Міф №1 Алкоголь - харчовий продукт

Всі ми з народження звикли до того, що цим «продуктом» завалені прилавки всіх гастрономічних магазинів. Більш того, будь-який спекулянт може безкарно продавати його в будь-яку годину дня і ночі.
Ще в 1910 році Всеросійський з'їзд по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, на якому серед делегатів було 150 лікарів та науковців медиків, виніс спеціальне рішення з цього питання: «Харчовим продуктом може бути тільки така речовина, яка є абсолютно нешкідливою для організму. Алкоголь же, як наркотична отрута, у будь-яких дозах завдає людині величезної шкоди; отруюючи і руйнуючи організм, він скорочує життя людини в середньому на 20 років».
У 1915 році XI-й Пироговський з'їзд російських лікарів прийняв резолюцію: «Алкоголь не може бути віднесений до засобів харчування, з чим необхідно ознайомити населення».
«Алкоголь - наркотик, що підриває здоров'я населення» - ось рішення Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я 1975 року. Це положення знаходиться в повній відповідності з науковим визначенням алкоголю, яке дано в працях видатних світових вчених.
Держстандарт СРСР №1053 (ГОСТ 5964-82) ухвалив: «Алкоголь - етиловий спирт, належить до сильнодіючих наркотиків».
Велика Радянська енциклопедія (том 2, сторінка 116): «Алкоголь належить до сильнодіючих наркотиків».
Насправді немає жодної наукової праці, в якому було б доведено, що алкоголь - це не наркотик. Тим часом, досі знаходяться так звані «вчені», які вперто доводять усім, що алкоголь - це харчовий продукт. Замість того, щоб поставити питання про виключення алкоголю із графи «харчові продукти» (а також про повернення пива в ряди алкогольних виробів!), оскільки це положення дезорієнтує людей, привчаючи їх легковажно ставитися до наркотичної отрути, ці «вчені» вперто і бездоказово наполягають на своїй помилковій і шкідливій установці.
Як ми бачимо, брехня починається з визначення, що таке алкоголь. Але наука говорить нам правду: алкоголь - це наркотична отрута, що руйнує здоров'я людини. Подібних протиріч між істиною і брехнею повно і з усіх інших питань, що стосуються алкоголю.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
Углов Ф. Г. Ломехуза.

Міф №2 Малі дози нешкідливі

Кілька років тому відбувся Всесвітній конгрес, присвячений малим дозам алкоголю, де були присутні +2000 наркологів з 200 країн світу. Усі доповіді були про шкоду малих доз (див. Інтерв'ю з доктором медичних наук Г. І. Григор'євим на XVII міжнародному семінарі-конференції з собріології, 2008 р.)
Для алкоголю не існує нешкідливих доз, як і для будь-якого іншого наркотику - морфію, героїну - призначуваних лікарями тільки у виняткових випадках і на короткий термін, тобто на 1-2 дні. Інакше, як і від алкоголю, виникне наркотична залежність, людина стане наркоманом і не зможе жити без наркотику, прирікаючи себе на загибель.
Розмови про «помірні» дози і «культурне» пиття - це пастка для простаків. Всі п'ють і всі алкоголіки починали з «помірних» доз і «культурно» пили, а закінчували у психіатричних лікарнях або на кладовищі на 20 років раніше визначеного терміну. Крім того, після прийому навіть невеликих доз алкоголю виникає примарне почуття задоволення, так звана ейфорія, яка дуже часто має несприятливі наслідки як для самої людини, що випила, так і для її оточення.
У дослідах академіка І. П. Павлова встановлено, що після прийому малих доз алкоголю рефлекси зникають і відновлюються лише на 8-12 день. Крім того, вчені встановили, що при навіть «помірному» споживанні алкоголю вже через 4 роки в тих, що вживають алкоголь, виявляється зморщений мозок в 85% випадків.
При виконанні мозком більш складних і більш важких завдань вплив «малих» доз спиртних «напоїв» позначається сильніше, ніж при виконанні простіших. При цьому вони не тільки знижують працездатність, але й зменшують бажання працювати, тобто пропадає імпульс до праці, і ті, що вживають алкоголь, стають нездатними до систематичної роботи.
Творці теорії «малих доз» - науково-дослідні установи, що працюють, в основному, на гроші виробників алкоголю. Ця теорія вважає алкоголь легальною психотропною речовиною [2, 4], що дає позитивний вплив на організм при вживанні малих доз (до 30 г чистого спирту в день) [12], але з побічними ефектами як для людини, так і для суспільства в цілому.
Проведені численні дослідження як на тему користі, так і шкоди (побічних ефектів) алкоголю.
Яка користь? Є дослідження, що вказують на зниження частоти ішемічної хвороби серця (не плутати з її лікуванням!) за рахунок деякого підвищення внаслідок вживання малих доз алкоголю концентрації в крові «хорошого» холестерину, високої щільності та гальмування росту судинних бляшок [12].
У той же час інші вчені вважають, що під дією алкоголю як прото-плазматичної отрути спостерігається підвищення судинної проникності і збільшення атеросклеротичних змін в судинах [7].
Але незалежно від сумнівної дії малих доз на серце, доведеними є наступні ефекти:

1. Негативний вплив на печінку [6].

2. Токсична дія на всі органи і системи, особливо на мозкові і статеві клітини [3, 8, 9]. При пошкодженні статевих клітин, особливо у жінок, значно збільшується ймовірність появи нездорового, розумово відсталого потомства.

3. Можливе виникнення алкогольної залежності з усіма її негативними наслідками [5].

4. Підвищення ймовірності захворювання на цукровий діабет [10, 11] і раком
багатьох локалізацій [13].

5. Підвищення ймовірності захворювання артеріальною гіпертензією [7].

Прийом алкоголю навіть у невеликій дозі позбавляє людину здатності правильного орієнтування, у неї виникає зайва самовпевненість, не забезпечена вмінням і досвідом, і вона значно частіше, ніж твереза, потрапляє в біду. Як же можна вважати навіть малі дози алкоголю нешкідливими, якщо вони у всіх без винятку випадках потенційно шкідливі і небезпечні і, якщо навіть не привели до катастрофи зі смертельним результатом, то принесли страждання багатьом?

Джерела інформації:
1. Чичеров М. В. Як нас знищують. У 3 ч. Ч. 1. Теорія «культурного» пиття алкоголю / М. В. Чичеров, А. А. Лапшин. - Могильов: АмеліяПрінт, 2008. - 44 с.
2. Етиловий спирт // Велика радянська енциклопедія. - М .: «Радянська Енциклопедія», 1978. - Т. 30. - С. 296.
3. Заблудовський, А.П. Наслідки алкогольної інтоксикації для потомства / А.П. Заблудовський, М.Я. Майзеліс, С.Н. Шихов. - М .: Наука, 1989. - 90 с.
4. Наркологія: навчальний посібник / Л.П. Великанова [и др.]; відп. ред. Л.П. Великанова. - Ростов н / Д .: Фенікс, 2006. - 384 с.
5. Лоуренс, Д.Р. Клінічна фармакологія: пров. з англ .: в 2-х т. / Д.Р. Лоуренс, П.Н. Бенитт. - М .: «Медицина», 1993. - Т. 2. - 672 с.
6. Лісіцин, Ю.П. Алкоголізм. / Ю.П. Лісіцин, Н.Я. Копит - М .: Медицина, 1983. - 204 с.
7. Сидоров, П.І. Соматогенез алкоголізму / П.І. Сидоров, Н.С. Ішеков, А.Г. Соловйов. - М .: Видавництво «МЕДпресс-інформ», 2003. - 214 с.
8. Hommer D.W. // Alcohol Res Health. - 2003. - Vol. 27. - № 3. - P. 181-185.
9. Sreenathan RN, Padmanabhan R., Singh S. // Drug Alcohol Depend. - 1982. - V.9. - № 4. - P. 339-350.
10. Kao W.H., Puddey I.B., Boland L.L., et al. // Am J Epidemiol. - 2001. - Vol.154. - P. 748-757.
11. Nakanishi N., Suzuki K., Takara K. // Diabetes Care. - 2003. - Vol. 26. - P. 48-54.
12. Eric B. Rimm, Paige Williams. Moderate alcohol intake and lower risk of coronary heart disease: meta-analysis of effects on lipids and haemostatic factors, BMJ 1999; 319: 1523-1528 (11 December).
13. Разводовскій, Ю.Є. Алкоголь та злоякісні новоутворення // Медичні новини. - 2003. - № 10. - С. 61-63.
14. Углов Ф. Г. У полоні ілюзій.
15. Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
16. «Наука і життя», N 10,1985 р

