ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.08 07:33
* * *
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.

С М
2026.08.08 04:44
Стерво (The Rolling Stones)
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш

Ольга Садкова
2026.08.07 21:51
Чекання
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
"Чорний сніг Александрії" (продовження 2)
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
* 165 *
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того

Борис Костиря
2026.08.07 11:54
Холодний вітер
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.

Холодний вітер продиктує

Віктор Кучерук
2026.08.07 07:27
* * *
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.

М Менянин
2026.08.06 20:14
Колискова Україні
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Лімерики F 3
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Перші відкриті бої загонів УПА проти німців (січень-лютий 1943 року)
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
Ніхто так не мотивує, як вороги та заздрісники
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Хмари
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Чорний сніг Александрії (продовження 1)
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
* 164 *
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
У спеку липня снігову
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Ми
коли я кажу, що ми, як два вуха –
повернуті в різні боки і тому не чуємо одне одного,
ти заперечуєш: ми не два ока,
і нам не треба дивитись в одному напрямку.
можливо, ми – дві руки,
що одна з них, тримаючи книжку,
не розуміє, для чого інша гортає сторінки, –
такі однакові, але такі несхожі…
що у нас спільного?

якось стара зморшкувата дорога,
що курила люльку, сидячи біля замшілого каменя,
сказала мені пізнім надвечір'ям:
ваші тіла – два черевики:
один не має смислу без другого,
ви все життя доганяєте одне одного,
то відстаючи, то випереджаючи –
бо лиш так ви рухаєтесь.
і тільки той, хто одягнув вас, – птах…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-25 22:54:13
Переглядів сторінки твору 3124
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.380 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-05-25 23:18:49 ]
Мудрі речі сказала дорога, і ЛГ. І автор, звичайно!
"Ростемо ж ми, гей!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-25 23:23:01 ]
ну, сподіваюся, що хоча б птах знає, куди йде :))
дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 00:19:50 ]
гарна образність, вічна тема, чудовий твір


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 11:22:24 ]
дуже дякую, Таню! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 09:42:07 ]
Замислює... Підтримую думку Івана.
Але останній рядок чогось мене сумніває... Чи то оте, що птах - одягнув (щодо птаха в буквальному сенсі воно якось усміхає навіть)- сумнівне, чи то Птах - хочеться з великої літери. А ще краще, якби було щось на кшталт (воно до дороги і до черевиків якось точніше прилягає):
І тільки той, хто вас провадить, - птах...(Птах)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 11:20:41 ]
о, бачите - ви не допускаєте уявлення, що людина може бути частиною якогось іншого (вищого) цілого - а перехід саме до цієї думки я хотіла вибудувати у вірші. Тобто "провадить вас" - все ще зберігає цей поділ на окремих незалежних людей, і той птах - теж сприймається як щось відособлене від тих, кого провадить. А насправді - я подаю це як здогад, припущення - що немає мене, тебе, птаха - є одна жива сутність, яка проявляє себе на землі в окремих людях… :)) і ще така думка цікава приходить - коли ці черевики зносяться, чи ж птах не придбає собі нові, щоб іти далі?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 12:15:56 ]
Я допускаю це, Олю, але у вірші я цього не відчула. "той, хто одягнув вас" - це вже звучить відокремлено.
І потім... я думала, що кому-кому, а птахові, щоб іти(?) далі черевики навряд чи потрібні.))) У нього є крила. Свійська птиця і та - певно, мріє колись злетіти.
Оль, я не чіпляюсь, я просто намагаюсь зрозуміти. Тому Ви вибачте за ці коментарі, якщо вони Вам здаються зовсім недоречні, то видаліть. Добре?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 12:23:38 ]
пані Любо! це чудовий коментар! просто я вже цей вірш декому показувала :)) і сумніви були десь такі ж. Ну, справді, я розумію, що це дуже нелогічно - птах іде. Але я й не намагалася зробити тут все дуже логічним, бо не дуже піддається все це поясненням.
А написався вірш так - я довго думала над важливим для себе питанням і от наче картинка в голові проявилася - ця стара жінка-дорога, яка добре розуміється на взутті :)) бо вже бачила не одних таких, як ми :)) і раз - сіла й записала… а потім ще тиждень мучилася над першою частиною - вона якраз і логічна :))

Може, це я трохи нетактовно вам відповіла у першому коментарі, не сердьтеся на мене, будь ласка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-05-26 12:24:19 ]
Олю, мабуть, твоji вiршi нiколи не набриднуть менi. завжди дивуеш, вражаеш у хорошому розумiннi. а цей вiрш не схожий на твоji попереднi.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 12:25:47 ]
дякую, Маріанночко :) я дуже рада!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 18:58:24 ]
Судячи з вірша, в тебе, Олю, однаково сильні відчуття побутових бурунів і глибин закоханості...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-27 12:43:19 ]
ох вже ті побутові буруни :)) хотіла б їх не помічати, але не вдається :)) дякую, пане Вікторе, дуже рада вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-05-31 22:44:59 ]
оце дуже навіть насправді класно все

*тішиться майже по-дитячому, що уникнув
притаманних * длинных благородных объяснений (с)

оце - воно


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-06-02 12:33:03 ]
о, а мені цей вірш виглядав таким брунатно-коричневим :) майже без додаткових кольорів, аж сумнівалася, чи варто комусь показувати :)) дякую, Сонце-Місяцю!
/тішиться справді по-дитячому :)/