З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)


8. Висновки


Незважаючи на те що до 1987 року в Радянському Союзі приватна ініціатива була заборонена, підприємництво існувало підпільно. У 1970 - ті роки підпільні бізнесмени зазнали рекету з боку злочинців змушені платити їм десяту частину від своїх прибутків. Внаслідок цього, коли у другій половині 1980 - х років бізнес отримав легальне підґрунтя у вигляді. "закону про кооперацію" він був уже невідривно зв'язаний із злочинним світом. Протягом 1970 - х років у радянських містах виникли вуличні банди підлітків частина яких у 1990 - ті стала організованими - злочинними угрупованнями, котрі контролювали економіку. На відміну від Китайської Народної Республіки, в Радянському Союзі перехід до ринкової економіки не був вдалим. Якщо уряд Ден Сяопіна вітав будь - яку підприємницьку діяльність котра вела до розвитку економіки країни, то у випадку горбачовської Перебудови реальний доступ до підприємництва був у обмеженого кола осіб з партійних, комсомольських, правоохоронних, кадебешних і просто кримінальних структур. Тому становлення всіх капіталів на пострадянському просторі було невідривно пов'язане із корупцією та злочинністю.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)


7. Закон про кооперацію і умови в яких опинились підприємці


До початку Перебудови на волі вже не лишилось ні Монгола, ні ватажків Тяп - ляп, ні Матроса. Їх ув'язнили ще в семидесяті або під час знаменитої "андроповської чистки", а декого (як Хантимірова - Джавду) взагалі розстріляли. Втім їх знешкодження вже нічого не змінило: бо їхнє місце зайняли нові кримінальні авторитети більш спритні як колишній учасник банди Монгола В'ячеслав Іваньков (1940 - 2009) "Япончик".

Керівництво Радянського Союзу було змушене міняти ситуацію в країні тому проголосило курс на Перебудову однак слабко прораховувало наслідки своїх дій. Спершу в травні 1986 року було прийнято указ який забороняв будь - які "нетрудові доходи" і призвів до повного економічного паралічу: ті хто торгував вирощеною городиною на базарі вважали за краще згноїти врожай аби не потрапити під кримінальну відповідальність. Близько двох мільйонів осіб було засуджено за "спекуляції". Так тривало до збурень у Алма - Аті та Караганді в грудні 1986 року. Невдовзі потому указ про кримінальну відповідальність за "паралельні прибутки" було скасовано.

У травні 1987 року було прийнято закон про кооперативи, що дозволяв приватне підприємство і багато цеховиків стали легальними бізнесменами, відомими як "нові росіяни".

"За всіма ознаками, брудні гроші мафіозних номенклатурників були вже відмиті, так само як і гроші КПРС і значної частини державного бюджету. Ці перші легальні структури народжуваної ринкової економіки утвердилися завдяки ефективній участі підприємців, більшою або меншою мірою пов'язаних із КДБ" - пише Елен Блан.

Водночас простому радянському громадянинові аби відкрити власну справу доводилось долати численні бюрократичні перепони. Тільки щедрі хабарі давали змогу розв'язати "гори проблем" і надати необхідні дозвільні документи. Витрати виявлялися більшими від прибутків. Багато новозареєстрованих підприємств розпадалися, лишаючи їх власників у боргах, оскільки уявлень про банкрутство ще тоді не існувало.

Та соціально - економічна невизначеність була несподіваним щастям для партійних функціонерів. Великі чи малі директори державних підприємств у тісному союзі з місцевими керівниками органів влади, правосуддя та під прикриттям таємних служб привласнили собі народне добро, безсоромно грабуючи незмірні природні ресурси. Країну охопила запаморочлива моральна деградація. Першим пріоритетом стало нагромадження грошей за всяку ціну.

За кілька років паралельно до змертвілих державних структур виникли тисячі підприємств, названі біржами, компаніями, акціонерними товариствами або холдингами: колишні міністри стали власниками цілих секторів економіки, називаючи себе банкірами або бізнесменами. І це все - під зичливою протекцією КДБ.

Поява нових економічних структур посприяла розвиткові рекету. "Невдовзі організовані й добре навчені озброєні банди поділили між собою території й зони впливу. Кожен селянин, приїхавши до міста щоб продати свою сільськогосподарську продукцію, мав двічі платити за місце на ринку: передусім офіційним функціонерам, а потім новим. "керівникам". Тож і в цій сфері зловмисники диктували закон, визначали ціну й навіть контролювали угоди. Доходило до того, що вони купували в селян усю продукцію або її частину щоб одразу знищити її. Дрібні підприємства теж не уникли цієї долі: ставши жертвою рекету, вони були змушені платити данину, бо інакше якась прикра пожежа могла пустити з димом склад готової продукції. Рекетири були дуже переконливі: тортури, викрадення, вбивства стали повсякденною річчю. Звичайна людина усвідомила, що у великих містах щодня панує насильство. Італійське слово "мафія" було в кожного на вустах, стало узвичаєним і слово "рекет" - пише Елен Блан.

Восени 1989 р. економіст Тетяна Корягіна заявила: "Ми живемо в стані громадянської війни: війни мафії проти народу. І ніхто про це не говорить".

Менше ніж за два роки країна припинила своє існування.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)


6. Підліткова злочинність СРСР: "казанський феномен", Кривий Ріг, Підмосков'я


1970 - ті і особливо 1980 - ті - час коли злочинці стали прикладом для наслідування підлітків з робітничих кварталів. Найбільш відомим осередком підліткової злочинності стала столиця Татарстану Казань від якої це явище отримало назву "казанський феномен", хоча подібне тою чи іншою мірою було присутнє в кожній республіці СРСР.

Підлітки кожного робітничого мікрорайону збирались у банди, що ходили битись з бандами інших кварталів. Дуже часто під роздачу потрапляли перехожі та діти котрі не входили до банд. В Казані їх називали гопниками або пацанами, в Кривому Розі - бігунами, а в Підмосков'ї - люберами від міста Люберці. Любери мали ідеологію борців проти хіппі та інших прозахідних неформалів, а тому певний час користувались підтримкою з боку влади.

Однією з головних причин появи підліткових банд було падіння авторитету комуністичної ідеології серед молоді: держава втратила виховний вплив на підростаюче покоління, і натомість серед дітей робітників (яких у СРСР називали елітою) набула популярності злочинна романтика.

Злочинці більш старшого віку використовували підлітків у кримінальній діяльності, в тому числі рекеті. Хрестоматійним прикладом стала історія підліткової банди Тяп - ляп з казанського району Теплоконтроль. З цих підліткових банд 1970 - 1980 - х років у 1990 - ті постали дорослі мафії пострадянського простору: казанська, люберецька, татарська.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)

5. Зрощення тіньових підприємців з криміналом

Опинившись під пресингом злочинців, цеховики, торговці, бармени та інші підпільні багатії часто не могли звернутись до міліції, бо довелось би пояснювати походження накопичених грошей. Втім на амурських бандитів Матроса іноді надходили скарги, але їх просто не брали до уваги.


Тоді підпільні комерсанти розпочали формувати загони самооборони або домовлятись з іншими бандитами за меншу плату.

Так, дніпропетровський торговець Вишневський на прізвисько "Вишня" зібрав цеховиків і торговців для відсічі бандитам. Ополчення на чорному ринку придбало нелегальну зброю.

В свою чергу власник підпільних майстерень з переробки старих ковдр на килими Аркадій Коваль зробив Матроса своїм "дахом" від інших бандитів. Амурчани стали вкладати свої гроші в тіньовий бізнес Коваля.

А цеховики Рузін та Сутягін що виготовляли поліетиленові пакети найняли Матроса щоб розібратись зі своїм колишнім компаньйоном Шварцманом нібито за крадіжку товару на 50 карбованців. Бандити й цеховики оштрафували Шварцмана на 2 000 карбованців, поділивши їх на чотирьох.

Внаслідок зрощення бандитів та тіньового капіталу вулиці великих міст стали ареною бойових зіткнень між цеховиками і бандитами або конкуруючими бандами, жертвами яких часто ставали дружинники і просто випадкові перехожі. В Дніпропетровську ці розбірки у 1980 - ті так і називали "підпільна громадянська війна".

Криміналізація суспільства призвела до деградації держави і комуністичної партії: " Хабарі, ставали повсякденним явищем, видерлися поверхами міністерств, пробралися навіть за кремлівські мури. За Брежнєва партія перетворилася на мафію, бо обидва світи - політики і злочинці - злилися в один під егідою совєтських таємних служб, керованих власними інтересами" - пише Елен Блан.

Ось неповний список оточення Брежнєва, що займалось незаконними оборудками: перший секретар ЦК Компартії Узбецької РСР Шараф Рашидов - організував масове розкрадання бюджетних коштів через закупівлі неіснуючої бавовни; перший секретар Краснодарського крайкому КПРС Сергій Медунов відмивав сотні мільйонів карбованців на закупівлі риби, овочів та фруктів; Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР Ядгар Насреддінова, будучи дотичною до помилування засуджених, спочатку організовувала обвинуваченим тяжкі вироки, а потім брала гроші за їх пом'якшення, ціна питання до ста тисяч карбованців; міністр внутрішніх справ СРСР Микола Щолоков - під час "андроповської чистки" було виявлено численні зловживання, що завдали збитків державі в п'ятсот тисяч карбованців.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)

4. Еволюція злочинного світу

Верхівка злочинного світу так звані "злодії в законі" відреагували на рекет неоднозначно. Старі злодії із своїм "кодексом честі" до здирництва поставились негативно.


На "сходняку злодіїв" Монгола призвали до відповіді за порушення злодійських законів. Його хотіли зарізати, проте він, розуміючи чим йому може загрожувати зустріч із злодіями прийшов з двома пістолетами.

З іншого боку, верхівка криміналітету зустрілась із керівництвом КДБ, де запропонувала свою допомогу в боротьбі з цеховиками чия діяльність підривала підвалини і державних структур, і злочинного світу, позаяк гроші від підпільних підприємців отримували і чиновники, і злочинці.

Після ув'язнення Монгол був сам коронований. Наприкінці 1970 - х років на всесоюзній сходці "злодіїв у законі" в Кисловодську було прийнято рішення брати з цеховиків та фарцювальників десяту частину доходів.

Також старий злодійський закон забороняв контакти із владою та правоохоронцями. Цього правила не дотримувався Монгол, члени банди якого контактували з міліцією.


Прикриттям для тривалої діяльності рекетирів з Амура стала дружба Матроса і керівника міського управління внутрішніх справ Павла Адамовича Стужука (згодом він звів рахунки з життям під час так званої "андроповської чистки"). Саме ця дружба стала причиною того що на бригаду Матроса 12 разів відкривали кримінальну справу і 11 разів закривали. Існувала навіть фотографія де Стужук і Матрос "по - брежнєвському" цілуються в дніпропетровському аеропорту. В подальшому фото зникло зі справи як і картотека Матроса на "своїх" співробітників правоохоронних органів.

Поміж тим у семидесяті значна частина міліціонерів самі починають займатися бандитизмом. Так, до однієї з банд входили й офіцери міліції Кривого Рога, серед них майор - начальник чергової частини райвідділу. Після роботи вони грабували перехожих і зламували сейфи.

Не лише злочинці, але й державні структури зазнавали змін, зливаючись в одне ціле.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)

3. Початок рекету в 1970 - ті: банда Монгола, Тяп - ляп, амурські бандити


Закономірним наслідком складання підпільних капіталів стала прискіплива увага до них криміналу. Як пише Елен Блан, "великі злочинці оголосили війну недоторканій номенклатурі. У цій боротьбі всі засоби були добрі: шантаж, тортури, викрадення, підпали".

Першими рекетирами в Радянському Союзі прийнято вважати банду Монгола. Геннадій Олександрович Карьков на прізвисько "Монгол" приїхав до Москви у 1969 році, відбувши покарання за крадіжку. В Москві він зібрав кримінальне угруповання в тридцять осіб. Спочатку банда Монгола здійснювала квартирні крадіжки у цеховиків, фарцювальників, торговців, а згодом перейшла до відкритого здирництва. Тих хто відмовлявся платити вивозили до лісу де катували у витончений спосіб: вішали на деревах, а коли жертви починали задихатись, обрізали мотузку. Деяких клали в труну, яку починали пиляти ножовками. Як правило, після подібних акцій бандитам платили всі.

Незалежно від Монгола рекетом стали займатись також у Казані. Підліткова банда з району Теплоконтроль Тяп - ляп намагалась контролювати все місто. На чолі банди стояли електрик молодіжного клубу Завдат Файзрахманович Хантіміров (1955 - 1982) на прізвисько "Джавда", педагог Сергій Леонідович Скрябін (1956 - 1994) "Скряба", що був ідеологом та мозковим центром банди та боксер Сергій Іванович Антіпов (1949 р. н.) - "Антіп", що відкрив підпільний спортзал в якому проводився рекрутинг до банди.

Зміцнивши в протистоянні з іншими підлітковими бандами Казані, організовано - злочинне угруповання Тяп - ляп стало займатись пограбуванням квартир і здирництвом у цеховиків. Тих хто не погоджувався платити били, а товар знищували чи відбирали. Не гребували також і вбивствами.

Так, один з членів банди отримав завдання вбити приймальника склотари, що не захотів платити бандитам. Внаслідок пострілу (члени банди мали вогнепальну зброю) той отримав важке поранення, але лишився живий. Це була одна з перших спроб замовного вбивства.

Третім найбільш відомим радянським злочинним угрупованням, що займалось рекетом стало дніпропетровське з робітничого селища Амур на лівобережній частині міста. Ватажком банди став футболіст і номінальний працівник заводу " Укрм'ясомолреммаш" Олександр Федорович Мільченко (1948 - 1997) на прізвисько "Матрос". У семидесяті банда Матроса була чи не найвідомішим кримінальним угрупованням Дніпропетровська, що збирало данину з торговців, фарцювальників і цеховиків.
Так, незговірливого торговця Варнавського бандити витягли з власного будинку і відвезли на Клочковський цвинтар, де поставили на край свіжовикопаної могили і один з бандитів підняв з землі висохлий вінок і, надягнувши його на шию Варнавському, став штовхати в яму, промовляючи: " Думай, де дістати гроші". Після цього той погодився викласти суму яку від нього вимагали.

За короткий період практично всі радянські підпільні підприємці зіткнулись із пресингом бандитів, котрі стали вимагати частину їхніх доходів.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)
2. Цеховики і тіньова економіка СРСР


Ліквідація приватної власності на засоби виробництва у СРСР в 1920 - ті призвела до виникнення підпільного підприємництва. На підприємствах, державних установах, громадських організаціях і колгоспах виникали нелегальні цехи, що виробляли невраховану продукцію. Феномен підпільності і полягав у тому що за планової економіки неможливо було ні офіційно організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продати вироблену продукцію.

Тому цеховики, а саме так називали підпільних бізнесменів, знайшли вихід: офіційна держструктура (підприємство) виробляла тіньову продукцію, а неофіційна цю продукцію продавала. Або навпаки - продукція вироблена тіньовою структурою збувалася через державні торговельні організації. Варіант коли і виробництво, і збут були нелегальними зустрічався рідко, бо його складніше здійснити на практиці і він легко виявлявся Відділом Боротьби з Розкраданням Соціалістичної Власності.

Проблема з пошуком сировини вирішувалась шляхом необґрунтованого списання матеріальних цінностей (основним показником економічного розвитку в СРСР був Валовий Сукупний Продукт до якого входили і вартість виробленої продукції, і затрати на неї) що давало надлишки для виробництва необлікованої продукції, котру, як правило, виготовляли працівники того ж підприємства.

Косигінські економічні реформи 1965 року, а саме дозвіл підприємствам обирати яку продукцію випускати спричинили розквіт нелегального виробництва в СРСР. Також підпільному підприємництву посприяв експорт нафти і газу 1970 - х, що суттєво підвищив рівень життя, викликавши попит на товари народного споживання: одяг, взуття, запчастини до автомобілів.

Успішна діяльність цеховиків забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, а також партійному керівництву.

Протягом 1960 - 1970 - х років стали складатись підпільні капітали цеховиків, а також інших осіб, які потайки займались приватною практикою: стоматологів, гінекологів, фотографів, барменів, торговців, м'ясників.

З історії радянської мафії: тіньова економіка, кримінальні війни, складання капіталів (1970-1980-ті роки)

1. Вступ. Література з кримінального перерозподілу 1970 - 1980 - х років

Нещодавно у ворожій Росії на екрани вийшов художній фільм "Слово пацана. Кров на асфальті" про підліткову злочинність в Татарстані у 1980 - ті роки. Поміж тим фільм зачепив проблему великої кримінальної війни в Радянському Союзі 1970 - 1980 - х років внаслідок якої постала невідривна спайка бізнесу і криміналу.

Якщо кримінальна війна між "чесними ворами" і " суками" в 1940 - 1950 - ті знайшла своє втілення у літературі, зокрема в оповіданнях Варлама Шаламова, то протистояння епохи Застою і Перебудови описані мало.

