ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Назар Федорак (1974) /
Вірші
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
Василеві Фабіяну,
чугайстрові Криворівнянському,
кривавому функціонерові
Володимира Великого -
присвячую
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Гуцульська ніч і Криворівня...
І. Малкович
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію