зайвина звивається змією
зизо зиркаючи з-під заросту зловорожості
збайдужіло забавляється зброєю
злі занехаяли землю
злими земля заливає згагу
загарбники зогніють знедолені звеселяться
забагряніє захід
зобачивши замучених зійде зірка
зогріє збагатить
зухвалими задумами засіє згарища
згаслу згоду запалить знов
забобони забудуться
заборони зотліють
зневіра здиміє
забідовані згуртовано здіймуть зброю
залишену злими
загострять
зорють забур'янену землю
завагоніє земля
зросте золоте збіжжя
з зиском загосподарюють завзятці
заясніє заповітне завтра

24.10.23

досвід війни робить ближчим
досвід залежності
відбираючи перспективу
заземлює в тут-і-тепер краще
ніж будь-який опіат чи медитація
і нічого немає
окрім цього дня на краю літа
метелика на пучці
смаку кавуна на кінчику язика
відкласти щось означає кинути за край
відмовитися — втратити назавжди
страх увиразнює втіху настільки
що видається своєю протилежністю

той хто не вірить в майбутнє
танцює на власних кістках
а метелик вколисаний повінню ночі
западає у сплячку

31.08.23

я народилася наприкінці лютого
вже дорослою
вже вагітною
своїх батьків я ніколи не бачила
свого чоловіка я бачу зазвичай зі спини
скоцюрбленого перед монітором комп'ютера
на якому миготить стрічка новин
ми були купили квитки до Львова
та не наважилися вийти з квартири
квитків не повертали
хтось поїхав на наших місцях безкоштовно
хтось четверо хтось п'ятеро чи шестеро
тепер коли чоловік вряди-годи виходить на закупи
я молюся за нього і заклеюю вікна ізоляційною стрічкою
а сонце малює чорні сніжинки на наших стінах
ще я печу млинці бо масляна
ми снідаємо млинцями обідаємо млинцями
вечеряємо млинцями
робимо на ніч чай в термосі
тримаємо при собі у кімнаті
бо не знаємо чи буде на ранок газ
чи буде вода
чи буде ще кухня на ранок
я вже місяць не виходила надвір
боюся побачити яким стало місто
з блокпостами шанцями
загородженими лісами та парками
людей я теж боюся побачити
ще читаю багато книжок про славну минувщину
щоб нічого не знати
а вдома тепер добре
вдома найкраще
десь поділися галасливі сусіди
тож коли немає обстрілів
стіни бринять від тиші
я ще не знаю
що коли звільнять Бучу
і дозволять продавати алкоголь
їхні п'янки поновляться

коли ж тіло подужало зігнути дугою
сталевий стрижень напруги
коли в продажу з'явилися ліки та яблука
коли весняне небо затріпотіло весело наче стяг
я вперше усміхнулася

і розпочала життя з чистої
але чорної сторінки

24.08.23

люди беруть дітей на руки
і спускаються у підвал

кутають їх у коци
розповідають казки
на випередження
загортають у шепіт
раптові звуки

аби не прокинулися
бо

діти
прокинувшися
доростають розуму
запитання
прокинувшися
шукають відповіді
ідеї
прокинувшися
стають реальністю

будинки
прокинувшися
хочуть постати

а нікого нема

12.08.23

війна позбавляє простору
небесного і морського
простору лісів і полів
простору внутрішнього спокою
що шириться вглиб
у відповідь на довірливі дотики
війна обмежує коконом
сплетеним з волосся мерців
та сивих пасем живих
що їх вони рвуть на собі
з люттю і розпачем

тепло у коконі
де всі діри заткнуті страхом
як ватою
а все ж я тремчу
не боюся своєї смерті
ховаюся від зайшлої

16.06.23

хибне сприйняття світу
спричинює війну
в собі чи поза собою
та найперше — в собі
переоцінити себе
недооцінити ворога
і от уже ріки крові
течуть
поруч з ріками води
торуючи для себе русло
глибше і глибше в підсвідомість
далі і далі в майбутнє

війна розділяє життя
на до та після
і до здається
коротким зимовим днем
у реальність якого
вже не надто віриться
серед довгої ночі

уявляю перемогу
як спонтанні обійми
з незнайомцями
про яких тепер
знаю усе

18.07.23

відтоді коли час
був змушений піти
ми зрозуміли що досі
він стояв на місці
що він і був тим ілюзіоністом
який одного разу зайшов на наше подвір'я
і в оточенні щільного принишклого натовпу
показував фокуси
ми витріщалися на штучні квіти
білого кроля та яскраві стрічки
ми забули про кашу на плиті
голодну дитину смерть бабусі
ми стали нічим
ми стали оберемком застиглих поглядів
ми стали очікуванням дива
а коли це диво сталося
воно зруйнувало нашу цілість
нашу сталість
стало попелом і нас
розвіяло на попіл

відтоді як війна
перервала виставу часу
все стається
невідворотно

15.07.23