Міф №3 Якщо вживати "КУЛЬТУРНО" - ЖОДНИХ ПРОБЛЕМ

Спроби віднести шкідливий вплив алкоголю тільки до тих, хто визнаний алкоголіком, у корені не вірні. Зміни, що відбуваються в мозку під впливом алкоголю, виникають при вживанні алкоголю в будь-яких дозах. Ступінь цих змін залежить від кількості спиртних «напоїв» і від частоти їх прийомів, незалежно від того, чи відноситься ця людина до так званих «тих, що вживають алкоголь» або до алкоголіків.
Крім того, самі терміни: «алкоголік», «п'яниця», «той, що вживає багато алкоголю», «той, що вживає алкоголь в помірних кількостях, «той, що вживає мало алкоголю» і т.п., мають кількісну, а не принципову відмінність. І відмінності у пошкодженні їхнього мозку носять не якісний, а кількісний характер.
Деякі намагаються віднести до алкоголіків тільки тих, хто п'є запоями, напивається до білої гарячки і т.д. Це невірно. Запій, біла гарячка, алкогольний галюциноз, галюцинаторне слабоумство п'яниць, алкогольне марення ревнощів, Корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч, епілепсія та багато іншого - все це тільки наслідки проблеми. Сама ж проблема - це вживання спиртних «напоїв», що шкідливо впливає на здоров'я, працю і добробут суспільства.
Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначає алкоголізм як залежність людини від алкоголю. Це означає, що людина перебуває в полоні у наркотику. Шукає будь-яку можливість, будь-який привід, щоб випити, а якщо приводу немає, він п'є без жодного приводу. І при цьому він запевняє, що «знає міру».
Слід також визнати неправильним термін «зловживання». Якщо є зловживання, то мається на увазі, що буває і вживання не на зло, а на добро, тобто корисне. Але такого вживання немає! Більш того, немає вживання нешкідливого. Будь-яка доза алкоголю заподіює шкоду організму. Різниця лише в ступені шкоди. Термін «зловживання» в принципі некоректний, і в той же час дуже підступний, тому що дає можливість прикривати пияцтво відмовкою - я, мовляв, не зловживаю. Насправді будь-яке вживання спиртних «напоїв» завжди є зловживанням.
Культура, розум, моральність - все це якості мозку. І щоб пояснити всю абсурдність словосполучення «пити культурно», корисно, хоча б коротенько, ознайомитися з тим, як алкоголь діє на мозок.
Починаючи з кінця 50-х і початку 60-х років в нашій країні розгорнулася пропаганда «помірних» доз; в промовах і статтях наполягали, що споживання алкоголю - мало не державна установка і вона не підлягає зміні. Проблема, мовляв, полягає в боротьбі з надмірностями, зі зловживанням, тобто з алкоголізмом.
Ще Н. А. Семашко писав: «Пияцтво і культура - ось два поняття, що взаємно виключають один одного, як лід і вогонь, світло й темрява».
Спробуємо з наукових позицій розглянути це питання. Насамперед жоден із ревнителів «культурного пиття» не сказав, що це таке. Що розуміти під цим терміном? Як пов'язати ці два взаємно виключні поняття: алкоголь і культуру?
Можливо, під терміном «культурного пиття» ці люди розуміють обстановку, в якій відбувається поглинання вина? Красиво сервірований стіл, прекрасна закуска, вишукано одягнені люди, і п'ють вони вищі сорти коньяку, лікеру, бургундське вино або "Кінзмараулі"? Це - «культура пиття»?
Як свідчать наукові дані, опубліковані ВООЗ, подібне споживання вина не тільки не попереджає, а навпаки, сприяє розвитку пияцтва і алкоголізму в усьому світі. За її даними, останнім часом так званий «менеджерський алкоголізм», тобто алкоголізм ділових людей, відповідальних працівників виходить на перше місце в світі. І якщо в поняття «культура пиття» вкладається обстановка, то, як ми бачимо, це не витримує критики і приводить нас до ще більшого розвитку пияцтва і алкоголізму.
Можливо, ревнителі «культурного пиття» мають на увазі, що після прийняття якоїсь дози вина люди стають більш культурними, розумнішими, цікавішими, а їхня мова - більш змістовною, наповненою глибоким змістом?
Школою І. Павлова доведено, що після першої, найменшої дози алкоголю в корі головного мозку паралізуються ті відділи, де закладені елементи виховання, тобто культури. То про яку ж «культуру пиття» можна говорити, якщо після першої чарки зникає в мозку саме те, що придбано вихованням, тобто зникає сама культура поведінки людини? Порушуються вищі функції мозку, тобто асоціації, які замінюються нижчими формами. Останні виникають в думці зовсім недоречно й завзято тримаються. Такі асоціації нагадують собою явище чисто патологічне. Зміною якості асоціацій пояснюється вульгарність думок захмелілого, схильність до стереотипних і тривіальних виразів та порожньої гри словами.
Такі наукові дані про стан нервово-психічної сфери людини, що прийняла «помірну» дозу алкоголю. У чому ж тут проявляється «культура»? З представленого аналізу ясно: немає нічого, що хоч би в якійсь мірі нагадувало культуру - ні в мисленні, ні в діях людини, що прийняла будь-яку, в тому числі «малу» дозу алкоголю.
Враховуючи, що алкоголь - наркотик і прото-плазматична отрута, а споживання його неминуче призведе до алкоголізму, кожній освіченій людині ясно, що боротися з алкоголізмом, не борючись зі споживанням алкоголю - безглуздо.
Вести боротьбу з пияцтвом, не забороняючи споживання алкоголю - це все одно, що боротися з убивством під час війни. Говорити, що ми не проти, ми за вино, але ми проти пияцтва і алкоголізму - це таке ж святенництво, як говорити, що ми не проти війни, ми проти вбивства на війні. Тим часом, абсолютно ясно: якщо йде війна, будуть і поранені, й убиті, а якщо має місце вживання спиртних «напоїв», то будуть п'яниці і алкоголіки. Не розуміти цього можуть тільки ті, хто абсолютно отруїв свій мозок алкоголем, або ж ті, хто задоволений теперішнім станом справ і хотів би «стабілізації досягнутого рівня споживання».
Теорія «культурного пиття» щодня продовжує завдавати непоправної шкоди нашому суспільству. Якщо в 1925 році, коли ще пропагувалася абсолютна тверезість, непитущих серед різних категорій робітників-чоловіків було 43%, то в даний час вони складають менше 1%! Звичних п'яниць і алкоголіків в 1925 році було 9.6%, в 1973 році їх стало вже 30% (дискусія «Економіка алкоголізму», Новосибірськ, 1973 г.). До теперішнього часу, враховуючи зростання споживання алкоголю, кількість їх, звичайно, також відповідно зросла.
Ще трагічніше становище з жінками-алкоголічками. Якщо в передвоєнні роки їх кількість відносно числа чоловіків-алкоголіків становило соті частки відсотка, то тепер жіночий алкоголізм становить 9 - 11%, тобто пропорційно виріс у сотні разів. За даними ВООЗ серед жінок молодого віку жіночий алкоголізм тепер майже порівнюється з чоловічим. Нестійкою по відношенню до алкоголю виявилася і молодь. У 1925 році тих, що вживає алкоголь до 18 років, було 16.6%, а вже в 1975 році, згідно з численними дослідженнями, - до 95% («Молодий комуніст», 1975 г., № 9).
У сучасних умовах, як ніколи, слід пам'ятати, що зберігають здоров'я на все життя і досягають довголіття тільки ті люди, які не потрапляють в пастку «культурного» споживання алкоголю.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
Углов Ф. Г. Ломехуза.
Углов Ф. Г. Людині мало століття.

Міф №4 Випити на свято - споконвічна традиція

Багато хто любить повторювати, що наш народ завжди пив, п'є і буде пити. І дуже рідко комусь приходить в голову думка перевірити цю «істину».
Насправді вік цієї «традиції» - не більше одного-двох століть. Звертаючись до історії слов'янських народів, до XVI століття ми взагалі не знайдемо слідів масового споживання алкогольних виробів.
«Історія виготовлення спиртних «напоїв» йде в глибину тисячоліть» - навперебій твердять різні друковані видання і навіть підручники історії. Так, з цим ніхто не сперечається. Однак, цікаво було б дізнатися, скільки чоловік займалися виготовленням, а головне - вживанням алкоголю в ті далекі часи. Виявляється, таких було не більше, ніж зараз, наприклад, майстрів по заготівлі пантів марала, або, скажімо, студентів, які досконало володіють тензорним обчисленням!
Згубна властивість непомітним чином поневолювати волю людини падала лише на голови тих нещасних, хто безпосередньо займався отриманням диявольського зілля. У масі своїй народ був тверезий, що підтверджують усі історичні дослідження (досить згадати, що ще якихось 200-300 років тому алкоголь був доступний тільки за великі гроші, тому труїлися розчинами етилового спирту лише «обрані»).
Коли починаєш переконувати, що споживання алкоголю нічого не приносить, крім шкоди, то багато хто, навіть погоджуючись з основними положеннями, все ж виставляють такий аргумент: а як же можна не випити, наприклад, на весіллі?
Що стосується весілля, насправді на Русі існувала протилежна, славна традиція, яка забороняла нареченому і нареченій пити вино. У цьому звичаї позначилася мудрість народу, що охороняв себе від виродження. І заради наших майбутніх поколінь цієї традиції і нині слід було б суворо дотримуватися!
Саме на весіллі споживання алкоголю особливо шкідливо і навіть злочинно. У день, коли утворюється сім'я і зароджується життя майбутнього її члена, отруюватися спиртними «напоями» - просто блюзнірство і тяжкий злочин! Якщо молодята не зможуть встояти і разом з усіма вип'ють «за здоров'я», ось тут якраз ніякого здоров'я і не виходить.
Якщо зачаття нової людини відбудеться після того (протягом 90 днів для чоловіків, у жінки в яйцеклітинах отрута залишається назавжди!), як молоді випили «за здоров'я», вони мають всі шанси зруйнувати здоров'я своєї майбутньої дитини, отруїти його і своє власне життя.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Самогубці.
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.

Міф №5: АЛКОГОЛЬ ЗІГРІВАЄ, ДОПОМАГАЄ при застуді

Часто можна почути, нібито горілка зігріває; хороша порція вина - і грипу як і не було.
Незважаючи на те, що алкоголь дійсно є джерелом енергії, процес взаємодії цієї енергії з нашим тілом набагато складніший, ніж просто отримання калорій. Якби це було так, люди, що вживають алкоголь, були б набагато повніші, ніж непитущі. Алкогольні калорії не живлять і не зігрівають організм (на відміну від такої ж кількості калорій, отриманих, скажімо, з вуглеводів), а спалюються марно, часто руйнуючи при цьому організм.
Під впливом алкоголю швидко настає параліч шкірних судин, вони розширюються і до поверхні тіла притікає більше крові. Людині здається, що вона зігрілася, але насправді це обман: нагрівається тільки шкіра, яка дуже швидко віддає отримане тепло назовні. Температура тіла при цьому знижується, в чому неважко переконатися як теоретично (використовуючи закон збереження енергії), так і практично (провівши її систематичні вимірювання).
Що стосується лікування хвороб - Французька Академія Наук спеціально перевіряла це і довела, що алкоголь ніякого впливу на віруси грипу, як і на інші віруси, не має і не може служити лікувальним засобом. Навпаки, послаблюючи організм, алкоголь сприяє частим захворюванням і важкому перебігу будь-яких інфекційних хвороб.
Зокрема, організм під впливом алкоголю втрачає нормальну чутливість до холоду і шкіра перестає реагувати на зниження температури тіла стисненням кровоносних судин. Про це І. А. Сікорський писав ще наприкінці ХIХ століття. Ним встановлено, наприклад, що під час епідемії тифу в Києві питущі робітники занедужували в 4 рази частіше, ніж непитущі.
Кожен неписьменний селянин споконвіку знав, що на холоді споживання алкоголю приводить до дуже швидкого охолодження й замерзання людини. А сучасні наукові дані говорять, що якщо середньорічна температура в регіоні нижче на 5 градусів - смертність від алкоголю вища в 10 разів.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. В полоні ілюзій
Карпачова Д. А. Правда і брехня про алкоголь.
U.S. Department of Health and Human Services. The Surgeon General's Report on Nutrition and Health. DHHS Pub. No. (PHS) 88-50210. Washington, DC: Supt. of Docs., U.S. Govt. Print. Off., 1988.
Gruchow, H.W .; Sobocinski, K.A .; Barboriak, J.J .; and Scheller, J.G. Alcohol consumption, nutrient intake and relative body weight among US adults. American Journal of Clinical Nutrition 42 (2): 289-295, 1985.
Colditz, G.A .; Giovannucci, E .; Rimm, E.B .; Stampfer, M.J .; Rosner, B .; Speizer, F.E .; Gordis, E .; and Willett, W.C. Alcohol intake in relation to diet and obesity in women and men. American Journal of Clinical Nutrition 54 (1): 49-55, 1991.

Міф # 6: Алкоголь звеселяє, знімає напругу

Вважається, що люди п'ють нібито для веселощів. Прийом невеликих доз алкоголю дійсно може знижувати стриманість, «розв'язувати язика» і створювати деякі умови для веселощів у людей із загальмованими реакціями. Це пояснюється тим, що алкоголь, який швидко всмоктується з травного каналу в кров, діє насамперед на клітини вищих центрів нервової системи (в корі головного мозку), викликаючи їх параліч. Тому в стані сп'яніння втрачається контроль над своєю поведінкою, а звідси - надмірна балакучість, легковажні вчинки, самовихваляння і почуття самовдоволення.
Однак природні веселощі, сміх тверезої людини приносить їй незрівнянно більше радості і користі, ніж веселощі та сміх людини, що вживає алкоголь. Веселощі останньої є збудженням, викликаним наркозом під впливом наркотику, тому за своєю цінністю в сенсі впливу на нервову систему воно багато в чому поступається веселощам тверезих людей.
Поширена думка про збудливу, підкріплювальну і таку, що викликає пожвавлення, дію алкоголю. Вона заснована на тому спостереженні, що в п'яних помічається голосна мова, балакучість, жестикуляція, прискорення пульсу, рум'янець, відчуття теплоти в шкірі. Сп'янілий стає розв'язним, схильним жартувати, заводити дружбу з ким завгодно. Пізніше він стає некритичним, нетактовним, починає голосно кричати, співати, шуміти, не рахуючись з оточенням. Вчинки імпульсивні, необдумані. Ці явища пояснюються паралічем певних частин мозку. До паралічних явищ у психічній сфері належить також втрата тонкої уважності, здорового судження і мислення.
Психологічна картина людини в такому стані нагадує маніакальне збудження. Алкогольна ейфорія виникає внаслідок зняття гальм, ослаблення самокритики. Однією з причин цієї ейфорії є збудження підкірки - найстарішої в філогенетичному відношенні частини мозку, в той час як більш молоді і більш чутливі частини мозку сильно порушені або паралізовані.
З іншого боку, прийом спиртних «напоїв» часто мотивують необхідністю зняття стресу. Таке судження - результат примітивного неуцтва. Ретельне вивчення цього питання показало, що у всій нервовій, а також ендокринній системі алкоголь призводить до таких самих грубих змін, які мають місце і при стресі. В результаті він не зменшує, а поглиблює ці зміни, тобто подвоює патологічний стан, що наноситься стресом, і часто робить його необоротним.
Крім того, не варто виключати з розгляду соціальні та психологічні причини такої поведінки: людина, що випиває невелику кількість будь-якого алкогольного «напою», вже заздалегідь, підсвідомо готується поводитися так, як заведено в компанії, що "культурно випиває", не чекаючи, поки наркотик проникне в певні центри мозку й почнеться його «заспокійлива» або «така, що веселить» дія. Таким чином, дія алкоголю залежить ще й від того, чого очікує від цього «напою» той, хто ним отруюється, а також його оточення. До слова, в силу вкорінених алкогольних забобонів й атмосфери, провини і злочини, вчинені в нетверезому стані, засуджуються у нас законодавством (ні, навпаки, злочин, скоєний в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, переслідується законом суворіше (прим перекладача)) і суспільною думкою менше, ніж у тверезому.
Основна риса наркотичних засобів, до яких відноситься алкоголь, полягає в тому, що вони здатні притуплювати неприємні відчуття й особливо почуття стомлення, однак, створивши ілюзії і самообман на короткий час, алкоголь не тільки не усуває ні того, ні іншого, а навпаки, посилює їх, чим ускладнює й обтяжує життя людини. Наступного дня від «п'яних веселощів» залишаються тільки неприємні відчуття похмілля, головний біль, і т. д. До того ж не виникає жодного бажання працювати...
При повторних прийомах алкоголю ці ускладнення посилюються, і людина вже не в змозі з ними впоратися. Вона непомітно для самої себе морально опускається, небажання будь-що робити підсилюється. Серед питущих різко зростають прогули й падає інтенсивність і якість праці.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Деякі шляхи до довголіття.
Углов Ф. Г. Самогубці.
Углов Ф. Г. Ломехуза.
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
Х. О. Фек'яер. Алкоголь та інші наркотики: магічні чи хімічні речовини?

Міф # 7: Алкоголь покращує апетит

Під впливом алкоголю залози, розташовані в стінці шлунка, починають активніше виробляти шлунковий сік, що і сприймається як підвищення апетиту. Однак під впливом подразнення залози спочатку виділяють багато слизу, роз'їдаючи при цьому стінки шлунка, а з часом атрофуються. Таким чином змінюється і перекручується відчуття голоду, апетиту. Природне відчуття голоду перебільшується, відбувається перевантаження шлунково-кишкового тракту, порушується нормальне травлення. Наслідки цього - нездорова повнота, розлад травного апарату.
Жоден ковток вина не проходить без того, щоб не заподіяти шкоди людині. Але чим воно міцніше, чим частіше вживається алкоголь, тим слабкіше діють захисні сили і тим більше руйнувань несуть за собою спиртні «напої».
Таким чином, викликаючи оманливе відчуття підвищення апетиту, насправді кожна порція алкоголю тільки посилює зміни у всьому залозистому апараті травного каналу. При повторних прийомах алкоголю захисні і компенсаторні механізми виходять з ладу і зміни тканин та органів стають незворотними.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
Карпачова Д. А. Правда і брехня про алкоголь.
Feinman, L. Absorption and utilization of nutrients in alcoholism. Alcohol Health and Research World 13 (3): 207-210, 1989.

Міф # 8: ВИНО містить багато вітамінів

Широко поширена думка, нібито склянка натурального виноградного вина «містить добову норму вітамінів». Багато повторюють цю неправду, вичитуючи її у виноробній літературі та статтях періодики, що пропагують пиття під гаслом «вино - антипод згубної горілки».
Але, якщо зазирнути, наприклад, у довідник «Фізико-хімічні показники вина і вино-матеріалів» (А. В. Суботін та ін., Москва, 1972) з численними таблицями і схемами, то можна побачити, що відбувається з поживними речовинами і вітамінами винограду по міру його перетворення спочатку на мезгу, далі в сусло і, нарешті, у вино-матеріал: вміст основних корисних складових частин виноградних ягід падає до вкрай малих величин.
Ну, а головне у винограді - цукор - при виробництві сухого вино-матеріалу повністю переброджує у шкідливий етиловий спирт (не випадково, до речі, винороби віддають перевагу найбільш цукристим сортам винограду).

Джерело інформації:
Шевердін С. Н. Зі злом боротися ефективно. «Думка», 1985 г.

Міф # 9: Алкоголь спеціально виробляється організмом

Часто можна почути, що алкоголь постійно синтезується людським організмом і тому нібито необхідно вживати його додатково як вітаміни.
Дійсно, в організмі кожної дорослої людини виробляється в добу близько 10 грам етилового спирту. Алкоголь є одним із гормонів психологічного захисту людини, від яких залежить її настрій. Крім алкоголю, в організмі людини виробляється більше 500 внутрішніх наркотиків.
Але якщо людина починає вводити алкоголь ззовні - внутрішнє виробництво припиняється. Один келих шампанського знижує вироблення внутрішнього алкоголю на 20% на 30 днів. Алкоголь необхідний людині тільки за умови, що він виробляється всередині людини. Будь-яке зовнішнє введення алкоголю, як і будь-якого іншого гормону, призводить до зменшення життєво важливої функції.
Таким чином, твердження про необхідність «поповнення» організму деякою кількістю алкоголю є свідомою брехнею.

Джерела інформації:
Чичеров М. В. Як нас знищують. У 3 ч. Ч. 1. Теорія «культурного» пиття алкоголю / М. В. Чичеров, А. А. Лапшин. - Могильов: АмеліяПрінт, 2008. - 44 с.
Інтерв'ю з доктором медичних наук Г. І. Григор'євим на XVII міжнародному семінарі-конференції з собріології, 2008

Міф # 10: ОТРУЇТИСЯ МОЖНА ЛИШЕ СУРОГАТОМ

Отруйність погано очищених алкогольних виробів, дійсно, виражена сильніше, але основний отруйний ефект все-таки має спирт, а не домішки, на частку яких припадає всього 6% отруйності. Це означає, що як гостре, так і хронічне отруєння сурогатами відбувається головним чином за рахунок самого етилового спирту.

Міф # 11: Спирт успішно застосовується В МЕДИЦИНІ

У деяких «популярних» виданнях можна прочитати: «У лікувальній практиці алкогольні вироби застосовуються в наступних випадках: при порушенні харчування і пригніченні травної функції, при елементарній дистрофії, гіпо- та авітамінозах; в період одужання, після перенесених інфекційних захворювань; при шоці, непритомності і гострій судинній слабкості; при травмах, що супроводжуються різкими больовими відчуттями; при тривалому вимушеному перебуванні на холоді; при загальному важкому стані...»
Ще в 1915 році Пироговський з'їзд російських лікарів виніс спеціальне рішення про те, що немає жодного захворювання, при якому сучасні ліки не діяли б краще, швидше, ефективніше і безпечніше, ніж алкоголь. Немає такого захворювання, перебіг якого не погіршився б від його вживання. Тому спиртне повинне бути повністю виключено з лікувальної практики!
У зв'язку з тим, що досі поширюється багато брехливих суджень про алкоголь як лікувальний засіб, постараємося висвітлити питання більш докладно: алкоголь є тільки розчинником і консервантом в ліках і так званими «лікувальними» властивостями не володіє. Крім того, корисна дія ліків, виготовлених на спирті, зводиться нанівець дією алкогольної отрути.
Важко знайти більше зло, ніж алкоголь, яке так наполегливо і безжально позбавляє здоров'я мільйони людей, так різко руйнує всі тканини й органи, призводячи зрештою до ранньої смерті. Тяжкі наслідки споживання алкоголю наступають не відразу. Хвороба посилюється поступово, і навіть тоді, коли хворий гине, причину пояснюють чимось іншим.
Тому дуже небагато, а може, навіть жоден із хворих, що захворіли з вини алкоголю, не розуміють, у чому причина їхньої важкої хвороби. Про це краще всіх знають хірурги і патологоанатоми.
Який би розділ медицини ми не взяли, які б захворювання, пошкодження або травму ми не стали вивчати, відразу ж побачимо, що алкоголь у ряді випадків відіграє основну роль у розвитку того чи іншого патологічного процесу.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.
Углов Ф. Г. Ломехуза.
Карпачова Д. А. Правда і брехня про алкоголь.

Міф # 12: ВИНО - найкращий засіб при болях В СЕРЦІ

Так, алкоголь на деякий час розширює судини, а при деяких захворюваннях призводить до тимчасового полегшення. Але надалі при вживанні спиртних «напоїв» спостерігається ураження серцево-судинної системи у вигляді алкогольної гіпертонії або ураження міокарда.
Гіпертонія у тих, що п'ють алкоголь, виникає в результаті порушення регуляції судинного тонусу, обумовленого токсичною дією етилового спирту на різні відділи нервової системи.
Спостерігається гіпертонія досить часто. На думку вчених, більш ніж у 40% питущих має місце гіпертонія і, крім того, майже у 30% рівень артеріального тиску знаходиться у «небезпечній зоні», тобто наближається до гіпертонії при середньому віці 36 років.
В основі алкогольного ураження м'яза серця лежить прямий токсичний вплив спирту на міокард у поєднанні зі змінами нервової регуляції і мікроциркуляції. При цьому розвиваються грубі порушення внутрішньо-тканинного обміну, які ведуть до розвитку осередкової і дифузної дистрофії міокарда, що виявляється порушенням ритму серця і серцевою недостатністю.
Дослідження показали, що при алкогольній інтоксикації спостерігаються глибокі порушення мінерального обміну в м'язі серця, що веде до зниження скорочувальної здатності серця. І основною причиною цих змін є токсична дія етилового спирту.
Навіть якщо людина, яка вживає алкоголь, не потрапила в автомобільну катастрофу або в лікарню з кровотечею або захворюванням шлунка, не загинула від інфаркту або гіпертонії, вона часто стає інвалідом від якої-небудь побутової травми або через бійку, оскільки п'яниця обов'язково, як кажуть, знайде причину, від чого стати інвалідом або померти передчасно. За даними ВООЗ, середня тривалість життя тих, що вживають алкоголь, на 15-17 років менше середньої тривалості життя, яка, як відомо, вираховується з урахуванням знову ж таки тих, що вживають алкоголь. Якщо ж порівняти з тими, хто його не вживає, різниця буде ще більша.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. У полоні ілюзій.
Углов Ф. Г. Самогубці.
Углов Ф. Г. Правда і брехня про дозволені наркотиках.

Міф # 13: За Горбачова знищувалися ВИНОГРАДНИКИ

Твердження, що після Указу 1985 р. стали вирубувати виноградники - це також чергова провокація. У постанові було сказано, що в період, коли перезрілі лози заміняються молодняком, необхідно більше садити солодких сортів для споживання винограду у свіжому вигляді.
Мафія, показуючи один процес - знищення старої посадки, не показувала другий - посадки молодої лози, і кричала на весь світ, ніби йде свідоме знищення виноградників. Тобто це був черговий трюк алкогольної мафії.

Джерела інформації:
Шевердін С. Н. Зі злом боротися ефективно.
Углов Ф. Г. Ломехуза.

Міф # 14: СУХИЙ ЗАКОН користі не приносить

Коли про це заходить мова в засобах масової інформації, нас не втомлюються переконувати: сухий закон ніде ніякої користі не приносив і принести не може. У США його свого часу ввели, але швидко відмовилися, мовляв, "зважаючи на неефективність". У Росії теж, кажуть, був введений сухий закон, «але довго не протримався, тому що користі від нього не було. Стали більше гнати самогон (насправді обсяг самогоноваріння не збільшився з вини закону!), збільшилася контрабанда алкоголю з-за кордону» і т.д.
Якщо алкогольна мафія не соромлячись бреше, коли мова йде про алкоголь і тютюн, то в питаннях про сухий закон вона перевершила сама себе. Немає такої брехні і дискримінації, яку всі вороги тверезості не поширювали б з приводу сухого закону 1914-1928 рр. або Указу Уряду від 1985 р. «Про подолання пияцтва та алкоголізму». А все це тому, що сухий закон дав такий великий оздоровчий вплив, що вся мафія перелякалася. Спочатку вона строго замовчувала це питання, а коли замовчувати стало неможливим, стала обливати його брудом, застосовуючи свій улюблений метод безпардонної брехні.
Не меншій дискримінації піддався і Указ Уряду 1985 року про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом, не кажучи про те, що з приводу цього закону ні радіо, ні телебачення не надало слово непитущим, а побічно робили все, щоб скомпрометувати його.
Розпускалися помилкові чутки, нібито люди стали більше вживати самогон і сурогати; нібито виникли перебої з цукром, тому що з нього стали гнати самогон; що стали рубати виноградники; а за горілкою виникли черги, котрі ганьбили країну ... Особливо плакались про те, що з вини цього Указу країна за п'ятирічку недоотримала до бюджету понад 30 мільярдів рублів.
Насправді за статистикою ніякого збільшення споживання цукру в ці роки не було. Не з пліток, що поширювались алкогольної мафією, а за статистичними даними, самогон стали гнати менше, отруєнь сурогатами стало менше.
Що ж стосується черг, то їх алкогольна мафія створювала спеціально. Скоротивши продаж горілки на 20-30%, а кількість магазинів, що торгують горілкою, у 10 разів, вона і викликала ці черги, які навмисно знімали і показували по телевізору.
Дійсно, до бюджету за п'ятирічку надійшло коштів менше на 39 000 000 000 крб. Але, якщо врахувати, що кожен карбованець, отриманий за алкоголь, несе 4-5 крб. збитків, то це означає, що, навпаки, було збережено країні 1 50 000 000 000 крб. Серед цінностей, які було отримано від недопитого алкоголю, безцінний прибуток - мільйони врятованих життів і народжених здоровими дітей.
Підкреслимо особливо: жодна заборонна система не була скасована з вини населення. У країнах, уряди яких відстоювали її і вели непримиренну боротьбу з порушниками, вона витримала випробування часом.
Мусульманське населення арабських країн (Лівія, Іран, Саудівська Аравія та ін.) друге тисячоліття живе тверезо і не збирається скасовувати сухий закон.

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Ломехуза.
Енциклопедія «Основні терміни та поняття, що застосовуються в антинаркотичної виховно-профілактичній роботі з підлітками та молоддю»
Введенський І. Н. Досвід примусової тверезості. Московське Столичне піклування про народну тверезість, 1915 р

Міф # 15: АЛКОГОЛЬ ВИВОДИТЬ РАДІАЦІЮ

Багато людей вживають алкоголь, наївно вірячи, що він виводить з організму радіонукліди.
Насправді алкоголь не може бути ні профілактичним, ні лікувальним протирадіаційним засобом. Глибокі дослідження за допомогою мічених атомів показали, що, оскільки спирт є розчинником, він усього лише більш рівномірно перерозподіляє радіонукліди по всьому організму, але жодним чином їх не виводить.
У пам'ятці для населення з радіаційної безпеки сказано те ж саме: «Звертаємо вашу увагу, що багатьма дослідженнями встановлено: вживання алкоголю не чинить профілактичної дії при опроміненні організму людини, а, навпаки, посилює розвиток променевої хвороби».

Джерела інформації:
Давидов Б.І., Ушаков І.Б., Федоров В.П. Радіаційне ураження головного мозку. - М .: Вища школа, 1991. - С. 195

Міф # 16: НА КАВКАЗІ п'ють вино і ЖИВУТЬ ДОВГО

Колись розпускалися чутки, нібито старожили на Кавказі п'ють вино і тому так довго живуть.
Насправді довгожителі помічені лише в трьох невеликих гірських районах Кавказу (в горах Азербайджану, на півдні Дагестану і в гірській частині Абхазії) і нічого спільного з вживанням алкоголю вони не мають. У першому і другому районах (Азербайджан, Дагестан) живе мусульманське населення, яке традиційно веде тверезий спосіб життя. В Абхазії інша ситуація: половина населення мусульмани, інша - християни. Але й там не вживають алкоголь: у зазначених гірських районах виноград не визріває, а вино, якщо і є, то привізне. Жителі займаються вівчарством, надовго виходять в гори, їдять екологічно чисту їжу, п'ють чисту воду.
«Уникав жирної їжі. Вина не пробував за все своє життя і навіть не знаю його смаку» - ось що говорять абхазці віком 150 років.
Якщо ж хтось згадує як довгожителя свого дідуся, який вживав алкогольні вироби і дожив до 100 років, резонно було б запитати: а скільки б він прожив, якби не вживав алкоголь?

Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Живемо ми свій вік.
Углов Ф. Г. Людині мало століття.

Міф # 17: ПИВО І ВИНО менш шкідливі

Шкоду здоров'ю приносять не вино, не пиво і не горілка, а етиловий спирт, що міститься в цих виробах, який у всіх них абсолютно однаковий. Має значення лише те, скільки етилового спирту потрапляє в організм, наприклад, за тиждень або за місяць. А за допомогою якого саме з виробів спирт потрапив в організм - принципового значення не має. В силу своєї дешевизни, доступності, ореолу «нешкідливості» пиво і вино навіть більш соціально небезпечні, оскільки вони сприяють залученню до алкоголю, насамперед, дітей і підлітків. Пиво і вино точно так само, як і горілка, ведуть до розвитку алкоголізму (приклад - Німеччина, Данія, де поширений пивний алкоголізм, Франція - винний). Крім того, надлишок рідини, що надходить з пивом в організм любителя цього виробу, з роками веде до захворювання серця, яке в народі іменується «пивне серце» або «бичаче серце».
Таким чином, ані з точки зору шкоди для здоров'я окремої людини, ані з точки зору шкоди для суспільства жодних переваг перед горілкою у пива або вина немає. Найпростіший і надійний спосіб зберегти здоров'я - це тверезий спосіб життя.

1. МІФ про політичні ризики ЗАХОДІВ із захисту від алкогольної загрози

Існують побоювання, що подібні заходи приведуть до дестабілізації суспільства і безладів. Однак опитування показують, що сучасне суспільство підтримує заходи, спрямовані на боротьбу зі зловживанням алкоголем. Згідно з опитуваннями, серед проблем, які хвилюють людей, на другому-третьому місцях постійно виявляється проблема алкоголізму. Так, в липні 2006 р. вона хвилювала 42% опитаних.
Характерно, що опитування ВЦВГД показало, що 58% респондентів швидше підтримали б сьогодні реалізацію програми заходів, подібних державній програмі по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом 1985-1987 рр., Незважаючи на те, що респондентів запитували про ставлення до "так званої антиалкогольної кампанії", 28% людей виступили за те, щоб в країні ввели повну заборону на виробництво і торгівлю спиртними напоями.

2. МІФ ПРО ЯКІСТЬ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ

Багато людей впевнені, що шкоди здоров'ю завдає тільки прийом нелегального або сурогатного алкоголю, неякісної "паленої" горілки. Токсикологічні та токсікобіологічні дослідження споживаних алкогольних сурогатів, самогону, "паленої" горілки, у тому числі з технічного етилового спирту, показали, що це - помилка.
Головна токсична речовина у всіх цих рідинах - звичайний етиловий спирт, а інші токсичні домішки в нелегальних і сурогатних алкогольних напоях присутні в незначних дозах. Теза, що просувається алкогольним лобі, про поділ алкоголю на поганий і неякісний, з яким треба боротися, і хороший і якісний, який слід дати населенню, не витримує критики.

3. МІФ ПРО ТЕ, ЩО АЛКОГОЛЬНІ проблеми пов'язані з бідністю

Є одним із найбільш небезпечних, відводить убік від реального вирішення цих проблем. Існують десятки країн з більш бідним населенням, з меншими доходами, більше вираженою нерівністю і незадоволеністю життям, де алкогольні проблеми не стоять настільки гостро. Алкогольне лобі намагається переконати уряд і громадську думку в тому, що алкогольні проблеми вирішаться самі собою у міру зростання рівня життя.
Економетричні дослідження показали, що зростання доходів людини, при відсутності цілеспрямованих заходів із обмеження доступності алкоголю, призводить до зростання економічної доступності алкоголю і смертності, спричиненої зловживанням алкоголем.

