Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Редакція Майстерень (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Терещук Василь, [ 2006-02-14 16:21:51 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

особисто мені смішно, коли наші поети і у Львові, і у Києві збираються у гурти, щоб виступити перед публікою. П2ятеро, шестеро. Вигадують якість літпотяги, акції. Не терплю натовпу, особливо літературного.
Прийди самотнім і зачарують людей словом. Прикуй ним увагу інших. зроби так, щоб тебе слухали, затамувавши подих.
Коментатор Тетяна Мельник, [ 2006-02-14 16:42:12 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Імператрицею у творчості?.. Мені сподобалось, як ви сказали.
А щодо визначання творчості... Будь-яке визначання, яким би повним і чітким не було, всеодно трохи обкрадає автора, встановлюючи якісь шаблони. Але хто знає - що там буде згодом?
Цілі світи покидають нас, навіть нічого по собі не лишаючи. Від того сумно. І тоді приходять їхні образи, думки і кажуть: "Напиши, ти зможеш..." І вже не зрозуміло - які речі належать їм, а які - мені. Саме тоді стираються всі грані та обмеження, а разом з ними і визначення.
Коментатор Терещук Василь, [ 2006-02-14 17:03:29 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Власне імператрицею. на інше звання погоджуватися не слід.
А про образи, які приходять, то що тут скажеш. У ці хвилини ми розмовляємо з Богом. от і уся загадка таланту.
Коментатор Терещук Василь, [ 2006-02-14 17:56:50 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Мій icq 241473570
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-02-17 12:50:42 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Шановний пане Андрію Зланічу. Файно, що ви поділилися своїми спостереженнями, своїми висновками. Думаю, що й інші зможуть щось суттєве додати до теми… Утім, напевно, я повинен цілком твердо сказати декілька речей, ще раз, про курс вибраний на капітанському мостику “Майстерень”. По-перше, - жодного керунку на суспільні зміни! Жодного виривання “душі людини з її одвічного сну”! Жодного рейтингового “приниження” автора за філологічними мірками! Підказки, коментарі, словесна охайність – так, але дрібні помилки не закривають намагань автора, хоча і псують його порозуміння з власним текстом. По-друге, - головна ціль - діалог автора з масивом хорошої, якісної поезії, перебування автора там заради розкриття свого потенціалу. Тобто, ми будемо робити все, щоб неякісні тексти не покривали собою місця загального користування. Якість визначатиметься за глибиною, що описано в “Поясненнях”, і за належністю до Поезії, щодо чого в нас строгі погляди. До речі, не ставлю собі ціллю нав’язувати і переконувати, - це швидше пояснення позиції, так? Тобто, ми оперуємо чітко визначеними термінами, чи намагаємось ними оперувати, задля більш-менш об’єктивного, уніфікованого підходу при порівнянні текстів. Ви говорите про вірші “пульсуючої, аритмічної форми. Новий час потребує нових форм, а суть, звісно, завжди однакова. Будь-ласка, оцінюйте надалі семантичну сірість, якої вистачає на сайті, а не важкі форматні конструкції…” Але це для нас неприйнятно, повторюю “ВІРШ - невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків…” - тому аритмічність ми не можемо розглядати, як вірш і, тим більше, переконувати читачів, що аритмічність є форматом поезії. Ми звертаємось до чітких визначень, а також до першоджерел предмета Поезії тому, що для нас важливо не порушити кореневі мистецькі традиції, а берегти, розуміти їх, продовжити. Повторю ще раз, - першоджерело – Життя, яке частково в нас, але, в основному, за межами нашого “я”, і, до того ж, в надпросторі, можете розуміти, як, життя, в основному, знаходиться там – вище і глибше над нами. І коли ми говоримо про музику, чи поезію, то мається на увазі не бренд "Бйорк", чи "Моцарт", а саме осягнутий і описаний ними Порядок Життя, переданий музично. І їх гармонійні музичні ряди намагаються його не порушувати. Панк-рок, наприклад, свого часу намагався порушувати критерії мелодійності, але нічого істотного з того не вийшло, і вийти не може. Якщо хочете, то всюди діє банальна сентенція - порушувати закони Життя живим не дано. Приємно, пане Андрію, що ви берете живу участь у діяльності нашого спільного ресурсу, дуже цікаво було прочитати ваші роз’яснення щодо будови тіла та комунікації внутрішніх органів окремого вашого твору. Я , хоча і не зрозумів, про який твір йдеться, але вважаю за перспективне – ваші спроби публічного “самопорозуміння”. Не ясно тільки, у чому неприємність моменту? Якщо хочете, то я навіть прошу вас зробити окремою статтею якесь новаторське порівняльне дослідження “класики” та зразків синтетичного мистецтва, якому ви передрікаєте майбутнє. Зіграти в “Короля гори”. Так? І, як ви вірно зауважили, з любов’ю і коректними публічними поцілунками.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-02-17 18:56:47 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

