ви, діти й дорослі,
що махаєте руками,
підстрибуєте,
усміхаєтеся від вуха до вуха,
ніби бачите когось любого,
довгожданого,
ви, що радієте електричці,
що минає вас
без зупинки, —
до кого звернені ваші жести,
сповнені життя?
може, до цих чудернацьких торговців,
так схожих на акторів
мандрівного театру?
чи до гострих на язик,
обізнаних у бізнесі та космосі
бабусь?
чи до натруджених,
твердих та нерухомих,
з камінним поглядом
старих чоловіків?
чи до отих, котрі,
подібно до пташок,
про щось своє щебечуть
безугавно?
чи до жінок з розсадою
в новеньких чистих кошиках?
чи он до тих жінок
з тяжким минулим,
що піниться, рипить
і лускає по швах?
чи до дітей з наповненим по вінця
прозорим сьогоденням?
чи до мене,
що дивиться на вас,
мов іншопланетянка,
й під маскою у відповідь
навряд чи усміхнеться

26.07.21