у місті де кожен знайде собі власного перехожого
де колір бруківки легкий і ламкий наче шовк
де люди травнево хворіють духовним сходженням
і зовсім не вірять у Тофлера і футурошок
у місті де ми перейшли одне одному
шлях і вдачу
де ти відлітала а я на кленовому листі писав листи
прокинуться сни прокинуться Ті що значать
для мене і тебе
більше ніж я і ти
ах як це буває
зіллються неначе краплинки двоє
і час розженеться і ти - над землею грайливий змій
веселий і вільний
і вірний
тому хто керує тобою
...і вибухне серце не втримавши власний вміст
потому зима не зима а прийдуть перестиглі морози
слова обміліють і танець що був на двох
розірветься
як розривається тиша весняна міцними грозами
як хромосомний набір що його розриває бог
і місто змовчить... піднявши мости у повітря
стуливши роти ніби свідкам нічним ліхтарям
а потім дощі на майдан і сльози на вітер
на вітер
і кожен проснеться
і в кожного буде шрам