Автори /
Гриць Янківська (2012)
|
Рубрики
/ САД ДУШІ. Пісня пропащої (2016-2018рр.)
Опис: Картина – Джон Вільям Вотергаус "Маріанна на півдні"
"And in the liquid mirror glowed the clear perfection of her face" Alfred Tennyson "Mariana in the South"
"And in the liquid mirror glowed the clear perfection of her face" Alfred Tennyson "Mariana in the South"
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ніч на Андрія
•
Чи цвіркуни
•
Стерво
•
Сивоголосі
•
Фантом
•
Лиш очікуй його, невісто
•
Кинь мені тінь на п'яти
•
Після поразки
•
Шлях до страти
•
Мені від тебе не весело
•
Дівич-вечір
•
Він повертає мене до тями
•
Сліди в пустелі
•
Остання
•
Не янголиця
•
Вийди на волю
•
Випускаючи тіні з очей
•
Соколиним позирком
•
Пів страти
•
Височінь
•
Ніч проростає
•
Цвірінь
•
Човник
•
Жмут
•
Ожила
•
Місячна ружа
•
Смутно-сіро у розсипі днів
•
О тісняво очей
•
На злобу дня
•
Молитвами пречистих начисто пересіяна
•
Торочки
•
Несповідані ночі
•
Чайки голодні над річкою
•
І прибило мене до берега
•
Грозовито так
•
Мов тумани густі осідали
•
В барвінку
•
Я прийду у твій дім
•
Як в скронях гуде твоя пісня
•
Вершини
•
Ти лементуєш
•
Кутали мене коцом
•
Серце пустелі
•
Коли ти пішов
•
Ніченько
•
Обірвало мій берег
•
Не розбурхати
•
У горіхову ніч
•
Виходила в поле
•
Гіркотою нічною
•
Як несповідана тисячу літ
•
Лиш не питай
•
Гойдайте мою колиску
•
Чи написати тобі листа
•
В барвінці
•
Ніч перед Різдвом
•
Лічені-перелічені. Як приступити до тебе
•
Псевдоніми
•
Пече
•
Знов моє безсоння
•
Не читай моїх віршів
•
Не випадкова зайшла
•
Змучений вірш
•
Мій впертий гонор
•
Перелякана
•
Ніжна
•
Пересмішниця
•
Ти сказав. Останній із
•
Між ялицями зозуля
•
Самоти сто років
•
Ланню пораненою. Хто як не ти
•
На перехрестях доміно
•
Пісня пропащої
•
Дурна й пропаща
•
Реготи причинних
•
Правнук ворожки
Переглянути всі твори з цієї сторінки
В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому. Випаде чи забудеться?
Білим по білому. Випаде чи забудеться?
Чи цвіркуни за вікном, чи малі чортенята, чи голос твій?
Місяць виманює з хати тебе – заплутанокосу.
Місяць виманює з хати тебе – заплутанокосу.
Вона досі в'яже з мене вузли і плаче, що стерла пальці.
Перейдем на "ти", – пропонує. – Нехай. Вогні полотніють, страх!
Перейдем на "ти", – пропонує. – Нехай. Вогні полотніють, страх!
Що розказати тобі, моя одинокосте?
Гавкають пси та свистять по шосе машини –
Гавкають пси та свистять по шосе машини –
Хто цей фантом, що позаду з лівого боку?
Думоньки, коси, доріжечки нам покручені.
Думоньки, коси, доріжечки нам покручені.
Заясніло довкіл. Ти – місто.
Ти готуєш йому оселю.
Ти готуєш йому оселю.
Сотні причин, щоб покинути в тобі батьківщину:
Дощенту зруйноване сонце,
Дощенту зруйноване сонце,
Після поразки, прийшовши в мою оселю,
Стомлено вивертатимеш із кишень
Стомлено вивертатимеш із кишень
Вона прийшла! Кому її карати?
Насильно інша. Сильна через силу.
Насильно інша. Сильна через силу.
Вона мене – вічно холодними пальцями по лиці
І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.
І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.
Стрепенулась. Ніч гуде натужно,
Витинає місяцем фату
Витинає місяцем фату
Він повертає мене до тями,
Як забуває про мене просто.
Як забуває про мене просто.
Та пустелі цієї сльозами не розмочити,
Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.
Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.
І знаючи, як важко нависають
Суворі стіни у твоєму домі,
Суворі стіни у твоєму домі,
Я дочекаюсь променів різких,
Що відшарують явне і таємне.
Що відшарують явне і таємне.
Вийди на волю! Вийди вже з мене геть!
Голою правдою тулишся ти до дзеркал,
Голою правдою тулишся ти до дзеркал,
Вже тіні випускають із очей
Пожовклості мого важкого серця
Пожовклості мого важкого серця
Ти тільки поглянь, крилатий мій,
Безмежжя взялось окрайцями.
Безмежжя взялось окрайцями.
Ще пів години до зими, пів страти.
Розпатлане гілля у вікна б'ється.
Розпатлане гілля у вікна б'ється.
Ти – височінь.
Тобі болить
Тобі болить
Ніч проростає чарами навсібіч –
Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.
Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.
Думкам потрібен простір,
Словам – слухач.
Словам – слухач.
В тиші, якої не терпить ні глузд, ні вуха –
Знаки питання і паперовий човник.
Знаки питання і паперовий човник.
А у неї, бувало, стіни стискались в жмут.
І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема,
І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема,
Що ж, здається, ти ожила.
Так невчасно і так невтішно...
Так невчасно і так невтішно...
Гавкаєш, друже? Он яка тяга дужа!
З місячних кратерів кличуть тебе на чай.
З місячних кратерів кличуть тебе на чай.
