Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Гельґа Простотакі (2019)

Рубрики

Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   розпорошений вітер
    розпорошений вітер
    стає зітханнями
  •   серпневе повітря йде до рук
    серпневе повітря йде до рук,
    як м'яка волога глина..
  •   чи це ти?
    чи це ти?
    йдеш не знати куди
  •   проблема мильної бульбашки
    проблема мильної бульбашки не в тому
    що її життя коротке
  •   після своєї смерті
    після своєї смерті
    стану дерев'яною змійкою
  •   окрім вузьких спеціалістів
    окрім вузьких спеціалістів
    ніхто не згадує старого хробака
  •   під час посух старий хробак впадає в анабіоз
    під час посух старий хробак впадає в анабіоз
    тому думає що знає якою є смерть
  •   старий хробак має теорію
    старий хробак має теорію
    "всякий предмет що лежить
  •   старий хробак живе не-тут-і-не-тепер
    старий хробак живе не-тут-і-не-тепер
    бо "тут" має означуватися речами
  •   старий хробак має невиразні риси обличчя
    старий хробак має невиразні риси обличчя
    стандартну статуру
  •   твої слова старий хробаче
    твої слова старий хробаче пахнуть землею
    і якщо цей запах вдихати ротом
  •   старий хробак не бажає еволюціонувати
    старий хробак не бажає еволюціонувати
    бо вже став собою
  •   старий хробак риє ходи і подеколи печери
    старий хробак риє ходи і подеколи печери
    останні він називає коморами реальності
  •   буває
    старий хробак впадає у праведний гнів
    і охоплений бажанням напучувально
  •   старий хробак розчарувався у коханні
    старий хробак розчарувався у коханні
    він більше не блукає болотами
  •   старий хробак — нечупара
    старий хробак — нечупара
    та все ж
  •   старий хробак знає що таке вітер
    старий хробак знає що таке вітер
    бо той не раз випробовував його на міцність
  •   старий хробак не губиться у темряві
    старий хробак не губиться у темряві
    він наче годинникова стрілка
  •   люблю твої химери
    люблю твої химери старий хробаче
    мир це твоя батьківщина
  •   блискавка звила на древі розкішне гніздо
    блискавка звила на древі розкішне гніздо
    з пір'я жар-птиці
  •   на підвладній мені ділянці
    на підвладній мені ділянці
    контроль врівноважує відповідальність
  •   смерть настільки стара
    смерть настільки стара
    що навіть бабусі чуються з нею
  •   час використовуєш за призначенням
    час використовуєш за призначенням
    у міру того як товстезний рулон
  •   час полоще мій голос
    час полоще мій голос
    мов вітер на щоглі шматину
  •   життя це гра
    життя це гра
    хаха
  •   усякий вірш це казка
    усякий вірш це казка
    яку розповідаєш сам собі
  •   холодно лежати у позі стежки
    холодно лежати у позі стежки
    місяць ковзає пильним поглядом
  •   скидаючи листя
    скидаючи листя
    дерева повертаються до звичних меж
  •   відчуваю в собі цілий світ
    відчуваю в собі цілий світ
    надимаюся ніби повітряна кулька
  •   божий світ
    божий світ подібний до дитячої розмальовки
    чорно-білий простір для наповнення
  •   думка цінна простором
    думка цінна простором
    з якого зростає
  •   дощ вибілює мої кістки ще за життя
    дощ вибілює мої кістки ще за життя
    а тіло випрозорює
  •   зайвина звивається змією
    зайвина звивається змією
    зизо зиркаючи з-під заросту зловорожості
  •   не знаю куди подіти руки
    не знаю куди подіти руки
    тож перехрещую їх у зап'ястях
  •   ти найгрубша гілка
    ти найгрубша гілка
    що нею дерево тримається за небо
  •   ти стинаєш голови соняшникам
    ти стинаєш голови соняшникам
    а на кожному зрубі
  •   в безвітря світ щезає
    в безвітря світ щезає
    відсутність руху кидає окіл важке рядно
  •   у цьому безвітряному просторі
    у цьому безвітряному просторі
    я хотіла б лежати грудкою землі під опалим листям
  •   ті що люблять
    ті що люблять діляться усім що мають
    а люблені змушені приймати те
  •   сміється той хто пізнав світ
    сміється той хто пізнав світ
    хто виокремив речі зі тла
  •   довіряй смерті
    довіряй смерті
    будь там де ти зараз є
  •   горіхове ядерце береже тепло
    горіхове ядерце береже тепло
    як береже його ядро землі
  •   розкрити серце
    розкрити серце
    то не просто розтулити рота
  •   чи ти знав?
    чи ти знав? темні квіти вночі
    завжди пахнуть солодше.
  •   ненаписана пісня
    ненаписана пісня
    гупає в серці
  •   тепло і світло огортають душу
    тепло і світло огортають душу,
    коли так ніжно слухаєш мене.
  •   ти наснився мені
    ти наснився мені
    коли вдома була я сама
  •   є люди, як брами
    є люди, як брами,
    крізь їхні обійми
  •   на землю твою
    на землю твою колись впало насіння моє
    і, перш ніж побачити сонце, її полюбило,
  •   тінь на склі
    тінь на склі — невизріле обличчя
    промайнуло і сховалось знов
  •   змарнований час
    змарнований час —
    найбільше моє набуття
  •   спека — це я
    спека — це я,
    коли світла стає
  •   там де слова знаходять вихід
    там де слова знаходять вихід
    з-під каміння й течуть глибокою рікою
  •   кохання надихає
    кохання надихає
    а любов змушує замовкнути
  •   шлях часів
    шлях часів — неминучий, стрімкий,
    простебнований білою ниткою.
  •   все що написано
    все що написано
    може бути використано проти автора
  •   я написав свою книгу двічі
    я написав свою книгу двічі
    прямо і навспак
  •   моя рука
    моя рука — рука моєї сили —
    не годна розв'язати
  •   смерть — необмежене розчинення
    смерть — необмежене розчинення
    за критичної температури життя
  •   частина
    частина знає про ціле лиш те
    що воно має майбутнє
  •   я — тростинка
    я — тростинка
    що не надається до наповнення
  •   час ніби вітер
    час ніби вітер який завжди віє в один бік
    але мені потрібно в протилежний
  •   я зламала ногу
    я зламала ногу
    та ніхто не йме віри
  •   житейська мудрість
    житейська мудрість
    це система самовиправдання
  •   смерть нагадує про людей
    смерть нагадує про людей
    а життя ні про що не нагадує
  •   головне не злякатися голуба
    головне не злякатися голуба
    а решта дасться за іграшку
  •   стільки словесних комбінацій
    стільки словесних комбінацій
    і кожна з них правдива
  •   старість має жіноче обличчя
    старість має жіноче обличчя
    та статуру
  •   вічність симетрична
    вічність симетрична відносно розуму
    що у ньому як в дзеркалі
  •   не померти
    не померти а прокинутися
    і не знайти свого тіла
  •   увійти під шкіру дерева
    увійти під шкіру дерева і вийти неушкодженим
    без скалок подряпин і без пам'яті
  •   досвід війни робить ближчим
    досвід війни робить ближчим
    досвід залежності
  •   упорядкування світу
    упорядкування світу —
    занадто велика спокуса
  •   я народилася наприкінці лютого
    я народилася наприкінці лютого
    вже дорослою
  •   людина потребує людини
    людина потребує людини
    аби мати розкіш бути слабкою
  •   хто багато живе той багато помирає
    хто багато живе той багато помирає
    всохла брунька відламалася
  •   з віком все більше розумію котів
    з віком все більше розумію котів
    що йдуть з дому аби померти
  •   поети не вигадують метафор
    поети не вигадують метафор
    вони знаходять їх на березі розуму
  •   час безтурботний мов хмара
    час безтурботний мов хмара
    вільний нічийний
  •   продаю себе вроздріб
    продаю себе вроздріб —
    так вигідніше
  •   сув'язі слів роблять людину впізнаваною
    сув'язі слів роблять людину впізнаваною
    майстра виказує метод плетіння більше
  •   підсвідомість не оперує неологізмами
    підсвідомість не оперує неологізмами
    її грузька товща дуже повільно ковтає слова
  •   не маю нічого окрім слів
    не маю нічого окрім слів
    прямокутних дощок
  •   крик це не тільки звук
    крик це не тільки звук
    це неприродно вигнуте тіло
  •   вірш не транслює моралі
    вірш не транслює моралі
    він лиш випадковий уламок дійсності
  •   написати слово
    написати слово —
    наче смикнути шворку дзвінка
  •   час як речовина подібний до води
    час як речовина подібний до води
    він теж має три стани
  •   наша ділянка не обнесена парканом
    наша ділянка не обнесена парканом
    це називається інтегральним простором
  •   ідея стільця стоїть міцно
    ідея стільця стоїть міцно
    ідеальні ніжки однакової довжини
  •   люди беруть дітей на руки
    люди беруть дітей на руки
    і спускаються у підвал
  •   дерева обирають рух вгору
    дерева обирають рух вгору
    на зміну смиренності насінини
  •   ті що вклоняються вам
    ті що вклоняються вам
    вірять у майбутнє
  •   символ — слово з кишенькою
    символ — слово з кишенькою
    часом прикро порожньою
  •   писати вірші — добра навичка
    писати вірші — добра навичка
    майже така сама добра
  •   земля всотує спокій неба
    земля всотує спокій неба
    воно тулиться до її розпашілого тіла
  •   мій дім згорів
    мій дім згорів
    та я досі приходжу на згарище
  •   мої висновки смішні
    мої висновки смішні
    як коник-стрибунець
  •   місто кличе мене
    місто кличе мене
    запрошує рости лишайником
  •   емоції — документ
    емоції — документ
    для внутрішнього користування
  •   одного щасливого ранку
    одного щасливого ранку
    коли весна відчувалася
  •   я люблю любити
    я люблю любити
    не гайную жодних нагод
  •   твоє мислення конкретне
    твоє мислення конкретне
    навіть свої поетичні образи
  •   глибоке не викликає заздрощів
    глибоке не викликає заздрощів
    бо всі ми притоки однієї ріки
  •   поверхневий натяг
    вода теж має шкіру
    намацавши задирку
  •   бути матір'ю
    бути матір'ю означає звикнути до принижень
    стати живильним середовищем для твоєї волі
  •   свідомість це місто
    свідомість це місто
    збудоване мисленням
  •   некрополь
    з цього міста мене вижили померлі
    потопельники самогубці вбиті
  •   ти схожий на вірш
    ти схожий на вірш
    твоя поява є таємницею
  •   я живу під столітнім каштаном
    я живу під столітнім каштаном
    ловлю ротом краплини з листя
  •   тепер
    коли ми звикли бачити одне одного
    незачесаними
  •   писання це видільна функція організму
    писання це видільна функція організму
    писати поки не перетреш
  •   виживає лиш той
    виживає лиш той
    хто вміє оповідати
  •   граюся з часом у схованки
    граюся з часом у схованки
    спритний наче миша
  •   мій біль — недоріка
    мій біль — недоріка
    ніхто не навчив його
  •   щирість дурня нічого не варта
    щирість дурня нічого не варта
    а мудрий тримає свою щирість
  •   я є тим що я готова прийняти
    я є тим що я готова прийняти
    і тим що приймає —
  •   диявол це різник
    диявол це різник
    він той хто відділяє
  •   заклопотана побутом душа
    заклопотана побутом душа
    живиться крихтами роздумів
  •   що до мене світові
    що до мене світові
    висуває вимоги
  •   літо вступило в пору свого повноліття
    літо вступило в пору свого повноліття
    я ж досі вагаюся
  •   облиш своє кохання
    облиш своє кохання
    там звідки ця сніжна гора
  •   зневажаю себе за слабкість
    зневажаю себе за слабкість,
    але потай тішуся нею:
  •   я тонкий родючий шар
    я тонкий родючий шар
    напнутий поміж пагорбів
  •   я отримала цю тополю
    я отримала цю тополю
    як втішний приз
  •   весна видається загрозливою
    весна видається загрозливою
    у своєму буянні
  •   можливо
    можливо
    призначення в тому
  •   реальність лякає
    реальність лякає
    здається я бачу
  •   час наступає на вухо
    час наступає на вухо
    важким чоботом
  •   злякалася власного відображення
    злякалася власного відображення
    не очікувала побачити себе у дзеркалі
  •   я думаю
    я думаю
    отже
  •   разом зі свіжим повітрям
    разом зі свіжим повітрям
    до кімнати ввірвалися звуки
  •   любов це завжди жертва
    любов це завжди жертва
    струс повітря в легенях
  •   чужий простір тисне
    чужий простір тисне
    усіма своїми нерівностями
  •   Соромлюся своєї мови
    Соромлюся своєї мови.
    Розсовую слова по кишенях,
  •   думка про власне божевілля
    думка про власне божевілля
    заспокоює
  •   даленію
    даленію
    коли речі заступають собою слова
  •   покинуті покидають
    покинуті покидають
    вирізають з утроби дітей
  •   залежність
    залежність
    вистромлює носа надвір
  •   банальності відчужують мене
    банальності відчужують мене
    від життя
  •   посадила на городі
    посадила на городі
    тополю
  •   дай собі час
    дай собі час
    час заспокоїтися
  •   слава тобі моя пам'яте пориста тверде
    слава тобі моя пам'яте пориста тверде
    черви у темному тілі риють ходи та печери
  •   чи має вогонь запах
    чи має вогонь запах
    той вогонь
  •   по всьому лишилася випалена земля
    по всьому лишилася випалена земля
    ясно-зелена трава з обсмаленими кінчиками
  •   знаєш як роблять папір
    знаєш як роблять папір
    слова
  •   кажеш зміненим голосом
    кажеш зміненим голосом
    мовчи
  •   Ти зробив любов
    Ти зробив любов
    законом свого світу
  •   як пробачаєш Ти
    як пробачаєш Ти
    не зупиняєш часу
  •   чи не щоночі
    чи не щоночі
    видуваєш для мене
  •   я думала досі
    я думала досі:
    всі ці квіти твої —
  •   війна позбавляє простору
    війна позбавляє простору
    небесного і морського
  •   знаходжу спокій
    знаходжу спокій у тому
    що мені не належить
  •   обов'язок любленого — жити
    обов'язок любленого — жити
    бути вдень і бути вночі
  •   сув'язь страху та любові
    сув'язь страху та любові
    відчувається як бажання
  •   любов безправна
    любов безправна
    але почувається
  •   хибне сприйняття світу
    хибне сприйняття світу
    спричинює війну
  •   відтоді коли час
    відтоді коли час
    був змушений піти
  •   твоя мова звучить
    твоя мова звучить
    ніби камертон
  •   лише чужі троянди
    лише чужі троянди
    колють пальці.
  •   смерть триває так само
    смерть триває так само,
    як триває життя,
  •   що ти робитимеш зі своєю образою
    що ти робитимеш зі своєю образою
    вона схожа на залізний перстень
  •   кожен свідчить про життя як уміє
    кожен свідчить про життя як уміє
    та немає свідка кращого за дерево
  •   бог береже тебе в таємниці
    бог береже тебе в таємниці
    усміхається в бороду
  •   забулися дерева
    забулися дерева
    хто їх плекав
  •   вірші — продовження твоїх рук
    вірші — продовження твоїх рук
    огортають тебе деревним затінком
  •   думка триває у краплі
    думка триває у краплі
    що падає
  •   про що сваряться ті сусіди
    про що сваряться ті сусіди
    на що витрачають свій запал
  •   голос лився голослівно
    голос лився голослівно
    оминаючи каміння
  •   любов забувається
    любов забувається
    заноситься піском
  •   Того, хто любить
    Того, хто любить,
    образити неможливо,
  •   і ось виявляється
    і ось виявляється
    що можеш бути чесною лише з тим
  •   я живу у багатоквартирному будинку
    я живу у багатоквартирному будинку
    моя гостинка на першому поверсі
  •   Коли воно прийде
    Коли воно прийде,
    Ми зачаїмося на застудженому ліжку,
  •   дерева можуть навчити беззахисності
    дерева можуть навчити беззахисності:
    аби втратити захист, достатньо знерухоміти;
  •   містом ходить жінка
    містом ходить жінка
    у чорному фередже
  •   твої почуття
    твої почуття
    оберігає натхненний розум
  •   нині чудовий день
    нині чудовий день
    для полювання на місяць
  •   коли час знімає рипучі чоботи
    коли час знімає рипучі чоботи
    і йде босоніж
  •   безнадійно забула початок
    безнадійно забула початок
    тому кінцівка вже не засмучує
  •   поезію оживлює універсальність образу
    поезію оживлює універсальність образу
    прозу оживлює конкретність опису
  •   непостійність вітру
    непостійність вітру
    оманлива опора ритму
  •   сон має властивості
    сон має властивості
    повітряної кульки
  •   Тілесність
    Тілесність — це ідіома життя.
    Слова не набувають нових значень —
  •   ви, діти й дорослі
    ви, діти й дорослі,
    що махаєте руками,
  •   сьогодні світає
    сьогодні світає
    дуже поволі і сторожко
  •   Розігрівай двигун
    Розігрівай двигун,
    а я поки начищу
  •   той, хто в замку живе
    на високій горі у замку живе той,
    кого я знала і кого не знаю.
  •   ранок сьогодні звичайний
    ранок сьогодні звичайний
    мовчки готую сніданок
  •   чекаю на весну так
    чекаю на весну так
    ніби вона може
  •   взимку
    взимку
    шелесткі спогади дерев
  •   нарешті дам спокій цій кімнаті
    нарешті дам спокій цій кімнаті
    зібрала речі
  •   думаю про місця
    думаю про місця
    в яких ти багато жив
  •   не засну
    не засну
    поки не розповім тобі про місце
  •   піднімаюся сходами
    піднімаюся сходами
    покинутого будинку
  •   є любов
    є любов,
    яка не може
  •   ти пишеш подумки
    ти пишеш подумки
    в морозному повітрі -
  •   море
    тобі замало місця
    в моєму серці
  •   ти бачиш
    ти бачиш
    від гострих ключиць
  •   слухаю тишу на дні неба
    слухаю тишу на дні неба
  •   коли мала два рочки
    коли мала два рочки
    посадила на городі черешню
  •   коли довго не плачу
    коли довго не плачу
    мої очі стають карими
  •   я так часто забуваю
    я так часто забуваю,
    що ти - людина...
  •   дякую
    дякую
    що знаю твою тінь
  •   інколи ти згадуєш мене так
    інколи ти згадуєш мене так
    як згадуєш про зорі
  •   коли гуляю вночі
    коли гуляю вночі
    тихими вулицями
  •   на підвіконні
    кажеш мені:
    у тебе на підвіконні
  •   я маю батька
    я маю батька
    я маю його дрібку та все ж маю
  •   твій запах
    твій запах став для мене символом близькості
    його має мій чоловік
  •   п'ята ранку
    п'ята ранку
    в дитинстві це була тривожна година
  •   обламую поглядом голі гілочки з абрикоси
    обламую поглядом голі гілочки з абрикоси
    і думаю про своїх мертвих
  •   дорога додому
    дорога додому з крихт ракушняку
    витяглася між рядами незмінних хат
  •   тепер життя схоже на мозаїку
    тепер життя схоже на мозаїку
    розбиті на друзки сни
  •   поки маленька
    поки маленька
    тобою милуються
  •   вибач маленька
    вибач маленька
    мій світ хисткий маревний
  •   у світі немає безпечних місць
    у світі немає безпечних місць
    і речей безпечних теж немає
  •   перш ніж пізнати бога
    перш ніж пізнати бога
    ти полюбиш батька
  •   бажаю для тебе міцного відчуття дому
    бажаю для тебе міцного відчуття дому
    щоб воно наче дерево зростало
  •   я для тебе все
    я для тебе все
    а отже ніхто
  •   вчора вперше
    вчора вперше
    подумала про тебе погано:
  •   більш за все боюся
    більш за все боюся
    що будеш схожою на мене
  •   потроху відмовляюся від себе
    потроху відмовляюся від себе
    та й хто я така
  •   сорока-ворона
    сорока-ворона на припічку сиділа
    діткам кашку варила
  •   якщо досі я сумнівалася
    якщо досі я сумнівалася
    то тепер знаю точно
  •   ти ще не знаєш ніжності
    ти ще не знаєш ніжності
    твої рухи різкі
  •   ти переплутала день з ніччю
    ти переплутала день з ніччю,
    я ж — опору з трампліном.
  •   я ніколи не відчувала нас єдиним цілим
    я ніколи не відчувала нас єдиним цілим
    ані тоді коли ти зміщувала центр мого тяжіння
  •   слухати тебе
    слухати тебе
    наче шукати камінці
  •   ти так схожа на мене
    ти так схожа на мене
    коли плачеш
  •   якось дуже швидко ми змирилися
    якось дуже швидко ми змирилися
    з власною неідеальністю
  •   як же я щодо себе помилялася
    як же я щодо себе помилялася
    думала
  •   материнство зароджується на чистих простирадлах
    материнство зароджується на чистих простирадлах
    розроджується на брудних
  •   усмішка осяює лункі стіни
    усмішка осяює лункі стіни
    зарюмсаної свідомості
  •   на підготовчих курсах нас вчили
    на підготовчих курсах нас вчили
    що людина стає собою наодинці
  •   хто як не вона
    хто як не вона
    найбільше з нас трьох
  •   крик розріджує тисняву квартири
    крик розріджує тисняву квартири
    здирає довгими клаптями потерті шпалери
  •   вір поганим передчуттям
    вір поганим передчуттям
    їхня наявність не скасовує
  •   цокання годинників
    цокання годинників
    нагадує кімнаті про її кути
  •   великий світ лякає
    великий світ лякає
    великий світ заспокоює
  •   знімаю годинника зі стіни
    знімаю годинника зі стіни
    ховаю в сусідній кімнаті
  •   моя мати
    моя мати
    мала чайний сервіз
  •   розплющивши очі
    розплющивши очі
    деякий час удаю
  •   Твоя кімната ще маленька
    Твоя кімната ще маленька,
    а її стіни товсті:
  •   вибудовуєш мене
    вибудовуєш мене
    відчуваю
  •   зморшки на моїй шкірі
    зморшки на моїй шкірі
    це невід
  •   я дуже багатий
    я дуже багатий
    маю велосипед каптур
  •   не ідеалізуй мене
    не ідеалізуй мене
    я маленький чоловік
  •   я збирав гілки у лісі
    я збирав гілки у лісі
    не для справи а для втіхи
  •   диви яка хмарина
    диви яка хмарина
    тлуста
  •   моя голова сидить міцно
    моя голова сидить міцно
    наче капустина в ґрунті
  •   цікавість водить мною
    цікавість водить мною
    як ніс собакою
  •   моє ім'я стерлося до закінчення
    моє ім'я стерлося до закінчення
    яке цілком залежить від відмінка
  •   не дивися угору
    не дивися угору
    кажу
  •   третю весну спостерігаю
    третю весну спостерігаю
    як ти розводиш багаття
  •   усю зиму наче олень
    усю зиму наче олень
    я приходив до твоєї хижі
  •   ти мила вікна у моїй кімнаті
    ти мила вікна у моїй кімнаті
    коли я прокинувся
  •   сумую за морем
    сумую за морем
    за жодною людиною
  •   відкидаю спасенну сліпоту
    відкидаю спасенну сліпоту
    неначе картуза
  •   Відпускаю вірші в небо
    Відпускаю вірші в небо,
    наче повітряні кульки.
  •   Вдивлятися
    Вдивлятися —
    це майже те саме,
  •   вірш не місце для означувальних слів
    вірш не місце для означувальних слів
    позбавлених куліс і мінливих граней
  •   вірш завжди свідчить про гармонію
    вірш завжди свідчить про гармонію:
    про звільнені від бур'яну посіви
  •   слова ластяться
    слова ластяться
    торкаються серед ночі
  •   цей вірш
    цей вірш — заповідна зона
    де слова зойкають
  •   відкриваю нотатки
    відкриваю нотатки
    і усміхаюся
  •   ранкова самотність
    ранкова самотність
    важка голова і порожній шлунок
  •   письмо — уповільнене думання
    письмо — уповільнене думання
    прогулянка на самоті
  •   вірші мені коштують реальності
    вірші мені коштують реальності
    а реальності — повноти
  •   спів завжди має простір
    спів завжди має простір
    неначе вода
  •   слова змінюють простір
    слова змінюють простір наче сніг
    згладжують нерівності
  •   поезія безвідповідальна
    поезія безвідповідальна
    покладатися на неї
  •   піщинки
    тепер вірші
    схожі на піщинки

  • Інша поезія

    1. розпорошений вітер
      розпорошений вітер
      стає зітханнями
      зітхання спадають росою
      роса зволоживши трави
      віддзеркалює небо
      зневоджене небо
      чатує на хмари
      в траві

      коли заполює
      все зникне

      а земля не зникає
      просто мовчки
      приймає усіх

      12.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. серпневе повітря йде до рук
      серпневе повітря йде до рук,
      як м'яка волога глина..
      зроби з нього пташку,
      навчи її ніжно співати —
      дарма думаєш, що сам не вмієш

      восени вона не схоче відлітати
      з твоїх теплих долонь

      поки спить,
      покладеш її біля мене
      тихенько,
      поки я сплю,
      загорнена у плетиво мрій

      пташка лишиться,
      а ти
      літатимеш земними стежками
      справжнім щасливим птахом

      28.08.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. чи це ти?
      чи це ти?
      йдеш не знати куди
      під старими каштанами —
      втілена втома і передчуття грози

      але ж ти удома
      тож не схиляй голови
      дозволь щойно народженому листю
      торкнутися твого чола
      високого
      світлого
      наче небо
      дозволь промінню поцілувати тебе
      крізь тріпотливу вуаль тіней
      дотики побіжать струмками до скронь
      і зупиняться
      просочуючи шкіру
      зросять пошерхле дно пам'яті

      в очах твоїх — подив
      і зелене світло каштанів
      що на вітрі
      листям погойдують

      13.05.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. проблема мильної бульбашки
      проблема мильної бульбашки не в тому
      що її життя коротке
      а в тому що вона здається більшою
      ніж є насправді
      крапля розчину стає плівкою на рамці
      плівка — сферичною порожниною
      чия поверхня так привабливо мерехтить
      веселковими барвами
      і так блискавично розлітається
      мікроскопічними бризками
      від найменшого доторку до реальності

      лусь — і нема

      щоправда
      більшу проблему маю я
      розмірковуючи про бульбашки
      з позиції вищості
      і намагаючись вдихнути
      планетний дух
      у дрібку порохні

      15.05.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. після своєї смерті
      після своєї смерті
      стану дерев'яною змійкою
      чиє лускате тіло
      мелодійно торохтить
      а кінчик хвоста не гнеться

      я лежатиму як покладуть
      нікого не кусатиму
      хіба коли-не-коли мурашка
      заблукає до щілини
      якою стане мій рот

      я не зможу заплющити
      вкритих лаком очей
      тож завжди дивитимуся на того
      хто дивиться на мене
      та всміхатимуся
      привітно

      19.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. окрім вузьких спеціалістів
      окрім вузьких спеціалістів
      ніхто не згадує старого хробака
      він не отримує жодних листів
      дзвінків та телеграм
      запрошень та привітань
      ніхто не пропонує йому допомоги
      і не просить про неї взамін
      можливо його вважають мертвим
      можливо він сам себе вважає мертвим
      але аж ніяк не нещасним
      старий хробак за звичкою долає опір ґрунтів
      без скиглення та нарікань
      часом наштовхується на міни
      але до його беззубого дотику
      вони лишаються байдужими
      та якщо він опиниться близько
      в момент детонації
      чи буде його смерть більш болючою
      ніж смерть від гострої сапи

      старий хробак не боїться наглої смерті
      бо так чи інакше залишиться вдома
      в землі

      08.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. під час посух старий хробак впадає в анабіоз
      під час посух старий хробак впадає в анабіоз
      тому думає що знає якою є смерть
      біля входу до його нори
      вона взуває домашні капці
      і підповзає нечутно
      тільки кістки її глухо хрустять
      наче сніг
      смерть спочатку несподівана
      та невдовзі стає нудною
      старий хробак міцно засинає
      під її нескінченні плітки про горішній світ

      а коли прокидається
      не почувається ошуканим
      бо довкола немає нікого
      хто сказав би йому
      що справжня смерть
      не марнує часу
      на перевзування

      08.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. старий хробак має теорію
      старий хробак має теорію
      "всякий предмет що лежить
      не на своєму місці
      є сміттям"
      старий хробак чесно живе згідно з нею
      тому складає речі там
      де їм належить бути
      але навіть йому важко визначити місце
      для комариної лапки
      для крильця мурашиної царівни
      і для висохлої шипшинової пелюстки
      попри це всі згодні
      старий хробак не продукує сміття
      і в цьому він щасливіший за більшість людей
      бо чи не кожна людина має свій цвинтар непотребу
      що тхне як нечисте сумління

      05.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. старий хробак живе не-тут-і-не-тепер
      старий хробак живе не-тут-і-не-тепер
      бо "тут" має означуватися речами
      яких в підземеллі катма
      а "тепер" — облямовуватися подіями
      на які цей світ скупий
      хробаковий простір скручується вузлами
      що їх не можна розв'язати
      хробаковий час губиться у незліченних ходах
      і застигає грудками неправильної форми

      старий хробак виносить такі грудки
      на поверхню
      де вони сохнуть мов неоковирні глечики
      та стираються на порох
      заклопотаними підошвами перехожих

      під цей хрускіт
      приходить весна

      05.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. старий хробак має невиразні риси обличчя
      старий хробак має невиразні риси обличчя
      стандартну статуру
      та непривабливий колір шкіри
      він не підкреслює стрункості свого хвоста
      не підперізується паском
      не носить яскравих кольорів
      він воліє взагалі про себе не згадувати
      дощовий хробак та й годі

      старий хробак живе так довго
      що вже не пам'ятає своїх батьків
      але точно знає
      він їхня подоба

      старий хробак — мов коротка риска життя
      яке креслить пунктиром
      траєкторію помирання

      05.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. твої слова старий хробаче
      твої слова старий хробаче пахнуть землею
      і якщо цей запах вдихати ротом
      можна згадати
      що всі царства живого постали з-під ґрунту
      але тільки ти обрав повернутися назад
      блукати у власноруч зроблених лабіринтах
      і свердлити глухими очима прадавню темряву
      обрав бути близько до коренів
      і берегти їх від непомірного тиску речей
      обрав мовчання і загибель у безвісті
      та цьому не судилося бути

      під старою вишнею старий хробак
      викопав скарб —
      тонкі металеві кружальця
      з налиплими грудочками землі
      і якщо не розкришиться такий кругляк
      мов яєчна шкарлупка
      між пальців
      якщо сизо-зелена патина дозволить
      прочитати викарбуваний напис
      пам'ять збрижиться
      від знайомого запаху слів

      03.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. старий хробак не бажає еволюціонувати
      старий хробак не бажає еволюціонувати
      бо вже став собою
      шляхом невпинних спостережень
      всередині власного тіла
      він виявив стале єство
      що не злущується з відмерлими клітинами
      і не наростає з новими
      не скручується і не розтягується
      не згинається у русі
      не тоншає через голод
      і не товщає в ситості
      не прозорішає на сонці
      і не каламутніє в тумані

      окрім того
      старий хробак має дюжину рук
      що ними прийняв за доцільне
      не рити землі
      а мов мавпа ліани
      триматися стрижня єства

      03.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. старий хробак риє ходи і подеколи печери
      старий хробак риє ходи і подеколи печери
      останні він називає коморами реальності
      себе ж — її прислужником
      він розсуває стулки земляних мушель
      де реальність могла б відкладати яєчка
      схожі на річкові перли
      тут
      в прохолоді та темряві
      час визрівав би мов добре вино
      яке ніхто б не дозволив собі
      пити заради сп'яніння

      але простір для дії пустує
      вайлувата реальність вилежується нагорі
      попід сонцем
      а люди стрибають як блохи
      на її вагітному животі

      03.04.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. буває
      буває
      старий хробак впадає у праведний гнів
      і охоплений бажанням напучувально
      трясти хвостом перед чиїмсь носом
      виголошувати премудрі промови
      безапеляційно дорікати
      та виправляти криві стежки
      він виструнчується щоб кинутися у бій
      але слова застрягають у горлі
      і тоді хробакові здається
      що він увесь — горло
      напхом напхане словами
      наче іржавими цвяхами
      один їхній кінець гострий
      а інший тупий
      старий хробак божеволіє
      від присмаку іржі
      та пожирає землю
      щоб притлумити його
      риє непотрібні ходи
      і утомившися
      засинає в глухому кутку

      очунявши
      він виповзає надвір
      де сонце соромить його
      безсоромно
      стискаючи горло в лещатах
      барвистих кілець

      31.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. старий хробак розчарувався у коханні
      старий хробак розчарувався у коханні
      він більше не блукає болотами
      у пошуках мандрівних вогнів
      вони не потребують його
      як не потребують палива кисню та груби
      для свого горіння
      вони вільні для власної волі
      і вільний для себе хробак
      бо навчився розрізняти відтінки холоду
      та відтінки темряви
      деякі з них називаючи затишком
      деякі переходом
      деякі виходом

      часом якийсь вогник сам
      летить до нори хробака
      тоді той засмажує білий зефір
      над жарким помаранчевим серцем

      31.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. старий хробак — нечупара
      старий хробак — нечупара
      та все ж
      коли на ньому шкарубне грязюка
      і як обладунки твердою стає
      він має геть-чисто лицарський вигляд
      тоді уявляє себе дон кіхотом
      і засинає в солодкій знемозі
      утомлений звершенням духа
      а вранці хробак
      мов лисе рожеве курча
      з'являється зі шкаралупи
      бадьорий та свіжий
      одразу береться до праці
      яка ж його праця?
      давати ради словам
      він їх зберігає у кошиках попід стіною
      і наче картоплю сортує
      щоб зогнилих між них не було
      а дивом пророслі слова доглядає
      немов немовлят
      допоки зміцніють на силі

      старий хробак — огородник
      він вірить що вічність живе під землею
      як кріт

      29.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. старий хробак знає що таке вітер
      старий хробак знає що таке вітер
      бо той не раз випробовував його на міцність
      витягав з нори за хвоста
      котив велосипеда в інший бік
      вихолоджував оселю протягами
      старий хробак любить за вітряної погоди
      осідлати гілку горіха
      до якої ще може дотягнутися
      і обвивши її мов лоза
      з гомеричним реготом вигукувати вітрові
      прозорий хробаче!
      невидимий боягузе!
      безмозка повітряна кишко!

      вітер безпристрасно
      затуляє хробаку рота холодною долонею
      та шпурляє в кущі обламану гілку
      з непритомним вершником

      самосвідомість не дозволяє хробаку
      почуватися переможеним
      відсутність самосвідомості не залишає вітру
      місця для програшу

      28.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. старий хробак не губиться у темряві
      старий хробак не губиться у темряві
      він наче годинникова стрілка
      яка позбулася припону на циферблаті
      і тепер показує не абстрактний час
      а конкретний напрямок
      на схилі хробакових літ
      побут влаштовано якнайкраще
      власні мотиви прозорі потреби зрозумілі
      старий хробак немов еритроцит
      кровоносної системи підземелля
      працює на себе
      але тішиться загальним визнанням
      як невід'ємна частина непроникного космосу
      зірки спалахують то тут то там
      старий хробак оминає їхні колючі тіла
      і від страху вкривається холодним слизом
      дозвілля хробака нудне і нецікаве
      оповідки невиразні
      сни чорно-білі
      мрії солоні
      як кристали що подеколи розквітають
      на рогах плутаних ходів

      добре живеться старому хробакові
      у повітряному незрушному павутинні
      він пліткує про уроборосів з власним хвостом
      і ніколи його не кусає

      27.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. люблю твої химери
      люблю твої химери старий хробаче
      мир це твоя батьківщина
      а рот це твій мозок
      ти розумієш ротом
      кохаєш ротом
      дихаєш ротом
      ротом вгризаєшся в землю
      і твоє тіло згадує
      що воно мов сталева пружина
      і твоя воля згадує
      що вона має форму гвинта

      ти повертаєшся додому
      де земляний пил танцює ліниво
      у пасмузі світла

      над твоїм сховком
      нескінченно довгою літерою і
      з порожньою крапкою нагорі
      вітер у кроні шумить
      і листок за листком
      захаращує вхід

      27.03.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. блискавка звила на древі розкішне гніздо
      блискавка звила на древі розкішне гніздо
      з пір'я жар-птиці
      під його ваготою згоріли гілки
      а стовбур став купкою кришин
      з червоними кірками жару
      що шиплять спересердя на смерть
      чи то на життя
      на кришину злетів випадковий листок
      і вона щоб востаннє побачити вись
      пропекла в його тільці діру
      він запхинькав до неба
      тоненьким ядучим димком
      аби взяло собі на коліна
      мов мати дитя
      погойдало

      але й на колінах
      плаче журливий листок
      окроплює древа зчорнілий кістяк
      і байдужий небесний вогонь

      09.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. на підвладній мені ділянці
      на підвладній мені ділянці
      контроль врівноважує відповідальність
      результат винагороджує зусилля
      а хаос поступається місцем порядку
      тож папір білосніжний
      увага нагострена як олівець
      а рядки наче обрій прямі
      тутешні питання мають поживу в собі
      і у леті не дивляться вниз
      одвіти ж кивають голівками мовби квітки
      раз — оминеш
      раз — назбираєш букет

      письмо це прогулянка у лабіринті
      де напевно немає чудовиськ

      04.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. смерть настільки стара
      смерть настільки стара
      що навіть бабусі чуються з нею
      немовби дівчатка
      полохливі зелені непевні себе
      направду ж вона не страшна
      просто давня як світ
      і вміє чекати
      тим то отримує все
      що бажає

      та з того що вже має
      не бажає нічого
      на те вона й смерть

      04.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. час використовуєш за призначенням
      час використовуєш за призначенням
      у міру того як товстезний рулон
      дозволяє себе розмотати
      заповнюєш білу шпалеру
      дрібним нерозбірливим почерком
      від краю до краю
      без відступів і без полів
      списаний час в твоїй хаті на місці фіранок
      простирадл підковдр
      обрусів і килимів
      ним ти обклеїв всі стіни підлогу і стелю
      дещо оформив в книжки
      а дрібними шматками розпалюєш грубу
      всюди чекає на час його друге життя
      перше коротке
      бо надміру щасливе

      час не втікає
      він вдячно погладжує пальці митця
      що досвідчують кожен відтинок

      03.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. час полоще мій голос
      час полоще мій голос
      мов вітер на щоглі шматину
      декодує
      спотворює форму та суть
      тільки холод
      засилений в розтоках нитей
      вибавляє його
      обертає на сніг
      у високості клоччя не тане
      долу втратить себе
      мов розірвана цівка води

      світло крутить
      рип-рип
      коліщатка хрещатих сніжин
      хтось свобідний
      здається
      гуляє по небу

      03.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. життя це гра
      життя це гра
      хаха
      ось і я доросла до цього визначення
      засмальцьованого мов гральна карта
      вивчила правила
      проте опираюся їм
      всепрощення як директива
      любов як стиль існування
      відкритість як метод пізнання
      руйнують в мені дитину

      вона грає з тобою в квача
      але замість лясь
      робить цьом

      03.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. усякий вірш це казка
      усякий вірш це казка
      яку розповідаєш сам собі
      аби втекти від себе
      ти в ній герой
      ти місце
      і мораль
      ти в ній потрійний вузол
      якого розв'язати годі
      лиш милуватися
      і берегти від помаху сокири
      під шаром шарудкого листя

      ти їй початок
      ти кінець
      але не смерть
      бо смерті не буває у казках
      а є скидання
      того що вадить перейти
      крізь вушко голкове
      у кращий світ

      01.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. холодно лежати у позі стежки
      холодно лежати у позі стежки
      місяць ковзає пильним поглядом
      шукаючи в чужих очах
      додаткового джерела світла
      миша знаходить крихту хліба
      в складках мого одягу
      і хутко зникає в найближчій щілині
      ти обіймаєш мене перед сном
      і відвертаєшся
      всяк забирає з собою дрібку тепла
      холодно спати у позі стежки
      тож кладу тебе сонну на груди
      неначе жаринка печеш та не грієш
      лишаєш на шкірі випалений круг
      у якому безвісти пропадають родимки
      у якому вже нічого не ростиме
      тільки попіл танцюватиме
      під тихий спів вітру

      згорнувшися у лабіринт
      я зігрілась сама
      мені снилася ніч без світил

      01.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. скидаючи листя
      скидаючи листя
      дерева повертаються до звичних меж
      їх не вводять в оману відрослі гілки
      що не прихиляють висі
      їх не тішать тіні довші за торішні
      бо затінку взимку ніхто не шукає
      скидаючи листя
      дерева позбуваються пам'яті та руху
      і поринають в задуму
      тиша просочує їхні тіла наскрізь
      і огортає ореолом спокою
      мовчання гартує їхні душі
      що стають праобразом чистоти паперу
      страх холодів дерева ховають
      глибоко у коріння
      і перетворюються на символи стійкості
      аби кожен знайшов в них для себе опору

      студеними ночами дерева не тремтять
      тільки небесна шкіра їхня береться сиротами
      що зникають світанком

      31.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. відчуваю в собі цілий світ
      відчуваю в собі цілий світ
      надимаюся ніби повітряна кулька
      руки ноги безладно метляються
      вітер здіймає все вище і вище
      ворони шмагають крильми
      діти розумними пальчиками
      відстежують мою траєкторію
      дорослі крутять біля скронь
      потяги вислизають з поля зору
      неначе ящірки
      обрій заокруглюється і віддаляється
      хто ти кулька навпроти
      не впізнаю

      лусь!
      латексна шкіра
      повисла на кігтиках гілки

      повернувшися спиною
      листя шепочеться з вітром
      той хизується скальпом
      порожнього я

      31.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. божий світ
      божий світ подібний до дитячої розмальовки
      чорно-білий простір для наповнення
      сім кольорів людям дає сонце
      один колір — небо
      щоб яскравіше позначати контури
      і перекреслювати намальоване
      ніч розливається
      наче чорнильна пляма
      у її вогкій мряці вовтузяться тіні
      безбарвні сни ніби миші
      шарудять по кутках
      не даючи заснути
      бо справжній сон це сон без сновидінь
      так сплять герої у згорнутій книжці
      пласкі і байдужі до всього
      так спить посуд на полиці
      сповнений чистоти
      так спить ніч
      пересичена кольором до забуття

      31.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. думка цінна простором
      думка цінна простором
      з якого зростає
      і до якого кличе
      вона ніби сигнальна ракета
      спалахує і гасне
      і за мить вже ніхто не згадає
      яким кольором сяйнуло небо
      проте всі пам'ятатимуть де

      але спалах даремно злетів
      якщо жоден за ним не пішов

      25.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. дощ вибілює мої кістки ще за життя
      дощ вибілює мої кістки ще за життя
      а тіло випрозорює
      мов пелюстки кришталевої квітки
      воно стає прекрасним нічим
      чую щасливо туркоче голубка
      це моє серце
      звільнене від тривог
      кожну пір'їнку її звеселяє
      пам'ять про сонце
      що світить на хмари згори

      25.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. зайвина звивається змією
      зайвина звивається змією
      зизо зиркаючи з-під заросту зловорожості
      збайдужіло забавляється зброєю
      злі занехаяли землю
      злими земля заливає згагу
      загарбники зогніють знедолені звеселяться
      забагряніє захід
      зобачивши замучених зійде зірка
      зогріє збагатить
      зухвалими задумами засіє згарища
      згаслу згоду запалить знов
      забобони забудуться
      заборони зотліють
      зневіра здиміє
      забідовані згуртовано здіймуть зброю
      залишену злими
      загострять
      зорють забур'янену землю
      завагоніє земля
      зросте золоте збіжжя
      з зиском загосподарюють завзятці
      заясніє заповітне завтра

      24.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. не знаю куди подіти руки
      не знаю куди подіти руки
      тож перехрещую їх у зап'ястях
      та стискаю колінами
      я сама собі хрест
      що його несу
      що на ньому буду розіп'ята
      що до нього прийде моя смерть
      досі мені незнайома
      як і сестра її життя
      вони прийдуть туди обидвоє
      погомонять порозуміються
      і відійдуть
      а я залишуся висіти
      з понуреною головою
      зі зламаною шиєю

      25.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ти найгрубша гілка
      ти найгрубша гілка
      що нею дерево тримається за небо
      затиснувши в кулаці повітря
      наче поділ материної сукні
      аж він зволожується
      аж складки на ньому
      стають продовженням
      ліній долі на твоїх долонях
      дерево тримається за небо
      бо земля насправді не є опорою
      вона безодня захланна до світла і дотиків
      сотнями своїх корінців
      відпихаєш її від себе
      але грузнеш все більше
      тому сотнями своїх корінців
      надпиваєш морок землі
      аби вона зсохлася
      і крізь пальці просіялася
      звільняючи їх
      для армованих сонцем
      єдвабних струменів неба
      гнучких як ліани
      міцних як дроти

      25.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ти стинаєш голови соняшникам
      ти стинаєш голови соняшникам
      а на кожному зрубі
      їх відростає чотири
      соняшникове чудовисько
      кожне його зернятко не має пропасти
      в землі надаремно
      кожне його зернятко волає до тебе
      як немовля
      боїться дурної смерті
      горобців плісняви та мурах
      боїться зникнути у безвісті
      бездонних надр
      боїться розпеченої груби
      горнеться до лагідного сонця
      твоїх долонь
      що з них
      тільки у спушену грядку

      25.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. в безвітря світ щезає
      в безвітря світ щезає
      відсутність руху кидає окіл важке рядно
      чия строкатість творить видиво життя
      під ваговитістю ж себе шукає справжнє
      зсихається мов листя
      кулиться мов равлик
      борониться немов їжак
      життя вдихає сонну тишу
      що ніби пилом це рядно набила
      назовні тільки очі наче яблука в траві
      зорять незмигно
      бачать ніц

      21.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. у цьому безвітряному просторі
      у цьому безвітряному просторі
      я хотіла б лежати грудкою землі під опалим листям
      життя мов система рівнянь з безліччю невідомих
      намагання її розв'язати це гаяння часу
      правдоподібний результат можна отримати
      просто підставивши значення
      що потраплять під руку
      лиш не соромся безпідставності своїх дій
      вчителька математики
      якщо досі жива
      має такі самі клопоти
      дарма що завжди дає ради рівнянням
      а грудка землі ніби хаос іксів
      що їх ніхто не береться займати
      тому вони космос
      піщинки коріння та гумус
      бактерії та камінці
      дощові хробаки та личинки комах
      найпростіші
      застрягають під нігтями
      липнуть до підошов
      і пахнуть як дім

      у цьому безвітряному просторі
      я віддаю свою душу
      в обмін на пам'ять землі

      20.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ті що люблять
      ті що люблять діляться усім що мають
      а люблені змушені приймати те
      чого не потребують
      любов вигадує їм нові потреби
      пропозиція породжує попит
      і за принципом комплементарності
      вибудовується тендітна взаємність

      любити це так ніби мати хвоста
      лиш для того щоб триматися ним за іншого
      і падати
      при спробі перестрибнути з дерева на дерево

      кажуть існує спокійна любов
      можливо це піклування
      невигадування потреб невідрощування хвостів
      співжиття співрадість співгоре

      приходьмо до любих
      порожні мов після молитви
      продавці-покаянці

      18.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. сміється той хто пізнав світ
      сміється той хто пізнав світ
      хто виокремив речі зі тла
      своєї дзеркальної свідомості
      хто роздивився їх на чорному оксамиті неба
      ніби ювелірні прикраси
      хто здивувався їхній неприсяжній красі
      та лоскотній непотрібності
      хто приміряв їх неначе одяг батьків
      і знову поскладав до скрині
      не знайшовши нічого впору
      але вдосталь намилувавшися

      сміх кругом тих
      хто засвічує речі мов зорі
      та винаходить сузір'я

      19.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. довіряй смерті
      довіряй смерті
      будь там де ти зараз є
      не тікай на бога
      інакше перестрінеш її у дорозі
      і загубишся для дому
      тож лишайся на місці
      аби встигнути надихатися
      а тут вітер такий
      що вдих не потребує зусиль
      а тут вітер такий
      що видих вихлюпується
      наче хвиля на берег
      і стає туманом
      вітер бігає як хлопчисько
      з горбу високого тиску на горб низького
      а десь поміж ними сусід
      намагається стати на рівні ноги
      та не виходить

      вдихаю вітер
      а з ним скрипучу сіль
      й скляний гачок на довгій волосині
      вона у небо тягнеться ген-ген
      дзвенить немов струна

      боже
      ти чуєш
      клює

      09.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. горіхове ядерце береже тепло
      горіхове ядерце береже тепло
      як береже його ядро землі
      поки шкаралупа ціла
      ядерце має майбутнє
      коли ж вона трісне
      прийде теперішнє або смерть
      у теперішньому горіх прокинеться
      до нового життя
      стане вивіркою кротом вороною
      круком мишею людиною
      або знов горіхом
      якщо дочекається весни
      якщо ж зотліє
      полине хмарою до моря

      помре
      якщо застрягне і розколеться
      в лещатах вічної мерзлоти

      07.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. розкрити серце
      розкрити серце
      то не просто розтулити рота
      для потоку слів зісподу
      це завжди рана
      рвана і червона
      якій аби загоїтись
      потрібне тепле слово
      тоді вона болітиме як пам'ять
      а не на дощ
      що навіть імені не має

      31.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. чи ти знав?
      чи ти знав? темні квіти вночі
      завжди пахнуть солодше.
      жовті цятки тичинок,
      ніби зорі у чорній траві.

      коли розум мовчить,
      оці пахощі — шлях найкоротший
      у світ, що зсередини тисне
      і квітне в моїй голові.

      ти побачиш: троянда,
      що в мені прокидається вранці,
      стане біла, мов сніг, —
      її мла разом з ніччю у землю піде,

      і назустріч тобі розчахнеться бутон
      у повільному танці.
      не відходь, коли долу
      остання пелюстка впаде.

      22.04.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ненаписана пісня
      ненаписана пісня
      гупає в серці
      відлунює в мозку
      десятком думок

      непроспівану пісню
      складала з відвертостей
      розірваних сплутаних
      скручених знов у клубок

      я співати не вмію тож
      просто тримай мою руку
      прислухайся до пульсу
      відчуєш може слова

      зазвучить в унісон твоя кров
      у пальцях а потім у вухах
      кров стане як пісня
      пісня стане як птаха жива

      12.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. тепло і світло огортають душу
      тепло і світло огортають душу,
      коли так ніжно слухаєш мене.
      у безвість вже тягнутися не мушу,
      аби відчути те, що не мине.

      що ти шукав і що знайшов у місті,
      де голосом глухим говорить брук,
      де сльози вранці на траві та листі
      і туга в небі чорна, наче крук?

      про це мовчиш і просто наслухаєш,
      каміння вулиць всотує твій крок.
      "ясного ранку!" — місту ти бажаєш
      і здмухуєш легенько пил хмарок.

      05.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ти наснився мені
      ти наснився мені
      коли вдома була я сама
      сон підняв і повів мене полем
      поголеним та неохайним

      у стерні золотій і колючій
      до неба тягнулась стіна
      сіра як хмара бездомна
      як вітер самотня як тайна

      ти не марно стоїш тут
      бо ось я до тебе прийшла
      притулилась заплющена
      лобом до лоба вогкого

      не сумуй дві стіни то є кут
      де лишатиме вітер слова
      що як квіти зійдуть
      усміхнуться до неба святого

      18.10.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. є люди, як брами
      є люди, як брами,
      крізь їхні обійми
      проходиш до світу
      густого, простого,

      де думка прозора,
      а дихання вільне —
      лишилась по той бік
      полуда чужого.

      позаду і брама,
      бо кличе дорога,
      що стелеться з серця
      жива і гаряча.

      та люди-як-брами
      з тобою надовго,
      як спогад про дім
      і як мрія дитяча.

      22.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. на землю твою
      на землю твою колись впало насіння моє
      і, перш ніж побачити сонце, її полюбило,
      глибоко пірнуло, відкинувши змучені крила,
      тепло відчувало — надійне, близьке, потайне.

      раділо малому, в любові росло щогодини,
      втрачало себе і всеціло ставало живим.
      аби розуміти, торкалось корінням тонким,
      аби не згубити, обходило ніжні глибини.

      з насіння й любові постали квітучі сади:
      з обіймів здіймаються в небо тендітні дерева,
      звільняються втішено від пелюсток яблуневих,
      щоб в землю вернути напоєні світлом плоди.

      15.05.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. тінь на склі
      тінь на склі — невизріле обличчя
      промайнуло і сховалось знов
      пам'ять — всуціль гостре пограниччя
      де зійшлись ненависть і любов

      тінь на склі дощем і сонцем вмита
      скалки не зберу як розіб'ю
      так і ні — прошу — води і хліба
      мертву чужість з серця дістаю

      скло без тіні — певне і прозоре
      створене щоб стримувати вись
      тінь ввійшла в зіниці наче в море —
      на всі боки хвилі розійшлись

      23.04.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. змарнований час
      змарнований час —
      найбільше моє набуття
      я довго громадила дюни
      у серці пустелі

      між дюнами днями
      простую кудись навмання
      тоді засинаю забувши
      коли я і де я

      ніч крапля по краплі спадає
      в холодний пісок
      і зорі змиваються з неба
      потоками світла

      я знову бреду по піску
      що набився у пащі пасток
      ..
      ніч темна як кров
      я не сплю
      бо троянда розквітла

      21.03.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. спека — це я
      спека — це я,
      коли світла стає
      забагато в маленькому просторі

      світло гусне
      і, ствердле, мовчить,
      спопеливши ще в думці слова

      відчиняю вікно
      для стрижів-охоронців
      з крилами чорними, гострими

      моє світло
      летить і виблискує
      в небі на спідньому боці крила

      26.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. там де слова знаходять вихід
      там де слова знаходять вихід
      з-під каміння й течуть глибокою рікою
      я роздягаюся купаюся нагою
      аби почути цю розмову тілом

      пірнаю аж до дна як вистачає духу
      шукаю перли мрій під товщею німою
      вони злучають сонце і долоню райдугою
      низаю в тиші берега намисто

      в мовчанні сонце висушило ложе
      перетворило на пісок мої перлини
      не бачу райдуг тільки маревну долину
      що нею йду і спрагло кличу воду

      22.12.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. кохання надихає
      кохання надихає
      а любов змушує замовкнути
      і сама мовчить наче сонце
      чия повнота не свідома своєї величі
      чия щедрість не свідома своєї винятковості
      чиї чорні плями свідомі своєї чорноти
      проте не поймаються цим

      сонце мовчить
      а земля галасує
      лускає мурашниками
      ворохобиться листям
      непокоїться руном

      кохання про це співає
      любов за це дякує

      05.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. шлях часів
      шлях часів — неминучий, стрімкий,
      простебнований білою ниткою.
      дерева і трави вздовж довгих узбіч
      шумно котяться хвилями зелені
      і зливаються в цільний рухливий потік,
      з нього рибами мідними й срібними
      вириваються високо в небо птахи
      і летять ген за сиві тумани, за обрії.
      там десь дихає вільно й погідно вві сні
      тихе море — бузкове, блакитне і синє.
      лиш загублена хвилька мережить його,
      виглядаючи берег, де пристань вітрів.
      колись знайде і змочить каміння сухе,
      стане вся білим шепотом солі та піни,
      гукне дощ за собою, нікому не милий,
      і безслідно розтане у сонній воді.

      12.09.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. все що написано
      все що написано
      може бути використано проти автора
      щоб його зрозуміти
      щоб зробити його ім'я вокабулою
      та розмістити після тире словникову статтю
      у якій ім'я перетворюється
      на куцу літеру
      з крапкою на кінці
      на позначення відсіченого хвоста
      він безглуздо смикається
      у чиїйсь несвідомості
      безхвоста ж ящірка живе
      і гріється на сонці
      проте стає самотньою назавжди

      записані слова брехливі
      бо невільні
      крізь впадини живих очей
      леліє пісня золотого трупа

      04.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. я написав свою книгу двічі
      я написав свою книгу двічі
      прямо і навспак
      прямо коли бризкав
      кипучим атраментом на папір
      навспак коли всотував шкірою
      відбиток написаного
      під шкірою — поклади моєї пам'яті
      яка не забарвлює крови
      і не болить
      проте все міняє
      бо змінює те
      що лишаєш в собі

      я прочитала твою книгу двічі
      прямо і навспак
      прямо коли полюбила
      навспак коли зненавиділа
      аби прочитати її
      відбула надбавне життя
      і померла з тобою



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. моя рука
      моя рука — рука моєї сили —
      не годна розв'язати
      вузлика, що ти
      зав'язала його жартуючи
      без огляду на закон,

      що досі його складаю,
      мов пірамідку — дитина:
      ретельно і зосереджено,
      з огляду лиш на тебе.

      царівно, я складу, якщо дозволиш, —
      а якщо твоя ласка, складу якнайкраще.

      твоя рука — рука твоєї ніжности,
      твоя рука — рука твоєї мудрости, —
      рука самої долі, що її
      благословляю спрагло,
      цілую шанобливо



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. смерть — необмежене розчинення
      смерть — необмежене розчинення
      за критичної температури життя
      тіло випадає в осад
      а душа стає всім
      в чому розчинятися любила настільки
      що навіть тіло цьому не перешкоджало
      лиш постійно кликало додому
      як з вікна мати кличе дитину

      доля тіла — зотліти
      давши волю теплу

      12.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. частина
      частина знає про ціле лиш те
      що воно має майбутнє
      а сама вона тільки доданок у сумі
      незмінній від початку часів

      частина шукає спокою
      та знаходить красу
      руху з іншими серед інших
      а ціле знаходить спокій
      ставши простором танцю

      лопать млина наче птаха
      назавжди заручена з небом

      10.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. я — тростинка
      я — тростинка
      що не надається до наповнення
      моє мислення — невтомний обмін речовин
      який констатує але не збагачує
      залишаючи світ окрай серця

      зовні панує вітер
      життя здається нескінченним розхитуванням
      жорстоким випробом на міцність

      я не маю у серці й себе
      тростинна свята порожнеча
      по смерті змішається з вітром

      09.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. час ніби вітер
      час ніби вітер який завжди віє в один бік
      але мені потрібно в протилежний
      тож долаю його опір і ні на що не нарікаю
      навіть дякую
      бо тільки на час і можна покластися
      спертися на нерухоме пасмо хвилини
      що стирчить на шляху мов змертвіле стебло
      присісти на уламок року
      що вкривається пам'яттю неначе мохом
      а подеколи й лягти
      на нескінченне шовкове простирадло
      забувши про ціну такого відпочинку

      якщо час раптом стане
      я впаду долілиць

      08.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. я зламала ногу
      я зламала ногу
      та ніхто не йме віри
      всі кажуть
      покажи ногу ногу покажи
      тоді й отримаєш дозу співчуття
      яке відпускається тільки за рецептом
      у сприятливі дні
      у щасливі години
      хто бачив — не повірив
      бо я усміхалася
      хто не бачив — не повірив
      бо я мовчала

      я зламала ногу в коліні
      коли кістка зростеться
      йтиму життям
      як непохитний солдатик

      08.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. житейська мудрість
      житейська мудрість
      це система самовиправдання
      без неї сумнів
      безперестанку поглиблює провину
      а провина перетворює людину на сито
      золотий пісок часу просіюється
      неначе тане у просторі
      змішуючись з сонячним світлом
      на ситі ж лишається тільки сміття
      яке час від часу кумедно підстрибує
      коли сито тремтить

      а мудрий на обруч натягує шкіру
      книжок й ворогів
      майструючи бубон

      його мудрість гучна
      переконливо-зверхня
      аби судді почули

      08.09.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. смерть нагадує про людей
      смерть нагадує про людей
      а життя ні про що не нагадує
      надто швидко стає звичним
      втрачає свою здатність
      озиватися запахами
      хвилювати кольорами
      насичувати звуками
      захланність охоплює тих
      хто не навчився відчувати голоду
      хто не наважився намацати
      стінки своєї порожнечі
      хто не повірив у її творче начало

      час тече
      з пустого в порожнє
      шелестить наче дощ

      07.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. головне не злякатися голуба
      головне не злякатися голуба
      а решта дасться за іграшку
      миршавий загиджений братством
      сизий голуб не є символом миру
      та все ж дещо означає
      він користується лапами частіше
      ніж крилами
      він не співає
      а тільки ласо воркоче до самичок
      він талує власну гідність
      і плутається під ногами
      в очікуванні проханого хліба

      я залишаюся в хаті якщо бачу його за дверима
      нашорошуюся зачувши скрегіт кігтів на піддашші
      вклякаю захищаючи голову руками
      коли він злітає віддалік

      символ загрожує крахом моєму життю
      сизий голуб волочить скалічені лапки

      05.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. стільки словесних комбінацій
      стільки словесних комбінацій
      і кожна з них правдива
      як правдивими є квіти
      які щиро не приймають світла
      певної довжини хвилі
      кидають його абикому
      мов гарячу картоплину
      що обпікає пальці того
      хто задовго тримає

      а плід мовчить
      гниє тишею круг насінини
      в якій стануть правдою
      його улюблені кольори

      03.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. старість має жіноче обличчя
      старість має жіноче обличчя
      та статуру
      тіло піддається часові
      м'якшає і розтікається
      округлюється і лагідніє
      очі сльозяться частіше
      і частіше усміхаються до світу
      рухи уповільнюються
      бо зникає мета
      але не сенс
      плечі опускаються
      бо роки важчають
      але не стають даремними

      старість
      в прозорому лоні
      викохує смерть

      02.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. вічність симетрична
      вічність симетрична відносно розуму
      що у ньому як в дзеркалі
      відбивається час
      тонке та мерехтливе майбутнє
      вкриває вертикальну поверхню
      райдужною плівкою
      наїжаченим промінням
      усібіч стримить теперішнє
      а минуле псує зображення патиною

      вічність росте одночасно в обидва боки
      наче дерево
      якому аби сягнути висот
      потрібно зануритися углиб
      наче перлина
      яка ховає свого єдиного недоліка
      під багатошаровою красою з надією
      що її ніхто не наважиться зруйнувати

      а розум тремтить на межі
      не в змозі повірити в себе

      02.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. не померти
      не померти а прокинутися
      і не знайти свого тіла
      нипати-голосити безпритульно
      поки не натрапиш на порожню мушлю
      і не згорнешся у ній равликом

      не померти а забути
      жалі невигоди та невпокій
      стати собі серединною путтю
      застигнути верствою
      між геркулесових стовпів

      не померти а полюбити
      латку на порожньому місці
      уявну крапку в байдужому просторі
      напнути увагу немовби шатро
      що у ньому й віджиле воскресне

      не померти а набути
      надбати буття
      рівне як промінь
      вільне як сніг
      і глибоке як небо

      01.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. увійти під шкіру дерева
      увійти під шкіру дерева і вийти неушкодженим
      без скалок подряпин і без пам'яті
      липким від соку
      що висихає плівкою
      і рветься з криком немовляти
      у суперечці про те що було спершу
      листя чи коріння
      казати сонце
      казати жмут сяйва
      що його земля схопила міцно
      що стало волокном у її скостенілих пальцях
      і просочилося паростками до неба

      увійти мимоволі
      вийти несамохіть
      чистим березовим світлом

      01.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. досвід війни робить ближчим
      досвід війни робить ближчим
      досвід залежності
      відбираючи перспективу
      заземлює в тут-і-тепер краще
      ніж будь-який опіат чи медитація
      і нічого немає
      окрім цього дня на краю літа
      метелика на пучці
      смаку кавуна на кінчику язика
      відкласти щось означає кинути за край
      відмовитися — втратити назавжди
      страх увиразнює втіху настільки
      що видається своєю протилежністю

      той хто не вірить в майбутнє
      танцює на власних кістках
      а метелик вколисаний повінню ночі
      западає у сплячку

      31.08.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. упорядкування світу
      упорядкування світу —
      занадто велика спокуса
      аби їй не піддатися
      кубик на кубик на кубик на кубик
      і думки виростають в концепції
      ті — згромаджуються в доктрини
      а філософія — наче орендована квартира
      до якої звикаєш настільки
      що робиш косметичний ремонт
      і врешті викуповуєш у власника
      щоб назвати її своєю
      тепле кубельце
      прихисток від світу
      але не від часу
      коли життя обшарпує одну
      на заміну шукаєш іншої
      бо хаос руїн не подібний
      до хаосу лісу
      його витримати важче
      нічне небо викохує в серці свободу
      але діра у даху крізь яку видно зорі
      стає гніздом відчаю

      земля не приймає ідей
      після нашої смерті
      до руїн прийде ліс

      30.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. я народилася наприкінці лютого
      я народилася наприкінці лютого
      вже дорослою
      вже вагітною
      своїх батьків я ніколи не бачила
      свого чоловіка я бачу зазвичай зі спини
      скоцюрбленого перед монітором комп'ютера
      на якому миготить стрічка новин
      ми були купили квитки до Львова
      та не наважилися вийти з квартири
      квитків не повертали
      хтось поїхав на наших місцях безкоштовно
      хтось четверо хтось п'ятеро чи шестеро
      тепер коли чоловік вряди-годи виходить на закупи
      я молюся за нього і заклеюю вікна ізоляційною стрічкою
      а сонце малює чорні сніжинки на наших стінах
      ще я печу млинці бо масляна
      ми снідаємо млинцями обідаємо млинцями
      вечеряємо млинцями
      робимо на ніч чай в термосі
      тримаємо при собі у кімнаті
      бо не знаємо чи буде на ранок газ
      чи буде вода
      чи буде ще кухня на ранок
      я вже місяць не виходила надвір
      боюся побачити яким стало місто
      з блокпостами шанцями
      загородженими лісами та парками
      людей я теж боюся побачити
      ще читаю багато книжок про славну минувщину
      щоб нічого не знати
      а вдома тепер добре
      вдома найкраще
      десь поділися галасливі сусіди
      тож коли немає обстрілів
      стіни бринять від тиші
      я ще не знаю
      що коли звільнять Бучу
      і дозволять продавати алкоголь
      їхні п'янки поновляться

      коли ж тіло подужало зігнути дугою
      сталевий стрижень напруги
      коли в продажу з'явилися ліки та яблука
      коли весняне небо затріпотіло весело наче стяг
      я вперше усміхнулася

      і розпочала життя з чистої
      але чорної сторінки

      24.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. людина потребує людини
      людина потребує людини
      аби мати розкіш бути слабкою
      жалітися просити плакати
      дивитися знизу вгору
      захоплюватися
      і жертвувати собою
      чужа любов має заступити власну силу
      на зміну тихій самотності
      має прийти неспокій стосунків

      потреба спільноти лиш звичка
      набута у лоні матері

      проте на цій звичці
      тримається світ

      22.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. хто багато живе той багато помирає
      хто багато живе той багато помирає
      всохла брунька відламалася
      загубилася у траві
      тепер ніхто не скаже про неї
      вона така як усі
      ніхто не побачить
      як її таємниці стають банальностями
      як лискуче зелене листя
      вигорає на сонці
      береться зморшками
      опадає
      кришиться під ногами
      і губиться у землі
      ніхто не шкодуватиме за листям
      ніщо стало нічим
      всі шкодуватимуть за брунькою
      щось могло стати всім

      до того хто багато прожив
      смерть приходить нечутно
      мов осінь

      22.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. з віком все більше розумію котів
      з віком все більше розумію котів
      що йдуть з дому аби померти
      очевидно і їм відоме почуття гідності
      бо помирати соромно
      ба більше
      помирати серед живих непристойно
      живі відводять очі
      щоб не бачити свого майбутнього
      і відвівши
      умить забувають
      а забувши
      зашпортуються знов
      вмирущий стає каменем спотикання
      його спокій лякає та непокоїть

      тож краще піти
      заснути з солодкою думкою
      що цього не побачить ніхто

      22.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. поети не вигадують метафор
      поети не вигадують метафор
      вони знаходять їх на березі розуму
      вже відшліфованими до блиску
      колективним несвідомим
      бракує тільки гідного обрамлення
      з вічнозелених слів
      мені ж метафори малює сонце
      своїми відбитками на споді повік
      яскраві наче ліхтарі навпроти вікон
      вони проганяють сон
      сліпі немов кроти
      вони проривають світлові тунелі
      і темрява розсунувшися на їхньому шляху
      видається твердішою за ґрунт
      реальнішою за світло
      масивною та прохолодною

      покладаю на неї надії
      спираюся спиною
      щоб відпочити

      21.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. час безтурботний мов хмара
      час безтурботний мов хмара
      вільний нічийний
      плине самохіть змінюючи форму
      що її прагне скорити уява
      кажучи
      ця хмаринка схожа на котика
      а ця на слона
      ця на хвилину
      а ця на вічність

      прагне скорити уява
      та насправді підкорює біль
      що залізними пальцями
      пряде з часу цівку дощу
      замикає в обмеженому просторі
      натягує мов нескінченну струну
      від підлоги до стелі
      від стіни до стіни
      заплітає одвірки й віконниці
      як це робить павук
      в покинутому будинку
      тепер кожен часовий проміжок
      під певним світловим кутом
      оприявнюється
      звучить
      і здається що то комар
      заблукав у вусі
      тепер кожен часовий проміжок
      липне до тіла
      від найменшого поруху
      лоскоче
      та від цього не смішно
      а страшно
      і душно і гидко

      біль суне небом
      я тепер — час

      20.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. продаю себе вроздріб
      продаю себе вроздріб —
      так вигідніше
      впевненість віддаю тому
      хто вміє хвалити
      спокій тому
      на кого можна покластися
      розум тому
      хто може оцінити
      час тому
      хто йому тішиться
      наче дитина

      яка я багата
      стільки спродала

      та буває що мій покупець
      ще не знає що він покупець
      і просто радіє дарунку

      скоро йому
      бідоласі
      доведеться за все заплатити

      18.08.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. сув'язі слів роблять людину впізнаваною
      сув'язі слів роблять людину впізнаваною
      майстра виказує метод плетіння більше
      ніж матеріал
      інтонація більше ніж зміст
      запах більше ніж колір
      бо запах характеризує ціле
      а колір часткове
      запах сув'язі відчувається одразу
      так що немає необхідності
      бути разом довго
      бути хоч би що

      впізнаєш своїх за запахом
      в його шлейфі
      так затишно жити

      17.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. підсвідомість не оперує неологізмами
      підсвідомість не оперує неологізмами
      її грузька товща дуже повільно ковтає слова
      новітні липнуть до чорної лискучої поверхні
      мов поліетиленове сміття
      позбавлені ваготи вони затримуються там
      і не просунувшися вглиб
      зотлівають на сонці й повітрі
      а ті що вона проковтнула століття тому
      вже відростили як морські донні риби
      на лобах ліхтарі

      навколо підсвідомості таблички
      купатися заборонено
      всі слухняно тримаються осторонь
      і лиш відчайдушні рибалки приходять сюди
      з гирями замість грузил
      ловити риб-світляків

      ловлять заради ліхтарного світла
      кажуть
      солодке мов мед
      і терпке наче кров

      17.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. не маю нічого окрім слів
      не маю нічого окрім слів
      прямокутних дощок
      різнодовгих різнотовстих
      з них я будую хату
      а виходить щось схоже на сарай
      чи сільський туалет
      замість фундаменту —
      зелена поросль мого часу
      на землі що здригається від вибухів та трамваїв
      краї дощок наїжачені перетятими волокнами
      вкриті брунатними плямами моєї крові
      з неї на цвях добуваю залізо
      за методом Рауля
      та поки маю лиш вістря
      подібне до жала бджоли

      воно сяє незмигно
      на дошці що вкопана сторч

      17.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. крик це не тільки звук
      крик це не тільки звук
      це неприродно вигнуте тіло
      і задавнена напруга
      що взялася грудочками під шкірою
      це безпорадність яка не шукає порад
      і самотність якій не потрібен слухач
      це короткозорий звір що бачить свої ґрати
      а світ поза ними розпливається
      хижою плямою непевного кольору

      рот обпечено зяє димить
      я неначе рушниця у мавпячих лапах

      16.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. вірш не транслює моралі
      вірш не транслює моралі
      він лиш випадковий уламок дійсності
      живий якщо прозорий
      живильний якщо гострий

      дійсність
      розбита думкою
      не засвоюється легше
      зате має більше точок дотику

      дотики світу болять
      так світ стає домом —
      місцем де не самотньо з собою

      16.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. написати слово
      написати слово —
      наче смикнути шворку дзвінка
      далі обов'язково щось станеться
      пролунають кроки
      заскрегоче ключ у замку
      відчиняться двері

      і відбудеться зустріч людей
      немов зустріч крижинок
      на одній рукавиці

      13.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. час як речовина подібний до води
      час як речовина подібний до води
      він теж має три стани
      у яких існує одночасно
      газоподібний
      торкається усього що є
      тільки те що могло бути
      надійно сховане від нього
      у наших герметичних головах
      рідкий
      не тільки торкається
      а ще й дозволяє відчути на дотик себе
      свої нескінченні тугі течії
      які свавільно бавляться нашими тілами
      гладять обіймають стискають
      підносять кружляють жбурляють долу
      кидають через раз то в жар то в холод
      твердий
      застиглий але не простиглий
      непорушний зовні але ворухкий всередині
      він стає льодовнею
      де наші спогади живуть своїм життям
      де ми теж можемо пожити життям
      своїх спогадів
      лишаючи себе теперішніх
      наче взуття при порозі чужої домівки

      у дрібнокраплистих оприсках часу
      світло змінює напрямок руху
      це не веселка
      це вічність

      13.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. наша ділянка не обнесена парканом
      наша ділянка не обнесена парканом
      це називається інтегральним простором
      або ж безгрошів'ям
      її вільно перетинають коти їжаки та вітри
      хоча й загорожа не вадила б їм
      прямувати у справах
      перехожі дивляться на наш город
      як на колективну власність
      а особливо на шовковицю
      чиї плідні віти схиляються аж до землі
      довірливо та привітно
      та якби її воля
      вона сама пішла б на люди
      й сипала ягоди
      до пригорщ усіх хто в потребі
      наше добре щедре дерево

      наша добра щедра земля
      наше добре щедре небо
      руйнують паркани
      в моїй голові

      13.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ідея стільця стоїть міцно
      ідея стільця стоїть міцно
      ідеальні ніжки однакової довжини
      ідеальне сідало в міру м'яке
      ідеальна спинка слугує взірцем
      для людських спин

      ідея стільця горить рівно
      всередині прозорого камінця
      що його неквапом обточує море

      ідея стільця горить поруч
      з ідеями пня коника та правди

      випадкова хвиля
      вихлюпне камінця на берег
      хто дивитиметься під ноги
      знайде

      і якщо має клепку
      всадовить на ідею стільця
      ідею себе
      аби та відпочила

      12.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. люди беруть дітей на руки
      люди беруть дітей на руки
      і спускаються у підвал

      кутають їх у коци
      розповідають казки
      на випередження
      загортають у шепіт
      раптові звуки

      аби не прокинулися
      бо

      діти
      прокинувшися
      доростають розуму
      запитання
      прокинувшися
      шукають відповіді
      ідеї
      прокинувшися
      стають реальністю

      будинки
      прокинувшися
      хочуть постати

      а нікого нема

      12.08.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. дерева обирають рух вгору
      дерева обирають рух вгору
      на зміну смиренності насінини
      приходить смиренність пагона
      єдине бажання якого
      бачити сонце
      галуззя сферично шириться
      доокіл стовбура
      оплітаючи собою проміння
      яке стає стрижнем
      і дороговказом

      дерева долають себе
      туго скручують у серцевині минуле
      піддаються вітрам теперішнього
      не зазирають у майбутнє

      дерева мають одну перевагу
      смерть не турбує їх
      за життя



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ті що вклоняються вам
      ті що вклоняються вам
      вірять у майбутнє
      прозирають його
      у вашій непевній ході
      в каляках-маляках
      і белькотінні
      бачать його відсвіт
      у ваших очах

      ті що вклоняються вам
      кажуть
      майбутнє за вами
      і ви озираєтеся
      намагаєтеся схопити
      власну тінь
      а якщо це вдається —
      падаєте
      висмикнувши її
      наче килимка
      з-попід ніг

      ті що не вклоняються вам
      кажуть
      перед нами майбутнє
      беруть вас за руку
      і йдуть уперед

      10.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. символ — слово з кишенькою
      символ — слово з кишенькою
      часом прикро порожньою
      порпаєшся в такій перед вітриною
      і сподіваєшся
      знайти щось окрім крихт
      і тканинного пилу в кутках
      відчуваєш ребристість монетки
      але не її ребро
      намацуєш номінал
      але не можеш обміняти цього дотику
      на щось поживніше
      а часом
      кишенька сповнена див
      як дитяча шкарпетка
      різдвяного ранку
      солодощі тішать не тільки живіт
      а ще й очі — блискітом
      вуха — шурхотом
      серце — летом
      барвистого метелика
      серед зими

      якщо не помре
      наступного дня —
      не помре вже ніколи

      10.08.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. писати вірші — добра навичка
      писати вірші — добра навичка
      майже така сама добра
      як навичка пришити ґудзика
      нехитре
      проте комбіноване вміння
      маєш вчасно помітити згубу
      обрати з домашньої колекції
      найбільш пригожий
      на заміну оригінальному
      зробити точні стібки
      міцно зав'язати кілька вузликів
      насамкінець
      не пам'ятаю
      чи навчали цього у дитинстві
      зате пам'ятаю бляшане пуделко
      з ґудзиками і не тільки
      якого я не могла не відкрити
      не розсипавши вмісту
      а розсипавши
      не могла винайти цікавішої гри
      аніж скласти назад

      у дитинстві я не губила нічого
      навіть ґудзиків
      та все ж звідкись взялося уміння
      пришивати на місце утрати
      слова

      09.08.23



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. земля всотує спокій неба
      земля всотує спокій неба
      воно тулиться до її розпашілого тіла
      мов кицька до груби
      гладкістю торкається пошерхлості
      прозорістю — насиченості
      тремтить
      схвильоване теплим духом
      розораних надр
      лляною ниткою вплітає до сивих кіс
      пахощі посічених корінців
      пташиними очима вишукує
      найдрібніше зерня
      допіру зібраного врожаю

      земля дивиться у небо
      як дивиться у минуле породілля
      доки майбутнє не озветься
      зеленим криком

      08.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. мій дім згорів
      мій дім згорів
      та я досі приходжу на згарище
      як на могилу
      приношу свіжі квіти
      ставлю їх на вцілілі кам'яні сходи
      в обсмаленій вазі без води
      і сідаю поруч
      з мого ґанку видно спадень сонця
      вітер грає меланхолійну мелодію
      на мляво натягнутих
      літеплих струнах
      поки вони не лускають
      торкнувшися гострого краю лісу
      на горизонті
      а тоді
      подається за сонцем
      тиша сичить
      норовливі цвіркуни
      поховавшися
      насичують її рухом крихких крилець
      тиша гусне мов кисіль
      думки борсаються у ній
      як нещасна мошкара
      але помирають ситими
      кістяк хати стає опорою ночі
      я втрачаю опору в собі
      і засинаю

      уранці
      знайшовши себе
      поміж скронь
      прямую на схід

      08.08.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. мої висновки смішні
      мої висновки смішні
      як коник-стрибунець
      що його я тримала на повідку
      обв'язавши ниткою лапку
      з неприродно вигнутим колінцем
      мої висновки сумні
      як коник-стрибунець
      що втік від мене
      накульгуючи
      мої висновки мертві
      як лапка
      що досі смикається
      на припоні

      я гралася
      правдилася
      я просто гралася словами

      08.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. місто кличе мене
      місто кличе мене
      запрошує рости лишайником
      на астматичному дереві
      бути гіпсовою бурулькою
      на стелі метро
      летіти іскрою
      з-під трамвайних коліс
      запрошує грати у своїй масовці
      попри відсутність
      акторських даних
      а може саме через це

      місто щодня надсилає мені листи
      лестячи винятковості
      пестячи марнославство
      втішаючи самотність
      звертається "докторе"
      завершує "з повагою"

      місто викохує мої потреби
      і надає можливості
      для їхнього втамування

      місто кличе мене наполегливо
      не називаючи на ім'я

      07.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. емоції — документ
      емоції — документ
      для внутрішнього користування
      маю вдихнути видихнути
      порахувати до десяти
      і вивести назву на обкладинці
      а решта — на власний розсуд
      писати лайливі слова
      малювати чортиків
      складати літачки
      з неторканих аркушів
      нерозбірливо занотувати усе
      що спадає на думку

      тільки не мастити нікого
      чорнилом
      тільки не віддавати
      на рецензію
      тільки не перечитувати

      проштампувати —
      і здати в архів

      07.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. одного щасливого ранку
      одного щасливого ранку
      коли весна відчувалася
      тільки за запахом
      сіре узбережжя покликало
      мене на прогулянку
      там я й зустріла його
      нам було по дорозі
      ми дихали в такт
      тож він розповів мені
      як став вітром
      спочатку був диханням
      у здорових легенях
      потім зітханням
      у темній печері грудей
      потім протягом
      у задушливій кімнатці
      звідки його попросили піти
      бо від свіжого повітря
      там боялися захворіти
      відтоді став вільним
      гуляв містом
      знайомився з людьми
      ставав їм добрим другом
      адже завжди був теплим
      попри негоду
      і не заважав йти туди
      куди вони прямували
      навпаки
      легенько підштовхував
      і освіжав розпечені
      від думок голови
      але надовго поруч з ним
      лишалася тільки самотність
      бо нікому не вдавалося
      зазирнути йому в обличчя
      він й сам ніколи себе не бачив
      зрештою обійнявши друзів
      вирушив до північних морів
      вкритих дзеркальною кригою
      сподівався на те
      що вона поверне йому обличчя
      але у байдужій кризі
      відбивалася лиш заметіль
      не знаючи куди далі податися
      лишився жити на морських хвилях
      допомагав кораблям
      долати непривітне море
      співав колискових
      непогамовним бурунам

      вітер стих і я промовила
      вдивляючись удалечінь
      бачиш це твоя туга
      на моєму обличчі
      це твої сльози на моїх очах
      висуши їх теплим подихом
      і я покажу тобі твою усмішку
      нарешті назву тебе на ім'я

      16.02.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. я люблю любити
      я люблю любити
      не гайную жодних нагод
      шукаю тих
      кого любити легко
      добрих та веселих
      немічних та нерозумних
      безпорадних та слабких
      тягнуся до собак і дітей
      до дерев і до квітів
      і себе опоряджую так
      щоб могти усміхнутися
      дзеркалу

      люблячи
      почуваюся сильною
      люблячи
      зростаю у власних очах
      люблячи
      знаходжу своє місце
      у всесвіті

      а кого не люблю
      той дурак

      03.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. твоє мислення конкретне
      твоє мислення конкретне
      навіть свої поетичні образи
      ти наділяєш тілами
      вони ходять серед нас
      наче сни
      які знайшли вихід
      з підсвідомості
      але застрягли у людській шкірі
      аби навчити інших
      бачити в темряві

      твоє мислення конкретне
      моє ж тяжіє до абстрактного
      хоче бути висловленим
      але не зрозумілим
      ховається за ідеями
      які печуть
      мов чистий кисень
      моя чистота неплідна

      чую твій голос
      розчахую двері у ніч

      01.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. глибоке не викликає заздрощів
      глибоке не викликає заздрощів
      бо всі ми притоки однієї ріки
      а те що торкається дна
      там і лишається
      тож марно бажати іншого
      русло не торують свідомо
      вода падає наче змія з дерева
      звивається у повітрі
      а як торкнеться землі
      застигає
      стара шкіра стає ложем
      а новою лускою тече світло
      скрапує з хвоста
      всотується темрявою

      глибину визначає
      не віддаленість дна
      а міць річкового хребта

      01.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. поверхневий натяг
      вода теж має шкіру
      намацавши задирку
      край краплі роси
      можна зірвати з неї шкірку
      як зривають покривало
      з нового пам'ятника
      урочисто і різко
      аж почується лопотіння
      пташиних крил
      молекули розгублено змовкнуть
      перервавши балачку
      і наче безхвості
      повітряні кульки
      розлетяться врізнобіч
      коротко зіштовхнувшися
      пружними боками
      на прощання

      рідинна свідомість води
      що вже не тримається купи
      на лопуховім листку
      розпадеться туманними клаптями
      мов зотліла тканина

      видимість стане обмеженою
      і болотяний запах смерті
      забиватиме подих

      та сонце владнає усе
      до обіду

      31.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. бути матір'ю
      бути матір'ю означає звикнути до принижень
      стати живильним середовищем для твоєї волі
      вийняти з себе кістки і спорудити паркан
      по цей його бік м'якотіла і тиха я
      по той його бік я не знаю який світ
      моя воля не подолала паркану
      збудованого для її захисту з кісток твоєї бабусі
      тож перед тобою тепер подвійна перешкода

      вилітай
      мала пташко
      зупини крутовир
      концентричних кілець

      31.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. свідомість це місто
      свідомість це місто
      збудоване мисленням
      охайні лінії стримані кольори
      обмежувальні знаки
      думки простують тротуарами
      почуття взяті на повідок
      інстинкти скуті бетонними плитами
      бажання руйнують асфальт
      мов трава
      траву вчасно виривають
      асфальт регулярно оновлюють

      та все ж і тут бувають дощі
      і у міста з'являються очі
      наскрізні
      небесно-брудні

      30.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. некрополь
      з цього міста мене вижили померлі
      потопельники самогубці вбиті
      нагло вбиті лагідно закатовані
      переїхані автомобілями згорілі живцем
      вони визирають з вікон покинутих будинків
      лаштують тимчасовий прихисток в недобудовах
      ходять натовпами проїжджою частиною
      помирати вкупі неболяче
      помирати вдруге нестрашно
      вони стоять у чергах до таксофонів
      які не працюють
      щоб сказати кілька слів людям
      які їх забули
      вони відкривають роти
      але ніхто не чує їхнього співу
      вони не лякають а розчулюють
      як розчулюють пси
      що пересуваються на передніх лапах
      а задні волочуть за собою
      відданість життю розчулює
      особливо тих
      хто багато мріє про смерть

      з цього міста мене вижили померлі
      поклади кісток роблять ґрунт ненадійним
      їхня густа прорість затуляє сонце
      набридло лежати у тіні тіней
      не жити і не помирати

      29.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ти схожий на вірш
      ти схожий на вірш
      твоя поява є таємницею
      а прочитання — радістю
      до твого змісту
      не можна застосувати
      оціночних суджень
      тебе не можна переказати
      простими словами
      не можна розбити на цитати
      не втративши сенсу
      не можна зрозуміти
      без любові

      але можна сказати
      ти — гарний
      хочу знати тебе
      назубок

      29.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. я живу під столітнім каштаном
      я живу під столітнім каштаном
      ловлю ротом краплини з листя
      відігрілось клейкими свічками
      і смарагдовим стало обійстя

      я сиджу між корінням тихо
      гладжу бархатну спинку моху
      поховала в землиці лихо
      і тепер оживаю потроху

      лиху темно либонь і вогко
      мені ж зелено світять зорі
      вітер чеше волосся ловко
      і впліта в нього думи прозорі

      одна дума про поле та втіху
      інша дума про хмари та світло
      поховала в землиці лихо —
      воно стане колись білим цвітом

      02.05.21



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. тепер
      тепер
      коли ми звикли бачити одне одного
      незачесаними
      доводиться шукати нову мову
      мову
      крізь яку можна спостерігати реальність
      і не відчувати болю
      мову
      якою можна малювати самосяйні ілюзії
      і не впадати в оману
      мову
      чиє існування виправдовує
      а загадковість захищає
      мову
      яка тримає форму вічно
      та з часом блякне

      однак не знайдемо
      допоки знов
      не ворухнеться
      сором

      26.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. писання це видільна функція організму
      писання це видільна функція організму
      писати поки не перетреш
      не вичавиш
      не перетравиш
      усього що живе не в тобі
      що шарпає
      і бентежить

      усього що обсідає твоє життя
      як обсідають тістечко волохаті мухи
      і несуть геть на скрючених лапках
      спаплюжене
      вже чуже

      усього що має іншу волю
      пручається
      не слухається

      виплюнути
      висловити
      і втонути у тиші

      стати порожнім
      стати належним собі

      27.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. виживає лиш той
      виживає лиш той
      хто вміє оповідати
      решта конає від самотності
      поза історією

      ця історія могла бути твоєю
      вона власне і була твоєю
      поки хтось спритніший
      красномовніший
      не вирвав її тобі з рук
      наче кусень хліба
      не розкидав її голубам
      ти ж тепер голодуєш

      все варте уваги — записано
      записане колись оживе
      в уяві сприйнятливих читачів
      і спростує реальність

      сонце зійде
      над вигаданим світом
      і ти ляжеш тінню
      герою під ноги

      26.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. граюся з часом у схованки
      граюся з часом у схованки
      спритний наче миша
      він ховається
      у майже порожній кімнаті
      поки рахую до трьох

      ніколи його не шукаю
      тішуся застиглим в повітрі
      промінням
      коливким як струна
      що дзижчить по-бджолиному
      та іскрить мов оголений дріт
      коли зачіпаю
      необережно

      у дверях зіштовхуюся з вітром
      його тіло
      порске та холодне
      як у медузи
      здригається від нетерпіння
      що раз у раз спалахує у ньому
      тьмяними вогниками

      прослизаю між вітром й одвірком
      назовні
      тут застигло усе
      крім страху у пташиних очах
      та любові в собачих

      коли ж час
      запилюжений
      втомлений від чекання
      виходить зі сховку
      я покірливо підходжу до нього
      і його палець
      гострий
      мов годинникова стрілка
      лишає на мені
      чергову зморшку

      старість — не покарання
      просто так бавиться час

      24.07.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. мій біль — недоріка
      мій біль — недоріка
      ніхто не навчив його
      промовляти до інших так
      аби чули впізнавали співчували
      наче глухонімий хлопчина
      він ходить поміж людей
      продає непотріб
      кладе його довірливо
      перед кожним
      та йде собі
      ніби подарував
      але завжди повертається
      зазирає в обличчя
      забирає свій крам
      неторканим

      коли-не-коли
      хтось та й купить
      але не подивиться в очі
      кине в найближчий смітник

      через це
      хлопчина не плаче —
      б'є з-за плеча

      23.07.23




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. щирість дурня нічого не варта
      щирість дурня нічого не варта
      а мудрий тримає свою щирість
      на повідку
      наче пса
      емоційного та нестримного
      веселого з сумними
      дратівливого з привітними
      слинявого від ніжності
      вишкіреного від люті
      кому може бути другом такий пес
      кому може бути другом
      друг
      такого пса

      люди кажуть
      маєш дар щирості
      і додають
      не забувай про намордник
      всяке ж буває

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. я є тим що я готова прийняти
      я є тим що я готова прийняти
      і тим що приймає —
      фігурним простором
      звільненим від мотлоху
      виметеним вимитим
      зі свічкою на видноті
      запаленою в очікуванні

      світло до світла летить
      лопоче крильми
      вкриває долівку пилком

      10.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. диявол це різник
      диявол це різник
      він той хто відділяє
      від тіла душу у моєму я
      від зла добро в моїй душі
      і гарне від бридкого у моєму тілі
      на кнопку натискає
      і опадаю
      я мов смикунець
      який не має у собі
      осердя іншого
      окрім тонких
      примарних змичок

      окремішності мертві
      ціла я жива

      07.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. заклопотана побутом душа
      заклопотана побутом душа
      живиться крихтами роздумів
      вилущує спів птахів з шипучого білого шуму
      визбирує кольорові плями з обстави
      де все що мені дошкуляє
      згодом вростає під шкіру
      і не болить
      запахи сновигають хатою наче коти
      і душа приймає їхні дикі пестощі
      але у відповідь
      мовчить

      можливо поза тілом
      я теж мов запах
      ніжний та свавільний

      07.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. що до мене світові
      що до мене світові
      висуває вимоги
      контролює
      пригощає пряниками
      ляскає батогом
      виховує одним словом
      щоб вписалася
      щоб взяла за руку
      того що праворуч
      і того що ліворуч
      щоб тримала стрій
      і усміхалася
      сповнена вдячності
      за надані можливості
      за тепленьке місце
      між тим що ліворуч
      і тим що праворуч

      живий ланцюг обплітає землю
      струм перетікає з очей в очі
      аби хтось увімкнув
      світло в порожній кімнаті
      сів і заплакав

      21.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. літо вступило в пору свого повноліття
      літо вступило в пору свого повноліття
      я ж досі вагаюся
      ховаюся від сонця від болю
      від рясних дощів
      серце
      мов торішня суха горошинка
      торохтить у грудях
      бережу від малих гризунів
      полівок мишей та дітей
      раптом усвідомивши
      його самоцінність

      справжнє дитинство
      починається після дорослішання
      заспокоюю себе сіючи горох
      цієї святої пори повноліття

      17.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. облиш своє кохання
      облиш своє кохання
      там звідки ця сніжна гора
      прийшла до тебе
      зяє прірва
      у ній спочиває покинута тінь
      в очікуванні на зворотній рух маятника
      що ділить життя на чорне та біле

      відтак наступною
      приходить ненависть
      гріє скупо
      як трикутник хустки

      маятник зрівняє гору з землею
      методично подере хустку на клапті
      і вчинить діжу
      в якій шумуватиме серце

      09.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. зневажаю себе за слабкість
      зневажаю себе за слабкість,
      але потай тішуся нею:
      здатна вгледіти лиш поточність —
      присмерковий танець комара —
      прихлопнути долонею,
      заподіяти смерть —
      даремне перетворення руху
      на колір,
      що позначає межу

      минуле день у день укладається
      прозорими шарами слюди,
      між якими дрімають веселки.
      кожна смуга — то запах,
      мов ключ
      у замкненій скриньці

      майбутнє ж
      повзе наче рак,
      схопивши мене на аркан
      глузливого ока

      02.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. я тонкий родючий шар
      я тонкий родючий шар
      напнутий поміж пагорбів
      вітром пружно
      водою плавно
      думкою ніжно
      жодної пори
      що крізь неї свобідно проступає піт
      і всотується дощ
      жодного нагого клаптя з таких
      що з їхніми барвами
      грається сонце
      і виграє
      вибілюючи брунатну веселку
      власноруч створену
      жодного ступеня вільності
      безпосередності
      тільки напруженість коріння
      коротка і щільна протяжність трав
      розхристаність квітів
      які у пориві життя
      зраджують осібні таємниці світові
      і не встигають покаятися
      перед смертю

      таємниці мов сім'я
      злітають в повітря
      я не вмираю

      08.05.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. я отримала цю тополю
      я отримала цю тополю
      як втішний приз
      подарунок без підтексту
      і маніпуляцій
      хочеш дивися на неї
      хочеш ні
      поливу не вимагає
      допомоги не потребує
      сонце саме розгортає й підсвічує
      її липкі духмяні листочки
      гілки самі параболічно підкорюють небо
      а насіння у невагомих пелюшках
      саме вчиться літати

      мене подарували тополі
      нав'язавши обов'язок
      глядіти невтішну
      через вікно

      25.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. весна видається загрозливою
      весна видається загрозливою
      у своєму буянні
      брость розпукується
      з несподіваним бухканням
      трави насуваються
      з соковитим шипінням
      квіти плетуть кольорове
      павутиння запахів
      засліплюючи сонячним сміхом
      життя наказує радіти
      натомість виточує сльози
      недолугості
      і зайвини

      дерева ж віддають цвіт
      за безцінь
      аби їхнє коріння
      знову могло дихати

      23.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. можливо
      можливо
      призначення в тому
      аби тримати для когось місце
      берегти шляхи від забуття
      а будинки від руйнівної пустки
      бути зі звірами
      щоб вони не ставали дикими
      байдужими до ласки
      бути з рослинами
      плекати їхню щедрість
      і вміння ділитися сонцем
      бути біля землі птахів і комах
      щоб вони пам'ятали як це
      жити поруч з людиною
      і чекали на неї

      бути тут
      просто йти
      у майбутнє

      23.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. реальність лякає
      реальність лякає
      здається я бачу
      як росте волосся в її вухах
      чи це не заважає їй мене чути
      і чи вона має потребу слухати

      реальність схожа на батька
      якого бачила так давно
      що пам'ятаю лише те
      в чому ми подібні
      а відмінності розбіглися
      наче намистини по підлозі
      досі стискаю голу волосінь
      з застібкою
      якій нема чого з'єднувати

      реальність скрутилася у вухах
      ніби равлик
      я їй дім

      21.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. час наступає на вухо
      час наступає на вухо
      важким чоботом
      аж чую всередині хрускіт
      хрик-храк
      вдам мертву
      може облишить
      дихаю якомога тихіше
      дивлюся у стелю
      невидющими очима
      зіницями вглиб себе
      тут він мій пес
      приносить палицю звідусіль
      куди осилю закинути
      тільки в теперішньому
      може відхекатися
      тут він блукає манівцями
      босий
      чоботи репнули
      від контрасту температур
      а без них він зовсім тихий
      безпорадний

      нарешті йде навшпиньки
      аби не сполошити снів

      21.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. злякалася власного відображення
      злякалася власного відображення
      не очікувала побачити себе у дзеркалі
      серед речей яким я чужа які мені чужі
      які не визнають мене за господиню
      не даються до рук опираються вислизають

      краще не бути ніж бути слугою цієї
      нетутешньої
      з обличчям круглим і блідим наче місяць
      що сіє моторошне світло тоді
      коли має панувати темрява
      воно таке саме щербате
      майже завжди неповне
      ніби не належить собі цілком
      чому ж повинні
      належати їй ми
      ті на чиїй повноті
      тримається дійсність

      пристиджена
      ховаю лиця
      у долоні

      20.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. я думаю
      я думаю
      отже
      моя думка існує
      а ким є я щодо неї
      чи я всередині
      її кольорової бульбашки
      кам'яного мішка
      повітряного муру
      чи я зовні
      як та що милується
      досліджує
      використовує за потреби
      та за призначенням
      хто її думає
      хто думає її в мені
      хто мене нею думає
      хто робить її частиною
      моєї реальності
      у чиїй реальності
      вона є моєю частиною
      чия реальність
      стає в мені думкою
      чи є я тим про що думаю
      чи я є тією що думає
      але відпускає думки
      аби жити

      19.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. разом зі свіжим повітрям
      разом зі свіжим повітрям
      до кімнати ввірвалися звуки

      наче дикі птахи
      вони злякано кидалися в різні боки
      забивалися в кути та щілини
      шукаючи виходу
      а чи сховку
      від душної тиші
      та згодом
      трохи заспокоївшися
      заходилися чистити пір'я
      від пилу та моїх думок
      що їх я замітала під ліжко
      не в змозі викинути у смітник
      думки смакували їм
      наче дощові черв'яки
      тож птахи зросли на силі
      роззирнулися у пошуках слухачів
      і заспівали

      їх слухала навскісна стеля
      тішачи незвичним відлунням
      уважно слухали ковдри і килими
      пожадливо вбираючи кожну ноту
      слухали склянки і тарілки
      ледь чутно підспівуючи
      слухали черв'яки
      і ця цікавість коштувала їм життя
      слухала я
      і нарешті чула себе

      19.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. любов це завжди жертва
      любов це завжди жертва
      струс повітря в легенях
      залповий викид тепла
      здається
      люблю з повноти
      але ж ось вона
      порожнеча
      смокче під ложечкою
      наче голод
      погана звичка
      що кличе до мене іншого

      прийде чи ні
      як пощастить
      а день вже чекає
      гострить жало
      на трамвайних шляхах

      27.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. чужий простір тисне
      чужий простір тисне
      усіма своїми нерівностями
      відтінку поверхні наповнення
      довго гладжу сліди
      намагаючися позбутися
      повернути звичні обриси
      вмовляю шкіру чинити опір
      зрадити чутливості
      і уяві
      це не край а за ріг
      це не пес а жмут шерсті

      молюся пружності життя
      чекаю на весну
      а у бруньках думок
      листки вже крає
      настінний папілярний шифр

      16.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Соромлюся своєї мови
      Соромлюся своєї мови.
      Розсовую слова по кишенях,
      Наче крихти для голубів,
      А насправді - про чорний день.
      Тримаю м'яку вимову за пазухою,
      Немов каміння:
      Я грію її, а вона - мене.
      Коли нездужаю,
      Додаю кілька фраз до чаю
      З ложкою меду.
      Коли від галасу болить голова,
      Замість вологого рушника
      Прикладаю словник до чола.
      Вдома вдягаю свою мову,
      Як улюблену піжаму.
      Розмовляю нею вві сні -
      І прикушую язика.
      Моя мова на смак наче кров.

      24.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. думка про власне божевілля
      думка про власне божевілля
      заспокоює
      з божевіллям світу впоратися
      значно важче
      стіни екранують намагання
      спрямовані назовні
      прокльони осідають пилом
      на поверхнях
      молитва відводить увагу
      але не гамує тривог
      люте безсилля
      виганяє надвір
      у самому спідньому
      третя ночі
      тиша
      бийся з собою

      думка про власне божевілля
      виснажує лагідно
      вкладає спати
      на вологу від сліз подушку

      пал загасає
      і неподумане
      стає барвистим сном
      щоб при нагоді
      втілитися в завтра

      27.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. даленію
      даленію
      коли речі заступають собою слова
      ось і зараз
      думка перечепилася через справу
      і впала
      уречевлена
      якщо не знайду їй застосування
      швидко стане сміттям
      слова ж безпечні для довкілля
      легкі випаровуються
      купчаться хмарами
      зникають з овиду і пам'яті
      важкі лягають камінням
      у підмурок життя
      вкриваються віковічним мохом
      обіцяють м'яку ніч

      щоранку зашпортуюся
      у власному тілі
      і прокидаюся
      дарую тобі речі
      замість слів
      плачу замість того
      щоб писати

      18.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. покинуті покидають
      покинуті покидають
      вирізають з утроби дітей
      відстрілюють співочих птахів
      виривають квіти з корінням
      витоптують саджанці
      втім
      здебільшого сплять

      покинутих покидають
      слова
      найкоротше — останнім
      бажання ділитися
      їх покидає також
      тому їхнє мовчання
      мовчить

      покинутих покидає
      самотність
      самодостатня привітна і чиста
      лиш покинутість з ними завжди
      мов чорні лунини на лицях
      які й рідних
      лякають

      коли сон не приходить
      покинуті скидають одяг
      лягають на голу землю
      чекають на смерть
      надаремно чекають
      смерть відцуралася їх
      ще на початку життя

      04.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. залежність
      залежність
      вистромлює носа надвір
      та нюшить повітря:
      прохолодно і порожньо,
      порожньо і прохолодно.
      звичної поворозки
      домашнього запаху,
      що витягує з нірки у світ
      мале тільце,
      немає.
      її, що об'єднує
      квіти в букет,
      ще немає!
      її, що повітряним змієм була,
      вже не буде?
      прохолода і пустка
      всередині
      вмить.
      аби потепліло,
      себе обіймає:
      та за спиною їй
      не змикаються пальці —
      від того майже плаче.
      роззирається круг,
      наче вперше:
      тут темно,
      страх-темно,
      жах-темно.
      лиш гнилючок у кутку.
      ямка в стіні,
      де була загадала вікно,
      в павутинні.
      ямка в підлозі,
      де спала,
      сира.
      про ямку у стелі,
      де запасний
      вхід, а чи вихід,
      мав бути,
      геть-чисто забула.
      забула про все —
      тільки в "тепер"
      собі ямку копає.

      11.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. банальності відчужують мене
      банальності відчужують мене
      від життя
      тому намагаюся не прислухатися
      до прийшлих думок
      однією рукою затуляю собі рота
      вільною — шукаю опертя в пітьмі
      надаремно
      стиснутий міцно кулак під головою
      найкраща опора
      вві сні й наяву
      за стіною
      в суміжній кімнаті
      вітер приручений крутиться
      довго не може заснути
      як дитина
      що за дня
      багато побачила й мало кричала
      стіна холодить мені вухо
      здається заснув
      що він бурмоче крізь сон
      я хочу почути
      я хочу наснитися вітру

      07.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. посадила на городі
      посадила на городі
      тополю
      нащо? сусіди не зрозуміли
      вона й сама тут виросла б
      як бур'ян
      якому ти волю даєш
      дозволяєш витися парканом
      поступаєшся стежкою
      а він тобі не дає нічого
      дурненька
      а тепер ще й ця тополя
      виросте висока
      здійме грунт корінням
      зробить з літа зиму
      що тобі з неї?
      а я мовчу
      і думаю собі
      що просто хочу дивитися
      як мої дні стають
      її висотою
      хочу чути близенько
      як восени гостре листя
      по-домашньому
      пряно пахне
      як шепоче до мене
      аж луна йде снами
      здалека бачитиму
      свою тополю
      і знатиму
      там
      дім
      мій

      11.10.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. дай собі час
      дай собі час
      час заспокоїтися
      подумати
      побути
      лягай на спину і дозволь
      хвилям-хвилинам колисати тебе
      в океані часу
      не пливи наввипередки
      довірся їхньому плинові
      вони зроблять тебе справжнім
      насиченим сіллю
      побач кожну солону краплю
      що злітає у повітря
      хіба злиття з цими
      безмежними водами
      не те саме що довіра
      яка сподівається:
      у нескінченності
      для всього є час

      04.01.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. слава тобі моя пам'яте пориста тверде
      слава тобі моя пам'яте пориста тверде
      черви у темному тілі риють ходи та печери
      днями й ночами працюють — відвали забуті
      множаться і розсіваються вітром під небом

      множаться і розсіваються спогади-сім'я
      осьде гниють осьде зелено пнуться угору
      радістю пирскають сонце ховають в коріння
      землю безсилу пронизують солодко всуціль

      плавляться і застигають спогади вічні
      теплі як доторки рук що вже змерзли деінде
      сонце затисли в кулак там повік залишиться
      пам'ять моя золота не належна нікому

      28.03.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. чи має вогонь запах
      чи має вогонь запах
      той вогонь
      що горить
      без поживи
      без жертв і прожога
      чи має він запах

      запах мінливий
      що означає тривання
      і зміну в триванні

      чи має вогонь запах
      той вогонь
      що шматує
      злютовані плити годин
      і проростає в щілинах
      чи має він запах

      запах протяжний
      що означає тривання
      і перестанок в триванні

      чи має вогонь запах
      той вогонь
      що розпорює
      простір по швах
      і як було не зшиває
      чи має він запах

      запах предметний
      що означає тривання
      і смерть у триванні

      чи має вогонь запах
      той вогонь
      що голосом є
      що спалахнув
      і променіє в диханні
      чи має він запах



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. по всьому лишилася випалена земля
      по всьому лишилася випалена земля
      ясно-зелена трава з обсмаленими кінчиками
      і більш нічого
      дерева тут вже не ростимуть
      вони покинули своє коріння
      і відлетіли геть
      разом з наполоханими птахами
      обрали небо
      на ньому не осідає кіптява
      тіні не затуляють сонця
      крона ростиме досконало сферичною
      і птахи віднайдуть там свій спокій
      співатимуть вдячні та щасливі
      з ранку до вечора
      небо обважніє
      потемнішає від голосів
      наче від вологи
      опуститься аж до землі
      де у попелі люди крутяться
      намагаючися заснути
      ти переплутаєш його з ковдрою
      натягнеш до очей
      перетечеш у сон до останку
      і не повернешся

      08.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. знаєш як роблять папір
      знаєш як роблять папір
      слова
      не раз повторені
      стають тлом
      що очікує на нові
      бо не всім щастить
      лишитися частиною дерева
      гілкою
      яка сама є відростком
      і дає початок іншим
      що маліють
      у спадковій повторності
      доки розчиняться в небі

      дивлюся у небо
      мов брунька

      21.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. кажеш зміненим голосом
      кажеш зміненим голосом
      мовчи
      і уникаєш погляду
      а я
      долаючи страх
      побачити твій біль
      тамуючи жаску радість
      впізнати невпізнаване
      розрізнити неторкане
      дивлюся на тебе
      і не можу стримати сліз
      жалості
      що від любові

      і прокинувшися плачу

      смерть наче нелюба дитина
      у якої вдосталь терпіння і часу
      і єдине бажання
      мати те
      що й батьки

      28.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ти зробив любов
      Ти зробив любов
      законом свого світу
      всякий хто любить
      стає його частиною
      пристає до дружини
      дітей чи справи
      ліпить гніздо під стріхою
      неначе ластівка
      складає у нього всі свої яйця
      що у кожному з них ключ
      яким Ти відчиняєш
      двері майбутнього

      коли ж гнізду буває впасти
      ластівка картає себе
      за нелюбов
      помирає від втоми
      в повітрі

      09.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. як пробачаєш Ти
      як пробачаєш Ти
      не зупиняєш часу
      не квапиш
      не розпитуєш
      подаєш серветки
      приносиш воду
      відрізаєш бинти
      прибираєш волосся з очей
      витираєш піт
      мовчиш
      дивишся
      як бігаю кімнатою
      підказуєш поглядом
      де є те
      чого шукаю
      відвертаєшся до вікна
      поки жалію себе
      повертаєшся
      коли собі прощаю
      кажеш
      як же довго
      тебе не було
      поглянь
      вже тополя сніжить
      і м'яко
      встеляє
      шляхи

      24.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. чи не щоночі
      чи не щоночі
      видуваєш для мене
      зі скла
      нове серце
      наче ялинкову кульку
      вкладаєш у груди
      поки я сплю
      обійнявши себе
      поки дивлюся
      німе кольорове кіно
      поки калейдоскоп
      з гострими скалками
      всередині
      робить оберт
      за обертом
      то властивість скла
      битися
      то властивість серця
      розбиватися
      Ти невтомний склодув
      мій Господи
      Ти — невтомна любов

      18.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. я думала досі
      я думала досі:
      всі ці квіти твої —
      не для мене.
      торкалася їх мимохідь,
      нахилялася низько,
      аби відчути запах,
      але не зривала:
      берегла для Тебе
      чи для когось,
      кого зовсім не знаю.
      а сьогодні проходила
      повз галявину
      з рожевою конюшиною —
      її було майже не видно
      з-за моєї води —
      і відчула:
      то так Ти мене жалієш,
      так Ти мені усміхаєшся.
      я забрала додому
      Твої рожеві усмішки.
      дякую,
      що Ти є зі мною,
      коли нікого більше
      поруч немає

      18.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. війна позбавляє простору
      війна позбавляє простору
      небесного і морського
      простору лісів і полів
      простору внутрішнього спокою
      що шириться вглиб
      у відповідь на довірливі дотики
      війна обмежує коконом
      сплетеним з волосся мерців
      та сивих пасем живих
      що їх вони рвуть на собі
      з люттю і розпачем

      тепло у коконі
      де всі діри заткнуті страхом
      як ватою
      а все ж я тремчу
      не боюся своєї смерті
      ховаюся від зайшлої

      16.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. знаходжу спокій
      знаходжу спокій у тому
      що мені не належить
      не чекає не кличе
      не стягує зашморгу відповідальності
      він попервах видавався намистом
      гладила його зерна пучками
      тішилася прикрасою
      яка підкреслює тонкість шиї
      та надає значущості
      видної здалеку

      а тепер
      ніби стою на табуреті
      вчуся помалу танцювати
      у його квадратних межах
      повертати голову на 360 градусів
      мов сова

      як каже сова
      сова каже так
      уху-ху
      уху

      *

      і в обважнілості знаходжу спокій
      але такий
      як спокій вмерлого
      чия фізична втома
      доведена до крайності
      моральна ж
      хіба що тліє спогадом
      у головах нащадків
      а моя
      осушує гарячим вітром
      проріджує зв'язки
      руйнує самість
      тож покладаюся на втому тіла
      яка знечуливши надлишком руху
      вкладає спати



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. обов'язок любленого — жити
      обов'язок любленого — жити
      бути вдень і бути вночі
      бути в мовчанні і бути в говорінні
      бути в спокої і бути в дії
      бути для себе і бути ні для кого

      право любленого — жити
      в собі і в тому
      хто його любить

      21.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. сув'язь страху та любові
      сув'язь страху та любові
      відчувається як бажання
      заволодіти

      любов спинається
      на страх втрати
      наче квасоля
      на умисно
      залишений бур'ян
      довірливо розкриває
      листки та квіти

      страх не грабіжник
      він сусід

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. любов безправна
      любов безправна
      але почувається
      вільною
      носить свої кайдани
      наче браслети
      дзвенить ними
      безтурботно
      танцює напівоголена
      і вразлива
      перед тим
      кому належить

      співає
      твоя
      але не наближайся
      твоя
      але навіть не мрій

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. хибне сприйняття світу
      хибне сприйняття світу
      спричинює війну
      в собі чи поза собою
      та найперше — в собі
      переоцінити себе
      недооцінити ворога
      і от уже ріки крові
      течуть
      поруч з ріками води
      торуючи для себе русло
      глибше і глибше в підсвідомість
      далі і далі в майбутнє

      війна розділяє життя
      на до та після
      і до здається
      коротким зимовим днем
      у реальність якого
      вже не надто віриться
      серед довгої ночі

      уявляю перемогу
      як спонтанні обійми
      з незнайомцями
      про яких тепер
      знаю усе

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. відтоді коли час
      відтоді коли час
      був змушений піти
      ми зрозуміли що досі
      він стояв на місці
      що він і був тим ілюзіоністом
      який одного разу зайшов на наше подвір'я
      і в оточенні щільного принишклого натовпу
      показував фокуси
      ми витріщалися на штучні квіти
      білого кроля та яскраві стрічки
      ми забули про кашу на плиті
      голодну дитину смерть бабусі
      ми стали нічим
      ми стали оберемком застиглих поглядів
      ми стали очікуванням дива
      а коли це диво сталося
      воно зруйнувало нашу цілість
      нашу сталість
      стало попелом і нас
      розвіяло на попіл

      відтоді як війна
      перервала виставу часу
      все стається
      невідворотно

      15.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. твоя мова звучить
      твоя мова звучить
      ніби камертон
      упевнено лунко
      завжди однаково
      ти говорила віршами тут
      між цими стінами
      що тепер наполовину пішли
      під землю
      але досі зберігають у швах
      та тріщинах
      твій живий голос
      холодно-смарагдовий
      м'який та вологий
      наче мох

      приходжу сюди
      коли долоні шерхнуть
      мов папір
      коли жоден дотик на них
      не приживається
      коли мовчання дошкуляє
      сухим кашлем

      приходжу
      дихаю
      вільготною луною

      13.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. лише чужі троянди
      лише чужі троянди
      колють пальці.
      та володіти квіткою —
      це володіти запахом її,
      а він не має шпичаків.
      тому вдихай:
      хай за подобою його
      в тобі квітує кров

      дивися:
      вже не рани —
      червоні пелюстки
      в твоїх долонях

      бо ти сама — троянда.
      радуйся, прекрасна

      08.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. смерть триває так само
      смерть триває так само,
      як триває життя,
      тільки замість "є"
      тепер "немає".
      її тепер немає:
      триває відсутність
      її пульсу та дихання,
      її думок та письма,
      її руху та сміху

      здається, смерть прийшла навіки,
      бо хто касує смерть:
      бог — життя життя?
      чи забуття — смерть смерті?

      та хоч би як,
      і бог, і забуття приходять після

      06.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. що ти робитимеш зі своєю образою
      що ти робитимеш зі своєю образою
      вона схожа на залізний перстень
      щойно з горна
      невистиглий
      жовтогарячий
      не вдягай одразу на пальця
      бережи руки
      хай цього персня прийме вода
      хай витисне з нього
      щипливий вогонь
      хай сховає на дні

      бо згаслий
      він зовсім негарний

      04.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. кожен свідчить про життя як уміє
      кожен свідчить про життя як уміє
      та немає свідка кращого за дерево
      його постава незмінна
      а мінливість передбачувана
      дерево володіє усіма мовами
      до одного говорить кольором
      формою листя
      до іншого гуготінням крони
      тріском гілок
      скреготом серцевини
      хтось торкається губами
      опуклих візерунків його кори
      хтось відчуває спиною
      невпинний рух соків
      а долонею
      напрям і міць стовбура
      який дрібно тремтить
      від потуги

      ніщо що є деревом
      не мовчить
      усе що є деревом
      віщує благо

      04.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. бог береже тебе в таємниці
      бог береже тебе в таємниці
      усміхається в бороду
      не хвалить про людські очі
      та й взагалі
      не хвалить
      стискає твою руку
      в своїй
      небесно-просторій
      стискає так сильно
      що вже й сам не відчуєш
      яке добро кинув у воду вічності
      і скільки

      а смерть
      смерть усім розпатякає так
      що якусь мить
      ціла країна навіч бачитиме тебе
      і все те
      що світ з тобою втратить
      а вона здобуде

      та люди мов мураші
      знайдуть кожну твою
      волосину
      і теж берегтимуть
      а смерть
      ходитиме гола і боса
      як ходить відвіку

      03.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. забулися дерева
      забулися дерева
      хто їх плекав
      і хто байдужим до них був
      також забули
      так само і себе торішніх
      вже не знають
      бо їхня пам'ять кам'яна
      вона лиш постамент
      для неупинної молитви
      що в них шумує соком

      луні тих молитов своїх
      радіють
      богом її кличуть

      28.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. вірші — продовження твоїх рук
      вірші — продовження твоїх рук
      огортають тебе деревним затінком
      і запахом кори
      гладенька і прохолодна
      вона єдина захищає тебе від світу
      береже таємниці внутрішніх порухів
      та водночас
      дарує їм форму
      що промовляє про зміст

      поміж гілок особливе повітря
      майже гірське
      дихаю ним і здається
      стою на вершині
      бачу ген-ген

      16.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. думка триває у краплі
      думка триває у краплі
      що падає

      проймає повітря
      мов голка

      падіння
      порожній стібок
      бо вістря
      спрямовано вгору
      а вушко
      глухе

      27.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. про що сваряться ті сусіди
      про що сваряться ті сусіди
      на що витрачають свій запал
      що виплітають зі свого голосу
      що вдягають у брудну лайку
      куди цілять криками
      чому застрягли у минулому
      що кровить вином
      і отруює теперішнє
      чому дихають власними випарами
      чому кусають одне одного
      не бачачи що давно стали цілим
      і кусають самих себе
      чому не хочуть
      жити просто
      говорити просто
      дивитися просто
      чому зобов'язалися демонструвати
      який вигляд має пекло
      чому у гніві почуваються краще
      ніж у радості
      чому ненавистю підмінили
      любов

      чому не жалю
      чому сміху гідні

      24.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. голос лився голослівно
      голос лився голослівно
      оминаючи каміння
      виром звинно усміхався
      сіяв бризки в небеса

      бризки вклякли в небі пругом
      невиразним і непевним
      швидко долі опадали
      розгубивши кольори

      світло кольори вловило
      у свої щільні тенета
      мов помелом притрусило
      сірий змучений позем

      квіти підняли голівки
      трави виструнчили списи
      і лишайник напівмертвий
      став окрасою дерев

      всяк довкола оживився
      наче пригадав про бога
      глас бо лився голослівно
      і не знав собі кінця

      14.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. любов забувається
      любов забувається
      заноситься піском
      як кам'яні сходи на пляжі
      втрачає свої обриси
      але не твердість

      любов забувається
      дратує
      дратується
      неначе душа
      що не може повернутися
      до тіла

      чим є любов
      забута невтілена

      борозною у мозку
      що нею курсують думки
      задивлені уперед

      05.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Того, хто любить
      Того, хто любить,
      образити неможливо,
      а зрадити — й поготів.
      Вона пішла.
      А він знайшов папірець
      серед різнобарвно-
      шурхітливого листя:
      "Вийшла по хліб. Скоро буду", —
      і подумав,
      що то від неї.

      09.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. і ось виявляється
      і ось виявляється
      що можеш бути чесною лише з тим
      хто знає про тебе найгірше
      і лише від нього
      сподіватися любові
      і що твоя образа
      не робить кривдника ворогом
      ти раптом згадала
      що ліки гірчать
      хоча потайки від себе
      завжди була певна
      любов про все відає
      любов болить змінами
      любов не ощасливлює
      але зцілює
      тому так важливо
      взаємно скоєні рани
      гоїти разом

      надаремно думаю про тебе
      а за моїм вікном
      на тлі осені
      заблукана мушка
      гріє лапки на склі

      06.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. я живу у багатоквартирному будинку
      я живу у багатоквартирному будинку
      моя гостинка на першому поверсі
      засцяний під'їзд
      прокурений коридор
      і ось ми на місці
      в передпокої нема шпалер
      бо нема бажання
      у кімнаті шпалери є
      вони досі зберігають на собі
      сліди моєї дитинної радості
      кухня дуже зручна
      все під рукою
      тільки встигай обертатися
      навколо власної осі
      з переваг
      наявність балкона
      він виявляється дуже потрібний
      для зберігання непотрібних речей
      усі вікна
      на жаль чи на щастя
      заґратовані
      але п'яниці на лавках
      люб'язно доносять інформацію
      про власну всеосяжну присутність
      в акустичній формі
      сусіди також не гребують
      цією зручною формою самовираження
      щоб стати ще ближчими
      ніж це дозволяють бетонні панелі
      тому тут ніколи не відчуваєш себе
      по-справжньому самотнім
      для цієї розкоші
      замінований ліс через дорогу

      отже
      продаю оцю свою власність
      або ж міняю на труну

      09.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Коли воно прийде
      Коли воно прийде,
      Ми зачаїмося на застудженому ліжку,
      Під манною ковдрою з грудочками,
      Під бородатими пледами
      Та на виснажених подушках.
      Коли воно прийде,
      Ми хихотітимемо
      Від зухвалості,
      Від страху,
      З власного сміху
      Та з грузької постави його,
      Непроханого приходька.
      Коли воно прийде,
      Ми шпурлятимемося зі свого сховку
      Золотими яйцями,
      Срібними ложками,
      Мідними грушками
      Та аморфною вівсянкою.
      Але якщо серйозно,
      Коли воно прийде,
      Ми прокинемося,
      Ми умиємося,
      Ми поснідаємо,
      А потім воно поснідає нами,
      Скориставшись ножем і виделкою,
      Пов'язавши серветку на шию
      І тримаючи лікті в повітрі.
      Бо таке вже консервне,
      Манірне
      І грізне
      Доросле життя.

      26.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. дерева можуть навчити беззахисності
      дерева можуть навчити беззахисності:
      аби втратити захист, достатньо знерухоміти;
      аби бути беззахисним, цього недостатньо.
      радість смирення — ось у чому секрет.

      охочих вчитися нема.
      серед людей беззахисні радісно не живуть,
      якщо виживають.

      наша перша зброя — мовчазна палиця.

      02.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. містом ходить жінка
      містом ходить жінка
      у чорному фередже
      спиняє перехожих пташиним
      — чи-я чи-я чи-я
      ті навіть бачать
      як з-під тканини проступає
      хижий гачкуватий дзьоб
      стрічні горнуть дітей
      обличчям до себе
      переходять на інший бік вулиці
      злякано озираючись

      підійшла і до мене
      — чи-я чи-я чи-я
      виразні мигдалевидні очі
      сльозяться
      мабуть нетутешня
      і знову
      — чи-я чи-я чи-я
      — ходімо будеш нашою
      кажу
      подумки малюючи
      і переставляючи її постать
      у невеличкій квартирі
      але знову
      — чи-я чи-я чи-я
      а тоді пустка
      — є?
      — чи я є?
      — є
      фередже зітхає
      спадає на землю темними рюшами
      освіжними сутінками
      аж дихати легше

      27.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. твої почуття
      твої почуття
      оберігає натхненний розум
      він будує навколо них
      словесні піраміди
      так само давні
      нетлінні
      як і твоя душа
      думки
      стримують наступ
      навісного вітру
      живляться тихим повітрям
      дбайливо впорядкованого
      життя
      на доріжках якого
      будь-хто
      може лишити сліди
      але пил
      що над ними здійметься
      там і осяде

      та буває
      виходиш за хвіртку
      побалакати з вітром
      над прірвою ночі

      він радіє тобі
      наче пес

      в його втісі
      свою впізнаєш

      24.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. нині чудовий день
      нині чудовий день
      для полювання на місяць
      молодий недосвідчений
      він передбачувано
      зійшов на сході рано-вранці
      тому маєш достатньо часу
      для облаштування позиції
      під квітучою вишнею
      що з неба подібна до хмари
      маєш час для чищення зброї
      під акомпанемент бджіл
      час для ретельного прицілювання
      у безжальному світлі полудня
      час для першого другого третього
      промаху
      і обіду звичайно
      нічого
      смачного
      а сон у затінні наснажить тебе
      часу щоправда
      вділити йому доведеться
      годину чи дві
      та без цього не можна
      крім того
      місяць втомився
      бути на мушці всякчас
      бачиш
      куняє бідаха
      волочиться ледве
      на захід
      а відпочити нема де
      вітер давно порозвіював хмари
      твою ж колупає і досі
      ніяк не подужає ніжного квіту
      отже
      маєш значну перевагу
      маєш час для перезарядження зброї
      під акомпанемент хрущів
      час для ретельного прицілювання
      у приязному світлі надвечір'я
      час для четвертого п'ятого шостого
      промаху
      і вечері звичайно
      нічого
      смачного
      набоїв достатньо
      дедалі чіткіша і ближча мішень
      крім того
      місяць зморився внівець
      бачиш
      як зблід сіромаха
      однак й дотепер йде як і йшов
      собі слід у слід
      без упину

      сутінки
      о
      хоча б їх не згайнуй
      маєш ще декілька спроб
      невже влучив
      ти ба
      місяць підтятий кровить
      начорно небо пойняв
      та вишня що сховком була
      мимохіть викриває тебе
      жалюгідну комаху
      у тіні осяйній
      тож лягай щоб померти
      жертво космічних тортур

      місяць воскресне зарані
      ти ж вкотре
      прокинешся мертвим

      час — душогуб
      доки в ньому живеш

      11.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. коли час знімає рипучі чоботи
      коли час знімає рипучі чоботи
      і йде босоніж
      коли тиша настояна на темряві
      випадає в осад пухкими згустками
      а темрява росте на вологій тиші
      наче чорна пліснява
      я боюся вітру
      завжди найстрашніше тому
      хто прокидається перший
      хто перший шукає себе поміж неназваного
      хто перший у судомах підсвідомості
      добирає влучного порівняння
      аби ув'язнити вільне
      аби принизити невпокорене
      аби прояснити відвічно темне
      ословлений страх усихає
      до мірки людини
      супроти цього
      маємо стіни і грубу
      сокиру під ліжком
      ніж на столі
      і ліхтар

      любий
      не спиш
      чуєш який вітрюган
      ми в цьому полі неначе у морі
      серед ошкірених хвиль
      дякую що просмолив корабель
      тепло і сухо у ньому
      зарані
      поспи ще

      вже пів на шосту
      зорить прямокутник вікна
      спів птаха розкреслює тишу

      12.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. безнадійно забула початок
      безнадійно забула початок
      тому кінцівка вже не засмучує
      спогади поволі вистигли
      як вистигає за ніч
      натоплена звечора піч
      ти дров не приніс
      а я — білоручка
      холод повертає до реальності
      протяги вихолощують двоспів
      гола музика ледь тримається
      в нічийному повітрі
      на вологих шибках
      ніхто з нас не малює
      ти знав
      що нещасні
      кожне зустрічне вогнище
      схильні вважати власним домом
      щасливі ж
      розбудовують дім
      вколо себе
      якщо щастя — причина мене
      усміхнуся
      причині причин

      24.12.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. поезію оживлює універсальність образу
      поезію оживлює універсальність образу
      прозу оживлює конкретність опису
      людину — біль
      водночас
      універсальний і конкретний
      біль горя
      спокійного у передбачуваності
      послідовних етапів
      і біль обосічного щастя
      під тонким шаром
      гостро-пряного тепер
      біль щастя
      яке передчуває свій кінець на початку
      біль щастя яке проминає
      біль щастя яке проминуло
      біль щастя яке забулося

      горе болить порожнечею неповернення
      щастя болить надією на повторення

      а все ж
      з мороку відособлення ми вийшли
      до мороку відособлення повертаємося

      многая літа нікому
      в його священному
      знечуленні

      16.12.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. непостійність вітру
      непостійність вітру
      оманлива опора ритму
      хвороблива тендітність дерев
      роздмухують вогонь

      неперервність голосу
      крихка надійність тіла
      тонка прозорість блакиті
      розхитують час

      розчинність душі
      загостреність бажання
      терпка непроникність миті
      заломлюють тепло

      наскрізність намірів
      недоречність питань
      необов'язковість відповідей
      бентежать тишу

      нескінченність гри
      незникомість мови
      вперті хмаросяги слів
      напинають повітря

      роздмухують
      розхитують
      заломлюють
      бентежать
      напинають

      повільний видих
      вивільняє
      з форми
      сенс

      16.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. сон має властивості
      сон має властивості
      повітряної кульки
      може розширюватися
      до розмірів планети
      і стискатися
      до розмірів горошини
      коли ніч розріджує його простір
      блукаю вільно
      між будинків людей і подій
      а час немов вітер
      грається зі сміттям на дорозі
      сон має властивості тиші
      його легко руйнує протяг
      незнаних звуків у кімнаті
      повітряна архітектура
      вмить розсипається на порох
      довгий вантажний потяг
      розтрощив її вщент
      тепер сон
      наче краплина ртуті
      перекочується на долоні
      важкий блискучий щільний
      на позір без секретів
      без входу
      лиш спотворений думкою
      відсвіт
      рухається поверхнею

      07.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Тілесність
      Тілесність — це ідіома життя.
      Слова не набувають нових значень —
      лиш відтінків,
      мов небо у коловороті змін.
      Руки невпинно торкаються,
      аби примирити зі старістю.
      Ноги невтомно долають шляхи,
      кругові чи спіральні,
      де зустріч камінням
      зі споду землі виринає.
      Сенс виникає на перетині тіл,
      а чи слів,
      чиї змісти близькі.

      07.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ви, діти й дорослі
      ви, діти й дорослі,
      що махаєте руками,
      підстрибуєте,
      усміхаєтеся від вуха до вуха,
      ніби бачите когось любого,
      довгожданого,
      ви, що радієте електричці,
      що минає вас
      без зупинки, —
      до кого звернені ваші жести,
      сповнені життя?
      може, до цих чудернацьких торговців,
      так схожих на акторів
      мандрівного театру?
      чи до гострих на язик,
      обізнаних у бізнесі та космосі
      бабусь?
      чи до натруджених,
      твердих та нерухомих,
      з камінним поглядом
      старих чоловіків?
      чи до отих, котрі,
      подібно до пташок,
      про щось своє щебечуть
      безугавно?
      чи до жінок з розсадою
      в новеньких чистих кошиках?
      чи он до тих жінок
      з тяжким минулим,
      що піниться, рипить
      і лускає по швах?
      чи до дітей з наповненим по вінця
      прозорим сьогоденням?
      чи до мене,
      що дивиться на вас,
      мов іншопланетянка,
      й під маскою у відповідь
      навряд чи усміхнеться

      26.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. сьогодні світає
      сьогодні світає
      дуже поволі і сторожко
      так визирає з нірки сполохана ящірка
      не чекай не визирне бо ти не пішов
      так і сонце ще довго не вигляне
      бо щільні хмари бо дощ
      мій сон припинився раптово
      ніби десь відчинили вікно
      і захряснулись протягом двері
      розплющились очі
      я вже не згадаю розмови
      що текла при тому порозі

      про що тобі розповісти мій милий
      поки ти спиш поки дишеш так тихо
      як п'є весняні дощі земля
      поки такий нерухомий
      як повалене дерево в лісі
      ти не бачиш ти спиш а до нас
      у кімнату птахи злітаються
      крізь завжди прочинені вікна
      сідають тобі на білі руки
      на чорне волосся
      готуються проспівати свої ранкові вірші
      що їх побачили уві сні
      я ніколи не бачила сонної пташки
      а ти
      а я все мовчу не можу тобі заспівати
      боюся що зраню дзьобом порожнім сухим

      ти знаєш я втомилась від слів
      як від снігу що ніяк не зійде
      а вже ж травень
      під тим снігом усі наші весняні квіти
      не тільки перші найніжніші проліски
      чекають на сонце
      мовчання теж як сніг білий важкий
      під ним земля відпочиває
      але знаєш насправді бажаю
      такого мовчання що буде звучати
      що буде рухати хмари

      милий не вставаймо ще довго
      не виходьмо як і сонце сьогодні
      перечекаймо в теплі сірий ранок
      розповім тобі про веселку
      а тоді відпущу її в небо
      разом з думками про дощ
      про слова про мовчання

      14.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Розігрівай двигун
      Розігрівай двигун,
      а я поки начищу
      запахущих мандаринів
      для настрою —
      будемо кататися
      нічними вулицями
      і дивитися,
      як настає зима.
      Як біле сяйво ліхтарів
      у морозному повітрі
      перетворюється на сніг,
      який летить туди,
      куди не сягає світло.
      Як дихання стає зримим,
      і ним можна ділитися
      з руками і щоками того,
      хто поруч замерз.
      Як внутрішнє тепло
      виявляється найціннішим,
      що маємо:
      з ним бачимо зиму красивою,
      зовсім не страшною.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. той, хто в замку живе
      на високій горі у замку живе той,
      кого я знала і кого не знаю.
      вздовж усього підніжжя тягнеться
      повітряний мур,
      що не має ані брами,
      ані потаємних проходів.
      мур прозорий,
      але неймовірно товстий:
      ніхто досі не спромігся дізнатися,
      наскільки.
      дехто вважає, що мур і є, власне,
      замком.
      поглядом пронизую повітря наскрізь,
      але його так багато між мною та моїм
      знайомим незнайомцем на горі,
      що це не заважає йому
      почуватися надійно та захищено,
      навіть затишно:
      люди комашками бігають унизу —
      нема чого боятися.
      коли спостерігаю за володарем замку,
      бачу його водночас злим і добрим,
      сумним і веселим,
      приязним і хмурним.
      я часто приходжу до підніжжя цієї гори,
      сідаю на великий камінь біля муру
      і мене поглинає, як море,
      мінлива і бентежна таємниця того,
      хто в замку живе

      12.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ранок сьогодні звичайний
      ранок сьогодні звичайний
      мовчки готую сніданок
      не пам'ятаю що снилося
      роблю собі чай з канапками
      а для тебе
      гострим рухом ножа
      відкраюю шматочок
      голосу свого
      ще теплого з печі сну
      невиспаного
      невпевненого
      під пальцями никне
      повітря на кілька фраз
      зате з дрібними родзинками сміху
      з'їси
      повернувшися спиною
      чи тобі смакувало?
      виходжу з дому
      замість вдиху -
      знову видих
      розкидую крихти
      голубів скликаючи

      11.05.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. чекаю на весну так
      чекаю на весну так
      ніби вона може
      не прийти
      хапаюся за тонкі
      золотаві промінці
      наче за рятівні мотузки
      вже всі пальці попечені
      затріскую двері й віконниці
      перед мокрим снігом
      таким упертим
      він падає і тане
      падає і тане
      і я падаю
      вклякаю
      перед свічкою
      грію світлом очі
      кличу надію
      що поволі теплом своїм
      зігріває зсередини
      і бачу все більше краси
      серед сміття
      все більше воскреслого
      після смерті
      при надії живу
      вогник життя
      в собі пильную
      він сонця син

      19.03.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. взимку
      взимку
      шелесткі спогади дерев
      потай від усіх
      стають камінням
      чулі сліпі корінці
      обмацують прожилки
      кам'яних відбитків
      але руху в них
      не знаходять
      дерева
      чорніші від власних тіней
      не плачуть
      тільки холонуть
      тягнуться гілками
      одне до одного
      вітер розштовхує їх плечима
      пробігає
      не озирається

      05.02.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. нарешті дам спокій цій кімнаті
      нарешті дам спокій цій кімнаті
      зібрала речі
      вимела з кутків пил та зібгані думки
      змахнула зі стелі павутиння
      заплутані у ньому сни
      вже давно
      ні до кого
      не промовляють
      зняла щільні штори і стала на порозі
      зволікаю
      не йду
      ..
      кімната ніби ожила
      наповнилася світлом
      задихала вільніше
      задивилася
      як і я
      крізь вікно вдалечінь
      ..
      а на підвіконні рослинка
      про яку ми забули
      незабаром розквітне
      пахощі німо розтануть у повітрі
      коли весна усміхнеться
      сама до себе

      21.01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. думаю про місця
      думаю про місця
      в яких ти багато жив
      довго чи коротко
      там кульбаби і мальви
      м'які спориші
      підступні якірці
      проростають просто
      з-під натомленої
      землі пам'яті
      там вигуки й оклики
      застрягли в корі дерев
      як золоті кулі вросли
      у волокнисті тіла
      там лишилась в кущі
      ожиновому давно
      скинута шкіра
      її не дістати звідти
      не подряпавши рук
      знов не приміряти
      там пісок вдихав
      твій запах
      і нагрівався
      там вітер розвіював
      твій голос
      над рікою
      золотою ниткою
      вплітав
      в очеретяний
      пошепт

      ти не знаєш
      не можеш знати
      я приходила туди
      там тебе не було
      в усьому не було нічого
      усе відвернулося
      мовчало до мене
      завмерши
      чекало тебе

      17.01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. не засну
      не засну
      поки не розповім тобі про місце
      в якому опинилася
      заплющивши очі
      не дивуйся
      дерева над водою низенькі як трава
      бо я їх тільки-но вигадала
      на пляжі пісок ще холодний
      бо сонце щойно зійшло
      озирнися
      ти хотів би тут жити?
      будувати дім так близько до моря?
      кожного дня дивитися
      як вітер сам-один гуляє плесом
      співаючи химерних пісень?
      він запрошує на прогулянку всіх
      кого зустрічає на березі
      ти пішов би з ним?
      а я боюся -
      не піти під воду
      плавати я вмію
      боюся тієї миті
      коли ноги
      раптово втрачають опору
      коли шкірою
      вмить схололою
      передчуваю глибину
      коли чую посвист прірви
      коли здається
      що більше ніколи
      не буду належати
      самій собі
      по воді не ходять ті
      що бояться
      прірви
      невідомості
      непевності
      ті що бояться себе
      бояться себе
      втратити

      але я піду
      заплющивши очі
      з тобою

      10.01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. піднімаюся сходами
      піднімаюся сходами
      покинутого будинку
      чого тут тільки немає
      уламки чужих життів
      оберемки паперових розмов
      усе гостре і тьмяне
      усе болить
      усе хоче говорити
      згадую твої історії
      ти знаєш
      вони починаються з тебе
      і в тобі закінчуються
      вони обіймають
      тих хто зупинився
      аби їх послухати
      пригортають ближче
      до вогнища у якому
      спалахують іскрами
      потопають у синьому небі
      на ранок лишається
      купка попелу
      бачиш
      хтось хто має довгу тінь
      ховає сіру дрібку
      в глибоку кишеню
      загадує бажання
      не змерзнути
      цієї зими
      попіл наче сніг
      що дочасу постарів
      злітає від подиху
      вкладеного
      поміж сторінок
      осідає в легенях
      вкриває сріблясто
      далекі зірки

      10.01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. є любов
      є любов,
      яка не може
      бути,
      тому просто
      є..
      їздить зі мною
      вечорами
      колами
      у старому тролейбусі,
      дивиться крізь
      запилюжені вікна
      всередину себе,
      всередині себе
      світиться

      є любов,
      яка довго-довго
      не знаходила
      собі місця,
      але врешті
      стихла,
      як вітер,
      згорнулась
      в легенях
      пряним
      зітханням

      26.12.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ти пишеш подумки
      ти пишеш подумки
      в морозному повітрі -
      твої слова кружляють
      довершеними
      крихкими сніжинками..
      тануть на сонці,
      тануть на язиці

      ти пишеш поночі
      у вузькому колі світла -
      нез'єднані між собою
      літери туляться,
      маленькі, одна до одної,
      гріються теплом сенсів,
      гріються теплим диханням

      ти пишеш молоком
      про свої сни -
      молоко солодке,
      трохи рожеве..
      кожного вечора
      знаходиш під серветкою
      повну склянку,
      кожного вечора
      лишаєш її порожньою
      з цілунками на вінцях

      подеколи бачу слова,
      писані твоєю рукою,
      серед сузір'їв,
      серед піщинок,
      серед стебел -
      тендітні, легкі,
      наче зроблені
      з тонкого срібла

      чуєш?
      вони тенькають
      на моєму зап'ястку

      24.12.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. море
      море
      тобі замало місця
      в моєму серці
      в моїй уяві
      розміром з
      волоський горіх
      що спить
      у чиїсь норі
      і не думає
      ставати деревом
      колись я
      так просто
      довірившись
      падала спиною
      у твої обійми
      знала підхопиш
      найтеплішою з течій
      здавалося тоді
      що стаю однією
      з твоїх хвиль
      і серце
      як мерехтлива медуза
      пекло зігрівало
      тепер не лишаєш
      на березі мушель
      тих що сяють зсередини
      білим світлом
      сліпучим ніби Бог
      дощі випили
      з тебе тепло
      сонце більше
      не впізнає себе
      у твоєму дзеркалі
      усміхаєшся
      навіть смієшся
      до мене сірими
      лезами хвиль
      танцюєш по колу
      задихаєшся
      зникаєш на горизонті
      люблю
      не розумію
      боюся тебе
      море

      15.10.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ти бачиш
      ти бачиш
      від гострих ключиць
      до ямки внизу живота
      я - переоране поле
      у вогкі поздовжні борозни
      лягає натомлений вітер
      на чорному чорне та сіре
      ворони шукають останні зернини
      натомість у дзьобах
      приносять каміння
      лишають на згадку в мені
      ще трохи й зберуся на силі
      на клаптику з боку де серце
      у ґрунті ледь чутно і тепло вібрує
      садитиму в час передзимний
      пекучий часник
      його кажуть вкутати треба
      горіховим листям
      під ним у морози не змерзне
      засне
      і прокинеться
      разом з весною

      31.10.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. слухаю тишу на дні неба
      слухаю тишу на дні неба

      втрачаю погляд у просторі
      в якому стільки всього
      може бути але не є

      зауважую думку про тебе так
      ніби бачу краєчком ока
      сполохану тінь між корінням

      закушую губи аби стримати
      промовлені вже слова
      вони стають парою
      інеєм вкривають
      змучене часом листя

      чиїсь вистиглі сліди
      береже в своїм тілі
      чорна земля беззахисна
      як покинута дитина

      сплітаються пальці
      зі змерзлими гілочками
      мої руки незвично гарячі
      відчуваю твою не-присутність
      заплутану вітром у вітті горіха

      26.10.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. коли мала два рочки
      коли мала два рочки
      посадила на городі черешню
      це мій найперший спогад
      от бабця дає мені саджанець
      який встромлюю в ямку
      пригортаю зусібіч сухою землею
      поливаю теплою дощівкою
      довго не хочу мити руки
      ця сіра земля
      в якій так багато каміння
      зі мною однієї крові
      от черешня вже вища за мене
      шкода ще не можна на неї вилізти
      не можна сховатися серед листя
      не можна навіть обійняти
      тендітний стовбур губиться
      у щедрих обіймах
      яким буде в міру столітнє дерево
      пальці разом з сонцем
      пестять червонясту кору
      от перші плоди мої перші прикраси
      черешня сама простягає їх
      на зелених долоньках
      мені і пустотливим горобцям
      діду не треба драбини
      вона ділиться так
      ніби житиме вічно
      нічого собі не лишає
      її ягоди схожі на вуста
      які від ранку нікому
      й слова не сказали
      а вже полудень пече сонце
      печуть слова зсередини
      зріє кісточка-камінець

      більше не ходжу тією землею
      але не забуваю своєї черешні
      зберігаю її ствердлі слова
      у коробці з-під сірників
      може колись їх
      почує сонце

      12.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. коли довго не плачу
      коли довго не плачу
      мої очі стають карими
      блакить вкривається
      землею
      що вже не родить
      мертвими гілками
      німими горобцями
      дивно за це дякувати
      та все ж дякую
      що прибрав загати
      нечулим мовчанням
      і потекли водоспади
      з високого урвища
      затули вуха
      бо голосно
      плаче вода
      заплющ очі
      бо нове сонце
      сяє серед блакиті
      і сліпить
      каже
      прощавай

      31.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. я так часто забуваю
      я так часто забуваю,
      що ти - людина...
      не тому, що бачу звіра,
      а тому, що бачу тебе
      внутрішнім поглядом.
      як інакше можна
      угледіти вітер,
      що грається
      зеленим листям думок
      і подекуди ламає гілку -
      боляче,
      але не страшно -
      на її місці з часом
      виростуть дві,
      ще пишніші.
      люблю і боюся
      цих вітряних днів,
      коли голова повниться
      безупинним шелестом.

      08.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. дякую
      дякую
      що знаю твою тінь
      намальовану
      не твердим олівцем
      а соком чорниць
      тиху
      як тінь дерева

      взимку вона
      ніжно-фіолетова
      на сніжному тлі
      навесні лісові фіалки
      на галявинах
      повторюють її обриси
      влітку ховається від спеки
      в тебе під ногами
      і пахне чебрецем
      а восени
      якщо йти поруч з тобою
      ніколи не змокнеш
      під дощем
      навіть у зливу
      то все завдяки
      твоїй затишній тіні
      я знаю
      хоч її й не видно
      у похмурі дні

      коли сонце
      знов влаштує
      тобі зустріч
      з власною тінню
      поклич мене
      я теж хочу
      послухати її добрі
      таємничі казки

      06.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. інколи ти згадуєш мене так
      інколи ти згадуєш мене так
      як згадуєш про зорі
      на якусь мить
      хоча ходиш під ними щоночі
      думаєш свої нічні думки
      опустивши голову чи
      дивишся на щось або когось поруч
      інколи я згадую тебе так
      як згадує про людину її зоря
      що світить їй вночі і навіть вдень
      невидима у царстві сонця
      про зорю необов'язково пам'ятати
      її необов'язково бачити
      щоб вона світила тобі
      за нею необов'язково йти
      щоб вона лишалася твоєю
      краще йди за сонцем
      і будь щасливий

      04.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. коли гуляю вночі
      коли гуляю вночі
      тихими вулицями
      часом знаходжу
      на асфальті зірки
      які впали з неба
      під вагою власного світла
      буває бачу як деякі
      ще тримаються за гілку
      одним промінчиком
      схожі на стиглі абрикоси
      вдома складаю їх
      під подушку
      де вони лежать
      забувши своє місце
      у рідному сузір'ї
      гріють мене сонну
      але частіше
      пропалюють тканину
      залишають на щоці
      пекучі сліди
      нагадують
      що досі живі

      24.04.20




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. на підвіконні
      кажеш мені:
      у тебе на підвіконні
      тепло і не гасають вітри.
      знаю, але якби ти
      побачив небо не лише
      у вікнах будинку навпроти,
      а занурив у нього віття
      і спіймав декілька зірок,
      якби відчув
      безмежність грунту
      нарешті випростаним корінням,
      то забув би
      про той нікчемний затишок,
      що намагалася тобі дати.
      і я більше не можу
      відтинати твої відрослі гілки -
      мені від того крається серце.
      сонце любитиме тебе
      яскравіше за мене,
      а малі діти водитимуть
      навколо зміцнілого стовбура
      хороводи і сміятимуться.
      хочу бачити тебе
      вільним і сильним
      деревом

      02.03.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. я маю батька
      я маю батька
      я маю його дрібку та все ж маю
      я маю його відсутність
      та все ж це він
      впізнаю його
      в обрисах темної плями
      ось його невеликі руки
      ось його трохи лиса голова
      ось його відкопилена
      від образи на когось
      спідня губа
      темна пляма мовчить
      але займає багато місця
      чесно кажучи
      мені вона не подобається
      та я не можу провести
      сюди світло
      щоб її вивести
      я не можу привести сюди
      когось іншого
      світлого і немовчазного
      і сказати
      будь мені за батька
      знаю
      не можу
      бо вже намагалася
      темрява поглинає багато світла
      і багато зусиль

      всі мають якогось батька
      мій не найгірший
      та мені цікаво
      чи він бачить
      в собі
      мою темну відсутність

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. твій запах
      твій запах став для мене символом близькості
      його має мій чоловік
      його матиме мій син
      запах лискучої шкіри що не боїться сонця
      запах радісної праці на своїй землі
      запах абрикоси
      листя плодів і ядерець нараз
      запах молодих волоських горіхів
      хрумких та білих
      в чорно-зеленій руці
      запах самотнього мовчання
      і погляду в нікуди

      знаю
      омріював мене
      як і Бог

      вдячна тобі за життя

      01.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. п'ята ранку
      п'ята ранку
      в дитинстві це була тривожна година
      такий ранній підйом ставався рідко
      але в'їдався у пам'ять як дим
      невиразні пелехи якого
      і досі викликають сльозотечу
      раніше за будильник нас будив страх
      не встигнути на смердючий автобус
      холод довгим язиком злизував з шиї
      теплу згадку про ліжко
      сніданок застрягав у горлі глевкою грудкою
      метушливі збори починалися у вечірніх сутінках
      тривали у ранкових
      і закінчувалися лише в дорозі
      коли шляху назад вже не було
      сонце сходило за брудною шибкою
      обіцяючи липку наче піт втому в кінці дня
      і неважливо куди ми прямували
      до лікарні чи в зоопарк
      млість супроводжувала мене всюди
      я відчуваю її і тепер
      пишучи про це

      чи могло бути інакше?
      мама була одна нас двоє
      все давалося їй вдвічі важче
      ніж було б з тобою
      здається
      ти так і не дізнався як це
      бути батьком
      я тобі скажу
      бути батьком означає
      що твоя присутність у світі невпинно зростає
      стає бажаною необхідною незамінною
      згодом нав'язливою і невитравною наче пил
      в кутиках віконної рами
      але менше з тим
      бути батьком означає
      називати події
      по цей і по той бік вікна

      ми ж їхали мовчки

      п'ята година сьогодні
      час для віршів
      і першого ранкового годування
      але на зап'ястку так само
      не татів годинник
      а мамин подвоювач втоми

      14.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. обламую поглядом голі гілочки з абрикоси
      обламую поглядом голі гілочки з абрикоси
      і думаю про своїх мертвих
      їх небагато
      власне тільки дідусь
      востаннє я бачила його
      коли він плакав
      проводжаючи мене в дорогу
      я ж його не провела
      може тому плачу досі
      ті хто не пішов від мене
      до мого народження
      пішли від мене до своєї смерті
      тато
      татова мати
      чи дізнаюся колись
      про їхній остаточний відхід
      чи це знання щось змінить
      боюся розпитувати тих
      хто може про це знати
      сльози литимуться по них
      наче дощ
      над кам'янистою прірвою

      ці думки про мертвих
      наче самі мертві
      схожі на дороги які нікуди не ведуть
      на опори на які не можна спертися
      на котловани зарослі бур'яном

      коли всі ми жили
      абрикоса родила рясно
      а тепер я не знаю
      як обрізати посохлі гілки

      14.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. дорога додому
      дорога додому з крихт ракушняку
      витяглася між рядами незмінних хат
      як зморений пес
      така світла
      наче її торує сонце
      така довга
      наче літній день без турбот
      скільки себе пам'ятаю
      тіні хмарок тут біжать стометрівку
      і я наввипередки з ними —
      завжди остання
      з-під найменших камінців визирають тіні
      аби побачити як призахідне світло
      робить мале великим
      дорогою додому стаю
      жовтою крихтою під ногами
      тонким повітряним струменем
      тіні сповільнюють крок прозорішають
      розчиняються в теплих духмяних сутінках

      18.05.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. тепер життя схоже на мозаїку
      тепер життя схоже на мозаїку
      розбиті на друзки сни
      не надаються до тлумачення
      ранки розпорошуються водявим світлом
      тож лишається згребти їх на купу
      і викинути разом з недоїдками
      втома крає дні грубими кавалками
      посипаю масло хлібними крихтами
      голова йде обертом
      ти моя причина чи наслідок
      а вечорами щоразу новий пазл
      з трьох незмінних елементів
      у формі людських тіл
      скласти їх валетом
      чи хай так і лежать
      як випали з коробки
      якби моя воля
      гралася б мотрійкою

      вночі слова бігають
      мов мурашки
      будують для мене дім

      25.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. поки маленька
      поки маленька
      тобою милуються
      а що буде потім
      коли пофарбуєшся
      в бажаний колір

      поки маленька
      тобі радіють
      а що буде потім
      коли навчишся
      казати ні

      поки маленька
      з тобою хочуть бути
      а що буде потім
      коли прийдеш
      з бідою

      поки маленька
      тебе слухають
      а що буде потім
      коли висловиш
      власну думку

      поки маленька
      тобі оповідають казки
      а що буде потім
      коли дізнаються
      що досі в них віриш

      поки маленька
      тобі усміхаються на вулиці
      а що буде потім
      коли скажеш
      привіт незнайомцю

      поки ти ніхто
      світ тебе любить
      а що буде потім
      коли станеш
      собою

      21.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. вибач маленька
      вибач маленька
      мій світ хисткий маревний
      одну річ позначають кілька слів
      одне слово позначає кілька речей
      ніщо не має навіки визначеного місця
      ніщо не має навіки визначеної форми та стану
      пам'ять недостатньо надійна
      аби на ній будувати теперішнє
      надія недостатньо зріла
      аби бачити майбутнє
      видимість обмежена
      очевидність втрачена

      ти найпевніше
      що в ньому є

      06.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. у світі немає безпечних місць
      у світі немає безпечних місць
      і речей безпечних теж немає
      це відкриття не війни
      а материнства
      не торкаючися обіймаю
      коли ти робиш перші кроки
      ілюзія самостійності
      яка з часом посилюватиметься
      бо ти зростатимеш на силі
      ілюзія опертя
      яка з часом слабшатиме
      бо слабшатиму я

      але тепер ці обійми
      найкраще
      що існує для тебе
      визнаю долаючи спротив
      звичних думок
      я для тебе найкраща

      04.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. перш ніж пізнати бога
      перш ніж пізнати бога
      ти полюбиш батька
      навчишся вирізняти його
      запах голос і сміх
      гучний та нечутний
      відчувати його присутність
      видиму та невидиму
      бачити його мудрість
      явну та неявну
      приймати його захист
      ззовні та зсередини
      навчишся бути ним
      сама для себе
      коли він стане дитиною
      коли він стане дитиною
      навчишся його дитиною
      любити
      навчишся себе дитиною
      любити
      нічию батькову божу

      перш ніж пізнати батька
      ти полюбиш бога

      04.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. бажаю для тебе міцного відчуття дому
      бажаю для тебе міцного відчуття дому
      щоб воно наче дерево зростало
      неквапно і погідно
      щоб воно наче дерево було
      надійним і непохитним
      щоб вигини його гілок
      вторували хвилям пагорбів
      щоб у шелесті листя
      вчувався крик сорок
      та дріботіння бруківки
      щоб запах його квітів
      був непідвладним часові
      а смак його плодів
      насичував радістю

      бажаю для тебе коріння
      і вільного вітру
      у кроні

      02.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. я для тебе все
      я для тебе все
      а отже ніхто
      та що носить
      та що підтримує
      та що годує
      та що не має імені
      лише два склади
      на позначення неясного бажання

      калюжа сліз під ногами
      що повертає тобі
      світло твоїх очей

      а хто для мене ти
      ніхто
      що прагне форми
      деформуючи мене

      28.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. вчора вперше
      вчора вперше
      подумала про тебе погано:
      вередуха і плаксійка!
      нетерпляча.
      сердита і знервована,
      коли щось не виходить.
      слабка і безпорадна.
      просто візьми себе в руки!
      просто зачекай: для того,
      що ти хочеш, ще не час!
      ти — ще така дитина!

      воістину:
      найчіткіше бачимо себе
      в своїх дітях.
      сподіваюся, я подорослішаю
      раніше за тебе.

      07.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. більш за все боюся
      більш за все боюся
      що будеш схожою на мене
      що даруватимеш іншим
      священне право робити тебе щасливою
      що очікуватимеш на зустрічний подарунок
      що не усміхатимешся до себе у дзеркалі
      з самого дитинства
      ключ від мого щастя
      переходив з рук у руки
      я сама обирала кому його віддати
      обирала найкращих
      але легше від того не було
      часто мої обранці і не здогадувалися
      яку відповідальність
      я підкинула їм до кишені
      коли вони були відвернулися

      жодного разу
      я навіть не зігріла ключа
      у своїх долонях

      ти ще не дістаєш до замкової шпарини
      твій ключ у мене
      коли віддам його тобі у повне володіння
      пообіцяй ніколи з ним не розлучатися
      кохання цього не потребує
      дружба цього не вимагає
      повага цього не очікує
      байдужість цим нехтує
      болить неймовірно

      03.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. потроху відмовляюся від себе
      потроху відмовляюся від себе
      та й хто я така
      щоб за себе триматися
      зовнішня свобода згоріла одразу
      внутрішня якийсь час опиралася —
      коханням віршами
      розпорошеною увагою
      зосередженою уявою —
      тепер і вона піддалася
      наче визнала твою вищу цінність

      ніщо світиться ореолом
      навколо твоєї голівки
      ще не вмієш ходити
      а вже ведеш мене
      шляхом просвітлення

      03.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. сорока-ворона
      сорока-ворона на припічку сиділа
      діткам кашку варила
      цьому дала
      цьому дала
      цьому дала
      цьому дала
      і цьому дала
      хоч він і ледар
      бо всі діточки однаково дорогі
      бо всі діточки однаково любі серцю
      носили вони воду чи лежали замріяно
      рубали вони дрова чи складали вірші
      топили вони пічку чи дивилися на вогонь
      місили вони тісто чи смішили тих хто місив

      сорока-ворона на припічку сиділа
      своїх діток хвалила
      ти молодець
      ти молодець
      ти молодець
      ти молодець
      і ти молодець
      всі молодці
      бо живі

      17.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. якщо досі я сумнівалася
      якщо досі я сумнівалася
      то тепер знаю точно
      я помру
      помру бо ти народилася
      постарію бо ти виростеш
      ти втілення майбутнього
      що концентричними колами
      шириться від дому
      і незабаром дотичною лінією
      зникне в далечіні
      але я вже зараз
      не відчуваю себе центром
      я лиш вихідна точка
      звідки розпочався відлік
      статична загублена
      в рівновеликих клітинках днів
      та все ж мені так добре
      на узбіччі твоєї траєкторії
      так добре бути скінченною
      такою що маліє
      непримітніє
      зникає

      ти ж осередок уваги
      ти наче стріла
      що росте у польоті

      28.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ти ще не знаєш ніжності
      ти ще не знаєш ніжності
      твої рухи різкі
      тіло заклопотане
      а погляд практичний
      обійми для тебе
      ще не є символом тверді
      дотик — символом тепла
      а цілунок — символом води

      символ насичує лиш того
      хто призвичаївся жити
      у проміжку
      між означенням і означуваним

      ми ж для тебе цілком
      і твердь
      і тепло
      і вода

      16.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ти переплутала день з ніччю
      ти переплутала день з ніччю,
      я ж — опору з трампліном.
      пірнаємо у сутінки,
      наче у темні води:
      з дрижаками
      та нервовим сміхом.
      ноги не сягають дна.
      руки вже надто втомлені,
      аби втримати тіло на поверхні.
      нас рятують судомні рухи
      і знання про час

      світло невдовзі
      прониже ці води,
      але не прогріє

      11.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. я ніколи не відчувала нас єдиним цілим
      я ніколи не відчувала нас єдиним цілим
      ані тоді коли ти зміщувала центр мого тяжіння
      ані тепер коли ти засинаєш на моїх грудях
      не розчинилася
      не загубилася
      не забулася
      воля затято кристалізувалася в тобі
      в той час як ти — в моєму лоні
      щораз сильніше випинаючи лікті та колінця
      щораз виразніше окреслюючи себе
      і власні бажання
      аж якось уві сні я бачила обличчя
      що проявилося крізь шкіру живота

      біль остаточно виокремив тіло
      та ілюзорна неподільність душ
      болітиме до скону

      любов роз'єднує
      так само
      як єднає

      08.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. слухати тебе
      слухати тебе
      наче шукати камінці
      на березі моря
      серед гостроверхих брил крику
      поміж сіро-жовтої гальки невдоволеного буркотіння
      у розсипах схвильованого піщаного дихання
      ясніє яшма перших слів
      червоних бо простих
      твердих бо таємничих

      ховаю до кишені
      в кулаці
      ґе аве ре еґле

      05.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. ти так схожа на мене
      ти так схожа на мене
      коли плачеш
      тому ніколи не кричу тобі
      перестань
      бо як перестати
      коли світ насувається на тебе
      огромом відчуттів
      а ти не в змозі їх стримати
      коли тіло не здійснює бажань
      а тільки окреслює їх колом необхідності
      коли твою мову сяк-так розуміють
      лише іграшкові птахи
      коли відчуття самотності накочується
      миттєво і безжально
      хоча рідні дихають поруч у темряві

      йди до мене і плач
      як не можеш інакше
      бо це теж вияв внутрішніх сил

      05.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. якось дуже швидко ми змирилися
      якось дуже швидко ми змирилися
      з власною неідеальністю
      мовляв подивися дитинко
      ось-о воно
      справжнє життя
      тато кричить від безсилля
      мама кричить від розпачу
      тато мовчить через війну
      мама мовчить через втому
      тато не добирає слів
      мама не добирає мови
      папа злий бо невиспаний
      мама тхне бо заспала
      тата дратує що мама невдячна
      маму дратує що тато не встиг

      у хвилини просвітлення
      ми перепрошуємо
      у хвилини просвітлення
      ти усміхаєшся
      неначе пробачаєш
      брову заломлюєш
      неначе кажеш
      якби ж ви мали
      більше таємниць

      04.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. як же я щодо себе помилялася
      як же я щодо себе помилялася
      думала
      вартісна лише тим
      чим можу поділитися
      жива чужими думками
      гарна відлунням краси
      але від свого першого дня
      ти
      вимагаючи усього
      змусила мене боронитися
      щоразу
      замість цілковитої жертви
      приношу тобі
      склянку молока з медом
      і не йду поки сон
      не розставить нас
      по місцях

      люблю тебе
      мою окремішню
      люблю себе
      вільну і одиноку

      28.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. материнство зароджується на чистих простирадлах
      материнство зароджується на чистих простирадлах
      розроджується на брудних
      і триває на зім'ятих
      в оточенні пелюшок подушок ковдр рушників
      закутане в строкаті тканини
      розкуте в теплі і в природності
      материнство загачує час
      жмутами брудної білизни
      рваними клаптями снів
      запахом опівнічного неспокою
      пряженого молока і галет
      материнство приходить раніше за любов
      з'являється голим кістяком турботи
      вибіленим тривогою
      і страхом помилитися

      висновку як і кінця
      не буде

      25.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. усмішка осяює лункі стіни
      усмішка осяює лункі стіни
      зарюмсаної свідомості
      уважний погляд
      проєктує на них
      тьмяні картини осені
      витинає на паперових фіранках
      мереживо лісосмуг
      вирізьблює тінню
      щербаті кути
      відчуття розкидують віялом
      кольорові відблиски по підлозі
      плетуть макраме з голосів
      і серветки з пташиних слідів

