Автори /
Гельґа Простотакі (2019)
Рубрики
/ досвід асиметрії
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
серпневе повітря йде до рук
•
чи це ти?
•
розкрити серце
•
чи ти знав?
•
ненаписана пісня
•
тепло і світло огортають душу
•
ти наснився мені
•
є люди, як брами
•
на землю твою
•
тінь на склі
•
змарнований час
•
спека — це я
•
там де слова знаходять вихід
•
шлях часів
•
одного щасливого ранку
•
я живу під столітнім каштаном
•
Розігрівай двигун
•
той, хто в замку живе
•
ранок сьогодні звичайний
•
нарешті дам спокій цій кімнаті
•
думаю про місця
•
не засну
•
піднімаюся сходами
•
є любов
•
ти пишеш подумки
•
море
•
ти бачиш
•
слухаю тишу на дні неба
•
коли довго не плачу
•
я так часто забуваю
•
дякую
•
інколи ти згадуєш мене так
•
коли гуляю вночі
•
на підвіконні
Переглянути всі твори з цієї сторінки
серпневе повітря йде до рук,
як м'яка волога глина..
як м'яка волога глина..
чи це ти?
йдеш не знати куди
йдеш не знати куди
розкрити серце
то не просто розтулити рота
то не просто розтулити рота
чи ти знав? темні квіти вночі
завжди пахнуть солодше.
завжди пахнуть солодше.
ненаписана пісня
гупає в серці
гупає в серці
тепло і світло огортають душу,
коли так ніжно слухаєш мене.
коли так ніжно слухаєш мене.
ти наснився мені
коли вдома була я сама
коли вдома була я сама
є люди, як брами,
крізь їхні обійми
крізь їхні обійми
на землю твою колись впало насіння моє
і, перш ніж побачити сонце, її полюбило,
і, перш ніж побачити сонце, її полюбило,
тінь на склі — невизріле обличчя
промайнуло і сховалось знов
промайнуло і сховалось знов
змарнований час —
найбільше моє набуття
найбільше моє набуття
спека — це я,
коли світла стає
коли світла стає
там де слова знаходять вихід
з-під каміння й течуть глибокою рікою
з-під каміння й течуть глибокою рікою
шлях часів — неминучий, стрімкий,
простебнований білою ниткою.
простебнований білою ниткою.
одного щасливого ранку
коли весна відчувалася
коли весна відчувалася
я живу під столітнім каштаном
ловлю ротом краплини з листя
ловлю ротом краплини з листя
Розігрівай двигун,
а я поки начищу
а я поки начищу
на високій горі у замку живе той,
кого я знала і кого не знаю.
кого я знала і кого не знаю.
ранок сьогодні звичайний
мовчки готую сніданок
мовчки готую сніданок
нарешті дам спокій цій кімнаті
зібрала речі
зібрала речі
думаю про місця
в яких ти багато жив
в яких ти багато жив
не засну
поки не розповім тобі про місце
поки не розповім тобі про місце
піднімаюся сходами
покинутого будинку
покинутого будинку
є любов,
яка не може
яка не може
ти пишеш подумки
в морозному повітрі -
в морозному повітрі -
тобі замало місця
в моєму серці
в моєму серці
ти бачиш
від гострих ключиць
від гострих ключиць
слухаю тишу на дні неба
коли довго не плачу
мої очі стають карими
мої очі стають карими
я так часто забуваю,
що ти - людина...
що ти - людина...
дякую
що знаю твою тінь
що знаю твою тінь
інколи ти згадуєш мене так
як згадуєш про зорі
як згадуєш про зорі
коли гуляю вночі
тихими вулицями
тихими вулицями
кажеш мені:
у тебе на підвіконні
у тебе на підвіконні