодних зірок
      десь написана доля
      страждати
      і палити хиткі
      уцілілі довіри мости...

      Час такий нестійкий...
      ось піском витікає
      крізь пальці
      а душа, наче вітер,
      все місця собі не знайде...
      І так часто з-під вій
      капле дощ і стікає
      між п'яльця
      де судьби полотно
      вигаптовує стомлено день...

      2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    159. Давай сховаємось удвох...
      Давай сховаємось удвох від всього світу
      поміж пахучими весняними ночами...
      Як облітатимуть сади вишневим цвітом
      густа завіса спуститься дощами.

      У шиби вікон зашепоче нам ласкаво
      про зорі, що вінчали нас коханням,
      і небокраю нами стрінуті заграви,
      народжені у променях світання.

      Полинемо у незабутні наші ночі,
      коли душа захопленням тремтіла,
      а долю піснею нам соловей пророчив,
      якої ми торкалися несміло.

      Давай загубимось удвох від всього світу,
      у пахощах бузку і матіоли,
      і будуть ніжністю серця палкі горіти,
      щоб наші почуття не охололи.

      2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    160. Театр
      Уламки фраз
      і друзки слів
      калічать пам'ять
      мов гостра бритва,
      у вервиці
      із низки днів
      чимало втрат -
      триває битва.

      А на кону
      чужа душа,
      чужої долі
      сторінка чиста.
      Юрба в ній пише
      своє ім'я
      свої гріхи -
      і вже барвиста...

      Театр ляльок...
      Нещира гра
      розчарувала
      і затяглася,
      серед ролей
      є і моя
      епізодична -
      я у запасі...

      Десь у архівах
      є головна.
      Чи надто грала
      її успішно?
      Перекувала
      акторку роль
      з святої -
      в грішну...

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Взиваю до Тебе
      Взиваю до Тебе, розп'ята всесвітня Любове,
      молюся до Тебе і ласки у Неба прошу,
      єством до Єства, а душею до вічного Слова,
      горнусь до надій і хреста, що у серці ношу...

      Ти знаєш думки, і сумління, і випиту муку,
      і долю мою, бо за неї умер на хресті,
      я стражду з Тобою й без Тебе... візьми мою руку
      в долоні Твої, покалічені мною, святі...

      Боюся згубитись, як стане несила терпіти,
      любов'ю змаліти в щоденній мирській суєті,
      де вірити маю, як вірити вміють лиш діти,
      де маю любити, як вмієш любити лиш Ти...

      2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Земля жива
      Земля жива -
      не руш її, не руш...
      На ній мільярди і мільярди душ
      свій тимчасовий прихисток знайшли
      о, любий Боже, мудрості пошли
      усім живучим...

      Земля жива -
      ось дихання її
      у кожному світаючому дні,
      пташинім співі, шелесті вітрів
      у пахощах п”янких її садів,
      в цвітінні квітів.

      Земля жива -
      енергія життя
      мережиться через усе буття,
      дарунком кожному її краса,
      Творця благословіння і яса,
      і милість Божа.

      Земля жива,
      вона таки жива!
      Це диво, що народжує дива,
      старенька, сива, тиха і свята
      колиска всього людства золота -
      не смій тривожить...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Укради мене
      Укради мене в глухої ночі,
      Серце прагне твого порятунку...
      Хай душа захоплено тріпоче,
      Як застигне час у поцілунку.

      Пещена коханими вустами,
      Попливу назустріч ласки хвилям,
      Міріади ніжностей між нами
      вічність розіллє легким зусиллям.

      Серця два одним зіллються стуком,
      Осягнувши єдності основу,
      І розчинять в собі інші звуки...
      І пожнуть любов. І зродять знову.

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    164. Покута чи дар?..
      Болю мій, друже вірний, коли ти відпустиш,
      чей же мало тих днів відгуло в небуття?..

      Годі мабуть уже позбирати докупи
      клапті згадок усіх, ні хвилин каяття
      за принесений смуток і прийнятий біль,
      за зрадливу сльозу, що стікала квапливо,
      за незґрабні потуги потрафити в ціль
      на розпутті життя, між сум'яття розливом.

      Він не йде, не зникає, він завжди на чатах,
      колихає мої неспокійні тривоги...
      Де шукати рятунку від пам'яті-ката,
      що вертає на ту нескінченну дорогу
      де на кожну хвилину лягає тягар
      многотонних думок, що рояться невтомно...

      Господи, не збагну, це покута чи дар -
      пульсувати , як серце, ритмічно, судомно?..


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    165. Проводи у життя
      Любе, миле моє дитя,
      Я дарую тобі весь світ,
      кольорові життя сади,
      що для тебе теплом зоріють.

      Я - колиска всього буття
      і любов - Мій тобі заповіт,
      не лякайся, сміливо йди,
      Мої руки тебе зігріють.

      2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Вкотре
      Не останнє коло, не останнє...
      Чаша ще не випита до дна,
      Ще до сходу сонця, до світання
      шабашем наситимось сповна.

      Ще нап'ємось гіркоти дурману,
      пошепки шпиняючи судьбу
      вічно злу і вічно мертво-п'яну -
      віддану на посміх і ганьбу.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Заздрість
      Забобонна
      гнітюча
      липка
      безборонна
      затьмарена злобою заздрість
      ковтає невинну радість.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Пустка
      А що є серце без любові? - Пустка...
      Холодна неосвітлена рівнина
      Самотня, зледеніла, як крижина,
      Чи вицвіла і посіріла хустка...

      Там виє вітер сумно і натужно,
      гуляє болю перекотиполе,
      відлунням туги — де ти, де ти, доле? -
      озветься стогін чи зітхання скрушно.

      І хто ж засипав ту святу криницю,
      що живодайним хлюпала промінням,
      здоровим зріла кОханим насінням,
      чей не лишилося його бодай дещиці?

      О, бідне серце, не зрікайся мрії,
      пощо шукати в смерті порятунку,
      коли живеш і ще крокуєш лунко,
      а поруч крила вірної надії.

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Життя химерний біг…
      Рік за роком йду вперед незмінно,
      озираюсь — тане кроку слід,
      залягають пам'яттю нетлінно
      спогади яскраві, мов болід.

      А життя — воно мете снігами,
      струменить весняним потічком,
      пахне поля стиглими хлібами,
      яблуками, свіжим молоком...

      І не стачить сили всього світу,
      стишити оцей химерний біг...
      зіткані в роки короткі миті
      килимами стеляться до ніг.


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Спомин про
      Ми з тобою вдвох,
      наче промені -
      сонцем зіткані,
      днем натомлені.

      Днем натомлені,
      розігрітими
      диво барвами -
      чудо-квітами.

      Чудо-квітами,
      бджіл оселями,
      намальовані
      паралелями.

      Паралелями
      та між буйних трав,
      та у зелен-снах,
      там де вітер спав.

      Там де вітер спав
      колисаночки
      жайвір розливав
      з рання-ранечку.

      З рання-ранечку
      та й до присмерку
      допивали хміль
      літа присмаку.

      2011



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    171. Ліліт чи Єва?
      Дві жінки, два світи, дві суті,
      у сховищі одної плоті,
      дві долі на однім розпутті...
      Чи знаєш - хто ти?

      Вогонь і лід, служниця й пані,
      м'яка та водночас сталева,
      перлина в водах океану...
      Ліліт чи Єва?

      З праматері сплелось в єдине
      розділене щось неподільне,
      що птахою до неба лине -
      душа є вільна.


      2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Паросток життя
      помислом
      подихом
      порухом
      світ постав

      ніжністю
      ласкою
      вірою
      виростав

      ниткою
      прядивом
      плетивом
      почуття

      цяткою
      зіркою
      сяєвом
      майбуття

      маревом
      краплями
      росами
      знов і знов

      зéрнятком
      паростком
      пуп'янком
      у любов



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Зачарована
      Зачарована
      твоїм поглядом,
      твоїм подихом,
      терпких вуст смаком,
      розчиняюся
      у хмільних думках,
      у твоїх руках,
      під твоїм крилом.

      Заворожено
      зупинився час,
      вистиг день, погас,
      тиша, аж дзвенить,
      колисковою
      тільки серця стук
      тільки легіт рук,
      в цю блаженну мить.

      2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Повертайтесь
      Де наш дім?
      Чиїх батька та матері діти?
      Розгубились по світу,
      як краплі у морі води...
      Сном земля, по якій
      вперше вчились ходити,
      дивним сном ті пісні,
      що колись колискові були.

      Сном та стежка,
      що слалась аж ген від порогу
      цілувала шовкову
      ноженят запашну білизну,
      із якої рушали
      в далеку дорогу,
      пам'ятати клялись
      рідну неньку - свою сторону.

      Юність сном,
      і кохання, і перші цілунки.
      Цвіт весни чарівний
      і духмяних садів аромат...
      А у матері серденько
      б'ється так лунко -
      жде своїх ластів'ят:
      “Повертайтесь, кохані, назад.”

      2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Я не така
      Я не така, як ви гадали, не така.
      Стороння вашим збоченим смакам,
      незрозуміла вам, хіба що... дивакам

      таким, як я, із дивними думками,
      поняттями, сухих очей сльозами,
      із щастям, подарованим не вами,

      що ніжно в схроні серця бережу,
      окресливши круг себе ту межу,
      поза яку вам зась.

      2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Доля
      Маківкою в полі
      розквітала доля.

      Полум'яним цвітом
      линула до світу.

      Сонечком налита
      обіймала жито.

      Скроплена росою
      вабила красою.

      Дивним ароматом
      розсипала свято.

      Купана зорею
      квітла над землею.

      Серед буйства квітів
      проминало літо.

      А посеред поля
      в'яла тихо доля...

      2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Привіт, вусатий!
      Привіт, вусатий!
      Очка - намистини,
      вологий ніс торкається руки,
      і шовковиста біла кожушина
      клубком пухнастим треться до щоки.
      Цей теплий м"ячик , розімліле диво
      ліниво “місить тісто” , мружить зір,
      згортається в калачик воркотливо,
      мій лагідний хижак,
      мій ніжний звір.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Різдвяне
      Зірка з неба хвостом багряним
      сипала мед в долоні,
      сріблом різдвяним сяяли грані,
      упавши снігам на скроні.

      Сиві вуса мороз стовбурчив,
      стукав у кожні двері,
      холодом хухав у вікна жовті -
      час до Святої вечері.

      Малий Ісусик кожную душу
      тулить собі на груди.
      Христос родився! Радуйся земле!
      Радуйся Божий люде!



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Ще один рік
      За вікном засинає місто,
      згасли вже новорічні вогні,
      кольорове гірлянд намисто
      губить блиск у новому дні.

      Рік старий розчинився, наче,
      став прозорим вчорашнім сном,
      згас бо промінь його гарячий
      у бокалі з сухим вином.

      Загубився у стосах часу...
      П'є хвилини свої новий,
      розсипа кришталеві стрази
      поміж пасма несмілих мрій.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    180. На дні
      І, як воно отам, на дні самім?..
      Чи привела туди свобідна воля,
      чи мачухою злою власна Доля
      зробила вулицю тобі за рідний дім?

      ...Чи це волає біль в очах твоїх,
      чи лютий гнів у них шипить змією?
      Не стала вулиця тобі сім"єю...
      А хто не там - невільно прийме гріх

      подавши милостиню, а чи ні гроша,
      гидливо відвернувшися від тебе...
      І тисне тягарем високе Небо,
      і мучиться в неспокої душа...


      28.12.10



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Розчиняюсь в тобі
      Розчиняюсь в тобі, як уперше...
      Зима...
      Білий сніг, білий день, твої руки і
      очі...
      В почуттях знов і знов зізнаюся
      сама -
      серце серцю кохання так щиро
      пророчить.

      Загублюся в тобі, лиш душа
      в унісон
      із твоїм почуттям дослухається
      щастя,
      вільним птахом летить і нема
      перепон
      до твоєї душі, як святого
      причастя.

      Проросту у любов, і не згасне
      вона,
      зачерпну від тепла, що життям
      мироточить,
      розчинившись у тобі, як вперше...
      Зима...
      Білий сніг, білий день, твої руки і
      очі.


      2010



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Вірити, радіти, жити
      Навіщо в страхах тонути,
      у темряві знемагати,
      вдягати на душу пута,
      садити її за ґрати?

      Чому не радіти днині,
      що випита до останку,
      не тішитись з того дива,
      що лине новим світанком?

      Чому не всміхатись сонцю
      чи краплі дощу прозорій,
      і Янголу-охоронцю,
      що сипле у ноги зорі?

      Чи вірити їм не можеш,
      бо серце до них байдуже?
      Плюндруєш, ногами топчеш,
      і... бачиш лише калюжі.

      ...Минулого не вернути -
      майбутнього не вгадати.
      Не дай же собі втонути.
      Глянь - світлого так багато!..


      2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Перший крок у зиму
      Снігом під ногами
      перший крок у зиму...
      Подихом колючого повітря
      срібно-сизе мливо,
      мов завіса диму,
      осідає інеєм на віття.

      Кроками м'якими
      стелиться стежина,
      І сліди зникають між слідами...
      Гріє голі ніжки
      пір'ячком пташина
      між морозно-білими гілками.

      Перший крок у зиму...
      Вдих на повні груди
      дива кришталевого світанку,
      де розквітле небо
      ще гойдає човник
      місяця в прозорому серпанку.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Бережи його, Боже
      Як ступив за поріг -
      ніж у душу...
      Мій живий оберіг...
      Не порушу
      плину тиші вночі
      я словами,
      серце тільки ячить
      молитвами.
      Янгол хай у путі
      допоможе,
      милуй і бережи
      його, Боже.

      2010



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. А він стояв, закоханий у осінь...
      А він у Осінь закохався сонцелику,
      у злото кіс її, туман сумних очей
      у вдачу непросту, і трохи дику,
      тендітний трем оголених плечей.
      “Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,
      до серця пригорнись, ти геть тремтиш...”
      “О, легіню, - сказала тихо Осінь, -
      залиш мене - себе занапастиш...
      Мене кохати, то кохати тугу,
      то приректи себе на вічний сум -
      сьогодні я така, а завтра — друга...
      Розтану наче дим, як вітру шум.
      Проллюсь дощем у почуття гарячі -
      схолонеш ти, і серце розіб'єш...
      Ти п'єш кохання, а воно незряче,
      доп'єш до дна — отрути відіп'єш...
      Бо зникну я, мов сонце поміж хмари,
      як паморозь із трав у день ясний,
      не я тобі, мій легіню, до пари,
      забудь мене, журавоньку сумний.
      Я змушена піти... тебе покину -
      Срібноволоса дівчина-зима,
      сестра моя, прийде мені на зміну...
      Укриє кригою тебе вона...

      А він стояв, закоханий у осінь,
      очима пив сумні її вуста,
      бажав зігріти ніжки її босі...
      “О, Осінь сонцелика, золота...”



      2010



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Кольорово
      Кольорово,
      ще кольорово
      сонце в осінь
      проміння ллє.
      Пустотливо
      і загадково
      вітер вітами
      виграє.

      Мелодійно,
      не безнадійно
      пісня в серці
      звучить моїм -
      молитовно,
      благоговійно
      тиха радість
      росте у нім.

      Божевільно
      жагуче, сильно
      ще вирує
      в душі любов
      безумовно
      і нероздільно,
      як основа
      усіх основ.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    187. День, що знов настав...
      В таку погоду можна тільки пити
      солоних сліз цілющу простоту.
      І день, що знов настав, благословити, -
      дощем укрив душевну наготу...

      Забрав у неї біль, розвіяв вітром,
      згубив його, як губить падолист.
      Із серця струн видобуває світло,
      немов з бандури звуки бандурист.

      Любовно вичакловуючи пісню,
      що лине до небес, у далечінь,
      дрібним дощем вмиває осінь пізню,
      змиваючи журби холодну тінь.

      В таку погоду можна тільки пити
      цілющих сліз солону чистоту.
      І кожен день новий благословити,
      хвилину кожну, долю непросту...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    188. П'ю життя
      Павутиною,
      диво-дниною,
      осінь в даль
      проводжає
      туманом-хустиною
      днів печаль.

      Все розписано...
      Сум вколисано -
      хай поспить.
      Суть приховано,
      віру даровано
      в кращу мить.

      Кожним порухом,
      кожним подихом
      п'ю життя -
      тане день і рік,
      а за ним, і во вік,
      каяття...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Доле моя
      Доле моя, купана в любистку,
      зоре моя, згублена в світах,
      звідки в тебе полиновий присмак,
      що гірчить золою на вустах,

      що піском у очі серед поля,
      де ромашки буйні, через край,
      де гуляє вітром бранка-воля
      де убраний в паморозь розмай,

      чом до мене ти така зрадлива,
      в кухоль з медом частку дьогтю ллєш?
      Там де вчора я була щаслива,
      нині чорне згарище пожеж...

      Доле моя, гіркото безмовна,
      дай же причаститися вином,
      у якого міра щастя повна
      життєдайно-радісним теплом.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Байка
      Зійшлися судді,
      стали суд чинити,
      що носові отому присудити...

      Халява руки в боки
      та й у крики:
      Чи бачите, яке цабе велике,
      оцей Гапчіх?
      Мене, Халяву, та на сміх?
      Та де це видано?!
      Щоб пишну молодицю
      отак зневажити!
      Негайно у в”язницю!
      Негайно покарайте
      цього носа,
      аби не пхався
      до чужого проса!
      Щоб знав,
      що зась йому
      такую кралю
      немаючи поваги, ані жалю
      отак безчестити!

      Похнюпився Гапчіх:
      Я не навмисне, пані,
      зачекайте,
      вас ображати не хотів,
      сумління майте -
      не мої гріхи,
      що в мить,
      як вирвалось оте “апчхи”,
      ласкава пані,
      ви під лавою стояли...
      Чи місця іншого
      уже не мали?

      О, горе і ганьба!
      Чи хто б посмів
      іще отак знущатись?
      Ти, Гапчіху,
      геть знахабнів!
      Ви чули, людоньки?!

      Довкола зашуміли,
      перечити Халяві не посміли...
      Отож, порадившись,
      Гапчіха засудили,
      і винесли ухвалу про таке:

      Ув”язненням негайно покарати,
      укинувши нахабного за ґрати,
      із забороною довіку чхати!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Мокне листя на сірім асфальті
      Мокне листя на сірім асфальті,
      зимна сирість залазить під куртки,
      поза коміри, светри і пальта,
      з перехожими грає у жмурки.

      Під ногами сльота і болото -
      затягнулась негода осіння,
      як обридла платівка, достоту...
      Плед і кава - від неї спасіння.

      Плитка чорного в ніч шоколаду
      настрій здиблений вміло гамує...
      Дощ по склі барабанить ламбаду,
      мокрим пензлем узори малює.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Долі перст...
      Шкарубне біль,
      нанизаний на нитку
      намистом сліз,
      стискає горло,
      і німим відбитком
      в душі навскіс.

      Кривавить серце,
      тишить біг на кроки -
      зажди, спинись...
      Душа із Небом
      ділить свій неспокій -
      злетіла б ввись.

      Шепоче ангел,
      за плече торкає:
      - Це долі перст...
      Хто щиро вірить -
      той не знемагає
      нести свій хрест...


      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Егоїзм?
      А я чіпляюся за цей минущий світ,
      рву кігті за "своє", мов кішка дика,
      так ніби є в нім цінність превелика...

      А що в нім є мого? Неясний слід
      життя стежини...
      Хто ж у тому винен,
      що я собі намріяла сама,
      як, народившись, віру вспадкувала,
      що маю щось?
      І з тих часів - пропала...
      Життя моє, мов зіткане з тривог,
      боязні втрат... І бачить Бог,
      як душу біль пекучий обіймає,
      і рве, і сіпає, і кров"ю обмиває
      нещасне серце.
      Правда ж в тім -
      ніщо й ніколи не було твоїм,
      ніщо й ніхто нікому не належить...
      У кожного призначення своє,
      і треба вміти дякувати Богу
      за довгий шлях,
      чи незначну дорогу,
      що йдеш пліч-о-пліч з тими,
      хто й по розлуці
      в серці, наче стигми
      живою пам"яттю для тебе є...
      Зізнатись в цьому -
      справа нелегка.
      Прийняти - важче, важче у стократ,
      бо вперто серце не бажає втрат -
      а дорожить, і любить, і страждає...

      2010



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Вальс осені
      Золотокоса
      та кароока
      гуляла осінь
      червнонощока.

      Гуляла осінь,
      та у намисті,
      будила ранки
      росами чисті.

      Росами чисті
      ранки сріблисті
      слали доріжку
      багряним листям.

