Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Редакція Майстерень (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-01-24 12:46:36 ],
на сторінці твору     "***"   Майстерень Редакція

Шановний Володимире, наш загальний творчий рух дуже нагадує блукання по темній кімнаті, - ми орієнтуємось, в основному, навпомацки - як, куди, і навіщо. Мені здається, якщо, в першу чергу, ми, редактори, будемо тримати цю темну кімнату в голові, то наші спільні рухи будуть коректними.
А щодо перспективи власного творчого руху в такій темній кімнаті, то, напевно, варто користуватися різними інтелектуальними "індикаторами", спілкуватися з іншими авторами, намагатися зрозуміти їх ідеї, оцінювати, що вдалося, що не вдалося, що для вас добре, що погано. Важливо мати під ногами і фундамент життєвих і галузевих знань, які відповідають головним вашим інтересам, вашій вірі, вашим позитивним началам, з яких ви будуєте обличчя свого творчого “я” , з яким ви (ми, вони), можливо, і прийдете до Господа. Уявляєте, як забавно буде, якщо там ми отримуватимемо обличчя, яке творчо виробили тут? :)


Із усієї "четвірки", що вийшла у лідери, я стовідсотково погоджуюсь щодо двох кандидатів: Віталія Круглова та Ганни Осадко.

1. Віталій Круглов. Його тексти - досить складні, я би сказала в*язкі на сприйняття, оскільки відчутний епічний струмінь. Однак таких авторів, як він, можна впізнавати, як то кажуть, із закритими очима. Має надзвичайно своєрідний авторський стиль. А цієї якості бракує багатьом (навіть дуже іменитим) авторам. Звичайно, є деякі недоліки з точки зору поетики. Але ж не святі горшки ліплять... Це автор-філософ. Я би його назвала Діогеном у бочці, бо іноді його філософія - це увесь світ, що схований у ньому самому.

2. Ганна Осадко.
Гармонійні, надзвичайно образні, гарні тексти. Сюжети, символи, які вона вживає у текстах - багатогранні. Її світ - це не колізія одного єдиного питання ВІн/Вона. Ні, це багатовимірність, крізь яку випромінює свою силу жінка, у котрій сховані таємниці всього сущого.

3. Ірина Пиріг.
Тут у мене виникають деякі сумнійви. Авторка вона майстерна, і тексти - гарні. Однак, читаючи її поезію, часто не можу сказати: чим один вірш відрізняється від іншого... Однак це моя суб*єктивна думка.
Відчувається подібність образів, усе ніби іде по-колу... Це коло гарно сконструйоване, однак авторка ніби побоюється іти далі. А тому творить на добре знайомому місці. Власне, повтори. Мені не подобаються одноманітність.

4. Олександр Бобошко.
Перше - чому тільки 8 текстів? Поруч із авторами, у яких творів по кілька десятків, мене це напружує. Безуиовно, справа не у кількості, а в якості, однак по тій кількості, на жаль, я не відчула його індивідуального пера. Усе ніби гарно і до ладу, але нічого особливого. Повторююсь - може замало творів, але цілісної думки про нього скласти не можу.

5. Ось мої спостереження щодо інших авторів, на яких пропоную сконцентрувати увагу: Кремінь, Паливода, Шувалова, Зланіч, Фешак, Лущевська, і, звичайно, ті автори, що подав голловний редактор.

Приємно почути ще одну прекрасну даму, редактора. Дякую Тетяно, що відкрито і переконливо розповіли про свої уподобання. Внутрішньо погоджуюся з вашим сприйняттям творчості Віталія, та Ганни.
Звичайно, трохи прикро, що творів Олександра Бобошка на наших сторінках не так багато, як хотілося, можливо у цьому і ховається момент деякої невизначеності стосовно автора у цілому? Хоча те, що є - свідчить про зрілість автора.
І в той же час ми маємо достатню кількість поезій Ірини Пиріг. Як на мене, найбільш переконливо і досконало Іринині вірші описують молодий і чуттєвий світ відносин "Він і Вона", можливо у цьому світі вона найтонша, найгнучкіша наша поетеса. Її вірші подобаються мені цією юною гнучкістю почуттів і форм. Я маю на увазі саме ту юність, якою володіли античні Богині.
Я відчуваю, що Ірина потрохи збільшує світи своїх поетичних інтересів, але без особливого поспіху. Очевидно, ще не всі кращі вірші звичного, "старого світу" написані - це ми, автори, відчуваємо, правда? Деякі повтори, ніби, є, але це більше схоже на процес поетичного мислення на улюблену тему?
З іншої сторони, хочу додати - поет має писати багато, і в цьому Ірина Пиріг - попереду, попереду і в "Народному" рейтингу. Що з великою кількістю творів досить нелегко.
Що стосується авторів Тараса Кременя, та Петра Паливоди ( а ще є і неймовірно цікаві Віктор Марач і Олафсон Інґвар , та й інші...), то вони ніби ще у процесі кристалізації "Вибраного"? І будуть, схоже, основними кандидатами наступного визначення?