4. МІФ ПРО ІСТОРИЧНУ вкоріненість ПИЯЦТВА

Об'єктивний аналіз надійних фактів доводить, що цей міф не має під собою жодних історичних підстав.
Історико-медичні дослідження свідчать, що рівень споживання алкоголю більшістю населення був протягом століть, особливо в кризові, перехідні періоди, у багато разів меншим, ніж зараз. Наприклад, в царській Росії пили в 4-5 разів менше, ніж зараз.
На критично небезпечний рівень споживання алкоголю вийшли відносно недавно - тільки в 1960-і роки, коли при зростанні купівельної спроможності населення держава, користуючись встановленим режимом секретності, почала активно заохочувати соціально небезпечну політику нарощування споживання алкоголю, спрямовану на забезпечення політичної лояльності населення до режиму і наповнення бюджету "п'яними" грошима.
Закритичний, катастрофічний характер споживання набуло, починаючи з 1990-х років внаслідок падіння реальних цін на алкоголь.

5. МІФ про нешкідливість слабоалкогольних напоїв

Помітна частина населення, особливо молоді, впевнена, що слабоалкогольні напої повністю нешкідливі. Жодних наукових підстав цей міф під собою не має, разом з тим саме з таких напоїв в більшості випадків починається залучення до алкоголю.

Що мені дає алкоголь? Розвінчування міфів про алкоголь

Алкоголь закупорює судини головного мозку, викликаючи склейку еритроцитів, і, як наслідок, - кисневе голодування мозку (гіпоксія) і загибель клітин мозку - нейронів.

Піднімає настрій?

Саме гіпоксія сприймається людиною як нібито нешкідливий стан сп'яніння. Але це призводить до «оніміння», а потім і відмирання ділянок головного мозку. Все це сприймається тими, хто випив алкоголь, як «свобода» від зовнішнього світу, схожа з ейфорією звільненого із в'язниці . Насправді просто частина мозку відключається від сприйняття часто «неприємної» інформації ззовні. АЛЕ це відчуття свободи - не свобода, а найнебезпечніша ілюзія питущого.

Розслабляє?

Закрутилася голова? У тебе в першу чергу порушується вестибулярний апарат, що знаходиться в потиличній частині мозку. Ти починаєш базікати, починаєш втрачати рівновагу.

Полегшує розуміння?

Розв'язався язик? У тебе в першу чергу руйнується «моральний» центр. Знаєш приказку: «п'яним зробив, тверезим - ніколи»? Під дією випитого людина стає божевільною. Клітини мозку, що контролюють поведінку, вбиваються алкоголем.

Відволікає від проблем?

Забув з ким пив? У тебе в першу чергу руйнується пам'ять. Бувало, що не можеш згадати, де був і що робив? У головному мозку клітини, які повинні були запам'ятати вчорашній день - загинули безповоротно.

Приємно похмелитися?

Похмілля з ранку? Убиті клітини мозку починають гнити і розкладатися. Організм змушений вимити їх, і закачує рідину під череп. Ця рідина і тисне зранку кліщами голову тим, хто напередодні пив.

Дарує відчуття легкості?

Закачана під череп рідина розчиняє мозкові клітини і на ранок через сечостатеву систему зливає їх у міську каналізацію. Той, хто п'є горілку, вино і пиво, той на ранок мочиться своїми мізками. Зіллємо мізки в унітаз?

Корисно для організму?

Будь-яка доза алкоголю заподіює шкоду! Навіть помірне вживання знижує працездатність, отруює і руйнує організм, скорочує життя людини в середньому на 20 років. А здатність до творчості, аналітичної діяльності, узагальнення інформації - тобто всі вищі функції мозку - повністю відновлюється лише через 18-20 діб.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ:

У пів-літрі пива міститься добова доза жіночого гормону естрогену, який, потрапляючи в чоловічий організм, призводить до появи у нього вторинних жіночих статевих ознак: високого голосу, жирових відкладень на стегнах, грудях, животі, порушення сексуального потягу та імпотенції. Є прислів'я: «Пивнюк» подібний гарбузу - живіт росте, а хвостик сохне».

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ЖІНОК:

Жінка, яка отримала з пивом забійну дозу жіночого гормону, порушує баланс в організмі, що призводить до збільшення волосся на тілі за чоловічим типом (вуса, груди, ноги), наступає порушення менструального циклу, і, як наслідок - безпліддя. У таких жінок поступово грубішає голос, розширюються плечі, фігура стає більш мужньою.


23.10.15

Здається, досі в українському законодавстві не було окремого визначення пародії (важко знайти чорну кішку в темній кімнаті, особливо, якщо її там немає), на відміну, наприклад, від США, де вони стали легальними в результаті судового прецеденту 1994 року (справа Campbell проти Acuff-Rose_Music,_Inc[1]), чи, навпаки, РФ, де у 2008 році в законодавстві з'явився пункт: «Створення твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії на основі іншого (оригінального) правомірно опублікованого твору і використання цієї пародії дозволяються без згоди автора або іншого правовласника виключного права на оригінальний твір і без виплати йому винагороди.»"
Нещодавно я отримав інформацію про те, що у нас, на противагу згаданим законодавствам, до закону про авторське право начебто збираються внести пункт, згідно з яким автор пародії не матиме права на її публікацію без дозволу автора твору, на який вона написана. Можливо, тоді автор оригіналу претендуватиме і на частку гонорару пародиста? Ну, про це не в курсі...
Але, якщо вищезгадані зміни збираються внести, це, на мою думку, означатиме кінець пародійного жанру в Україні.
Адже у випадку, коли пародія сподобається автору оригіналу внаслідок його особистих чеснот, тобто чи то наявності почуття гумору, чи то схильності до самокритики, або (о, чудо!) він не є самозакоханим мешканцем літературного Олімпу і з радістю дасть дозвіл на її публікацію, може виникнути сумнів, чи відповідатиме вона критеріям якісної пародії у справжньому значенні цього слова.
Коли ж, навпаки, пародія виявиться справді гострою і влучною і так або інакше зачепить самолюбство автора оригіналу, або, що чи не найгірше, останній геть позбавлений почуття гумору - їй світить доля ніколи не бути опублікованою незалежно від того, наскільки якісним літературним продуктом вона може виявитись.
От аж цікаво стає, з якої такої радості автор пародії повинен просити у автора оригіналу дозвіл на її публікацію?
Це що, специфічний вид цензури по відношенню до пародійного жанру?

А ви не чули про підготовку подібних змін у законодавстві України?
Цікаво, як це питання вирішується в законодавстві передових європейських країн?


17.04.2015


P.S. від 07.10.2016 р.

Верховна Рада дозволила використання літературних, художніх і музичних творів для створення на їхній основі пародій, попурі або карикатур без згоди автора, але із зазначенням його імені і джерела запозичення.

За прийняття в цілому законопроекту №3586 проголосували 227 депутатів при мінімально необхідних 226.

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення законом дозволено використання літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їхній основі іншого твору в жанрі літературної, музичної чи іншої пародії, попурі або карикатури, а також для використання такої пародії, попурі або карикатури.

Пародія визначена в законі як твір, що є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору або його частини і за своїм змістом має очевидний комічний, сатиричний характер або скерований на висміювання певних подій чи осіб.

Джерело: http://litakcent.com/2016/10/05/rada-skasuvala-avtorske-pravo-na-objekty-karykatur/


P.P.S. від 26.05.2017 р.

Повністю витяг із Закону України "Про авторське право та суміжні права", де йдеться про це:

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням
імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),
але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих
творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі
цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо
воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним
характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання
цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до
фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі,
виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,
передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального
характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне
сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей
з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних
питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у
випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або
інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами
фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше
публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час
перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних
публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для
висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у
комерційних цілях; ( Пункт 5 частини першої статті 21 в редакції
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

6) видання та відтворення випущених у світ творів
рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів
(аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового
формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією,
розмітки для зручної навігації з метою розповсюдження між
інвалідами по зору та осіб з дислексією, а також поповнення
бібліотечних фондів спеціалізованих бібліотек, бібліотек
навчальних закладів та центрів реабілітації для інвалідів і дітей
- інвалідів по зору, громадських організацій сліпих, підприємств,
установ, організацій, де працюють інваліди по зору, крім випадків
прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною
метою;
{ Пункт 6 частини першої статті 21 в редакції Закону N 927-VIII
( 927-19 ) від 25.12.2015 }

7) відтворення творів для судового і адміністративного
провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і
релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому
характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших
періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення
публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних
творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9-1) використання правомірно оприлюднених літературних,
художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі
іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії,
попурі або карикатури;
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом
N 1651-VIII ( 1651-19 ) від 05.10.2016 }

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених
статтями 22-25 цього Закону;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів
для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом
застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом 11 згідно із Законом
N 927-VIII ( 927-19 ) від 25.12.2015 }

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page2

Звертаюсь за порадою до шановних авторів, які вже випустили у світ книги: як розпочати підготовку до випуску своєї першої поетичної збірки, до якого видавництва варто б звернутись, як краще її оформити, яким тиражем випускати і так далі.

Буду щиро вдячний за слушні рекомендації.

P.S. Окреме звертаюсь до авторів та редакторів "Поетичних Майстерень": оскільки я на момент написання цієї статті публікуюсь на сайті біля чотирьох років, як, на вашу думку, чи варто мені братись за випуск першої збірки, тобто, чи відповідають мої вірші високим вимогам, аби їх публікувати не в електронному вигляді на сайті, а в паперовому у видавництві?
Сам я, до речі, відношусь до своєї творчості, гадаю, достатньо самокритично: переглядаючи вірші, написані кілька років назад, бачу у них недоліки і стараюсь їх виправляти.
Але, поки тексти в електронному вигляді, я ще можу це зробити, коли ж вони опиняться на папері - вже ні. І в такому вигляді - потраплять до читача. А той скрушно похитає головою, гортаючи сторінки збірки, наприклад, у книжковому магазині - і покладе її назад на полицю... :)


30.10.13

Напевно, багато авторів на цьому порталі чули таке слово, як «психоделіка».
І, можливо, ви вже намагалися зрозуміти, як же пишуться вірші, які можна віднести до цього поняття. Сьогодні я вирішив вам це пояснити.

Щоб писати психоделік, потрібно розуміти, а що ж таке психоделіка? На жаль, все, що ви про неї прочитаєте в мережі інтернет - це, в основному, великі думки, які зовсім нічого не пояснюють. Ну наприклад, можна сказати: «Я пишу вірші в стилі "фурфунька"!" А що таке "фурфунька", пояснити я не можу. Тому, намагаючись писати як я, ви один чорт собі голову розіб'єте. :)) Але це звичайне бажання всіляких снобів узурпувати своє право на розуміння істини.

