Автори /
Павло Інкаєв (2008)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Флюоритовий лист
•
***
•
Ніхто
•
Триптих
•
Сонет VIII
•
Сонет VII
•
Сонет VI
•
Сонет V
•
***
•
Сонет IV
•
***
•
***
•
JE T'AIME
•
ТРОЯнда
•
***
•
***
•
***
•
Птахи над містом
•
Темніше темного, або ж просто чорне
•
***
•
***
•
Нам вішали крила…
•
Колискова
•
Говоріння Бога
•
***
•
Сонет 3
•
***
•
***
•
Мольба
•
Чорний метелик
•
Сонет 2
•
Сонет 1
•
***
•
***
•
Просто неба
•
***
•
***
•
Біль
•
Я не п’яний
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Фотографії
•
***
•
***
•
Жорстока любов
•
***
•
***
•
Що би я зараз тобі говорив?..
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Безсоння
•
Видіння минулого
•
Ніч
•
Пам’ятаєш вечори?
•
***
•
***
•
***
•
Зникла
•
Біла троянда
•
***
•
Столітня війна
•
***
•
Поет (не) бреше
•
***
•
***
•
***
•
***
•
P.S
•
***
•
***
•
Reste encore un peu
•
Я вийшов курити учора вночі…
•
***
•
Потяг Львів-Рівне
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Коханець
•
***
•
Темна ніч
•
Згадай…
•
Я з тобою
•
Тінь тепла
•
Не йди!
•
Не йди!
•
Моя кара
•
Скло
•
Розбита любов
•
Неразом
•
Нас не буде...
•
Мерехтять над містом огні…
•
Погляд
•
Сни
•
Естрада
•
***
•
Загублений в коханні
•
Вона сиділа у човні…
•
Ти кликала тихо...
•
У срібнім човні…
•
До зустрічі з тобою…
•
Крила
•
Поема старого поета
•
Дорослість
•
Небесні кити
•
Двері
•
***
•
Одна історія
•
Ведмежа
•
Дорога в майбутнє
•
Про Неї
•
Твої очі
•
Любов створена богами
•
Кохання
•
Дні
•
Прірва
•
Зорі мовчать
•
Закінчення...
•
Так, зазвичай життя…
•
Тепле літо
•
Самотність
•
Могила
•
Заради тебе
•
Згадаю літо...
•
Давньогрецька поема
•
Поема
•
Кохання, коли ти поруч
•
О море...
•
У неба очі твої – поміркові…
•
Поза межами відчуття любові
•
Подорож у потязі
•
Мрія
•
Зв’язані
•
Герой
•
***
•
В життя немає кінця…
•
Прекрасний світ
•
Осінь
•
У моря верби шелестять...
•
Хто ти?
•
Шлях
•
Таємна мрія
•
***
•
В осіннім саді...
•
За хвилину провалиться земля
•
Під нічним миганням ліхтаря...
•
Хмари-хмари
•
А клени в полі, тихо нам шепочуть...
•
Мішень
•
Без тебе колись
•
Світанок
•
Хаос
•
Фантастично
•
Нічна ватра
•
Село
•
Безкрає море
•
Місто зими
•
Про Любов
•
Думки у потязі
•
У штормі думок
•
Лиш пам’ятай, я люблю тебе…
•
Кохання - у тобі
•
Єство
•
Гімн Свобода
•
Казкова ніч
•
***
•
Я Вас любив
•
І як тепер тебе забути...
•
Твоє бажання
•
Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці...
•
Мертві Серця
•
Гімн
•
Голубі очі
•
Дощ
•
Опівночі
•
Єдина
•
Привид
•
Помилка
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Це трапилось – ми стали незнайомі.
Вже забули погляди і рідний сміх.
Вже забули погляди і рідний сміх.
Запрошу́ її на побачення,
коли з неба посипле сніг.
коли з неба посипле сніг.
Ти – привид, не ім’я.
Ти – просто чорна маса.
Ти – просто чорна маса.
Про що думаю як їду в купе?!
