Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Людмила Смоляр (1994)
Я ж почуваю так: скажу – бо мушу! –
Хоч щось своє, не казане ніким;
Коли рядкам якимсь звіряти душу, –
Тільки таким!
Є. Плужник




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Піднімаюсь на схил, як на гребінь самої себе.
    Опускається тиша, але не привносить порядку.
  •   * * *
    Стояли такі холоди,
    Такі молоді, неумілі.
  •   ***
    насправді більшість вічного пусте
    пусте у сенсі повне як пустеля
  •   * * *
    Легко, ой легко повірити: будуть дощі.
    О, бережися. Перейде усе на ніщо.
  •   * * *
    Дощу незмога почати все,
    А більш — несила згасити все.
  •   * * *
    По сходах зіскокує дух,
    По сходах підноситься страх.
  •   відчуте
    Місто шокує, і це очевидно, бо що ж...
    Ріки і плавні інакші в своєму триванні:
  •   елегія спокою або народження поетів
    Чому ти, вечоре, притих,
    Не дописавши синій диптих?
  •   ***
    Я кожен день убиваю спробу
    Ходити прямо, дивитись рівно.
  •   Замальовка
    Вогкий присмак губ.
    Середньовіччя.
  •   * * *
    Ніч бере долину у полон
    І смереки ставить на сторóж,
  •   * * *
    В мені любов. І ні біди, окрім
    Тієї, що приходить віч-на-вічно.
  •   Подорож до Еллади
    Ну ось і травень. Збираю речі.
    Мене чекають п'янкі оливи.
  •   Степова балада
    Степ розіллється за обрії неба
    І горицвіти запалить.
  •   * * *
    Ходімо, пане, володáрю снів.
    Вже всі хрущі на місяць відлетіли,
  •   * * *
    Світ не знає німої журби.
    Все у ньому з'являється радо:
  •   * * *
    Ой куди ж ми, товаришу, ідемо?
    І куди ви, птахове, та й летите?
  •   На похорон літа
    Коли літо відходить, його не пручáй —
    Все у часі, у часі затиснено.
  •   * * *
    Колисали ліси, колисали
    Коли снігом, коли голосами.
  •   Adagio
    Стрічайте самотніх сокирками і роменом,
    Це, може, найкращий гербарій для їхніх душ.
  •   * * *
    Стоять сади по вінця у зелі,
    і мимоволі думаєш: “Невже це
  •   * * *
    Елегійно лине вечір поміж липи,
    І бульвар у світлі вуличних крамниць.
  •   * * *
    Ви, маестро, такий іще юний,
    ще у розпалі Ваш березіль.
  •   ***
    Я вересень сьогодні зустрічаю,
    Не хочу вимережувати слів.
  •   Cвітло-березневий етюд
    Коли виходять сльози з берегів,
    Я підкоряюся цій повені,
  •   * * *
    Поете, якщо ти і справді поет,
    Скажи все, що я не зумію сказати.
  •   Ave Maria
    Із відчиненого вікна
    лунає «Аvе Маrіa»
  •   * * *
    На арфах беріз грають ноктюрни дощі.
    Початок як завжди: сьогодні о дев’ятнадцятій.
  •   Етюд
    Тиша змальовує даль
    Над золотавим кленом.
  •   Миша
    Тримаючи міцно горнятко з лимонним чаєм,
    Сідає вона рахувати удари в грудях.
  •   ***
    Летиш на шаленому атракціоні,
    І швидкість тебе страшить.
  •   ***
    Немає в нас права на помилку,
    Але вірогідність є.
  •   Зимова елегія
    У тебе в душі золотисті струни,
    звуки,
  •   Лист
    На аркуші декілька слів.
    І креатив мій – «Привіт!».
  •   Я люблю тебе
    Я люблю тебе. Не до сліз,
    Не до крику, і не до сказу.
  •   Осінь
    Все спростовано і доведено,
    І немає найменших вагань.
  •   ***
    Ти вистоїш у завтрашнім бою.
    Це твій свідомий остаточний вибір.
  •   ***
    На жаль, повелося: в каструлях кави не варять.
    І посмішок не адресують на довгу пам’ять.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки