Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оля Лахоцька
як світ вставав
з вогню, трави і чарів,
згубила, утікаючи, Остара
краплинку крові
на землі –
мене.




Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Слова
    у людей слова, як птахи,
    прокидаються зранку,
  •   Обмін
    Піддані приходять не просто так.
    Зранку рожева сойка
  •   Вогонь і музика
    в небезпечну ніч
    було б розумніше не розпалювати вогню
  •   Стрічка
    Стрічка життя –
    не барвиста, а трав'яна.
  •   Взаємозалежність
    Коли час ще не ділився на день і ніч,
    а з пащі сонячного лева викочувалися галактики,
  •   ***
    коли ти розмірковуєш,
    чому ми так дивно влаштовані,
  •   Етюд до створення світу (фрагмент 2)
    земля на початку була трохи безвидна,
    але зовсім не пуста –
  •   Ми
    коли я кажу, що ми, як два вуха –
    повернуті в різні боки і тому не чуємо одне одного,
  •   Гора
    я справді не знаю
    навіщо покликала тебе сюди
  •   Трохи космогонії
    мінливо-незмінно
    вертатися на вершечок скелі,
  •   Не пручайся
    не заважай мені,
    не пручайся.
  •   Химери
    з усього,
    чого я в собі не знаю,
  •   Досвіток
    на дзеркальному плесі
    ні сліду, ні цілунку.
  •   Політ ворона (епізод 1)
    діамантова вершина
    сліпить світлом.
  •   ******
    маленька милість –
    подароване слово.
  •   У пошуках
    не помилитися важко
    і майже неможливо
  •   Ніде, ніколи, нікого
    відлітайте!
    пусті остороги, як крига
  •   У вільному падінні
    є дороги, які проходять навшпиньки,
    є слова, які вимовляють пошепки.
  •   Казка на ніч
    зорі люблять нестримних.
    коли базальтова трава,
  •   ***
    я знаю – він прийде,
    він все одно приходить.
  •   Нестору (епізод 2)
    він один –
    на всі часи моєї батьківщини –
  •   ***
    прорісши,
    не відаєш себе.
  •   Берег
    на отому острові
    вітри ходять в білому,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки