Твои девочки стали старше,
а их мальчики - все моложе.
Ты же просто живешь дальше.
Просто дольше живешь, положим.

Расскажи им, что все еще будет,
и останься сегодня без виски.
Они в жизни тебя не забудут
Ну прощай, тебе на английский.
2014

Кава з роками міцніша,
чашка в руках дорожча.
Спрощено ряд умовностей,
розбита колекція горщиків.
Манірний непрактичний посуд,
непевний рух і вже немає дна.
Вона сьогодні спала не одна.
Сказати, то вона не спала зовсім
і точно знала, що робила,
упевнено лупила і лупила тарілки,
та інший непотрібний посуд.
Собі на щастя, а комусь на осуд
Гаряча остуди...

В переходе на "ты" и на водку
много общего в поиске истины.
В переходах, целуясь в глотку,
ты кодируешь, прежде чем высказать.

Забываешь, прежде чем спрятаться.
Закрываешь на ключ входо_выходы.
И, устав от страхов шарахаться,
в пять углов играешь без выгоды.

Не дождавшись тепла, участия,
бросишь плед, бессонницей скомканный.
В кайфе от своей непричастности,
ты покинешь чужую комнату.

Перекроешь все краны наглухо.
Пере_Крымишь лето в забвении.
Подытожишь: "Идет оно на х.. все!"
За окном шесть утра. Воскресение.

И упущены все возможности.
В кровь распущены руки, дым в голосе…
Как твои дела, невозможный мой,
как твои черно-белые полосы?

Если бы она была музыкой, она залетала бы в уши, щекотала бы душу легким соломинко-звуком, и наполняла б глаза Светло-слеза.
Но музыку нельзя видеть.
Если бы она была птицей, она летала бы далеко где-то на Юле-юге, легко, над цветами, и пила б.. но нектар.. и не с нами, и пела.
Но мы бы не понимали ни слова.
Как хорошо что есть такой человек - Юля Светлова.

июнь, 2012 года

Мій ранок має присмак помаранчі.
В кришталі мрій прозорих зріє літо.
Приймаю всі умови світу, і забуваю.
Зриваю всі кульбабки квітня,
І закриваю з них варення.
Цукрую спогади приємні,
смак помаранчі,
здійснені бажання.

01.04.2009

Трезвым уколол пальчик,
пьяным проколол ушко.
Этот красивый мальчик
будет моей подружкой.

2010

Прокрадываясь на цыпочках,
Тенью мелькнешь.
Осталась недорассказанной...
Допиваю, не хмелея,
Не ожидая, ни-ни…
Никуда не ведет лестница,
Стройно встроенная
В лопатки -
Вросла -
Не выкорчевать никак,
Ни в какую,
Не соглашусь.

23 березня 2012

Пряча в тепло
свои мысли,
идешь осторожно
по скользкой дороге,
без права споткнуться,
упасть в его руки, без права.
Направо сворачивай!
Гипсовой пылью
суждений оценочных
припорошено прошлое.
Пересоленный лед
мешается с грязью
И даже не думай реветь,
иди же отсюда!
И даже не думай
споткнуться.

2009

Зелений чай по чесному гірко-смачний
приємно-гарячий.
Промінь сонячний топить спокій
в брудній калюжі,
що падала на асфальт сніжинками.
Білими чистими
намірами вбити чорну тугу
викладено дорогу до кохання.
Плиточка до плиточки
шоколаду молочного тала патока
в кисільному щасті.
Відчуття нового незвичного
гірко-смачного

2 січня 2008

Прокислі полуниці під вершками
пожбуриш разом з вазою у стелю,
і стішишся рожевими стежками,
Хай затирає сам в своїй оселі.

Від шоколад залежності тікати
лише сьогодні іншого не буде.
Вже й перша кров є, годі зволікати -
букет троянд сколов всі пальці й груди

Тріпочуть купідони на морозі.
Перекупку зігріють сало й гроші.
Три гривні - й щастя! Купиш по дорозі.
Шкода жорсткий папір, але хороший.

Студентик бідний купував кохання
у формі серця - срібне та розбите.
На той метал відав, що мав останнє
Отож ще є любов і будем жити.

Переписано 14 лютого 2012 року

Отажаясь в зеркале времени - хмурятся дни
Листок календарный устало летит за туман
Контрасты зебрят сортируя от правды обман
Месяц вечность разрезал, и в небе искрят огни


Переписано октябрь 2011

Будь впевнений
все під контролем.
Ми запаролим почуття,
ми запаролим
усеє те "між нами".
Ніхто не зрозуміє
чи ще буде,
чи вже було.
Надії,
сподівання,
жадання хтиві
видаляю
у корзину.
Все під контролем,
навіть коливання
усіх твоїх
примхливих
милих "хочу".
Я забуваю,
я вже тебе
не знаю.
Завершити?..
Ок.

2009 року

Так просто знову і знову
варити каву,
давати обіцянку
стати досконалішою
у всьому
за що б не бралася.
Так просто бути
модератором своїх бажань,
не допускати бруталу
у вчинках.
Бути відповідальною
за яскравий
насичений контент
у своїй душі.
Так просто
бути цікавою.
Клікни на мене ще раз.
можливо, я вже
напівроздягнена.

11.05.2009

У настрої кволого очікування,
в економному сумно-сонному режимі,
не друкуються сонячні зайчики.
Заюзана втомлена клавіатура.
Солоне тепле кругле озеро
на клавіші з літерою „Р”.
Як важко її вимовити,
гукаючи тебе в безодні безнадії,
в безлюдді звичного оточення
Крик в кр-рай красивих мрій...

У кутку її світу в „не прийнятих”
маякнуло: знайома адреса, тема,
наведено курсив - „відкрити” душу.
Наелектризоване повітря,
перезавантаження, підзарядка.
Тисячі варіантів на заданий пошук,
знайдено,
але жодного потрібного.

28 декабря 2008

Юрій Лазірко
Така то осінь - що закрутило
і був я милим і повнокрилим
коли ти поруч...

Юлія Зотова
Коли ти поруч
я всіх забула, на все забила
осіннє щастя в мої долонях
Таке мінливе

Юрій Лазірко
Таке мінливе,
таке тен(10-ten)-дітне, що не донести
його до снігу. Рука ще пестить,
та де ті очі...

Юлія Зотова
Та де ті очі...
Сльза лоскоче і небо плаче.
Тобі здалося, що я здалася
Брудом позначать...

Юрій Лазірко
Брудом позначать,
від нього слизько, літати низько
як не літати, ти просто близько
уста налиті...

Юлія Зотова
Уста налиті
Торкнись їх легко й лети у вирій
Солодке сонце ліниві ранки
Прозорі мрії

Юрій Лазірко
Прозорі мрії.
Як так не вмію - із неба в тишу,
твоя рука мене опише.
Tрикрапка тліє...

Юлія Зотова
Трикрапка тліє
Палає осінь й жевріє жовтим
Тебе малюю, тебе ціную і мрію вкотре:
Тебе цілую...

Юрій Лазірко
Тебе цілую
І забуваю про все що малось...
В тобі розтану від щастя п`яним. Та миті мало,
як слів крилатих...

Юлія Зотова
Як слів крилатих...
Зірковий порох з пера посипав,
Яким ти пишеш, - листом стелюся
Ти знак залишиш.

Юрій Лазірко
Ти знак залишиш,
неначе тиша на серці млоснім.
Між нами легко, коли не простір...
коли вирує...

Юлія Зотова
Коли вирує...
Коли струмочить, що й не спинити
Бажання в руки, кохання з дому
Забудь любити...

Юрій Лазірко
Забудь любити...
Люби забуто, категорично,
не платонічно, не лаконічно.
В дощі не чути...

Юлія Зотова
В дощі не чути
В ночі не видно люби забуто
Ніхто не знає що далі буде
І все здобуто...

22 вересня 2009

Стремительно надо забыть, запаролен архив.
Последней маршруткой отправлены наспех надежды.
А помнишь, тем летом в жару, мы почти без одежды,
почти в...

До боли зажата в корсет, остывает мой чай.
Дышу ровно столько, чтоб снова добраться до завтра.
"Давай на созвоне", и смех круче едкого натра,
давай...

Прозрачно от найденых истин, разбилось стекло.
Трезветь, забывая как счастье в ладонях гнездилось.
Предательски прошлое в тень новых фраз протеснилось.
Взошло...

3 октября 2011

Буквы прилипли к губам,
словом тебя не задев,
тайна пошла по рукам,
четко, как ты хотел.

Веря тому, кто ослеп,
просто живи наперед,
новый встречая рассвет:
счастье, оно - вот-вот...

Сердце – не спирт. Не горит.
Водку ты глушишь в глуши.
Попусту что говорить -
круто ты все решил.

16 августа 2011

***
Когда в любви ни дать ни взять,
то просто выпадешь в осадок.
И чувство вроде - благодать,
вот только на фиг было надо.

***
Она не Ева - она другое.
Залезла в яблоко сырое,
сожрала чисто, до куска
и лишь пятном моя тоска.

2010

В грезах улыбается утро.
После грозы угроз
радуется.
Розы лепестят сном,
розовым сладким,
стелят мягко.
Вкусно тянется
сиропом густым
ожидание доброго.

Сон утренний
с ресниц сорвался,
упал вместе с яблоком,
отразился в окне,
брызнув соком,
разбился.

Переписано август 2011

В ломке
Ноги поджала
к подбородку,
руки напрягла
до дрожи.
Пальцем трогаю
осторожно
воздух
прозрачный.
Перегородка-
расстояние.
Попер-р-рек
плеткой
ударит
время.
А не больнее
чем есть,
А не лечит.
Не легче!
Бей, еще бей!!!

- Что делаешь?
- Да вот пью, кофе
- Красиво сидишь
- Стар-р-раюсь.

21 мая 2009

Ромашничай,
гадая на рассветах,
О_решки раскололись
на монетах.
Все с чистого!
На выбеленных стенках,
рисует future
в радужных оттенках.
Укрывшись в тень
от духоты и сплина,
делилось время
долькой апельсина.
Сочилось вкусно,
с коркою отстало.
Из мини-юбок
лето вырастало

20.07.2011

Пили, п'яніли, пропивали час,
розлився відчай через край,
чай чорний і солодка зірка ночі.
Тебе я хочу...
Привітати з літом,
вибачай.
Вбачай у цьому вигоди,
була,пригода мила - злива злила,
а ми все міряли і міряли
і мріяли відрізати.
Бувало, так бажалося своє урвати!
Та тікати з ним...
Куди???
Не склалось. Замітай сліди і забувай.
А, я ?
Я згадую, фрагментами:
моменти самоти. Ти.
тремтіння тіл, і листя.
Хоча не треба драматизму,
відміряне сто раз, лишилося цілим.
Вже вільні ми будем щасливі й тим.
За свідків лиш дерева - чемна варта,
цілуй мене у щічку, і до завтра.

8 червня 2009

Ясное укрылось тучей,
закатилось за край неба,
но ни капельки не грустно
капли падают в глаза.

Радужных мостов заждался
каждый берег. А дороги
одинаково все к солнцу
свой забросили клубок.

Пьяно-ароматный воздух
запивать дождем, так вкусно .
Листьев липовое счастье
липнет сладкою росой.

В негу окунулся город,
ждет когда утихнет в небе,
нас тогда увидят звезды,
и созреет в сотах мед.

июнь 2011

В прохладе винницких каштанов,
когда они расстелят тени,
не поленюсь, и утром встану,
перед тобою на колени.

2010

Свічки каштану від вітру тануть білим.
Таврує травень сонцем всі печалі.
Дощами плаче небо тепло.
Ще кілька днів,
І ця весна мине.

20 травня 2009

Затягивает шрам вины
в законо-мерность серых дней.
Ты мне в бокал вина налей,
и будем истиной пьяны.

И будет истинной цена...
В похмелье заметай следы,
любовь, награда за труды,
в бутылке правды нету дна.

Тебе идти... Вперед, к весне!
начни все с нового листа.
Как вдруг открытая звезда,
Подаришь теплый луч в окне

Переписан 5.03.2012

Секреты прошлого хрустальными шариками,
на долю секунды блеснув, между нами зависли.
И... вот он - момент истины!..
Выброси в мусор осколки - прошлого нет.

заготовка с 1998