Автори /
Я Велес (1959)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
СЛОВА
•
БОВВАН
•
На розкопі зотлілих печалей...
•
***
•
У цім світочку ницості і глуму...
•
Дзвонар
•
Любострастя віри і покори....
•
На високих вітрах розчинилося слово „прощай”...
•
***
•
Я вдячний тим, хто заважають жити...
•
У лікарні
•
Загубилася у віхолі дорога...
•
Холодно в школі
•
Мій виднокіл сум’яттям захурделило...
•
ШАТКУЮ КАПУСТУ
•
Я іду як повірник-прапращур до Велеса-бога ...
•
Наче листя в гаю, розметає стежки...
•
Хутір
•
Розгойдує човен почвари старих комишів...
•
Ти мені передвіч не грозися перстом...
•
Вижебруй срібняків...
•
Сміялося сум’яття самоти
•
Бабине літо
Поділений світ і на стани, й на касти,
Як важко на гідність проходити тест:
Як важко на гідність проходити тест:
Стою на березі ослизлої сльоти,
Каправе око ліхтаря з надлому...
Каправе око ліхтаря з надлому...
Ганьбиш мене за шумовиння слів,
Що буцімто до мови не дотичні.
Що буцімто до мови не дотичні.
Ти ладуєш світ на свій копил.
На розпадках – розгалуззях часу
На розпадках – розгалуззях часу
На розкопі зотлілих печалей
З таким розмахом, римоплети,
У цім світочку ницості і глуму,
Оглушеному лементом лакиз,
Оглушеному лементом лакиз,
Вже дніє. Закрадається надбілок...
Ось-ось у храмі гряне: „Слава в вишніх!..”
Ось-ось у храмі гряне: „Слава в вишніх!..”
Любострастя віри і покори,
Пронижи мене палким промінням,
Пронижи мене палким промінням,
На високих вітрах розчинилося слово „прощай”,
Коли безликі многолюддя світу
Затьмарить заморозь на сірому вікні,
Затьмарить заморозь на сірому вікні,
Я вдячний тим, хто заважають жити,
Не пробачають слабкостей і втоми
Не пробачають слабкостей і втоми
Лікарняна журба. У вікні –
Забинтовані рамою хмари.
Забинтовані рамою хмари.
Загубилася у віхолі дорога
Антських і склавинських молитов.
Антських і склавинських молитов.
Коли навколо скаженіє хуга
Мій виднокіл сум’яттям захурделило...
На рунах мрії – ожеледь зневір.
На рунах мрії – ожеледь зневір.
Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
Я іду як повірник-прапращур до Велеса-бога –
Й чагарі обступають стирловано – в прагненні див,
Й чагарі обступають стирловано – в прагненні див,
Не незнаній дорозі, за вигоном днів
За рікою тільки терен, луг, просяклий молочаєм,
Та нетоптані високі спориші.
Та нетоптані високі спориші.
Розгойдує човен почвари старих комишів,
Ти мені передвіч не грозися перстом,
Моя доле лукава, хистка і зрадлива.
Моя доле лукава, хистка і зрадлива.
У телескоп дивися чи в лорнет,
Сміялося сум’яття самоти.
«Пробач-прости».
«Пробач-прости».
Павутинка бабиного літа –
Ієрогліф сонячного скрику:
Ієрогліф сонячного скрику:
Огляди