З історії радянської мафії: тіньова економіка, рекет, кримінальні війни, складання капіталів (1970 - 1980 - ті роки)


7. Закон про кооперацію і умови в яких опинились підприємці


До початку Перебудови на волі вже не лишилось ні Монгола, ні ватажків Тяп - ляп, ні Матроса. Їх ув'язнили ще в семидесяті або під час знаменитої "андроповської чистки", а декого (як Хантимірова - Джавду) взагалі розстріляли. Втім їх знешкодження вже нічого не змінило: бо їхнє місце зайняли нові кримінальні авторитети більш спритні як колишній учасник банди Монгола В'ячеслав Іваньков (1940 - 2009) "Япончик".

Керівництво Радянського Союзу було змушене міняти ситуацію в країні тому проголосило курс на Перебудову однак слабко прораховувало наслідки своїх дій. Спершу в травні 1986 року було прийнято указ який забороняв будь - які "нетрудові доходи" і призвів до повного економічного паралічу: ті хто торгував вирощеною городиною на базарі вважали за краще згноїти врожай аби не потрапити під кримінальну відповідальність. Близько двох мільйонів осіб було засуджено за "спекуляції". Так тривало до збурень у Алма - Аті та Караганді в грудні 1986 року. Невдовзі потому указ про кримінальну відповідальність за "паралельні прибутки" було скасовано.

У травні 1987 року було прийнято закон про кооперативи, що дозволяв приватне підприємство і багато цеховиків стали легальними бізнесменами, відомими як "нові росіяни".


Однак люди з народу, що почали організовувати кооперативи стикнулися з тим що в економіці СРСР панує мафіозна система. Проти нових підприємців почали діяти державні структури: міліція, санепідемстанція, пожежники, податкова адміністрація тощо представники яких стали вимагати хабарі. В таких умовах протягом кількох перших років значна частина новостворених кооперативів розорилася, залишивши своїм пайщикам величезні борги, які практично неможливо було погасити, а процедури банкрутства тоді офіційно ще не існувало.

З іншого боку мафія сповна скористалася з закону про кооперацію. Партійні функціонери, лідери комсомольських організацій, КДБешники та ГРУшники стали організовувати кооперативи через які відмивались накрадені гроші та вкрадене державне майно. Масштаби крадіжок набули астрономічних розмірів.

За кілька років паралельно до самозруйнованих органів влади виникли тисячі приватних підприємств: біржі, компанії, акціонерні товариства холдинги тощо: колишні міністри стали власниками цілих секторів економіки, називаючи себе банкірами або бізнесменами.

"За всіма ознаками, брудні гроші мафіозних номенклатурників були вже відмиті, так само як і гроші КПРС і значної частини державного бюджету. Ці перші легальні структури народжуваної ринкової економіки утвердилися завдяки ефективній участі підприємців, більшою або меншою мірою пов'язаних із КДБ" - пише Елен Блан.


Поява нових економічних структур посприяла розвиткові рекету. В додаток до офіційних органів влади, представники яких вимагали хабарі свою частку від прибутку стали вимагати організовані кримінальні угруповання. Всі ринки, магазини, кафе , приватні перукарні були поділені між бандами, котрі займалися кришуванням та рекетом прибутків їхніх приватних власників.
"Кожен селянин, приїхавши до міста щоб продати свою сільськогосподарську продукцію, мав двічі платити за місце на ринку: передусім офіційним функціонерам, а потім новим. "керівникам". Тож і в цій сфері зловмисники диктували закон, визначали ціну й навіть контролювали угоди. Доходило до того, що вони купували в селян усю продукцію або її частину щоб одразу знищити її. Дрібні підприємства теж не уникли цієї долі: ставши жертвою рекету, вони були змушені платити данину, бо інакше якась прикра пожежа могла пустити з димом склад готової продукції. Рекетири були дуже переконливі: тортури, викрадення, вбивства стали повсякденною річчю. Звичайна людина усвідомила, що у великих містах щодня панує насильство. Італійське слово "мафія" було в кожного на вустах, стало узвичаєним і слово "рекет" - пише Елен Блан.

Восени 1989 р. економіст Тетяна Корягіна заявила: "Ми живемо в стані громадянської війни: війни мафії проти народу. І ніхто про це не говорить".

Однак все було набагато гірше: народ сам став мафією, поділившись на ворогуючі між собою угруповання за місцем проживання, за місцем роботи, навчання, за місцем торгівлі.

Менше ніж за два роки країна припинила своє існування.

А як же закінчилась кримінальна війна в СРСР та на пострадянському просторі?

У кожній місцевості вона як починалась у різний час на межі шестидесятих - семидесятих так і закінчилась по-різному. В різний час представники всіх кримінальних угруповань, міліції, спецслужб, десь іще й партійних та комсомольських організацій збирались на "сходняк" і постановляли що вони більше не воюють, бо змінилась економічна система. У Дніпропетровську такою датою було 31 грудня 1989 року - день коли закінчилась "підпільна громадянська війна". Однак так було не всюди: наприклад, на Донбасі та війна тривала до початку нульових. Десь війна перетворилась в міжетнічні або громадянські конфлікти. Також, на пострадянському просторі є такі місця де та війна триває досі. Зокрема, це обласний центр Російської Федерації Ульяновськ, де досі від радянських часів існують ворогуючі між собою кримінальні угруповання.

Блог написаний за матеріалами книги Елен Блан "Родом із КГБ. Система Путіна".