У той час як, насправді, читаючи усе, що про неї пишуть, і намагаючись самостійно зрозуміти, що ж таке психоделіка, я склав для себе чітке і просте визначення. Психоделіка (ми беремо тільки те, що стосується поезії) - це всього лише авторські вірші, читання яких приводить у дію асоціативні глибини підсвідомості читача. У результаті, читання таких може приводити читача до осяяння чи навіть катарсису. Зауважу також, що психоделіка - це якісне і кількісне навіть поняття, яке може проявлятися у віршах більшою чи меншою мірою, тобто все залежить від ефекту, який вона справляє на читача: сильний ефект, середній, слабкий, дуже слабкий і т.д ))

Ось як тлумачить слово «осяяння» великий тлумачний словник:
Осяяння,-а; ср Вис.
1.
до осяяти - осяювати (1 зн.) і
Осяюється - освітлюється. Яскраве, сліпуче о. блискавкою. У слабкому сяйві світанку показався силует міста.
2.
Несподіване відкриття, раптова думка, усвідомлення чого-небудь.
Щасливе, гірке о. Наукове, поетичне, творче о. О. відвідало поета. На мене найшло о. Зійшло о.

Це означає, що єдиним критерієм, що пишете ви психоделік чи ні, є ось це: «Якщо осяяння, усвідомлення або якесь нове розуміння життя, або ще щось високодуховне у читача сталося, і він піймав від цього нового розуміння душевний кайф, то це психоделіка, але якщо він прочитав, а душевного кайфу все ще немає, то це не психоделіка :).

Технічно це виглядає наступним чином. Ви читаєте якісь вірші, і в якийсь момент ви ніби перестаєте сприймати написане, таке відчуття, ніби розум вимикається, а ви входите в медитативний транс і перестаєте бачити самі рядки. Замість них з'являються якісь асоціативні ланцюжки образів, які наче проявилися з вашої підсвідомості. Ви перебуваєте в цьому стані, поки не дочитаєте до кінця, і вас не спіткає якесь осяяння або сильний душевний захват від щойно побаченого вами :).

Звичайно ж, творити психоделік може далеко не кожен, навіть високо духовний автор, тобто не кожен здатний довести читача до повного душевного кайфу своїми рядками :). Але зазначу, що психоделіки розуміти і може не кожен читач, швидше за все, її можуть сприймати тільки такі ж, добре розвинені духовні створіння, як і ті, що її пишуть.

Якщо розглянути саме слово психоделіка, то стає цілком ясно, що вона створена з двох слів: "Психо" - походить від грецького слово душа, і "-деліка" від грец. - «Виявляти». Таким чином, концептуальне розуміння досить просте. Психоделіка - це те, що зроблено душею, або прояв душі. Можна піти за рамки поняття поезії і зрозуміти, що психоделіка - це більш широке поняття, яке може бути використане в будь-якому виді мистецтва або творчості. У будь-якому випадку все, що знаходить у вас резонансний духовний відгук і приводить вас до нового усвідомлення або поліпшення вашої душевної рівноваги, можна вже вважати психоделіком.

Наскільки те чи інше творіння підходить під поняття психоделіка, потрібно дивитися виключно з реакції читачів на дане творіння. Наприклад, я кілька разів стикався з ситуацією, коли читач після читання моїх віршів або вибухає захопленнями на тему, що він щойно усвідомив, наскільки несподівано і глибоко те, що я пишу, або, як крайній варіант, він закривав свою сторіночку і потім зі сльозами писав мені на поштовий ящик, що читання моїх віршів навело його на гірку думку, що сам він пише повну дурню, і, тому, читаючи мою творчість, йому жахливо погано від усвідомлення, що він тільки даремно витрачає свій час на бездарну маячню. До речі, на мій погляд, це і є швидше за все прояв того, що називають словом катарсис - [гр. Katharsis - очищення] духовна розрядка, яку відчуває глядач, читач, через яку потрібно пройти, щоб в результаті спробувати вийти на абсолютно новий духовний рівень в Поезії.

До чого я все це? Звичайно ж не до того, щоб сказати вам, який я Геній, зовсім ні! Це я говорю лише до того, що якщо вам, шановні автори, почнуть писати такі ось відгуки, то будьте впевнені, ви вже почали писати психоделік. І це, як мені здається, єдино вірний доказ цього.

Автор може бити себе кулаком у груди, говорячи, що він пише психоделік, але перевірити це можна, коли прочитаєте відгуки його читачів. Ви йдете на його сторінку і читаєте там відгуки, і тут вам все стає ясно. Але треба пам'ятати, що правда - це всього лише те, що ви самі бачили або спостерігали. Тому, звичайно ж, читайте обов'язково вірші цього автора і слухайте, і ще раз слухайте, свої відчуття. Тільки після цього ви зробите ваші висновки, психоделіка це чи ні. Іноді потрібно буде прочитати психоделічний вірш кілька разів, щоб нарешті усвідомити глибину побаченого вами. Але це варте того, просто повірте моєму досвіду.

Я щиро думаю, що тепер вам буде набагато простіше розуміти, що ж таке психоделіка, і не заперечувати її, якщо вона вам зустрінеться на сторінках даного порталу.

Від себе особисто, я хочу висловити щиру вдячність Чорному Георгу, як людині і поету, що віддав багато сил на популяризацію психоделіки серед читацьких мас.
Див. також сторінку Спільноти психоделіка (http://www.stihi.ru/avtor/psychedelics)

Читайте психоделічні вірші і насолоджуйтеся.

З повагою, Джон Магвайєр.

P.S. Все вище написане жодним чином не претендує на істину в останній інстанції, але може бути використано авторами, зацікавленими в подальшому розвитку психоделіки, як короткий методичний посібник для прояснення слова «психоделіка» своїм читачам. Посилання на автора матеріалу і його копірайт в такому випадку є обов'язковими.


© Copyright: Джон Магвайер, 2010
Свідоцтво про публікацію № 11002082852
http://www.stihi.ru/2010/02/08/2852

Сумнів бере - а чи не легше сказати, що НЕ публікують тут у вигляді творів ....
Але спробую.

1. Авторські твори - тобто все те, що чітко відповідає назвами рубрик. Лірика, мала проза, верлібри, есе, поеми, пісні, перекази тощо і т.п.
Це, звичайно, найбільш масова частина публікацій.

Все інше - те, що важко віднести до якої-небудь з позицій офіційного рубрикатора або може більш адекватно класифікуватися за іншими ознаками.

2. Цитати з чужих творів чи чужі твори цілком із зазначенням авторства або хоча б вказівкою на те, що це не є твором даного автора. Мета різна - обговорити, поділитися враженням, продемонструвати чиїсь досягнення, і т.п.

3. Плагіат. Те ж, що і в п.2, але без вказівок на те, що опублікований матеріал не належить автору, який цей матеріал опублікував.

4. Записи у щоденнику, мемуари, (авто) біографічні відомості, історії хвороби і т.п.

5. Копії творів, рецензій, коментарів, листів та інших ресурсів з метою всенародних обговорень, розбірок, демонстрації обурено-ображеної гідності, намагання дошкулити автора фактами, які його дискредитують - тобто якісь моменти вузько особистих відносин, які хочеться донести до відома якомога ширшого кола громадськості.

6. Оголошення про віртуальні або реальні заходи, події, проблемні ситуації і т.п. з можливим запрошенням взяти участь безпосередньо в них або в їх обговореннях. У першу чергу - це різноманітні конкурсо-подібні та навколо-конкурсні речі. Сюди ж можна віднести новини, БЛОГИ, гороскопи і т.п.

7. Критичні нотатки та огляди різної спрямованості (від знущальних до високопрофесійних) з приводу творів або творчості колективних авторів чи груп авторів.

9. Наукові, псевдонаукові і науково-популярні статті, лекції, розділи з книг, історичні хроніки, архівні матеріали, реферати і т.п. - Стосуються будь-яких галузей науки, техніки, медицини, економіки і т.д.

10. Проповіді релігійні, політичні, моральні, езотеричні тощо публіцистика. Сюди ж можна віднести божественні одкровення, послання інопланетян, неймовірні ідеї, здатні якщо не перевернути, то кардинально ошелешити світ, і т.п.

11. Зображення: фотографії, малюнки, графічні зображення того, що не можна опублікувати безпосередньо в творах (графіки, таблиці, особливим чином відформатовані тексти і т.п.)

12. Колективні збірники віршів.

13. Анкети, опитування, рейтинги, списки, статистика і т.п.

14. Беззмістовні речі (безглузді набори символів, порожні сторінки, явна нісенітниця і т.п.) - все одно певна кількість читачів (балів) вони приносять, а потім можна видалити.

15. Авторські розваги. Хоча це фактично те ж, що і в п.1, але хотілося б виділити окремо в силу специфіки творчості. Як правило, для цього заводиться окремий клон, що косить під новачка, хворого, дитину, бидло і т. п., і там публікуються мало-художні або провокаційні твори. Сам автор розважається, по-перше, у процесі написання нісенітниці, по-друге, спостерігаючи за реакцією читачів і підігруючи їм. Іншим мотивом подібних публікацій може бути збір балів.

16. Відкриті листи (послання) адресатам будь-якого рівня: починаючи від друзів-недругів-рідних-знайомих на сайті або в реальному житті, і закінчуючи зверненнями до адміністрації сайту та широкої громадськості аж до глав держав чи далеких нащадків людства.

17. Посилання на різноманітні інтернет-ресурси (особисті сторінки, цікаві матеріали, форуми, конкурси тощо).


Доповнюйте.


© Copyright: Алекс Фо, 2008
Свидетельство о публикации №1812124681

У середньому відповідь на рецензію з'являється в межах 1-2 діб.
Але буває, що відповіді немає і три дні, і п'ять, і тиждень, і взагалі ніколи.

Причини, з яких автори затримують відповідь або взагалі не дають її, можна розділити на дві групи: навмисні і ненавмисні.


А. Навмисні причини (найбільш поширені): автор бачив вашу рецензію і реагує на свій смак.

Варіанти наступні:

1. "Слон і Моська".
Автор вважає рецензію образливою, несуттєвою, незручною, риторичною і тому подібне, тому ігнорує її.

2. "Премудрий в'юн".
Автор узяв тайм-аут на ретельне обдумування гідної відповіді.

3. "Лінивий".
Автор читав рецензії, але відповідати в даний момент ліньки. Або настрій не той. Або знаходить заняття цікавіші. Відкладені на потім рецензії зазвичай без відповіді (порівняно швидкої) не залишаються.

4. "Чистильник".
Автор вилучив рецензію зі своєї сторінки. Але на вашій вона при цьому залишається - і можете чекати відповіді, доки рак на горі свисне.

5. "Банщик".
Ви внесені до чорного списку автора (отримали "бан" - хто в курсі мережевого сленгу), тому Ваші рецензії на його сторінках не відображаються. Він вас просто впритул не бачить.

6. "Камікадзе".
Автор вилучив твір, на який була написана рецензія, або повністю покинув авторську сторінку, більше не виявляючи на ній ніякої активності.

7. "Не турбувати".
Автор тимчасово відійшов від справ за власним бажанням. Сторінка автора при цьому може бути закрита, а в такому стані відключена функція додавання рецензій та коментарів.

8. "Великий Німий".
Автор взагалі принципово не спілкується з рецензентами, ніколи не відповідає на рецензії і не пише нічого, крім віршів.

9. "Не треба".
Ви самі попросили не відповідати на свою рецензію.

