•  * * *

Я завжди хотів написати щось почавши зі слова Мала.
щось ніби - Мала, памятаєш оті вихідні, ту осінь,

•  * * *

прийшла така
ностальгічна, руда, мов осінь.

•  листи до

Завжди є дівчина котрій ночами пишеш свої листи
Ховаючись ніби молюск у чорні розтягнуті светри

•  * * *

не чекав що в твоїх передсердях аж так просторо
і що вітер з приморських степів приносить тобі пісок

•  * * *

Наша вічність скінчилась – наосліп іти вперед,
Відчувати порожність долонь, різати вени будням.

•  * * *

На весну по венах тектимуть дубові спирти.
Гойдатимуть рибу, що йтиме в глибини на нерест.

•  * * *

Єдине що тільки рятує – шукати якусь інфу
яку залишає вона ніби сліди на снігу

•  * * *

На перетині зим і дощів, захололих ще з осені,
між висоток до неба прозорих під небом зрощених,

•  * * *

Визнай, ти зовсім не знаєш чого вона хоче,
Куди надсилає потоки густі електронних листів,

•  * * *

у місті де кожен знайде собі власного перехожого
де колір бруківки легкий і ламкий наче шовк

•  БУДНІзм

біле коріння сонячне зовсім сонне
вогкість гладку полуденну вплете у спокій

•  * * *

Купальська ніч,
волога ніч,

•  * * *

бреду як тінь в зачумленій весні
ні пари з вуст лиш пара у повітрі

•  * * *

мені би сьогодні важкого меча і пляшку
і чорних чортів напоїти

•  * * * (коктебель)

Любіть Ірванця Олександра, поети!!
Як дядька, як батька, як неньку!!

•  * * *

На місці тому де скипілась кров
ти бачиш квітку, ніби чорну ружу.

•  * * *

Десь на далекому березі Криму
серед палючих безмежних пляжів

•  * * *

Сиплется листям липовим
сплетене нами літо.

•  * * * *

сон проклюнеться
скреснуть зв’язки зі світом

•  ЖАДАНОПОДІБНЕ

колись ти боровся за іншу свободу
маленький худий як дівчисько

•  * * *

Лондонський Луцьк
замітає листям,

•  * * *

І знову слів катма для перемовин,
Як ніби пластир горло заліпив.

•  * * *

Надвечір у нашій кімнаті ховалося літо,
Збирало весь червень, і грало із нами у «тисчу».

•  Панянко

Панянко, я ваші бажання давно завбачив,
Неварто кружляти словами навколо ночі.

•  * * *

йшов додому
запити все чаєм без цукру

•  * * *

День все ближче до чорної жінки крадеться,
зашарівшись, узрівши її декольтований місяц.

•  * * *

Сонця промінь беру у руки.
Жовтень,чуєш,

•  * * *

Погляд замерз
швидше ніж ми,

•  * * *

що слова коли погляд висить густиною срібла
і сивіє під листям прибита іржава ртуть