Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло Інкаєв (2008)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Флюоритовий лист
    Це трапилось – ми стали незнайомі.
    Вже забули погляди і рідний сміх.
  •   ***
    Запрошу́ її на побачення,
    коли з неба посипле сніг.
  •   Ніхто
    Ти – привид, не ім’я.
    Ти – просто чорна маса.
  •   Триптих
    Про що думаю як їду в купе?!
    Точно не скажу, бо інколи жар
  •   Сонет VIII
    Мої очі в тебе закохані,
    я полонений ними назавжди.
  •   Сонет VII
    А що.. якщо я душу демону продам?
    Чи звільниться душа моя від тя́жкого гріха?
  •   Сонет VI
    Ах, якщо так – то і нехай!
    Не буду я молити про спасіння Бога!
  •   Сонет V
    Любов – це поєднання двох сердець,
    не філософія, і точно не вечірні крики.
  •   ***
    Ти – привид, не ім’я.
    Ти – просто чорна маса.
  •   Сонет IV
    Ви знали смерть? Її красу?
    Признаю чесно, я вже бачив:
  •   ***
    Небуває перемоги без поразки,
    бо навіть рай потребує смерті.
  •   ***
    Яким палким життям вони живуть!
    Як легко оголяються на показ.
  •   JE T'AIME
    Les mots, n'est-ce pas parfois la précipitation avec eux?
    Comment dire simplement «JE T'AIMЕ», par exemple?
  •   ТРОЯнда
    І потонувши в хвилях океану,
    захлинаючись думав про тебе –
  •   ***
    Не дай мені загинути від твого кохання –
    воно пече сильніше, ніж жорстокі крики.
  •   ***
    Навіщо ж я вам брехав? –
    тепер і сам не знаю.
  •   ***
    що раз запитував себе:
    за що її любив?
  •   Птахи над містом
    Ви коли-небудь бачили, як зграєю птахи танцюють,
    коли над місто сірими хмарами дощ обпада?
  •   Темніше темного, або ж просто чорне
    Темніше темного, або ж просто чорне.
    Темне місто, чорні хмари, і моя душа,
  •   ***
    «двохсотий», «двохсотий» –
    викрикували із рації бійці,
  •   ***
    І запалала знов земля;
    шумить гроза.
  •   Нам вішали крила…
    Нам повісили крила
    крикнувши: «Роби – або помреш!»
  •   Колискова
    Спи дитино, засинай.
    Спить Дніпро і спить Дунай.
  •   Говоріння Бога
    Ці двоє, напевне, якісь ненормальні,
    на колінах стоять і моляться в спальні.
  •   ***
    Мов тиха хвиля, подих вечорів
    лягає ніжно на долини сірі.
  •   Сонет 3
    Віра в любов – буде завжди нещасна,
    і навіть коли на небі прозора луна.
  •   ***
    Вони знову п’ють!
    Ось це життя!
  •   ***
    Я тебе не забув…
    І чому душе тільки хороше?
  •   Мольба
    Деякі люди – це відрізки життя.
    Прошу, пройди зі мною до фіналу.
  •   Чорний метелик
    Болить живіт.. напевно із-за шрамів,
    і в голові глибокий, пам’ятний поріз.
  •   Сонет 2
    Я у душі печальний біль тримаю,
    він так і рветься із моїх грудей.
  •   Сонет 1
    Якщо я все-таки тебе забуду,
    і не згадаю більше у житті –
  •   ***
    Думаю, я буду скучати по тобі вічність,
    як зорі скучають по сонцю в ранковому небі.
  •   ***
    Це просто треба.. пережити.
    О так, це просто мить життя.
  •   Просто неба
    Ми лежали навпроти неба
    та дивились на білі зорі.
  •   ***
    Я був готовий здатись,
    та боліло не достатньо сильно..
  •   ***
    Нічого не говори..
    це вбиває вогонь всередині.
  •   Біль
    Мені нічого більше не треба.
    Проснись!
  •   Я не п’яний
    Я не п'яний, я просто кохаю,
    хоч північ на дворі вже спить.
  •   ***
    Я ніс тобі букет троянд,
    а ти його ногами розтоптала.
  •   ***
    Немає конкурентів нам на цій планеті,
    великої любові у наших лагідних серцях.
  •   ***
    Полюби – та зрадь
    через хвилину.
  •   ***
    Я не благаю, не молю, не треба.
    До тебе в сни я не прийду.
  •   ***
    Сльози на твоїх очах,
    таких глибоких, злотооких.
  •   Фотографії
    Наші фотографії досі
    збереглися у мене в голові,
  •   ***
    І в цілім світі на тебе
    не тільки я дивлюсь
  •   ***
    Мій кіт за тобою скучив.
    Тебе уже немає четвертий день.
  •   Жорстока любов
    Ви кричіть, проклинайте цю вашу "любов"
    говоріть усім ладним її розуміти,
  •   ***
    Я хочу тебе не забути.
    Заховавшись залізти тобі під шкіру.
  •   ***
    Завтра.. знову настане…
    І це завтра, щоб
  •   Що би я зараз тобі говорив?..
    Що би я зараз тобі говорив?
    Щось мабуть про кохання.
  •   ***
    Я програв.
    О так, як важко це признати…
  •   ***
    Навіщо ж доля нас звела,
    коли вона все добре знала –
  •   ***
    Твої слова – це моя омана,
    вона тобою і мною карана.
  •   ***
    Дощ все сильнішає, я чую,
    цей шум доріг ще манить почуття.
  •   Безсоння
    Твої дзвінки вже більше мене не будять,
    я не чую твій голос, він давно забутий в мені,
  •   Видіння минулого
    Видіння минулого породжує нас,
    і ми стаємо, як ядовитий газ.
  •   Ніч
    Таємна ніч блукає вулицями,
    у чорному пальті, у темноті.
  •   Пам’ятаєш вечори?
    А пам’ятаєш вечір,
    пам’ятаєш вечори?
  •   ***
    Я падаю, як шаховий король,
    який востаннє грає партію.
  •   ***
    на вулиці вітер шумить – вже не тихо…
    й сумління в мені ще гучніше кричить…
  •   ***
    Береза вже пустила свою жовту косу,
    із свіжим запахом холодної роси.
  •   Зникла
    Іще сильніша біль пронзила серце
    мечем холодним діру пронесла.
  •   Біла троянда
    Біла троянда цвіла у саду́,
    одна, єдина із цілого са́ду.
  •   ***
    Ще не бувало так, щоб ніяк не було.
    І кожна написана нами з епох,
  •   Столітня війна
    Війна між тобою і мною,
    ми все знали – і тепер палає світ.
  •   ***
    Приснився сон – помри.
    Дивись, зоря упала – воскресись!
  •   Поет (не) бреше
    Не я брешу вам,
    а слова,
  •   ***
    Настав наш новий день,
    і почуття сумління затаїлось.
  •   ***
    Там де я – там тебе не існує.
    Там світ, як пітьма, і моя
  •   ***
    Коли я сплю – я бачу сон,
    там ти поперед мене.
  •   ***
    У мерехтінні зірок на синьому небі,
    у тиші прозорої, тихої мли,
  •   P.S
    І біль у грудях громом б’є,
    і сон пропав, і жити вже не захотілось…
  •   ***
    Десь, мабуть, хтось комусь сміється,
    і в денний холод випускає теплий дим.
  •   ***
    Пробач… моє кохання.
    Пробач, що так і не зберіг,
  •   Reste encore un peu
    Sous le voile étendu des étoiles qui chuchotent,
    je devine ton âme au rythme doux du vent,
  •   Я вийшов курити учора вночі…
    Я вийшов курити учора вночі –
    вимкнув світло забрав ключі.
  •   ***
    Твої очі, як леза –
    ріжуть плоть обливаючи її кров’ю.
  •   Потяг Львів-Рівне
    У потязі Львів-Рівне.
    На годиннику шоста тридцять.
  •   ***
    Під шафе п’яні дурні,
    келихи падають, розбиваючись
  •   ***
    Я ніколи ще так не відчував кохання,
    як тоді, коли тримав твої тендітні руки,
  •   ***
    Твій сміх, коли ти щиро говориш неправду,
    дивлячись мені в очі.
  •   ***
    Холодно – зима у серці.
    Моя долоня на грудях висить.
  •   Коханець
    У тебе на долоні м’ята
    від чужої руки.
  •   ***
    Поволі йду – ступня не зволікає на мороз
    і підвертається.
  •   Темна ніч
    Буває.. темними ночами,
    коли за все тихіше шелестить трава –
  •   Згадай…
    Для тебе весь світ впаде під мої ноги,
    і всі сміятимуться лиш тобі.
  •   Я з тобою
    — Ти любиш мене?
    — Ні.
  •   Тінь тепла
    Ти була музикою в мені,
    тихим акордом у пізній годині.
  •   Не йди!
    Ти мовчки вдягнула пальто,
    а я – не знайшов, що сказати.
  •   Не йди!
    Ти мовчки вдягнула пальто,
    а я – не знайшов, що сказати.
  •   Моя кара
    Я не кричу, та в мені все ридає,
    твій голос у голові – як ніж.
  •   Скло
    Колись ти була моїм світом,
    сміялась – і зникали дощі.
  •   Розбита любов
    Розбите «ми» більше не склеїти клеєм,
    любов, як кришталь, не прощає удару.
  •   Неразом
    …Я мовчав, бо слова – як леза,
    різали серце щораз без упину.
  •   Нас не буде...
    Нас не буде – як тих, хто був.
    Та щось залишиться в пилу епох.
  •   Мерехтять над містом огні…
    Мерехтять над містом огні,
    шепоче небо – таємно-суворе.
  •   Погляд
    Я не знаю останнього дня,
    але знаю останні хвилини.
  •   Сни
    Ти рвучко виринаєш свої руки із його обіймів,
    і не розумієш – хто він для тебе тепер.
  •   Естрада
    …принц на білому коні,
    сповідаюся тобі:
  •   ***
    …Вже пройшла година,
    хвилина від тоді, як ти пішла.
  •   Загублений в коханні
    Вона – мов ранок над водою.
    Вона – мов шепіт тихих хвиль.
  •   Вона сиділа у човні…
    Вона сиділа у човні,
    така легка, мов подих літа,
  •   Ти кликала тихо...
    Ти кликала тихо, крізь сни і печалі,
    ти вітром торкалася трепетних мрій,
  •   У срібнім човні…
    У срібнім човні крізь зоряний пил,
    я плив до тебе крізь мрії та сни.
  •   До зустрічі з тобою…
    Білий пісок коло моря
    омивали холодні хвилі.
  •   Крила
    А що, якщо б люди мали крила?
    Кров розливалась по венам.
  •   Поема старого поета
    Вона топилась п’янко у його очах.
    Палала гірко, та кричала без останку.
  •   Дорослість
    І все, життя вже промайнуло.
    Перони на вокзалі вже пройшли.
  •   Небесні кити
    На небі плавають кити…
    Вони не знають куди плисти.
  •   Двері
    Двері, старі, пошарпані двері,
    як вас відчинити,
  •   ***
    Хочеш? – Іди!
    Я зла не тримаю.
  •   Одна історія
    Ти сидиш за сусіднім столиком, я на барі,
    замовив кон’як, а ти біле сухе вино.
  •   Ведмежа
    Чому у нашому домі живе ведмежа?
    Пухнасте, маленьке лежить на дивані.
  •   Дорога в майбутнє
    Не хочу любити інші очі.
    Не хочу любити інші руки.
  •   Про Неї
    Вона прокидалась ранками
    і дивилась на стелю,
  •   Твої очі
    Твої очі – це принцип жити,
    вони яскравим полум’ям горять.
  •   Любов створена богами
    Любов створена богами,
    створена для того, щоб кохати,
  •   Кохання
    Сказати «кохаю» – цього буде замало,
    щоб передати мою безмежну любов.
  •   Дні
    І кожен день – це фініш і початок.
    І кожен день – це смуток і печаль.
  •   Прірва
    Твоє оголене тіло бачу не я, а хтось інший.
    Ти куриш цигарку і запиваєш її кавою.
  •   Зорі мовчать
    Тривожний світанок торкається вікон,
    вітер холодний гуляє між хмар.
  •   Закінчення...
    Він написав усі листи коло кав’ярні,
    де запах квітів і прозоро-білий сніг.
  •   Так, зазвичай життя…
    Так, зазвичай життя
    погано повертається до тебе,
  •   Тепле літо
    У місяць серпень відчутно тихий щем,
    птахи летять у небі золотим ключем.
  •   Самотність
    Не сумуй і не плач,
    хоч зараз не поруч.
  •   Могила
    Нехай могила мене покарає,
    за те, що я тебе люблю.
  •   Заради тебе
    Я залишу тебе на березі без слів,
    щоб не тягнути на дно за собою.
  •   Згадаю літо...
    Згадаю літо,
    тобі 15
  •   Давньогрецька поема
    А серце тихо промовляє:
    відпусти.
  •   Поема
    Ти знаєш що таке любов?
    Це сенс життя, це сенс, щоб жити.
  •   Кохання, коли ти поруч
    Ми обоє покриті прозорими хмарами,
    які в небі пурхають, як пух.
  •   О море...
    О море – нескінченний край,
    я стільки радості в тобі вбачаю.
  •   У неба очі твої – поміркові…
    У неба очі твої – поміркові,
    які світять, як зорі ясні.
  •   Поза межами відчуття любові
    Опади дощів не вщухають, як думки,
    і можливо, ми ще не побачимось завтра.
  •   Подорож у потязі
    Залізна колія тривожить зір,
    і я один в холодному купе.
  •   Мрія
    Я просто хочу, хочу мріям,
    віддати все, що є у голові.
  •   Зв’язані
    Переплетені руки у теплі,
    дотик пальців до твого обличчя.
  •   Герой
    Вона любила героя із книги,
    секрет цей тримала в цвітучих садах.
  •   ***
    Скажи, як перестати тебе любити?
    Ти в кожнім сні, ти в кожнім дні.
  •   В життя немає кінця…
    Пробач за все, що трапилось зі мною,
    я лиш кохати тебе жадав.
  •   Прекрасний світ
    Який же він, прекрасний світ,
    де всі кохають без образи?
  •   Осінь
    Оголені дерева стали в ряд,
    розкидані практично по всьому місту.
  •   У моря верби шелестять...
    У моря верби шелестять,
    небесні береги кохання.
  •   Хто ти?
    Хто ти? Людина чи птах?
    За спиною крила, а ходиш ногами.
  •   Шлях
    Куди ведеш, дорого дальня?
    В які далекії світи?
  •   Таємна мрія
    Любити тебе – це моя таємна мрія,
    яку загублю у маренні світів.
  •   ***
    Не зводь з мене своїх очей,
    вони будуть різати плоть, як зграя мечей.
  •   В осіннім саді...
    В осіннім саді листя пролягло тернистими стежками,
    і відвінчались лебеді кохання на березі життя.
  •   За хвилину провалиться земля
    У світі одному – ти в мене одна.
    На небі нам, обом, світить одна зоря.
  •   Під нічним миганням ліхтаря...
    Під нічним миганням ліхтаря,
    холодний вітер заморожує твої тендітні руки.
  •   Хмари-хмари
    Хмари-хмари,
    заберіть мої печалі,
  •   А клени в полі, тихо нам шепочуть...
    А клени в полі, тихо нам шепочуть: «обійми»
    Берези вільно розпускають свої коси.
  •   Мішень
    Вона виткана із ночі,
    із надії та моїх мрій.
  •   Без тебе колись
    Колись, коли землю окриє небо,
    коли світ без сонця, коли світ без неї…
  •   Світанок
    Світанок світить синім сном,
    сплять сонні, світанкові сновидіння.
  •   Хаос
    Я у нічнім тумані ночі буду задихатись.
    Торкнусь у твої долоні зла..
  •   Фантастично
    А ти скажи мені казково,
    на крилах ночі заспівай.
  •   Нічна ватра
    Червоний місяць плине з горизонту.
    Нічний туман вкриває нічну землю.
  •   Село
    Ось вони – прекрасні ранки,
    красою вкриті сині ґанки.
  •   Безкрає море
    Безкрає море дивиться у даль –
    чогось не бачить.
  •   Місто зими
    Холодні обеліски осяює проміння,
    холодне сонце льодяніє від пітьми.
  •   Про Любов
    Сьогодні хочу теплої погоди,
    де плинуть хвилі вітрові.
  •   Думки у потязі
    А що життя – перони і вокзали.
    Одвічний рух іде у небуття.
  •   У штормі думок
    Думки пекучим болем б’є у скроні,
    і кип’ятися кров в моїх устах.
  •   Лиш пам’ятай, я люблю тебе…
    Я хочу захлинатися тобою,
    з твоїм запахом бути поруч.
  •   Кохання - у тобі
    Я б бажав цілуватись на морозі,
    щоб губи наші прилипли.
  •   Єство
    Я відчуваю біль та страх, водночас,
    любов твою і поцілунок ніжних уст.
  •   Гімн Свобода
    Мов птах небесний, сокіл ясний.
    Гарячий жар, мов фенікс крил.
  •   Казкова ніч
    Світла ніч, бо б’ють яскраві блискавиці,
    і гомонять пустельники зірок.
  •   ***
    Чи існує сенс в краплині моря? –
    Колись спитав я сам себе.
  •   Я Вас любив
    Я Вас любив, таємно й ніжно,
    як квітку ранкову у світлі дня,
  •   І як тепер тебе забути...
    І як тепер тебе забути,
    коли ти снишся в кожнім сні?
  •   Твоє бажання
    Нехай все буде так, як хочеш цього ти,
    нехай прийде весна, бо ти цього хотіла.
  •   Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці...
    Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці,
    не бачу там ні смутку, ні краси.
  •   Мертві Серця
    У мене мертве серце.
    У тебе воно ще живе.
  •   Гімн
    О моя мрія!
    О мій всесвітній страх!
  •   Голубі очі
    Чому у тебе очі голубі?
    Чому не кольору троянди?
  •   Дощ
    Як можна не любити дощ?
    Прозорі крапельки небесні,
  •   Опівночі
    Опівночі всесвіт пахне тобою,
    так, наче після опадів дощу.
  •   Єдина
    Я любив її до нестями.
    Я любив її очі сумні.
  •   Привид
    «Я поруч» – казала вона в самоті,
    хотіла любити його до нестями.
  •   Помилка
    Вона любила його до нестями,
    та зрадила вмить уночі.

