ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже борги йому вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Гора
я справді не знаю
навіщо покликала тебе сюди
повела за собою
я сказала – ми підемо далі
в темряву
яка мені не страшна

по овальних кільцях часу
коли один сезон переходить в інший
а якщо нам набридне
ми згодимося на аномалію
у якій одна весна
впадає в іншу
мов ріка

я просила – довірся
я не знаю довірі іншого виправдання
окрім самотності
в неї немає інших прикрас
окрім скуйовджених вербових котиків
які холод сприймає
за чергову помилку тепла

і ось я стою перед горою
бо кожен коли-небудь стає перед горою
бо час не передбачив можливості
не стати перед горою
і мене лякає не її висота
а те як ти сміючись
називаєш її долиною…

сміючись
живеш в іншому напрямку




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-23 21:42:34
Переглядів сторінки твору 8893
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.461 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.853
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-24 10:33:33 ]
А я б закінчила долиною. Бо останні два рядки надто вже "передньопланові", пояснюючі і розжовуючі. імхо, те, що він гору називає долиною, і так дуже красномовно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 10:39:25 ]
так, Чо, я й сама не могла собі пояснити, навіщо мені та остання фраза :)) але без неї я наче зависаю… наче ще щось важливе треба було сказати, а я не сказала.
добре, буду думати.
дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 10:41:23 ]
Тема вождения за собой в нынешние времена довольно актуальная, но если поэтически мыслить и излагать, то она приобретает иные тонкости-нюансы и очертания-изгибы. В Ваших поэзиях я нахожу что-то новое, возникшее то ли благодаря веянию поэтического времени, а оно веет в спину и гонит, как мне кажется, вперед, то ли благодаря тоске жизни. Ведь и она приводит не только лишь к унынию, но и к движению.
Вы открываете новые грани своего поэтического дара.
Мне так почему-то кажется.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 11:11:01 ]
Недавно прочитала досить цікаву думку: письменник пише тому, що має якесь власне бачення (відчуття) динаміки світу і щедро ним ділиться… Я так довго думала - наш час часто описують різними "пост-"термінами, але так не могло би бути, щоб з усього "пост-" не пробивалося щось нове… В мене є таке відчуття, що це нове десь глибинно пробивається :)) от би тільки знайти спосіб його вловити :))
дякую, Алексію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 13:27:19 ]
Останнім часом менше дивуюся. І не тому, що все бачила, а тому, що все більше переконуюся - аномалія, то просто коли один сенс переходить в інший. Але перед цим - обов'язково гора. Кожному - своя.

Сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 11:52:04 ]
дякую, Олено! постійно собі те й кажу - досить вже дивуватися – а не виходить :))) і здається, що вже так багато знаю, а ті гори все виникають і виникають :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 17:48:52 ]
Цікаве горо-осмислення, Олю :)
"по овальних кільцях часу" - чому "овальних"?
"які холод сприймає" - тут напевно "яких" - воно звичайно веде до "х х", але "які" - робить інверсію не зовсім прозорою
"ми згодимося на аномалію" - чому "аномалію", мені здається, що це досить природній процес...
"сміючись
"живеш в іншому напрямку" - гмм... задумався...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 11:57:30 ]
о, то була спроба самій собі відповісти на дуже важливе запитання про час :)) овальні - бо в мене таке враження, що рік складається тільки з двох пір - зими і літа, а осінь і весна - тільки маленькі проміжки між ними…
"які холод сприймає" - точніше б звучало "які холод приймає", але "сприймає" більше стосується розуміння, то я й не знаю, як краще.
Аномалія - гм… я тут походила зі штангенциркулем і визначила, що то тільки у поетів одна весна переходить в іншу, а у нормальних людей - ні :))
дякую, ЛЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-25 21:05:08 ]
Дотепно про штангенциркулі і мікрометри... На відстані душі!!!
Сподобався Ваш, Олю, вірш-роздум! :))
А ще Ви якась особливо відкрита і щира у коментарях.
І цьому я врадуваний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-27 21:37:32 ]
дякую, Василю :))
це тільки з мамою не можна бути щирою, бо вона зразу розкритикує і ще чого доброго дасть поза вуха :))) а ми тут просто спілкуємось, що нам?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 21:46:39 ]
о бачу тема про дзеркалення трохи лунала...

але навіщо лякатися?
можна спробувати з цього розважитися
чи не так


:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-27 21:35:35 ]
о, тут трохи не те віддзеркалення :))
це ще одна моя теорія, про яку я так і не наважилася сказати відкрито :)) ніхто так не переконаний, що життя вже скінчилося, як люди в 17-18 років - звідси і максималізм, я думаю. десь коло 25-ти людям трохи попускає, вони включаються в активний пошук. а щось схоже на осяяння, прозріння, починається коло 30-ти, і так далі… Тобто я думаю, що у кожного з нас є альтернатива старіння - щось типу руху у зворотному напрямку, тільки внутрішньо… (от нагородила, правда ж?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-04-27 21:51:31 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-27 22:09:51 ]
...let your courage be my model…
дякую :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-04-27 22:12:25 ]
кураж ~ це майже Все