ПОЕЗІЯ. Неоготика. Необароко. Рококо
ПЕРША СТОРІНКА:
Оглянути наступну сторінку
Автори:
Вероніка Арес
Вероніка Арес
Надпорогові відчуття
А я живу у собі, як в боргу,
Виборюю у берегинь любов до гробу
І вміщую у робу дорогу
Умощену життям тонку утробу.
Болить розп'яттям босий оберіг.
Його візьму, підійду до порогу,
Де рід убогий всі міняють на борги,
Де ворог зберігає від нудьги
Заклять оману,
порохи й дорогу.
А ріки розмивають береги...
* * *
Неповноводними колись стають всі ріки...
Сніги стекли. Лиш з вишини шуліки
шукають здобич. І земля, ніби навіки,
укрита їхнім криком і крильми.
Прощання
голосу
орла з людьми.
Пустеля. Пустка. Пастка. Згарище чекання.
Чорнота, вкрита масно чорноземом.
Розорена душа землі. Розорані поля і села.
Нависле небо прямовисно зблисне.
Прощення
випаде
на нас дощем і стисне
дерева, пагорб, замок, на якім замок.
Обабіч шляху животів малий струмок
і стих. Загата - купами сміття -
а чи не за зухвалість плата?..
Волого... Тиша без життя.
Хробак не видасть. Вітер вбитий.
І час замовк.
Жаль не сичить.
І голос серця не надривно промовчить.
(Ось нам і перехід від неоготики до необароко в убранстві легкого подиху Декадансу сучасного і ... жіночого гнучкого сприйняття незрозумілого Промислу? Ред.)
>>Оглянути наступну сторінку >>
Повернутися на головну сторінку поетичного розділу. Пишіть нам. |
|
