Хочу розповісти старий радянський анекдот. Чутливих прошу його не читати, бо без матюків він не звучить.
Вересень 1945 року, ветерани війни поклялися, що ніколи знову не повторити війни.
1956 рік зустрічаються металеві х*ні з х*нями і питають одне одного:

- Шо война, бл*дь?
- Ага, визволяємо Угорщину від буржуазно-націоналістичної контрреволюції.

- ... Твою мать! А ми ж клялися ніколи знову!

Далі цей діалог повторювався і згадувались всі військові конфлікти, де Радянський Союз воював та всі заколоти від 1945 до 1991 років.

Якби ветеранам війни сорок років тому сказав фразу: "1941-45: можем повторить!" ті б забезпечили йому ґуртове мордобитіє. Те що починаючи з 2005 року культ Перемоги перетворився в культ обожнення війни, врешті - решт вилилося в нинішню трагедію, більше катастрофу не тільки для України, а й для самої Росії. Ореол переможців фашизму завадив роздивитись як із кожним роком сама Російська Федерація без особливо шуму захоплювалась фашистами.

Це мій пост до восьмидесятої річниці закінчення Другої світової війни.