
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.29
05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.
2025.08.28
22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
2025.08.28
21:43
Із Бориса Заходера
– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?
«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?
«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
2025.08.28
19:27
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на
2025.08.28
06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува
2025.08.28
00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.
Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.
Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -
2025.08.27
21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.
2025.08.27
17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
2025.08.27
12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
2025.08.27
11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
2025.08.27
09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
2025.08.26
21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
2025.08.26
11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
2025.08.26
05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Назар Федорак (1974) /
Вірші
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
Василеві Фабіяну,
чугайстрові Криворівнянському,
кривавому функціонерові
Володимира Великого -
присвячую
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Гуцульська ніч і Криворівня...
І. Малкович
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію