•  Дж.Р.Р.Толкін. Із роману «Володар Перстенів»

Три персні для ельфів – для їх королів,
Сім – гордим гномам з камінних палат,

•  * * *

Конверти зі снігом приходять, конверти зі снігом.
Розкриєш - і слова не втямиш: розлита вода.

•  Кілька слів

Більше думаєш - менше пишеш,
пори вражень забиті буднями,

•  * * *

У жовтня є свої сюжети,
Крім опадань і відлітань:

•  * * *

Ченстоховська Мати Божа
львівський дощ мені ворожить,

•  * * *

Коли збрижиться небо на осінь,
Перелітне лічитимеш листя,

•  ПІСНЯ ПРО МЕД

Полий мені постіль акації медом,
коли я додому прийду.

•  ДОРОГА В РАЙ

Через квіти дорога в рай.
За кульбабою сонце сходить.

•  * * * Михайлові Оресту

У саду не цвіте бульдонеж.
Тихо пахнуть конвалії веж,

•  * * * (З книжки "Земляне тіло")

Низько-низько приклякнуло небо,
Хилиться на тебе, вогко дише, -

•  * * * (З книжки "Земляне тіло")

Через дуже короткий час -
Через рік, а можливо, й менше -

•  * * * (З книжки "Земляне тіло")

І ти напиваєшся знову,
наче біблійний Ной,

•  * * * (З книжки "Земляне тіло")

Так нехороше зраджує нас стільки чекана ніч,
І лушпинням держав посипа свіжовипрану постіль,

•  НЕРОЗУМНА ПОТРЕБА (З книжки "Земляне тіло")

Прокидається імпульс у тілі, мов зірка з вертепу,
вздовж кінцівок із вістю біжать пастушки.

•  ***

Живий прибій накочується валом.
Ти вулицею йдеш - рухливий поршень

•  * * *

Чоловік надибує ліхтар
І летить у ніч, немов Ікар,

•  ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ. БЕСТІАРІЙ

Вівці не спиться, доки вовк заводить.
Не спиться вовку, доки чабани

•  СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ

Василеві Фабіяну,
чугайстрові Криворівнянському,

•  Із вінка "Політ над шляхами арія"

Стихії викрадають голоси,
Підземні риби плямкають губами

•  * * *

Трав земляних оксамитні мечі
Осінь вартують удень і вночі,

•  * * *

Небові з рук вислизає тепло.
Запахнути липі ще раз припекло.

•  ***

Блукають по дні розмаїтих озер
Розгублені риби. В озерах тепер

•  Кінець зимівель

Тишоблудить зима: сніголіт, вітростій,
Монументи слідів убираються в мармур.

•  * * *

Вони хтиво зляглися. Вона завагітніла вмить.
Він долоню поклав на живіт - вона розродилась.

•  Крапки

Осінній виноград. І кіт,
Мов келих білого вина...

•  Крапки

Павуки, як пройдена сторожа,
На зубах поскрипує багнет.

•  Крапки

Вечірній дощ застиг, неначе меблі,
Крісла туману боязко ідуть,

•  ЗЕМЛЯНЕ ТІЛО (фрагмент)

Серце землі — безголоса трава.
Серце трави — небувалі слова.

•  Літо Робінзона

Романські куполи твоїх грудей
Хитаються в середньовічнім вітрі.

•  Війна остання

На вежу вився білий виноград.
Рожеві стіни ворушились кволо.

•  Зима в Європі

Сумна відлига облягає серце,
дикун губами розтопити зиму

•  * * *

Нашелести мені, сніжистий волхве,
на вулиці, що вмерла навесні,

•  Великдень

Зійдуть ангeли – зорі у дзьобах, –
Повстромлюють пір’їни в капелюшки,

•  СІЄСТА

Моя печінкова кав'ярне,
куди я вчащаю з друзями,

•  * * *

Постмодерна зима, як завжди, реставрує сніги,
між театрами квіти торгівлю ведуть глядачами,