не перевершити себе
 до чого навіть намагатись
 це усміхання де-не-де
 не зовсім позначає радість
 ту радість що усе підносить
 і салютує бозна-чим
 котрій ніколи не є досить
 такий її бентежний чин
 мож пописати графомань
 чому би і не противажіль
 що компенсує біль од ран
 тебе зогріє і розважить
 

 ніч постає
 безрадно
 непідзвітно
 мов зáмок чи замóк
 ненависть продається
 що ходовий артикул
 будь спок будь спок
 жеровисько як є
 і кіна всі дурацькі
 усе ані про шо
 неявно осягни
 зірви наявні маски
 засунь у порошок
 а хочеш у тік-ток
 оскільки й позаяк
 наступний день
 привітний
 ніяк
 не розповився
 покреслений рядок
 а той бузок
 що попід хатою
 садили
 засох
 

 мотиви не різдвяні то весняні
 лукаві подоляни носять ліс
 а волиняці ліс і нецікавий
 атож якої ще потрібно ради
 підняти вієві повіки щоб узрів
 кого чого і тормози
 брудну бежóву ладу за туризм
 чи то пластмасовий хюндай
 обов’язково перевір
 забитий мотлохом бумажник
 папери ксерокопії сліпі
 не дозволяй ридати ридма
 щоб не заблукати
 у цій зраді
 раптом замишляє враже
 поруч крайній тин
 і приголосні голосні
 що до різдва йому весни
 а блокпости давно не є
 дилемою ну майже
 

 за душу я тебе візьму
 а ти візьмеш мене за руки
 і ми не римуватимем херню
 про пестощі та інші поцілунки
 у кінопроєкційній будці
 навіщо тобі грати в інженю
 і ми дивитимемся разом фільм
 через віконечко вузькіше не буває
 а потім прийде сторож закривати
 і нас обох із будки проженуть
 

 мені радісно терпко
 отже побудьте зі мною
 не треба про сумніви
 про все підозріле
 говорімо про спокій
 про світло що завжди
 поруч
 не про рейтинги
 не про перегляди
 або сума сумарум досвід
 говорімо про те
 чого всім бракувало
 правдиво
 про невимовне
 про невагоме все
 про що інколи згадуєм ось
 при філіжанці напою
 поки за вікнами
 квітень зливу затіяв
 і чому б
 не приймати
 гості
 

 веде в незвісну даль
 печаль скорботу віру
 у сутінки зрадливі
 надбитий скраю жах
 о цей сердечний жар
 омріяний у співі
 що поспіль несміливий
 мов недолугий жарт
 

 поет сидить мов павук
 тчучи свої павутини
 радо вітаючи будь-яких мух
 висисає їх із хітину
 а ще між ребрами книг
 наслухає серцебиття
 знуджених необережних тих
 читачів що летять летять
 

 комусь подобаються
 інститутки
 комусь подобаються
 проститутки
 це не про статус
 а про базову модель
 на всіх полює лель
 як не полює
 то задумайся нарешті
 чому
 претензія чи конкуренція
 не тільки про богів
 царів імамів
 твоє
 настояне сумління
 ані ціль ні разу
 ані суть
 коли
 поезія рибалить на живця
 оскільки завжди є
 жінки що двигають усе
 жінки що в’ябують
 жінки що в’януть
 жінки що ждуть
 до них еклога
 ця
 уклінна
 апогамна
 інтимна
 тож
 сягни
 узри
 відчуй
 сам
 

 якщо бажаєте речей складніших
 інтриги жодної нема отут
 добропорядно уживаючи отрут
 а ще римуючи сяйливе слово ніцше
 ви знаєте усе що звете суть
 і перекласти сподіваєтесь у вірші
 але наступна рима гірше
 щодо подальшої іще суцільна лють
 розважує розсяює розніжує
 франко шевченко українка
 костенко томенчук або федюк
 бажан жадан шувалова чи крук
 всі ці достойники крутіше пишуть
 лишивши вам обжинки на хвилинку
 