  • Огляди

    1. Флюоритовий лист
      Це трапилось – ми стали незнайомі.
      Вже забули погляди і рідний сміх.
      Спогади палять голову від болі,
      і проклинати не можна, бо – гріх.

      Флюоритовий лист лежить на полиці,
      запакований й спить тихим сном.
      Навіщо читати, все одно без різниці,
      нам ніколи не ра́зом, нам ніяк не двом.

      Нехай лежить і забуває ті печалі,
      нехай забуде що існує взагалі.
      Най постирає ці слова зухвалі,
      вони – як серце, просто кам’яні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Запрошу́ її на побачення,
      коли з неба посипле сніг.
      Десь у кав’ярні сядемо, –
      я торкатимусь рук твоїх.

      Запрошу її на побачення:
      чашка кави і очі твої.
      Я так хочу, щоб ти пробачила,
      і лиш двоє, не очі сумні.

      Запрошу тебе на побачення,
      і пройтися яскравим містом.
      З надією: ще не все втрачено,
      під яскравим, зоряним сріблом.

      2.I.2026



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Ніхто
      Ти – привид, не ім’я.
      Ти – просто чорна маса.
      Ти – кат, і правда ця гірка,
      що ти просто привид без волі.

      Ти – прозоре скло, яке від звуку
      може дрібно розламатись.
      Коли долонями схопиш чужу руку,
      зовидиться – хрестись! Бо не існує долі.

      Ти – привид, не ім’я!
      Тож нагло не дивись в кохані очі.
      Ти – просто маса, не ім’я,
      тож не корчи своє життя з неволі.

      25.XII.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Триптих
      1
      Про що думаю як їду в купе?!
      Точно не скажу, бо інколи жар
      забирає слова, наче стирає
      з пам'яті давно забутий жах,
      як кошмар.

      У вікні силует, не чиїсь, а мій,
      а за ним темно, немов закрив очі.
      Та зрештою, може, а згодою, в тім,
      я ніколи не бачив проблеми у но́чі.

      Невгамовно пливеш по чорному мороці,
      ледь де бачиш світло ліхтарів,
      щоб побачити вже знайомі околиці,
      щоб нарешті побачити рідний дім.

      2
      А вже коли час, і тобі вже пора,
      ти затягуєш блискавку під горло,
      говориш своєму місцю «папа»,
      виходиш, а на дворі вже мокро.

      Бо, коли ти ще їхав,
      то дощ накрапав,
      а можливо і з глузду з'їхав;
      силует на вікні вже пропав.

      Ти виходиш, вдихаєш повітря,
      і солодко на вуста накрапає дощ,
      ти давно не курив, закури, не куріння,
      вбиває тебе до стуку у серці дрож.

      3
      Ти поволі йдеш, із закритими очима,
      це місто – виїло пам'ять всю.
      Йдеш, а втім, не здогадуєшся що за плечима,
      хтось з тобою готовий розпочати війну.

      Про що думаю, коли іду по місту?
      Точно не скажу, бо холод годин,
      забирає весь простір – і стає тісно,
      наче на годиннику немає стрілки хвилин.

      Я точно не скажу, що я відчуваю,
      це лиш мить омайнула мене.
      Зате точно скажу – я жар забуваю,
      і не думаю про уже забуте купе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Сонет VIII
      Мої очі в тебе закохані,
      я полонений ними назавжди.
      В ті очі тво́ї намальовані,
      закохані кольору троянди.

      Я готовий помираючи дивитись,
      перевернути світ, змінити ніч на день.
      І я не зможу вже спинитись,
      тонути у очах твоїх, під спів твоїх пісень.

      Бо я ж готовий все віддати за ті очі,
      готовий воскреситись й потонути в них ще раз.
      Готовий буду віддати всі безсонні ночі,
      сприймаючи слова твої за потребуючий наказ.

      В житті своєму одно́му я радий,
      що очі твої – це дар мені даний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Сонет VII
      А що.. якщо я душу демону продам?
      Чи звільниться душа моя від тя́жкого гріха?
      Чи.. може, я її тобі віддам,
      щоб розрослась вона, як дерево життя.

      Чи збережеш на вік мою любов?
      Бо демон точно буде плакати в розраді.
      І счепить душу мою дику ланцюгом,
      ридаючи від болі в темній зраді.

      Не ламай, молю, на мить,
      поглядом віч на віч розламай важкі кайдани.
      Бо, ти ж чуєш, так, щемить,
      а чути, наче коляться вулкани.

      Любов – не просто, часом, почуття.
      Це шлях до вічного життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Сонет VI
      Ах, якщо так – то і нехай!
      Не буду я молити про спасіння Бога!
      Якщо надумав – що ж – вмирай,
      яка б ти, доля, не була убога.

      Ах, якщо так – то і забудь!
      Я віддавав усе наперекір любові!
      Нехай все буде як-небудь,
      нехай застигнуть вени крові!

      Ах, якщо так – то і про час,
      нема чого гадати, що забуте.
      Якщо кохане слово існувало «нас», –
      то більше нам його ніколи не відчути.

      Бо вже давно кохання долю віднайшло.
      І ти забув, і я, і все пройшло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сонет V
      Любов – це поєднання двох сердець,
      не філософія, і точно не вечірні крики.
      Колись сказав один мудрець:
      «Любов не зроблена із криги».

      Вам варт горіти, наче граб,
      щоб навіть попіл горів вічно.
      Сказати важко, бо горло́вих жаб
      спіймати неможливо, або пізно.

      Любов передається вщент у діях,
      не у словах: палких й красивих.
      І хоч ми робим це не дуже сміло,
      та саме тут життя і є красивим.

      Як це брехня – я віршів не писав,
      і ще ніхто на світі не кохав.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Ти – привид, не ім’я.
      Ти – просто чорна маса.
      Ти – кат, і правда ця гірка,
      що ти просто привид без волі.

      Ти – прозоре скло, яке від звуку
      може дрібно розламатись.
      Коли долонями схопиш чужу руку,
      зовидиться – хрестись! Бо не існує долі.

      Ти – привид, не ім’я!
      Тож нагло не дивись в кохані очі.
      Ти – просто маса, не ім’я,
      тож не корчи своє життя з неволі.

      25.XII.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Сонет IV
      Ви знали смерть? Її красу?
      Признаю чесно, я вже бачив:
      її металом зроблену косу,
      що навіть я дар мови втратив.

      Не побоявшись підійшов
      і простягнув до неї свої руки.
      Вона також не побоялась,
      коли почула живі стуки.

      Лиш наші погляди у тьмі,
      й смертельна навколо тиша.
      Ми наче «Перші», лиш одні,
      та суть у цьому зовсім глибша.

      Не бійтесь життю віддатись вщерть,
      бо за всіма прийде з косою смерть.

      22.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Небуває перемоги без поразки,
      бо навіть рай потребує смерті.
      Нам життя підкидує підказки,
      та вони уже давно нами стерті.

      Ми ідемо крізь біль, крізь втрати,
      вчимося падати, щоб знову вставати.
      Кожна рана – це спроба стати
      тим, хто не боїться далі страждати.

      Небуває поразки без відчаю,
      і навіть коли хочеш сильно плакати,
      пригорнись до плеча і піснею
      заспівай про життя без втрати.

      І пройде срібна ніч, сльози зникнуть,
      світанок зустріне й душа защемить.
      Слова до нового життя швидко звикнуть,
      це всього лише ніччю-сумна мить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Яким палким життям вони живуть!
      Як легко оголяються на показ.
      І швидко ніким для коханих стають,
      на лезі прощання невинного ока.

      Де пісня, щоб заспівати її хотілося?
      Слова де, щоб навіки не забути?
      Ну, що горланити про шматочок тіла,
      який із кимось дуже хоче бути?

      З телеекрана, як із ресторану,
      для більшої важливості додавши хрипоти
      вони пудами сиплють сіль на рани,
      як на капусту або огірки.

      Як болісно лиш погляд в сторону подати,
      побачити прощання без прощань…
      Завмерти можна й болісно ковтати,
      неначе камінь став і перекрив гортань.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. JE T'AIME
      Les mots, n'est-ce pas parfois la précipitation avec eux?
      Comment dire simplement «JE T'AIMЕ», par exemple?
      Cela ne prend qu'une seconde,
      mais toute une vie pour le justifier.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ТРОЯнда
      І потонувши в хвилях океану,
      захлинаючись думав про тебе –
      про милу, жадану, кохану;
      що смерть не завадить мені.

      Що навіть святі, морські храми
      покриті коралами – сяють.
      Для тебе моя королево.
      Для тебе весь світ цей співає!

      Про небесну красу неземну твою,
      що в ударі серця завмирає.
      Дух мій в пеклі, розорившись,
      летить під саме дно,

      щоб побачити тебе. О небо! –
      Збери все світло, щоб вона;
      лише її краса так сяяла,
      щоб навіки завмерла душа.

      9.XII2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Не дай мені загинути від твого кохання –
      воно пече сильніше, ніж жорстокі крики.
      Усюди біль тече – немов страждання,
      і його не можливо всередині скрити.

      Я не хочу вмирати в тінях свого падіння,
      не хочу прокляття її любові носити.
      Хочу лиш тиші – без болю й горіння,
      щоб вміти жити, а не втратою тремтіти.

      Дозволь мені забути шрами від прощання,
      сховати ніч у ранку чистому й прозорім.
      Нехай піде з грудей оте гучне мовчання –
      і я воскресну хвилями у синім морі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Навіщо ж я вам брехав? –
      тепер і сам не знаю.
      Можливо я втомився,
      і в це життя граю?

      Навіщо ж, коли ви
      мені тихо зізнавались,
      у відповідь я вам, на жаль,
      нічого не зміг відповісти.

      Вибачте, що я знову втратив,
      не лише сенс життя, а й вас.
      Можливо, варто признати,
      що ніколи не було і «нас».



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      що раз запитував себе:
      за що її любив?
      і навіть не доводилось гадати,
      я бачив все як вчорашню мить –
      ті очі, закохано-шалені...
      у дзеркалі моїм.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Птахи над містом
      Ви коли-небудь бачили, як зграєю птахи танцюють,
      коли над місто сірими хмарами дощ обпада?
      Вони над мокрими дахами небом узори малюють,
      і ніби дихання легше стає від того, як злива стиха.

      Коли вони зникають за горизонтом, місто здається більшим,
      ніби відтоді в ньому залишився слід їхнього танцю.
      Вони танцювали все гучніше й гучніше, і разом з ними
      серце спокійно б’ється у ритмі міського вальсу.

      7.XII.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Темніше темного, або ж просто чорне
      Темніше темного, або ж просто чорне.
      Темне місто, чорні хмари, і моя душа,
      яка, як камінь у зимку, поволі холоне,
      як у землі сира, дерев’яна труна.

      Просто чорне, або ж темніше темного.
      Темне місто наче у густому тумані,
      тримає душу, напевне, вже мертвого,
      якого колись показували на екрані.

      Темного темніше, або ж чорне просто.
      Чорно-темне шосе, як чорна діра,
      за яке нам доведеться здати конто,
      щоб далі чорною смугою пролягла вона.

      Хто ж вона? Невже, дівчина життя?
      Чому тоді у чорному місті душа її стогне.
      А на темно-чорному тлі її лиця,
      темніше темного, або ж просто чорне.

      7.XII.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      «двохсотий», «двохсотий» –
      викрикували із рації бійці,
      наче, четвертого окремого полку.
      «Допомоги не надавати»,
      «Допомоги не надавати».
      «Гаряче», «тут гаряче».
      Напевно земля горить…
      Горить трупами і людською кров’ю!..
      «прийняв», «прийом», «прийняв»..
      «тримайтесь».
      У рації гупнуло,
      потім глухо іще раз.
      У рації зашипіло,
      пропав зв'язок…
      «четверті!?», «четверті!»
      неймовірно голосно тихо.
      «прийом!»
      Вітер повіяв із тої сторони,
      за кілометри приніс глухий «бах»
      а за ним ще декілька тихіших.
      - Відходимо, «прийом», відходимо –
      говорив боєць у шоломі, і тихо ридав.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      І запалала знов земля;
      шумить гроза.
      І тихо у руїнах дитячими
      слізьми омитий хрест стоїть.
      Летить… він знов летить –
      залізний птах вбивається в будинки.
      А за будинками садок,
      цвіте увесь в красі;
      і біло – наче.. білий рай
      у світі пекла, гарячої крові
      й кровавих скронь.
      У шумі тихо впала,
      ледь не розламавшись
      на дрібні частини, цегла,
      розбила хрест…
      Дитячий плач ще дужче заридав..
      і стих.
      закінчена гроза забрала із собою
      іще одне мале життя…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Нам вішали крила…
      Нам повісили крила
      крикнувши: «Роби – або помреш!»
      Корчи, корчи цю кляту землю
      і залазь,
      залазь під ню
      і рий, допоки не відчуєш
      болі на своїх долонях,
      допоки не відчуєш крові
      на своїх руках.

      Не корчись з неволі,
      ти робиш це заради тих,
      кого чекаєш, кого любиш.
      ..тоді оберігай.
      Не зневажай закони та порядки,
      коли не хочеш вмерти,
      ..а ти не хочеш.

      Бо найбільша втіха,
      коли вертаєшся додому –
      ти бачиш малечу,
      яка рвучко біжить до тебе.
      А потім Її погляд,
      і ти забуваєш про все.

      Обійми, заспокой свою
      душу та рани,
      зупинись,
      нехай момент зупинить час,
      і наче вічність разом
      у спокої й у тиші
      ви будете втрачати
      на солодке час.

      8.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Колискова
      Спи дитино, засинай.
      Спить Дніпро і спить Дунай.
      І ти дитино швидше спи,
      щоб побачити солодкі сни.

      Нехай насняться тобі мавки,
      і сині вкриті сонцем ґанки.
      Спи дитинко, засинай,
      вже спить величний наш Дунай.

      Вже місяць спить на синім небі,
      й тобі дитинко спати треба.
      Давно вже сонечко сховалось,
      сміхливо з зорями награлось.

      Й тобі дитинко вже час спати,
      лягай на сніг м’якої вати,
      і спи дитинко, засинай,
      бо спить Дніпро і спить Дунай.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Говоріння Бога
      Ці двоє, напевне, якісь ненормальні,
      на колінах стоять і моляться в спальні.
      Хочуть, щоб Я їх серця на вічно побрав,
      просили гріхи прощати – прощав.

      Вони такі самобутні, такі різні,
      ну вони взагалі ніяк не сумісні!
      Та їхнє кохання немає ніяких меж,
      хоч познайомились вони з соцмереж.

      Я ще не бачив настільки величних людей,
      таких, якщо знайти, одразу в музей.
      Вони і без мене збережуть цю любов.
      Але нехай ще прийдуть до мене знов.

      27.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Мов тиха хвиля, подих вечорів
      лягає ніжно на долини сірі.
      І світ стає прозорішим у вирі
      нерозгаданих для серця див.

      Тремтить зірниця в плесах світлих снів,
      неначе спомин радості у мирі,
      і лине шепіт вітру по трактирі
      доріг, де час залишив кроки днів.

      Та все минає — тільки крила мрії
      над світом завжди вільні та живі,
      вони ведуть крізь тіні і надії.

      І я іду, немов по тонкій межі,
      щоб знов знайти у сяйві голубім
      свій шлях, втрачений колись у нім.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Сонет 3
      Віра в любов – буде завжди нещасна,
      і навіть коли на небі прозора луна.
      Вона завжди буде така невчасна,
      і лізти до шкіри під тонни сукна.

      Вона буде дерти м’язи і вени,
      до крові, до нестямних ночей.
      Виставляючи знову ці сцени,
      буде брехати сотням очей.

      Що вона – мов небесна богиня,
      і без неї ми – просто ніхто.
      Буде вести себе, як гординя,
      поїдаючи власне нутро.

      Та щоб всі в цьому світі не знали,
      як цю віру у пеклі безнадійно карали.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Вони знову п’ють!
      Ось це життя!
      Хтось з вас взагалі
      відчуває у серці провину?

      Запалюється запальничка
      і підтягується до цигарки.
      Разом із поганими словами
      у чисте повітря
      вилітає цигарковий дим.

      Неподалік, за барною стійкою,
      хлопчина п’ятнадцяти бере ще
      одну пляшку «Єгермейстеру».
      В його віці я навіть не
      зміг би подивитись на барну стійку.

      Знову алкоголіки у темних провулках
      голосно співають про «жизнь»,
      під реповий біт б’ються скляні бутилки,
      щоб, напевно, краще її відчути.

      Кришталево-холодний місяць лиш
      споглядає на місто без ліхтарів,
      даючи НАМ надію, що світанок
      колись настане.

      Та цигарка може потухнути,
      випалитись, або
      її залиють бурдою з-під віскі.
      В цей момент все може зникнути.
      (її більше не запалити).

      18.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Я тебе не забув…
      І чому душе тільки хороше?
      Недавно я був на наших місцях,
      і так не звично, що я там один.

      Пам'ять посміхалася в сльозах.
      Знаємо одне одного голосніше,
      ніж інші, та сумуєм чомусь
      по різному.

      Як можна ніж в спину всадити,
      якщо знаєш, що після той буде вбитий.
      Як можна цілувати інших,
      якщо не можеш забути смак рідних губ.

      Як можна в обіймах чужих
      топитись і будувати майбутній світ,
      коли ти досі пам’ятаєш,
      коли ти досі її кохаєш…
      (бо ще ніяк не забув…)

      p.s N



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Мольба
      Деякі люди – це відрізки життя.
      Прошу, пройди зі мною до фіналу.
      Це вже моє останнє почуття
      після чергового життєвого провалу.

      Залишся, та не спогадом у сні,
      а світлим силуетом на яву.
      У цьому світі тільки ми одні,
      я покажу тобі красу усю.

      Одні залишаються спогадами,
      а другі – одвічнею долею.
      Розберись будь-якими спробами,
      закарбувавши лінію долонею.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Чорний метелик
      Болить живіт.. напевно із-за шрамів,
      і в голові глибокий, пам’ятний поріз.
      Душа перетворилася на камінь,
      який втопився в морі моїх сліз.

      Повилітали б ви, і все забули,
      усе, чого уже давно нема.
      Своїми чорними крильми взмахнули –
      за вами б залишилася пітьма.

      Та краще б попил із вогню кохання
      ви б залишили в слід палкому почуттю.
      Я ж мав лише одне, скляне, бажання,
      й не думав, що його я розіб’ю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Сонет 2
      Я у душі печальний біль тримаю,
      він так і рветься із моїх грудей.
      На милість Бога я усе чекаю,
      а Він вогонь здіймає для людей.

      Як скрити у собі пекучий біль,
      чи може вивільнити скривши вени?
      Вночі вона із сотні божевіль
      приходить посміхаючись до мене.

      Вона уся вогнем палким спокута,
      і в середині ріже живі ниті мені.
      Вона найсильніша в житті отрута,
      яка проливається у серцевій зоні.

      Сріблястим лезом б’є мене твоя Любов,
      почувши ще одну, і не останню, із відмов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Сонет 1
      Якщо я все-таки тебе забуду,
      і не згадаю більше у житті –
      плакати й ридати я не буду,
      і справа тут не в почутті.

      Забути – це серцева травма.
      І тут, здавалося б, усе як в сні.
      Ти наче темно-сіра гамма
      на кольоровому моєму тлі.

      Залиш мене в забутих снах,
      забуть мене, як мою травму,
      зруйнуй, тут справа не в мостах,
      лиши в собі лиш чорну пляму.

      Бо я забув і ти мене забудеш.
      Усі ці сни ти просто зафарбуєш.

      14.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Думаю, я буду скучати по тобі вічність,
      як зорі скучають по сонцю в ранковому небі.
      ЦЕ не просто була моя до тебе ніжність –
      я так признавався словами тобі у поемі.

      Я навіть не знаю чи тепер тебе побачу.
      А якщо і так, не знаю чи посмію торкнутись.
      Я знаю, ти не думаєш, але тобі усе пробачу.
      І чекаю, щоб крізь роки до тебе вернутись.

      А покличеш, так одразу з’явлюся.
      Захочеш весь світ, я знову підкорю й віддам.
      Хочеш я тобі усім поклянуся,
      що нікому крім тебе себе не продам.

      До вуст твоїх дотянуся,
      віддаючи своє серце зіркам.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Це просто треба.. пережити.
      О так, це просто мить життя.
      Та краще вже нікого не любити!..
      Й забути про страждання й почуття!

      Не підставляти душу під гостре лезо,
      стікаючи багряною кров’ю.
      Це неможливо зрозуміти тверезо,
      спочатку треба привчитись до болю.

      Потрібно навчитись говорити неправду,
      щоб тебе хтось зумів зупинити.
      А потім зрозуміти, що усе це позаду,
      це просто мить, яку потрібно пережити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Просто неба
      Ми лежали навпроти неба
      та дивились на білі зорі.
      В цьому була якась потреба,
      не потрібно було більше нічого.

      Ми дивилися на Купідона,
      а заним на Венеру й Юпітер.
      Ти – моя велична Мадонна,
      лагідна, як сонячний вітер.

      Ми занурились руками у воду
      дотягнувшись до срібних перлин,
      проламавши кордони простору,
      ми втрачали секунди хвилин.

      Щоб дивитись разом на зорі.
      Віддаючи тепло наших сердець
      тихому, й ніжно-синьому морю,
      з надією, що це не кінець.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Я був готовий здатись,
      та боліло не достатньо сильно..
      Переживши усі ці відрази,
      я готовий здатись наївно.

      Я готовий забути спогади,
      навіть готовий забути слова.
      Під душу, як дощові опади
      залізла раптова розмова.

      Я залишаю, вже сильно болить…
      Спалена душа вже не хоче страждати.
      Вона не говорить, вона просто мовчить,
      бо більше не вміє писати (кохати).



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Нічого не говори..
      це вбиває вогонь всередині.
      В очі мої не дивись
      ..мовчи…
      мені більше нічого не треба.

      Я не потребую твого погляду,
      твоєї усмішки, і твоїх рук.
      Я не хочу бачити, ні, навіть
      і не чути твого голосу.
      Забудь…

      Години проходять,
      їх нам не вернути.
      Ти більше не будеш тримати
      мою руку,
      а я не буду говорити тобі про любов.
      Я краще забуду…

      Що це може повторитися знов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Біль
      Мені нічого більше не треба.
      Проснись!
      Наповнене краєм неба,
      у тобі існує моя потреба.
      Озвись!
      Я готовий розпочати все знову!
      Пропонуй мені вже свою умову!
      Я навіть на смерть готовий піти.

      Не люби ті безсонні ночі,
      не кажи, бо не знаєш сама
      чого душа хоче?
      Боже, у голові чорна діра,
      як вона душу топче…

      Не дави.. це вразливе місце.
      Це моє серце – воно одне.
      Ламай краще голову; хочеш душу?
      Зачекай, нехай підросте.

      Я ще в мріях дитячих літаю,
      сам не знаю чого ще бажаю!
      Дай хвилину, цього буде вдосталь,
      щоб загасити ту свічку..

      Дай хоч спогад, за що я страждав?!
      За що маю в муках горіти?!
      За що моє серце крихке і шалене?!
      За що я душу віддав?..

      Я любив?.. Чи справді це було..
      розкажи, я так хочу щоб все….
      Серце… б’є так шалено
      …ай… як воно тіло рве….

      Вже не тихо… О біль – королево!
      Відкрий очі мені із пітьми!
      Покажи… забирай все що треба!
      Лиш мене із собою візьми!

      Не лякай що гремлять там гармати!
      Не кажи, наче в пеклі живеш!
      Ти не знаєш у світі потреби!
      Ти не знаєш як серце кричить!

      Від любові, відрази і муки.
      Ти не знаєш, як плаче душа!
      Забери, забери всі ці шрами..
      згорівши – душа вже пуста…

      Ps. Собі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Я не п’яний
      Я не п'яний, я просто кохаю,
      хоч північ на дворі вже спить.
      Признаю, навіть імені не знаю,
      і серце моє тихо мовчить.

      Я не п'яний, хоч ведуся у болі,
      не брешу коли хочу кричати,
      слова мої чисті й прозорі –
      я готовий війну розпочати.

      Я не п'яний, я тобі не говорю,
      другу пляшку вина не беру,
      лиш вийду й цигарку закурю,
      разом з димом любов заберу.

      Я не п'яний, я просто не хочу,
      щоб ти знала, що я ще люблю…

      В руках келих… мені не вдалося..
      пройти рівні і кляту цю гру.
      Пускаю руки у твоє волосся..
      Ганьба!.. бо я навіть не п'ю…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Я ніс тобі букет троянд,
      а ти його ногами розтоптала.
      Так сильно плакала й кричала,
      бо пережила уже стільки зрад.

      Дай хоч мені останній шанс,
      я покажу, як можна покохати.
      Чому тримаєш руку не мою,
      я ж був готовий все віддати…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Немає конкурентів нам на цій планеті,
      великої любові у наших лагідних серцях.
      Ми летимо на вічно зламаній ракеті,
      щоб потонути в небі, як у глибині морях.

      Наш градус підіймається, коли смієшся,
      ми наче падаємо, але підіймаємося вверх.
      Устами своїми до уст моїх торкнешся..
      ми вже не на землі.. а високо у горах десь.

      І кров гаряча ллється нам по венам,
      долає поверхи, як ми, високих веж.
      Ми із тобою наче виступаємо на сценах,
      де вічний час повторює себе без меж.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Полюби – та зрадь
      через хвилину.
      Та хоч на хвилину
      полюби.

      Я готовий бути
      обманутий,
      тільки б відчути
      тепло
      твоєї руки.

      Погуби..
      наші із тобою
      вічні погляди,
      та хоч скажи,
      а краще..
      погуби…

      А краще зрадь
      через хвилину,
      тільки
      не люби…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Я не благаю, не молю, не треба.
      До тебе в сни я не прийду.
      Коли зійде яскраве сонце
      у цю нещасну темну тьму!?

      Тоді можливо і побачу
      твій погляд оповитий світлом,
      тоді можливо і заплачу,
      і поглядом твоїм загину.

      Але не пожалію,
      бо твій погляд –
      це те буття,
      яке бажав.

      Якщо б мені зітерли пам'ять –
      я б у житті його не забував.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Сльози на твоїх очах,
      таких глибоких, злотооких.
      Кажу прощаючись «прощай»
      лети у світ, у небокрай!

      Щоб у душі твоїй, наївній,
      співали голосно пісні.
      У тихому дощі і мерехтінні
      палатимуть закохані огні.

      І зорі падатимуть з неба,
      і з ними падатиму я.
      На світі лиш тебе кохаю
      на віки буду тільки я…

      23.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Фотографії
      Наші фотографії досі
      збереглися у мене в голові,
      і лютим вогнем пробиває скроні.

      Я згадую як щиро кохав,
      як тобі дарував,
      квіти, які й сам малював.

      Повернути б тебе,
      і не мучити ночі,
      віддати знову всього себе,
      і дивитись у твої очі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      І в цілім світі на тебе
      не тільки я дивлюсь
      закохано,
      не тільки я пишу вірші,
      поеми присвячені тобі.
      Таких, як я, є безліч,
      і це без обміру.
      Та все ж бажаю,
      щоб ти слухала
      лише мої.

      8.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Мій кіт за тобою скучив.
      Тебе уже немає четвертий день.
      Я до болі себе мучив,
      не відчуваючи уже подих легень.

      Мені б побачити тебе,
      хоча б на мить, але відчути.
      Аби не мучити себе,
      твій голос спокою почути.

      3.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Жорстока любов
      Ви кричіть, проклинайте цю вашу "любов"
      говоріть усім ладним її розуміти,
      що вона не причиняє біль від відмов,
      і як просто можна в житті полюбити,
      а потім усе безжально розбити,
      і розлюбити від не щирих розмов.

      Як можна тримаючись – втратити,
      а потім плакати втрачаючи ночі,
      як словом можна глибоко ранити,
      дивлячись дзеркально в очі,
      наче ці слова колись були пророчі,
      щоб просто-напросто звабити.

      А потім просто, кошмарно забути,
      наче тінь, простий, людський силует,
      відпустити гарячі любов’ю руки,
      замінюючи їх залежністю сигарет,
      щоб підкласти до скронь пістолет,
      але ніколи назад не вернути.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      Я хочу тебе не забути.
      Заховавшись залізти тобі під шкіру.
      А ти хочеш мене відпустити..
      я змирився, дозволю здійснити цю мрію.

      Я забуду слова й твоє обличчя,
      я забуду те, що так довго будував.
      Ти це все, наче сном, зламаєш,
      так, наче, я нічого ніколи не знав.

      Я знищу усі наші «найдорожчі» речі,
      я спалю усі нами зроблені фото,
      так, я знаю, що вони були зроблені
      «на пам'ять», мені вже не хочеться просто.

      Я навіть забуду твоє ім’я. Хто ти?!
      Ким ти для мене взагалі була?
      Стривай, я взагалі про кого?
      це ж все була просто гра.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Завтра.. знову настане…
      І це завтра, щоб
      намагатись забути тебе.

      Моє серце розтане,
      і стане кригою,
      вона залишиться – не піде.

      Як камінь захолоне,
      мій світ,
      загубившись у болі.

      І, той світ
      буде тримати мою любов
      у себе в долонях.

      Буде берегти,
      і пам’ятати,
      не так як ти.

      Розбивши усі деталі,
      пішла,
      залишивши лиш спогад.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Що би я зараз тобі говорив?..
      Що би я зараз тобі говорив?
      Щось мабуть про кохання.
      Невпинно в часі загубив
      усі свої наповнені бажання.

      І потонувши у очах твоїх,
      таких прозорих глибиною.
      Радів я кожній з твоїх втіх,
      що були сказані тобою.

      Говори, рибонько, говори.
      Тобою весь мій світ горить.
      Говори, рибонько, не мовчи,
      час почекає, він не спішить.

      Десь вдалині, почувши голос,
      він вдарить, як великий дзвін,
      із неба наче сам бог Волос
      скотив увесь свій божий гнів.

      І в грудях стане важко,
      так, хоч трішки, та неначе..
      Співай, співай старенька пташко,
      бо ще не раз у грудях загримить.

      Що би я зараз тобі говорив?
      Щось мабуть про кохання.
      Це так мене байдужий вітер обдурив,
      що замість твоїх слів, я слухаю мовчання…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Я програв.
      О так, як важко це признати…
      Віддавши всю любов –
      я не зберіг себе;
      і наш вогонь, який горів,
      і мав горіти вічно…

      Та крига…
      твоя бездонна крига
      огорнула все,
      наш гарячий світ,
      який палав любов’ю.
      Сотні-тисяч літ,
      коли ми були із тобою.

      Він замкнутий,
      і вже ніколи не живе;
      не оживе, бо вже давно забутий.
      Душа кричить, так ріже і реве,
      неначе вона, як світ прикутий
      до землі, яка так гаряче палає,
      наче в пеклі. –
      там спочиває моє серце,
      де вічним вогнем, колись,
      оберігаючи, палала наша,
      незабутня спогадом любов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ***
      Навіщо ж доля нас звела,
      коли вона все добре знала –
      не бути разом нам усе життя,
      навіщо душу сильно розбивала?

      Навіщо ти, коли я вірив,
      безжально в вічі ти брехала.
      Навіщо, коли я життя довірив,
      ти його розбила і зламала…

      Скажи.. хоч крапельку кохала?
      Якщо так хочеш обійняти, то не йди!
      Я знаю як ти усе життя страждала..
      але навіщо було будувати ці казки…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. ***
      Твої слова – це моя омана,
      вона тобою і мною карана.
      Розбивши на дні океану любов,
      розлилася гаряче по венам кров.

      Ти пливеш.. я пливу за тобою,
      зорі світять, за ними луна.
      Жаль.. що більше ти не зі мною,
      і шепоче тихенько вода,
      мов вона..
      омивши весь берег,
      і спалахом холодної ночі
      бачила тінь, наче біль,
      спогадом бачучи сині очі.

      А очі, мов море –
      глибоке й прозоре.
      Тонути хотів би,
      та ніяк не зумів би,
      забути осяяння снів твоїх слів..
      я б ніяк не спиняв, я б мріяв, я б жив.

      Та тону, у бездонних ночах,
      у ласкавих твоїх очах,
      подих грудей, не втримую подих,
      тону.. я тону у тобі –
      ти не допоможеш в нагоді…

      Ти лиш тінь, ти та тінь,
      що мене омайнула,
      що усе це забула.
      Прощай! – луна кричить.
      І ти ідеш, і я стою, а потім за тобою –
      прощай, кажу і я тобі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Дощ все сильнішає, я чую,
      цей шум доріг ще манить почуття.
      І холод старості його відчую,
      на миті, що обрізує життя.

      Секунда за секундою, і.. прірва.
      Палкий вогонь у серці вже погас.
      Ти вся брехнею надмірна,
      забувши спогади про нас.

      Ну і нехай, за сьомим небом,
      зловити неможливо буде зорі,
      які скляні, які прозорі,
      кричали про любов пекельним ревом.

      4.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Безсоння
      Твої дзвінки вже більше мене не будять,
      я не чую твій голос, він давно забутий в мені,
      і блукаючи в твоїх тенетах, як в павутинні,
      ти стерла пам'ять, як і їм, і мені.

      Ти ламаєш бар'єр у моїй голові,
      ти нищиш все, почуття й відрази.
      Я не прощаю усе тобі,
      тому що твої слова, для мене образи.

      Ти дзвониш? Та ні, це лиш сон.
      Холодна ніч прокидає з просоння.
      Закриваючи очі, видніється, он…
      Та ні, знову прокляте безсоння.

      3.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Видіння минулого
      Видіння минулого породжує нас,
      і ми стаємо, як ядовитий газ.
      Тебе кохати – це моя отрута,
      яка уся тобою спокута.

      Ти неймовірно прекрасна,
      як зорі ясна.
      І також щоночі падаєш з неба.
      Коли на дворі після зими приходить весна –
      признайся, що ніколи мене любила.

      Ні, ти ніколи не скажеш,
      бо признатися важко.
      Ніч, і надходить сірий туман.
      Ти блукаєш у сні, ти приходиш до мене,
      і мене забирає у вічний дурман.

      Я б заснув, бо навік закохався,
      у твої карі очі ялових дерев.
      Та.. я б напевно ніколи тобі не зізнався,
      що чекав ці роки я тільки тебе.

      1.XI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Ніч
      Таємна ніч блукає вулицями,
      у чорному пальті, у темноті.
      Вже роси спали між садами,
      і підіймаються високо у горі.

      Бонжур! Вельмишановна мадам!
      Ви сьогодні виглядаєте прекрасно!
      Над місто тихо нависав туман –
      він вам вклоняється безкарно.

      І місяць світить в небі тім,
      і світять яскравіше ліхтарі.
      Та жаль, що зовсім річ не втім,
      усе що є – це просто міражі.

      29.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Пам’ятаєш вечори?
      А пам’ятаєш вечір,
      пам’ятаєш вечори?
      Ну звісно пам’ятаєш,
      там були разом ми.

      Я був закоханий у твої очі,
      і ти зі мною – щаслива, наче в небесах.
      Збираючи разом холодні зорі,
      ми так раділи теплим словам.

      Де ти тепер? – а море сумно плаче…
      Де берег щастя і одвічного вогню!?
      «Не стій чекаючи її юначе» –
      шепоче тихо небо холодного дощу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Я падаю, як шаховий король,
      який востаннє грає партію.
      Утратив всю свою величну роль,
      а з нею й свою армію.

      Фігури розійшлися в небуття,
      поля порожні – чорне – біле.
      Я мав лише одне-однісіньке життя,
      зате я воював так сміло.

      Хоч впав, та знає серце в мить –
      у грі немає смерті пішакові,
      бо кожен падший ще горить;
      ходи – як кроки випадкові.

      А я стою, хоч вже не граю,
      тепер, як кінь, іду на шість сторін,
      бо до кінця дійду, і це я знаю,
      що шахи підіймаються з колін.

      І буде виграна ця партія проклята
      під назвою красивою «моє життя»
      Вона в душі вся мною так кохана,
      то чорна, чи то біла полоса.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      на вулиці вітер шумить – вже не тихо…
      й сумління в мені ще гучніше кричить…
      кров закипає, в очах я тону; як забути?
      в агонії серце мовчить,
      все ж холодне, а вітер шумить –
      почуття до неї все бурлить і бурлить.
      листя опало, і знову зима,
      а в моїм серці одна лиш вона.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Береза вже пустила свою жовту косу,
      із свіжим запахом холодної роси.
      І більше в світі окрім люті і хаосу
      не залишилося на лезі нашої коси.

      Нас вчили жити, як любити, нащо!?
      Щоб потім проливати ночі сліз?
      Скажи ледащо! Навіщо? Нізащо!
      У мене на грудях глибокий розріз…

      Я любив.. Я кохав! Ну пробачте.
      Що ніяк не зберіг всю любов назавжди.
      Ви б ніколи не говорили «Прощайте»,
      якщо справді хотіли мене зберегти…

      27.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Зникла
      Іще сильніша біль пронзила серце
      мечем холодним діру пронесла.
      Моя душа кайданами розтерта,
      і лавою кип’ять мої уста.

      Гарячі руки обіймають кісті,
      внуряються у мій печальний світ,
      тягнуть мене за металевий дріт –
      ми з тобою несумісно різні.

      Ти розчинишся в тумані ночі,
      і більше зорів з нема не здіймеш.
      Я більше не побачу твої очі,
      бо ти в моєму світі більше не живеш.

      26.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Біла троянда
      Біла троянда цвіла у саду́,
      одна, єдина із цілого са́ду.
      Я їй говорив все, що я не скажу́,
      хоч у прірву за нею впа́ду.

      Я сумую. Ти чуєш?!
      Та ні, це лиш сон.
      Ти так мовчки ґвалтуєш –
      мій падає трон.

      На колінах стою,
      і молю «залишись».
      Ти нічого не скажеш –
      «Вставай! Підіймись!»

      І руки мої зав’яжеш
      і шепнеш: «загубись»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ***
      Ще не бувало так, щоб ніяк не було.
      І кожна написана нами з епох,
      як хвиля, що кудись нас вело
      у подиху шторму обіймів обох.

      Останні проміння заходу ще горять,
      і, можливо, наші з тобою серця
      ще тримаю наше наївне тепло,
      яке ми колись закарбували словами.

      Ще не настав той час «для нас»,
      тож давай ми забудемо, що існуєм.
      На різних, розірваних нами, світах –
      розірвані нашими почуттями.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Столітня війна
      Війна між тобою і мною,
      ми все знали – і тепер палає світ.
      Стріли міняють свою траєкторію,
      потім спалахують – і все горить.

      А потім, підпалюються смолоскипи.
      Дракони, варвари, горіть!
      І сухо в’януть ніжні гіпсофіли…
      ще б цвіли кілька століть.

      Ти все одно помреш,
      безсмертна королево!
      І з рук моїх ти не втечеш –
      уб’ю тебе миттєво.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***
      Приснився сон – помри.
      Дивись, зоря упала – воскресись!
      Цей клятий світ неначе в сні..
      Прокинься й знову загорись!

      Болюча ніч все не дає спокою,
      вона забрала сон і світло білої луни.
      Не видно навіть жовтої зорі..
      І знову сон – помри.

      Я втомився ходити по лезу ножа,
      у цих лабіринтах тернистих блукати.
      Краще захлинутись у горі безсоння,
      і більше ніколи тебе не шукати!

      Забирай все що хочеш, чорна пітьма!
      Навіть вогні в моїм серці погасли.
      Ні, зорі більше не засвітять і не впадуть,
      отже, якщо не померти зараз –
      прийдеться тут вічно страждати…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Поет (не) бреше
      Не я брешу вам,
      а слова,
      які лежать у цих рядках.

      Про ці наївні
      почуття,
      які ви також хтіли відчувати.

      Комусь признатись
      у коханні,
      чи я вам щось забороняв?

      Якщо б хотіли,
      не боялись,
      у вічі пошепки б сказали.

      А ви плюєте
      на поета.
      Що ж, нехай.

      Коли настане час,
      коли і треба,
      я вам промовлю тихо
      «прощавай…»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      Настав наш новий день,
      і почуття сумління затаїлось.
      Тримати вщент твою гарячу руку –
      почуття кохання розчинилось
      у ніч, коли відчувши цю святу спокуту
      мій вічний вогонь в середині погас.

      Прощай… прощай любов, кохання вічне!
      Я уві сні не бачитиму снів про тебе.
      І не помру, хоч знаю, що ніколи не знайду
      тебе одну, тебе єдину нелюбов мою.

      24.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ***
      Там де я – там тебе не існує.
      Там світ, як пітьма, і моя
      душа так тихо вмирає,
      наче вона й сама не своя…

      Де шукати твій ніжний погляд?
      Я готовий піднятись у вир,
      щоб, як птахи, завжди бути поряд,
      бути тобі, як святий орієнтир.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ***
      Коли я сплю – я бачу сон,
      там ти поперед мене.
      Де?! Ті слова, які я не знайшов…
      щоб зберегти усе для тебе…

      Не забувай, коли встаєш.
      Не забувай, коли звикаєш.
      Коли лягаєш, теж не забувай,
      ім’я моє щораз промовляй.

      Проміння сонячного ранку..
      хто ти? – питає сон мене.
      Я охопив рукою білу склянку
      «а чи питав він теж тебе?..»

      Так, ти звикла, який жаль,
      що руки не мої сміють обійняти;
      а що лишається – дивитись в даль
      й поволі смутком ночі помирати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ***
      У мерехтінні зірок на синьому небі,
      у тиші прозорої, тихої мли,
      стою на краю великої щелини,
      я тебе відпустив, бо не зміг зберегти.

      Світ великий, може так і судилось –
      загубитись в словах і спалити мости.
      Неможливо звикати що усе скінчилось;
      забери усе, бодай хоч погляд залиши.

      24.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. P.S
      І біль у грудях громом б’є,
      і сон пропав, і жити вже не захотілось…
      Ці сльози наче грози-зливи ллє;
      погасло – потім знову загорілось…

      Та краще б я у прірву впав глибоку,
      там би забув усі мої тобі слова,
      про ту любов до мене одиноку,
      і в тих словах в яких клялась мені вона.

      Та краще б я у буйнім синім морі
      втопив свою печаль й зафарбував
      це небо у червоний жовті зорі,
      і лиш тоді своє життя урятував.

      Не знаю, може так мені велося –
      тебе зустріти й загубити назавжди.
      А може не було любові, і мені здалося,
      що це підступний крок твоєї зради.
      (тепер моєї самоти).



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      Десь, мабуть, хтось комусь сміється,
      і в денний холод випускає теплий дим.
      Хтось загубив слова й не признається,
      що вже давно одів одвічний грим.

      А хтось не любить голосно співати,
      але колись кричав на світ ще голосніш.
      А хтось у болі боячись когось спитати –
      питає сам себе: «ти не спішиш?»

      Мовчання любить голосно страждати,
      що у душі бракує сотні-тисяч слів.
      А коли ти готовий, і так хочеться сказати,
      усе чого було – не стало і затаїлось в тиші
      сивих снів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      Пробач… моє кохання.
      Пробач, що так і не зберіг,
      ті усмішки щасливі,
      ті обіцянки на словах твоїх…

      Пробач мені, моє кохання,
      що навіть у нещасній самоті
      я не побачив світ відрази
      віддаючи усе життя тобі.

      Пробач мені.. моє кохання.
      Навіки буду берегти
      усі мої тобі страждання,
      й слова, які нічого не дали.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Reste encore un peu
      Sous le voile étendu des étoiles qui chuchotent,
      je devine ton âme au rythme doux du vent,
      et les ombres de nuit, en silence, nous escortent,
      vers un monde où le cœur parle plus doucement.

      Ton sourire éclaire l’air d’une lumière si tendre,
      qu’il réchauffe mes pas, même au froid du destin,
      et mes mains cherchent toi, sans jamais se méprendre,
      comme un rayon d’aurore cherchant son propre matin.

      Quand tu poses tes mots, des pétales se lèvent,
      emportant mes pensées dans un souffle enchanté,
      et mon âme se perd, captive de tes rêves,
      où l’amour se déploie dans sa douce clarté.

      Reste encore un instant, que nos heures s’attardent,
      que nos deux horizons respirent à l’unisson,
      car ton cœur près du mien est la seule sauvegarde
      d’un bonheur que le temps n’emportera jamais, non.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Я вийшов курити учора вночі…
      Я вийшов курити учора вночі –
      вимкнув світло забрав ключі.
      Напівтемрява, напівморок,
      оглядаюся на сотні зірок,
      почувся відтягнутий курок.

      Світло зафарбувалося пітьмою.
      Між двома світами – тобою і мною.
      Упавши в калюжу ще гарячої крові,
      а ти переді мною на великому троні,
      наче ти із демоном у чорній змові.

      Не стріляй… дай хоч останнє сказати,
      щоб у темряві тобою не страждати.
      Я клянусь, що ніколи тебе не забуду,
      і навіть у пеклі великого суду,
      я в серці завжди поруч з тобою буду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      Твої очі, як леза –
      ріжуть плоть обливаючи її кров’ю.
      Твої слова, як каміння, яке падає з неба
      пробиваючи землю навстіж.
      І ти так тихо говориш
      про любов
      якої навіть в тобі не існує.
      Твоя бездарність і муки
      самі ці стіни малюють.

      А ти мовчиш…
      так голосно, що разом з тим
      я не чую як б’ється моє серце,
      як б’ється твоє серце.
      Щоб хоч один удар
      пробив у двоетапний такт,
      і разом з тим навіки розчинився,
      як скований у гратах мій тягар.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Потяг Львів-Рівне
      У потязі Львів-Рівне.
      На годиннику шоста тридцять.
      Я вдихаю повітря рівно,
      наче на дворі уже північ;
      і воно пробиває груди,
      на мене дивляться люди,
      на мене дивляться очі.
      Включив плей лист – нічого не чути.
      «Дякую боже».

      Пишу вірш – ручка з’їжджає –
      я пишу не рівно.
      «Чорт з ним – нехай буде».

      Друга станція – я сиджу.
      «Не вилазь. Вийдеш не там, де треба,
      і заблукаєш»*.

      «Чорт! А я їй написав?»
      Ввімкнув телефон – вісімнадцята сорок п’ять –
      заходжу в телеграм – свічусь «в мережі» –
      її-в-мережі-немає…

      (Ми зрушили з місця –
      в голові знову порожньо.
      Я дивлюсь у вікно – небо
      починає заповнюватись темно-синім,
      наче, схожі на твої очі…
      Ні! – Я довго думаю і знову
      заходжу в мережу.
      на що надіявся – тебе немає…)

      5.X.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ***
      Під шафе п’яні дурні,
      келихи падають, розбиваючись
      об холодний бетон.
      Вони п’ють ці будівлі структурні,
      намагаються, розуміють, –
      перед ними стіна, як канон.

      Блясками води, шум, балаган.
      За хвилину падає ще один келих,
      за ним постріл.
      Місто тиші, ночі, і вбивств,
      оповитий обіймів теплих.

      22.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***
      Я ніколи ще так не відчував кохання,
      як тоді, коли тримав твої тендітні руки,
      і дивився, поринаючи у глибину твоїх очей.
      Я вдихав цей запах, запах тобою,
      і був готовий збирати зорі усіх ночей.

      19.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Твій сміх, коли ти щиро говориш неправду,
      дивлячись мені в очі.
      Слова твої спотикаються об мій погляд,
      і він ріже.
      На твоїх очах видніється сльоза,
      ні, ти знову плачеш –
      на душі так холодно стає,
      неначе, крига обвалилась
      й впала мені на душу,
      мов камінь світів.

      19.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Холодно – зима у серці.
      Моя долоня на грудях висить.
      Звук машин остерігає куля,
      навлена спокута.
      І сонце, духом сильним,
      палить небеса, й
      показує нам, як не треба жити,
      і що тягати крім тонкого валуна.

      19.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Коханець
      У тебе на долоні м’ята
      від чужої руки.
      Його відбитки відбиваються
      на твоїх долонях.
      У твоїх очах палає терпкий
      вогонь, який при погляді на
      мене поволі згасає.
      «хто він» - все роздумую я
      собі, серце вигорає рвучко
      б’ючись об стінки тіла куба.
      Іди… зникай у темноту.
      Біжи! Тікай в його обійми:
      крихкі, холодні, кров’ю оповиті-
      Дні… летять у спогадах щасливих,
      коли годинами лежали у теплі
      обох.
      А що тепер… я підіймаю руки –
      кров’ю очі залились…
      Пробач. Іди! Забудучи
      мене, ти щастя віднайдеш.

      17.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Поволі йду – ступня не зволікає на мороз
      і підвертається.
      Хтось ззаду йде і дивиться на мене,
      спотикаючись.

      Серце б’ється так, наче метеорити падають.
      Люди вогнем всередині спалахують.

      Відблиск світла відбитого металом від ліхтаря.
      А, може, це все ж таки та красива зоря.

      Ні. Це відблиск твоїх ніжних очей.
      Як жаль, що світанок забирає їх від
      разом пробутих ночей…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Темна ніч
      Буває.. темними ночами,
      коли за все тихіше шелестить трава –
      твоя любов ще голосніше заспіває,
      про те, що ти не віднайшла.

      І у блакитній повісті прадавній
      ти будеш мріяти про щось.
      І будеш тихо нервувати,
      неначе заважає хтось.

      Тоді подивишся на небо,
      побачиш тисячі зірок,
      згадаєш.. що уже не треба:
      ні слів, ні губ, ані промов…

      2.IX.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Згадай…
      Для тебе весь світ впаде під мої ноги,
      і всі сміятимуться лиш тобі.
      І буде все так, як пророчили колись боги,
      але це буде не на цій землі…

      Ти будеш гордо дивитися у вічі,
      і говорити наребні слова.
      Ти зможеш увесь світ спалити,
      тобі все можна – наче ти одна.

      Кричи, ламай й ламайся!
      Ти, є – сутністю життя.
      Тому воно тебе ніколи не покине,
      тільки скажи його ім’я.

      18.VII.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Я з тобою
      — Ти любиш мене?
      — Ні.
      — Чому?
      — Тому що сонце зустрічає місяць.
      — Я заховаю місяць, я заховаю сонце.
      — А зорі?
      — А зорі що?
      — Вони все бачать.
      — І їх забрати?
      — Ні. Залиш… А що якщо…
      — Ніяк! Ніколи!
      — Колись піду.
      — Я за тобою.
      — А помру…
      — Також з тобою…
      — Життя віддай?
      — Тобі весь світ.
      — А якщо зраджу?
      — Я пробачу.
      — І ніколи не побачиш.
      — Я знайду.
      — Хоч в грім?
      — І грози.
      — А там вогонь.
      — Заллю водою.
      — Ти зі мною?
      — Я з тобою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Тінь тепла
      Ти була музикою в мені,
      тихим акордом у пізній годині.
      Я забував, як дихали дні,
      коли тебе не було в моїй половині.

      Твій сміх – як весна після зими,
      а дотик – як світло в моїй темноті.
      Та зараз я сам, і пісня німа,
      лиш серце кричить на повній глибині.

      Залиш мені хоч тінь тепла,
      хоч ноту, що звучала в нас.
      Бо тиша – гостра, мов скляна,
      і ріже пам’яттю щораз.

      Я не кажу тобі «вернись» –
      мені не личить просить про любов.
      І в кожнім акорді, що сниться мені,
      ти – знов і знов, і знов...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Не йди!
      Ти мовчки вдягнула пальто,
      а я – не знайшов, що сказати.
      Здається, усе вже пройшло,
      та серце не вміє втрачати.

      Ти лишила слід – не сльозу,
      а голос, що шепче у снах.
      Я й досі тебе бережу,
      хоч ти – вже у інших руках.

      Не йди, хоч нічого не просиш,
      не йди – хай мовчання кричить.
      Я ж міг би бути, ким хочеш…
      але не навчився – простить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Не йди!
      Ти мовчки вдягнула пальто,
      а я – не знайшов, що сказати.
      Здається, усе вже пройшло,
      та серце не вміє втрачати.

      Ти лишила слід – не сльозу,
      а голос, що шепче у снах.
      Я й досі тебе бережу,
      хоч ти – вже у інших руках.

      Не йди, хоч нічого не просиш,
      не йди – хай мовчання кричить.
      Я ж міг би бути, ким хочеш…
      але не навчився – простить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Моя кара
      Я не кричу, та в мені все ридає,
      твій голос у голові – як ніж.
      Ти йдеш.. – і серце моє випадає
      на камінь днів, на безжальний сніг.

      Я жив тобою – до вістки, до болю,
      ці пальці ще пахнуть тобою, знай –
      Ти – отрута, моя недоля,
      любов, що сховала себе у край.

      Я б все віддав, щоб забути очі,
      та пам’ять – кат, не дає мені спати.
      Це кохання було – мов рана щоночі,
      яку вже ніхто не зможе забрати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Скло
      Колись ти була моїм світом,
      сміялась – і зникали дощі.
      А зараз між нами – лиш вітер,
      і тиша, що ріже вночі.

      Я тримаю уламки надії,
      руками пораненими в кров.
      Любов – не завжди має крила,
      і зрада – пекуча любов.

      Я вчуся дихати знову,
      без твого «привіт» за вікном.
      Твоє ім’я – ніби отрута,
      що досі живе під замком.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Розбита любов
      Розбите «ми» більше не склеїти клеєм,
      любов, як кришталь, не прощає удару.
      Я криком в душі обіймаю без тебе
      залишки щастя й прощального пару.

      Мені ще болить, а ти вже не чуєш.
      Твій світ – без мене, чужий, мов зима.
      Я все ще люблю, хоча й не існує
      у дійсності – тільки в снах і листах…

      І час не лікує, він тільки втомляє.
      Сльоза по щоці – як вирок мені.
      Любов, що згоріла, не воскресає…
      Лиш попіл і шрами в душі – назавжди.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Неразом
      …Я мовчав, бо слова – як леза,
      різали серце щораз без упину.
      Залишився з тінню, що в стінах заледве
      нагадує усмішку твою єдину.

      Ти пішла… і мов світ зупинився,
      завмерли у рамці усі наші дні.
      Лиш вітер по шибі повільно стікався –
      неначе питав: «А чому не з нею ми?»

      Ти не озирнулась, не крикнула: «Слухай!» –
      а я б, напевно, пробачив усе…
      Та мовчання твоє – це найгучніший докір,
      що й досі мені спокою не дає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Нас не буде...
      Нас не буде – як тих, хто був.
      Та щось залишиться в пилу епох.
      Любов, що крізь світ прогоріла дотла,
      оживе в останній подих обох…

      Ми не скажем нічого – бо слів
      не існує в часі після кінця.
      Лише дотик – легкий, як зима,
      і погляд – як полум’я з серця.

      І вже неважливо, хто ми,
      чи були ми коли-небудь, чи ні.
      Можливо, через тисячу років…
      ми просто засвітимось – в одній зорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Мерехтять над містом огні…
      Мерехтять над містом огні,
      шепоче небо – таємно-суворе.
      Я стою на краю землі,
      де твоє ім’я звучить, як море.

      Колії ідуть у нікуди,
      а хмари нависають, мов провина.
      Серце не б’ється – воно тільки будить
      спогади, де ти – моя єдина.

      Але я вірю: між реальністю й снами,
      між життям і тінню землі,
      ми знову зустрінемось десь над шляхами,
      де зорі падатимуть навмання з висоти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Погляд
      Я не знаю останнього дня,
      але знаю останні хвилини.
      Коли ти алеєю йшла,
      я дивився – пролітали години.

      І колись.. настане кінець,
      коли пропливе останній човен.
      Тоді.. ти підеш, пролетить вітерець,
      і я коханням до тебе повен.

      9.VI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Сни
      Ти рвучко виринаєш свої руки із його обіймів,
      і не розумієш – хто він для тебе тепер.
      А ким він був, коли цілував твої руки?
      Коли безжально годинами стояв під дощем?

      Скажи, а ти його любила?
      Чи марно час свій витрачала?
      Скажи, не бійся помилитись,
      ти ще можеш спробувати все змінити.

      Він востаннє подивиться на тебе закохано,
      і проріже губами останнє «прощай».
      Ти.. незабудеш його, він тобі буде снитись,
      хоч там ти його міцно тримай.

      8.VI.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Естрада
      …принц на білому коні,
      сповідаюся тобі:
      о, Маріє! о, Маріє,
      ти – виткана із ночі!
      І на березі вогню,
      на тому боці, де,
      човник тихо вдаль пливе,
      о, Маріє!.. о, Маріє…
      сповідаюся тобі…
      там ти, там ти, на човні
      вдаль пливеш!..
      Маріє – горе світанкове,
      хоч глянь, хоч глянь –
      благаю я тебе..
      а ти пливеш…
      о, Маріє…
      Я вісник твій,
      твій вічний лицар.
      о, Маріє..
      прошу тебе – пробач…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      …Вже пройшла година,
      хвилина від тоді, як ти пішла.
      Ти більше у цьому всьому
      суті та надії не віднайшла.
      Ти пішла… ти просто пішла
      не вдивляючись в очі.
      Ти навіть не уявляєш,
      якими були ці холодні ночі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Загублений в коханні
      Вона – мов ранок над водою.
      Вона – мов шепіт тихих хвиль.
      І я, захоплений журбою,
      до неї плив через безкриль.

      Вона сиділа в човнику маленькім,
      і пальці у воді лишали слід.
      У погляді її – яснім, легенькім –
      цвіли всі зорі сотні-тисяч літ.

      Вона сміялась – і ставало світло,
      і навіть море трепетно мовчало.
      Я лиш хотів, щоб ця хвилина жила,
      щоб серце з серцем разом догорало.

      Вона – моя весна на світанні.
      Вона – мій берег і мій штиль.
      Я загубив себе в коханні,
      як човен в мріях синіх хвиль.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Вона сиділа у човні…
      Вона сиділа у човні,
      така легка, мов подих літа,
      її волосся у вогні
      палахкотіло серед світу.

      Вона сміялась – і вода
      плела навколо срібні квіти,
      а я губив усі слова,
      лиш міг її одну любити.