      багатогранні вітражі
      плекають світло
      у тендітнім тілі

      18.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. на підготовчих курсах нас вчили
      на підготовчих курсах нас вчили
      що людина стає собою наодинці
      зі своїми почуттями
      бажаннями та страхами
      це цілком логічне твердження
      я не можу засвідчити власним досвідом
      зараз
      і маю сумнів
      чи зможу зробити це у майбутньому
      бо знаходжу себе
      у двох пильних парах очей
      блакитних і карих
      які кліпають в ритмі
      мого нового імені
      які одразу розплющуються
      на мій крик що лунає
      зі світла й пітьми
      неоглядного тіла
      які втомлено мружаться
      одне до одного
      і повсякчас виглядають
      мою справжню усмішку
      поміж несвідомих гримас

      дарма на підготовчих курсах
      не розповідали анекдотів

      16.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. хто як не вона
      хто як не вона
      найбільше з нас трьох
      відчуває беззахисність
      залежність від випадку
      і можливо
      власну випадковість
      хто як не вона
      найбільше з нас трьох
      не хоче прокидатися
      не хоче засинати сама
      у надто просторому ліжку
      не хоче дивитися в очі
      бо хто бо кому
      хто як не вона
      найбільше з нас трьох
      боїться і кричить
      а згодом
      боїться мовчки
      бо таке життя
      бо "таке життя"
      ми вимовляємо
      майже так само часто
      як і її ім'я
      що його вона
      ще не наважилася
      привласнити
      ми ж не наважуємося
      привласнити собі сенс

      чи є щось вічне
      під дошкульними
      крихтами тимчасовості

      04.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. крик розріджує тисняву квартири
      крик розріджує тисняву квартири
      здирає довгими клаптями потерті шпалери
      розрізає на стрічки важкі штори
      висмикує пір'я з подушок
      речі навколо стають загрозливо великими
      я — безпорадно маленькою
      тонка перегородка
      що за нею живуть галасливі сусіди
      виявляється муром
      об який розбиває голову
      самовдоволена відчуженість

      крик породжує крик
      і зблиском вихоплює з ночі
      самотність нового життя

      28.08.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. вір поганим передчуттям
      вір поганим передчуттям
      їхня наявність не скасовує
      їхнього здійснення
      вір у незворотність врожаю
      з навіяної думки
      стинай свій ідеалізм одразу
      як тільки покажеться
      голівка істини
      у твоїй крові
      але вже з власними синцями
      вона не плаче
      а кричить
      ти ж покричав
      замовк
      та й досі плачеш

      02.08.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. цокання годинників
      цокання годинників
      нагадує кімнаті про її кути
      а мені про навальність змін
      вони ще зависоко
      громадяться наче хмари
      не торкаючись
      лебединим пухом мого волосся
      не боюся раптового дощу
      надто вже неймовірним він видається
      серед багаторічної спеки
      навіть чекання на нього
      відділилося від мене
      і стоїть поруч
      час від часу
      плескаючи по плечу

      26.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. великий світ лякає
      великий світ лякає
      великий світ заспокоює
      голос накочується теплою хвилею
      і сповиває почуттям безпеки
      сміх і шелест листя розчиняються
      одне в одному
      живою вербовою гілочкою
      пестиш озерну гладінь
      малюєш майбутнє
      поглянь
      хіба не чудове
      тремчу
      спробуй
      кажеш
      сама
      вкладаєш до рук гнучкий пагін
      що тобою і літом теплиться
      не бійся
      розгладжуєш плесо
      малюй

      з-під тіней глибин
      з-під тіней страхів
      маленька царівна зринає
      до світла
      великого світу

      19.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. знімаю годинника зі стіни
      знімаю годинника зі стіни
      ховаю в сусідній кімнаті
      і щільно зачиняю двері
      набрид його диктат
      ось-так
      ось-так
      ось-так
      як і ти
      він забороняє інверсію
      шум бензокосарки забороняє її траві
      бубоніння радіо забороняє її думкам
      гамір птаства приносить деяку полегшу
      але одноколірний вереск пташат
      все ж вимагає звичного порядку
      у розташуванні батьків
      та їжі у своїх дзьобиках
      усякий звук який ховаю під повіками
      передбачає наявність ритму
      а отже незмінність укладу

      відкладаю обід
      на користь десерту
      і дослухаюся як
      у лоні гикає пташа

      03.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. моя мати
      моя мати
      мала чайний сервіз
      що не б'ється
      останнє горня розбила
      вихваляючись перед гостею

      моя бабця
      повчала на щастя
      не виказуй себе чоловікові
      досі груди старечі пече
      перегоріле молоко ніжності

      мій дідусь
      пив руйнував і тікав
      інакше не знав як сказати "болить"
      смерть милосердна
      зупинила засапане серце вві сні

      сором'язливий розум
      безіменного батька
      незграбно борсається
      під кровним спадком
      тому я
      донька своєї матері
      тому я
      онука своєї бабці
      тому я
      онука свого дідуся

      доню
      через це я й мовчу
      просто гладжу живіт

      13.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. розплющивши очі
      розплющивши очі
      деякий час удаю
      що мене тут немає
      це не мені пересохло у роті
      це не мене розпинає зсередини життя
      це не мені треба годувати його і своє тіло
      сонце за щільною тканиною
      не має наді мною влади
      час копає під ребра
      надаремно
      і приходить другий сон
      наче удар тупим предметом по голові
      та думки чіпко тримаються за перенісся
      отруюють забуття
      просовують світ
      у щілини повік
      врешті
      отрута поставить на ноги
      що я побачу
      розсунувши штори
      ніщо не збудило мене цієї ночі
      тож краєвид суперечитиме новинам
      ніщо не вбило мене цієї ночі
      тож відображення суперечитиме відчуттям
      хоч би як

      хоч би як
      обіцянка любити
      тягне у небо
      ніби повітряний змій

      29.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Твоя кімната ще маленька
      Твоя кімната ще маленька,
      а її стіни товсті:
      чую тебе лише подумки,
      продовжуючи до точки усвідомлення
      лінію болю,
      що на дотик зростання,
      мов струна, озивається.

      Усвідомлення, поглиблюючись, стає любов'ю —
      дарує тобі тонкостінний простір.
      Усвідомлення, загострюючись, стає страхом —
      твоїм першим янголом-охоронцем.
      Не бійся його: він віддалік
      береже нас обох.

      26.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. вибудовуєш мене
      вибудовуєш мене
      відчуваю
      досі була лише кресленням
      а тепер
      нарешті
      стаю домом
      домом на металевій поверхні моря
      яка щодня твердішає
      домом з солоного шумовиння
      яке щодня м'якшає
      домом
      сповненим диханням
      дозвільного вітру
      і пахтінням крові
      спокій ширяє над первісними водами
      радість виривається струменем
      високо вгору
      радість бентежить гладінь
      веселковими бризками
      радість засіює дно
      гостро-ясними зірками

      спи
      моя радосте
      допоки я стану
      домом
      уповні

      21.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. зморшки на моїй шкірі
      зморшки на моїй шкірі
      це невід
      який накинула на мене втома
      крізь його великі вічка
      добре циркулює повітря
      він не спотворює краєвиду
      і майже не обмежує рухів
      немов огороджений сіткою-рабицею
      почуваюся убезпеченим
      від зайвини кохання глупоти
      та інших звірів
      добре мені тут
      навіть засмага лягає рівно
      якщо не зважати на білі риски
      навколо очей
      які ти кличеш промінчиками

      втома дозріває старістю
      з дрібними вічками
      спокій — блакитним сонцем

      11.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. я дуже багатий
      я дуже багатий
      маю велосипед каптур
      і порожню пляшку
      велосипед не потребує бензину
      каптур голови
      а пляшка води
      та й я не завжди потребую
      усіх цих речей
      люблю бо лежати дивитися
      і дивуватися світу

      а коли нема під рукою
      і земляної лежанки
      теж не сумую
      стрибаю посеред хмар
      на золотому скрипучому ліжку

      14.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. не ідеалізуй мене
      не ідеалізуй мене
      я маленький чоловік
      що його час скручує
      проти годинникової стрілки
      відтискає наче простирадло
      то з одного кінця
      то з іншого
      серцю поки щастить

      щось відбувається й досі
      кожна ніч і кожен ранок
      минають неоднаково
      та однаковим є те
      що не запам'ятовую снів
      тобі бракує химерних історій
      а мені знаку
      що я дійсно поспав

      та якщо вже інакше не можеш
      дозволь самому встановити
      свою головну ідею
      вір їй і не забувай

      08.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. я збирав гілки у лісі
      я збирав гілки у лісі
      не для справи а для втіхи
      їхні форми полонили
      череду моїх думок

      першу з тину потай вийняв
      ще як вранці вийшов з хати
      і спираючись на неї
      спрямував свою ходу

      в бік зеленої оази
      що незмінно вабить птаство
      ну і я напевно трохи
      чи то одуд чи то грак

      друга гілка відламавшись
      й зачепившись за сусідів
      з дуба злякано звисала
      я цю вбогу врятував

      третя плигнула на мене
      наче на кроля гадюка
      я її у спритний спосіб
      бігши з горба переміг

      а четверту соковиту
      довгу і пряму як верству
      умовляв через мачете
      підкоритися мені

      п'ята пишним білим цвітом
      що тепер не буде плодом
      привернула мої очі
      і жагу хапливих рук

      шоста стала мені другом
      відігнавши злісних ґедзів
      сьома хруснула під гнітом
      понеділкових чобіт

      мов велике опахало
      восьма тінню мене вкрила
      тож під нею для спочинку
      я розклав свої кістки

      а шляхом згубив дев'яту
      та не став заради неї
      важити усім тим щастям
      що узяв собі на горб

      14.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. диви яка хмарина
      диви яка хмарина
      тлуста
      і жадібна на дощ
      так незабаром в ній
      плескатиметься риба
      тоді — гайда рибалити
      ти знала
      що я — вудильник спритний
      позаяк поет
      ці справи схожі
      мають бо
      однакових слонів
      в своїй основі
      слон перший — самота
      грузький та темно-сірий
      слон другий — тиша
      прозорий
      мов твоя сльоза
      слон третій
      що цих двох на спині носить
      і линвою простує у майбутнє
      це терпіння

      он бачиш
      перший слон
      у прірву полетів
      це хлюпнуло під ним
      а чи рибина в хмарі
      вже хвостом плескає
      ходімо перевіримо
      кохана

      12.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. моя голова сидить міцно
      моя голова сидить міцно
      наче капустина в ґрунті
      тримається тіла
      довгим стрижнем хребта
      навіть вітер її не колише
      тільки вуха легенько тріпочуть
      мов метелики
      зачувши гомін весни
      моя голова веде облік часові
      відпускаючи бороду
      позначає роки сивими пасмами
      а десятиліття — дірками
      замість зубів
      моя голова досі вміє
      цілувати і сміятися
      і наново вчить цьому тіло
      коли те забуває
      моя голова тепер
      здебільшого мовчить
      ховаючи мудрість
      між численних шарів
      капустяного листя

      12.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. цікавість водить мною
      цікавість водить мною
      як ніс собакою
      проносяться перед очима
      кольори
      зливаються
      в розпадисту веселку
      оце є світ
      мій витвір на межі
      дощу та сонця
      радості та болю

      12.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. моє ім'я стерлося до закінчення
      моє ім'я стерлося до закінчення
      яке цілком залежить від відмінка
      наче обгорілий папірець
      за вітряної погоди
      крутиться за моєю спиною
      на кінці димового хвоста
      коли ж вітер ховається до нори
      спадає ніби повітряний змій
      і плазує
      хвилясто підкреслюючи
      вервечку моїх слідів
      ю!
      чую гукають
      і поволі розвертаюся в бік
      звідки лине можновладний голос
      ююююю!
      не маю бажань на противагу
      волочуся вперед хвостом
      голова лишає по собі канавку
      поки споглядаю
      невидимі за дня
      зорі
      ууу-ю!
      затягло до епіцентру звуку
      дають ііі лопату
      дають ііі вказівку
      і ею-ею-ею
      капустяні стовбури
      з городу на компост

      а відпочинок —
      коли я! повітряний потік
      несе високо в небо

      12.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. не дивися угору
      не дивися угору
      кажу
      натягуючи панаму тобі на ніс
      і легенько цмокаю в кінчик
      щоб підсолодити чекання
      ти не заперечуєш
      навіть заплющуєш очі
      так що панама вже не потрібна
      а за мить і не чекаєш нічого
      сидиш
      наче крізь тебе поволі росте дерево
      тримаєш спокій у розкритих долонях
      повіки трохи тремтять під натиском світла
      та не піддаються
      вустами блукає усмішка
      ніби вільний човен
      з чайками на борту
      що вирішили відпочити

      полишаю свій малюнок
      і вмощуюся біля твоїх ніг
      поряд з пташками

      10.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. третю весну спостерігаю
      третю весну спостерігаю
      як ти розводиш багаття
      на сирій
      ще сонній землі
      і вона горить зеленим вогнем
      що над ним наче іскри
      стрибає кольорова комашня
      розпечена життєдайним жаром
      дивлюся як запалюєш смолоскипи
      торкаєшся ними німого гілля
      вклякаєш і цілуєш подоли дерев
      що безголосо тобі дякують
      як бджоли весело сміючися
      і плутаючися в твоєму волоссі
      розповідають де ростуть
      найсолодші квіти
      і як ти йдеш по них
      збиваючи росу з трави
      великим плетеним кошиком
      милуюся як гладиш
      кожен пуп'янок абрикоси
      і молишся про добрі плоди
      для всіх
      і про добрий листопад
      для себе

      при тобі чуюся багатим
      бережу усе твоє листя

      09.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. усю зиму наче олень
      усю зиму наче олень
      я приходив до твоєї хижі
      і злизував сіль з твоїх вій
      оленів ти чухала поміж рогів
      і дозволяла їм
      цілувати тобі пальці
      а для мене накривала на стіл
      чай з соснових гілочок
      теплий хліб
      який у світлі свічки
      здавався золотим
      а твої коси і в темряві
      сяяли тьмяним золотом
      потемнілі брови скидалися
      на мої недолугі жарти
      обвітрені губи напружено
      вигиналися донизу
      коли ти краяла ножем
      чисте золото
      я щоразу забував
      по що прийшов
      але ніколи не вертав домів
      розчарованим

      усю зиму наче олень
      я приходив до твоєї хижі
      а навесні ти вийшла назустріч
      і сонце грало
      на твоїх віях

      09.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ти мила вікна у моїй кімнаті
      ти мила вікна у моїй кімнаті
      коли я прокинувся
      дрібні часті рухи вгору-вниз
      і всього кілька плавних
      протяжних
      наприкінці
      скло більше не було
      перепоною для неба
      перші хвилини
      і я не був йому перепоною
      дихав блакиттю
      видихав блакить
      і ще трохи хмарок
      коли кашляв
      потім відчув руки
      тобто біль у формі рук
      ноги тулуб голову
      тендітна квітка болю
      довірливо але поволі
      явила небу
      вогняну серцевину

      ось я є
      кличу до себе
      дарую блакитний цілунок

      09.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. сумую за морем
      сумую за морем
      за жодною людиною
      не сумую так
      як за ним
      спокійним і непогамовним
      ніжним і невразливим
      глибоким і незламним
      жоден інший час
      не згадую так
      як час
      коли море було
      мені за жінку
      може тому досі сам
      о
      хіба можна бажати
      більшого прийняття
      більшого смирення
      більшої уваги та розуміння
      вночі наше дихання зливалося
      і гойдало зірки та місяць
      на своїх теплих хвилях
      а вдень море зустрічало мене
      обіймаючи за ноги
      і я віддавався йому
      з головою

      я поїхав
      не попрощавшися
      тому ми досі разом

      05.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. відкидаю спасенну сліпоту
      відкидаю спасенну сліпоту
      неначе картуза
      не по мені скроєного
      очі щасливі коли бачать
      ноги що тримають мене у світі
      надійні сходинки моєї хати
      люльку сестру незрадливу
      небо просте і привітне
      сонце що цілує мов дитина
      побіжно і радісно
      рослини що знав їх зернятами
      матір яка мене теж
      від зерня знає
      і це знання
      і це бачення ніби вісь
      на якій колесо року тримається
      обертається
      час від часу дряпаючи шпицями
      та нічого не ламаючи
      незворотно

      помолися за мене
      за мій рух
      за мій час
      за мій зір

      04.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Відпускаю вірші в небо
      Відпускаю вірші в небо,
      наче повітряні кульки.
      Вони летять вгору,
      сповнені сенсами.
      Ти кажеш:
      мені подобаються
      їхні кольори.
      Он кульки вже
      стали крапками,
      зникли разом
      з учорашнім днем..
      А спробуй наступну
      спіймати за хвіст
      і зберегти під стелею
      на той випадок,
      якщо не буде чим
      дихати.

      12.02.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Вдивлятися
      Вдивлятися —
      це майже те саме,
      що слухати,
      тільки очима.
      Промовляти —
      це майже те саме,
      що торкатися,
      тільки голосом.
      Розповідати тобі
      про тебе
      вірші —
      це вдивлятися в тебе,
      а потім торкатися
      твого серця.

      04.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. вірш не місце для означувальних слів
      вірш не місце для означувальних слів
      позбавлених куліс і мінливих граней
      на яких грає сонце вічності

      вірш не місце для буквального
      відтворення і сприйняття
      без серпанку метафор
      він втрачає таємницю і правду
      що близькі багатьом

      вірш не місце для банальності
      яка створює відчуття затишку
      однак відвертає від суті
      бо належить усім і нікому

      вірш не місце де шукаєш
      а місце де знаходиш
      власну тотожність

      вірш не для
      бо понад

      09.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. вірш завжди свідчить про гармонію
      вірш завжди свідчить про гармонію:
      про звільнені від бур'яну посіви
      і зарослі бур'яном пустирі;
      про допитий чай і брудну чашку;
      про воду натщесерце
      і вологі долоні;
      про сонячний запах шкіри
      і безбарвні запахи снів.
      у заклопотаному ж тілі
      слова губляться:
      так небо вбирає звуки,
      створюючи ілюзію тиші.
      у заклопотаному ж розумі
      слова шикуються:
      так рельєф поглинає луну,
      створюючи ілюзію чистоти

      надихаєш мене,
      бо з тобою
      тотожна собі

      27.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. слова ластяться
      слова ластяться
      торкаються серед ночі
      рук
      пензликами котячих хвостів
      лоскочуть вусами шию
      лишають вологі сліди на щоках
      щось винюхуючи
      сплю далі
      якщо сподобаюся їм —
      прокинуся з муркітливим віршем
      на грудях

      16.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. цей вірш
      цей вірш — заповідна зона
      де слова зойкають
      рикають
      гикають
      бігають без спіднього
      і без обмеження швидкості
      дихають вогнем
      стоять на голові
      видряпуються на верхів'я дерев
      аби побачити схід вічності
      над темрявою

      цей вірш має природний захист
      від байдужих
      від гордовитих
      від слабких на серце
      і на пам'ять
      цей вірш захищає вразливих
      і закоханих

      у цьому вірші слово приймає постриг
      зрікається буденного значення
      і відповідальності перед світом
      цей вірш — наче храм
      який має стовбур коріння і крону
      і в кроні мов сонце
      святиться Ім'я

      17.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. відкриваю нотатки
      відкриваю нотатки
      і усміхаюся
      дивно
      дивитися у дзеркало не люблю
      а своїм відображенням у словах
      милуюся
      втім
      правда не є буквальною
      ти і сам це знаєш
      нащо тоді просиш
      писати про те що бачу
      все ж спробую
      дивися
      тру ніс та очі
      щоб зігнати втому
      щойно переклала дівчинку
      з однієї руки на іншу
      поцілунок як перепрошення
      за незручності
      скінчився перший цикл сну
      вона відлежала собі вухо
      мені трохи затерпла рука
      прийшла черга другого вуха
      другої руки
      дівчинка лежить на моєму животі
      і не відпускає грудей
      для надійності поклавши зверху
      пухкеньку руцю
      чую плямкання
      цокання трьох годинників
      звуки знадвору
      притлумлені зачиненими вікнами
      в кімнаті прохолодно
      і вже сутінково
      на шторі світлий прямокутник
      що незабаром зблякне
      мерзну в ноги
      а животу тепло
      заплющуюся
      так видно краще
      а насправді
      втомилася дивитися
      досить і однієї такої реальності
      в словах хочу бачити не її
      і навіть не себе
      в словах хочу бути
      як у кімнаті
      куди зможеш до мене прийти

      17.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. ранкова самотність
      ранкова самотність
      важка голова і порожній шлунок
      коли годуєш собою
      постійно відчуваєш легкий голод
      і тугу за окремішністю
      туга вчиться вдовольнятися хвилинами
      їхня тривалість насправді залежить
      від глибини уваги
      пірнаю у час з камінням слів у роті
      викладаю на дні кілька фраз
      і назад
      на поверхню
      бадьора порожня мов поплавець
      хто читатиме
      хто подолає опір
      і тиск води
      хто впізнає зринувши
      тиха щаслива байдужість
      хвилям теж байдуже
      несуть себе
      не змінюючи керунку
      камінні крихти на дні
      ще не острів

      18.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. письмо — уповільнене думання
      письмо — уповільнене думання
      прогулянка на самоті
      безборонне дихання
      розквіт єдиної в темряві квітки
      вчування єдиного в світлі повіву
      які спогади він в мені зрушує
      якими нотами звучить
      як смакує натще

      письмо-загадка
      письмо-аромат

      23.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. вірші мені коштують реальності
      вірші мені коштують реальності
      а реальності — повноти
      занедбана невиспана
      б'ється у пастці мого волосся
      неначе кажан
      і кусає
      більше від страху
      аніж від злості

      вірші це люблю
      промовлене у різний спосіб
      це квадрат світла на підлозі
      на позір чистого
      та направду брехливого
      бо світло мовчить про темряву

      чи варті вірші слів
      якщо вони не скасовують
      ненависті

      мабуть
      кажан літатиме вільготно
      у сутінковій прозі

      10.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. спів завжди має простір
      спів завжди має простір
      неначе вода
      заповнює усі доступні форми
      провалля дворів
      продихи арок
      річища вулиць
      не зраджує собі
      не віддає тепла
      ані бетонним плитам
      ані бруківці
      заломлює проміння
      спурхує
      аби врешті завмерти
      десь поміж трав
      мов метелик
      що йому вітер
      пилок обтріпав
      мимохіть

      пішохідні ж слова
      мов мурахи
      складають по крихтах
      свій дім
      щоб у спеку
      там протяг співав

      18.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. слова змінюють простір
      слова змінюють простір наче сніг
      згладжують нерівності
      пом'якшують кути
      прикривають нечистоти
      блищать яскраво та гордовито
      без розбору даруючи всім
      можливість сказати
      існую
      вразити когось
      гострими іскрами індивідуальності
      вкотре зрощеної морозом
      з багатостраждальної води

      я прошу про слова
      мов про теплі дощі
      що розмили б шляхи
      оголивши кістки та каміння

      20.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. поезія безвідповідальна
      поезія безвідповідальна
      покладатися на неї
      наче жити у пісочному замку
      де немає кімнат
      лиш лабіринти вогкого простору
      між піщинками слів
      коли у такий лабіринт
      увіходить мить
      вона видовжується
      до нескінченності
      аж видається вічністю
      ниткою Аріадни
      що веде до безсмертя

      та суховій зруйнує замок
      мить заплутається сама у собі
      і безіменною
      загубиться у хмарах

      13.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. піщинки
      тепер вірші
      схожі на піщинки
      уламки мушель
      уламки життя
      липнуть до пальців
      скрегочуть на зубах
      затримуються у волоссі

      мова не збере їх
      ще раз так
      щоб вийшла мушля

      збере хіба більший уламок
      такий самий гострий
      як і малі

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --