•  ***

Поділений світ і на стани, й на касти,
Як важко на гідність проходити тест:

•  ***

Стою на березі ослизлої сльоти,
Каправе око ліхтаря з надлому...

•  СЛОВА

Ганьбиш мене за шумовиння слів,
Що буцімто до мови не дотичні.

•  БОВВАН

Ти ладуєш світ на свій копил.
На розпадках – розгалуззях часу

•  На розкопі зотлілих печалей...

На розкопі зотлілих печалей

•  ***

З таким розмахом, римоплети,

•  У цім світочку ницості і глуму...

У цім світочку ницості і глуму,
Оглушеному лементом лакиз,

•  Дзвонар

Вже дніє. Закрадається надбілок...
Ось-ось у храмі гряне: „Слава в вишніх!..”

•  Любострастя віри і покори....

Любострастя віри і покори,
Пронижи мене палким промінням,

•  На високих вітрах розчинилося слово „прощай”...

На високих вітрах розчинилося слово „прощай”,

•  ***

Коли безликі многолюддя світу
Затьмарить заморозь на сірому вікні,

•  Я вдячний тим, хто заважають жити...

Я вдячний тим, хто заважають жити,
Не пробачають слабкостей і втоми

•  У лікарні

Лікарняна журба. У вікні –
Забинтовані рамою хмари.

•  Загубилася у віхолі дорога...

Загубилася у віхолі дорога
Антських і склавинських молитов.

•  Холодно в школі

Коли навколо скаженіє хуга

•  Мій виднокіл сум’яттям захурделило...

Мій виднокіл сум’яттям захурделило...
На рунах мрії – ожеледь зневір.

•  ШАТКУЮ КАПУСТУ

Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.

•  Я іду як повірник-прапращур до Велеса-бога ...

Я іду як повірник-прапращур до Велеса-бога –
Й чагарі обступають стирловано – в прагненні див,

•  Наче листя в гаю, розметає стежки...

Не незнаній дорозі, за вигоном днів

•  Хутір

За рікою тільки терен, луг, просяклий молочаєм,
Та нетоптані високі спориші.

•  Розгойдує човен почвари старих комишів...

Розгойдує човен почвари старих комишів,

•  Ти мені передвіч не грозися перстом...

Ти мені передвіч не грозися перстом,
Моя доле лукава, хистка і зрадлива.

•  Вижебруй срібняків...

У телескоп дивися чи в лорнет,

•  Сміялося сум’яття самоти

Сміялося сум’яття самоти.
«Пробач-прости».

•  Бабине літо

Павутинка бабиного літа –
Ієрогліф сонячного скрику: