ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.30 07:28
* 99 *
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш

Віктор Кучерук
2026.05.30 06:57
* * *
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.

Федір Паламар
2026.05.30 00:11
Питання Кушти
   1. В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!    Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Зв

М Менянин
2026.05.29 23:28
Шлока* 1
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!

* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв

Ірина Вовк
2026.05.29 18:54
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 2)
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем

Юрко Бужанин
2026.05.29 17:48
***
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.

Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.

Юрій Лазірко
2026.05.29 16:51
Спокою Серце Сниться --- українська блюзова балада
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці

ділена на пайки

Борис Костиря
2026.05.29 11:45
Крик
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.

Ти кричиш відчайдушно, безмовно

Світлана Пирогова
2026.05.29 11:41
Мелодія морська
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...

Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного

Вячеслав Руденко
2026.05.29 11:26
Перевтілення
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,

за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих

Віктор Кучерук
2026.05.29 06:25
* * *
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.

хома дідим
2026.05.29 06:25
* 98 *
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст

Володимир Бойко
2026.05.29 00:24
Нетривіальні думки 8
Не кричи ура, поки з бункера не виліз. Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних. У бункері путіну добре, та в землі було б краще. Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.

Ірина Вовк
2026.05.28 23:42
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 1)
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках

Юхим Семеняко
2026.05.28 22:31
Давні тріолети
Не смішно

Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними

Євген Федчук
2026.05.28 17:32
Похід короля Жигмонта ІІІ на Смоленськ в 1609-1611 роках
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Дощ
дорога в літо проростає з буднів –
дзвіночок на коромислі дощу.
побудь мені ще трішки незабутнім,
коротку мить – я казку допишу.

і стільки б тих турбот – вологе плаття,
дощинки не обсохлі на руках,
є в олівця призначення – писати
просте письмо на вицвілих листках

літопису життєвої негоди,
кришталю необійдених калюж.
цю найжурнішу із земних мелодій,
мов усмішку у відчаї – люблю ж –

таку підступну і таку мінливу!
а збережу надовго тільки це –
як ти моїм легким весняним зливам
колись щасливо підставляв лице.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-19 22:53:12
Переглядів сторінки твору 8415
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.726 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:17:37 ]
я й сама не дуже впевнена, пані Любо. Логічно справді більше підходить посмішка. Але коли вірш писався, то я "бачила" все-таки усмішку - яскраву і світлу, як сонячна погода. Любиш те сонечко, хоч ніколи не знаєш, чи надовго його стане :)))
дякую дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 09:04:37 ]
Але якщо малось на увазі, що це якийсь промінчик у безнадії і відчаї - "таки любллю" - то тоді, безумовно, усмішка )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:19:06 ]
все тримається на контрастах! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 11:34:12 ]
Посмішка - особливий вираз обличчя, який означає глузування, кепкування (Великий тлумачний словник), але одним із тлумачень усмішки є: такий порух, як вираз глузування (з цього ж словника). Олю, вірш чудовий і дуже гарно сприймається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:26:53 ]
ну ось і розгорнувся ледь не космос :))
дякую, пане Богдане! здається, в нашій мові нема прямого відповіника російської "ухмылки" - тут вже справді глузування і насмішка. Я не стала б прямо звязувати "посмішку" і "посміх" - етимологічно вони, як на мій погляд, різні. Хоча… мова - все-таки явище колективне і має право бути, як і ми всі, трохи нелогічним :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 11:48:48 ]
кришталь необійдених калюж... і на звук, і на блиск мені подобається... як та ворона поцупила і фіть...
:о))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:28:05 ]
бери мене за руцю і удвох - по дну… :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:56:01 ]
Такий гармонійний, світлий і оптимістичний вірш - ніби справжній жаданий літній дощ. Дякую за дуже вдалі рими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:07 ]
і вам дуже дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 14:24:39 ]
Казково гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:37 ]
дякую! :) казка ще в дорозі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 00:13:39 ]
"побудь мені ще трішки незабутнім" - трепетний такий рядок :)

а останні чотири нагадали мені фільм "Сияние чистого разума". Не бачила? Ідея така ж: чим більше часу минає, чим менше ми пам"ятаємо, тим більше залишається чистого відчуття_чуття_почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:32:06 ]
дякую :) вчора ще раз прокрутила той фільм. Так дивно - лиш пару років тому його дивилася, а все сприймається зовсім інакше... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-22 14:31:17 ]
Привіт, Олю!
У А.Содомори у книзі "Наодинці зі словом" є розділи глибоких (глибинних) роздумів про "усмішку-посмішку-насмішку"...
Останні рядки Вашого казкового вірша повернули мене у минуле століття.
Знаменитий легкоатлет Боб Бімон (у першій спробі) встановив світовий рекорд у стрибках у довжину (8метрів 90 сантиметрів), який протримався 23 роки. Пам'ятливий стоп-кадр після стрибка: почалася злива, атлет упав на коліна, поцілував бігову доріжку і підставив щасливе лице стихії дощу...
Видається мені, що та віртуальна поетична планка, яку Ви встановлюєте і долаєте(!) - все вище і вище. І я цьому врадуваний! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:37:52 ]
дякую, Василю :)
я сама дуже люблю мокнути, майже ніколи не беру з собою парасольки. Всі розбігаються - а я собі йду, ніби то моя стихія… Можливо тому, що моя батьківщина - дощове Прикарпаття, я так люблю дощі і тумани :)))