      І море слухало її,
      і човен ніжно нас гойдав,
      вона була усім моїм,
      вона – любов серед in love.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Ти кликала тихо...
      Ти кликала тихо, крізь сни і печалі,
      ти вітром торкалася трепетних мрій,
      і я, розбиваючи відстань і далі,
      летів за тобою на поклик надій.

      Між нами – всесвіти, зорі, століття.
      Між нами – вічність, що в’яне в імлі.
      Але серця наші палають як світло,
      нескорені болем, мов кораблі.

      Я знайду тебе серед часу і мрій,
      серед світів, де не згасне любов,
      бо ти – моя пристань, мій спокій, мій спів.
      Ти – мій вічний політ, який не пройшов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. У срібнім човні…
      У срібнім човні крізь зоряний пил,
      я плив до тебе крізь мрії та сни.
      Світів далекі шепочуть вітри:
      «Вона чекає на тебе, лети!»

      Ти – мов планета у темних світах,
      сяєш теплом у безмежних шляхах.
      Я твій мандрівник, твій вічний герой,
      несу для тебе свій світ золотий.

      Місяць сплітає нам крила з роси,
      щоб ми злетіли у простори й сни.
      Ти – моя зірка, мій небесний край.
      Ти – моя вічність у сяйві безкрай!

      27.IV.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. До зустрічі з тобою…
      Білий пісок коло моря
      омивали холодні хвилі.
      У його руках була зброя,
      непокірна могутній силі.

      Вода холодна била сильний бриз,
      було так холодно до кісті.
      Броня упала, покотилась вниз,
      «ми з тобою зовсім різні».

      Він знову один коло моря,
      говорив сам із собою.
      Можливо, зведе знову нас доля,
      до зустрічі з тобою.

      24.IV.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Крила
      А що, якщо б люди мали крила?
      Кров розливалась по венам.
      Тернисті коріння прорила,
      на кістлявих схилах.

      Вони б летіли у шепіт і млу,
      спалахами світла вибухали.
      Шукали б надію у темнім жалю,
      і падали б знову топившись в океани.

      Крила – не тільки для польоту вгору,
      це й тягар, що палає у снах.
      Від болю й жаги, від любові й простору,
      людські серця розбивалися б в небесах.

      20.IV.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Поема старого поета
      Вона топилась п’янко у його очах.
      Палала гірко, та кричала без останку.
      Вона любила просто так гуляти по тих днях,
      коли сонце ще світило дуже жарко.

      Він все писав: вона була красиво неземна,
      вона любила тихі вечори-прогулки.
      Вона ходила будь-де, де б вона не була,
      по всіх вулицях, і всіх провулках.

      Яскраве сонце забагрянило дурман,
      він відклав перо; чорнильну ручку,
      старий папір, пожовклий від років,
      він не зміг дописати…

      Так хотілось, дуже, щоб вона жила,
      так хотілось просто жити.
      Він продовжив писати: «так.
      Вона буде йти, вона буде красу носити».

      Старий поет не знав усіх пригод,
      колись морями плавав без останку,
      як просто хтілось забагрянити дурман,
      і йти поперед сонця: просто й гірко.

      Він забував усі свої знання,
      він так хотів кричати всьому світу,
      що не було й не буде в цих світах:
      любові, ні краси, ні віри, сили.

      Він все ж сидів на свому кріслі,
      стіни розфарбовувались кольорами,
      то сірими й зеленими шляхами,
      йшли просто так, не бачивши всіх снів.

      Вона топилася у морі п’янко,
      не бачивши нічого, думавши про лад.
      Ось він, ось він переді мною просто клятим стовбом!
      Немає.. кліп – і забулось, гірке.

      Він все ж не знав про що була їхня розмова,
      остання із останніх всіх пригод була – вона,
      була вона, і чи знала це, чи ні,
      чи жила просто так у снах.

      Вона топилася у морі п’янко…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Дорослість
      І все, життя вже промайнуло.
      Перони на вокзалі вже пройшли.
      І так, неначе іскра спалахнуло,
      забуте, те, що ми вже виросли.

      Що дарували нам з небес боги
      яскраві дні із теплими дощами.
      Ми все, і все що було – ми могли;
      не передати іншими словами.

      Ще б крапельку життя прожити,
      відчути смак сирої бахлави.
      Дитинство знову відтворити..
      як хочеться вернутися туди…

      15.IV.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Небесні кити
      На небі плавають кити…
      Вони не знають куди плисти.
      Один у хмару залетів,
      щось знайти хотів.
      Який блакитний колір неба,
      «НАМ нічого не треба!» –
      проспівав один із них,
      небокраями доріг морських.
      На заході другий майорів,
      про щось тихенько гомонів.
      У неземній, святій блакиті,
      хмарами туги покриті.
      Розгольтав стальним хвостам,
      своїм впевненим чуттям.
      О, край прозорий,
      і промінь сонця світанковий,
      майорів з китами,
      між рожевими лугами.

      22.III.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Двері
      Двері, старі, пошарпані двері,
      як вас відчинити,
      щоб ніяк не зачинити?!
      Кляті двері!

      Що ховаєте: страшні секрети?
      Чи, можливо, стежку в майбуття?
      Кляті! Ці кляті, старі двері!
      Віддам усе, щоб відчинити,
      навіть якщо доведеться віддати життя!

      Не відчиняєтесь ви досі…
      Нічого, прийде ваш «шуканий» час.
      І я стоятиму на сірому порозі,
      щоб знову спробувати відчинити вас.

      22.III.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Хочеш? – Іди!
      Я зла не тримаю.
      Хочеш – біжи,
      не вертайся назад.
      Повернешся – дороги не знайдеш,
      і згубишся в тиші полях.
      Перлини святі не відкриєш
      у синіх, безкраїх морях...

      15.III.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Одна історія
      Ти сидиш за сусіднім столиком, я на барі,
      замовив кон’як, а ти біле сухе вино.
      Ти пошепки називаєш мене «алкоголіком»,
      і я відчуваю як тане воно.
      Такої вроди я не бачив іще ніде,
      окрім давньогрецької богині Аврори.
      Я оплатив рахунок, вийшов, нажаль,
      у цьому великому місті знову затори.

      Якби я не побоявся підійти і взяти твій номер
      телефону, я б, мабуть, був би щасливим,
      але, мені здається, що таку дівчину як ти,
      вважаю не тільки я, красою вродливий.
      Інший провулок, як хочеться знову побачити
      твій наповнений спокоєм погляд,
      він тихий та ніжний, він давно забутий
      приємний дитинством спогад.

      Зайшов у кав’ярню, замовив «Еспресо»,
      привітався з котом на моєму стільці,
      взяв у руки стару, пожовклу газету,
      краєм ока побачив знову її…
      Яка пекуча біль оповита тілом,
      наче кару наслала крилата Фурія.
      Я вийшов із кав’ярні, оглянувся на небо,
      як жаль.. що ти – ілюзія…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ведмежа
      Чому у нашому домі живе ведмежа?
      Пухнасте, маленьке лежить на дивані.
      І враз лінія – горизонтальна межа,
      ведмежа із подушкою в парі.

      Піднялося з підлоги, оглянулось,
      і свіжий запах жовтої рідини, і.. –
      хруст, хтось ще у домі,
      це, мабуть, мама із торбою у руці.

      А ведмежа не просте – чарівне,
      у його лапках світло із сна.
      Воно бурмоче закляття веселе,
      змітаючи темряву ночі з вікна.

      Мама заходить – і раптом навколо
      стіни розквітають казковим цвітом,
      а з торби її – не продукти літають,
      а зорі, планети, і сяюче літо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Дорога в майбутнє
      Не хочу любити інші очі.
      Не хочу любити інші руки.
      І тільки в далині почуються кручі,
      яких навіть не чути.
      Не хочу бачити інші погляди.
      Не хочу тримати руку не її…
      І тільки вона під холодною ковдрою,
      я бачу її у своєму дикому сні.
      Я бачу її ніжний та теплий погляд,
      я бачу усмішку, красиво неземну…
      І.. я хочу бачити нас разом,
      в земному майбутньому,
      сплетеними і окованими,
      зв’язаними назавжди…
      І річ в тому:…
      що перешкоди нам не заперечать,
      чи бути нам на цій землі,
      ми обиратимемо разом,
      і разом здійснем все, що планувала ти.
      Не заперечую, нам буде важко,
      але я буду вічно йти…

      12.III.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Про Неї
      Вона прокидалась ранками
      і дивилась на стелю,
      бачивши у сірій пітьмі його силует.
      Готова від ревності звалити цілу скелю,
      лиш бути поряд із ним.
      Вона була готова віддати своє життя,
      заради того, щоб він жив вічно.
      Навіть була готова побороти своє почуття,
      щоб відпустити, та водночас тримати міцно.

      Вона – сутність пекла та раю,
      архангели тримають її під своїм крилом.
      Я, напевне, вже нічого в цьому світі не знаю..
      я пліч опліч із ними; із кровавим чолом.
      Зазнала болю, так сильно
      у грудях пече гаряча кров,
      вона може в будь який момент
      хвилин просто піти.
      Її кличе порожнеча, її губить любов.
      Її більше в цьому світі не знайти.

      19.II.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Твої очі
      Твої очі – це принцип жити,
      вони яскравим полум’ям горять.
      Любов – це річ, щоб не тужити,
      щоб погасити в серці темряви печаль.

      Триматись за руки і посміхатись,
      як мало треба для краси.
      З тобою тихо розмовляти,
      і відчувати це завжди.

      Як просто й легко тебе мати,
      і цілувати руки лиш твої.
      Тебе холодними ночами ждати,
      і промовляти що: «кохаю» лиш тобі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Любов створена богами
      Любов створена богами,
      створена для того, щоб кохати,
      щоб дарувати,
      щоб оберігати.
      Створена для того, щоб у темний час
      він підійшов і пригорнув до свого плеча,
      ніжно.
      Створена для того, щоб розмова двох людей
      була наївно щирою, для того,
      щоб ми закохались лиш раз.
      Любов створена богами, щоб усі розуміли:
      хто ти, і хто вона, хто вона для тебе!
      І хто може цілувати її ніжні руки,
      хто може бачити її закоханий погляд,
      хто може чути, чути її ніжний голос,
      а хто може його просто забути…
      (коли не поряд)…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Кохання
      Сказати «кохаю» – цього буде замало,
      щоб передати мою безмежну любов.
      Моє серце, як в перше, так палало,
      коли у цім світі тебе я знайшов.

      Як хочеться усьому світу показати,
      як можна зберегти квітковий світ.
      Що можна всі образи пробачати,
      і бути разом сотні-тисяч літ.

      Як хочеться в моменти обійняти,
      і зрозуміти, що у цьому хаосі доріг,
      холодне серце – можна зігрівати,
      і забувати те, що не зберіг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Дні
      І кожен день – це фініш і початок.
      І кожен день – це смуток і печаль.
      Та в кожнім дні є тисячі здогадок,
      які кудись у далечінь летять.

      У кожнім дні є тиха мить прощання,
      є крок вперед і спогад про назад.
      І в кожнім дні є крапелька чекання,
      що світло знайде в темряві свій лад.

      У кожнім дні є промінь сподівання,
      є віра в те, що зміниться усе.
      І навіть крізь туманне розставання
      душа шукає те, що понесе.

      Бо кожен день – це подих і тривога,
      це глибина і дивний лет буття.
      У кожнім дні – і пошук, і дорога,
      що тягне нас до нового життя.

      24.I.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Прірва
      Твоє оголене тіло бачу не я, а хтось інший.
      Ти куриш цигарку і запиваєш її кавою.
      Здогадуєшся, що ніхто в житті не вічний.
      Ти, здається, гарячіша за згусток із лавою.
      Ти, здається, поводиш себе вже не такою жвавою.

      Прокидаєшся ранками, відчиняючи вікно,
      щоб у кімнату надійшло свіже повітря.
      І цілий день безперестанку згадуєш його,
      ти, здається, бачиш його видіння.
      Ти, здається, скоро помреш від куріння.

      Коли сонце ховається поза хмарами,
      і ти знову одна лягаєш у холодне ліжко.
      Уся в крові поволі стікаєш ранами,
      твій подих відчувається дуже чітко.
      Ти, здається, тримаєшся дуже кріпко.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Зорі мовчать
      Тривожний світанок торкається вікон,
      вітер холодний гуляє між хмар.
      Я залишаюсь один на пероні,
      де ти зникла у вихорі пар.

      Дорога далека – мов сніг, непомітна,
      зникає у сутінках, манить вперед.
      Твої очі – мов зорі, лиш світла крупинка,
      що гріє у серці й стирає слід.

      Зорі мовчать, їм байдужі молитви,
      мої листи, що згоріли до тла.
      І, можливо, ми просто обличчя забули,
      але пам'ять про нас залишається жива.

      Колись, за роками, в обіймах туману,
      між тисяч доріг і забутих стежин,
      ми знайдемо те, що здавалось обманом,
      і знову торкнемось коханням хвилин.

      …Коли зірки втомляться падати з неба,
      і світло погасне на ліхтарях,
      знай, я не чекаю, бо знати не треба,
      чи ти повернешся, чи мариш у інших світах.

      22.I.2025



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Закінчення...
      Він написав усі листи коло кав’ярні,
      де запах квітів і прозоро-білий сніг.
      Зробив ковток – і пар рікою,
      пролетів над снігом закидах віт.

      Він закінчив писати, філіжанка пуста,
      він не буде більше питати:
      «Чому доля завжди лиха?!»
      тихо встане. – ось і кінець цього вірша.

      Прийде додому, сяде у крісло,
      чорнило омоче ручку стару.
      Простелить папір, а писати..
      не буде, тому що більше немає кому…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Так, зазвичай життя…
      Так, зазвичай життя
      погано повертається до тебе,
      та пам'ятай, що тільки я тебе люблю.
      Я заберу тебе до себе
      і ніжно-ніжно обійму.

      Зігрію, щось шепну і поцілую,
      і твоя усмішка вернеться в світ.
      Вона, як квітка радості, мов хвиля,
      що у морі розгойдує липневий цвіт.

      І лиш тоді світанок знову засіяє,
      і теплий погляд океанів пролетить,
      і сонце тихо нам у небі заспіває,
      що все у цьому світі – треба пережить.

      28.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Тепле літо
      У місяць серпень відчутно тихий щем,
      птахи летять у небі золотим ключем.
      Трава омріяна сухим життям,
      і тепле літо накриває нас коханням.

      Ах, місяць серпень, я б повернув тебе назад,
      коли одів ти пишний свій наряд.
      І гомонять метелики в траві,
      коли твій голос в мене знову в голові.

      У місяць серпень, де зоряна блакить,
      ще пахне медом день, що відлетить.
      І листя тихо шепче нам прощання,
      та в серці лишиться твоє зізнання.

      Метелики кружляють навкруги,
      як мрії наші, світлі і легкі.
      Я б повернув той час, де ми удвох,
      від незабутніх мрій епох.

      28.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Самотність
      Не сумуй і не плач,
      хоч зараз не поруч.
      Години пролетять,
      як секундна мить.
      Ти краще благай долю,
      щоб запобігти цьому горю.
      І на самоті чекай,
      коли кохання прилетить.

      24.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Могила
      Нехай могила мене покарає,
      за те, що я тебе люблю.
      Та я могили не боюся,
      кого люблю я, з тим помру.

      І жити вічно, та не в цьому світі,
      а там, за небесами хмарних схил.
      І буду мріями здійснювати мрії,
      хоч скільки знадобиться мені сил.

      24.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Заради тебе
      Я залишу тебе на березі без слів,
      щоб не тягнути на дно за собою.
      Розтанув у сльозах коханий слід,
      що був оманливий лише тобою.

      Я залишу тебе, ти лише не плач,
      час пролетить – роки згорять.
      Життя – це короткі дні невдач,
      які страшенно голосно мовчать.

      Я залишу тебе в саду між троянд,
      ти, можливо, ще будеш пам’ятати,
      цей берег садів усіх зрад,
      де я буду тебе таємно кохати.

      22.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Згадаю літо...
      Згадаю літо,
      тобі 15
      і шелестить в садах трава.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      і знову усмішка твоя.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      твій перший погляд, здається, палкий.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      і мій – пекучо-вогняний.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      уяв майбутнє, як ранкова роса.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      ти поряд за руку – яка це краса.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      і доля знову нас звела.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      твоє волосся вітер розвіва.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      я знаю, буде важко, не збулось.
      Згадаю літо,
      тобі 15
      і можливо, життя мені сном здалось.

      Пам’ятаю літо, тобі 15,
      це літо в серці назавжди.
      І запишу собі на пам'ять,
      дні, секунди мільярдні.

      22.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Давньогрецька поема
      А серце тихо промовляє:
      відпусти.
      Як страшно пам’ятати кошмари…
      Ти падаєш у прірву темноти,
      і душі наші палають.
      Палають блискавками Зевса,
      чи кохаючим вогнем.
      Я б подолав усі дороги Геркулеса,
      і все рівно б тебе зустрів.
      Зустрів, однаково, чи ні,
      ти б не пішла тоді зі мною.
      Тому що бачивши очі твої,
      я відчував у собі потвору.
      І як у давній притчі літ,
      мене б на скелі розіп’яли.
      Та я б тримав вогонь не для людей,
      а лиш у серці, що живе для тебе.

      20.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Поема
      Ти знаєш що таке любов?
      Це сенс життя, це сенс, щоб жити.
      Якщо знайдеш – не відпускай,
      бо потім, як захочеш пити –
      не знайдеш…

      Кохай! Кохай, бо час не вічно жде.
      Він віддаляє вас від поцілунку.
      А мить, коротка, часто йде
      не бачачи у цім рятунку.

      Настане мить – вона прийде,
      і пригорнеться ласкаво до тебе.
      І в тім причини не знайде,
      щоб руку твою відпустити.

      . . .

      А ти благай, благай в небес,
      щоб на землі зустрілися ви знову.
      І буде дев’ять із восьми чудес!
      Відчуй любов: приємну, загадкову.

      19.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Кохання, коли ти поруч
      Ми обоє покриті прозорими хмарами,
      які в небі пурхають, як пух.
      Розгублені любовними шрамами,
      що у серці перехоплює дух.

      Так, ми – зірки, які світять на небі ясно,
      розфарбовуєм світ в кольори.
      І як усе це прекрасно,
      коли поруч зі мною ти.

      Забуваю думки, забуваю про інше,
      і світ – наче казка, розкрита пером.
      Так, щастя можна знайти деінде,
      та не тоді, коли ти під іншим крилом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. О море...
      О море – нескінченний край,
      я стільки радості в тобі вбачаю.
      Ти наче дивовижний рай,
      і тільки я тебе кохаю.

      І вся краса є тільки у тобі,
      і від ріки, струмка пливе у океани.
      Я хочу трішки хоч собі,
      коли проміння падає в тумани…

      І в цей момент палає світ,
      у ньому все живе, і люди.
      Це надприродний темний гніт,
      в якому граються прелюди.

      3.XII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. У неба очі твої – поміркові…
      У неба очі твої – поміркові,
      які світять, як зорі ясні.
      Вони – прекрасно-волошкові,
      дивляться на мене, то вдень, вночі.

      І як кроваві рози,
      закохують у себе.
      Розцвіли мімози,
      у дворі у тебе.

      Вони, як келихи, наповнені коханням,
      яке лише у мріях відтворюю в собі.
      І задаю собі питання: (зупиняюсь),
      які ж вони прекрасно-голубі.

      27.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Поза межами відчуття любові
      Опади дощів не вщухають, як думки,
      і можливо, ми ще не побачимось завтра.
      Так, я буду боятися кожної туги,
      тільки б в кишені залишилась цигарка.

      В голові лиш одне – це твоє ім’я.
      Я пам’ятаю нашу «любовну дату».
      Воно болюче для мене, як отруйна змія,
      тридцять перше - одинадцяте – відчуваючи втрату.

      Немає тебе – це найгірша поразка.
      Я краще відпустив би тебе ще тоді.
      Моя любов – це хороша ознака,
      яку віддавав би лише тобі.

      І якщо згадаєш за декілька років,
      пам’ятай, наша лавка під схилом доріг,
      яка б’ється у води-ріки потоків,
      яку лише у пам’яті зберіг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Подорож у потязі
      Залізна колія тривожить зір,
      і я один в холодному купе.
      За вікном краєвиди гір;
      холоне моє тепле лате.

      Рух веде забираючи час,
      за вікном десятки різних вокзалів.
      І скільки у житті планетних мас,
      із яких світів? З яких порталів?

      Коли дорога нас веде у невідомість,
      ми боїмося втратити минуле.
      Немає дороги назад – це нерухомість,
      яка веде дорогою в майбутнє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Мрія
      Я просто хочу, хочу мріям,
      віддати все, що є у голові.
      Вигадати назви іншим квітам,
      і ходити поряд по землі.

      Я просто хочу тебе мати,
      тримати міцно і не відпускати.
      За руки твої ніжно обіймати,
      і в моменти, інколи, поцілувати.

      Заглянути в твої блакитно-теплі очі,
      у них заблукати вдається завжди.
      З тобою проводити разом всі ночі,
      і на зорепади дивитись у ночі-пітьми.

      25.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Зв’язані
      Переплетені руки у теплі,
      дотик пальців до твого обличчя.
      Любов передається у красі,
      я благаю, ти мені наснися.

      І поцілуй на останок вуста,
      які колись промовляли «кохаю»
      Не читай більше мого листа,
      я істину, тихо, у ньому ховаю.

      25.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Герой
      Вона любила героя із книги,
      секрет цей тримала в цвітучих садах.
      Його почуття були зроблені з криги,
      по якій відшукували болі в слідах.

      Він для неї герой, що оборює замок,
      краплі сліз наче хмара густа.
      І можливо колись настане світанок,
      книга закриється, сторінка пуста.

      Вона візьме книгу другу у руки,
      та уперше почне нападати.
      Не важливо, що подумають люди,
      вона буде його пам’ятати.

      24.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Скажи, як перестати тебе любити?
      Ти в кожнім сні, ти в кожнім дні.
      Так, я був готовий тебе відпустити,
      та всюди очі твої вогняні…

      Скажи, як перестати тебе любити?..
      Коли думки забиті лише тобою.
      «відпусти» – я буду тебе просити
      знову і знову, щоб не вбити тебе собою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. В життя немає кінця…
      Пробач за все, що трапилось зі мною,
      я лиш кохати тебе жадав.
      Та не лишилось більше нічого, окрім болю,
      який в собі закарбував, затамував.

      Тепер стараюсь відвернутись,
      забути, чи покинути тебе.
      Та ти приходиш знову пригорнутись.
      В обіймах убиваю я себе.

      Я б міг ходити з тобою в парки,
      чи під балконами співати пісні.
      Ти думаєш, усе це – жарти,
      та я насправді все присвячую тобі.

      Куди втекти? В які місця,
      де всі забудуть, що існую я на світі?
      Немає сумніву – в життя нема кінця.
      Любов існує тільки в сухоцвіті.

      9.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Прекрасний світ
      Який же він, прекрасний світ,
      де всі кохають без образи?
      Коли холонуть весни віт,
      вони кохають раз урази.

      Вони живуть, і так, вони страждають,
      та все одно вони усіх-усіх кохають,
      із посмішками всіх нас зустрічають,
      ті віти, що не розмовляють.

      І в кожнім серці – є любов.
      І від любові в животі метелики пурхають.
      Коли її немає, і без всіх розмов,
      у ці моменти душі помирають.

      9.XI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Осінь
      Оголені дерева стали в ряд,
      розкидані практично по всьому місту.
      Осипався блиск-золотом сад,
      і не має вірш цей змісту.

      З’явилась Осінь, забагрянила
      й прийшла в зимовім.
      Крокуючи проспектом дотиків до золота,
      вона гортала й блукала в прозорім альбомі.
      І враз із страхом кинулась колона.

      Пожовкло листя, вітер дме,
      він задурманює ласкавий дотик,
      і ніжно хвилі осоколи гне,
      ці звуки, як легкий наркотик.

      Зима непрохано прийшла,
      і буревіями розбила,
      усі осінні ніжності слова,
      окам’яніли як могила.

      І може знов вона прийде,
      і може знову листя зажовтіє.
      Та ні, це і так потроху дивне все стає.
      Зима усім мене омріє…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. У моря верби шелестять...
      У моря верби шелестять,
      небесні береги кохання.
      Вони про щось тихенько шепотять,
      і задають тобі питання:

      А чи подобається вам життя? –
      вони відверто б’ють поклони.
      І чути стук серцебиття,
      неначе падають колони.

      А він мовчав, дививсь у ніч,
      де хвиля місяць колихала.
      І тінь упала йому в віч,
      неначе відповідь сказала.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Хто ти?
      Хто ти? Людина чи птах?
      За спиною крила, а ходиш ногами.
      Із неба на землю глядиш, і думаєш: «жах»,
      Ти людина, хоч спроможний літати.

      Чому не літаєш? Ти ж можеш, пізнай!
      Дивну силу, що крутить світами.
      І тоді зрозумієш, кажу тобі, знай,
      Ти – є свій, ти – є птах між птахами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Шлях
      Куди ведеш, дорого дальня?
      В які далекії світи?
      Моя нещасна думка крайня,
      веде мене не до мети.
      Її збивають дивні люди.
      Її вбиває власний гніт.
      Куди ж ведеш, дорого дальня?
      В який далекий, темний світ?

      22.X.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Таємна мрія
      Любити тебе – це моя таємна мрія,
      яку загублю у маренні світів.
      Обіймати тебе – приємна дія,
      яка здійснюється лише у світі снів.

      Торкатися серцем до ніжного дотику,
      відчувати тепло крізь мовчання ночей.
      Твій образ живе в кожнім гарячім вогнику,
      немов зорепад у безмежності твоїх очей.

      Та час пролетить, і розтануть ілюзії,
      але в глибині ця любов проросте.
      Вона стане світлом, мов промінь у прузі,
      що навіть крізь темряву шлях віднайде.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Не зводь з мене своїх очей,
      вони будуть різати плоть, як зграя мечей.
      Я згоден терпіти пекучу ту біль,
      навіть якщо від тіла залишиться лише тінь.
      Я готовий навіть вбивати себе,
      навіть, якщо в світі не буде тебе.
      І тоді я небу викрикну, що люблю,
      в світі сонця, лише тебе одну.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. В осіннім саді...
      В осіннім саді листя пролягло тернистими стежками,
      і відвінчались лебеді кохання на березі життя.
      Шторми зустрічають море із штормами,
      які б'ють бризами берегами каяття.

      Світанок збудить роси у всіх садах,
      і сонце проведе у сон нічний каприз.
      О, пані Осінь! Ти так красива на устах,
      ти для мене, найвеличніших сюрприз.

      Ти всім своїм теплом людських відносин огорнула.
      Я лиш шепчу тобі: «любов віддай...»
      Нажаль, ця мить неважно промайнула,
      і ти навік ідеш, і промовляєш: «прощавай»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. За хвилину провалиться земля
      У світі одному – ти в мене одна.
      На небі нам, обом, світить одна зоря.
      Я знаю, у світі тебе уже нема.
      За хвилину провалиться земля.

      І зникне світ, згасне світанок,
      зникне зоря, а за нею усмішка твоя.
      Я знову прокинусь у ранок,
      я дізнаюсь, що більше ти не моя.

      Я думав піти за тобою,
      у пекло, у муки, лиш би там була ти...
      Я знову мучусь, засинаю –
      ти у снах говориш мені: «не йди»

      Твоя душа викрикує: «пробач»
      Я сам собі кричу: «не плач»
      Я змирився, ні, це брехня.
      За хвилину провалиться земля.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Під нічним миганням ліхтаря...
      Під нічним миганням ліхтаря,
      холодний вітер заморожує твої тендітні руки.
      У небі місяць і одна зоря,
      ти закарбовуєш в собі ці темні муки.

      Нам місяць осяює дорогу,
      неначе мрію дивну, загадкову,
      що в світі прокладає лиш одну,
      ти від свідомості вбиваєш себе саму.

      «Чи зміниться погода в завтрашньому дні?» –
      спитала ти сама себе у сні.
      А сон не знає день, він знає ночі,
      відповідає спокійно: «спокійної ночі».

      І ти засинаєш, нікого нема.
      У світі неначе завелася чума.
      Ти цілуєш на останок уста,
      так тихо прийшла зима…

      17.X.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Хмари-хмари
      Хмари-хмари,
      заберіть мої печалі,
      у майбутні темні далі,
      сині хмари.

      Що шепочете ви, хмари?
      Чом далеко в небі ви?
      Я не знаю, що сказати..
      Я не знаю, як кохати!..

      Сині хмари…
      Що наводять лиш грозу.
      Зупиніться! Чуєте, хмари!?
      Я мріяти хочу наживо!

      Гей, ви, хмари!
      Я викрикую – чує весь світ!
      Що у світі, в грозу, за синіми хмарами,
      є небесний та світлий політ.

      Після грози вийде сонце!
      Чуєте, хмари!?
      Пливіть геть, на інші світи!
      І покажіть нам, сині хмари,
      блакитне небо, що осяює дорогу,
      щоб піти…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. А клени в полі, тихо нам шепочуть...
      А клени в полі, тихо нам шепочуть: «обійми»
      Берези вільно розпускають свої коси.
      Душа шепоче гірко: «обмани»
      На травах срібно переплутуються роси.

      Кохання з вітром тихо в вітках шелестить,
      вода в озерах б’ється – чути ехо.
      Кохання просто так до тебе не летить,
      його як мрію, треба відпустити в небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Мішень
      Вона виткана із ночі,
      із надії та моїх мрій.
      Палають вогнем її очі,
      наче вона збирається в бій.

      Де оборює свій замок кам’яний,
      який ледь тримається на цеглі.
      Він по троху перетворюється на скляний,
      уламками розкидані всі меблі.

      Вона бориться з драконом – із думками,
      які вбивають її кожен день.
      Вона викрикує світу своїми вустами,
      що вона у ньому мішень.

      4.X.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Без тебе колись
      Колись, коли землю окриє небо,
      коли світ без сонця, коли світ без неї…
      Пітьма – тьмяним подихом вітру закриє вона
      одна, сумна. Темнота.

      Шелест листя пролунає крізь місто без світла,
      і забудеш тоді ти моє ім’я.
      А я… Без сну… Я буду мріять!

      Я буду жити! Я буду плинуть!..
      Я буду плинуть до тебе…
      Моя – не моя. Я не зна…

      Та у світі хтось є, так? Чи.. не так?..
      Я загубився… Я – дивний маяк,
      який світить, як.. сонце! О так!