 у неміч кануть сни
 і сяєво на сході
 розвидніється ніч
 понад полями дим
 нездалі та цупкі
 народжені до вроди
 слова усе не ті
 але усе ж ходім
 про безміри ясні
 і величальні дзвони
 я розповім тобі
 або не розповім
 

 скінчилися усі мікстури
 перловий ранок мудро хмурий
 мож написати ще канкан
 з метеликом такий на горлі
 і гордість горілиць
 акорди
 ліворуч п’янь праворуч лорди
 подалі від міщан
 віолончельки мов кобіти
 у скриньці кобольдові діти
 розглядуєш ґердан
 сливе нема потреби знати
 чого кохатися без хати
 куди злиняли меценати
 де ібн
 саббах гассан
 

 галасуй не галасуй
 обирай не обирай
 всі одправляться на суд
 дехто навіть просто в рай
 запали красивий блуд чи
 зо святими почивай
 ніч тобі не буде луччє
 віриш ні не віриш хай
 

 тебе не знав би ліпш
 але давно запізно
 без тіні гумору
 хоч був і гумор там
 бамбурити чефір
 ісусе безпросвітний
 святий квітневий день
 усе знаходиш сам
 неправда видиш от
 понад піснями пісня
 під ручку йти із цим
 в ясний господній сад
 

 усе оце вперед
 не оглядайся тощо
 усе що є слова
 оновлений букет
 габа із заморочок
 омега і трава
 люби мене іще
 я не достоту чистий
 але люби мене
 хоробро і ущент
 немає інших істин
 осяйне є земне
 

 залізний геть іржавий півень
 не флюгер навіть ані знак
 усі дороги хоч би як
 упевнено вели на південь
 ми там бували чо би ні
 шукали фрукти у коробках
 на викладках два метри довгих
 ще сіль на веслах при човні
 нас переслідували вірно
 земний чуттєвий дрібноквіт
 ані прощання ні привіт
 й та сама мінвода що
 стигне
 

 задумав нині увійти у непролазне
 однаково катма судом і не до спазми
 бо нам потрібно лиш любови чи кохання
 рекомендації агов до готування
 відтак на кухню спішимо через калюжі
 ремонт сусіди почали тримайся друже
 матеріальний звід чеснот нотаріальний
 не убиває зміцнює і знов у спальні
 негайно утрачати шанс на безконечність
 так ніби щось воно дає не конче дещо
 переживаючим усім кажу одразу
 то все не плювіозний сплін а радше фаза
 й останнє слово та чому би не відраза
 

 моя свобода в тому що я мовив
 нема нічого більш
 вже сутінок ляга назовні
 передостанній вірш
 для чого імена на що лаштунки
 чи оздоби
 я обираю сіль за жінку тут
 о сіль нероби
 із часом негаразди поспіль
 нескладуха
 ось кішка застрибне у постіль
 вухо чуха
 поезія смішна всякчас
 бо що натомість
 немає відповідей в нас
 є мовність
 

 життя убиває
 кидай жити зараз
 забудь обережність
 певність облиш
 у свому одчаї
 знайди переваги
 нема куди йти
 нема чого їхати
 викинь одежу
 думки поскладай
 посмійся з бажань
 всього що кортіло
 почистивши зуби
 розклавши постіль
 лягай до снів
 і не прокидайся
 

 межа непевна є хитка
 чуття халтурні та безпутні
 надворі осклянілий лютий
 тендітні скарги у кістках
 від бажана до жадана
 суціль війна в літературі
 не за грошву ані за гурій
 а щоби випити до дна
 настійне боже пострічай
 чим не розважився би вірний
 святково хроматичний інде
 байдужий суто небокрай
 

