ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.06 19:03
* 35 *
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
Святкування Ящірки (Jim Morrison)
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
Не торкаться долу (The Doors)
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Парк
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
1956. Зима
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
Повернення душ
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
Мій читацький денник. Борис Костиря
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Помилка
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Сенси
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
* * *
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
***
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура...
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
Хлібна неділя
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
04.04.2026.
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
* 34 *
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Дощ
дорога в літо проростає з буднів –
дзвіночок на коромислі дощу.
побудь мені ще трішки незабутнім,
коротку мить – я казку допишу.

і стільки б тих турбот – вологе плаття,
дощинки не обсохлі на руках,
є в олівця призначення – писати
просте письмо на вицвілих листках

літопису життєвої негоди,
кришталю необійдених калюж.
цю найжурнішу із земних мелодій,
мов усмішку у відчаї – люблю ж –

таку підступну і таку мінливу!
а збережу надовго тільки це –
як ти моїм легким весняним зливам
колись щасливо підставляв лице.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-19 22:53:12
Переглядів сторінки твору 8119
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.726 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:17:37 ]
я й сама не дуже впевнена, пані Любо. Логічно справді більше підходить посмішка. Але коли вірш писався, то я "бачила" все-таки усмішку - яскраву і світлу, як сонячна погода. Любиш те сонечко, хоч ніколи не знаєш, чи надовго його стане :)))
дякую дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 09:04:37 ]
Але якщо малось на увазі, що це якийсь промінчик у безнадії і відчаї - "таки любллю" - то тоді, безумовно, усмішка )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:19:06 ]
все тримається на контрастах! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 11:34:12 ]
Посмішка - особливий вираз обличчя, який означає глузування, кепкування (Великий тлумачний словник), але одним із тлумачень усмішки є: такий порух, як вираз глузування (з цього ж словника). Олю, вірш чудовий і дуже гарно сприймається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:26:53 ]
ну ось і розгорнувся ледь не космос :))
дякую, пане Богдане! здається, в нашій мові нема прямого відповіника російської "ухмылки" - тут вже справді глузування і насмішка. Я не стала б прямо звязувати "посмішку" і "посміх" - етимологічно вони, як на мій погляд, різні. Хоча… мова - все-таки явище колективне і має право бути, як і ми всі, трохи нелогічним :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 11:48:48 ]
кришталь необійдених калюж... і на звук, і на блиск мені подобається... як та ворона поцупила і фіть...
:о))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:28:05 ]
бери мене за руцю і удвох - по дну… :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:56:01 ]
Такий гармонійний, світлий і оптимістичний вірш - ніби справжній жаданий літній дощ. Дякую за дуже вдалі рими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:07 ]
і вам дуже дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 14:24:39 ]
Казково гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:37 ]
дякую! :) казка ще в дорозі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 00:13:39 ]
"побудь мені ще трішки незабутнім" - трепетний такий рядок :)

а останні чотири нагадали мені фільм "Сияние чистого разума". Не бачила? Ідея така ж: чим більше часу минає, чим менше ми пам"ятаємо, тим більше залишається чистого відчуття_чуття_почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:32:06 ]
дякую :) вчора ще раз прокрутила той фільм. Так дивно - лиш пару років тому його дивилася, а все сприймається зовсім інакше... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-22 14:31:17 ]
Привіт, Олю!
У А.Содомори у книзі "Наодинці зі словом" є розділи глибоких (глибинних) роздумів про "усмішку-посмішку-насмішку"...
Останні рядки Вашого казкового вірша повернули мене у минуле століття.
Знаменитий легкоатлет Боб Бімон (у першій спробі) встановив світовий рекорд у стрибках у довжину (8метрів 90 сантиметрів), який протримався 23 роки. Пам'ятливий стоп-кадр після стрибка: почалася злива, атлет упав на коліна, поцілував бігову доріжку і підставив щасливе лице стихії дощу...
Видається мені, що та віртуальна поетична планка, яку Ви встановлюєте і долаєте(!) - все вище і вище. І я цьому врадуваний! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:37:52 ]
дякую, Василю :)
я сама дуже люблю мокнути, майже ніколи не беру з собою парасольки. Всі розбігаються - а я собі йду, ніби то моя стихія… Можливо тому, що моя батьківщина - дощове Прикарпаття, я так люблю дощі і тумани :)))