ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Вишень
2019.11.22 20:51
Кохай ненависті прозорість –
Не лячні щірі почуття.
Весь жах в брехні…
Примари світу…

2019 рік

Олег Вишень
2019.11.22 20:49
Зірка зірвалась і летить,
Той нескінченний шлях,
Що в міліарди разів,
Коротший за моє існування.

Що я знаю про час?
Коли на моє бажання,
Поки летить впавши зоря,

Ігор Федів
2019.11.22 19:55
Волію обрії наздоганяти,
Де утворилися у долі силуети,
Але вона не хоче показати
Утаємничені у вимірі сюжети.
Бажання нині є іти до краю,
І не боятися за дії прорахунків,
Дізнатися, які шляхи до раю,
Ціну пекельної безодні подарунків,

Надія Тарасюк
2019.11.22 19:26
Боюсь наполохать…
тишу, —
погідність до сліз красива.
Мовчанкою меседж пише —
плетуть
павучки вітрила,
і линуть у простір
Нету

Сергій Губерначук
2019.11.22 16:31
Поро моя пізня,
злякана зимою,
не тремти останнім листом,
не біжи за мною
жовтим вітром,
шляхом битим,
полем, полем, полем…

Адель Станіславська
2019.11.22 12:59
Уже не дівчинка, прийми себе таку...
Твої роки набуток, а не втрата.
Собі обрала долю нелегку...
Та й не було легких, щоб обирати.
Лише по силі... Хочеться казок?
Твоя вже черга їх оповідати...
Плетеш зі слів намистечка разок
дівчаті в тобі, що не

Олександр Сушко
2019.11.22 12:30
Дух свободи! Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїс

Тетяна Левицька
2019.11.22 12:03
Смарагдова, шикарна омела -
душа у душу з в'язом пелехатим.
Корінням у його кору вросла,
щоб разом сонце з висоти плекати.

Їй так пасує осінь золота -
руді, червоні кольори, гарячі.
Та стелиться землею самота,

Микола Дудар
2019.11.22 11:55
Ветер с кармана выпал…
Дождь убежал куда-то
Редкий на случай выпад
Закон домино вне даты…
Катятся дни со спешкой
День ото дня - проведал
Близ королевы пешкой
Вместо любви-обеда…

Галина Сливка
2019.11.22 09:49
Співає долам стужею сурма,
Розлук туга волочиться стежею.
Маркітно їй. І спокою нема.
Яку яву побачить за межею?

І чеше вітер гребенями віть
Пресиву біль* невичахлого зводу.
Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить

Віктор Кучерук
2019.11.22 08:34
Г. С...
Як рибак на поклажу
у безводнім краю, –
я на тебе ображусь
і на час розлюблю.
Бо чекати несила
на дзвінки чи листи
на очікувань хвилях

Микола Соболь
2019.11.22 05:37
Тиха ніч запалила вогні,
Прилюлюкала води Дніпрові.
І так затишно стало мені
Край ріки у розкішній діброві.

Зрідка вітром гойдне очерет,
Заспівають листочки про літо…
Легковію, небесний поет,

Марґо Ґейко
2019.11.21 18:42
Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,
Приречено зітхають свіжі ями,
Чи може це примарилось здаля.

Давно не турбували павука
У вензелі чавунної калитки,
Мені чортополох прилип до литки,

Галина Сливка
2019.11.21 17:05
Півподихом, півдумкою, півсловом,
Півкроком споловинивши сніги,
Північ свою за полудень готова
Віддати... Та немає півснаги...
Півдолею півморя-океану
Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
Зціли мене, пташину безталанну.
Поділена - сама собі чужа...

Олена Побийголод
2019.11.21 16:46
Володимир Висоцький. «Аліса»

Послухайте всі, як злий жереб морив
Папугу - грозу та пірата морів!

В лісах, де папая - найперший попас,
я ріс не на вбогій перловці;
мене, ще папужка, спіймав папуас

Сергій Губерначук
2019.11.21 16:31
Я перевдягся в чорного сича.
Сів уночі на дерево печалю.
Але ж така невпевнена печаль.
Я ще сміюсь – і в радості скучаю.

Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
Не я сміюсь – сміється мій порок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Зона комфорту*
Сумуєте за привидами щастя?
Та годі, годі... Тіштесь тим, що є...
Нічого, попри гіркоту причастя
Господь нам понад силу не дає.
Нічого, що б собі не заслужили...
Не плачмо на свою недолю злу
Бо завжди мали й досі маєм сили
Розвіяти із вітром ту золу,
що аж смердить від згарища любові,
котру прогнали з душ уже давно,
бо не людьми - амебами готові
упасти ниць - в самісіньке багно.
Багато душ запродано бо чорту
за ласий шмат байдужості в руці.
Рятуємося "зоною комфорту"...
Глухонімі, впокорені сліпці.


2011

**Зона комфорту - це грань життєвого простору, в якій ми відчуваємо відносний психологічний комфорт. Найчастіше - це сфера, в якій відбуваються багато в чому передбачувані, звичні для нас явища, які розслаблюють і заколисують нашу свідомість. Тобто зона комфорту - стан «душі», в якому ми можемо дозволити собі діяти «механічно», за звичними шаблонами поведінки. Зона комфорту представляється чимось затишним і безпечним, однак вона становить серйозну небезпеку, бо перетворює зону комфорту в зону застою і занепаду.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-29 15:26:07
Переглядів сторінки твору 2577
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.101 / 5.5  (4.926 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 5.045 / 5.5  (5.009 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.22 13:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-29 16:55:01 ]
Виховний вірш - і напоумлення, наставлення на шлях істинний, то, мабуть, теж одна зі сторін літератури, хоча нині ця функція мистецтва занепадає... Не знаю, щоправда, на добре чи на зле це. Особисто я бунтуюся проти вихователів з дитинства. :-) Та мудрі ставали для мене Вчителями, яких дуже поважаю. І будь-які наші суперечки не псували стосунків, швидше, навпаки. Щось таке і до цього вірша, хочеться посперечатися, і розумію, що Вашу прихильність не втрачу, бо, на щастя, натрапила на мудру людину. :-) Для мене зона комфорту - то не найгірше, що вигадало сучасне людство, радше, здобуток. Наскільки зрозуміла, йдеться про відстороненість від чужих проблем, крайній індивідуалізм, егоїзм - тут солідарна з Вами. Це лихо нашого часу... А от зона комфорту - то повага до людини, то дуже чітко розумієш за кордоном. Люди дотримуються отого правила не наприкрюватися іншим ані голосною розмовою, ані надмірною присутністю надто близько, зате радо пропонують допомогу, якщо помічають, що ти потребуєш її. І, здається, це два боки однієї медалі - поваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-29 18:24:02 ]
Ви праві, Наталю. Я й сама не дуже сприймаю повчання.:)
Тільки цим віршем я не мала на меті когось повчати, як би це збоку не виглядало...:) Просто іноді так болять деякі явища, що нема сили мовчати, а говорити нема кому, бо тоді і справді було б повчання і пхання носа у справи тих, кому цього аж ніяк не потрібно. Тоді народжуються такі вірші.
Тут не йде мова про зону чужого комфорту, як зони, яку не слід переступати з поваги. Це зона комфорту власного, коли нам зручніше із дня в день товкти воду у ступі і нарікати на гірку долю, не поворухнувши й пальцем, аби та доля була хоч на краплину до нас милосерднішою.
Це складна тема. І розмова видалась би доволі довгою, якби її продовжувати...
Дякую, що завітали на мою сторіночку. Буду рада бачити вас частіше.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-29 20:15:06 ]
Адель!
А я знаю таких, хто хизується "зоною комфорту".
Занурені у себе так, що іншим там не поміститись.
Є лише їхні думки, враження і відчуття...
"За ласий шмат байдужості в руці", або,
як у Ахматової: "За одиночество вдвоём"...
Ваш вірш, Адель, зупиняє у марноті буднів і спонукає до роздумів. Спасибі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 09:41:12 ]
І я знайома з такими, пане Василю. Прикро буває, коли бачиш, що все могло б бути інакше, але є розуміння, що кожен з нас сам, і тільки за власного бажання може впливати на певні речі у власному житті, світобаченні, почуттях, долях.
Спасибі Вам за розуміння і тепло.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-08-29 23:18:19 ]
Мені здається, що все потрібне до певної міри. Цілком вірно, коли надовго засядеш у зоні комфорту, вона вичерпує себе, переростає в застій, і тоді прагнеш бур і конфліктів, що назрівають в суспільстві.
Як казав Гурджієв, ніщо у світі не йде по прямій весь час. А через кілька днів чи щаблів заламується набік, бо якби, скажімо, безперестану ішов дощ, то планета б наша потонула в ньому, а так перестав, і зона комфорту з"явилася вчасно, як на озері в Івано-Франківську, та й на всьому святі і фесті ця зона була, і досі за нею ностальгія залишилась. Добре, що наші "Майстерні" створюють цю зону. Я ось побував в Умані, в Івано-Франківську, і щойно з Городища приїхав від Олексія Тичка - яка це благодать - спілкуватися з рідними тобі по духу поетами-романтиками. Створюється цілий мікросвіт рідних по духу людей, і не хочеться з нього виходити. Можливо теж до пори, до часу. Велика подяка тим, хто його створює - фести, сайти і т.д.
Аделе, ми справді ганяємося за привидами щастя, як влучно сказано, і посипаємо голову попелом Вашого "згарища любові". Але свою реальність треба створювати. Цьому вчить Ваш вірш. Гарно, повчально. Це занедбана функція літератури, її потрібно відновлювати, бо вся класика цим займалась...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 09:50:20 ]
Саме так, Ярославе. Усе потрібне до певної міри. Тільки почуття тої міри у кожного своє. І виходить так, що у одного уже міра переповненна у той час, коли інший ще набирає оберти...
Сталось так, що після фесту ДНП, після стількох приємних митей у житті від сплкування з близькими по духу, цікавими і талановитими людьми, довелось зіштовхнутись із цілком протилежними. І це було майже фізично боляче.
Але, як би прикро не виглядало - усе має місце в цьому житті, навіть малоприємні речі, бо інакше ми не вміли би цінувати прекрасне.
Дякую за розуміння і співзвучність душі.
З теплом.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 10:37:56 ]
Та бог з тобою, мила Адель! Що це могло статися, що аж смердить від згарища любові? Тай зовсім ти не схожа на глухоніму і впокорену. І не кажи слова такого -амебами. Кажи -дружба. З побажанням гарного настрою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 10:58:17 ]
Ще скажіть, тезко, що мені не пасують такі вислови.:)
Та нічого й не сталося. Вірш написався.:)
Навзаєм дружби і настрою квітучого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 11:31:15 ]
Алєксандра, бачу не образилась на -ти. Як гадаєш чи може бути коментування, зауваження, похвальба одного вірша бути приводом переходу на ти? Ну одного вірша може мало, але гадаю три буде в самий раз. Це коли приблизно одного віку люди. Може це як правило ввести на ПМ. Треба поговорити на цю тему з Редакцією.
Коментарій після прочитання видали. Але я від щирого серця.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 11:38:34 ]
На "ти", то й на "ти". Не маю нічого проти.:)
Коментарі не видаляю. Тож хай собі буде, як частина спілкування, чим насправді і є.:)
За щирість серця - дякую.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 11:41:39 ]
Адель, дуже сподобався вірш,
просто ти дуже делікатно назвала той стан - зоною комфорту. Мені здається, що комфорт можна сприймати по-різному, залежно з якого боку дивитися. Коли народжується дятя в сім'ї, то йому певний рівень комфорту просто необхідний, але коли людина і в тридцять років не може вийти з теплої колиски - то це вже біда.

В фізиці такий стан, що ти описала, називають ентропією...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 12:08:47 ]
Дякую, Олечко. За розуміння особливо.:)
Термін "зона комфорту" придумала не я. Цей термін використовують у психології, для позначення певного стану людини, себто певний шаблон поведінки, незалежний від того, чи насправді він є для неї комфортним - просто звичним.
А вихід із так званої"зони комфорту" незмінно веде у "зону ризику", що у розумних межах є обов"язковим етапом для розвитку особистості.