залежність
вистромлює носа надвір
та нюшить повітря:
прохолодно і порожньо,
порожньо і прохолодно.
звичної поворозки
домашнього запаху,
що витягує з нірки у світ
мале тільце,
немає.
її, що об'єднує
квіти в букет,
ще немає!
її, що повітряним змієм була,
вже не буде?
прохолода і пустка
всередині
вмить.
аби потепліло,
себе обіймає:
та за спиною їй
не змикаються пальці —
від того майже плаче.
роззирається круг,
наче вперше:
тут темно,
страх-темно,
жах-темно.
лиш гнилючок у кутку.
ямка в стіні,
де була загадала вікно,
в павутинні.
ямка в підлозі,
де спала,
сира.
про ямку у стелі,
де запасний
вхід, а чи вихід,
мав бути,
геть-чисто забула.
забула про все —
тільки в "тепер"
собі ямку копає.

11.09.21