Автори /
Людмила Смоляр (1994)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
відчуте
•
елегія спокою або народження поетів
•
***
•
Замальовка
•
* * *
•
* * *
•
Подорож до Еллади
•
Степова балада
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
На похорон літа
•
* * *
•
Adagio
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
Cвітло-березневий етюд
•
* * *
•
Ave Maria
•
* * *
•
Етюд
•
Миша
•
***
•
***
•
Зимова елегія
•
Лист
•
Я люблю тебе
•
Осінь
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Піднімаюсь на схил, як на гребінь самої себе.
Опускається тиша, але не привносить порядку.
Опускається тиша, але не привносить порядку.
Стояли такі холоди,
Такі молоді, неумілі.
Такі молоді, неумілі.
насправді більшість вічного пусте
пусте у сенсі повне як пустеля
пусте у сенсі повне як пустеля
Легко, ой легко повірити: будуть дощі.
О, бережися. Перейде усе на ніщо.
О, бережися. Перейде усе на ніщо.
Дощу незмога почати все,
А більш — несила згасити все.
А більш — несила згасити все.
По сходах зіскокує дух,
По сходах підноситься страх.
По сходах підноситься страх.
Місто шокує, і це очевидно, бо що ж...
Ріки і плавні інакші в своєму триванні:
Ріки і плавні інакші в своєму триванні:
Чому ти, вечоре, притих,
Не дописавши синій диптих?
Не дописавши синій диптих?
Я кожен день убиваю спробу
Ходити прямо, дивитись рівно.
Ходити прямо, дивитись рівно.
Вогкий присмак губ.
Середньовіччя.
Середньовіччя.
Ніч бере долину у полон
І смереки ставить на сторóж,
І смереки ставить на сторóж,
В мені любов. І ні біди, окрім
Тієї, що приходить віч-на-вічно.
Тієї, що приходить віч-на-вічно.
Ну ось і травень. Збираю речі.
Мене чекають п'янкі оливи.
Мене чекають п'янкі оливи.
Степ розіллється за обрії неба
І горицвіти запалить.
І горицвіти запалить.
Ходімо, пане, володáрю снів.
Вже всі хрущі на місяць відлетіли,
Вже всі хрущі на місяць відлетіли,
Світ не знає німої журби.
Все у ньому з'являється радо:
Все у ньому з'являється радо:
Ой куди ж ми, товаришу, ідемо?
І куди ви, птахове, та й летите?
І куди ви, птахове, та й летите?
Коли літо відходить, його не пручáй —
Все у часі, у часі затиснено.
Все у часі, у часі затиснено.
Колисали ліси, колисали
Коли снігом, коли голосами.
Коли снігом, коли голосами.
Стрічайте самотніх сокирками і роменом,
Це, може, найкращий гербарій для їхніх душ.
Це, може, найкращий гербарій для їхніх душ.
Стоять сади по вінця у зелі,
і мимоволі думаєш: “Невже це
і мимоволі думаєш: “Невже це
Елегійно лине вечір поміж липи,
І бульвар у світлі вуличних крамниць.
І бульвар у світлі вуличних крамниць.
Ви, маестро, такий іще юний,
ще у розпалі Ваш березіль.
ще у розпалі Ваш березіль.
Я вересень сьогодні зустрічаю,
Не хочу вимережувати слів.
Не хочу вимережувати слів.
Коли виходять сльози з берегів,
Я підкоряюся цій повені,
Я підкоряюся цій повені,
Поете, якщо ти і справді поет,
Скажи все, що я не зумію сказати.
Скажи все, що я не зумію сказати.
Із відчиненого вікна
лунає «Аvе Маrіa»
лунає «Аvе Маrіa»
На арфах беріз грають ноктюрни дощі.
Початок як завжди: сьогодні о дев’ятнадцятій.
Початок як завжди: сьогодні о дев’ятнадцятій.
Тиша змальовує даль
Над золотавим кленом.
Над золотавим кленом.
Тримаючи міцно горнятко з лимонним чаєм,
Сідає вона рахувати удари в грудях.
Сідає вона рахувати удари в грудях.
Летиш на шаленому атракціоні,
І швидкість тебе страшить.
І швидкість тебе страшить.
Немає в нас права на помилку,
Але вірогідність є.
Але вірогідність є.
У тебе в душі золотисті струни,
звуки,
звуки,
На аркуші декілька слів.
І креатив мій – «Привіт!».
І креатив мій – «Привіт!».
Я люблю тебе. Не до сліз,
Не до крику, і не до сказу.
Не до крику, і не до сказу.
Все спростовано і доведено,
І немає найменших вагань.
І немає найменших вагань.
Ти вистоїш у завтрашнім бою.
Це твій свідомий остаточний вибір.
Це твій свідомий остаточний вибір.
На жаль, повелося: в каструлях кави не варять.
І посмішок не адресують на довгу пам’ять.
І посмішок не адресують на довгу пам’ять.