•  Перед світанком

Ану розкажи, як воно –
Повертатись додому, понуривши голову

•  Мій пес не гавкає

Мій пес не гавкає. Мій пес – покинута статуя.
І як відтерти з нього усю життя чорноту?

•  Хтось боїться дивитись в очі

Хтось боїться дивитись в очі,
В когось вічно лячна говірка,

•  Ніч на Андрія

В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому. Випаде чи забудеться?

•  Риками водоспадів

І я люблю тебе, як звичку найганебнішу,
Як сон, що бавиться зі мною й не приходить,

•  Чи цвіркуни

Чи цвіркуни за вікном, чи малі чортенята, чи голос твій?
Місяць виманює з хати тебе – заплутанокосу.

•  Стерво

Вона досі в'яже з мене вузли і плаче, що стерла пальці.
Перейдем на "ти", – пропонує. – Нехай. Вогні полотніють, страх!

•  Сивоголосі

Що розказати тобі, моя одинокосте?
Гавкають пси та свистять по шосе машини –

•  Фантом

Хто цей фантом, що позаду з лівого боку?
Думоньки, коси, доріжечки нам покручені.

•  Лиш очікуй його, невісто

Заясніло довкіл. Ти – місто.
Ти готуєш йому оселю.

•  Кинь мені тінь на п'яти

Сотні причин, щоб покинути в тобі батьківщину:
Дощенту зруйноване сонце,

•  Після поразки

Після поразки, прийшовши в мою оселю,
Стомлено вивертатимеш із кишень

•  Шлях до страти

Вона прийшла! Кому її карати?
Насильно інша. Сильна через силу.

•  Мені від тебе не весело

Вона мене – вічно холодними пальцями по лиці
І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.

•  Дівич-вечір

Стрепенулась. Ніч гуде натужно,
Витинає місяцем фату

•  Він повертає мене до тями

Він повертає мене до тями,
Як забуває про мене просто.

•  Сліди в пустелі

Та пустелі цієї сльозами не розмочити,
Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.

•  Остання

І знаючи, як важко нависають
Суворі стіни у твоєму домі,

•  Не янголиця

Я дочекаюсь променів різких,
Що відшарують явне і таємне.

•  Вийди на волю

Вийди на волю! Вийди вже з мене геть!
Голою правдою тулишся ти до дзеркал,

•  Випускаючи тіні з очей

Вже тіні випускають із очей
Пожовклості мого важкого серця

•  Соколиним позирком

Ти тільки поглянь, крилатий мій,
Безмежжя взялось окрайцями.

•  Пів страти

Ще пів години до зими, пів страти.
Розпатлане гілля у вікна б'ється.

•  Височінь

Ти – височінь.
Тобі болить

•  Ніч проростає

Ніч проростає чарами навсібіч –
Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.

•  Цвірінь

Думкам потрібен простір,
Словам – слухач.

•  Човник

В тиші, якої не терпить ні глузд, ні вуха –
Знаки питання і паперовий човник.

•  Жмут

А у неї, бувало, стіни стискались в жмут.
І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема,

•  Ожила

Що ж, здається, ти ожила.
Так невчасно і так невтішно...

•  А іноді просто стискало груди

А іноді просто стискало груди.
Боліло? Не знаю. А що є болем?

•  Місячна ружа

Гавкаєш, друже? Он яка тяга дужа!
З місячних кратерів кличуть тебе на чай.

•  Смутно-сіро у розсипі днів

Ні, не буде вже так, як було!
Цю маленьку, довірливу дівчинку

•  В ріках молочних

Сирість така, коханий, – стратитись можна.
Густо лягли тумани – правда безбожна.

•  О тісняво очей

О тісняво очей, вкінець помилуй!
Миліших, аніж милі нам, не бачим.

•  Поїздами, вітрами, римами

Чуєш, як між містами нашими
Поїздами, вітрами, римами

•  На злобу дня

І ти мене, і я тебе, і сонце нашу правду
Від злих очей не вбереже. Що не згорить – зотліє.

•  Молитвами пречистих начисто пересіяна

Молитвами пречистих начисто пересіяна.
Все просипане поспіхом не перед тими, не...

•  Чотириста п'ятдесят перший градус

Це стриноження другого "Я" на поверхі свідомості,
Обезглавлення обездоленості погрішності.

•  Торочки

Чого тобі, моя задухо?
Розбурхай душу й придави

•  Несповідані ночі

Я не можу, не можу, не можу, не можу, пробачте.
Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.

•  Ці сльози котяться без дозволу і права

Ці сльози котяться без дозволу і права,
Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...

•  Плачу цьогоріч

– Плачу цьогоріч.
– Плачеш? Дурна, чого ж?

•  Чайки голодні над річкою

Чайки голодні над річкою
(Чайки кормилися річкою

•  І прибило мене до берега

І прибило мене до берега, як віночок.
Позавчора ж бо ще сміялася та раділа.

•  Грозовито так

Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
Ніч задухою загустилася у цвіту.

•  Мов тумани густі осідали

Мов тумани густі осідали мені на душу –
Розмокала в листах недописаних і недоречних.

•  Полин, що мід

Лиш ваше «Ви» гірчило, як полин.
Чужа? Відколи? Звузьте видноколи!

•  В барвінку

Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.

•  Я прийду у твій дім

Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна зі святих.
Не дочитуй до дна, не дивися навскіс, не молися на них!

•  Як в скронях гуде твоя пісня

Ти, серце, підводиш: болиш, стискаєшся...
Чи каєшся в цьому опісля,

•  Вершини

Синіють звично мої вершини.
Чому ж ви, любі, такі далекі,

•  Ти лементуєш

Ти лементуєш, моя мовчанко,
Гудеш, як поїзд перед дощем.

•  Кутали мене коцом

Кутайте мене коцом з сивого павутиння!
Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння!

•  Серце пустелі

Я зневірена,
Тож звільни мене,

•  Коли ти пішов

Слухай,
Яка почалась заворуха, коли ти пішов!

•  Ніченько

Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.

•  Обірвало мій берег

Обірвало мій берег. Стою, як жива, нежива.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.

•  Не розбурхати

Я не грію твоєї душі ні вогнем, ні жалем, ні словом,
Не кидаю з очей турбуючі погляди, мов блискавиці.

•  Виходила в поле

Виходила в поле й просила у вітру сили.
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!

•  Гіркотою нічною

Гіркотою нічною при світлі настільної лампи
Упивалася жадно. О спраго, цю жертву прийми!

•  Як несповідана тисячу літ

Як несповідана тисячу літ,
Як неприкаяна грішна душа,

•  Лиш не питай

Лиш не питай, чи навчилась чужих любити!
Я поміж них все частіше зі зла мовчу.

•  Гойдайте мою колиску

Спиняють мою колиску
Нічного безумства діти.

•  То ви читали цю мить полинну

То ви читали цю мить полинну в моїх очах?
Полинув янгол, перо зронивши, – мабуть, пора.

•  Чи написати тобі листа

Чи написати тобі листа,
А чи змовчати на віки-вічні?

•  Серце не спить

Серце не спить. У серця давно безсоння.
Мить, наче Вічність, а Вічність – коротка Мить.

•  В барвінці

Просто будь поруч (скресли сніги в барвінці)
Кригою яви, чи недобаченим сном!

•  Не зникай

Не зникай!
Щось сповнило очі їдким і пекучим.

•  Ніч перед Різдвом

Серед ночі:
Проснулась, похнюпилась, сніг – в коліно.

•  Лічені-перелічені (Як приступити до тебе)

...як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі і скрижалі.

•  По імені

Називай так, як хрещена. Не для тебе мої псевдоніми,
Не для тебе ці: дякую, прошу, заходьте у гості...

•  Підлій ночі

О підла ноче, змилуйся над нами!
Чому вичікуєш під урвищем сердець?

•  Над Стрийським парком

Не присвятив і найкоротшого вірша,
Ані півслова.

•  Пече

Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем?
Будеш мені миротворцем, чи палачем?

•  Знов моє безсоння

Знов моє безсоння п'є студену воду
І рахує вівці, й проклинає ніч.

•  Не читай моїх віршів

Застрягає в горлі ніч
Підла і самотня.

•  І гірчить на губах

Я занадто звичайна, занадто звичайна, пробач!
Я невдачі твої пожинаю і сама ж їх сію.

•  Не випадкова зайшла

Не випадкова зайшла.  
Я прочанка, що знала куди вона йде і до кого буде молитися.

•  Змучений вірш

Я трошки змучилась. Я полежу ось тут,
Накриюсь коцом так, щоб з головою.

•  Ніжна

При свічках надвечірків сніжних
Я занадто відверто ніжна.

•  Пересмішниця

Приймеш ким мене, як постукаюсь?
Наша зірка на небі скраєчку.

•  Ти сказав

Ти сказав: я останній із...
Ти мені позавчора снилась.

•  Між ялицями зозуля

Няньку мій солодкий,
Ой, нянечку!

•  Сто закутків самотності

Я була б твоєю самотою
В опівнічних серця закавулках,

•  Ланню пораненою (Хто, як не ти)

Хто, як не ти,
Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком?

•  Млосно. Серед прочан

Здається, знову стає млосно.
Так нудно і так непросто.

•  Бути не твоєю

Залиш мене в цій тиші помирати!
Чи я щаслива бути не твоєю?

•  На перехрестях доміно

На перехрестях доміно –
Крихких, лякливих, покрапле́них

•  Пісня пропащої

Не знервована, не засмучена, –
Просто змучилась.

•  Пропаща

Вийти за тебе? Ступити на стежку кращу?
Мудра пішла б, ну а я – і дурна, й пропаща.

•  Реготи причинних

Ти прийшов в мій монастир
Зі своїм уставом

•  Правнук ворожки

Я виходжу з хати, прочиняю фіртку.
Стежка – в камнескоки, небо – в зоредірку.