10. "Голос, що волає у пустелі".
Ваша рецензія написана на громадську сторінку з метою участі в конкурсі, опитуванні, форумі тощо, де обов'язкова реакція тих, хто веде конкурс, не передбачена, а інших ви не зацікавили.


Б. Ненавмисні причини: автор не відповідає, тому що не бачить рецензії або не може відповісти з об'єктивних причин.

Варіанти:

1. "Рідкісний гість".
Автор дуже рідко з'являється на сайті або в мережі взагалі. Або ви написали рецензію на сторінку-клон, яку рідко відвідує і сам автор.

2. "Білка в колесі".
Автор зайнятий. Зазирнув на сторінку мигцем (наприклад, в перерві на роботі), відповідати немає часу. Зазвичай відповідь все ж таки з'являється, але із затримкою. Якщо затримка дуже тривала, і рецензія "пішла" глибоко в список, то автор може махнути на неї рукою - термін давності минув.

3. "Мавпа й окуляри".
Хтось, крім автора (можливо, навіть ви самі), написав зауваження під вашою рецензією. Автор, неуважно або в поспіху переглядаючи список рецензій, прийняв її за таку, на яку вже відповів.

4. "Снайперський кидок".
Обставини технічно склалися, наприклад, таким неймовірним чином, що саме в той момент... Краще по порядку. Автор відповідав на перший рулон рецензій, знаючи, що в другому рулоні без відповіді вже не залишилося; ваша була в ньому десятою; в цей час хтось написав ще одну рецензію, і ваша пішла в другий рулон, залишившись непоміченою.

5. "Руки короткі".
Сторінка (сторінки) заблоковано модератором, автор не має можливості відповідати.

6. "Мертві душі".
Автор пішов із сайту (з мережі) у зв'язку з форс-мажорними обставинами.

7. "Пацієнт безнадійний".
Автор страждає психічним захворюванням, в його діях дефіцит глузду і логіки, він непередбачуваний і не контролює себе.


© Copyright: Алекс Фо, 2008
Свідоцтво про публікацію № 1811250113

1. Ви написали справді хороший текст і вам справедливо віддають належне.
2. Текст посмакував читачеві (запав у душу, виявився близьким, відповідає його рівню розуміння і т.д.). Якість не має жодного значення, на перше місце виходить читацьке сприйняття.
3. Вам пишуть друзі, рідні, близькі та хороші знайомі. Природно, засмучувати вас у них немає резону, до того ж, цілком імовірно, що симпатію до вас вони підсвідомо поширюють і на вашу творчість.
4. Читач шукає нових знайомств, тому готовий підлабузнюватись, щоб викликати вашу прихильність.
5. Читач розраховує отримати рецензію у відповідь або хоча б нового читача в свій лічильник. Позитивну рецензію використовувати для цього надійніше, тому що є небезпека, що лайливо-провокаційна рецензія змусить автора не відповісти зі злості.
6. Читач добрий. Ним рухають філантропічні мотиви, тому він готовий похвалити навіть слабкий текст, аби зробити приємне людині, підтримати новачка або вселити в нього оптимізм для подальшої творчості.
7. Читач позиціону́є себе як миролюбний автор - доброзичливий меценат і захисник слабких і ображених, вихваляє усіх направо і наліво, підтримуючи свій медовий авторитет, а численні шанувальники за це співають йому дифірамби. Відрізняється від п.6 тим, що робить це не з щирих намірів, а бездушно і розраховано граючи роль.
8. Приводом для рецензії служить негативний відгук недоброзичливця вашого рецензента, і він пише на зло останньому: це - частина їх протистояння, в якому ваш текст став лише приводом для демонстрації їх неприязні один одному.
9. Читачеві сподобалося щось, не пов'язане з вашою творчістю (резюме, фото, список рекомендованих і т. д.), і похвала - лише фон або наповнювач для рецензії.
10. Вам пишуть у відповідь на вашу позитивну рецензію - зі ввічливості, із вдячності, від небажання образити і т.д. Написати погане рука не піднімається. Може бути ще такий варіант: оскільки негативна рецензія може стати або продовженням діалогу для з'ясування подробиць, або роздуванням конфлікту та образ, то вам пишуть приємну річ з формальною ввічливістю, щоб відчепитися, і на цьому закінчують спілкування.
11. Позитивна рецензія може бути «пробним каменем», що приспить вашу пильність перед наступним, малоприємних ударом. Можлива серія рецензій, в яких тон поступово змінюється на все більш недоброзичливий, і при достатній майстерності рецензента дуже складно вловити момент, коли позитивне ставлення до діалогу стане напруженим і згодом неприємним. Ви по інерції зберігаєте терпимий тон, а рецензент вже лупить вас щосили, сторопілого, що ще не усвідомив ситуації і його ставлення до вас.
12. Рецензент пише рецензію-антипод (протилежну тому, що думає), навмисно перебільшено імітує захоплення, і тим самим відверто насміхається над вами, регочучи за екраном над вашими вдячними реверансами і, можливо, показуючи посилання друзям, щоб разом повеселитися над наївним. Швидше за все, про його справжні мотиви ви так ніколи і не дізнаєтеся.

Продовжуйте...

P.S. Як бачите, тільки один-єдиний пункт залежить від якості вашого твору... Все інше - психологія, несмак та гра.

© Copyright: Алекс Фо, 2008
Свідоцтво про публікацію № 1812213605

Сьогодні я б хотів поговорити з вами про, хоча й прості, але досить серйозні речі. Почну трохи здалеку. Думаю, багато хто з вас бачив фантастичні фільми, в яких героя, перш ніж відправити на машині часу в минуле, попереджають, що він в жодному випадку, потрапивши туди, не повинен підходити до самого себе. Не знаю, чи замислювалися ви над цим чи ні, але в основі цього попередження лежить звичайний фізичний закон, який свідчить: дві точні копії, поміщені в одну і ту точку простору та часу, взаємознищуються. Зауважу, копії повинні бути повністю ідентичні одна одній.

Ось саме це допоможе вам усвідомити те, що я скажу далі. Просто запам'ятайте: дві точні копії, поміщені в один і ту ж точку простору і часу, взаємознищуються.

У нас немає машини часу, щоб перевірити це на практиці, але ви неодноразово зустрічалися з цим законом у реальному житті. Щоб усвідомити, що далі, потрібно зрозуміти, як влаштована пам'ять людини. Уявіть собі, що ви кінооператор, який знімає фільм під назвою «Моє власне життя». У вашій голові знаходиться пристрій, що фіксує будь-які зміни, які відбуваються навколо вас, зі швидкістю 24 кадрів в секунду. Кожен такий кадр - це точна копія або відбиток фізичного всесвіту, який містить в собі всі ваші сприйняття. Наприклад, ви дивитеся на троянду, і записуєте у вашу пам'ять колір цієї троянди, її запах. Якщо ви доторкнетесь до неї, то запишуться і тактильні відчуття: температура, бархатистість пелюсток. Якщо випадково торкнетесь до шипу цієї троянди і вкололи собі палець, то запишете і фізичний біль. Через якийсь час, перебуваючи далеко від неї, ви можете повернутися подумки у той момент, коли ви її бачили, і знову прокрутити у вашій пам'яті записане. Багато людей, згадуючи, як бачили троянду, не тільки бачать зображення троянди, але й відчувають знову її аромат. Якщо ви вкололи шипом троянди палець, то, пригадуючи це, зможете навіть відчути легкий біль у вколотому місці. Але це відчуття болю досить швидко мине.

Справа у тому, що тут знову вступає в дію той самий закон про дві копії. Коли мова заходить про біль або душевне переживання, то досить вам згадати кілька разів про якусь неприємну подію і розповісти про це кому-небудь, як біль слабшає і ви отримуєте душевне полегшення. Саме цей закон використовують психологи та священики. Згадайте кабінку священика в католицькій церкві. Там парафіянин, що прийшов на сповідь, розповідає священику про свої гріхи, і тим самим полегшує свої душевні переживання. Те ж саме відбувається і на кушетці психотерапевта.

Не обов'язково бути психотерапевтом чи священиком, щоб використати цей закон на практиці. Достатньо бути уважним слухачем. Я думаю, багато хто з вас вислуховували своїх друзів або близьких, і тим самим допомагали їм полегшити їх страждання. Насправді, у момент своєї розповіді, ваш друг створює точну копію негативної події, записаної в його пам'яті. Чим точніше він її відтворить, тим більша ймовірність того, що вона «розрядиться» і втратить для нього свою актуальність. Душевний і фізичний біль існують саме у вигляді енергетичного заряду. Хворі клітини або хвороблива картинка посилає сильні імпульси до вашого розуму, і тому ви її відчуваєте.

Точність відтворення дуже важлива! Тому найправильніше - попросити людину розповісти вам про цю подію кілька разів. Розповідаючи вам про це знову і знову, в її пам'яті виникають більш точні деталі події, і людина може згадати все до найменших подробиць. Як тільки картинка події повністю у всіх деталях нею відтворена, настає душевне або фізичне полегшення. Все, що вам потрібно робити, це уважно слухати її та іноді цікавитися, що вона бачить, або що чує чи відчуває. Ваша дитина плаче? Просто попросіть її докладно розповісти, що трапилося. Ви самі побачите, як швидко висохнуть у неї сльози і вона повністю заспокоїться. Думаю, що ви це робили раніше й самі. І можливо, що нічого нового для вас я поки що так і не сказав, але, спираючись на все вище викладене, я б хотів поговорити з вами про критику.

Уявіть собі священика або психолога, прийшовши до якого, ви раптом у середині вашої душевної та відвертої розповіді почуєте: «Що ти мені тут дурню торочиш? Це все було не так, і взагалі, ти говориш так плутано, що тебе і зрозуміти неможливо». Досить дивна картина, чи не так? Уявляю, куди ви його пошлете, і що про нього будете думати. Головне, що ви будете думати - це те, що він не годиться для своєї роботи. Вважаю, ви навряд чи прийдете до нього в майбутньому.

Тепер давайте повернемося до ситуації на поетичному порталі. Скажу чесно, до деякого часу я не зовсім розумів, чому дехто відмовляється редагувати свої вірші. Думаю, що багато хто з вас у відповідь на вашу абсолютно правильну і конструктивну критичну рецензію чули такі дивні, на перший погляд, речі, як: «ці вірші написані душею, їх не можна змінювати», «Та я розумію, що тут написано кострубато, але я все одно залишу все, як є, інакше сенс зміниться», «Я пишу вірші для себе, а не для читачів», «Я не поет, мені все одно, що ви думаєте про мої вірші». Згадали? Думаю, що так. І, як це не дивно, ці люди були абсолютно праві. Справа в тому, що у своїх віршах вони описували якісь болючі і абсолютно реальні для них події.

Зрозумійте мене зараз правильно, я не стаю цією статтею на захист графоманів і нездар, а хочу лише показати, що критика не завжди доречна. Навіть мій рідний брат казав тут якось, що пише вірші заради психотерапії.

Давайте вдумаймося, а коли люди пишуть вірші? У 90% випадків, вони пишуть їх під впливом якихось своїх душевних мук або переживань, саме тому поетичні портали буквально забиті віршами про кохання і страждання. І з цим нічого не поробиш. Справа в тому, що не в кожного є гроші на дорогого психолога, тому що ми живемо не в США чи Західній Європі, де цих особистих і сімейних психологів до фіга і ще трохи, а на теренах колишнього Радянського Союзу, де прийнято ділитися своїми бідами з колегами по роботі або сусідами чи знайомим. Такий у нас менталітет.

Що ж відбувається, коли автор викладає такий болісний для нього вірш на сайт? Я вам відповім. Підсвідомо він сподівається, що йому допоможуть позбутися душевних переживань. Перше полегшення автор отримує, коли пише вірш. Фактично, на момент написання вірша він відтворює якусь картинку минулої негативної події і, тим самим, позбавляється частини переживань. І друге: коли він виклав вірш на сайт і відповідає на рецензії (або обговорює з кимось свій вірш), перечитуючи його знову і знову, додаючи у відповідях пояснення, що ж послужило причиною написання вірша - в цей момент автор позбавляється вже від залишків душевних мук. Ось коли він виговорився, зібрав купу співчутливих коментарів, ось тільки тоді, як то кажуть, його «попустило»! І от тільки після цього він дійсно може тверезо подивитися на свій вірш і нарешті побачити, що в нього наголоси збиті або розмір пливе. Розумієте?

Ті, хто пишуть вірші давно, знають, що вірш повинен повисіти на сайті, відлежатися, перш ніж ви станете здатні його правити. Поки вірш свіжий і написаний на живих емоціях, автор не здатний нічого з ним зробити. І це правильно, тому що нещира сповідь не призводить до полегшення. Окрім того, існують надумані вірші або такі, що спотворюють реальні події, які відбулися з автором. Треба пам'ятати, що брехня, прихована в таких віршах, не приносить авторові полегшення. І саме про такі вірші іноді кажуть, що вірш мертвий, написаний без душі. Тільки точне повторне відтворення хворобливої ситуації приносить суттєве полегшення. Я не раз спостерігав це і в звичайному житті, мої друзі та знайомі можуть це легко підтвердити, тому що я частенько їх вислуховую.

Який звідси можна зробити висновок? Уїдлива, знецінююча критика може бути шкідлива. Більш того, вона може бути руйнівною, і люди, які бездумно критикують все і всіх без розбору, небезпечні для оточення. Ви повинні це розуміти. Я прекрасно усвідомлюю, що псевдо-критики, прочитавши цю статтю, почнуть в черговий раз вити на тему, що тут сайт поезії, а не кабінет психолога. І нехай всі, у кого нещасне кохання або собачка здохла, пинзлюють до фахівця, але, повторюся, таких віршів дуже багато, тому що щасливі люди пишуть вірші в досить рідкісних випадках.

У зв'язку з цим я хочу дати авторам і критикам кілька порад.

Перші поради я дам критикам. Дорогий критик, якщо ви, звичайно, не закінчений мерзотник, то зрозумійте головне: ніякий ретельно відредагований вірш не вартий істинного здоров'я людської душі. Перш ніж влаштовувати розбір польотів, поставте хоча б елементарне запитання автору, чи вірш заснований на реальних душевних переживаннях, і чи так вже необхідна прямо зараз ваша критика даному автору. Навіть, якщо автор каже, що всі його вірші написані від імені літературного героя (героїні), все одно варто подивитися попередні відповіді даного автора, і, якщо раптом ви виявили неадекватно хворобливу реакцію на конструктивне зауваження, це говорить про те, що автор, швидше за все, просто приховує: його вірші засновані на реальній події, що відбулася. Якщо вам все-таки кортить і дуже хочеться допомогти автору виправити саме цей вірш, просто поверніться до цього вірша через якийсь час.

Ще одна найпростіша порада: щойно написані вірші критикувати абсолютно марно! Ви витратите свій час і свої нерви, але все одно нічого не досягнете. Проте зазначу, що це не відноситься до випадків, коли автор сам просить покритикувати його і допомогти відредагувати вірш. Правда, і в цьому випадку є шанс, що автор сам винен у події, що з ним сталася, і таким чином, за допомогою вашої критики він просто намагається покарати самого себе, тому що ваше покарання все одно буде меншим, ніж те, яке він може влаштувати собі сам.

Є й нюанс, ви бачите, що вірш фантастичний і, начебто, не має ніякого відношення до автора, а він у відповідь все-таки шле вас з вашою критикою подалі. Не дивуйтеся! Справа в тому, що іноді вірші пишуться на подіях, які засновані на болючих спогадах, отриманих духовною істотою в одному з минулих життів. Можливо, ви й не повірите, але дуже багато хто здатен писати і такі вірші. І в цих віршах мова, часто, не тільки про цю планету. В них може бути все що завгодно: будь-який простір і будь-які форми життя. Навряд чи хто признається вам в тому, що він бачить реальні картини подій, що відбулися з ним колись, аби його не вважали за божевільного, але саме з негативної реакції на критику можна зрозуміти, що автор написав все це не з доброго дива.

Повторюю, вірші можна і потрібно редагувати, але тільки тоді, коли вірш відлежався, і автор вже здатний його міняти. В цьому випадку ви дійсно можете надати істотну допомогу. У всіх інших випадках ви дієте, як садист, я не побоюся цього слова. І буде дуже правильно, якщо автор відправить вас в «чорний список», як людину, що більше не має права на критику.

Тепер порада авторам. Якщо ви пишете вірші у хвилини душевних переживань, то не поспішайте викладати їх на сайт, дайте віршу хоч трохи відлежатися, а ще краще, надішліть вірш електронною поштою тим, хто вже довів, що здатний правильно вас зрозуміти і вислухати. І тільки після того, як ви впевнені, що душевний заряд пішов, і ви здатні вислухати з приводу цього вірша все що завгодно, публікуйте його на своїй сторінці. В іншому випадку, ви ризикуєте замість полегшення отримати зворотний ефект. Черговий горе-критик рознесе ваш твір в пух і прах, а ви так і залишитеся з цими примноженими душевними муками жити і далі.

Якщо ви пишете такі вірші «душею», то намагайтеся описати ситуацію так, щоб вона максимально точно описувала те, що сталося з вами. Не варто підганяти риму, розмір та інше, щоб вірш всім сподобався. Як би добре ви не написали, завжди знайдеться той, хто скаже, що це занадто банально і просто, або про те, що вірш сповнений красивостей, але сенсу в ньому ніякого немає. Для всіх милим не будеш, так як люди індивідуальні і здатні сприймати правильно тільки те, що реально для них самих. Якщо ваш вірш намагаються дошкульно критикувати, не засмучуйтесь, просто скажіть такому «критику» спасибі і, ні в якому разі, не намагайтеся пояснити, чому вірш написаний саме так, а не інакше. Він вас все одно не зрозуміє, тому що у нього зовсім інша мета: він прийшов не допомогти, а принизити і висміяти вас.

Остання пораду дам модераторам і адміністрації сайту.

Мені б дуже хотілося, щоб ви теж справді зрозуміли цю статтю і більш уважно ставилися до скарг авторів, які пишуть вам про факти регулярно образливої та уїдливої критики. Тих, хто займається подібними речами, не так вже й багато, але це ті, хто діє як ворог роду людського, забуваючи, що немає нічого дорожчого, ніж душевне здоров'я нації.

Наприкінці хочу навести ще одне дане, яке допоможе вам відрізнити правильну критику від неправильної.

КРИТИКА - це свого роду показник того, в якій мірі люди вносять свою лепту в твір. Грубо кажучи, існує два типи критики: "критика, що знецінює" і "конструктивна критика". У сфері мистецтва превалює критика, що знецінює, оскільки існують такі речі, як "особистий смак", стандарти, що диктуються часом, і навіть, на жаль, ревнощі і заздрість. Часто критика - це просто відмова вносити свою лепту. Можна також стверджувати, що неконструктивна критика вказує на те, що людина сама не в змозі що-небудь робити.

Часто говорять про "конструктивну критику", але рідко дають визначення цього поняття. Однак така критика може приносити користь. Думаю, найкращим її визначенням було б таке: критика, яка конкретно вказує на те, як можна краще зробити будь-що, принаймні, з точки зору критика. Можна сказати, що ті люди, які просто вишукують недоліки і ніколи не пропонують застосованих на практиці способів, що дозволяють краще робити що-небудь, більше не мають права на критику.

Спасибі, що прочитали це. З повагою, Джон Магвайер.

PS. з цього мені потрібно було почати, але я наївно думав, що читачі це все можуть і самі в словнику прочитати.

Великий тлумачний словник
КРИТИКА,-і; ж. [від грец. kritik; - мистецтво розбирати, судити]
1.
Обговорення, розбір чого-небудь. з метою оцінити кращі сторони, виявити і виправити недоліки.

Розумієте? Мистецтво не просто розібрати щось на шматочки, а й Виправити недоліки.
Але при цьому є важлива частина критики ОЦІНКА кращих сторін.

Тобто правильна критика включає в себе не частину, а все це.
Правильна критика складається з виявлення та оцінки кращих сторін, і також виявлення недоліків з метою їх усунення.

Якщо є щось одне, то навіть з визначення ясно - це не критика. Це коментар, відгук, або навіть образа, але тільки не критика.

Літературний критик - це той, хто має відповідну літературну освіту, всі інші - просто самозванці.
І коли хтось говорить вам, що їх образлива "критика" Вам корисна, можете так і сказати:
"Так, звичайно, справжня літературна критика корисна, шкода тільки, що Ви не є літературним критиком".



© Copyright: Джон Магвайер, 2009
Свідоцтво про публікацію № 1912055889

Тут викладено приблизні формулювання фраз, за якими можна поставити діагноз "графоман":

1. Я пишу душею! Мої вірші непрофесійні, але від серця, і не тикайте мене носом у теорію, я її не знаю і знати не хочу.

2. Вірші - вони як діти, як можна їх лаяти, переробляти, видаляти???

3. Сам дурень, на себе подивися!

4. Критики - злі невдахи: самі писати не вміють, а інших критикують, заздрісники!

5. О, як ви чудово пишете, ви прекрасний поет, дивовижно, казково, геніально, божественно, ви - ТАЛАНТ! Заходьте до мене у гості.

6. Чудова річ - чорний список, у мене там вже три десятки виродків, і все ніяк не заспокояться...

7. Та я регулярно у першій десятці рейтингу - вчіться, "чайники", як писати треба!

8. Вам незрозуміло - ваші проблеми, лікуйтесь від слабоумства. Мені особисто все зрозуміло, і тим, хто мені сорок позитивних відгуків написав - теж. Мені вищі сфери диктують, до яких ви не доросли, співчуваю.

9. Я - член НСПУ (УМСП, КЛУ, АУП - потрібне підкреслити) і п'ять (10, 20, 30 - потрібне підкреслити) книжок видав. Чи вам мене вчити?!

10. Я - поет (прозаїк, драматург, сценарист - потрібне підкреслити)!


© Copyright: Алекс Фо, 2008
Свидетельство о публикации №1812160121