Автори /
Оксана Лозова (1963)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Лютий
•
ЗАБУДЬ
•
Нестору
•
***
•
Війна
•
*
•
*
•
Душа
•
На «Ти»
•
***
•
сніговій
•
***
•
Без бою
•
***
•
*
•
Чужино-чужино…
•
Пора!
•
***
•
Ранок
•
Прости
•
...
•
Ангел
•
Осіннє
•
***
•
На День Незалежності
•
Шум потоку
•
Пісня
•
Мить
•
Нікого
•
На вербну (лозову) неділю
•
У Львові
•
Ваш плащ
•
Питання
•
Пробудження
•
День плачУ
•
Те щастя
•
На поклик
•
Стисла руки тонкі під вуаллю
•
Двадцять перше. Вже ніч. Понеділок
•
Вухо золоте
•
У двох світах
•
БУДЯК
•
Вибух
•
РЕКВІЄМ
•
Останній тост
•
ЩАСТЯ
•
Ніхто не відбере
•
Друг друга тяготи носіте (сонет)
•
Пісня про Карпати
•
Вже мене розуміють
•
Признаюся
•
Світло
•
Нічого не міняється
•
Прощання
•
ДВА КРИЛА
•
Пам’яті Миколи Сціборського
•
Залишаюся!
•
Найкращим цвітом на землі
•
Не віддавай
•
Cлово
•
Готуй рискаль
•
Ідилія
•
Забулькав чайник...
•
Повісь у кімнаті...
•
Що то...
•
Чи перестану...
•
ПОБАЧЕННЯ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
За Борисом ПАСТЕРНАКОМ
Забудь!
Я забуваю сотні літ.
Я забуваю сотні літ.
Будеш, Несторе, літописцем?
Що опишеш – сумну столицю,
Що опишеш – сумну столицю,
Здригнувся мій самотній берег,
А хвиля б’є!
А хвиля б’є!
Ти бачиш: вчора було нестерпно,
А нині важче.
А нині важче.
Найдовші
Літні дні
Літні дні
Тобі не потрібна свобода моя
тому що
тому що
Ти й на Суді Страшному відречешся,
Як відрікався на землі не раз,
Як відрікався на землі не раз,
Воно, можливо,
Неважливо,
Неважливо,
Серце підказує:
Все це тобі –
Все це тобі –
А весна починається снігом –
Березнево сліпучо-сліпим…
Березнево сліпучо-сліпим…
І як я, Боже, це пережила?...
Навчилась ворогів любити,
Змирилась – вперше у житті –
Змирилась – вперше у житті –
Руйнуєш світ, руйнуєш цілий світ!
Затулю вуха і заплющу очі –
Затулю вуха і заплющу очі –
Моя душа
із ночі
із ночі
Нас єднає тепер тільки голос
І далекий притишений сміх…
І далекий притишений сміх…
У зачарованому колі
Себе, нестерпних, терпимо,
Себе, нестерпних, терпимо,
Кажеш, сину,
Журитись негоже…
Журитись негоже…
Коли все починається знову –
Від світанку, від росяних трав,
Від світанку, від росяних трав,
Прости, Милий Боже,
Сю душу живу,
Сю душу живу,
Я у твоєму небі гасну,
Як день, що вже своє відбув.
Як день, що вже своє відбув.
Крило підставить
Добрий білий ангел,
Добрий білий ангел,
Твоя ніжність, мов крадена –
Нишком обіймеш –
Нишком обіймеш –
Пам’яті маминої мами
Ти хліба всім даси,
Аби наївся
Аби наївся
Ти повів мене в гори,
І гори зробились твоїми,
І гори зробились твоїми,
Місяць зі сходу ще
Мріяв про зіроньку,
Мріяв про зіроньку,
Згаснуть усі наші біди і радощі,
Наче зірки, що із неба летять…
Наче зірки, що із неба летять…
Цьому світу не дуже щастить,
Хоч ні пеклом не був, ані раєм,
Хоч ні пеклом не був, ані раєм,
ти все мені простиш
і я тобі прощу
і я тобі прощу
Не я одна
У снах молюсь:
У снах молюсь:
Чоловік, який подає Вам плащ,
Пильно-пильно погляне в очі.
Пильно-пильно погляне в очі.
– І де ж ти сьогодні
Так довго ходила?
Так довго ходила?
Ох, як я довго спала...
Леся Українка
Леся Українка
Сьогодні в мене
День плачу
День плачу
Те щастя вже поперек горла,
Те щастя – кров’ю з-під пера…
Те щастя – кров’ю з-під пера…
– Ма!... Мамо! –
Дитина гукне у дворі –
Дитина гукне у дворі –
За Анною Ахматовою
За Анною Ахматовою
Чий то крок
І чий то шепіт?
І чий то шепіт?
Я – поранений в серце птах,
Що літає у двох світах –
Що літає у двох світах –
Будяк нікого не колов,
Джмелі йому шукали пари.
Джмелі йому шукали пари.
Мокрі кульбаби
В сірій траві.
В сірій траві.
Анна Ахматова
За Анною Ахматовою
Хіба йому дорікнеш —
Щастю за хвильку щастя?
Щастю за хвильку щастя?
День мовчазний
І ніч німа,
І ніч німа,
Крізь темряву, і сніг, і вітер,
Крізь біль самотності і сум
Крізь біль самотності і сум
Стежини наші розійшлися
І не з’єднати більше їх,
І не з’єднати більше їх,
Вже мене розуміють глухі,
І німі розмовляють зі мною,
І німі розмовляють зі мною,
Що кохаю тебе –
Шепочу до дерев,
Шепочу до дерев,
світиш
засвічуєш
засвічуєш
Нічого не міняється в житті:
Ні люди, ні стежки, ні хмари в небі,
Ні люди, ні стежки, ні хмари в небі,
Прости мені, сонечко Боже,
Що я не на тебе дивлюсь.
Що я не на тебе дивлюсь.
Як Захід заболить мені до Сходу,
Захочу неба аж до тих рівнин,
Захочу неба аж до тих рівнин,
Рідна мила земля,
Пограбована, зранена, чорна…
Пограбована, зранена, чорна…
Ті автобуси збожеволіли:
То не їдуть, а то роз’їздились,
То не їдуть, а то роз’їздились,
Комусь зоря світити буде
Із далини в туманній млі...
Із далини в туманній млі...
Розлука блискавки і грому,
Розрив мелодії і слів.
Розрив мелодії і слів.
Моє ім’я — від батька.
Я — Оксана.
Я — Оксана.
– Готуй рискаль, ідем на бараболю!
Хоч раз від монітора відірвись –
Хоч раз від монітора відірвись –
У місті серед лісу,
У лісі серед міста
У лісі серед міста
Забулькав чайник –
Ага! Якраз…
Ага! Якраз…
Повісь у кімнаті її дощовик –
Блакитно-прозорий
Блакитно-прозорий
Що то
безмір
безмір
Чи перестану
бути
бути
Не буде вогнища, бо дощ —
Ну що ж...
Ну що ж...