Автори /
Ірина Кобевко (1987)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ОСІННІЙ ПЛАЧ
•
СПІВАЄ ОСІНЬ
•
НЕ ТАК ЯК ТИ
•
Я ЛЮБЛЮ ДОЩ
•
ЩО ТАКЕ КОХАННЯ
•
МІЙ НАСТРІЙ
•
ПРОБАЧ
•
СОН
•
В МАЙБУТНЄ!
•
СУЧАСНА МУЗИКА
•
ВСЕ БУЛО ТАК, ЯК МАЛО БУТИ
•
ПОЕЗІЯ
•
КВІТКОВА СЕРЕНАДА
•
НІЧ НА МОРІ
•
DE AVE ARGENTA
•
ВСЕСВІТ
•
СЕРЦЕ
•
СУТЬ ЖИТТЯ
•
ЧОМУ
•
ВТЕЧА
•
А ДЕ Ж ЛЮДСЬКА ГОРДІСТЬ?
•
ПОМАРАНЧЕВА БАЛАДА
•
ГРА В ШАХИ
•
***
•
МЕДИЧНЕ КОХАННЯ
•
МІСТО
•
ШЛЯХ
•
Тунель життя
Голосить осінь буйними вітрами,
Та сльози ллє дощами із небес.
Та сльози ллє дощами із небес.
Проміння дзвонить об бруківку сіру,
Відлуння чути: „Досить літа! Досить!”
Відлуння чути: „Досить літа! Досить!”
Я не журюся ні дощем, ні зливою
І не лякаюсь лютої грози.
І не лякаюсь лютої грози.
Люблю я дощ за те, що восени
Змиває бруд з будинків і доріг,
Змиває бруд з будинків і доріг,
Кохання вбиває,
Кохання болить,
Кохання болить,
Спинись! Прошу, а Час таки летить.
І непомітно віддаляються події,
І непомітно віддаляються події,
Пробач мені за все: за дощ і сонце,
За осінь, за весну і за вітри,
За осінь, за весну і за вітри,
Нависла хмара – цигарковий дим,
Сухе вино замішане із ним.
Сухе вино замішане із ним.
Думки серед інших думок.
Ідеї заради ідей.
Ідеї заради ідей.
Осінній дощ співає для природи,
Я радісно вбираю кожен звук.
Я радісно вбираю кожен звук.
Все сталось так, як мало статись.
Ну що ж, пора вже попрощатись,
Ну що ж, пора вже попрощатись,
Ти здатна в небі сонце погасити,
Зібрати зорі в жмені, зацвісти
Зібрати зорі в жмені, зацвісти
Ансамбль квітів у моїм саду
Грав серенаду тиху, чарівну.
Грав серенаду тиху, чарівну.
Чи бачили ви ніч на морі?
Вдихали цей солоний аромат,
Вдихали цей солоний аромат,
Розвіялись дні,
Розвіялись ночі.
Розвіялись ночі.
За гору сонце котиться і враз
Приховує свій золотий достаток.
Приховує свій золотий достаток.
Нікому не кориться,
Діє з власної волі,
Діє з власної волі,
Подумай, що ти хочеш від життя!
Чи варто скиглити, коли хоч трохи сумно?
Чи варто скиглити, коли хоч трохи сумно?
Чому я нехтую життям?
Чому живу я каяттям?
Чому живу я каяттям?
Втекти від спогадів хотіла,
Та даремно.
Та даремно.
Куди ж це поділася гордість людська?
В метали й папір обернулась вона.
В метали й папір обернулась вона.
Неба безодня над містом брезентом висить,
Храмів хрести заблукали у натовпі хмар.
Храмів хрести заблукали у натовпі хмар.
Твій хід... Мій хід...
– Давай, зіграєм в шахи”, –
– Давай, зіграєм в шахи”, –
Дивлюсь на дерева і бачу ліси.
Дивлюся на трави і бачу степи.
Дивлюся на трави і бачу степи.
Ти йшов коридором у білім халаті,
А я посміхнулась назустріч тобі,
А я посміхнулась назустріч тобі,
Гордовито ковтаючи сонце
У бруківку й фасад кам`яниць,
У бруківку й фасад кам`яниць,
За кроком крок.
Лінійно, послідовно.
Лінійно, послідовно.
Святковий день із сонцем попрощався,
Вдягнувши помаранчевий халат,
Вдягнувши помаранчевий халат,
Огляди