Найперше це книга Роберта Гараєва "Слово пацана. Кримінальний Татарстан 1970 - 2010 - х" присвячена підлітковим бандам Казані, діяльність яких отримала назву в періодичних публікаціях епохи Горбачова "казанський феномен". Вже сама назва говорить про те що нібито поза Казанню і Татарстаном нічого подібного не було, що, однак не відповідає дійсності. Так само прив'язана до географії і публікація Віталія Васільєва "Амурські війни" про банду Матроса з робітничого селища Амур в Дніпропетровську. Ніби рекет був лише на батьківщині Брежнєва.

Про те що подібні явища мали всесоюзний характер говориться в книжці французьких авторів Ренати Лєснік та Елен Блан "L'Empire les toutes mafies" ("Імперія всіх мафій") посилання на яку містяться в першому розділі "Правдивий крах СССР" книги Елен Блан "Родом із КГБ. Система Путіна". Висвітлюючи процес зрощення партійної номенклатури та криміналу в часи Брежнєва, Андропова, Черненка і Горбачова, книжки французьких публіцистів показують як складались капітали в останні роки Радянського Союзу.

"Стріла Арімана" - це термін застосований радянським російським письменником Іваном Єфремовим у романі -антиутопії "Година Бика". Він означає негативні риси історичного процесу. "Стріла Арімана" означає певну силу, котра викривляє будь-які добрі наміри, думки та вчинки, призводячи до їх зворотнього впливу [1].
"Там де люди сказали - нічого не можна зробити, знайте, що "стріла Арімана" вразить найкраще що є в житті "- писав І. Єфремов [2]. Під дію"стріли Арімана"
підпав майже весь пострадянський простір за рідким виключенням. Причиною цього є те що в більшості країн екс-СРСР встановився не європейсько-американський, а латиноамериканський капіталізм, моделлю якого є олігархічне суспільство. Україна не стала в цьому виключенням. Досліджуючи суспільно-політичний та економічний лад в незалежній Україні, історик Георгій Валентинович Касьянов дійшов висновку, що "за роки незалежності в Україні вибудувалася владна ієрархія заснована на принципі локалізації владних повноважень у межах невеликих груп, для яких доступ до влади (прямий чи опосередкований) чи вплив на них обумовлений вузькими корпоративними інтересами, які лише частково збігалися з інтересами суспільними. Ця владна ієрархія мала виразні ознаки олігархії. А оскільки вона будувалася на принципі взаємного забезпечення економічних інтересів та злитті бізнесу і влади, то спричинила соціальні і суспільні зрушення, економічні, політичні, культурні та морально-психологічні наслідки яких даються взнаки вже зараз, і, очевидно негативно позначаться на розвиткові суспільства і держави в наступні десятиліття "[3].
Негативні наслідки олігархізації суспільства найгостріше відчуваються в промислових центрах, шахтарських містечках, що виникли довкола підприємств, чиє стагнування мало негативні наслідки або й взагалі трагічні як на Донбасі. Одним із таких місць стало місто Кам'янське.
В поточній публікації автор використовує дані зі своєї неопублікованої статті створеної під час роботи в музеї історії міста Кам'янське (ясна річ, вона й не могла бути опублікована). Стаття має назву "Дніпродзержинськ у роки незалежної України 1991-2016", а з того часу якщо щось і змінилося то переважно тільки в негативний бік.
З 1991 по 2025 роки на чолі міста змінилось 2 голови міськвиконкому, 4 міських голови і 3 виконувачі обов'язків міського голови. З них лише міський голова Олег Іванович Захорольський намагався якось змінити становище, однак зіткнувся із системним саботажем представників олігархічних кланів у владних структурах і був змушений подати у відставку.
Якщо на зорі незалежності України Кам'янське (тоді Дніпродзержинськ), за висловом лідера Народного Руху України В'ячеслава Чорновола входило у трійку найполітизованіших міст України поруч зі Львовом та Києвом [4], то в останні роки перед великим вторгненням в місті спостерігалась майже цілковита громадянська пасивність: одні громадянські активісти померли від віку чи загинули від нещасних випадків (Станіслав Милославський, Олег Ясенчук), інші змінили місце проживання (Віталій Купрій). Все це попри зростання партійних осередків та громадських організацій. Так, якщо у 1991 р. в місті діяли лише дві політичних партії, то у 2013 налічувалось 103 партійних осередки та 262 громадські організації [5].
Протягом 30 років відбувався процес переходу до атомізованої партійної системи, де значна частина партій є знаряддям лобізму інтересів фінансових груп.
Найбільшою проблемою останніх десятиліть історії міста є демографічна криза (причому настільки що без подолання від'ємної демографії вирішення інших проблем не матиме сенсу). Населення невпинно скорочується: якщо у 1993 р. в Дніпродзержинську проживало 294,6 тисяч осіб [6], то у червні 2015 р. населення міста (разом з селищами Карнаухівка та Світле) складало 247 тисяч[7]. Протягом 2005-2015 років чисельність населення скоротилася на 11,3 тис. осіб, смертність домінувала над народжуваністю в 1,6 разів[8]. В цілому як і по всій Україні в Кам'янському спостерігається стійка тенденція до старіння населення: на початку 2010 р. на 1000 осіб працездатного віку припадало 393 пенсіонери тобто 30 % (за шкалою ООН якщо 7 % населення складають особи старше 65 років, то суспільство вважається старим [9]). Внаслідок тяжкого соціально-економічного становища молодь або не народжується (високий рівень абортів), або намагається всіма силами покинути депресивне місце проживання (еміграція).
Слід також відзначити, що чимала частина населення не доживає до старості і однією з головних причин цього є тяжке екологічне становище міста, що, попри спад виробництва, залишається складним. Найбільшу екологічну небезпеку становлять радіоактивні відходи колишнього ВО ПХЗ сконцентровані на 6 хвостосховищах (3 інші розташовані на околиці м. Дніпро) в кількості бл.42 млн. тонн загальною активністю 3,1*10**15 беккерелів[10]. Всього ж на території міста накопичено понад 75 млн тонн шкідливих речовин. Також проблемними залишаються питання утилізації побутового сміття, очищення стічних вод промислових підприємств та боротьби з підтопленням міста [11]. Протягом 2010-2015 років значно погіршилось забезпечення міста зеленими насадженнями, оскільки масове старіння і зношування дерев не супроводжується їх новою посадкою [12]. Екологічний стан негативно позначився на здоров'ї населення Кам'янського, що є одним з міст України, де серцево-судинні, алергічні і онкологічні захворювання мають найвищі показники. Так у 2008 р. на 10 000 осіб припадало понад 1500 хворих [13].
Також високі показники захворювання і смертності серед населення обумовлене також погіршенням якості системи охорони здоров'я, в зв'язку з суттєвим обмеженням її фінансування, що також є загальноукраїнською проблемою. Незважаючи на високий рівень алергічних захворювань, ставка лікаря-алерголога є лише в комерційному закладі поліклініки сімейної медицини. Також, попри високі показники захворювань органів дихання в медзакладах відсутня ставка пульманолога. За наявності психоневрологічного диспансеру в Кам'янському бракує кваліфікованих психотерапевтів, що негативно позначається на психічному здоров'ї населення промислового міста, котре живе в умовах перманентної соціально-економічної стагнації (високий рівень алкоголізму, наркоманії, розлучень, самогубств, психічних розладів тощо).
Також однією з найпроблемніших галузей соціальної сфери залишається житлово-комунальне господарство. Так, станом на січень 2015 р. близько 70 - 80 % житлового фонду та комунікацій визнано зношеними, а 3 % - аварійними [14]. Внаслідок ліквідації всіх будівельних організацій в Кам'янському, будівництво житла відбувається лише в якості індивідуальної забудови у приватному секторі. Введення в 2000-ні довгобудів по проспекту Аношкіна 19 (2002) та вулиці Матросова 33 а (2007) сприймалися як значні події [15]. У 2011 було розроблено і прийнято "Програму житлового будівництва 2011 - 2026 рр.", в рамках якої планувалось зведення багатоповерхівок по проспекту Героїв (Лівий Берег), однак її не було виконано через відсутність фінансування [16]. Станом на 2013 р. у черзі на квартиру перебувало 739 осіб [17].
Не менш складні часи переживає і комунальний транспорт. У 2000 - 2015 рр. трамвайний парк скоротився на три чверті (було списано 106 вагонів як такі що зносились і не підлягають реконструкції)[18]. 2 липня 1996 р. внаслідок відмови гальм на спуску трамвай "6а" врізався на розі вулиць Чапаєва і проспекту Аношкіна. Загинуло 34 людини і близько 100 людей отримали поранення. У 2007, 2009 і 2018 роках сталися ще 3 аварії трамваїв, але на щастя, без людських жертв. У 2015 р. в місті діяли 4 трамвайні і 2 автобусні маршрути. З початку 2000-х років найрозповсюдженішим видом транспорту в місті є маршрутні таксі, яких налічується 17 маршрутів.
З кінця 1980-х у економіці стався величезний спад виробництва, наслідки якого не подолані й дотепер. Внаслідок економічної стагнації багато підприємств протягом 1990 - 2010-х взагалі припинили свою діяльність. Серед них Дніпродзержинський завод електрообчислюваних матеріалів, Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування та трубопроводів, Дніпродзержинський домобудівний комбінат, Дніпродзержинський цегельний завод, Дніпродзержинська швейна фабрика, Дніпродзержинський міський молочний завод. Відчутного удару зазнала найперспективніша галузь радянської промисловості - військово-промисловий комплекс. У 1993 р. на ВО ПХЗ було припинено переробку уранових руд, а у 1999 р. внаслідок конверсії завод було поділено на п'ять окремих підприємств, а у червні 2002 - на 12 [19].
На 2016 р. єдиним більш-менш дієздатним із них було підприємство "Смоли", інші ж або перебували на різних стадіях банкрутства, або вже були ліквідовані, а їхнє обладнання порізано на брухт. Також на початку 1990-х було зупинено і 2008 р. було демонтовано цехи ДВО "Азот" (з 1997 р. ПАТ "ДніпроАЗОТ") орієнтовані на виробництво компонентів хімічної та атомної зброї. В зв'язку з вищеперерахованими обставинами восени 2014 р. було закрито залізничну станцію Карнаухівка.
Після тривалої економічної стагнації з 1999 р. в Україні почалось зростання обсягів виробництва у чорній металургії, хімічній, машинобудівній та іншій галузях в основному орієнтованих на експорт (у 2001 р. в місті зафіксовано зростання промислової продукції на 0,8 %, у 2007 - 1,2 % [20]. З серпня 2008 внаслідок початку світової економічної кризи обсяги промислового виробництва знов стали скорочуватись, що було обумовлено вадами української економічної кон'юнктури: надмірною орієнтацією на експорт і слабкістю внутрішнього ринку (загальна сума збитків промислових підприємств міста у 2009 р. складала 979 млн. грн [21]).
Свій негативний відбиток наклади також бойові дії на сході України, що йдуть з весни 2014 р. Так, протягом 2014 - 2015 рр. об'єм реалізованої продукції підприємств міста знизився з 29,3 до 18,5 млн. грн [22].
Внаслідок зменшення народжуваності в Кам'янському було закрито середні загальноосвітні школи N° 33 та 43, в приміщенні першої згодом було відкрито школу "Ор-Авнер" (у 2010 р. перенесена до синагоги), а другої - Палац спорту для дітей та юнацтва (2010 р.)
Значно більшим було скорочення у системі закладів дошкільної освіти. Якщо у 1991 р. в Дніпродзержинську налічувалось 102 заклади, то у 2010 р. - лише 49, які відвідували 7433 дитини [23].
У 2010 р. із закладів культури в місті діяли академічний театр, 4 дитячих музичних школи, художня школа, 19 музеїв найбільший з яких музей історії міста, 78 бібліотек найбільшою з яких є Центральна Бібліотечна Система імені Тараса Шевченка. Однак з 6 кінотеатрів, котрі працювали у 1991 р., в 2015 р. залишилось тільки 2, а з 5 Палаців культури діяло 2, що було пов'язано із відмовою підприємств від своїх соціальних фондів на балансі яких знаходились ПК та клуби. Крім того, протягом 2000-2020 років перестали існувати музеї ПХЗ, міськмолзаводу, Дніпровської теплоцентралі, а в 2020 році закрився найбільший народний музей - ПАТ ДМК.
В жахливому стані перебуває комплекс пам'яток культурної архітектурної спадщини Верхня Колонія та Гімназичний проспект. Було втрачено низку історичних будівель міста як-от будинок поліцмейсьера по проспекту Гімназичний 13, будинок службовців по вулиці Прохідний Тупик, будівлі на вулицях Басейний Тупик і Шкільний Тупик. На очах руйнуються будинок "іноземного спеціаліста" по вулиці Інститутській 2 та будинок по вулиці Коваленка 2.
У 2015 р.із спортивних закладів ще діяли 3 спортивні клуби, 3 стадіони, 7 плавальних басейнів, 7 дитячо-юнацьких спортивних шкіл (у 1991 р. було 10 ДЮСШ), дитяча юнацька футбольна команда, коледж фізичного виховання, веслувально-спортивна база. У складі спортклубу "Дзержинка" грав футбольний клуб "Сталь", що входив до першої футбольної ліги України, а спортклубу "Промінь" - баскетбольний клуб "ДніпроАЗОТ".
26 червня 2018 р. футбольний клуб "Сталь" був перейменований на "Фенікс" і переїхав до міста Буча Київської області [24], а баскетбольний клуб "Прометей" у 2019 р. переїхав до селища Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровськоїобласті [25].
Серйозну загрозу для подальшого перспективного розвитку спорту в місті становить висока захворюваність населення.
Висновки:
Новітня історія промислових міг пострадянського простору, зокрема Кам'янського, є прикладом "стріли Арімана". Нині в міста накопичилось чимало проблем, які потребують нагального вирішення. Це демографічна, екологічна кризи, фізичне зношування житлового фонду та комунікацій, погіршення якості системи охорони здоров'я, згасання промислової сфери. Кам'янське - вмираюче місто і про це знає більшість його мешканців, хоч і бояться визнати.

Посилання:

1. Броницька В. В. "Стріла Арімана" як соціально-економічна категорія та ноосферизація глобалізму // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Економічна теорія і право 2010 N° 3 Харків - с.37.
2. Єфремов І. "Година Бика". Розділ Х. "Стріла Арімана"
3. Касьянов Г. В. Система владних відносин у сучасній Україні: групи інтересу,клани та олігархія // Український історичний журнал 2009 N° 1 - с. 179 - 180.
4. Овчиннікова Л. П. Виникнення та діяльність осередків громадських організацій та політичних партій у Дніпродзержинську 1988-2006 рр.// Тези перших регіональних читань присвячених 100 - річчю від народження Л. Брежнєва (18-20 грудня 2006) - Д; 2006
5. Розвиток громадянського суспільства // Відомості 2013 - 13 листопада.
6. Демографічна ситуація//Відомості 2012 - 1 серпня.
7. Соціально-економічне становище м. Дніпродзержинська // Відомості 2015 - 12 серпня.
8. Забора А. "Покращення" на бумаге или как в Дніпродзержинське решили жилищную проблему без строительства жилья // Наш Репортер 2013 - 25 сентября.
9. Анкалюк Т. Структурні зміни складу постійного населення Дніпродзержинська // Відомості 2010 - 21 липня.
10. Програма виходу міста Дніпродзержинська з екологічної кризи - Дніпродзержинськ - Дніпропетровськ. 2010 - с.25.
11. Там само. - с. 26.
12. Фиголь В. Город-сад за пять лет // Событие 2015 - 6 января.
13. Програма виходу міста Дніпродзержинська з екологічної кризи - Дніпродзержинськ - Дніпропетровськ. 2011 - с.25.
14. Фиголь В. Город Днепродзержинск вымирает и деградирует //Событие 2015 - 6 января.
15. Пекун О. Соціально-економічний розвиток м. Дніпродзержинська у 2000 - 2007: історична довідка // Музей історії м. Кам'янське. Наукова частина.
16. Забора А. "Покрашення" на бумаге или как в Днепродзержинске решили жилищную проблему без строительства жилья // Наш Репортёр 2013 - 25 сентября.
17. Там само.
18. Фиголь В. Город - сад за пять лет // Событие 2015 - 6 января.
19. Михайлова Т. Узел проблем затянули министерства // Знамя Дзержинки. 2010 - 2 марта
20. Пекун О. Соціально-економічний розвиток м. Дніпродзержинська 2000-2007: історична довідка // Музей історії м. Кам'янське. Наукова частина.
21. Збитки - майже мільярд // Відомості 2010 - 10 березня.
22. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин скоротився // Відомості 2014 - 10 вересня.
23. Місто нашої долі Дніпродзержинськ / авт.-упор. Н. Буланова - Д; 2010 - с. 96.
24. Кам'янська "Сталь" перейменувалася на "Фенікс". Команда гратиме у Першій лізі :http//LB.com.ua 2018 26 червня. Процитовано 2025 23 лютого 13:22
25. Прометей (баскетбольний клуб) //uk. wikipedia