Я погоджуюсь повністю з п. Тетяною стосовно Віталія Круглова та Ганни Осадко, але значно кращої думки про Ірину Пиріг і ще більше - щодо Олександра Бобошка. Останній повністю заслуговує бути першим! Навіть при такій незначній кількості задекларованої поезії в "Майстернях". Це дуже талановита поезія з високим рівнем технічної майстерності.
Так само я практично в усьому погоджуюсь з п. Володимиром, окрім одного: переможець має бути один! Інакше для чого тоді організовувати перегони? Для чого оте бутафорське: "перемогла дружба"? Так, рейтинги лідерів майже однакові, але!!! Особисто я вважаю більш образливим не те, що тобі не дали заслуженого місця-винагороди на п’єдесталі, а те, коли ти там тупцюєш ще з кимсь і не знаєш толком, хто переміг і чи можна назвати це перемогою.
Тобто я вважаю потрібним провести голосування редакторів трьома “білими шарами” в будь-якій послідовності. Так я віддаю два шари за Олександра Бобошка і один – за Ірину Пиріг. Прошу інших редакторів зіграти у запропоновану мною гру.
Також з свого боку хочу до переліку прізвищ потенційних претендентів на перемогу, перерахованих пп. Тетяною і Володимиром, додати ще Вячеслава Семенка та Наталію Пасічник. Остання, щоправда, вже була серед числа минулорічних переможців і з цього приводу варто визначитись: чи може один автор бути переможцем декілька разів підряд?


А мені до душі поезії Ірини Пиріг і Тараса Кременя. Поезії Ірини Пиріг дуже чуттєві, філософські, вона уміє заглянути у душу і викристалізувати звідти найпотаємніші почуття. Її Образи багатогранні і часто зовсім несподівані. Я не погоджуюся із тим, що Ірина пише одноманітно. Так, вона є авторкою чуттєвої лірики, але такої близької лірики для кожного чуттєвого серця.

Тарас Кремінь представив свої поезії на нашому сайті зовсім недавно, але одразу завоював симпатії наших чуттєвих авторів і редакторів. Його поезії і ліричні і філософські. Відчувається постійний пошук словоформ і виявів почуттів, власне Тарас постійно відточує манеру передання своїх вражень від світу і стосунків між людьми.

Крім того, що це молоді автори, які постійно виточують свою майстерність, я хочу відмітити ще один незаперечний факт. Завдяки авторам цього сайту ми усі маємо можливість у коментарях висловлювати свої враження від творів і відстоювати свою думку. Так от, у коментарях Ірини Пиріг і Тараса Кременя ніколи, наголошую, НІКОЛИ не пролунало ніякого образливого, брудного чи нецензурного слова, вони ніколи не користувалися лайкою у відкритій чи завуальованій формі.

Поезії Ганни Осадко є, дійсно, ніжними і цікавими. Але її спілкування іноді просто вражає. Наводжу цитату із коментаря під найсвіжішим віршем Ірини Пиріг тут на сайті "Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-01-27 00:17:39]
Стоїть собі Тернопіль, присипаний снігом.Мерзне. У центрі, де подекуди зустрічаються ліхтарі - навіть красиво. Та з мого вікна (останній поверх останнього будинку останнього масиву) - лише небо і поле. Діти позасинали. Дивилася останню серію Майстра і Маргарити - навіть просльозилася... Блін!!! До речі, ти не знаєш, кого мав на увазі Булгаков, кажучи про "рицаря, которий когда-то неудачно пошутил, сказал каламбур про свет и тьму"? Страшенно цікаво, а в примітках - не згадується. Народе! Хто знає!!??"

Так от, у моєму розумінні Людина повинна спілкуватися однаково "чисто" і коректно усюди - і у поезії і у коментарях. Причому, таке відношення я маю, як до авторів сайту, так і до редакторів. Це не є наслідком моєї прискіпливої натури чи особливістю моєї професії (я викладач університету, правда, не філолог), це є наслідком мого виховання.
Дякую за надану можливість публікуватися і висловлювати свої думки.

Доволі своєчасна полеміка. Я абсолютно підтримую прагнення до чистоти мови. Але у нашій мові достатньо добре прижилися і "приживлюються" надалі слова з інших мов. Мірко правильно згадав технічні терміни, той же "сайт" є словом, запозиченим із чужої мови. А ще ж є цілий набір слів-термінів у інших галузях, крім техніки, у тій же біології безліч термінів, без яких нині неможливо спілкуватися.
Стосовно чистоти мови, я звертаю увагу не так на запозичення іншомовних слів, як на суто коректне спілкування у творах і у коментарях. Іноді у творах лунає настільки виражена лайка, що хочеться помити руки. Водночас у коментах автори дозволяють собі нецензурне висловлювання. Я погоджуюся із там, що автор пише не тільки від свого імені, але і від імені літературного героя. Але ПИШЕ це таки автор - отже, він повинен писати коректно і "чисто".
Пан Володимир пригадав "парасолю", а я можу навести "троянду" - це слово прийшло до нас із іншої мови. А чи зможемо ми нині спокійно і щасливо жити без троянди ? ;)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   169