Точно не скажу, бо інколи жар
Точно не скажу, бо інколи жар
Мої очі в тебе закохані,
я полонений ними назавжди.
я полонений ними назавжди.
А що.. якщо я душу демону продам?
Чи звільниться душа моя від тя́жкого гріха?
Чи звільниться душа моя від тя́жкого гріха?
Ах, якщо так – то і нехай!
Не буду я молити про спасіння Бога!
Не буду я молити про спасіння Бога!
Любов – це поєднання двох сердець,
не філософія, і точно не вечірні крики.
не філософія, і точно не вечірні крики.
Ти – привид, не ім’я.
Ти – просто чорна маса.
Ти – просто чорна маса.
Ви знали смерть? Її красу?
Признаю чесно, я вже бачив:
Признаю чесно, я вже бачив:
Небуває перемоги без поразки,
бо навіть рай потребує смерті.
бо навіть рай потребує смерті.
Яким палким життям вони живуть!
Як легко оголяються на показ.
Як легко оголяються на показ.
Les mots, n'est-ce pas parfois la précipitation avec eux?
Comment dire simplement «JE T'AIMЕ», par exemple?
Comment dire simplement «JE T'AIMЕ», par exemple?
І потонувши в хвилях океану,
захлинаючись думав про тебе –
захлинаючись думав про тебе –
Не дай мені загинути від твого кохання –
воно пече сильніше, ніж жорстокі крики.
воно пече сильніше, ніж жорстокі крики.
Навіщо ж я вам брехав? –
тепер і сам не знаю.
тепер і сам не знаю.
що раз запитував себе:
за що її любив?
за що її любив?
Ви коли-небудь бачили, як зграєю птахи танцюють,
коли над місто сірими хмарами дощ обпада?
коли над місто сірими хмарами дощ обпада?
Темніше темного, або ж просто чорне.
Темне місто, чорні хмари, і моя душа,
Темне місто, чорні хмари, і моя душа,
«двохсотий», «двохсотий» –
викрикували із рації бійці,
викрикували із рації бійці,
І запалала знов земля;
шумить гроза.
шумить гроза.
Нам повісили крила
крикнувши: «Роби – або помреш!»
крикнувши: «Роби – або помреш!»
Спи дитино, засинай.
Спить Дніпро і спить Дунай.
Спить Дніпро і спить Дунай.
Ці двоє, напевне, якісь ненормальні,
на колінах стоять і моляться в спальні.
на колінах стоять і моляться в спальні.
Мов тиха хвиля, подих вечорів
лягає ніжно на долини сірі.
лягає ніжно на долини сірі.
Віра в любов – буде завжди нещасна,
і навіть коли на небі прозора луна.
і навіть коли на небі прозора луна.
Вони знову п’ють!
Ось це життя!
Ось це життя!
Я тебе не забув…
І чому душе тільки хороше?
І чому душе тільки хороше?
Деякі люди – це відрізки життя.
Прошу, пройди зі мною до фіналу.
Прошу, пройди зі мною до фіналу.
Болить живіт.. напевно із-за шрамів,
і в голові глибокий, пам’ятний поріз.
і в голові глибокий, пам’ятний поріз.
Я у душі печальний біль тримаю,
він так і рветься із моїх грудей.
він так і рветься із моїх грудей.
Якщо я все-таки тебе забуду,
і не згадаю більше у житті –
і не згадаю більше у житті –
Думаю, я буду скучати по тобі вічність,
як зорі скучають по сонцю в ранковому небі.
як зорі скучають по сонцю в ранковому небі.
Це просто треба.. пережити.
О так, це просто мить життя.
О так, це просто мить життя.
Ми лежали навпроти неба
та дивились на білі зорі.
та дивились на білі зорі.
Я був готовий здатись,
та боліло не достатньо сильно..
та боліло не достатньо сильно..
Нічого не говори..
це вбиває вогонь всередині.
це вбиває вогонь всередині.
Мені нічого більше не треба.
Проснись!
Проснись!
Я не п'яний, я просто кохаю,
хоч північ на дворі вже спить.
хоч північ на дворі вже спить.
Я ніс тобі букет троянд,
а ти його ногами розтоптала.
а ти його ногами розтоптала.
Немає конкурентів нам на цій планеті,
великої любові у наших лагідних серцях.
великої любові у наших лагідних серцях.
Полюби – та зрадь
через хвилину.
через хвилину.
Я не благаю, не молю, не треба.
До тебе в сни я не прийду.
До тебе в сни я не прийду.
Сльози на твоїх очах,
таких глибоких, злотооких.
таких глибоких, злотооких.
Наші фотографії досі
збереглися у мене в голові,
збереглися у мене в голові,
І в цілім світі на тебе
не тільки я дивлюсь
не тільки я дивлюсь
Мій кіт за тобою скучив.
Тебе уже немає четвертий день.
Тебе уже немає четвертий день.
Ви кричіть, проклинайте цю вашу "любов"
говоріть усім ладним її розуміти,
говоріть усім ладним її розуміти,
Я хочу тебе не забути.
Заховавшись залізти тобі під шкіру.
Заховавшись залізти тобі під шкіру.
Завтра.. знову настане…
І це завтра, щоб
І це завтра, щоб
Що би я зараз тобі говорив?
Щось мабуть про кохання.
Щось мабуть про кохання.
Я програв.
О так, як важко це признати…
О так, як важко це признати…
Навіщо ж доля нас звела,
коли вона все добре знала –
коли вона все добре знала –
Твої слова – це моя омана,
вона тобою і мною карана.
вона тобою і мною карана.
Дощ все сильнішає, я чую,
цей шум доріг ще манить почуття.
цей шум доріг ще манить почуття.
Твої дзвінки вже більше мене не будять,
я не чую твій голос, він давно забутий в мені,
я не чую твій голос, він давно забутий в мені,
Видіння минулого породжує нас,
і ми стаємо, як ядовитий газ.
і ми стаємо, як ядовитий газ.
Таємна ніч блукає вулицями,
у чорному пальті, у темноті.
у чорному пальті, у темноті.
А пам’ятаєш вечір,
пам’ятаєш вечори?
пам’ятаєш вечори?
Я падаю, як шаховий король,
який востаннє грає партію.
який востаннє грає партію.
на вулиці вітер шумить – вже не тихо…
й сумління в мені ще гучніше кричить…
й сумління в мені ще гучніше кричить…
Береза вже пустила свою жовту косу,
із свіжим запахом холодної роси.
із свіжим запахом холодної роси.
Іще сильніша біль пронзила серце
мечем холодним діру пронесла.
мечем холодним діру пронесла.
Біла троянда цвіла у саду́,
одна, єдина із цілого са́ду.
одна, єдина із цілого са́ду.
Ще не бувало так, щоб ніяк не було.
І кожна написана нами з епох,
І кожна написана нами з епох,
Війна між тобою і мною,
ми все знали – і тепер палає світ.
ми все знали – і тепер палає світ.
Приснився сон – помри.
Дивись, зоря упала – воскресись!
Дивись, зоря упала – воскресись!
Не я брешу вам,
а слова,
а слова,
Настав наш новий день,
і почуття сумління затаїлось.
і почуття сумління затаїлось.
Там де я – там тебе не існує.
Там світ, як пітьма, і моя
Там світ, як пітьма, і моя
Коли я сплю – я бачу сон,
там ти поперед мене.
там ти поперед мене.
У мерехтінні зірок на синьому небі,
у тиші прозорої, тихої мли,
у тиші прозорої, тихої мли,
І біль у грудях громом б’є,
і сон пропав, і жити вже не захотілось…
і сон пропав, і жити вже не захотілось…
Десь, мабуть, хтось комусь сміється,
і в денний холод випускає теплий дим.
і в денний холод випускає теплий дим.
Пробач… моє кохання.
Пробач, що так і не зберіг,
Пробач, що так і не зберіг,
Sous le voile étendu des étoiles qui chuchotent,
je devine ton âme au rythme doux du vent,
je devine ton âme au rythme doux du vent,
Я вийшов курити учора вночі –
вимкнув світло забрав ключі.
вимкнув світло забрав ключі.
Твої очі, як леза –
ріжуть плоть обливаючи її кров’ю.
ріжуть плоть обливаючи її кров’ю.
У потязі Львів-Рівне.
На годиннику шоста тридцять.
На годиннику шоста тридцять.
Під шафе п’яні дурні,
келихи падають, розбиваючись
келихи падають, розбиваючись
Я ніколи ще так не відчував кохання,
як тоді, коли тримав твої тендітні руки,
як тоді, коли тримав твої тендітні руки,
Твій сміх, коли ти щиро говориш неправду,
дивлячись мені в очі.
дивлячись мені в очі.
Холодно – зима у серці.
Моя долоня на грудях висить.
Моя долоня на грудях висить.
У тебе на долоні м’ята
від чужої руки.
від чужої руки.
Поволі йду – ступня не зволікає на мороз
і підвертається.
і підвертається.
Буває.. темними ночами,
коли за все тихіше шелестить трава –
коли за все тихіше шелестить трава –
Для тебе весь світ впаде під мої ноги,
і всі сміятимуться лиш тобі.
і всі сміятимуться лиш тобі.
— Ти любиш мене?
— Ні.
— Ні.
Ти була музикою в мені,
тихим акордом у пізній годині.
тихим акордом у пізній годині.
Ти мовчки вдягнула пальто,
а я – не знайшов, що сказати.
а я – не знайшов, що сказати.
Ти мовчки вдягнула пальто,
а я – не знайшов, що сказати.
а я – не знайшов, що сказати.
Я не кричу, та в мені все ридає,
твій голос у голові – як ніж.
твій голос у голові – як ніж.
Колись ти була моїм світом,
сміялась – і зникали дощі.
сміялась – і зникали дощі.
Розбите «ми» більше не склеїти клеєм,
любов, як кришталь, не прощає удару.
любов, як кришталь, не прощає удару.
…Я мовчав, бо слова – як леза,
різали серце щораз без упину.
різали серце щораз без упину.
Нас не буде – як тих, хто був.
Та щось залишиться в пилу епох.
Та щось залишиться в пилу епох.
Мерехтять над містом огні,
шепоче небо – таємно-суворе.
шепоче небо – таємно-суворе.
Я не знаю останнього дня,
але знаю останні хвилини.
але знаю останні хвилини.
Ти рвучко виринаєш свої руки із його обіймів,
і не розумієш – хто він для тебе тепер.
і не розумієш – хто він для тебе тепер.
…принц на білому коні,
сповідаюся тобі:
сповідаюся тобі:
…Вже пройшла година,
хвилина від тоді, як ти пішла.
хвилина від тоді, як ти пішла.
Вона – мов ранок над водою.
Вона – мов шепіт тихих хвиль.
Вона – мов шепіт тихих хвиль.
Вона сиділа у човні,
така легка, мов подих літа,
така легка, мов подих літа,
Ти кликала тихо, крізь сни і печалі,
ти вітром торкалася трепетних мрій,
ти вітром торкалася трепетних мрій,
У срібнім човні крізь зоряний пил,
я плив до тебе крізь мрії та сни.
я плив до тебе крізь мрії та сни.
Білий пісок коло моря
омивали холодні хвилі.
омивали холодні хвилі.
А що, якщо б люди мали крила?
Кров розливалась по венам.
Кров розливалась по венам.
Вона топилась п’янко у його очах.
Палала гірко, та кричала без останку.
Палала гірко, та кричала без останку.
І все, життя вже промайнуло.
Перони на вокзалі вже пройшли.
Перони на вокзалі вже пройшли.
На небі плавають кити…
Вони не знають куди плисти.
Вони не знають куди плисти.
Двері, старі, пошарпані двері,
як вас відчинити,
як вас відчинити,
Хочеш? – Іди!
Я зла не тримаю.
Я зла не тримаю.
Ти сидиш за сусіднім столиком, я на барі,
замовив кон’як, а ти біле сухе вино.
замовив кон’як, а ти біле сухе вино.
Чому у нашому домі живе ведмежа?
Пухнасте, маленьке лежить на дивані.
Пухнасте, маленьке лежить на дивані.
Не хочу любити інші очі.
Не хочу любити інші руки.
Не хочу любити інші руки.
Вона прокидалась ранками
і дивилась на стелю,
і дивилась на стелю,
Твої очі – це принцип жити,
вони яскравим полум’ям горять.
вони яскравим полум’ям горять.
Любов створена богами,
створена для того, щоб кохати,
створена для того, щоб кохати,
Сказати «кохаю» – цього буде замало,
щоб передати мою безмежну любов.
щоб передати мою безмежну любов.
І кожен день – це фініш і початок.
І кожен день – це смуток і печаль.
І кожен день – це смуток і печаль.
Твоє оголене тіло бачу не я, а хтось інший.
Ти куриш цигарку і запиваєш її кавою.
Ти куриш цигарку і запиваєш її кавою.
Тривожний світанок торкається вікон,
вітер холодний гуляє між хмар.
вітер холодний гуляє між хмар.
Він написав усі листи коло кав’ярні,
де запах квітів і прозоро-білий сніг.
де запах квітів і прозоро-білий сніг.
Так, зазвичай життя
погано повертається до тебе,
погано повертається до тебе,
У місяць серпень відчутно тихий щем,
птахи летять у небі золотим ключем.
птахи летять у небі золотим ключем.
Не сумуй і не плач,
хоч зараз не поруч.
хоч зараз не поруч.
Нехай могила мене покарає,
за те, що я тебе люблю.
за те, що я тебе люблю.
Я залишу тебе на березі без слів,
щоб не тягнути на дно за собою.
щоб не тягнути на дно за собою.
Згадаю літо,
тобі 15
тобі 15
А серце тихо промовляє:
відпусти.
відпусти.
Ти знаєш що таке любов?
Це сенс життя, це сенс, щоб жити.
Це сенс життя, це сенс, щоб жити.
Ми обоє покриті прозорими хмарами,
які в небі пурхають, як пух.
які в небі пурхають, як пух.
О море – нескінченний край,
я стільки радості в тобі вбачаю.
я стільки радості в тобі вбачаю.
У неба очі твої – поміркові,
які світять, як зорі ясні.
які світять, як зорі ясні.
Опади дощів не вщухають, як думки,
і можливо, ми ще не побачимось завтра.
і можливо, ми ще не побачимось завтра.
Залізна колія тривожить зір,
і я один в холодному купе.
і я один в холодному купе.
Я просто хочу, хочу мріям,
віддати все, що є у голові.
віддати все, що є у голові.
Переплетені руки у теплі,
дотик пальців до твого обличчя.
дотик пальців до твого обличчя.
Вона любила героя із книги,
секрет цей тримала в цвітучих садах.
секрет цей тримала в цвітучих садах.
Скажи, як перестати тебе любити?
Ти в кожнім сні, ти в кожнім дні.
Ти в кожнім сні, ти в кожнім дні.
Пробач за все, що трапилось зі мною,
я лиш кохати тебе жадав.
я лиш кохати тебе жадав.
Який же він, прекрасний світ,
де всі кохають без образи?
де всі кохають без образи?
Оголені дерева стали в ряд,
розкидані практично по всьому місту.
розкидані практично по всьому місту.
У моря верби шелестять,
небесні береги кохання.
небесні береги кохання.
Хто ти? Людина чи птах?
За спиною крила, а ходиш ногами.
За спиною крила, а ходиш ногами.
Куди ведеш, дорого дальня?
В які далекії світи?
В які далекії світи?
Любити тебе – це моя таємна мрія,
яку загублю у маренні світів.
яку загублю у маренні світів.
Не зводь з мене своїх очей,
вони будуть різати плоть, як зграя мечей.
вони будуть різати плоть, як зграя мечей.
В осіннім саді листя пролягло тернистими стежками,
і відвінчались лебеді кохання на березі життя.
і відвінчались лебеді кохання на березі життя.
У світі одному – ти в мене одна.
На небі нам, обом, світить одна зоря.
На небі нам, обом, світить одна зоря.
Під нічним миганням ліхтаря,
холодний вітер заморожує твої тендітні руки.
холодний вітер заморожує твої тендітні руки.
Хмари-хмари,
заберіть мої печалі,
заберіть мої печалі,
А клени в полі, тихо нам шепочуть: «обійми»
Берези вільно розпускають свої коси.
Берези вільно розпускають свої коси.
Вона виткана із ночі,
із надії та моїх мрій.
із надії та моїх мрій.
Колись, коли землю окриє небо,
коли світ без сонця, коли світ без неї…
коли світ без сонця, коли світ без неї…
Світанок світить синім сном,
сплять сонні, світанкові сновидіння.
сплять сонні, світанкові сновидіння.
Я у нічнім тумані ночі буду задихатись.
Торкнусь у твої долоні зла..
Торкнусь у твої долоні зла..
А ти скажи мені казково,
на крилах ночі заспівай.
на крилах ночі заспівай.
Червоний місяць плине з горизонту.
Нічний туман вкриває нічну землю.
Нічний туман вкриває нічну землю.
Ось вони – прекрасні ранки,
красою вкриті сині ґанки.
красою вкриті сині ґанки.
Безкрає море дивиться у даль –
чогось не бачить.
чогось не бачить.
Холодні обеліски осяює проміння,
холодне сонце льодяніє від пітьми.
холодне сонце льодяніє від пітьми.
Сьогодні хочу теплої погоди,
де плинуть хвилі вітрові.
де плинуть хвилі вітрові.
А що життя – перони і вокзали.
Одвічний рух іде у небуття.
Одвічний рух іде у небуття.
Думки пекучим болем б’є у скроні,
і кип’ятися кров в моїх устах.
і кип’ятися кров в моїх устах.
Я хочу захлинатися тобою,
з твоїм запахом бути поруч.
з твоїм запахом бути поруч.
Я б бажав цілуватись на морозі,
щоб губи наші прилипли.
щоб губи наші прилипли.
Я відчуваю біль та страх, водночас,
любов твою і поцілунок ніжних уст.
любов твою і поцілунок ніжних уст.
Мов птах небесний, сокіл ясний.
Гарячий жар, мов фенікс крил.
Гарячий жар, мов фенікс крил.
Світла ніч, бо б’ють яскраві блискавиці,
і гомонять пустельники зірок.
і гомонять пустельники зірок.
Чи існує сенс в краплині моря? –
Колись спитав я сам себе.
Колись спитав я сам себе.
Я Вас любив, таємно й ніжно,
як квітку ранкову у світлі дня,
як квітку ранкову у світлі дня,
І як тепер тебе забути,
коли ти снишся в кожнім сні?
коли ти снишся в кожнім сні?
Нехай все буде так, як хочеш цього ти,
нехай прийде весна, бо ти цього хотіла.
нехай прийде весна, бо ти цього хотіла.
Я дивлюсь в твої яскраві-яр зіниці,
не бачу там ні смутку, ні краси.
не бачу там ні смутку, ні краси.
У мене мертве серце.
У тебе воно ще живе.
У тебе воно ще живе.
О моя мрія!
О мій всесвітній страх!
О мій всесвітній страх!
Чому у тебе очі голубі?
Чому не кольору троянди?
Чому не кольору троянди?
Як можна не любити дощ?
Прозорі крапельки небесні,
Прозорі крапельки небесні,
Опівночі всесвіт пахне тобою,
так, наче після опадів дощу.
так, наче після опадів дощу.
Я любив її до нестями.
Я любив її очі сумні.
Я любив її очі сумні.
«Я поруч» – казала вона в самоті,
хотіла любити його до нестями.
хотіла любити його до нестями.
Вона любила його до нестями,
та зрадила вмить уночі.
та зрадила вмить уночі.
