Світла присвята недругу

Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...

безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
думки твої вдихнути - й знати враз

що множив зла, нагострену гірчину,
довіру й дружбу стерши на золу.
Дивлюся на чоло твоє, людино,
високе й мудре - звідки ж стільки злуд?

Сягаю часу, де нема конструкцій -
ні ієрархій, ні сходин і втом -
де янголи ще - з демонами в злуці -
не звили Соломонове гніздо.

Де ми і всі, і все - одне осуття
й Сераф між нами стін не будував
і не гриміли розпихаті судді,
навішуючи свій дрібний устав.

Тече лунарне срібло посивіле -
об'ємами твоїх надбрівних дуг.
Це ж, як так, що в картатій заметілі
мені ти - нéдруг, я тобі - не друг.

В матерії вібрацій злих і грубих,
ми порізно - чи задум це, чи не?...
Ти так мене ненавидиш, аж любиш.
Так любиш, аж ненавидиш мене.

Життя цікаве різнобарвністю енергій та різноманітністю чуттів.
Як каже мій духовний провідник:
- "Твори з життя поезію - з поезії - життя"
Кожен, яскраво- емоційний момент - не має значення, якою темною, чи світлою барвою він просякнутий - хай послужить народженню нового вірша, вилий себе у рядки, а потім, якщо захочеш - можеш спалити папір. Віддай емоцію віршотвориву, мислеформі - сама залишайся холодним сяєвом.
Я втратила багаторічного, віртуального, котрий виявився маніпулятором- так буває у житті - це ніч душі, це перехід крізь в'язку власну тінь, це трансформація і так народжується нова Сила - це Інаннівський шлях, але він вартий того, аби його пройти і теж, це причина створити цікавий, о'бємно-емоційний твір - і в такім творчім процесі є насолода. То ж присвята - МС Сонце Місяцю.