      Осінь нечутно,
      м'яко ступала,
      золотом-медом
      сад фарбувала.

      Там легінь-вітер
      вітами грався,
      в кралечку-осінь
      він закохався.

      Кружляло листя,
      з дерев опале
      осінь та вітер
      вальс танцювали...


      2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Пригорни мою душу
      Пригорни мою душу до серця.
      Бачиш? Змерзла від злої негоди...
      Зойком дикої пташки озветься,
      що в неволі шукає свободи.

      Пригорни мою душу до серця.
      Відігрій її в теплих долонях,
      як любові твоєї нап'ється,
      калататиме пульсом у скронях.

      Як веселий струмочок весною
      зануртує снагою джерельця,
      стане крига водою живою...
      Пригорни мою душу до серця.


      2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Легка печаль
      Птахи у вирій, і легка печаль
      торкає серце... Хто ж її не знає?..

      Вдягає осінь паморозь-вуаль
      пожовклим травам, щедро огортає
      багрянцем-злотом. Вітер, брат її,
      розхитує пониклі верховіття
      і сипле листом-медом до землі,
      що стелиться-складається в суцвіття
      із вишукано-стиглих ікебан,
      що панна Осінь вміло виплітає,
      вбирає ними свій тендітний стан,
      коралі калинові зодягає,
      і зазирає в дзеркало-ставок,
      питаючи у зимної водиці,
      чи личить їй намисто, поясок,
      що ниттю-павутиною сріблиться?
      Чи личить їй розплетена коса,
      що буйним рудо-мідним водоспадом
      спадає з пліч, і шпильками роса,
      точена холодом, перлинно-звабно сяє?
      Милується, бо це її пора...

      Пташиний вирій сумно відлітає,
      печаль хлюпоче хвилею, жура
      торкає серце... Хто ж її не знає?

      2010



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Я спатиму з відкритими очима
      Я спатиму з відкритими очима,
      вивчаючи зі стелі ту науку,
      як несучи зміюку за плечима,
      від болю жала не терпіти муку.

      Складну науку, як п'ючи отруту
      із рук свого усміхненого ката,
      відкрити серце на поругу люту
      і жити, бо не час іще вмирати.

      Всміхатися також... Сльоза зрадлива
      занадто цінний, щедрий подарунок,
      для тих хто їх чекає цілу зливу,
      вона для них, що Юдин поцілунок.

      Не дай, сльозо, же свідчення такого.
      Сховайся, сестро, стрінемось таємно,
      коли вклякатиму молитись Богу,
      а все довкола вкриє нічка темна.


      2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    198. У осені дивна вдача...
      У осені дивна вдача…
      Ця пані така вразлива,
      Так часто надривно плаче
      Нестримано і примхливо.
      Насуплено хмурить брови,
      Жбурляє вітрами в груди,
      І суму тяжкі окови
      Навішує всім і всюди…
      А інколи посміхнеться,
      Їй сонце тоді до пари,
      День щирим теплом наллється,
      А небо розгубить хмари.

      Немає чітких означень,
      Якого чекати дива –
      Всміхнеться, а чи заплаче
      ця пані… така зрадлива.


      2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    199. За нами місяць підглядав
      За нами місяць підглядав
      у шибу опівночі,
      і соромливо затуляв,
      ховав у хмарах очі.

      Кохання баглося йому
      солодкого напою,
      шаленства, пристрасті вогню,
      що ми пили з тобою.

      Мов барабана серця стук,
      мелодія кохання -
      сплетіння душ, сплетіння рук
      і тіл палке єднання.

      Під ангельський Амура спів
      кохання танцювало,
      а місяць щире срібло лив,
      і ночі було мало...

      2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Не треба слів
      Не треба слів,
      не хочу порятунку
      від болю ран
      тривожної душі...
      Малює спогад
      нечіткі малюнки
      схололих мрій,
      уплетених в вірші.

      Не треба слів,
      вони такі гарячі,
      що кожен їхній дотик
      аж пече,
      хай буде тиша,
      з нею ми поплачем,
      схилившись
      одна одній на плече.

      Не треба слів,
      хіба вони рятують?
      В цю мить вони
      безжалісні кати.
      Час не повернеш,
      уперед крокують
      німі хвилини,
      спалюють мости...

      Забудусь сном,
      пірну в його обійми,
      бо ген у вікнах
      ранок забілів,
      сон - добрий знахар,
      з серця скалку вийме,
      загоїть рани...
      Тсс...не треба слів...

      вересень 2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    201. І знову осінь...
      Колише вітер долю журавлину,

      Наспівує загублені пісні,
      І хилиться зажурено калина,
      убравши в осінь кетяги рясні.

      Колише вітер сум під зимним небом,

      Затулену негодою блакить,
      Сплітається з дощем і липне медом
      до шибок на вікні, шумить, шумить.

      Колише вітер думи невеселі...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Осіння мелодія вітру
      Відзвеніло вже літо піснями -
      десь між хмарами
      відкружляли вже зорі у вальсі
      любо, парами...
      Тай полúшило літо трави,
      бо минулась любов.
      Лиш зосталась вагітна осінь,
      ним покинута знов...

      Сиротою заплакала осінь
      сліз краплинами,
      що тремтіли росою на травах
      ой, невинними,
      Обернулася скрипкою осінь -
      Вітер, той скрипаль,
      перешіптував струни печалі
      сіяв дощик-жаль...