І декілька відповідей стосовно тематичних зауваг шановних Тетяни Мельник і Василя Терещука.

Пані Тетяна Мельник:
"Абсолютна розкутість слова, що мусить пульсувати, вражати, звільняючись від чітких меж, потрапляючи у нові вербальні виміри. І, власне, легкі рими можливі для верлібру, але не завжди. А щодо відсутності строфіки - то її відсутність можна умовно назвати якраз присутністю. Оскільки - як подає словник літературознавчих термінів: "у верлібрі - послідовно кожен рядок являє собою смислову одиницю, його ритмічна єдність ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків".

- Хай живе ритмічна єдність. Себто - один ритм, або гармонійне їх чергування, що можна довести, легко зібравши "розсипаний до прозового вигляду текст".
А стосовно абсолютної розкутості слова, - то пані Тетяно, пригадайте наповнені п'яними істотами кабаки, мат, погрози, грубе словесне насильство, що не має і не знає формальних меж…
І в той же час ви апелюєте до природності - " Але! в першу чергу потрібно говорити про чуття, про природність..."
Але про яку природність ви говорите? Якщо про Божественну, то де в природі ви бачили розкутість, відсутність надстрогих меж – там суцільні золоті січення гармонічних пропорцій! Ви можете собі уявити, що в природі відбувались би процеси, які інколи подаються нашими авторами, як поезія? Можливо, наші автори мають на увазі щось інше, але читаючи їхні твори, часто бачиш те, що в природі і в природі речей не тільки не відбувається, але й не може відбуватись ніколи, бо це смертельно небезпечно. І ці небезпеки впроваджує Істота найбільш наближена до Творця? Чи це можливо?
Можливо, але тільки в одному випадку, коли йде ця істота в протилежному напрямку від Життя, що трапляється аж занадто часто.
Ні, вважаю, що речі неприродні, поезії не властиві.

Про речі властиві поезії, трохи нижче, а поки зауважу, що з точки зору нашого логічного порозуміння мене насторожує ціннісний ряд, який ви, пані Тетяно приводите - " Усе, що існує в природі, в житті, в мистецтві, в науці - це речі потрібні і необхідні, якщо ставитись до них із розумом та розумінням (звичайно, і хист не є виключенням). “
Утім, я переконаний, ми прекрасно розуміємось образно.


Вельмишановний Василь Терещук, твори якого переважно мають свою “Терещукову” віршовану форму і ритміку, - коментує:
“Ляшкевич - яскраво окреслений формаліст. Він надає величезного значення формам. Хоча ті, як на мене, повинні мати значення лише стосовно означення жіночої краси.
Еталон форми для поезії не має сенсу. Давидові псалми - це і молитва, і поезія. Поезія Аполлінера - без рим. Та й на який біс вони там потрібні…”

- Що ж , пане Василю, розмова про біблію, псалми Давидові (в основному - пісні древньофінікійського походження) й інші неримовані, неритмовані тексти не проста. Але основна молитва наша "Отче наш", з її строгою ритмікою - не Вищий доказ її (ритмової) необхідності? А інші молитви, як пісні, які обов'язково супроводжуються і доповнюються співом, виростаючи в містерійне дійство, яке проектуючи на царину поезії можна оцінити, як виконавча поезія. Яка є зовсім не окремою формою існування тексту, як то верлібр, чи білий вірш, які поки вони є віршами, є й поезією?

Утім, повернемося до поезії, де не потребується гра акторів, чи спів, чи особлива декламація - в розумінні додаткових елементів задля оживлення чогось просто так не самодостатнього. Тобто повертаємось до форм, які на межі поезії, звичайно, стають менш чіткими, але існують. Мало того, все прекрасне має чіткі і улюблені серцем нашим форми і незмінні здатності.
І ми, насправді, зовсім традиційні істоти. Їмо, п’ємо, ходимо, дихаємо, споживаємо і перетравлюємо – однаковісінько, традиційно і з великим чуттєвим задоволенням. І смію зауважити, Василю, порядок цих речей ніхто змінювати не хоче, в тому числі і ви.
Ваші слова - “Бо у справжньої поезії не буває поганих форм.” – поділяю повністю.

Не поділяю тільки іншого:
Терещук - “люблю різноформених Лорку і Василя Герасим"юка. Останнього тут дехто узагалі виносить за рамки поезії. Але з таким самим успіхом можна виносити Київ за межі України, а Пекін назвати іспанською столицею.
А загалом ця балаканина має присмак псевдополеміки”

Так, як шановний Василь Терещук, напевно мав на увазі під означенням “дехто” мене, то нагадаю сказане мною:

Ляшкевич – “Ось текст Василя Герасим’юка без виокремлених рядків. Як на мене, це не тільки не вірш, але і експериментальна проза, - швидше за все спроба спроби, спроба прозово-есеїстичного містерійного віршування.”

Маємо серйозну натяжку, - Ляшкевич говорить про окремий текст, а Терещук виносить Київ за межі України, а Герасим’юка за межі поезії. Вже напевно пізно говорити шановному поету, що робити гарно, а що не гарно. Боюсь, що це вже буде схоже на нашу політику і її виконавців.
Але думаю, що саме такі речі і переводять наші аналітичні спроби в “балаканину з присмаком псевдополеміки”.

Але, якби поправляти мою власну фразу, то я би забрав слово “віршування”, бо в даному тексті шановного поета Василя Герасим’юка спроби віршування дійсно не спостерігається.

Іще одна фраза пана Василя видається мені аналітично цікавою.

В. Терещук : ”… Як на мене, поети - люди вельми самотні. Через те вони і творять власний світ, оживляюють його, щоб у ньому замешкати навіть після смерті. Справжня поезія живить не лише інших, але й свого творця…”

Про один із відтінків, що я знайшов для себе в цих словах – про проблеми зі своїми світами, чи там із
розмірами авторського "я". Вважаю, що це найбільша проблема хороших поетів. Все важче розчинятись в ефірі живого обсягу, контролювати події на своїх найвіддаленіших межах, на яких в основному проставляються переноси рядків і рими, звучить реакція оточення. На тих межах, де постійно живе запитання, а не готові академічні відповіді.
Повторюсь, що рух у напрямку розмивання кордонів і меж, форм і ритміки, є вкрай небезпечним. А прикривати цей рух, а інколи і не те місцезнаходження, поетичними визначеннями "верлібру" чи "білого вірша" є самообманом - бо поезія, таки в'язниця, а не розкуте текстування...
Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-18 12:59:09 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Вітаю всіх, шановні! Володимире, дійсно цікава загалом виходить дискусія, адже страва смакує і фундаментальними шкварками класичного підґрунтя, що Ви привносите постійно, і цибулинками пана Терещука, від яких деякі дівчатка вже й річку на море сльозами перетворюють, і вишуканими тим’янами та базиліками пані Тетяни, звісно, і Зланіч якогось присмаку тій юшці додає особистими перчинками. Смачно, тому що всьо це – складові єдиного продукту. Головне, не схибити зі смаку, то й буде всьо до ладу.
Втім, кілька моментів Вашої доповіді, Володимире, все ж таки прокоментую.

"...Я, хоча і не зрозумів, про який твір йдеться..."

Андрій Зланіч, "Поки вік дівочий твій". Буквально декілька строк вгору гляньте від пропонованого мною алгоритму побудови твору.

"Панк-рок, наприклад, свого часу намагався порушувати критерії мелодійності, але нічого істотного з того не вийшло, і вийти не може".

Знаєте, Володимире, вважаю, що течії на кшталт згаданого Вами "панку" й не могли стати вирішальними у формуванні нової музики, адже вони є деструктивними від самого зародження, за самою своєю суттю, що Ви самі й вказали. Хоча, інколи і я із щирим задоволенням слухаю "Gogol Bordello", скажімо. Але "руйнуюче мистецтво", впевнений, не спроможне зародити щось стале, вузлове, адже саме по собі ледь тримається на кострубатих милицях, позбавлених смаку та краси.
Разом з тим, експерименти зі звуком, що засновані на пошуках тої краси – приречені на життя, навіть якщо музика приймає нові форми, які радикально несхожі на щось традиційне, хоча, звісно, несуть якусь споконвічну ідею. Згадаймо, "Pink Floyd" із загальновизнаного. Я особисто наважуся додати "Future Sound Of London" та "Aphex Twin", "Massive Attack" та "Radiohead". Це з стовпів лише...
Тому новітні технології повинні розширювати можливості митця, переховуватися в минулому, впевнений, абсурдно. Володимире, погоджуюся з Вашою позицією – необхідно зберегти традиції. Але додам – й примножити їх. Компасом творчості мають бути автентичність митця, життєдайна сила, авторське відчуття смаку й краси. Асиметрія – це автентично. Асинхронність – сильно та справжньо.
Знаєте, Володимире, в трьохвимірній графіці навіть існує спеціальний модифікатор "Noise", за допомогою якого досконалі комп*ютерні форми спотворюються та викривляються, стаючи, таким чином, більш аутентичними, адже без цього втрачається первісна природа об*єкту.

"...я навіть прошу вас зробити окремою статтею якесь новаторське порівняльне дослідження "класики" та зразків синтетичного мистецтва, якому ви передрікаєте майбутнє..."

Дякую за довіру, Володимире, втім я просто неспроможний на сьогоднішній день зробити порівняльний аналіз за браком знань з історії класичного мистецтва. Що там казати! Буквально на минулому тижні я був захоплений деякими творами Ліни Костенко, разом з тим, міркую, багато користувачів то всьо читали може ще в інституті, тому, звичайно, більш спокійно реагували. А я ж, бачте, невіглас який.
Проте, шановні, знову ж таки наголошую на перспективах синтетичного мистецтва. Видається, на сучасному етапі розвитку технологій, семантику тексту просто необхідно поглиблювати впливом на інші канали сприйняття споживача. Скажімо, я б при відповідних можливостях видав книжку віршів, кожен з яких має особистий запах. Бо ж не тільки в жіночих журналах можна ж аромати зберігати! Або ж взагалі б поєднав візуальне мистецтво із поетичним таким чином, щоб окремі вірші можна було виставляти в картинних галереях. А сполучення кольорів, шрифтів, гіперлінків, мультимедійних презентацій зокрема та анімаційних проектів загалом – це невеличкий опис невикористаних можливостей сприймання поезій просто з монітора, чим всі ми, до речі, зараз й займаємося. Аудіальне підкріплення віршів взагалі окремий предмет для дискусії. Я навіть не беру до уваги харизматичних виконавців на кшталт Петра Мамонова або Олега Гаркуші, Андрія Родіонова або Шиша Брянського, класичних Олександра Башлачова або Володимира Висоцького. Пропоную хоча б "And The Thrid Angel Sounded" Юрія Андруховича на http://www.artvertep.dp.ua/data/music/mp3 Це і є поезія з аудіальним підкріпленням.
Прикладом сучасної синтетичної поезії без невербальних нашарувань безперечно є творчість Дмитра Олександровича Прігова з його важкою стилістичною архітектурою виключно концептуальних добірок. Згадаймо також Веліміра Хлєбнікова, з його намаганнями виліпити з вербального невербальне, втім я б наважився всім рекомендувати все ж таки Дм. Ол. Прігова.
Таким чином, нам, друзі, ще йти та йти до фінішу мистецтва, хто б що не пророчив.
Щасливої дороги!
Люблю. Цілую. Зланіч.
Коментатор Жорж Дикий, [ 2006-07-12 14:05:24 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

А ще такий лист до нас прийшов від пані Юлії:

"Для мене справді дикістю є ваша нелюбов до верлібрів. мені було років десь так із 12, я, беззаперечно, вважала себе геніальною дитининою і вирішила віднести свої вірші до одного із наших місцевих поетів. перше, що він у мене запитав було: \"Сама писала? а розділові знаки сама ставила? не може бути, щоб сама.\" тоді ж я почула від нього одну дуже дивну річ, мовляв, я не можу бути поеткою, доки не вивчу достеменно всі віршовані розміри і не навчуся підганяти під них свої вірші, \"як токар, що виточує деталь\"(цитата). тоді у моїй маленькій голові виникло запитання: а що робити із віршами, які будять мене посеред ночі, які палять мене зсередини, доки я їх не випущу на аркуш у записнику.Невже, на вашу думку, тільки римовані, \"правильні\", \"прилизані\" рядки заслуговують на увагу? з одного боку ви говорите, що не свизнаєте таких визначень, як \"графоманство\", з іншого - обмежуєте творчу свободу. Але все-одно, дякую вам за те, що ви є... "

Що пане Редакторе скажете?
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-07-14 14:23:31 ],
на сторінці твору     "Вірші та інша поезія - в чому різниця?"   Майстерень Редакція

Привіт вам, Юлія.
Дійсно, верлібри є різні за "виконанням". Одні з них я відношу до "сайтової" поезії, інші - ні. Це стратегія нашого
ресурсу - і увага звертається на основне русло, подалі від прикордонних областей (хто ж у довкола поетичні хащі на тверезу голову полізе?).
Я думаю, важливо для нас усіх зрозуміти, що вірші, які будять нас
посеред ночі, і ті тексти, що ми їх відтворюємо на папері - частро різні речі.
Звичайно, хороші поетичні тексти можуть бути і не римовані, але повинні бути добре відтемперовані, нести у собі ритми життя, - послухайте своє серце і відтемперуйте таким же чином свої рядки, хоча б на час їх звучання - вони оживуть, якщо і кров, і червона, і судини для неї придатні, і якісь нервові закінчення поруч... А просто записані наші, авторські ідеї, не вкладені в
закони життя, в закони Поезії, не виправлені рамками Поезії - кому вони цінні, чим прекрасні? Нереалізованими задумами? Невідомою для читача музикою, що так і залишилася звучати лише в скронях автора?
Щодо обмеження свободи творчості, то маємо справу, напевно, все таки із обмеженням розмаїття текстів задля можливості більш-менш об'єктивного їх оцінювання.
І чому б не зробити комусь сайт "Верлібру" і там розібратись із усім тим, що нам не під силу?
Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-07-17 20:15:27 ],
на сторінці твору     "Визначення переможців І півріччя 2006 року"   Майстерень Редакція

Володю, тримайте питання.
Поясніть, будь ласка, за яким принципом вибираються кращі? За рейтингом комп’ютера - є багато відомих імен, що заслуговують на перемогу.
Чи вибір іде тільки серед нових імен? Тоді мені важко щось сказати, бо я ще не дуже орієнтуюся, хто новий, а хто - ні. Ну, звичайно, я не маю на увазі Забужко, Костенко, Івасюка, Стуса і багатьох відомих поетів, я кажу про імена менш відомі в широких колах, але які відомі Вам.

Я ще трохи почитаю сьогодні, користуючись тим, що сайт почав, нарешті, працювати, а тоді вже на ранок напишу.
Тільки, якщо можна, поясніть те, що я питаю.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-07-17 22:08:11 ],
на сторінці твору     "Визначення переможців І півріччя 2006 року"   Майстерень Редакція

Ларисо, передусім дякую за вашу допомогу в підтримці роботи нашого сайту.
Щодо конкурсу, то він є ніби якоюсь різновидністю сліду, а, може, навіть
тільки частинкою шлейфа, що позаду "Майстерень". В розумінні - позаду, чи там збоку основного процесу колективної творчості.
Основна ідея при визначенні переможців - формування і, затим, користування узагальненими середніми редакторськими оцінками, що складають рейтинг "Майстерень".
Звичайно є нюанси, які оцінками (їх малою кількістю) не розрізняються, тому
редактори можуть наполягати на врахуванні тонкощів при позиціюванні переможців.
Щодо інших авторів, то нинішнє визначення відбувається серед тих, хто зазначив свою участь у
нашому конкурсі і не перемагав у нас раніше. Багато поетів поки не зазначали свою участь у нашому конкурсі і тому вважаю, що цього разу ми
не зобов'язані їх номінувати, можливо, наступного разу?
Коментатор , [ 2006-07-20 14:03:40 ],
на сторінці твору     "Ubi vita, ibi Poesis"   Майстерень Редакція

Вміння? Прийде?
А "вміння" це, що гість який "приходить"?
Приходу вміння не потрібно чекати, так можна зістарітись і тільки.
У кожній людині є певний спектр ВМІНЬ їх лише необхідно розвивати.

Було би бажання розвивати вміння і ГАРМОНІЯ прийде.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-29 16:37:51 ],
на сторінці твору     "Плюси і мінуси творчої дискусії?"   Майстерень Редакція

Я вважаю, що все майже нормально, за винятком фраз Ірини Новіцької, на кшталт, - "Пане професіонале, гляньте на власний рейтинг - навіть перед коментами Паші він був не вельми. тож ваші вимоги можна мені сприймати вибірково" (будь-ласка, я не проти, чому тоді такі нервування?),
-"напружили мізки сильно, бідолашний ви, чи не перегрілись вони після цього?", "Мені жаль вас", "Потрудіться написати хоча б твір-роздум у манері четвертого класу. Це трошки почесно, пане Жорже, коли вам так захотілося витягти мене на розмову", "Ви ж, напевно, знову втечете? "

Для читачів також поясню, що формально відповіді Новіцька дає мені, М.Р, але подекуди зривається в сторону іншого нашого оглядача, Жоржа Дикого. Тут якийсь незборимий душевний потяг. Ось наприклад, -
"Чи слід ставити в вину героям тотальну деградацію доби, Жорже? Хіба вони винні в тому, що ентропія засмоктує, як болото?"

Відповім - героям ваших творів "слід ставити в вину" тотальну деградацію доби, бо це все частинки одного вашого "я" - створені вами у вірші герої і придумана вами деградація доби, частинки одного цілого добре вживаються, тобто одна частинка вашої свідомості таки відповідає за іншу частинку її ж.
З того ж погляду "вони і винні в тому, що ентропія засмоктує, як болото".

А щодо справжнього стану речей, то, зрозуміло, кожному він бачиться по-своєму, але ентропія, якщо ви не маєте на увазі заворот повік усередину, все таки неминуче розсіювання енергії у фізиці тіл нашої системи вимірів. І абсолютно очевидно, що, в противагу, до неминучих і всезагальних процесів тілесного омертвіння (ентропія), є процес формування Людини, її Я, її енергії, що непідвладна дії розпаду з-зовні.
Повторив це декілька раз, як архіважну річ, яка стосується змісту людського життя - йти до себе, без надмірного відволікання на вторинні речі, - Богу богове, Кесарю кесареве...
Коментатор Фешак Адріана, [ 2006-08-31 14:19:04 ],
на сторінці твору     "Тема №1 Літо 2006"   Майстерень Редакція

Хочу нову тему!!!!!!!!!!!!!!!!
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2006-08-31 23:43:39 ],
на сторінці твору     "Тема №1 Літо 2006"   Майстерень Редакція

А давайте ми подамо відразу дві - одну "жіночу" і одну "чоловічу"?!
Коментатор Фешак Адріана, [ 2006-09-01 10:18:12 ],
на сторінці твору     "Тема №1 Літо 2006"   Майстерень Редакція

З можливістю писати на обидві темки, чи кожному своє?
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2006-09-01 14:38:02 ],
на сторінці твору     "Тема №1 Літо 2006"   Майстерень Редакція

Напевно, з найбільшою свободою - писати на яку хочеш. Що до вподоби припаде.
Коментатор Варра Тор, [ 2006-09-07 10:04:38 ],
на сторінці твору     "Тема №1 Літо 2006"   Майстерень Редакція

Треба мені накинути балів за несподіване пророцтво.

"Риба бурштинить на сонці,
Жиростікаючи, короп"

Вчора в Японії (на сонці) народився майбутній імператор, і скрізь повивішували коропів.
Коментатор Варра Тор, [ 2006-09-07 16:25:35 ],
на сторінці твору     "Тема №2. 2006"   Майстерень Редакція

Карповий Михайло заткнув за пояс і Гумільова. В цьому мені його не перевершити, і я скромно пропускаю цей конкурсний місяць.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2006-09-14 13:04:53 ],
на сторінці твору     "Тема №2. 2006"   Майстерень Редакція

Про Н.Гумільова даремно ви так кажете. У ваших словах помітний юнацький експресіонізм, а ним особливо хвалитися не варто.
1   2   3   4   5   6   ...   169