      І навіть без світла,
      і навіть без неба,
      без сонця, без тебе..
      без тебе…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Світанок
      Світанок світить синім сном,
      сплять сонні, світанкові сновидіння.
      Світанок сипле сотні сторінок,
      самі себе спускаєм на спасіння.

      Сліди старі стираються словами,
      сміливість сяє срібними світами.
      Стікає сум, спадає сивий смуток,
      у сто сторін, які стискаються стуго.

      Спокій співочий сходить серед саду,
      соковиті сни сповнені наснаги.
      Сонце сипле світлом, сіяє світанково,
      складає світло зірками веселково.

      27.IX.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Хаос
      Я у нічнім тумані ночі буду задихатись.
      Торкнусь у твої долоні зла..
      В твої зіниці щастя задивлятись,
      де мене нема…

      І хаос знищить всі мої думки,
      усі твої, і наші – спільні.
      Ти краще просто так люби,
      щоб відчувати що ми вільні.

      27.IX.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Фантастично
      А ти скажи мені казково,
      на крилах ночі заспівай.
      Та якось тихо, загадково,
      ти знов шепочеш «прощавай».

      І зникне мить, мов сон ранковий,
      згорить вогонь у тихій млі.
      Та шепіт твій, такий шовковий,
      назавжди лишиться в мені.

      Чи то був сон, чи правда тиха?
      Чи грала тінь на самоті?
      А може, доля – це утіха,
      що тане з нами у житті.

      27.IX.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Нічна ватра
      Червоний місяць плине з горизонту.
      Нічний туман вкриває нічну землю.
      Там в полі горить нічна ватра,
      і звуки стріляють од неї.

      Там зорі горять одноколі,
      між ними палає Венера.
      Там тиша, там гори, там небо.
      Упасти б у ватру і тліти із нею…

      Гаї-Смоленські 20.IX.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Село
      Ось вони – прекрасні ранки,
      красою вкриті сині ґанки.
      Душа закрита оксамитом,
      духмяніє липневим цвітом.

      Співає вітер в буйних травах,
      тремтить росою день ласкавий.
      І сонце лагідно спадає,
      теплом навколо огортає.

      Тримає світ той літній спокій,
      де подих – ніжний і глибокий.
      Де час зупиниться в промінні,
      щоб залишитись у цвітінні.

      Гаї-Смоленські 20.IX.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Безкрає море
      Безкрає море дивиться у даль –
      чогось не бачить.
      Не бачить радості,
      лише печаль, та щось усе це значить.
      Можливо, значить,
      що проходить час, потрібно йти.
      Потрібно йти, але куди,
      якщо дороги у безкрає море, не знайти…

      Ну що за сила у пітьмі,
      що нездоланна і несамовита.
      Ну як забути ті печальні дні,
      в яких була ти майорита.
      Болить… болить серденько, градом сльози.
      Гаряча сталь у саме серце б’є, і душу,
      душу незбагненну, опалює всього мене.
      Але заради тебе жити мушу.

      30.VIII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Місто зими
      Холодні обеліски осяює проміння,
      холодне сонце льодяніє від пітьми.
      У світі, де нема надії на спасіння,
      від атомної дії, від війни.

      Лиш вітер стогне, кличучи до тиші,
      зруйнованих будинків тінь сумна.
      І плач землі, що вже нікого не колише,
      розносить крик: «коли настане ця весна?»

      Та в мороці, крізь попіл і руїни,
      вогонь надії ще ледь-ледь жевріє.
      Бо в серці людства, всупереч годині,
      завжди живе любов, яка світліє.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    70. Про Любов
      Сьогодні хочу теплої погоди,
      де плинуть хвилі вітрові.
      Твої яскраві, ніжні очі,
      я знов побачить захотів.

      Холодним поглядом наївно обійняти,
      навіть коли забудеш ти ім’я.
      Мені тоді вже буде нічого сказати,
      і знову вітер тихо пролуна.

      І стане темно й холодно надворі.
      – Чому гаряче охололо? – допитувався я.
      Бо «гаряче» – не було гарячим,
      це лиш ілюзія холодного тепла.

      Львів 7.VIII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Думки у потязі
      А що життя – перони і вокзали.
      Одвічний рух іде у небуття.
      Де Львів панує, там полине,
      безвісне й тихе почуття.

      У нього закохатися можливо,
      водночас і відчути біль.
      Коли у потязі поривом,
      промінчик сонця защемить.
      І одпаде німа недуга,
      і знов захочеться тепла,
      у вічнім потязі безмежнім,
      я знов полину в почуття.

      І знов пітьма…
      Тінь закриває спектр вікон.
      І навіть вже про почуття,
      буде байдуже говорити.

      Львів 7.VIII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. У штормі думок
      Думки пекучим болем б’є у скроні,
      і кип’ятися кров в моїх устах.
      Я б цілував тебе палкуче на морозі,
      коли гаряча кров морозиться в снігах.

      За горизонтом корабель у штормі тоне,
      і серце б’ється струменем палким.
      В той день, де погляди наші звелися,
      я помер, як феніксом жарким.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Лиш пам’ятай, я люблю тебе…
      Я хочу захлинатися тобою,
      з твоїм запахом бути поруч.
      Відчувати кожну дрібничку твоїх мрій,
      і у реальній безмежності здійснювати їх.

      Я хочу бачити твої бездонні очі,
      коли б, і, де б ти не була.
      Я хочу чути ніжний голос,
      голос із темряви і небуття.

      Я хочу вбиватись з твоїх поцілунків,
      ці моменти повторювати ще і ще.
      І навіть коли уста роз’єднаються,
      сильніш обійняти тебе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Кохання - у тобі
      Я б бажав цілуватись на морозі,
      щоб губи наші прилипли.
      Я б тримав тебе за твої руки,
      і зігрівав себе поривами.

      І у нічній тривозі сумно захлинатись
      буду неповторно.
      І у обіймах доторкнусь устами,
      зрозумію, що кохаю знову.

      Кохаю знову, і уже не в перше,
      тримаю ніжні руки не в останнє.
      І у спектр своїх думок порину хвилями,
      і штормом в морі уб’юсь захлинаючись тобою.

      22.VII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Єство
      Я відчуваю біль та страх, водночас,
      любов твою і поцілунок ніжних уст.
      Твоя рука, що переплетена з моєю,
      і доля нас веде у пуст.

      У сірий день, з дощем небесним,
      ти як богиня, що зійшла із неба.
      Ти як рожева, літня королева,
      як сонце, що усім нам треба.

      Єство… А що воно таке? Це поцілунок?
      Коли зійшлись наші уста, і я…
      Я, як гаряча сталь, як поміркове сонце,
      і дощ скінчив цей день, що я…

      Забув усе.. забув ім’я і що роблю на світі.
      Чи я любив?.. Чи сам коханим був?..
      Що роблю ввечері під ліхтарем, і квіти
      в’януть десь під лавкою розлук.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Гімн Свобода
      Мов птах небесний, сокіл ясний.
      Гарячий жар, мов фенікс крил.
      «Свобода» – слово це неясне.
      Свобода в небі. Птах живий.

      Це воля, сила, непокірність.
      Свобода – мрія.
      Свобода – страх…

      Ще раз ударить барабан,
      і люди викрикнуть: «Свобода!»
      А потім по їхнім рукам,
      тектиме їхня червона утома.

      І знову будуть линути звуки гармат.
      І знову залізні кайдани проснуться.
      І слово «свобода» зникне у такт,
      маршу військових по долях.

      Втомлені очі, закуті в пітьмі,
      дивитимуться у могилу.
      Надії про волю і сили в душі,
      не знатимуть, милостиві.

      Зійде із світанку помаранчеве сонце,
      гаряче, червоне, як людська кров.
      Тектиме по морю прозорими силуетами,
      зафарбовуючи море тернистим щитом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Казкова ніч
      Світла ніч, бо б’ють яскраві блискавиці,
      і гомонять пустельники зірок.
      Яскраво й гучно вдарять громовиці,
      як у історіях бабусиних казок.

      І за хвилину розвидніється нам обрій,
      а за ним: галактики планет.
      «Можливо знову я почую цих історій», –
      від втоми промовляв старий поет.

      Ніч 14-15.VII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      Чи існує сенс в краплині моря? –
      Колись спитав я сам себе.
      Вона одна із ста мільйонів.
      Її ніхто ніколи не знайде.

      4.VII.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Я Вас любив
      Я Вас любив, таємно й ніжно,
      як квітку ранкову у світлі дня,
      без слова й жесту, поглядом ніжним,
      з надією в серці, що Ви – моя.

      Я Вас любив, як сонце вранці,
      що прокидає світ від сну,
      як вітер, що гойдає мрії,
      я Вас любив безмежно, до краю.

      Я Вас любив, і тиша ночі
      мені шептала про мрію свою.
      У кожному подиху, в кожному кроці,
      я Вам віддавав свою душу й любов мою.

      Я Вас любив, хоч Ви не знали,
      як сильно серце б'ється в такт.
      Моя любов – це мрія далека,
      що зникла в часі, мов забутий акт.

      3.VI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. І як тепер тебе забути...
      І як тепер тебе забути,
      коли ти снишся в кожнім сні?
      І в день, і в ніч, грозу і повінь,
      твій силует являється мені.

      Ти розчиняєшся у морі,
      ти обпадаєш листям ще живим.
      І як завжди ти в мому зорі,
      у найхолодніших, пекучих зим.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Твоє бажання
      Нехай все буде так, як хочеш цього ти,
      нехай прийде весна, бо ти цього хотіла.
      Нехай розквітнуть квіти в серці самоти,
      нехай розвіються всі тіні на могилах.

      Нехай прийде світанок і розбудить сни,
      і на світанку знов ми будем разом.
      Нехай у наших душах сяють всі вогні,
      нехай любов, мов зорі, стане нам наказом.

      Нехай все буде так, як хочеш цього ти,
      бо в кожній миті нашій є твої тони.
      І у холод в ранковій росі,
      Ти прокинешся і розвіються сни.

      3.VI.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці...
      Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці,
      не бачу там ні смутку, ні краси.
      Я бачу безтурботні квіти,
      яскраві квіти у журбі.

      І в світлі сонця, що спада на лиця,
      розквітли мрії, наче ясени.
      Я бачу щастя в кожній миті,
      що мені даруєш навесні.

      І в кожнім подиху весняної роси
      лунає музика, що зве мене до тебе.
      У зорях нічних, у ранковій красі,
      я бачу світло в нічній темноті.

      Тож хай проміння радості з тобою
      розфарбує день і сни наші ясні.
      Бо разом ми, мов ті квіти у полі,
      що завжди розцвітають в журбі.

      30.V.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Мертві Серця
      У мене мертве серце.
      У тебе воно ще живе.
      Я лежу у твоїх долонях,
      а ти плачеш усе.

      Твої сльози ллються –
      на моє кроваве чоло.
      Мої сльози ллються –
      на сіру, промоклу траву.

      Ти стискаєш мою руку міцніше.
      Ти не можеш відвести очей.
      Мій останній погляд надійний.
      Моя усмішка в тоні речей.

      І вдалині почуються гармати.
      І постріл, як блискавка згорить.
      І ось, ми разом будемо лежати.
      І нас уже не зупинить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Гімн
      О моя мрія!
      О мій всесвітній страх!
      Її величності «Кохання»
      яка брете у каяття,
      яка вбиває без отрути.
      І земля її виспівує сама.

      О ти мій скарб – якого мені ніколи не здобути.
      Перлина моря – яку у морі не знайти.
      Ким же має бути Доля? –
      коли її не бачать в морі моряки.

      Швидка, палаюча вогнем,
      вона вливала зіркі муки.
      А потім спалювала вщент,
      що попелу в долонях не відчути.

      О королево крижана!
      Холодна за холодні стіни Антарктиди.
      Яка ж Ти все-таки сумна,
      коли сама й одна у цьому світі.

      Хрипка й скажена без утями.
      Безглуздими словами пробиває скрізь
      бетонні та залізні планки сталі,
      у саме серце, без усіляких слів.

      Незалежна і гідна.
      Тепер: «Сама по собі».
      Одна сидить на свому троні,
      і гірко плаче в самоті.

      27.V.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Голубі очі
      Чому у тебе очі голубі?
      Чому не кольору троянди?
      Чому вони такі сумні?
      Одні блукають в темноті.

      Красиві очі – океан,
      такий самотній та прозорий.
      Глибокий, темний, як вулкан,
      вогнем яскравим там палав.

      А може, смуток твій – то хвилі,
      що серце вічно розбивають.
      Вони в очах твоїх застигли,
      про щось глибоке промовляють.

      Душа твоя, мов небокрай,
      там хмари білі мріють легко.
      І погляд твій, як місячний гай,
      осяює нічну стежину, непомітно, тихо.

      І в тій блакиті є надія,
      що в темряві з’являється світання.
      Що серце знову заспіває «мріє!»
      розвіє всі тривоги і чекання.

      27.IV.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Дощ
      Як можна не любити дощ?
      Прозорі крапельки небесні,
      які летять із неба до землі,
      в калюжі нічні, чудесні.
      Тихий шелест пелюстків,
      і звук падіння в сіру землю,
      у тихий вечір тих бажань,
      які з дощем впадуть і зникнуть.
      Як можна не любити дощ?
      Коли цей сірий колір неба,
      розвіє вітром почуття,
      і згасне, як у небі світло,
      та пропаде те почуття,
      яке бажав ти відчувати,
      як ти кохав та все віддав,
      і як з дощем на вік пропав.

      25.XII.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Опівночі
      Опівночі всесвіт пахне тобою,
      так, наче після опадів дощу.
      Неначе буря перед грозою,
      я згадую тебе, сам не знаю чому.

      Твій образ складається зорями,
      наче це вони створили тебе.
      Понад холодними рано росами
      непокірно небо малює тебе.

      І ти між цілим світом,
      стоїш струнка, мовчазна.
      Наче між весною і літом,
      ти життя мені принесла.

      22 грудня (2024) року
      прс. к.а



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Єдина
      Я любив її до нестями.
      Я любив її очі сумні.
      Її очі немов океани,
      я хотів ту любов зберегти.
      Розпалити вогонь самотужки,
      та підняти її до зірок.
      Я хотів світле щастя відчути,
      що так билось хвилям річок.
      Я бажав не відпускати її ніжні руки,
      не відводити від неї погляд моїх очей,
      не втратити її голос у пам’яті,
      не забути її подих грудей.

      15.XII.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Привид
      «Я поруч» – казала вона в самоті,
      хотіла любити його до нестями.
      А він все казав – «так, я знаю» тоді,
      коли другу кохав так же само.
      «Я любила тебе – я би вбила себе,
      погубила та пітьма,
      і любов.. та не моя…»
      Вона уявляла його коло себе,
      що наче сидить він у кріслі в кімнаті її.
      Наче привид його силуети –
      в кімнаті на сірій стіні.
      «Я любила твої карі очі.
      Розглядаючи твою посмішку кожної ночі.
      На жаль, твоє серце крижане.
      Можливо ти й справді ніколи не любив мене?»

      13.XII.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Помилка
      Вона любила його до нестями,
      та зрадила вмить уночі.
      Благала, просила остатись,
      наче зміниться знову в житті.

      Нічого так і не змінила.
      Повторила свої ж помилки.
      Безжально брехала у вічі,
      Та снились від тоді жахи.

      Це помилка – зрозуміла вона.
      Не хотіла прощатися знову.
      Загубилась у снах та пітьмі.
      Та кохала вона лиш одного.

      13.XII.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --