Розвіялись дні,
Розвіялись ночі.
На стежці змішалися сніг та пісок.
Хмари сумні
Закрили нам очі,
Забрали надії останній ковток.
Мандрують удаль
Поранені душі,
Шукаючи тіло, думки, свою суть.
Скорбна печаль
Усі сльози осушить
І муки відправить у вічную путь.
Молитва, прохання.
Вода і кадило.
Блукає над полем якесь НЛО.
Немає світання –
Все тьмою покрило.
Блукає над полем істота НІХТО.
Можливо, вона,
Можливо, хтось інший
Сріблястому птаху закрили політ.
Зникала земля,
А страх був ще більший,
Коли в краплях крові тонув увесь світ.
М’ясиво і кості.
Крик і ненависть.
Красень сріблястий безжально все дер.
Біль аж до млості.
А що нам зосталось?
Птах впав на землю – безславно помер.
Хаос, біганина,
Страх, колотнеча.
В центрі уваги згорілий скелет.
Сонячна днина...
Паніка, втеча
Враз змалювали безцінний портрет.
Стерлися дні,
Згубилися ночі.
З горем змішались грязюка і пил.
Хмари сумні
Закрили нам очі.
Душі прямують до свіжих могил.
Розвіялось все.
Змішалось, пропало.
Порвалося тіло людське на шматки.
А вітер несе лише те, що зосталось.
Удаль посилає трагічні гудки.