      Ошаліла від суму, у вітах
      ген заплуталась,
      у гаптовану золотом листя
      шаль закуталась...
      -----------------
      То осіння мелодія вітру
      чи наснилось мені?.. -
      Сірим ранком розсúпала осінь
      хмари сліз вдалині...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Загублюся у снах

      Догорає вже день,
      лине птахою ніч чорнокоса,
      тихим смутком озветься
      розбуджена болем струна,
      тінь гіркої сльози
      пурхне з вій і загубиться в росах,
      і поглине мій сум
      стоголоса нічна тишина.

      Я позичу в печалі
      дрібних кришталевих сльозин,
      попрошу у любові
      міцної прозорої нитки,
      а у радості - жменю
      джерельних дзвінких намистин,
      нанижу у коралі
      ці скромні нехитрі пожитки.

      А у неба позичу
      хмаринок пір'їни легкі,
      стану птахою я,
      а вони мені будуть за крила,
      заберу у політ
      сподівання невинно-крихкі,
      віднесу в зоресад
      те, що вірою ніжно зростила.

      Заколю собі в коси
      надію букетом перлин,
      замилуюся ними,
      вплітаючи стрічку серпанку,
      загорнуся в тендітний
      мережива зір палантин,
      загублюся у снах
      і блукатиму ними до ранку.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Цвіте акація
      Цвіте акація, і пухом тополиним
      у вікна червень теплий залітає,
      а понад ставом білий цвіт калини,
      і співи соловейкові у гаї.

      Солодко-терпким сюркотливим дивом
      царівна-ніч здіймає чорні крила,
      а понад нею, срібла зір відливом
      ген, човен-місяць знов напнув вітрила.

      Колише ніжно вітер сон тополі
      казки шепоче, бавить вербам коси,
      дрімають трави, похилившись долі,
      голублені і купані у росах.

      Коханій пісню палко і завзято
      між вітами витьохкує пташина,
      цвіте акація і дивним ароматом,
      немов туманом, стелиться долина.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    205. З яких джерел народжуються сльози?
      З яких джерел народжуються сльози,
      коли душа задухою страждає,
      з яких вітрів розгулюються грози,
      як думка напівлеті застигає?

      З яких глибин зростає біль пекучий,
      як серце висихає помарніле,
      чим ріже скроні дивний звук скрипучий,
      як сліпо гляне око збайдужіле?

      Де поспішає серце у тривозі,
      коли свідомість топить одкровення,
      звідкіль приходять сили у знемозі,
      як родиться із відчаю смирення?

      ----------------
      Лиш час крокує тихо, невагомо,
      що тулить до небес серця незрячі,
      і подихом таємним, невідомим,
      з очей стирає краплі сліз гарячі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Дощ
      Дощ
      грім
        крапель
            рясних
              злива
      ми
      в нім
        мокрі
            хмільні
              щасливі
      жар
      тіл
        душ
            дощовий
              студить
      шал
      свій
        дощ
            поміж нас
              губить.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Гроза
      Спіткнулась тиша об розлогий гуркіт грому,
      розтяли небо візерунки бискавиць -
      вертались води краплями дощу додому
      і цілували землю, впавши долілиць.

      Під зливою дощу тремтіло дрібно листя,
      пили вологу вдячно трави польові,
      а хмари рясно розсипали те намисто,
      що дарували щедро ночі майові.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    208. На спомин
      Не питай навіщо
      я ховаю душу,
      не питай чом очі
      зимні, наче лід,
      спокій твого серця
      марно не порушу,
      по собі залишу
      ледь помітний слід.

      Ледь помітний спомин
      в закамарках світу,
      що тобі дарує
      знову день новий,
      де багато сонця,
      де багато світла,
      де нове віконце
      до звабливих мрій.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    209. Я - не я
      Я - не я.
      Оболонка...
      І життя - не життя ...
      Міражі.
      Розум - пан,
      Крижана ополонка,
      Душ студений,
      для серця й душі...

      Я - не я.
      Павутина...
      Донька вітру,
      Німа сирота,
      Тінь, заблуда,
      що прагне родини...
      Вбрід по річці -
      немає моста.

      Вбрід у темінь.
      В глибини...
      Через морок -
      до центру буття,
      Через холод,
      колючі тернини...
      А допоки ще...
      Я - це не я.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Кавовий аромат
      Світло з'їдає тіні,
      знов мене будить нині
      кáвовий аромат.

      Я доторкнусь рукою
      звареної тобою
      чашки гірких принад.

      Сонно примружу очі -
      губи твої лоскочуть
      голе моє плече...

      Кава і поцілунок,
      ласки хмільний дарунок
      пристрастю потече.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Спіраль
      Весняна ніч -
      солодка ніч
      з тендітних і
      тремтливих пліч
      злітає шаль....

      не біль
      не стогін
      і не плач -

      вуаль
      із павутини почуття
      кришталь
      сльозинок радості в очах -
      грааль
      святий і грішний водночас
      єднає нас...

      Спіраль, виток
      і ще виток
      і вже до неба
      до зірок -
      єдиний крок...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Весна
      Прийшла весна в самій сорочці, боса,
      Пахучого чар-зілля принесла,
      і ворожила, розпустивши коси,
      аж поки у кохання проросла...

      Кохались трави у густих туманах,
      І мліла ніч у співах солов'я,
      І легінь-дощ хмільними почуттями
      шалів, і шал його пила земля.

      А вітер-шельма так запанібрата
      облесно обіймав гнучку вербу
      і поцілунками дурив завзято,
      немов любив лише її одну.

      Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
      запалювала вогники життя,
      Стояли дні теплом густим налиті,
      Кохання дні до самозабуття.

      24.03.10



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    213. Літній вечір
      Срібними краплинами
      зоре-намистинами
      озеро блищить.

      Клубів пари сивої,
      жаб'ячими співами
      очерет тремтить.

      Тінями розписані,
      вітром заколисані
      сутінки нічні.

      Місяцем підсвічені,
      пахощами вінчані
      трави росяні.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Гортаю спогади
      Гортаю спогади у книзі літ своїх,
      Стираю букви з гіркоти сторінок,
      Снагу черпаю із листків хмільних,
      щоб був солодким кожен мій починок...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Горить свіча
      Горить свіча,
      сльозиться віск,
      стікає.

      Стоїть Душа,
      гостей своїх
      вітає...

      Уже без сліз -
      у серці жаль
      розлито.

      Сухі вуста...
      злітає з них
      молитва.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Скрадався вечір тихою ходою
      Скрадався вечір тихою ходою,
      Зникали ним загублені сліди,
      А сонце, лігши спати за горою,
      Згортало жовті пасма бороди.

      Сплітались тіні у густім смерканні,
      Під голосне сюрчання стрибунців,
      Бриніли комарі на полюванні,
      У мандри вийшла пара їжаків...

      Тепло влягалось поміж трав росою,
      Дрімали днем натомлені пташки,
      Погідне літнє небо наді мною
      Запалювало вогники-зірки.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Поцілуй
      Поцілуй, приголуб, пригорни,
      Закружляй мене ніжністю вальсу,
      Пристрасть ночі в мені розбуди,
      Доторкнувшись губами до пальців...
      Захлинувшись шаленством твоїм,
      Від знемоги в обіймах розтану, -
      Розіллюся туманом густим,
      Солов'їною піснею стану.
      Серед зір, серед ночі - твоя,
      Засоромлена, тиха, невинна...
      Прошепочу кохане ім'я,
      І над обрієм пташкою злину.

      02.03.10



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    218. Не квапся*
      Не квапся, не біжи, не поспішай.
      Дорога у життя така далека...
      Ще трапляться у ній і дощ, і спека,
      і грім, і грози, пахощі й розмай...

      Не квапся, не біжи, не поспішай.
      Ще будуть радості, печалі і тривоги,
      стежки неходжені, поразки, перемоги,
      любов і сльози - віри не втрачай.

      Усе в житті з подякою приймай.
      Хай буде добрим щире твоє серце,
      а очі - ласки повнії озерця.
      Не квапся, не біжи, не поспішай...


      * Моїм дітям

      22.02.10



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    219. Кохання жорстоке? *
      Жорстокі люди,
      що допускають
      жорстокі миті...

      Кохання чисте,
      його шукають
      усі на світі.

      Кохання вабить,
      кохання гріє,
      серця голубить.

      Сліпа жорстокість
      з брехнею вкупі
      кохання губить.

      Жорстоке серце
      жорстоко прагне
      святе убити.

      Брехлива черствість
      не може в парі
      з коханням жити...

      * Виникло, як реакція на популярну думку про жорстокість кохання.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Спогади-примари
      Зібрала докупи
      Зі спогадів хмари,
      Почорніло небо,
      Запахло дощем,
      Минулого в гості
      зійшлися примари...
      Збудився в душі
      і у серденьку щем...

      Не гнатиму вас,
      Мої дивнії гості,
      Хай вже догорить,
      Спопеліє мій сум.
      Я вийду під дощ,
      І нехай з високості
      Святая вода
      Змиє залишки дум.

      19.02.10



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Лелієм докори сумні
      Як часто Небо ми картаєм,
      За всі невдачі, долю злу,
      Любов у душах спопеляєм,
      Ковтаючи гірку золу...
      За що? – шлемо Творцю питання
      Чому? – а відповідь - німа...
      І гинуть наші сподівання,
      І застилає світ пітьма…
      І хрест стає тяжким без міри,
      І в серці закипа злобА,
      І не стає у ньому віри,
      І не стає у нім тепла…

      Хіба ж не дав достатньо сили?
      Чи розуму, чи почуття,
      Щоби хреста свого носили,
      Котрий майструєм за життя?
      Думки, слова, ба, навіть вчинки
      собі обрали ми самі,
      А що гіркими є пожинки...
      Лелієм докори сумні.

      05.02.10



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Літня ніч
      Небо ясніє зорями,
      Сутінками прозорими
      стигне нічна імла.

      Місяця стигле яблуко
      променів срібну патоку
      в трави густі злива.

      Стану ногами босими
      в зілля умите росами,
      садом нічним пройдусь,

      Там де танцюють колами
      запахи матіолові, -
      в пахощах розчинюсь.

      01.02.10



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    223. Зустрілись очі
      Зустрілись очі,
      палкий вогонь
      пройняв до краю
      усеньке тіло -
      ударом струму
      дОтик долонь...
      Налите спрагою
      воно тремтіло.

      В шаленім танці
      зійшлись тіла -
      сплелись, мов змії,
      і ноги й руки,
      нас огортала
      нічна імла
      солодким медом
      п’янкої муки.

      Черпав світанок
      ранкову млу,
      прялись на трави
      нитки зорі...
      Ми, стрепенувшись,
      немов від сну,
      лише прощались
      о цій порі.

      21.01.10



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Мереживо душі
      Мереживо душі -
      тонке прозоре,
      Мереживо душі...

      Лиш знають зорі
      тремтливий звук
      сріблястих струн,
      мов легіт вітру
      щемний сум
      таємних мрій,
      надій, бажань,
      забутих прагнень,
      сподівань,
      політ між зір
      в простори ночі,
      в небесний вир,
      у сни пророчі...

      Мереживо душі
      згорну в сувої,
      Мереживо душі -
      блищить сльозою...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. В сльозу перетворилася душа
      В сльозу перетворилася душа,
      У горлі лунко серденько забилось,
      Зросила черствість світу у очах,
      Коли щокою стрімко прокотилась...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    226. ВЕСНА (іменники)
      Вечір
      Пара
      Вино
      Свіча

      Очі
      Погляд
      Подих
      Вуста

      Дотик
      Ніжність
      Блаженство
      Рай

      Нічка
      Зорі
      Весна
      Розмай

      27.01.10



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Я безмежно була щаслива
      Я безмежно була щаслива,
      В ті далекі-далекі дні,
      Коли юність була смілива,
      Коли серце було вразливе,
      Коли мрії були яснІ.

      Коли радість в душі співала
      соловейком в травневу ніч,
      Коли смутку-журби не знала,
      Коли дива в житті чекала,
      Коли гра вартувала свіч.

      Так, безмежно була щаслива.
      Я співала тоді пісні...
      Час минув, а від мого дива
      Залишилась зола... Квапливо
      пролітають за днями дні.

      Я щаслива, таки щаслива.
      Хоч уже й не безмежно, ні...
      Я уже не чекаю дива,
      Давні мрії, живі, звабливі
      Часом линуть до мене в сні...́



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    228. Колише зорі ніч
      Колише зорі ніч,
      Лиш ти, лиш я і тиша,
      Усе довкола нас,
      Забулось тихим сном,
      Сріблиться білий сніг,
      Зима морозом дише,
      Студений вітер стих -
      заснув десь під вікном...

      З тобою ми удвох,
      Вином горять бокали,
      Шовкову терпкість губ
      дарує щастя мить...
      Ми п'єм свою любов -
      вуста до вуст припали,
      бентежиться душа,
      бурлить шалено кров...

      Колише зорі ніч,
      Дрімає сонна тиша,
      Шепоче місяць сни,
      Гойдаючи серпом,
      Іскриться сріблом сніг
      Мороз по шибах пише,
      Ховаючи від зір
      Картину за вікном...

      30.12.2009



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    229. Картина
      Спізнавши забороненого плоду
      упала і піднялась водночас,
      Враз втратила і здобула свободу,
      Відкривши світ без масок і прикрас...

      І сльози капали від щастя і від болю,
      Як луснув навпіл мій колишній світ,
      Здивовано в руках тримала долю,
      де рай і пекло полишили слід...

      І падав дощ в сльотаву сіру днину,
      І квітнув у душі блаженства сад,
      Малюючи життя свого картину,
      Вмирала і родилась знов стократ...

      Тепер я знаю - рай і пекло поряд.
      Та ні, не поряд - сплетені в одно.
      Є чорне і є біле - всі говорять...
      Насправді - чорнобіле полотно.

      20.12.09



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    230. В Різдва чеканні
      Коли зима з небесного склепіння
      розтрушує пухнастий білий сніг -
      проймає душу радісне тремтіння
      в Різдва чеканні... Стелиться до ніг
      пухнаста ковдра, срібною імлою
      повиті ранки, дні та вечори,
      Далекі зорі в небі неозорім
      для місяця прядуть сріблясті сни.
      Дрімають заколисані вітрами
      дерева, вбрані в шапки снігові,
      Хрустять сніжинки рипко під ногами,
      Мороз малює квіти на вікні...
      Коли зима з небесного склепіння
      розтрушує пухнастий білий сніг,
      Заб'ється серце радісним тремтінням -
      Різдво ось-ось вже ступить на поріг.

      18.12.09



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    231. По філіжанці
      Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
      По філіжанці з гіркотинкою тепла,
      Хай недомовок не будЕ між нами,
      Лише довіра - тиха і сліпа...
      Щоб зимна заметіль торкалась неба,
      А нас з тобою гріли почуття.
      Посидьмо мовчки, слів пустих не треба,
      Попиймо кави... Ох, яка ж гірка.

      17.12.09



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Кохання час
      Ти п'єш моє кохання,
      наче воду,
      Цілющу воду
      з мого джерела
      Та тільки в ній
      немає прохолоди –
      Згорають,
      пристрастю розпечені,тіла...
      Лиш ти і я,
      Лише безмежна ніжність,
      Лиш зорепад любові
      з твоїх віч …
      Спливає час,
      Закований у вічність –
      Кохання час,
      Розтягнений у ніч.

      20.10.2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --