Автори /
Адель Станіславська (1976)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Минеться
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
То не страшно
•
Впала на землю зима
•
Ти думаєш можна
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Я сповнююсь любові
•
* * *
•
Коли...
•
Ще не...
•
* * *
•
* * *
•
То хто він?..
•
* * *
•
* * *
•
Їй мерехтіло світло між людьми...
•
Так багато спектаклів
•
***
•
* * *
•
Багато тіл, та мало в них людей.
•
***
•
Так мало справжніх
•
* * *
•
Серце не має мірки
•
Обіцяла
•
* * *
•
А хочеш?..
•
Ця осінь
•
Умовності
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
Самої себе' заради...
•
Відлуння серця
•
* * *
•
* * *
•
Про болі мовчи
•
Мій друже
•
Притомилась?..
•
Люди
•
Може
•
Маю тобі сказати...
•
А нема її...
•
Спаса...
•
Дай си на стримок...
•
* * *
•
* * *
•
І буде
•
Твоя - сльоза
•
Настроєве
•
Зробила крок
•
Усе недомовлене
•
Пам'ятаєш?
•
У всі часи
•
Бо є...
•
* * *
•
Не бути мені - ніяк...
•
Віхами
•
Правда
•
Світ ділиться
•
Ти - тільки нерв
•
А як же?..
•
Хтось
•
* * *
•
Гармонія
•
* * *
•
Та й най собі
•
Переболить
•
А завтра весна
•
А хліб неначе Бог
•
Усе перетерпиться
•
Колись
•
Танцюєш невідворотність
•
Здавалось...
•
Ця осінь із очима сироти
•
Оте що не чули досі
•
Божевільна
•
А в осені своя собі печаль
•
Не видирай
•
Янголине
•
Серпневе
•
І нині
•
У тебе є тільки небо
•
Прощай
•
А сонце так само зійде
•
Лелечо
•
А він - у тобі
•
Жасминова пора
•
Рухайся обережно
•
Наберися тепла від серця...
•
Птахою
•
Буде приймлéно?
•
Чорний квадрат
•
А ти все чекаєш
•
І є любов
•
Ти мовчиш
•
Запечатую
•
Попід хмари - туман
•
Великдень
•
То був стрибок
•
Не зрікаюсь Тебе
•
Світи
•
Як лід
•
Мусиш йти
•
Він був сліпий
•
Зреклися його
•
Коли безмовність торкає неба
•
Ти боїшся?
•
Ти із самих протиріч
•
Правда
•
Дозволь
•
А там...
•
І щастям будь
•
Життя - мить
•
Білим болем літа запорошено
•
Прокинься, Янголе мій
•
Немов колись
•
Стелиться туга полем
•
Не суддя ти мені, не Бог
•
Вона носила вірші між думок
•
Світелко моє
•
Усі колись підемо за межу
•
Знов у часі Різдва...
•
Два світи
•
Меланхолійне
•
Пам'ять
•
Нам так хочеться слів
•
Ну що ж... Лети...
•
Так тихо спадає сніг
•
Надворі зима...
•
Я мовлю тільки про любов.
•
Ніч і сніг
•
Діяти
•
Пліч-о-пліч
•
Загубилась
•
Дорога до...раю
•
А тобі б свою лише...
•
Не смій
•
… без повісті
•
Ти не міг
•
Лане тремка
•
Осінь винна?...
•
Світи оці -повік не заплести
•
Колись
•
Осінню
•
На війну задзвонила
•
Болиш мені...
•
Нескорено
•
Ще сяйно
•
Ти на війні
•
Крилами молитви обіймаю
•
Свою людину - я не відштовхну
•
Росами босоніж
•
Ти із них
•
Мені усміхнувся безхатько
•
Ще крок
•
Бува
•
Час вірний
•
Чую
•
Болеструмом
•
О скільки болю
•
Усміхайся
•
Дарма?..
•
Повня
•
Затишшя
•
Горú!
•
У чому ж сила, жінко?
•
Нікому, і собі...
•
Колискова
•
Ні, не янгол ти...
•
Бува...
•
Жінка
•
Зі щитом!
•
Іде війна
•
Люлі-лю...
•
Ти знову йдеш…
•
Вже стільки у боях їх полягло
•
Тебе притуляє Небо...
•
Солдатику, чи спиш?
•
Все так просто і все так складно
•
Хотіла б
•
Будь живим!
•
Бережи Боже
•
* * *
•
Ходити по лезу
•
Зглянься, Боже...
•
Молитва України
•
Небесним Янголам
•
Чуєш, брате?
•
Любов непереможна
•
Що важать слова?
•
Недо...
•
Мені б...
•
Через прірву шалених літ
•
У цей радісний-сумний день…
•
Вишивала долю доні ненька
•
Мовчить мій Бог
•
Коли ти там...
•
Сльозову ношу в собі криницю
•
Безвимірне
•
Вітаємо Лесеньку Геник
•
Їй личить
•
Зима прощається
•
Постукала
•
Інколи
•
Це кохання...
•
Зворотній бік
•
Були б...
•
У цих снігах
•
Йорданське
•
Привітання!
•
Знов
•
Я не там і не та.
•
Торба часу
•
Твори Любов
•
Добігло коло
•
Не бійся
•
Не личить
•
Іще чекаю
•
Розшарпаність
•
Він просто старий...
•
Чомусь одна
•
Роль
•
Прощальне соло теплого дощу...
•
Осіння злива
•
О світе мій...
•
У осінньому Львові дощ
•
Вона
•
Білим привидом
•
Як соняху до сонця…
•
Густим туманом розтопилась ніч
•
Так айстро-чорнобривцево в саду
•
Як прикро
•
Bсього лише
•
Відродження
•
Розітну словесами небо (ПЕРЕКЛАД)
•
Цикута
•
Ця тиша...
•
Жаба
•
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
•
Зрадженій душі...
•
Нові рядки
•
Приречена...
•
Приходимо у світ голими
•
Тулю до грудей
•
Надвоє
•
Білим Янголом
•
Загубилася
•
Не губімо людського
•
Душа
•
Точка перетину
•
Половина душі
•
Як змалювати біль душі?
•
Нічого вічного...
•
Щастя
•
Думки - не вітер
•
Не полишає душу мука...
•
Мати
•
Святвечір
•
Крило Любові
•
Вітаю з наступаючим Новим роком усіх мешканців ПМ!:)
•
Ой ти, зимо білая
•
Ампутація
•
Світку мій
•
Молитва
•
Ще листопад
•
Час
•
Впилась
•
Явилось
•
А ти не плач
•
Втома
•
Дорога
•
На обрусі
•
Мій Янголе
•
У центрі серця
•
Про...
•
Життя - то гра?
•
Різне...
•
Опустилася осінь
•
Прощай
•
Зона комфорту*
•
Сходинки
•
Розкажи мені, серце
•
У ночі - тернові очі
•
* * *
•
Я прощалася з морем
•
Липень
•
Літнє
•
Життя є не зовсім те
•
Душі моєї половина
•
Гроза
•
Пам'ять?
•
Що то сталось серцю?
•
Плата наперед
•
Спогад дитинства
•
Продовження експерименту (пародії+)
•
У закутках серця
•
Від любові за крок
•
Давай сховаємось удвох...
•
Театр
•
Взиваю до Тебе
•
Земля жива
•
Укради мене
•
Покута чи дар?..
•
Проводи у життя
•
Вкотре
•
Заздрість
•
Пустка
•
Життя химерний біг…
•
Спомин про
•
Ліліт чи Єва?
•
Паросток життя
•
Зачарована
•
Повертайтесь
•
Я не така
•
Доля
•
Привіт, вусатий!
•
Різдвяне
•
Ще один рік
•
На дні
•
Розчиняюсь в тобі
•
Вірити, радіти, жити
•
Перший крок у зиму
•
Бережи його, Боже
•
А він стояв, закоханий у осінь...
•
Кольорово
•
День, що знов настав...
•
П'ю життя
•
Доле моя
•
Байка
•
Мокне листя на сірім асфальті
•
Долі перст...
•
Егоїзм?
•
Вальс осені
•
Пригорни мою душу
•
Легка печаль
•
Я спатиму з відкритими очима
•
У осені дивна вдача...
•
За нами місяць підглядав
•
Не треба слів
•
І знову осінь...
•
Осіння мелодія вітру
•
Загублюся у снах
•
Цвіте акація
•
З яких джерел народжуються сльози?
•
Дощ
•
Гроза
•
На спомин
•
Я - не я
•
Кавовий аромат
•
Спіраль
•
Весна
•
Літній вечір
•
Гортаю спогади
•
Горить свіча
•
Скрадався вечір тихою ходою
•
Поцілуй
•
Не квапся*
•
Кохання жорстоке? *
•
Спогади-примари
•
Лелієм докори сумні
•
Літня ніч
•
Зустрілись очі
•
Мереживо душі
•
В сльозу перетворилася душа
•
ВЕСНА (іменники)
•
Я безмежно була щаслива
•
Колише зорі ніч
•
Картина
•
В Різдва чеканні
•
По філіжанці
•
Кохання час
Осене...
Вже знову листопад.
Вже знову листопад.
шаблонно думай
шаблонно вчися
шаблонно вчися
Не йди слідами пройдених шляхів.
Твій крок - лиш твій,
Твій крок - лиш твій,
Так...
ще не вмерла.
ще не вмерла.
Торкаюсь ранку,
йду у білий світ.
йду у білий світ.
Усе міраж...
Усе лише міраж.
Усе лише міраж.
випий піґулку на сон
відцурайся страху
відцурайся страху
Колись, як старою стане
тілесна хитка краса
тілесна хитка краса
Вечірній подих,
млість щоденних втом,
млість щоденних втом,
відійшла у тінь...
подолала страх...
подолала страх...
Не плачу,
ні...
ні...
Віра тобі опорою.
Буду з тобою...
Буду з тобою...
А в нас ще буде море...
Море щастя.
Море щастя.
Спи вже, дівче...
Ніч коротка,
Ніч коротка,
перебуду... щось завжди є вперше
переможу - було так не раз
переможу - було так не раз
Я - кішка. Муркотливість - не обман.
Але й не знак впокореності силі...
Але й не знак впокореності силі...
дівчинка виросла
дівчинка - сильне плече
дівчинка - сильне плече
Благої вісті хочеться, мій Боже.
Благої вісті й благости сповна...
Благої вісті й благости сповна...
я тебе не віддам
ні недузі ні злу
ні недузі ні злу
Закликаю тебе
Ти мене не минай
Ти мене не минай
У житті, що таке розпорошене,
де дороги горбисті й нерівні,
де дороги горбисті й нерівні,
мій світ - не мій...
і я - не я... і час...
і я - не я... і час...
У лабіринті ніч. Стіна, стіна, стіна...
Навпомацки ідеш і мацаєш насліпо.
Навпомацки ідеш і мацаєш насліпо.
Чекати нестерпно...
Чекання морозить у лід.
Чекання морозить у лід.
Яке засилля пафосних речей...
Сторонюсь їх. І навіть десь гидую.
Сторонюсь їх. І навіть десь гидую.
А нині дощ...
Весна, чи не весна?..
Весна, чи не весна?..
Пізнавати ціну мовчанню,
Накричавшись до хрипоти...
Накричавшись до хрипоти...
до півночі хвиля
до ранку аж ніч
до ранку аж ніч
А життя,
наче лава -
наче лава -
А ти мовчиш...
І я мовчу... Бо ми,
І я мовчу... Бо ми,
Переступи нарешті цю межу:
стоїш так довго, втомлює чекати...
стоїш так довго, втомлює чекати...
хто тобі скаже, що надолужиш час?..
хто тобі спевнить: повір - надолужиш вічність
хто тобі спевнить: повір - надолужиш вічність
ти її не забудеш...
вона пам"ятає тебе
вона пам"ятає тебе
Це схоже на втечу...
Це схоже на осінь з дощем.
Це схоже на осінь з дощем.
По шибах дощ полоще ніч на сон...
Зі стелі киселиться загусла темінь
Зі стелі киселиться загусла темінь
Я ще з тобою.
Ти у мене є.
Ти у мене є.
Минеться день...
Спаде на землю ніч,
Спаде на землю ніч,
Я не кажу собі: все буде добре.
І не втішаюсь що: і це мине...
І не втішаюсь що: і це мине...
Він мріяв про неї...
Вона видавалась йому
Вона видавалась йому
Боже, я розучилась молитви тобі складати...
В кого мені спитати, де ти, мій Боже, є?..
В кого мені спитати, де ти, мій Боже, є?..
падало сонце в роси
ніч пеленала світ
ніч пеленала світ
Ти "перейшла дорогу" йому...
"Мéжу переорала" їй...
"Мéжу переорала" їй...
Не здатися...
Заради когось? Себе?..
Заради когось? Себе?..
Тобі було так мілко у житті...
Тобі було так мулько і безрадно.
Тобі було так мулько і безрадно.
Поезія життя... Вона у прозі,
як стримуєш нестриману сльозу,
як стримуєш нестриману сльозу,
Не наближайся, стій!..
Палають мости, не бачиш?..
Палають мости, не бачиш?..
казали тобі - мовчи
казали тобі - не плач
казали тобі - не плач
Не бачимо, не чуємо, німі,
радіємо, мугичемо пісні,
радіємо, мугичемо пісні,
Мовчиш. Мовчиш, бо марно говорити.
І каменіють стримані слова
І каменіють стримані слова
відплакала певно... чи вже відболіла... чи вже
зчерствіла начисто а може лише відпустила
зчерствіла начисто а може лише відпустила
Не поруч...
Чи спиш вже, коханий?..
Чи спиш вже, коханий?..
то не страшно упасти
не страшно побути на дні
не страшно побути на дні
Впала на землю зима.
Вже від учора - ні сліду.
Вже від учора - ні сліду.
Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
Отим що і добре, і світле, і помічне?..
Отим що і добре, і світле, і помічне?..
Ніч заповзає в хату
через віконні шиби,
через віконні шиби,
Уже не дівчинка, прийми себе таку...
Твої роки набуток, а не втрата.
Твої роки набуток, а не втрата.
І буде ранок... Зродить день новий,
нові хвилини і нові орбіти -
нові хвилини і нові орбіти -
тоскно маркотно холодно
в жили вмерзає лід
в жили вмерзає лід
Все добре? Так, все добре, я живу...
Щодня мені ще ранками світає...
Щодня мені ще ранками світає...
Помовчимо... Мовчання, кажуть, злото.
Та й що казати?.. Осінь надворі...
Та й що казати?.. Осінь надворі...
Народець прагне батога' й розправи...
То дай же, Боже, той святий батіг!
То дай же, Боже, той святий батіг!
ти хотіла замкнути душу
аж на сто і один замок
аж на сто і один замок
то не зрада, а втеча...
а втеча - то зовсім не зрада
а втеча - то зовсім не зрада
любов не питає коли їй прийти
ні часу ні дня ні години...
ні часу ні дня ні години...
Ти помічаєш, як тихо стало?
То вмерли люди на сій землі.
То вмерли люди на сій землі.
Я не мовчу, душа моя ячить.
Вуста у стулку - ще не знак німоти.
Вуста у стулку - ще не знак німоти.
я тебе у собі носила
я була тобі більше як жінкою
я була тобі більше як жінкою
ти думаєш я справлюсь зможу сильна
не вір у що не вірю я сама
не вір у що не вірю я сама
в тишІ самотою
постати собою
постати собою
вона дихає з ними одним повітрям
вона ходить із ними під тим же сонцем
вона ходить із ними під тим же сонцем
боялася себе не знала броду
аби від себе д'собі перейти
аби від себе д'собі перейти
Ще, осене, заскоро, почекай,
я не готова йти в твої обійми..
я не готова йти в твої обійми..
обійдеться світ і без твоїх гарячих слів...
спитаєшся тихо: навіщо мені болів?..
спитаєшся тихо: навіщо мені болів?..
Поїв собаку зі своїх долонь...
(Бідосі не дістатись водопою)
(Бідосі не дістатись водопою)
Гроза, що переходить в тихий дощ
лікує душу, зранену у спеку,
лікує душу, зранену у спеку,
Десь поміж тими туманами, де
нитка життя мого жевріє сріблом,
нитка життя мого жевріє сріблом,
Не хочу...
Наповнена, стомлена -
Наповнена, стомлена -
я не знаю що з нами буде назавтра
і не хочу навіть загадувати
і не хочу навіть загадувати
Десь на порозі вічної зими
я стану, щоб намолено чекати
я стану, щоб намолено чекати
Усе б нічого, тільки світ тісний.
І густо в ньому пахне полинами...
І густо в ньому пахне полинами...
а крики душі - без голосу
безмовно вона голосить...
безмовно вона голосить...
Багато переосмислень
І переформатувань,
І переформатувань,
Куди ж бо себе приткнути,
в котрий вже не вільний кут,
в котрий вже не вільний кут,
До неба обірвалася струна
над місцем, де родилися поети...
над місцем, де родилися поети...
Вечір до ночі хилиться.
Дощ... Опівнічний час...
Дощ... Опівнічний час...
Ми з тобою іще станцюємо.
Десь під небом та попід хмарами...
Десь під небом та попід хмарами...
Годинник вицокує вечір.
Годинник відлічує ніч...
Годинник відлічує ніч...
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Кажуть, вибору в нас нема.
А Ти ж бо таки єси
у серці, мій Боже, в серці.
у серці, мій Боже, в серці.
скажи мені
що доля нас не зрадить
що доля нас не зрадить
заховайся у собі
там тихо
там тихо
Коли не хочеться бачити,
коли не хочеться чути,
коли не хочеться чути,
Обриваються ниточки
і стріпатіють тороки...
і стріпатіють тороки...
Життєві ваги хиляться на чорно.
Злоба людська, мов селевий потік.
Злоба людська, мов селевий потік.
жінко народжена зимними зорями
кільцями вічного стоїка стиснута
кільцями вічного стоїка стиснута
не заговорити мовчати мовчати
так тяжко спинитись ще важче почати
так тяжко спинитись ще важче почати
Місила тісто - запахло хлібом,
життям запахло і теплим літом,
життям запахло і теплим літом,
Вже двадцять літ йдемо удвох з тобою.
Багато це, чи мало - не збагну...
Багато це, чи мало - не збагну...
Що вам в судьбі чужій?
Що вам до когось, що вам?..
Що вам до когось, що вам?..
У зими переквітлих снігах,
де червоно стікало по чорному,
де червоно стікало по чорному,
Я сповнююсь любові, повертаюсь
у свій минулий ще дитинний світ,
у свій минулий ще дитинний світ,
Скільки разів ішла
двері прикривши тихо...
двері прикривши тихо...
Коли у перервах між часом зникає мова,
коли у перервах між снами нема життя,
коли у перервах між снами нема життя,
Ще не настав день.
Ще не настав час.
Ще не настав час.
Уже багато так перебуло.
Уже багато так переболіло...
Уже багато так переболіло...
Питаєш чом мовчу?.. Я здобула
в мовчанні досі незбангенну силу.
в мовчанні досі незбангенну силу.
То хто він, хто, отой святий месія?
То де він, де, отой чудний пилат?
То де він, де, отой чудний пилат?
"Будь агресивною, дівчино,
Так бо і вмреш невідомою...
Так бо і вмреш невідомою...
Чи ви мене поранили? О ні...
Прошу вас, не турбуйтеся даремно.
Прошу вас, не турбуйтеся даремно.
Їй мерехтіло світло між людьми...
Душі метелик
Душі метелик
Так багато спектаклів
у цих спорожнілих світах.
у цих спорожнілих світах.
Рахуєм втрати... Ліку не звести
утратам тим, що міряються смертю.
утратам тим, що міряються смертю.
Ну що тобі повісти про любов?
Усе банально, навіть прозаїчно...
Усе банально, навіть прозаїчно...
Багато тіл, та мало в них людей.
Багато слів і мало-мало суті.
Багато слів і мало-мало суті.
Уже старію... Кутики очей
запроменили зморшки павутинно,
запроменили зморшки павутинно,
Так мало справжніх... Майже на нулі.
Чи розпорошені помежи брехонь світу?..
Чи розпорошені помежи брехонь світу?..
Не вимолюй в житті задля себе нічого й ніколи.
Все, що має прийти - не минеться без тебе ніяк.
Все, що має прийти - не минеться без тебе ніяк.
А серце не має мірки...
І що йому є до міри?
І що йому є до міри?
Обіцяла ж собі... Обіцяла
і мовчатиму. Тихо-тихо...
і мовчатиму. Тихо-тихо...
Те, що не вміщається в слова,
шелестить у серці поосінньо.
шелестить у серці поосінньо.
А хочеш напишу тобі про щастя?
Про крихітне таке і ніжне-ніжне...
Про крихітне таке і ніжне-ніжне...
Ця осінь мені пасує...
Ми з нею, як дві сестри.
Ми з нею, як дві сестри.
Умовності такі обов'язкові
у світі, що не терпить простоти.
у світі, що не терпить простоти.
Тримати удари -
мужність.
мужність.
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Завтра зима настане.
Завтра скінчиться світ...
Завтра скінчиться світ...
Зоре моя небесна,
Покуто моя ясна',
Покуто моя ясна',
Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
Це час, що не сліпить очі...
Це час, що не сліпить очі...
Відлуння серця у відлунні снів...
Думок відлуння між звичайних літер.
Думок відлуння між звичайних літер.
Оце вмирання й називається життям...
Ось знов осінньо-стигло-жовта туга,
Ось знов осінньо-стигло-жовта туга,
Найтяжчий момент прощання...
То згодом життя ущент
То згодом життя ущент
Про болі мовчи, говори лиш про щастя, сонце
Складай йому оди, та тільки не про своє...
Складай йому оди, та тільки не про своє...
Мій друже, твій ніс студений
тепліший за сотні рук
тепліший за сотні рук
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Берегиням турботи - рай.
Люди люблять діагоналі...
Більше за них - лиш кола.
Більше за них - лиш кола.
Може відновлюсь знову,
жити уповні схочу,
жити уповні схочу,
Маю тобі сказати:
світ не умер, не змалів,
світ не умер, не змалів,
А нема її... та й нема.
Відбула своє, відтужила,
Відбула своє, відтужила,
Спливало чергове Спаса.
Спасалися, як могли...
Спасалися, як могли...
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
та не пилуйся.
В твоєму серці відчай скам'янів.
Льодовим лезом - що було сльозою...
Льодовим лезом - що було сльозою...
Фарбувала волосся доні -
засріблилося сивиною -
засріблилося сивиною -
І буде час - поглухнуть і посліпнуть
оті що зрячі й зовсім не глухі.
оті що зрячі й зовсім не глухі.
Чужа любов,
Як вітер непостійна.
Як вітер непостійна.
Грозою дошумів червневий день...
Поклалось в люлю сонце за дощами.
Поклалось в люлю сонце за дощами.
Зробила крок в незвідане, стрибнула
у небо... півбезумна, босоні'ж
у небо... півбезумна, босоні'ж
Усе недомовлене німо засвідчать вуста...
Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
Не суди
й незасудженим будеш, -
й незасудженим будеш, -
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
У всі часи приречені вони.
Замовкнути...
Сподобитись на тишу.
Сподобитись на тишу.
Так смішно і сумно, не друже, так лунко з порóжна...
Так хитко і ветхо на сім шашелéвім містку...
Так хитко і ветхо на сім шашелéвім містку...
Кортіло звернути...
Та де ж я зверну від себе?
Та де ж я зверну від себе?
А я уже й не знаю, що роблю
у цім житті, що світло-сизим димом
у цім житті, що світло-сизим димом
правда завжди гірка
правда завжди така...
правда завжди така...
Світ ділиться й ділиться на категорії:
елітними звуться й простими.
елітними звуться й простими.
Коли тобі звіряються в любові...
Коли тобі звіряються в журбі...
Коли тобі звіряються в журбі...
А як же назвати війну сьогоденну, люди?
Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
Хтось над кимось урве реванш…
І кому є до того діло,
І кому є до того діло,
Музика колисана тілами
жебоніла чистим джерелом...
жебоніла чистим джерелом...
Гармонія душ і тіл -
Мозаїка світлотіні.
Мозаїка світлотіні.
Так мало людей, до яких не зникає довіра.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Та й най собі серце крається.
Не дай ми зчерствіти, Боже...
Не дай ми зчерствіти, Боже...
Переболить. Уже переболіло.
Таких утрат, що Господи прости,
Таких утрат, що Господи прости,
Ти знаєш, а завтра... вже завтра настане весна...
Заграє у серці і пуп'янки віри зав'яже.
Заграє у серці і пуп'янки віри зав'яже.
А хліб неначе Бог, такий святий...
У ньому все до крихточки від Бога.
У ньому все до крихточки від Бога.
Усе перетерпиться...
біль образ,
біль образ,
Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
Ти зараз не зможеш почути..
Ти зараз не зможеш почути..
Усе неминуче - станеться,
існує невідворотність...
існує невідворотність...
Здавалось, вже ся болість відболіла.
Постерлися зашоркані сліди...
Постерлися зашоркані сліди...
Якась така безпоміч, хоч кричи...
У грудях тьмяно жевріє тривога.
У грудях тьмяно жевріє тривога.
у нас залишилось
не так вже й багато часу
не так вже й багато часу
Дозволь собі бути слабкою.
Не силуйся надаремне -
Не силуйся надаремне -
А в осені своя собі печаль:
у краплях сонця не зотліти мрію,
у краплях сонця не зотліти мрію,
Не видирай мене з моїх очей.
Дивися в них, як в чисту гладь озерця.
Дивися в них, як в чисту гладь озерця.
Янголині тонкі рамена
знемагали від пресу днів,
знемагали від пресу днів,
Співом цикад загусає у травах тепло.
Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
Вилася гадина в серці лискучим тілом
Падали зорі й згорали у мерехтінні
Падали зорі й згорали у мерехтінні
Пора вже стати злегка цинічною...
Життя показує - є потреба.
Життя показує - є потреба.
Сторінка перегорнута.
Й нехай...
Й нехай...
ніхто тебе не згадає
як завтра тебе не стане
як завтра тебе не стане
Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
А попіл сиво сипався до ніг.
А попіл сиво сипався до ніг.
А він
усередині
усередині
Жасминова пора
і пахощі - мов згуба...
і пахощі - мов згуба...
Рухайся обережно,
стисни свої жалі.
стисни свої жалі.
Наберися тепла від мене,
від моєї руки зігрійся,
від моєї руки зігрійся,
А хтось їй присвячує вірші.
Красою її милується.
Красою її милується.
порухів хижих ми забагато
слів солодкавих мені занадто...
слів солодкавих мені занадто...
Чорний квадрат емоцій...
Чим не художній витвір
Чим не художній витвір
а ти все чекаєш
усе сподіваєшся дива
усе сподіваєшся дива
немає вчора сьогодні завтра
є тільки мить що триває вічність
є тільки мить що триває вічність
ти мовчиш не тому що сказати нічого
я мовчу бо слова всі вже переказані
я мовчу бо слова всі вже переказані
Запечатую в серці свої всі "недо..."
Що кому і до того, як матись маю?
Що кому і до того, як матись маю?
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Сонцеколо поринуло спати.
Ой, великий день,
бо Великдень!
бо Великдень!
То був стрибок, здавалося, в безодню.
Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
Не зрікаюсь Тебе, мій Боже...
Лиш себе, що була, колишньої.
Лиш себе, що була, колишньої.
Світла Сило свята,
присвіти мені,
присвіти мені,
Шлях короткий
тернистий
тернистий
Цього не вчать у жодній школі...
Могти - талан. Цьому не вчать...
Могти - талан. Цьому не вчать...
Він був сліпий... Вони були сліпі.
Незрячості безмовна засторога
Незрячості безмовна засторога
Зреклися його не вперше.
Не вперше його судили.
Не вперше його судили.
Коли безмовність торкає неба,
душі пориви чужими скуті,
душі пориви чужими скуті,
Ти боїшся? І я боюся.
Всі бояться... і що тепер?
Всі бояться... і що тепер?
Вздовж і упоперек зіткана
Ти із самих протиріч.
Ти із самих протиріч.
Правда ця не для всіх, а лише для мене.
Слово оце для всіх, але не для правди.
Слово оце для всіх, але не для правди.
Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
Я втомлена, а ти не донесеш -
Я втомлена, а ти не донесеш -
Ламати стандарти.
І штампи, й себе.
І штампи, й себе.
Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Згадай моєї щирості офіру,
Кваплюсь, падаю, поспішаю.
Сильна, зможу, напевне встигну...
Сильна, зможу, напевне встигну...
Білим болем літа запорошено,
Білим инеєм кришаться сни
Білим инеєм кришаться сни
Війна у селах,
у містах,
у містах,
Коли зима скінчиться біла-біла,
зі стріх притьмом закрапає весна -
зі стріх притьмом закрапає весна -
Стелиться туга полем,
Падає небо чорно,
Падає небо чорно,
Не суддя ти мені, не Бог,
І не совість і не покута...
І не совість і не покута...
Вона носила вірші між думок...
Їх пагони, мов проліски з під снігу
Їх пагони, мов проліски з під снігу
І не порожньо,
і не тісно є.
і не тісно є.
Усі колись підемо за межу…
Душі тоді, напевно, буде світло.
Душі тоді, напевно, буде світло.
Знов у часі Різдва...
і вже зовсім скоро
і вже зовсім скоро
Ув однім, Боже мій, два світи.
Серце рветься і рветься мозок.
Серце рветься і рветься мозок.
Ще з тобою, доле, ми не квити...
Як подарувала ти весну
Як подарувала ти весну
Пам'ять
влаштована дивним чином...
влаштована дивним чином...
... Нам так хочеться слів -
їх завжди видається замало…
їх завжди видається замало…
Ну що ж... Лети, мій пташечку, лети...
Хай дужий вітер підпирає крила
Хай дужий вітер підпирає крила
Так тихо спадає сніг
з розчахнутих ставень неба...
з розчахнутих ставень неба...
- ... А що там у тебе? - У мене… Надворі зима…
На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
Я мовлю тільки про любов.
Про інш... змовчу.
Про інш... змовчу.
Тепло.
Темно.
Темно.
Вдруге... вп'яте... вчергове... соте...
І по колу, і без упину.
І по колу, і без упину.
Йшли пліч-о-пліч удвох,
опирались на зламані крила -
опирались на зламані крила -
Загубилась між днів.
Загубила себе. За-гу...
Загубила себе. За-гу...
Знати – не знати.
Бути – не бути.
Бути – не бути.
Забуття... Згубитися... Не бути...
Мрієш же про це в часи страждань.
Мрієш же про це в часи страждань.
Не смій поринати в нутро - болить...
Не смій бо казати слова: " я знаю".
Не смій бо казати слова: " я знаю".
Коли немає нічого
і тільки самі умовності...
і тільки самі умовності...
Ти не міг бо того не знати...
Боже, Ти, що створив людину:
Боже, Ти, що створив людину:
Лане тремка, не бійся...
Тихо спадає лист...
Тихо спадає лист...
Сльози ці... Ну чого вони варті?
Звичайніська солона вода.
Звичайніська солона вода.
Мені тебе не зрозуміти. Ні...
Мені - твоєї миті не прожити.
Мені - твоєї миті не прожити.
Колись умовкнуть всі мої думки.
Слова, тривоги, болі і печалі -
Слова, тривоги, болі і печалі -
Осінню сіється в душу
зимно-сирий вітровій,
зимно-сирий вітровій,
На війну задзвонила
і слухала довгі гудки,
і слухала довгі гудки,
Болиш мені...
Забутися несила.
Забутися несила.
Продавали себе на базарі, що ймення не має.
Аж до голих кісток продавали себе по шматку...
Аж до голих кісток продавали себе по шматку...
Ще сяйно, ще добре, ще літо
у вересні цьому бринить,
у вересні цьому бринить,
Тобі не до розмов -
ти на війні
ти на війні
Крилами молитви обіймаю,
шепочу:
шепочу:
Свою людину - я не відштовхну.
Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
Босою по росі
поміж густі тумани,
поміж густі тумани,
Ти сонце
і теплий дощ
і теплий дощ
Мені усміхнувся безхатько.
Привітно махнув рукою.
Привітно махнув рукою.
Сягає втома позначки червоної...
Ще трохи-трохи вибухом скипить.
Ще трохи-трохи вибухом скипить.
Бува зупиняється час
від погляду, подиху, руху...
від погляду, подиху, руху...
Не стане тебе.
Не буде.
Не буде.
Як добре не мати гальма.
Як добре бути безумцем.
Як добре бути безумцем.
Він належав не їй.
І вона не йому...
І вона не йому...
О скільки болю мій народ несе,
смертей і сліз, хрестів і... свічі, свічі...
смертей і сліз, хрестів і... свічі, свічі...
Усміхайся, коли болить
Усміхайся, хоч як нестерпно...
Усміхайся, хоч як нестерпно...
Не розміняю тиші дзвін
на гомінке багатослів'я.
на гомінке багатослів'я.
Повня.
Душа - сум'яття...
Душа - сум'яття...
Затишшя також потрібне.
Ще кажуть: либонь, перед бурею...
Ще кажуть: либонь, перед бурею...
То тільки зло задáрма...
Безкоштовно.
Безкоштовно.
Тягар не гне?..
У чому ж сила, жінко?
У чому ж сила, жінко?
Не вір нікому, і собі не вір:
настане час - усе розвіє вітром,
настане час - усе розвіє вітром,
Люлі дитинко, рідне пташатко,
ось коло тебе і мама, і татко.
ось коло тебе і мама, і татко.
Ні, не янгол ти...
Ані фея, не добродійка, не свята...
Ані фея, не добродійка, не свята...
Бува, на долю падають сніги
посеред квітня мокрозимним цвітом
посеред квітня мокрозимним цвітом
Я та, що тримає світ
у стерплих тремких долонях,
у стерплих тремких долонях,
Вернешся живим - я знаю…
Повернешся зі щитом!
Повернешся зі щитом!
Вже рівно рік…
Вбивають українців
Вбивають українців
Я візьму своє чуле серце
вколишу, як малу дитину,
вколишу, як малу дитину,
Ти знову йдеш…
У перший день зими
У перший день зими
Вже стільки у боях їх полягло
цих світлих, молодих і зовсім юних,
цих світлих, молодих і зовсім юних,
У мене є дах і стіни...
У тебе - земля, окопи,
У тебе - земля, окопи,
Солдатику, чи спиш?
Зросили небо зорі…
Зросили небо зорі…
Кого слухаєш - того й правда.
Все так просто і все так складно,
Все так просто і все так складно,
Хотіла б закрити очі
і жити в своєму вчора,
і жити в своєму вчора,
Живим, солдате...
Чуєш?.. Будь живим!
Чуєш?.. Будь живим!
Серед спеки літа
вітер віє люто -
вітер віє люто -
О мій Божечку… тяжка мученько
та за що ж бо ти приключилася
та за що ж бо ти приключилася
Ходити по лезу
щодня
щодня
Знову смерть…
Мій Боже, знову смерть...
Мій Боже, знову смерть...
Господи, захисти!
Господи, Твоя воля...
Господи, Твоя воля...
Все більшає наших Янголів...
Все небо укрите крилами,
Все небо укрите крилами,
Нами бавляться, нами грають,
нас розігрують у лото,
нас розігрують у лото,
Корилася, терпіла і не щоку,
Що важать тепер слова?..
Слова перетерті на порох.
Слова перетерті на порох.
Недобуло, недотягло, недо-
росло,
росло,
Мені б реакцію мангусти,
що тлумить прудко скорпіона.
що тлумить прудко скорпіона.
Ми дивились одна на одну...
Через прірву шалених літ,
Через прірву шалених літ,
А ти, сестричко, знала?
Ні, не знала,
Ні, не знала,
Заполоч влягалася рівненько -
хрестики в рядочки полотном,
хрестики в рядочки полотном,
Мовчить мій Бог у серця глибині...
Мовчить, не озивається до мене.
Мовчить, не озивається до мене.
Коли ти там...
чи те тебе тривожить,
чи те тебе тривожить,
Сльозову ношу в собі криницю
повноводну - гай, не видно дна...
повноводну - гай, не видно дна...
Безвимірна брехня
без краю, дна і страху?
без краю, дна і страху?
Тендітні квіти хвилями до ніг
на луг весняний щедро постелились...
на луг весняний щедро постелились...
Їй личить ніжність, втишена хода,
ласкавий погляд і сумирна вдача,
ласкавий погляд і сумирна вдача,
Зима прощається і дмухає сердито
студеним вітром, білим помелом
студеним вітром, білим помелом
Постукала. У відповідь - ні звуку...
Окрикнула - озвалася луна.
Окрикнула - озвалася луна.
Я інколи не хочу говорити.
Міліє дух чи губляться слова...
Міліє дух чи губляться слова...
Це кохання між двох -
диво_танго сполоханих тіней.
диво_танго сполоханих тіней.
О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
ламає світ печальна мить
Були б народом, та_не
судьба -
судьба -
У цих снігах закутана печаль...
Зимовий вечір,
сніжна заметіль,
сніжна заметіль,
Ось рік Новий, і час і днина,
тож хай наповнює серця
тож хай наповнює серця
Знов легкоступом близиться Різдво.
Поза плече сплива чергова віха...
Поза плече сплива чергова віха...
Я не там і не та.
Вже доволі із мене блюзнірства.
Вже доволі із мене блюзнірства.
Складаю день до дня у торбу часу
(вона дірява, ніби решето),
(вона дірява, ніби решето),
Хіба вмиратимемо двічі? Тільки раз.
То нащо душу мучити страхами,
То нащо душу мучити страхами,
Дерева будуть
голі до весни
голі до весни
Не бійся говорити про любов…
Не бійся правди, що життям напита.
Не бійся правди, що життям напита.
Я – жінка. А Ви – чоловік…
Не личить Вам, ой, як не личить
Не личить Вам, ой, як не личить
Іще чекаю...
Дива з-поміж див.
Дива з-поміж див.
Розшарпаність нині модна…
Розхристаний модний блиск.
Розхристаний модний блиск.
Доживеш до старості...
Може доживеш...
Може доживеш...
Душа твоя відкрита всім вітрам,
дощам і грозам, сніжениці лютій,
дощам і грозам, сніжениці лютій,
Роль зіграна твоя, змирись,
пора вже на задвірки…
пора вже на задвірки…
Осінній грім… Яка то благодать
Осіння злива, грім і блискавиці,
і тарабанять краплями по склу
і тарабанять краплями по склу
Цей світ догори вже дриґом!
О Боже, який се світ...
О Боже, який се світ...
У осінньому Львові дощ,
Парасольок парад строкатий,
Парасольок парад строкатий,
Вона не любить стиглу гучність слів,
тони лукаві і манірні ролі.
тони лукаві і манірні ролі.
Білим привидом наполохано
Зазирнула у очі смерть,
Зазирнула у очі смерть,
У досконалості
нема межі…
нема межі…
Густим туманом розтопилась ніч
і гусне осінь у серпневім ранку...
і гусне осінь у серпневім ранку...
Так айстро-чорнобривцево в саду
гойдає дні свої останні літо...
гойдає дні свої останні літо...
Як прикро піддаватись почуттям,
що кличуть на відвертість самозгубну,
що кличуть на відвертість самозгубну,
Я хотіла би бути тихою,
геть без норову і покірною,
геть без норову і покірною,
...Погоріли в душі квітом буйні поля,
сум вселенський лавиною суне.
сум вселенський лавиною суне.
Розітну словесами небо,
П"яним присмерком спів проллю,
П"яним присмерком спів проллю,
Щирість спрагла
хильнула отрути.
хильнула отрути.
Ця тиша між нами
така красномовно-палка...
така красномовно-палка...
Рахують гроші... Зіткані з образ,
із заздрості і незнання сліпого
із заздрості і незнання сліпого
Дорогі мої ПееМівці!
Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
До тебе той, що зрадив необачно
іще вернути може, ти прости...
іще вернути може, ти прости...
Як важко нові слова
в мозаїку світу класти,
в мозаїку світу класти,
Приречена...
Вродилася такою,
Вродилася такою,
Приходимо у світ
голими,
голими,
Тулю до грудей, мій сину,
Голівку твою пшеничну
Голівку твою пшеничну
Темний ангел
затьмарює радість,
затьмарює радість,
Муки тіла скінчились нині,
Що смиренно несла роками,
Що смиренно несла роками,
Загубилася між вітрів,
між стихій небезпеки жити...
між стихій небезпеки жити...
Не вбиваймо в собі людського,
в нас вже й так його мало-мало...
в нас вже й так його мало-мало...
Народжена бути променем,
Нескореним і незломленим,
Нескореним і незломленим,
У день весняний повний чистоти
Половина душі
запорошена снігом ще мерзне,
запорошена снігом ще мерзне,
Як змалювати біль душі,
хіба можливо?
хіба можливо?
Нічого вічного
під вічним небом -
під вічним небом -
Пів світу плаче, а пів світу скаче…
Кожному доля власна, одначе -
Кожному доля власна, одначе -
Думки не горять пустоцвітом.
Думки - не вітер.
Думки - не вітер.
Не полишає душу мука...
А час виписує штрихи
А час виписує штрихи
Пухкенькі щічки,
кирпатенький ніс,
кирпатенький ніс,
Білосніжним встелена обрусом
до сердець Господняя стежина,
до сердець Господняя стежина,
Коли душа вжахнулася пітьми,
що огортала нагло, ніби повінь -
що огортала нагло, ніби повінь -
З наступаючим роком вітаю,
хай збуваються мрії ясні,
хай збуваються мрії ясні,
Ой ти, зимо білая,
зимонько-лебідко,
зимонько-лебідко,
Ти зараз рубаєш не корені,
а лиш утинаєш віття.
а лиш утинаєш віття.
Світку мій,
моя доленько,
моя доленько,
Віднови мене, Боже, благаю...
І нехай я прозрію Тобою,
І нехай я прозрію Тобою,
Я іще не зрослася з зимою,
бо ще листопад
бо ще листопад
Час - незалежний пан,
мірно крізь нас протікає...
мірно крізь нас протікає...
Впилась отрутою, мов чистою водою.
Яким невинним був оцей напій...
Яким невинним був оцей напій...
Явилось кохання світу -
поповнився світ приблудою,
поповнився світ приблудою,
А ти не плач, і не гадай про щастя,
спини думки, як в домі всі поснуть,
спини думки, як в домі всі поснуть,
Шкаралупки поїджених днів
нагромадила гіркою втома,
нагромадила гіркою втома,
Дорога час нанизує...
Під мірний шум коліс
Під мірний шум коліс
На обрусі золотобагрянім,
між дарів від осені рясних,
між дарів від осені рясних,
Мій Янголе, як довго я жила,
не думаючи про твою присутність...
не думаючи про твою присутність...
А стелиться чомусь не завжди м'яко,
не завжди спиться солодко чомусь...
не завжди спиться солодко чомусь...
Нескорена, нездолана, невбита,
Життя - театр?
Життя - то гра?
Життя - то гра?
Зради бувають різні,
зради бувають щодня,
зради бувають щодня,
Опустилася осінь на землю,
вляглася туманом,
вляглася туманом,
Громом прощалось літо,
дощем…
дощем…
Сумуєте за привидами щастя?
Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
Була юність
і світ видавався яскраво-красивим,
і світ видавався яскраво-красивим,
Розкажи мені, серце, про долю,
про надії і віру у щастя,
про надії і віру у щастя,
У ночі - тернові очі,
і присмак терпкий терновий,
і присмак терпкий терновий,
Я є, чи мене нема?
Це тіло - сама оболонка,
Це тіло - сама оболонка,
Я прийшла попрощатися з морем –я завтра вже їду,
теплі хвилі цілують бурхливою піною тіло -
теплі хвилі цілують бурхливою піною тіло -
Липневим медом ніжаться вуста,
липневим сонцем розімліло літо,
липневим сонцем розімліло літо,
Згортає сонце своє проміння,
дурманить пахощами трава,
дурманить пахощами трава,
В житті все не зовсім так…
Життя - то не зовсім те,
Життя - то не зовсім те,
Я люблю тебе, моє кохання,
Ти - моя надія і тривога,
Ти - моя надія і тривога,
П'яним дощем
лопотіло у вікна літо,
лопотіло у вікна літо,
...все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
Що то сталось серцю,
як заграв музи́ка?
як заграв музи́ка?
Платити за рахунками – чеснота.
І добре, як людина її має,
І добре, як людина її має,
Між тепла і літа,
як солодко спала,
як солодко спала,
Пожбурив Герасим Му-Му
за корму... Не нюхати їй більше квіти...
за корму... Не нюхати їй більше квіти...
Заховалася щирість
глибоко у закутках серця -
глибоко у закутках серця -
Від любові за крок
простягнути лиш руку...
простягнути лиш руку...
Давай сховаємось удвох від всього світу
поміж пахучими весняними ночами...
поміж пахучими весняними ночами...
Уламки фраз
і друзки слів
і друзки слів
Взиваю до Тебе, розп'ята всесвітня Любове,
молюся до Тебе і ласки у Неба прошу,
молюся до Тебе і ласки у Неба прошу,
Земля жива -
не руш її, не руш...
не руш її, не руш...
Укради мене в глухої ночі,
Серце прагне твого порятунку...
Серце прагне твого порятунку...
Болю мій, друже вірний, коли ти відпустиш,
чей же мало тих днів відгуло в небуття?..
чей же мало тих днів відгуло в небуття?..
Любе, миле моє дитя,
Я дарую тобі весь світ,
Я дарую тобі весь світ,
Не останнє коло, не останнє...
Чаша ще не випита до дна,
Чаша ще не випита до дна,
Забобонна
гнітюча
гнітюча
А що є серце без любові? - Пустка...
Холодна неосвітлена рівнина
Холодна неосвітлена рівнина
Рік за роком йду вперед незмінно,
озираюсь — тане кроку слід,
озираюсь — тане кроку слід,
Ми з тобою вдвох,
наче промені -
наче промені -
Дві жінки, два світи, дві суті,
у сховищі одної плоті,
у сховищі одної плоті,
помислом
подихом
подихом
Зачарована
твоїм поглядом,
твоїм поглядом,
Де наш дім?
Чиїх батька та матері діти?
Чиїх батька та матері діти?
Я не така, як ви гадали, не така.
Стороння вашим збоченим смакам,
Стороння вашим збоченим смакам,
Маківкою в полі
розквітала доля.
розквітала доля.
Привіт, вусатий!
Очка - намистини,
Очка - намистини,
Зірка з неба хвостом багряним
сипала мед в долоні,
сипала мед в долоні,
За вікном засинає місто,
згасли вже новорічні вогні,
згасли вже новорічні вогні,
І, як воно отам, на дні самім?..
Чи привела туди свобідна воля,
Чи привела туди свобідна воля,
Розчиняюсь в тобі, як уперше...
Зима...
Зима...
Навіщо в страхах тонути,
у темряві знемагати,
у темряві знемагати,
Снігом під ногами
перший крок у зиму...
перший крок у зиму...
Як ступив за поріг -
ніж у душу...
ніж у душу...
А він у Осінь закохався сонцелику,
у злото кіс її, туман сумних очей
у злото кіс її, туман сумних очей
Кольорово,
ще кольорово
ще кольорово
В таку погоду можна тільки пити
солоних сліз цілющу простоту.
солоних сліз цілющу простоту.
Павутиною,
диво-дниною,
диво-дниною,
Доле моя, купана в любистку,
зоре моя, згублена в світах,
зоре моя, згублена в світах,
Зійшлися судді,
стали суд чинити,
стали суд чинити,
Мокне листя на сірім асфальті,
зимна сирість залазить під куртки,
зимна сирість залазить під куртки,
Шкарубне біль,
нанизаний на нитку
нанизаний на нитку
А я чіпляюся за цей минущий світ,
рву кігті за "своє", мов кішка дика,
рву кігті за "своє", мов кішка дика,
Золотокоса
та кароока
та кароока
Пригорни мою душу до серця.
Бачиш? Змерзла від злої негоди...
Бачиш? Змерзла від злої негоди...
Птахи у вирій, і легка печаль
торкає серце... Хто ж її не знає?..
торкає серце... Хто ж її не знає?..
Я спатиму з відкритими очима,
вивчаючи зі стелі ту науку,
вивчаючи зі стелі ту науку,
У осені дивна вдача…
Ця пані така вразлива,
Ця пані така вразлива,
За нами місяць підглядав
у шибу опівночі,
у шибу опівночі,
Не треба слів,
не хочу порятунку
не хочу порятунку
Колише вітер долю журавлину,
Відзвеніло вже літо піснями -
десь між хмарами
десь між хмарами
Догорає вже день,
лине птахою ніч чорнокоса,
лине птахою ніч чорнокоса,
Цвіте акація, і пухом тополиним
у вікна червень теплий залітає,
у вікна червень теплий залітає,
З яких джерел народжуються сльози,
коли душа задухою страждає,
коли душа задухою страждає,
крапель
рясних
рясних
Спіткнулась тиша об розлогий гуркіт грому,
розтяли небо візерунки бискавиць -
розтяли небо візерунки бискавиць -
Не питай навіщо
я ховаю душу,
я ховаю душу,
Я - не я.
Оболонка...
Оболонка...
Світло з'їдає тіні,
знов мене будить нині
знов мене будить нині
Весняна ніч -
солодка ніч
солодка ніч
Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
Пахучого чар-зілля принесла,
Срібними краплинами
зоре-намистинами
зоре-намистинами
Гортаю спогади у книзі літ своїх,
Стираю букви з гіркоти сторінок,
Стираю букви з гіркоти сторінок,
Горить свіча,
сльозиться віск,
сльозиться віск,
Скрадався вечір тихою ходою,
Зникали ним загублені сліди,
Зникали ним загублені сліди,
Поцілуй, приголуб, пригорни,
Закружляй мене ніжністю вальсу,
Закружляй мене ніжністю вальсу,
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Дорога у життя така далека...
Дорога у життя така далека...
Жорстокі люди,
що допускають
що допускають
Зібрала докупи
Зі спогадів хмари,
Зі спогадів хмари,
Як часто Небо ми картаєм,
За всі невдачі, долю злу,
За всі невдачі, долю злу,
Небо ясніє зорями,
Сутінками прозорими
Сутінками прозорими
Зустрілись очі,
палкий вогонь
палкий вогонь
Мереживо душі -
тонке прозоре,
тонке прозоре,
В сльозу перетворилася душа,
У горлі лунко серденько забилось,
У горлі лунко серденько забилось,
Погляд
Подих
Подих
Я безмежно була щаслива,
В ті далекі-далекі дні,
В ті далекі-далекі дні,
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Спізнавши забороненого плоду
упала і піднялась водночас,
упала і піднялась водночас,
Коли зима з небесного склепіння
розтрушує пухнастий білий сніг -
розтрушує пухнастий білий сніг -
Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
По філіжанці з гіркотинкою тепла,
По філіжанці з гіркотинкою тепла,
Ти п'єш моє кохання,
наче воду,
наче воду,
Огляди