Ні, не буде вже так, як було!
Цю маленьку, довірливу дівчинку
Цю маленьку, довірливу дівчинку
О тісняво очей, вкінець помилуй!
Миліших, аніж милі нам, не бачим.
Миліших, аніж милі нам, не бачим.
І ти мене, і я тебе, і сонце нашу правду
Від злих очей не вбереже. Що не згорить – зотліє.
Від злих очей не вбереже. Що не згорить – зотліє.
Молитвами пречистих начисто пересіяна.
Все просипане поспіхом не перед тими, не...
Все просипане поспіхом не перед тими, не...
Чого тобі, моя задухо?
Розбурхай душу й придави
Розбурхай душу й придави
Я не можу, не можу, не можу, не можу, пробачте.
Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.
Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.
Чайки голодні над річкою
(Чайки кормилися річкою
(Чайки кормилися річкою
І прибило мене до берега, як віночок.
Позавчора ж бо ще сміялася та раділа.
Позавчора ж бо ще сміялася та раділа.
Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
Ніч задухою загустилася у цвіту.
Ніч задухою загустилася у цвіту.
Мов тумани густі осідали мені на душу –
Розмокала в листах недописаних і недоречних.
Розмокала в листах недописаних і недоречних.
Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна зі святих.
Не дочитуй до дна, не дивися навскіс, не молися на них!
Не дочитуй до дна, не дивися навскіс, не молися на них!
Ти, серце, підводиш: болиш, стискаєшся...
Чи каєшся в цьому опісля,
Чи каєшся в цьому опісля,
Синіють звично мої вершини.
Чому ж ви, любі, такі далекі,
Чому ж ви, любі, такі далекі,
Ти лементуєш, моя мовчанко,
Гудеш, як поїзд перед дощем.
Гудеш, як поїзд перед дощем.
Кутайте мене коцом з сивого павутиння!
Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння!
Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння!
Я зневірена,
Тож звільни мене,
Тож звільни мене,
Слухай,
Яка почалась заворуха, коли ти пішов!
Яка почалась заворуха, коли ти пішов!
Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.
Обірвало мій берег. Стою, як жива, нежива.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.
Я не грію твоєї душі ні вогнем, ні жалем, ні словом,
Не кидаю з очей турбуючі погляди, мов блискавиці.
Не кидаю з очей турбуючі погляди, мов блискавиці.
Тепло-карим у горіхову ніч,
Коли вітри колисанки свистіли
Коли вітри колисанки свистіли
Виходила в поле й просила у вітру сили.
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!
Гіркотою нічною при світлі настільної лампи
Упивалася жадно. О спраго, цю жертву прийми!
Упивалася жадно. О спраго, цю жертву прийми!
Як несповідана тисячу літ.
Як неприкаяна грішна душа.
Як неприкаяна грішна душа.
Лиш не питай, чи навчилась чужих любити!
Я поміж них все частіше зі зла мовчу.
Я поміж них все частіше зі зла мовчу.
Спиняють мою колиску
Нічного безумства діти.
Нічного безумства діти.
Чи написати тобі листа,
А чи змовчати на віки-вічні?
А чи змовчати на віки-вічні?
Просто будь поруч (скресли сніги в барвінці)
Кригою яви чи недобаченим сном!
Кригою яви чи недобаченим сном!
Серед ночі
Проснулась, похнюпилась, сніг – в коліно.
Проснулась, похнюпилась, сніг – в коліно.
Як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі і скрижалі.
Святощі сховані в ньому: пахощі і скрижалі.
Називай так, як хрещена. Не для тебе мої псевдоніми,
Не для тебе ці: дякую, прошу, заходьте у гості...
Не для тебе ці: дякую, прошу, заходьте у гості...
Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем?
Будеш мені миротворцем чи палачем?
Будеш мені миротворцем чи палачем?
Знов моє безсоння п'є студену воду
І рахує вівці, й проклинає ніч.
І рахує вівці, й проклинає ніч.
Застрягає в горлі ніч
Підла і самотня.
Підла і самотня.
Не випадкова зайшла, –
Я прочанка, що знала куди вона йде і до кого буде молитися.
Я прочанка, що знала куди вона йде і до кого буде молитися.
Я трошки змучилась. Я полежу ось тут,
Накриюсь коцом так, щоб з головою.
Накриюсь коцом так, щоб з головою.
Мій впертий гонор, злісна непокора
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,
Дивилася на них, мов перелякана,
А потім довго, дуже довго плакала.
А потім довго, дуже довго плакала.
При свічках надвечірків сніжних
Я занадто відверто ніжна.
Я занадто відверто ніжна.
Приймеш ким мене, як постукаюсь?
Наша зірка на небі скраєчку,
Наша зірка на небі скраєчку,
Ти сказав: я останній із...
Ти мені позавчора снилась.
Ти мені позавчора снилась.
Няньку мій солодкий,
Ой нянечку!
Ой нянечку!
Я була б твоєю самотою
В опівнічних серця закавулках,
В опівнічних серця закавулках,
Хто, як не ти,
Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком?
Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком?
На перехрестях доміно –
Крихких, лякливих, покрапле́них
Крихких, лякливих, покрапле́них
Не знервована, не засмучена,
Просто змучилась.
Просто змучилась.
Вийти за тебе? Ступити на стежку кращу?
Мудра пішла б, ну а я – і дурна, й пропаща.
Мудра пішла б, ну а я – і дурна, й пропаща.
Ти прийшов в мій монастир
Зі своїм уставом
Зі своїм уставом
Я виходжу з хати, прочиняю фіртку.
Стежка – в камнескоки, небо – в зоредірку.
Стежка – в камнескоки, небо – в зоредірку.