Автори /
Роман Скиба (1970)
Рубрики
• Кожному по скибці
• Книга перша (1988-1991)
• Книга друга (1991-1993)
• Книга третя (1993-1995)
• Книга четверта (1995-1997)
• Книга п'ята (1998-2003)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вона, або Балада про перелесника
•
Двоє
•
***
•
***
•
***
•
Нотатки лисеняти Лесика (продовження)
•
Нотатки лисеняти Лесика (продовження)
•
Нотатки лисеняти Лесика
•
Спортивний віршик
•
Слоняча колискова
•
ДРУГИЙ ПОНУРИЙ ВІРШИК
•
Балада про прокурений вагон (з О. Кочеткова)
•
***
•
ВЕРШНИЦІ
•
***
•
Собаче місто
•
* * *
•
* * *
•
Балада про чорного пса
•
Nevicata для Джулії
•
Лікувальний віршик
•
Тривога
•
Про бобрів
•
Пам'ятний віршик
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Церемонія очікування
•
* * *
•
* * *
•
НОСТАЛЬҐІЯ
•
* * *
•
САГА (Із Андрія Вознесенського)
•
Із Марини Цвєтаєвої
•
Василю Стусу
•
ПРО СЕБЕ
•
КАЗОЧКА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * * (Л.П.)
•
Із серветкової лірики. Клапоть IІ
•
Із серветкової лірики. Клапоть I
•
Двадцять крапель Валерії
•
Алкоритмія
•
Скрекострофи
•
АЛЬБА
•
АПОКАЛІПСИС-2
•
ГОНЧАР І СТАРІСТЬ
•
Одіссея-2000
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Коли сумнів іще не виболів,
Коли блиски зійшли з лиця,
Коли блиски зійшли з лиця,
Йшов по воді, не тонув,
тільки човгав підошвами.
тільки човгав підошвами.
А ти й не бачиш — я стою за шторою.
Мене нема уже четвертий день.
Мене нема уже четвертий день.
Так буває інколи.
Так буває.
Так буває.
Я маленький — мені не пишеться.
Ти велика — у тебе небо.
Ти велика — у тебе небо.
ПРО КРОЛИКА ПЕТРИКА
НАПЕРЕДОДНІ
Моя передмовка
Узялися дельфінята в морі
М'ячика ганяти.
М'ячика ганяти.
Ніч. У буді спить Бровко.
Завірюха в шибку диха…
Завірюха в шибку диха…
Плаче свинка у калюжі,
Бо до неї всі байдужі.
Бо до неї всі байдужі.
О, як це боляче, як дивно
Гілкам, заплетеним грозою,
Гілкам, заплетеним грозою,
Ми будем жити довго, мов печаль.
А може трохи довше від печалі.
А може трохи довше від печалі.
В часи осінньої повні,
В часи нічних деревотрусів
В часи нічних деревотрусів
Поверни мене, білий соколе,
Я останній з Савур-гнізда.
Я останній з Савур-гнізда.
Вогкий четвер у Собачому місті.
Небо вповні.
Небо вповні.
Він був останнім трубачем
І охоронцем.
І охоронцем.
На ходу зіскочив зі сходинки,
І тепер належиться мені
І тепер належиться мені
“Гой, Маріє, Марієчко,
Я вже скоро прийду…"
Я вже скоро прийду…"
На снігопад уже
Давно нема квитків.
Давно нема квитків.
Ще зі вчора їжачиха
Застудилася і пчиха...
Застудилася і пчиха...
В очереті їжачок
Ловить рибу на гачок
Ловить рибу на гачок
Всілись пізньої пори
Біля озера бобри.
Біля озера бобри.
Мав звичку давню дід Єнот -
Все нотувати у блокнот.
Все нотувати у блокнот.
Тьмяно проступить в небі тугім
Кров королів крізь обрій.
Кров королів крізь обрій.
Сонце стекло у шпарку.
Темно, хоч в око стрель.
Темно, хоч в око стрель.
Цоки-цоки, білий сніг…
Сутінь голубина.
Сутінь голубина.
А степ розораний
Рудими зорями.
Рудими зорями.
Розсувається час.
Розсуваються пізні тумани.
Розсуваються пізні тумани.
Ти на мене чекай
Відхололими сірими схилами.
Відхололими сірими схилами.
Зачаклуйте мене.
Зачаклуйте мене, ради Бога…
Зачаклуйте мене, ради Бога…
Блискавка світ розкреше.
Трохи принишкне час.
Трохи принишкне час.
А що не писав — вибачай, моя пташко.
Мені було важко. Мені було важко.
Мені було важко. Мені було важко.
Вже сьома за десять.
А рівно на сьому
А рівно на сьому
Дороги були неміряні
І вітер манив коня,
І вітер манив коня,
Заскриплять поїзди
Із вокзалів заплаканих.
Із вокзалів заплаканих.
Ми давно не спускались в тишу
Лоскотати лякливу мишу,
Лоскотати лякливу мишу,
Ходить сніг по далеких містах,
Ходить сніг по застиглім столітті.
Ходить сніг по застиглім столітті.
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
В старого дзеркала в очах,
В тумані вічності,
В тумані вічності,
Тоді ще називалися теплом
Червонобокі сни в чиємусь літі.
Червонобокі сни в чиємусь літі.
Все було розмірене і просто.
Скрип трамваю, сизі паркани…
Скрип трамваю, сизі паркани…
Чийсь білий плащ розвіявся, як вічність.
І два сторіччя вигнули вербу.
І два сторіччя вигнули вербу.
А в очах твоїх падав сніг…
Падав сніг на догоду січневі.
Падав сніг на догоду січневі.
Вікнам у щоки холодно.
Страхом зоветься тьма.
Страхом зоветься тьма.
Востаннє ця облізла електричка.
Старенький ранок кашляє в перон.
Старенький ранок кашляє в перон.
Хай чекають снігу
Сни мої кошлаті.
Сни мої кошлаті.
Коли у місті спека,
а ти прийшов здалека,
а ти прийшов здалека,
І прийдеш по першому морозі
З вітряного виру нестрічань,
З вітряного виру нестрічань,
А ми з тобою - нерозлийкава.
Тому й барвумен до нас ласкава.
Тому й барвумен до нас ласкава.
Тут рай для пацючків - а ви їх боїтеся.
Підземна (неземна) кав'ярня без вікна.
Підземна (неземна) кав'ярня без вікна.
Повісь у кімнаті її кароокий портрет.
Провітри кімнату на тисячу років вперед.
Провітри кімнату на тисячу років вперед.
Зарізав хліб.
Тарілка – гріб.
Тарілка – гріб.
Новин на хвості у сороки повно.
Усюди була – не була в Парижі ще.
Усюди була – не була в Парижі ще.
Забулькав чайник – Аврора згасла.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Розходяться води колами –
Русалки виходять голими
Русалки виходять голими
А як відлетять лелеченьки,
То вже і час уродин.
То вже і час уродин.
Хто прокинеться першим,
збагне, що вертатись - клопіт.
збагне, що вертатись - клопіт.