ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.10.24 12:24
Поговорили
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної

Сергій СергійКо
2025.10.24 12:12
Ранкового туману окуляри
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.

Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.

Світлана Майя Залізняк
2025.10.24 09:23
Сталкер. Зона ЧАЕС
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

***

Над

Віктор Кучерук
2025.10.24 07:32
* * *
У натовпі слухом уловлював: "смерть"
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за

Борис Костиря
2025.10.23 22:47
Реконструкція парку
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що

Микола Дудар
2025.10.23 21:56
Досить може?
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,

Марія Дем'янюк
2025.10.23 20:59
Вітер
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.

У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"

У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."

Тетяна Левицька
2025.10.23 20:53
Сама
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.

Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,

Євген Федчук
2025.10.23 20:14
Як угри сусідами нашими стали
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух

Артур Сіренко
2025.10.23 17:49
Бородаті карлики
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві

Сергій СергійКо
2025.10.23 13:27
Болюча байка
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».

С М
2025.10.23 10:29
rejoyce (Jefferson Airplane)
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках

О забагато тебе

Микола Дудар
2025.10.23 10:20
П''ять відсотків...
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?

Світлана Пирогова
2025.10.23 09:26
Хіба мені навішаєш раби хомут?
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.

А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?

Віктор Кучерук
2025.10.23 06:14
* * *
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій

Тетяна Левицька
2025.10.22 22:21
Між нами
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.

Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Ми
коли я кажу, що ми, як два вуха –
повернуті в різні боки і тому не чуємо одне одного,
ти заперечуєш: ми не два ока,
і нам не треба дивитись в одному напрямку.
можливо, ми – дві руки,
що одна з них, тримаючи книжку,
не розуміє, для чого інша гортає сторінки, –
такі однакові, але такі несхожі…
що у нас спільного?

якось стара зморшкувата дорога,
що курила люльку, сидячи біля замшілого каменя,
сказала мені пізнім надвечір'ям:
ваші тіла – два черевики:
один не має смислу без другого,
ви все життя доганяєте одне одного,
то відстаючи, то випереджаючи –
бо лиш так ви рухаєтесь.
і тільки той, хто одягнув вас, – птах…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-25 22:54:13
Переглядів сторінки твору 2797
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.380 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-05-25 23:18:49 ]
Мудрі речі сказала дорога, і ЛГ. І автор, звичайно!
"Ростемо ж ми, гей!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-25 23:23:01 ]
ну, сподіваюся, що хоча б птах знає, куди йде :))
дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 00:19:50 ]
гарна образність, вічна тема, чудовий твір


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 11:22:24 ]
дуже дякую, Таню! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 09:42:07 ]
Замислює... Підтримую думку Івана.
Але останній рядок чогось мене сумніває... Чи то оте, що птах - одягнув (щодо птаха в буквальному сенсі воно якось усміхає навіть)- сумнівне, чи то Птах - хочеться з великої літери. А ще краще, якби було щось на кшталт (воно до дороги і до черевиків якось точніше прилягає):
І тільки той, хто вас провадить, - птах...(Птах)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 11:20:41 ]
о, бачите - ви не допускаєте уявлення, що людина може бути частиною якогось іншого (вищого) цілого - а перехід саме до цієї думки я хотіла вибудувати у вірші. Тобто "провадить вас" - все ще зберігає цей поділ на окремих незалежних людей, і той птах - теж сприймається як щось відособлене від тих, кого провадить. А насправді - я подаю це як здогад, припущення - що немає мене, тебе, птаха - є одна жива сутність, яка проявляє себе на землі в окремих людях… :)) і ще така думка цікава приходить - коли ці черевики зносяться, чи ж птах не придбає собі нові, щоб іти далі?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-26 12:15:56 ]
Я допускаю це, Олю, але у вірші я цього не відчула. "той, хто одягнув вас" - це вже звучить відокремлено.
І потім... я думала, що кому-кому, а птахові, щоб іти(?) далі черевики навряд чи потрібні.))) У нього є крила. Свійська птиця і та - певно, мріє колись злетіти.
Оль, я не чіпляюсь, я просто намагаюсь зрозуміти. Тому Ви вибачте за ці коментарі, якщо вони Вам здаються зовсім недоречні, то видаліть. Добре?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 12:23:38 ]
пані Любо! це чудовий коментар! просто я вже цей вірш декому показувала :)) і сумніви були десь такі ж. Ну, справді, я розумію, що це дуже нелогічно - птах іде. Але я й не намагалася зробити тут все дуже логічним, бо не дуже піддається все це поясненням.
А написався вірш так - я довго думала над важливим для себе питанням і от наче картинка в голові проявилася - ця стара жінка-дорога, яка добре розуміється на взутті :)) бо вже бачила не одних таких, як ми :)) і раз - сіла й записала… а потім ще тиждень мучилася над першою частиною - вона якраз і логічна :))

Може, це я трохи нетактовно вам відповіла у першому коментарі, не сердьтеся на мене, будь ласка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-05-26 12:24:19 ]
Олю, мабуть, твоji вiршi нiколи не набриднуть менi. завжди дивуеш, вражаеш у хорошому розумiннi. а цей вiрш не схожий на твоji попереднi.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 12:25:47 ]
дякую, Маріанночко :) я дуже рада!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-05-26 18:58:24 ]
Судячи з вірша, в тебе, Олю, однаково сильні відчуття побутових бурунів і глибин закоханості...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-27 12:43:19 ]
ох вже ті побутові буруни :)) хотіла б їх не помічати, але не вдається :)) дякую, пане Вікторе, дуже рада вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-05-31 22:44:59 ]
оце дуже навіть насправді класно все

*тішиться майже по-дитячому, що уникнув
притаманних * длинных благородных объяснений (с)

оце - воно


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-06-02 12:33:03 ]
о, а мені цей вірш виглядав таким брунатно-коричневим :) майже без додаткових кольорів, аж сумнівалася, чи варто комусь показувати :)) дякую, Сонце-Місяцю!
/тішиться справді по-дитячому :)/