 вживали сміх і співи і мате
 жбурляли шкаралупки від горіхів
 цікавилися як тобі оте
 чи на осонні чи в заметі віхол
 вбирали смак провин бо це воно
 розкрите зяюче безмовне
 в пивницях цмулячи важке вино
 а місяць тихо шаленів у повні
 знаходили ще вірші і які!
 врочисті нерозумні перецвілі
 довірливо приймаючи дзвінки
 думки плекали змішували стилі
 на тлі старанно вибілених стін
 стинаючи плечима все буває
 незмінно відступаючи за тінь
 в езотеричні крипти чатувальні
 

 ворони поміж будинками мостяться
 у дзьобах їхніх зі сміттєбаків пожива
 чогось я хотів би залежна свідомосте
 але не горілки авжеж і не пива
 примарна лагуна розхлюпана досвітом
 пісками засипана хижа крига
 цю книгу часів невідомих огорнуто
 у шкіру уразливу за хвильку до крику
 цей світ мовби давня холодна помста
 усе терміноване але неважливо
 ізнову до ранку все переноситься
 ніщотою сповнившись із переливом
 

 осінь · південь · шалава тонка
 може не шалава ще або не зовсім
 почитуючи собі щось із
 чорних цупких палітур федюка
 в яких тарань · човни · невагомість
 поштар і рибалка в одному два
 увсібіч розрослася трава
 зухвала руда вітровій її зносить
 чорнозем і глина вітчизняна така
 а ще туга нізащо її не позбутись
 хмаротіле небо · метелик заплутавсь
 в павутині що мертва та досі чіпка
 

 бездарний день ущухла хуга
 повзуть автівки у пітьмі
 немає подруги ні друга
 зате наснилося дурні
 у пародійнім голлівуді
 задвірки жовтень імортелі
 суб’єкт на вигляд майкл дуглас
 при нім пляшчина ред лейбл
 сам розмовляє мовби йося
 маланець вже давно забутий
 а ще фортепіано вносять
 вантажники чогось беззубі
 всяк усміхається напевне
 час прокидатись досхочу
 в кіношці як і досі темно
 і я запалюю свічу
 

 автентика ще заради бога
 на взірець словами дорога довга
 святкова червоним оздоблена тога
 хто хоче доєднуйтеся це не важко
 хай би вас оминула чаша
 а якщо ні не судіть надто строго
 минають роки ми були не було нас
 трудилися трохи стираючи жорна
 перевиконуючи будь-які норми
 знову акини мимрять з-за спини
 граматичні музичні рими їхні
 піднебіння лункі гучномовні
 

 ви читали не те не там
 розуміючи суто своє
 чи коран а чи телеграм
 будували незримий храм
 для причастя й проповіді
 викидаючи хлам харам
 не завидували вчителям
 що оздоблювали дзен
 вітцям жеребцям скопцям
 та не гралися у пейзан
 споживаючи божоле
 помираючи хто зна де
 неважливо чи дон чи сян
 

 ще дівчата розлучені радісні вільні
 екси їхні бажають своєї омерти
 розійшлися світи пережовкли портрети
 та немає потреби немає дозвілля
 невагоме ніде споживає лікери
 потім у соцмережі пописує гнівне
 а дівчата щодуху розчовгують і не
 розглядаються то все не їхні хімери
 ще старі мінарети менори пенати
 недотичні андроїди вісники зміни
 італійські банкрути освячені зради
 легкодухо знічев’я покинуті стіни
 як воно добре жевріти пити страждати
 поки не почали убивати прицільно
 

 відбій повітряної тривоги
 лунає луною надалі ніч
 могли провести цей вечір з тобою
 а нема тебе я один мовби сич
 все не так погано і гріх жалітися
 атож є на світі чимало любові
 дедалі більше дехто на світі цім
 нестерпний
 невимушений
 на все не готовий
 

 кимось пляшку нуль сім за добу допито
 не дається наступний рядок
 думки міопічно розмиті
 далі ставиш питання усе не ок
 чи не слово було на початку
 чи дівчина твоя іще із тобою
 дотягнеш чи доживеш до світанку
 що далі знемого і хто я
 криві літери на запотілій шибці
 засоби що застосовуються надаремно
 сон у сні недалеко убивці
 що моє що
 без мене
 затемнення