ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.12.03 17:10
Єднаймося дорогою у прірву,
в яку ота сволота нас веде,
бо нове мінісерство – нову вирву,
пробачте міну нову, підкладе…*

Єднаймося мерщій, аби спаситися,
а радше – врятувати хоч дітей!
Усе ж допоки будемо трястися,

Юрій Гундарєв
2024.12.03 09:52
Це не просто звичайний художник, а стріт-артист, який перетворив вулиці рідного Харкова на цілу галерею графічних робіт - справді філософських, навіть поетичних.
Сьогодні він творить своє унікальне мистецтво під обстрілами у деокупованих містах. Його нап

Віктор Кучерук
2024.12.03 06:19
Чому в далекій юності дівчата
Усмішки дарували не мені, –
Чому донині болісно гадати:
Чому холодні квіти весняні?
Чому комусь блакитним цвітом рясту
Вкриває доля обрані шляхи,
А я лиш терну прорості голчасті
Підошвами вчуваю навкруги?

Микола Соболь
2024.12.03 05:55
Чи марні сни були ті, чи примарні?
Шукає вітер правди на землі.
Сирі підвали. Втеча з буцегарні.
Далекі, недосяжні кораблі…
Нехай пороги розіб’ють на друзки
ворожий флот і полчища орди.
Не стане московит ніколи руським,
в улус до хана йдуть його сл

Артур Сіренко
2024.12.03 01:33
Портрет намальований зорями
Прочанина, що приходить щоночі
На горище, де сплять кажани
До весни – дзьобатої сірої птахи,
І шукає пошерхлі слова
Зітлілої книги старої поезії,
Яку можна лише шепотіти,
Ковтаючи звуки еламські

Іван Потьомкін
2024.12.02 22:40
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерех

Борис Костиря
2024.12.02 19:48
Крига скувала вулиці
у свої залізні лещата.
Замерзлі думки
висять бурульками
на деревах.
Почуття ледь визирають
з-під заледенілих калюж.
Крижаніє свідомість,

Володимир Каразуб
2024.12.02 19:34
Іноді вірш скидається на неприступну фортецю,
І його ні мечем, ні облогою — ніяк не здужати,
Слова атакують інші слова на серці,
Чорніє земля, а фортеця тримається мужньо.
На схили театру війни приходять союзники
Тримають герби, що в девізах минулих

Редакція Майстерень
2024.12.02 15:17
В коментарях бажано залишати суто дворядкові композиції ___________________________________________________________ Гекзаметр, або Гексаметр (грец. hexmetros — шестимірник) — метричний (квантитативний) вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній ст

Ярослав Чорногуз
2024.12.02 11:21
Ця осінь повела мене з собою,
Бо я ж таки Поезії солдат,
І восени я став лауреат,
Забивши на тривоги та відбої.

Пегаса осідлавши у політ,
Ця осінь повела мене з собою.
Домінувала в небі наді мною,

Микола Дудар
2024.12.02 09:08
На порядку денному тривоги
І якого біса, звідкіля?..
Тільки відштовхнешся від порога
Згадуєш потвору-москаля
І сердешно шлеш йому прокляття
По-іменно ен-но сотні раз…
Хлопці — дорогесінькії браття —
Зупиніть маскви звіринний сказ

Віктор Кучерук
2024.12.02 05:40
Є в пам’яті миттєвості війни,
Що блискавками чиркають до смерті
І освітляють вибухами вперто
Ослаблені бідою й страхом сни.
Є в пам’яті миттєвості війни, –
Вони повз мене не проходять мимо,
А щодоби стоять перед очима,
Пояснюючи з’яву сивини.

Микола Соболь
2024.12.02 04:26
Освічує густу пітьму
це золотаве сяйво жовтня,
де неба зоряна безодня
в якій з тобою потону.
Давай пограєм у мовчанку
і будь-що-буде, аж до ранку,
хай заблукають у диму
ще сонні, мов коти, трамваї,

Сонце Місяць
2024.12.01 22:40
чи суттєво — позбутись ніг
адже люди завжди порядні
і навіщо ж тобі перейматися
як заходять сюди з полювання
закинути в себе пиріг

чи суттєво — втратити зір
славна праця є для осліплих

Іван Потьомкін
2024.12.01 21:28
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.
Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,
А повернутися

Борис Костиря
2024.12.01 19:51
Я ходжу в ліс
і шукаю там минулий рік.
Я хочу подолати
розрив часів.
Він повинен пролягати
отут, на цьому пеньку,
ніби по краю серця.
Крижана бурулька стікає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Нікому Невідома
2024.12.03

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Лозова (1963) / Вірші

 ***
Руйнуєш світ, руйнуєш цілий світ!
Затулю вуха і заплющу очі –
Не хочу чути, бачити не хочу,
Як плаче-облітає білий цвіт –
Руїна – світ...
Ніколи не повернуся туди,
Зруйнованого світу королева,
Ще не такі ламалися дерева,
Ще не такі стиралися сліди…
Ідеш – іди.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-14 17:37:01
Переглядів сторінки твору 6260
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.085 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.962 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.860
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.17 16:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-14 17:45:34 ]
Правильно, того, хто хоче піти - не варто тримати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-14 17:48:13 ]
Гарно!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-14 18:13:53 ]
Кілька разів перечитала. І таке воно мені близьке, таке рідне... до болю. А воно ж болить і не перестає, і не перестане... Недавно я опублікувала вірш, який можна вважати цьому підтвердженням. І щось таке невловиме наші вірші пов'язує... І раптом мене осінило, що саме. У Вас - ДО... А в мене - ПІСЛЯ...
Хіба що Ваша ЛГ - сильніша. Якщо Вам стане цікаво:
http://maysterni.com/publication.php?id=66631


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 01:39:36 ]
Ой, Любонько, самі кажете "і не перестає, і не перестане..."
Цікаві Ваші міркування... Думаю нажд Вашими словами...




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-09-14 19:02:59 ]
Дуже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-09-14 22:03:38 ]
Сильно і болісно... Проймає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-09-14 23:17:45 ]
Останній рядок - вибух, крик і крок... водночас.
А світ має здатність відновлюватися, потрібен час. Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 01:23:09 ]
Спасибі, друзі! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-15 01:45:47 ]
"Ніколи не повернуся туди" - а проблема зазвичай якраз у тому, аби з-під тих завалів випорпатися... але якщо вже вирвалася - то навіть обертатися в той бік не треба...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 01:56:19 ]
Мабуть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-09-15 07:03:05 ]
Все вірно, Оксано, - насильно любою не станеш...
Гарний вірш, - образний, емоційний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 11:50:16 ]
Та ні, Вікторе, якраз у любові сумніву немає. Тому так боляче. Жінки, мабуть, точніше вловили суть. Це так, як Люба Бенедишин написала:
"Не виринув з буднів, немов не вернувся із бою"
Тому і світ, який належав двом, – руїна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 11:54:31 ]
... одначе щиро дякую за коментар, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 12:29:42 ]
Значить, я таки правильно відчула схожість чи навіть зв'язок між нашими світами. Може, й справді, жінці жінку легше збагнути...
А ще згадались рядки Олі Лахоцької: "Я тебе не тримаю... а жаль..." Здається, я краще їх почала розуміти.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-15 16:06:01 ]
Аби тільки після всього цього не з'явилася спокуса свої страждання чужим болем злікувати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-10-28 23:47:25 ]
По-справжньому жіночий вірш, де море невтримних емоцій... Сподобався вірш. Лише вкололи наголоси західнянські: затУлю, не повЕрнуся...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2011-10-29 00:08:56 ]
Що ж, В’ячеславе, робити з тими наголосами, як вони такі у нас... До речі, я цей вірш спершу "забракувала" через наголоси, а потім таки наважилась оприлюднити...
Дякую за відгуки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-03 20:19:38 ]
Для мене цей вірш - справжній шедевр. Читаю-перечитую-дивуюся.... Я вражена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 03:45:04 ]
Дякую, Лесю!