моє

Прокинувся вранці
не встигнувши вмитись –
вимкнули світло.

Подумав: нічого.
Не вперше, вже було.
Та якось не тепло.

Пройшло три години,
вже десь по обіді,
і вже якось сумно.

Не знаю що робити,
напевне почну читати,
бо якось вже нудно.

початок

Взяв у руки збірку Наталі Білоцерківець.
Так, ми точно помрем не в Парижі.
Зима зачарована бере весну під вінець.
І лиш дощ… Дощ у Львові й Тернополі.

За нею Аттила Могильний із Сузір’ям Діви.
«Київські контури» написані у Старому Києві.
І прощання Amote відведене щирістю (десь),
коли був час пісень старої Італії.

Багряною кров’ю ллється Середмістя.
Андруховича лист в Україну.
Він писав про темряву ненавмисно; –
щоб знайти, щонайменше, Бібліотеку.

продовження

Фіалкою кохання Крук пише про те:
що стається і не перестає.
Захриплий голос сусідської радіоточки,
говорить про те, що потрібно купити квитки.

А темним нічним небом –
Юність наша, гостра і густа.
Ігор Римарук писав про те, яка краса,
про Три потоки місячного світла.

І тут Динамо-Київ і Жадан,
писав, що: варта болю твого,
уся людська краса й твоє життя.
Любов лиш варта всього.

13.І.2026